gototopgototop

На свій хліб

PDFДрукe-mail

Грудне вигодовування

gv13Припинення годування груддю, важливий і не завжди легкий етап в розвитку дитини. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує закінчувати грудне вигодовування не раніше ніж маляті виповниться два з половиною роки. На жаль, до цих пір розповсюджене хибне переконання, нібито годування груддю після року недоцільне, бо в материнському молоці вже немає необхідних поживних речовин.

А між тим, у користі тривалого годування не сумнівалися наші прабабусі. У давнину намагалися якомога довше потримати дитину на неньчиному молоці - аби вона була здорова, аби краса не зблідла і не зіпсувався стан мамчин. Відлучали вже після двох років, коли дитина вміла розмовляти, бо саме словом могла показати, що від себе дає. Тобто крихітка вже прагне поділитися з близькими. Дитя починає усвідомлювати, що таке альтруїзм. Вважалося, що від себе подасть, то до неї й повертатися буде через все життя.

Дуже серйозно підходили до вибору дня, для такої важливої події. Відлучали „на зелений лист”, коли на деревах буяло листя, але не в літню спеку. «На повний місяць» - аби „доля була повною”. В понеділок чи в середу - сприятливі дні, для початку будь-якої справи. Напередодні вибілювалася хата та виміталося вербовим віником, випікався обрядовий хліб. А вечері сходилася вся родина - „хліба їсти”.

Пов’язаний з цією подією обряд означав кінець віку немовляти і початок періоду дитинства. Ось як його описує Графина Маковій, в своїй книзі „Затоптаний цвіт”.
« На стілець, що обернутий до схід сонця, клали хліб-сіль. Дитина ручкою, при маминій допомозі, ламає, в сіль мочає, кусає. Разом із стільцем тато переносить через поріг „хлібця ділити” – би душа людям ділила добра, би дійшла до царства небесного.

- Хліба даю вам, а сіль лишаю собі. Най буде вам вповні, а біда ваша на мене йде, – повторювала дитина за мамкою закон Христа.

Стільчик був спеціально збитий татом для такої оказії (би на чужий стілець ніколи не сідав) – тобто не займався не своїм ділом, а тільки тим, що від Бога, від талану.

- Через поріг, через поріг, у світ, з Благословенням Божим, з покровом Матері Божої, - казала мати.

- Ісусе Христе, во ім’я торжества світла над тьмою, благослови мою дитину на добро, - додавав неньо.»

Відправлення „на свій хліб” було дуже урочистою подією. Цього дня приходила рідня з подарунками для дитини. Їх розкладали на лавці: до чого спочатку маля кинеться - тим і буде. Послідовність у підході до іграшок вказувала на пріоритети маленької людини.

Гості пригощалия хлібом, примовляючи: „Най на твоєму хлібові не родять терняки, най буде солодкий, як мід... Нам - твердуш, тобі - м’якуш...”

Існувало правило: мати, припинивши годування, аж ніяк не повинна була його поновлювати, бо дитина стане „погана на очі”. Для цього вживали різних хитрощів: повертали свою сорочку пазухою назад, туго зав’язували груди або вимащували їх сажею, натирали часником чи перцем.

Звичайно, всі ці звичаї та обряди - лише частина нашої історії. Мало хто знає про них, а тим більше – дотримується. Проте вони вчать нас тому, що нічого не проходить в житті людини безслідно, кожна подія впливає на її долю.

Довгого вам вигодовування та легкого відлучення!

Підготувала Вікторія Вайвала.
Журнал «Здорово».