gototopgototop

Життєдайна ідея. Українські лікарі розробили новий спосіб лікування неплідності

PDFДрукe-mail

Статті - Репродуктивне здоров'я і планування вагітності

Тетяна була на межі відчаю — неодноразові спроби завагітніти й виносити довгоочікувану дитину результату не дали. «Ми зробили все можливе, — сказав лікар одного з центрів репродуктивної медицини, співчутливо глянувши на жінку. — Зародки були дуже хороші, а ось не приживаються, і все... Шкода, проте наші технології не всесильні». Хтось порадив знайти жінку, котра б погодилася виносити їй дитину, тобто скористатися так званим допоміжним (замінним, сурогатним) материнством. Але Тетяна навіть подумки цього не допускала, сподіваючись, що доля, врешті-решт, виявиться до неї прихильною.

У київській клініці репродуктивної медицини „Надія“, куди згодом вона звернулася, спочатку теж нічим не потішили. Після перенесення в матку ембріони не приживалися. Причина невдач, як пояснив їй лікар, полягала в тому, що ендометрій (слизова оболонка всередині матки) у неї дуже тонкий. Після підготовки слизової оболонки матки для перенесення зародка його товщина має бути від 7 до 14 мм, тоді як у Тетяни вона не перевищувала 5 мм. З досвіду лікарям відомо, що в таких випадках (якщо ендометрій тонший 6 мм), вагітність настає винятково рідко.

— Невже немає жодної надії? — ледь чутно запитала 37-річна жінка, а в очах — океан печалі...

Директор із науки, доктор медичних наук І.Судома (на фото) пообіцяла подумати, що можна зробити в такій ситуації. І сказала вона ці слова не тільки для того, аби якось утішити Тетяну. Власне, в цей момент Ірину Олександрівну й осінила ідея, як „виростити“ ендометрій до необхідної товщини.

— Зараз, напевно, важко знайти людину, котра б не чула про стовбурові клітини. Вони є попередниками зрілих клітин усіх тканин та органів. Стовбурові клітини мають низку особливостей, основна з яких — здатність під дією різних зовнішніх впливів перетворюватися на різні „дорослі“ клітини. Інакше кажучи, одна й та ж стовбурова клітина може перетворитися і на жирову клітину, і на остеоцит (кісткову клітину), і на міоцит (м’язову клітину), і на клітину ендометрію. У тканинах та органах людини завжди є запас стовбурових клітин, які в разі потреби можуть бути затребувані організмом для заміщення пошкоджених тканин, їх регенерації. Ендометрій — унікальна тканина. Під час кожного менструального циклу відбувається відторгнення верхнього шару слизової оболонки, а потім цей так званий функціональний шар виростає знову. У внутрішньому (базальному) шарі слизової оболонки матки є СК, які запускають ріст ендометрію. Але в деяких жінок із низки причин (пошкодження базального шару матки під час внутріматкових втручань, запальні захворювання) ендометрій не виростає до такої товщини, при якій може настати вагітність, — розповідає Ірина Судома. — Із закордонної наукової літератури мені було відомо про дослідження, які проводилися в університетському медичному центрі м. Мельбурн (Австралія): вони показали, що в тонкому ендометрії міститься дуже мало СК. Це може бути однією з причин його поганого росту. Оскільки ж джерелом відновлення тканини є стовбурові клітини, я й запропонувала ввести їх у слизову матки цієї пацієнтки.

— А де ви їх узяли, якщо не секрет?

— Із жирової тканини пацієнтки.

— Чому саме з жирової?

— Джерелом стовбурових клітин може бути тканина, в якій їх багато. Переважно використовується кістковий мозок. Але для цього потрібно робити пункцію (проколювання) губчастих кісток. Найчастіше — груднини. Процедура досить неприємна й болісна. І ось у 2001 році з жирової тканини, отриманої під час косметичної ліпосакції, вперше було виділено стовбурові клітини, схожі за своїми властивостями на стовбурові клітини кісткового мозку. Але з жирової тканини їх можна отримати легшим шляхом, ніж із кісткового мозку, причому в досить великій кількості. Виділені з жирової тканини СК здатні перетворюватися на різні клітини: хрящової, кісткової тканини, в кардіоміоцити, в ендотеліальні клітини. До речі, стовбурові клітини, виділені з жирової тканини, застосовуються в лікувальній практиці, наприклад при серцево-судинних захворюваннях, дегенеративних процесах головного мозку та інших тяжких патологіях.

— Є небезпідставні побоювання, що стовбурові клітини можуть призвести до небажаних побічних ефектів...

— Ми використовували клітини, які належать до категорії дорослих СК. А ці побоювання більше стосуються ембріональних стовбурових клітин. Ембріональні стовбурові клітини (ЕСК) можна отримати з людських зародків на певній стадії розвитку. ЕСК наділені, практично, необмеженими можливостями диференціації (перетворення в інші тканини), зокрема, на жаль, і в злоякісні. Тому їх застосування в лікувальній практиці небезпечне. Доведено, що дорослі СК (ті, про які йдеться тут) за своїм відновним потенціалом трохи поступаються ембріональним, але значно безпечніші, оскільки не схильні утворювати злоякісні пухлини. Крім того, при застосуванні інших видів стовбурових клітин (ембріональних, із тканин плодів, плаценти) виникає проблема несумісності тканин, оскільки біологічний матеріал, що переноситься, — чужорідний для пацієнта. Ми ввели жінці її ж клітини, можна сказати — в одному місці забрали, а в іншому — додали. Звісно, це був досить складний процес, від виділення СК і до введення культури клітин у підслизовий шар матки під контролем ультразвуку. Йому передували експерименти в лабораторії з культурами клітин і тканин.

— А далі?

— Коли після введення СК шар ендометрію в нашої пацієнтки потовстішав, ми перенесли їй зародки, отримані з її власних яйцеклітин і сперматозоїдів чоловіка. Жінка нарешті завагітніла.

Про те, що вона нормально виносила й народила здорову дитину, автору цих рядків розповіла сама Тетяна. Правда, вона попросила не називати її справжнього імені. Говорила приглушеним голосом, боячись розбудити малюка. Згадувала, що заради щастя материнства ладна була все стерпіти. І все ж операція підсадки стовбурових клітин виявилася для неї нескладною, неприємною була тільки процедура взяття жирової тканини, яка проводилася в одному з центрів пластичної хірургії. „Задля краси я б на таку операцію не погодилася. Тільки заради нього...“ — обличчя Тетяни світилося материнською усмішкою.

— Це був винятковий випадок у вашій практиці? — повертаємося до розмови з Іриною Олександрівною.

— У лікувальній практиці новий метод для лікування ендометрію ми застосували вперше. І маємо намір продовжувати дослідження в цьому напрямку. Жодних публікацій про такий метод у світовій літературі, яка нам доступна, читати не доводилося (а ми за всіма новинками стежимо). До речі, про своє досягнення ми робили доповіді на кількох міжнародних симпозіумах із репродуктивної медицини. Це викликало велику зацікавленість фахівців. Редактор одного з провідних європейських наукових журналів з питань репродукції запропонував нам підготувати матеріал для публікації. Зараз ми над цим працюємо.

На запитання, що стосується перспектив методу, відповів директор клініки репродуктивної медицини «Надія» Валерій ЗУКІН:

— За нашими спостереженнями, в одного-двох відсотків жінок, які звертаються до клінік репродуктивної медицини, неплідність обумовлена гіпоплазією ендометрію. У кількісному вираженні це досить велика цифра. Тому важко переоцінити значущість методу, запропонованого моєю колегою. Фактично, ідеться про новий напрямок репродуктивної медицини, — досі того, що вдалося нам, ніхто у світі не робить.
Дзеркало тижня