gototopgototop

Важливе слово «мама»

PDFДрукe-mail

Статті - Репродуктивне здоров'я і планування вагітності

plan3«Порожня», «зіпсута», «негодяща» — такими невтішними епітетами ще століття тому в нашому суспільстві «нагороджували» жінок, яким ніяк не вдавалося завагітніти. Страждаючи від неможливості реалізувати одне з найважливіших жіночих призначень — материнство, під обстрілом косих поглядів та образливих зауважень вони відчували себе ізгоями. Діагноз «безплідність» ще півстоліття тому був для жінки майже вироком. Проте з розвитком репродуктивної медицини дедалі більше таких жінок отримують можливість мати дітей.

— Причин жіночої безплідності існує близько 20, чоловічої — близько 30. Тому поставити діагноз заочно неможливо. Щоб виявити причину, необхідно пройти обстеження.

Безплідність сьогодні — діагноз не абсолютний; є різні види лікування, зокрема цілий ряд методик штучного запліднення. Завагітніти не можна лише в тих випадках, коли повністю відсутні статеві органи. Проте мати дитину можуть навіть жінки без матки (сурогатне материнство), виносити й народити — жінки без яєчників (із використанням донорських яйцеклітин), без маткових труб, у будь-якому віці, з досвіду нашої клініки — навіть після 50 років. Просто для цього доведеться докласти трохи більше зусиль.

З проблемою безплідності в Україні (та й у всьому світі) сьогодні зіштовхується кожна четверта-п’ята пара. Коли причиною ненастання вагітності є ті чи інші порушення в організмі жінки, говорять про жіночу безплідність. Якщо в жінки ніколи не було вагітності —це первинна безплідність. Та якщо хоча б одна вагітність була, то, незалежно від того, чим вона закінчилася — пологами, абортом, викиднем, позаматковою вагітністю, — подальша безплідність вважається вторинною.

Заведено розрізняти такі основні форми жіночої безплідності: трубна (зумовлена патологією маткових труб); ендокринна (пов’язана з розладами в діяльності залоз внутрішньої секреції); безплідність, обумовлена переважно анатомічними порушеннями в репродуктивній системі; імунологічна.

Серед методів лікування безплідності можна умовно виділити ті, що спрямовані на відновлення природної фертильності подружньої пари, й ті, які використовують техніки допоміжної репродукції.

Дефекти маткових труб або спайковий процес навколо них як причина ненастання вагітності трапляються у понад 30% випадків жіночої безплідності. Призвести до цього можуть передусім запальні процеси в черевній порожнині, різні операції на органах черевної порожнини, а також позаматкові вагітності та аборти. У нормі зустріч яйцеклітини зі сперматозоїдом має відбуватися в матковій трубі або в черевній порожнині, та якщо їхній зустрічі щось заважає, зачаття, відповідно, стає неможливим.

Вилікувати маткові труби не можна, навіть якщо хтось стверджує і посилено пропонує протилежне. Неможливо оживити мертву трубу, прочистити її чи замінити на штучну, наприклад пластмасову. Відновлення просвітку маткової труби (інакше кажучи, її прохідності) хірургічним шляхом не означає її «реанімації». А під запропонованим хірургічним лікуванням можна мати на увазі лише одне: наприклад, якщо навколо маткових труб є спайки, їх розтинають і збільшують тим самим можливість зустрічі сперматозоїда з яйцеклітиною. Це звичайно виконують під час лапороскопії. Та якщо під час цього дослідження виявиться, що труби непрохідні, постає необхідність у штучному заплідненні.

Якщо труби все-таки прохідні, а вагітність не настає впродовж багатьох років, це означає, що необхідно розглянути й виключити інші причини безплідності — ендокринні, імунологічні або чоловічий фактор.

У першому випадку не обов’язково відразу ж вдаватися до штучного запліднення. Якщо матка й труби в нормі, то при грамотних діагностичних підходах і правильно призначених препаратах можна домогтися настання вагітності й у природних умовах. Призначають препарати для росту фолікулів, овуляція контролюється ультразвуком, у момент її настання лікар просто рекомендує жити статевим життям — так зване контрольоване зачаття.

Іноді намагаються лікувати ендокринну безплідність травами, голками й іншими «нетрадиційними методами». Найчастіше такі методи ненадійні й неефективні. Не заперечуючи в принципі проти їх застосування і спроби використання, ми хотіли б застерегти від надмірної ейфорії та невиправдано тривалого застосування таких методів. Як правило, це втрата часу, дуже дорогоцінного і обмеженого репродуктивним віком у випадку безплідного шлюбу.

Причиною безплідності можуть бути також дефекти матки: пороки розвитку, доброякісні пухлини (міоми, фіброми, фіброміоми та поліпи), інші порушення.

Часто до безплідності призводить ендометріоз, коли клітини, що вистилають матку зсередини, починають рости в «неналежних» місцях (яєчниках, маткових трубах, піхві та органах малого таза).

Проблеми з каналом шийки матки, можливо, ще одна причина безплідності. У здорових жінок він заповнений слизом, що необхідно для того, аби сперматозоїди змогли легко пройти шийку матки й дістатися яйцеклітини. Якщо слиз надто в’язкий чи його мало, якщо його хімічний склад порушений, сперматозоїди застрягнуть «напівдорозі». Ще один збій в імунній системі жінки — коли в слизі шийки матки з’являються антитіла, здатні зупиняти рух сперматозоїдів.

На жаль, у нашій медичній практиці не набули широкого застосування гормональні дослідження, які на відповідному рівні потрібно проводити в кожній жіночій консультації. Кольпоцитограма (її також називають «гормональним дзеркалом»), що практикується, — доісторичний метод, який нерідко дає неправильні результати. Те саме стосується і вимірювання базальної температури.

Ще в 15 відсотках випадків можна говорити про безплідність неясного генезу, коли начебто все гаразд, але вагітність не настає. Попри те, що з кожним роком нез’ясованих причин безплідності меншає, найчастіше саме такі подружні пари стають пацієнтами клінік, де лікують горезвісні інфекції, яких насправді немає.

Досить часто після якогось проведеного обстеження пацієнти отримують діагноз: «Імунологічна несумісність». Насправді, на жаль, несумісністю називають усе те, з чим не можуть розібратися, і тоді, коли не можуть поставити чіткого діагнозу. Іноді, наприклад, пацієнти на підставі інформації, отриманої в одній із таких клінік, стверджують, що вагітність не настає в них тому, що подружжя має різні групи крові чи різні резуси. Це, звісно ж, не так. Інколи в пацієнток знаходять фіброміоми, яких насправді немає, лікують їх травкою, а потім із захопленням чи подивом кажуть: «О! Розсмокталося...» Іноді в пацієнток, яких наглядають лікарі, що не мають достатніх діагностичних засобів (якісного й сучасного ультразвукового устаткування) і досвіду, фіброміома то з’являється, то зникає. Такого теж, швидше за все, не буває.

Коли подружня пара нарешті потрапляє до клініки репродукції після таких «пригод», то працювати з нею психологічно вже значно складніше. Крім того, змарновано час: після 30, а особливо після 40 років потенціал яєчників (спроможність яйцеклітин дати вагітність) різко знижується. І зусиль у такому разі, відповідно, доводиться докладати набагато більше.

Однією з насущних проблем репродуктивної медицини, хоч як це парадоксально, є те, що 90% жінок зовсім не розуміють власної анатомії, не знають, що таке матка, труби, яєчники і як вони функціонують. Тому стають можливими жахливі помилки, «дивні» діагнози та випадки зцілення.

Щоб вибрати правильний шлях, жінка принаймні має розуміти, що саме потрібно обстежити й лікувати. Під обстеженням при жіночій безплідності насамперед розуміють ультразвукове дослідження органів малого таза (із використанням вагінального датчика); гормональне дослідження крові; оцінку стану маткових труб. Перевага віддається лапароскопічній діагностиці, тому що, на нашу думку, будь-яка процедура має не тільки служити діагностичним цілям, а й приносити конкретну лікувальну користь. Не варто, втім, забувати, що так званий трубний фактор безплідності може виявитися лише верхівкою величезного айсберга, який приховує безліч інших проблем, від негативного впливу яких ми також зобов’язані застрахувати наших пацієнтів. Тому при потребі можуть бути призначені додаткові дослідження.

Сьогодні вже практично не залишилося клінічних ситуацій, які не піддаються коригуванню. Варто тільки вчасно звернутися до лікаря, провести комплексне обстеження та призначити відповідне лікування. Якщо відновити здатність до природного зачаття все-таки не вдається, не слід впадати у відчай. Сучасна медицина дає жінкам шанс завагітніти й у цьому випадку.

За матеріалами Дзеркало тижня