Скачать бесплатные шаблоны Joomla



Іванко, 8 років:


— Я знаю, що Діда Мороза немає. Батьки самі мені купують подарунки.


— А тобі хочеться, щоб Дід Мороз існував?


— Звісно!


— Ну то вір у нього.


— То виходить, Дід Мороз справді передає батькам для мене подарунки?


— Іванку, з тобою відбуватиметься те, у що ти віриш.


Іринка, 6 років:


— У Діда Мороза вірять лише малюки.


— Знаєш, Іринко, мені вже 30 років, а я вірю.


— Правда? Ну тоді я трохи вірю, а трохи не вірю.


Богдан, 10 років:


— Діда Мороза немає — я сам знаю, і мені друг сказав. Тільки ви мамі й татові не кажіть, вони засмутяться... Але я написав лист Діду Морозу, і він мені надішле комп’ютер.


Єва, 5 років:


— Дід Мороз, якщо його немає, де живе?


Андрійко, 10 років:


— Дід Мороз хто за національністю?


Марійка, 7 років:


— Дід Мороз приходить тільки до дітей чи до дорослих також?


— Чому ж тоді ми з мамою підемо купувати татові подарунок на Новий рік?


Федя, 5 років:


— А Новий рік — це день народження року?


Оленка, 5 років:


— Хто дарує подарунки Діду Морозу? Снігуронька?


Валера, 6 років:


— А Дід Мороз — це Бог?


Русланчик, 7 років:


— Що ти хотів би попросити у Дідуся Мороза в новорічну ніч? Тільки не для себе, а для когось іще.


— Щоб не було уроків і щоб в усіх було щастя!

Торік в Інтернеті з’явилися «Листи дітей до Бога». Коли я розмовляла з дітьми про Дідуся Мороза, відчуття було дуже схожим на те, яке пережила, читаючи ці листи. Які вони чудесні, наші діти! І так хочеться, щоб ми не «засмічували» їх своїми дорослими концепціями та системами.

 

Я записала те, що говорили діти про Новий рік, і давала читати клієнтам, які приходять до мене на прийоми. Дорослі читали: хтось усміхався, хтось відмахувався, хтось навіть заплакав. У всіх була яскрава реакція. Їхня «внутрішня дитина» оживала і проривався крізь шари спогадів та років. А в той момент, коли ми повертаємося в щирість і відкритість дитинства, ми стаємо по-справжньому зрілими.

 

Новий рік — це завжди важлива мітка в нашому внутрішньому просторі. З ним, як правило, пов’язані світлі спогади та відчуття. Й іноді на психотерапевтичних прийомах ці спогади бувають якірцями позитиву, який ми витягуємо з підсвідомості для того, щоб повернути собі себе. Такого яскравого, відкритого, як у дитинстві.

 

Що ж робити, щоб не зруйнувати цю казкову реальність? Напевно, самому бути щирим. І постаратися, хоч би як було тяжко, попри безгрошів’я — готуватися до свята, до казки разом із малюком, але все ж таки не для нього, а передусім — для себе. Ялинка, передсвяткова подарункова метушня... Найлегший спосіб не прогадати з подарунком для дитини — попросити малюка (чи вже не малюка) намалювати або написати лист або листівку Дідусю Морозу. І, залишаючи за собою можливість «кроку назад» при нездійсненності замовлення, попередити дитину, що «Дід Мороз, на жаль, шукав-шукав і поки що не зміг знайти подарунок, може, ти вибереш щось іще? А то Дід Мороз і сам дуже засмутився». Це допоможе уникнути розмов про те, що «такі подарунки нам не по кишені», чи просто відмови і, як наслідок, — розчарування власного й можливої роботи для психолога в майбутньому.

 

Бажано, щоб Дід Мороз і Снігуронька не були методом виховного впливу, нашої батьківської маніпуляції. Їхня поява не повинна бути пов’язана зі словосполученням «якщо ти». Торік я пригрозила синові-вередуну: «Дід Мороз зазирне у вікно, побачить, як ти поводишся, і пройде повз наш дім...» Коли перед Новим роком подруга запитала — чи знає Мишко, що йому принесе Дід Мороз, він дуже серйозно по-дорослому відповів: «А до мене Дід Мороз не прийде. Я погано поводився». Мені стало соромно. Добре було б запитати себе: то що ж нами рухає, коли ми готуємо новорічне свято, що нами рухає, коли підбираємо дитині подарунки, що нами рухає, коли ми просто спілкуємося з нею й одне з одним — страх чи любов? Я запитаю про це батьків дітей, які приходять до мене на прийом. Адже дуже часто ми купуємо дорогі величезні подарунки нашим дітям, щоб заглушити наше власне відчуття провини, щоб відкупитися, щоб довести собі — «можу!». І ми тоді чекаємо «реакції» та подяк. А діти не терплять брехні. І недомовленостей. І всі наші розповіді про Дідуся Мороза, до речі, мають бути максимально наближені до правди. Коли на вулиці з’являються натовпи Дідусів Морозів і Снігуроньок, діти можуть дивуватися. І треба бути готовим до їхніх запитань. Ось такий варіант відповіді запропонувала одна знайома дівчинка: «Є один головний Дід Мороз, який прилітає в Новий рік, а це актори, яких він попросив його заміняти. Адже йому потрібно скрізь устигнути!» А якщо дитина вже у тому віці, коли «не вірять», не переконуйте її, а просто як варіант можете сказати: «Ми так тебе любимо, і кожні батько й мати хочуть бути для дитини чарівником. Адже, правда, не має значення, хто насправді приносив подарунок, а важливо, що це робилося з любов’ю». Я одного разу розмовляла з підлітком, який багато років не міг вибачити батькам, що його «кинули» з Дідом Морозом, а він «як дурень вірив». До речі, те ж саме відчуття виникає у дітей, котрі раптово дізнаються, що їх приніс батькам зовсім не лелека.

 

До п’яти-шести років дитина навряд чи сумніватиметься в існуванні Діда Мороза. А семирічним логікам можна сказати: «Усім хочеться вірити в казку. І ти можеш вірити або не вірити, але давай у новорічну ніч уявимо, що Дід Мороз є. Адже все, у що ми повіримо, може бути правдою». І це справді так!

 

Одного разу в Києві, перед самісіньким настанням зими, у затишному куточку «оболонських Липок», перед одним із київських театрів — «Театріоном» — зібралася малеча з батьками. Прийшли з відрами, грабельками й лопатками садити новорічну ялинку. Під «В лесу родилась елочка» і «Что растет на елке? Шишки и иголки», під розчуленими поглядами дорослих малюки захоплено длубалися в землі, бруднили долоньки й колінця, їхні личка світилися радістю. Тепер у кожного з них є своя власна ялинка, яку вони малюють, до якої приходять, приносять листи для Дідуся Мороза, стежать за тим, як вона росте. І напевно прикрашатимуть на Новий рік. І пам’ятатимуть про це ще багато-багато років по тому. Може, це те саме дерево, яке повинен кожен посадити в житті? А у вас є своя ялинка?

 

Нам так потрібні свята, ритуали. І коли ми, дорослі, самі зазираємо під подушку в пошуках сюрпризу, відкриваються шлюзи нашої підсвідомості. Адже ми знаємо, що подарунок туди покладено людською рукою, але так хочемо обманюватися! І нехай веде цією рукою, котра кладе подарунок, найчарівніша сила — любов. Любові вам!

«Матусю, скільки мені залишилося ночей переночувати, щоб був мій день народження?» — вкотре з нетерпінням запитує син. І ми разом розв’язуємо нескладну задачку. «Мені, мабуть, подарують багато подарунків», — мрійливо продовжує він. Потім переліковує бажане — від конструктора «Лего» до роликів — і не менш довгий список запрошених за місяць до події хлопчиків і дівчаток.


Розуміючи, наскільки це свято важливе для нього, хочеться влаштувати його якнайкраще, аби не розчарувати любе дитя. Для цього необхідно розрахувати кошти й вирішити, де проводити торжество. Вибір хоча й невеликий, проте є.


Безумовно, день народження — родинне свято й улаштувати його можна вдома, тільки робити це краще так, аби змилені діти не носилися без нагляду навколо столу, за яким сидять дорослі напідпитку. На відміну від дорослих, дітвора ходить у гості не їсти, а веселитися. Основну увагу варто приділити не готуванню, а розважальній програмі. Адже діти байдужі до салату «Олів’є», відбивних і холодцю. Тому побережіть свої сили та гроші для важливішого приводу, а малюкам купіть побільше фруктів, соків, спечіть домашній торт.


Найдоступнішим місцем святкування дитячих іменин залишається МакДональдс. Приблизно за тиждень можна замовити зал, виходячи з кількості гостей. Розважальна програма розрахована на півтори години. Зазвичай до неї входять різноманітні вікторини, спів під караоке, конкурс на найкращий малюнок. Частування замовлюється й оплачується окремо. Як правило, це «Кока-кола», морозиво, молочні коктейлі, пиріжки, гамбургери та картопля-фрі. На закінчення — традиційний торт із свічками. А батьки у цей час можуть поспілкуватися під філіжанку кави, спостерігаючи за тим, що відбувається за склом. Таке святкування виллється приблизно в 200 грн. (на 10 чоловік).


Правда, за рік дитина побувала в більшості однокласників і приятелів за місцем проживання на днях народження, які проходили в МакДональдсі. Отже зрозуміле бажання мого сина відзначити своє свято «десь в іншому місці». Я почала цікавитися альтернативними варіантами, знайшла перелік фірм, котрі займаються організацією дитячих свят.


Клуб «День народження» розташований на першому поверсі житлового будинку. Приміщення нагадує актовий зал дитячого садка, тільки трішки менше за розміром. Клоуни, вірніше клоунеси, чимось схожі на масовиків-витівників мого піонерського дитинства. Програми розраховані на дітей від 4 до 13 років. Іменинник із гістьми (в супроводі кількох дорослих) збираються в обумовленому місці, і автобус (місткістю 16 чоловік) забирає їх і привозить до місця святкування. Дітей зустрічають клоуни й розпочинається двочасова шоу-програма, куди входять ігри, естафети, розіграші. Між розвагами солодкий стіл: торт, дитяче шампанське, морозиво, лимонад. На закінчення винуватець свята одержує подарунок клубу, а потім автобус відвозить дітей. Коштує це 360 грн. плюс 10 грн. солодкий стіл — із розрахунку на одного запрошеного. Можна трохи заощадити та привезти своє частування. Можливий також виїзд додому, у кафе чи школу. Тоді вийде дешевше — 335 грн.


«Дім клоунів» не залишить байдужими не лише дітей, а й дорослих. Стіни обвішані ляльками й масками. На другому поверсі розташований зал (100 кв.м), розрахований на 25 дітей, і крамничка, де можна придбати циркові атрибути: ліхтарики, носики, вушка, кульки й усяку всячину. Програма залежить від віку хлопчиків і дівчаток: танці, естафети, конкурси, пісні під караоке й ціла вистава. Маю зауважити, ціна вражає не менше, ніж сам «Дім клоунів»: 1 година роботи в будень — 350 грн., 2 години — 500. У вихідні та свята ще дорожче — 400 грн. на годину. Приймаються також замовлення з виїздом у зручне для вас місце: мінімальний (30 хв.) — 81 грн., 1 година — вдвічі дорожче. При цьому транспорт має забезпечити сам замовник.


Аналогічну програму з клоунами й акторами пропонує АРТ-студія «ВІК», яка працює лише на виїзд. Один клоун — 105 грн. на годину, два — 160 грн. на годину.


Торік я, вирішивши виявити оригінальність, замовила сину свято додому. Дві години Сонечко під акомпанемент баяна розважало десятьох семирічок. Відбувалося це в житловій кімнаті площею 15 метрів. На вулицю виводити дітей клоуни відмовилися, адже до запрошених могло приєднатися все подвір’я, а це не входило в плани шоуменів.


Старші діти, котрі люблять танцювати, можуть відсвяткувати день народження в «Метрограді». Справжня дискотека з ді-джеєм і актором-ведучим чергується з рухливими іграми, конкурсами й різноманітними сюрпризами. Вартість однієї години — 100 грн. Передбачено також солодкий стіл (13 грн. на людину).


Тим, хто віддає перевагу індивідуальному підходу, рекомендую виїзд на природу. Правда, це можливо теплої пори року. Добре, якщо ви живете в приватному будинку з великим подвір’ям. Інакше доведеться вивозити дітей за місто. Для цього необхідний транспорт і достатня кількість дорослих, котрі могли б доглянути за жвавою компанією. Необхідно виявити неабиякі педагогічні і творчі здібності, продумати розважальну програму. Дітям буде цікаво з допомогою дорослих розвести багаття, приготувати шашлики. Не обов’язково традиційні, це можуть бути сосиски, які любить дітвора. На свіжому повітрі хлопчики й дівчатка із задоволенням уминатимуть будь-яку страву, особливо, якщо самі візьмуть участь у її приготуванні. Таким чином, не доведеться ліквідувати наслідки вечірки (якщо не рахувати колективне прибирання місця «маївки»), цілий день стояти біля плити й увесь вечір мити посуд.


Але найголовніше — хоч би де ви влаштовували дитині день народження, передусім з’ясуйте, що ж цікаво самому імениннику. А потім зробіть так, аби спогади про цей день залишилися найяскравішими, найрадіснішими.


[URL=https://www.dt.ua/3000/3855/38599/]Дзеркало тижня[/URL]

Звичай дарувати подарунки на Новий рік та Різдво — дуже давній. За переказами стародавніх німців, бог бурі Водан жив на Півночі й приносив подарунки. Відзначаючи його свято, люди кидали за поріг свого дому коржі та кусочки м’яса. Вмовляли бога не псувати посівів і не заважати полюванню. Саме він і став першим Дідом Морозом. В інших країнах його називають по-різному: Санта-Клаус, Дідусь Різдво, Пер-Ноель, Мікулаш. Ще один прообраз Діда Мороза, шанованого на Русі, — святий Миколай Чудотворець, Микола Угодник.

Усі «діди» мають звичку підкидати подарунки у віконце, відчинені двері чи у димохід. Отже, не забудьте залишити для Діда Мороза хоча б найменшу щілинку, через яку він міг би потрапити в дім. Слід подбати й про те, куди покласти подарунок. Зазвичай він кладе подарунки в панчоху, черевик або в миску. Панчоху вішають поруч із ліжком, черевик ставлять під ялинку чи біля порога, миску — на вікно.

 

Що й казати, надзвичайно приємно обмінюватися подарунками. І новорічні свята — чудова нагода зробити сюрприз близьким та друзям. У людей практичних, серйозних і підхід до цього відповідний: вони заздалегідь складають списки родичів, знайомих та співробітників, визначають суму, яку можуть викроїти із сімейного бюджету, і не кваплячись займаються передсвятковим шопінгом. Однак таких людей небагато. Більшість же робить це «в останню хвилину». Причини зрозумілі — аврал на роботі, нестача часу, фантазії, а найчастіше — грошей. За два-три дні до свята повторюється знайома картина: змилені чоловіки з ялинкою під пахвою, жінки з палаючими очима штурмують прилавки, змітаючи все, що можна назвати подарунком. Біля відділів упаковки шикуються довжелезні черги.

 

Умовно подарунки можна розподілити на символічні, для душі, «у господарстві знадобиться», корисні, з підтекстом. Вибирайте, кому який підійде. Бажано заздалегідь ненав’язливо вивідати, чого хоче кохана жінка, турботливий чоловік і ненаглядне чадо.

 

Багато хто полюбляє дарувати парфуми й туалетну воду. Та це доречно лише у випадку, якщо ви точно знаєте, яким запахам віддає перевагу ваш(а) візаві. Важливо правильно їх підібрати, проте смаку гарненької продавщиці довіряти не слід. Те саме стосується косметики. За бажання завжди можна підглянути, чим користується дама вашого серця. Занотуйте у блокноті номер помади чи пудри, назву туші або лаку для нігтів, і ви неодмінно влучите в ціль. Але пам’ятайте, помаду чоловік може подарувати лише тій, з ким його пов’язує поцілунок.

 

Найінтимнішим подарунком залишається білизна. Не слід підбирати її на око, особливо якщо плутаєтеся в поняттях об’єму та повноти, а також не відрізняєте комбідрес від комбінації. Якщо наважитесь на такий презент, візьміть із собою кохану й попросіть приміряти, що їй сподобається. Отримаєте подвійне задоволення. Прикраси — поза конкуренцією, тільки не плутайте з дешевою біжутерією, яка продається на лотках і на ринку. Перелічене вище може дарувати чоловік або дуже близька людина.

 

До речі, думка про те, що побутова техніка або предмети домашнього вжитку не можуть бути в переліку подарунків, доволі спірна. Знаю жінок, які були б щасливими, отримавши пральну чи посудомийну машину, вишуканий посуд або кухонний комбайн. Однак пам’ятайте, у цьому випадку подарунок має бути «заповітним» чи просто «вагомим». Сковорідку, каструльку або вінце для збивання білків можуть не вибачити й не зрозуміти.

 

Чоловіки, як і діти, люблять подарунки, які відповідають їхнім захопленням. Тому з’ясуйте, що ж він любить ще, крім вас, пива й телевізора. Рибалці підійде симпатична фляжка зі стопочкою (щоб не змерзнув, сидячи біля ополонки), набір блешень, модний спінінг чи передплата на часопис «Все о рыбной ловле». Мисливець оцінить бінокль, термос або рюкзак. Автомобіліста порадує масажна накидка на сидіння, килимок, приймач, іграшка на лобове скло. А спортсмену подаруйте гантелі для підтримання форми. Любителя лазні потішить лазнево-пральний набір із березовим віником.

 

Якщо ж особливого хобі у вашого чоловіка немає, підійдуть банально-практичні речі: рукавички, портмоне, барсетка, візитівниця, годинник, набір для гоління чи портсигар. До шкарпеток, трусів і майок сильна половина людства байдужа. Не слід дарувати їм квіти, солодощі та м’які іграшки.

 

Колегам по роботі заведено дарувати «нейтральні» подарунки. Приміром, запальничку, авторучку, записничок або пляшку смачного напою (з’явиться шанс розпити її разом із ним). Дарувати краватку жінка може лише у випадку, якщо супроводжуватиме чоловіка на світських заходах і в неї є право втручатися в його костюм. Інакше навіть якщо краватка гарна, її, згідно з прикметами, можуть розцінити як бажання «захомутати».

 

Соціологічні дослідження споживчих уподобань у багатьох країнах світу продемонстрували — найбажанішими подарунками більшість опитаних назвали цифрові пристрої: MP3-плеєри, DVD-програвачі, ігрові приставки, персональні комп’ютери та аксесуари до них. Стільниковий телефон теж належить до популярних подарунків на Новий рік та Різдво. Результати торішніх продажів свідчать, що кожен п’ятий європеєць і кожен третій американець дарував близьким саме мобільник.

 

Дітей можуть потішити іграшки, ігри, що розвивають, конструктори, барвисті енциклопедії. Канцелярське приладдя й навчальні посібники — речі корисні, однак сприймаються ними з певною часткою розчарування. Живі подарунки — щеня, кошенят, хом’ячка, черепашку — дарують лише за погодженням із дорослими, адже разом із пухнастою грудочкою ви підносите ще й проблему — догляд за тваринами.

 

Правила етикету радять поважати забобони. Приміром, не можна дарувати носові хусточки (до сліз). У портмоне чи гаманець слід обов’язково покласти монетку, інакше подарунок принесе безгрошів’я. Не дарують ікони та перли, а також дзеркала й ножі — це погана прикмета.

 

Купівля подарунка — майже ритуал. Ми перетворюємо гроші на предмети, які мають особливий смисл, значення та пам’ять. Нерідко подарунки стають сімейною реліквією. По тому, як і що людина дарує, можна судити й про неї саму. Але повірте, головний ритуал — не сам подарунок, хоч би яким дорогим він був, а те, як ви його підносите. І не має значення — буде це коштовне намисто чи виготовлений власноручно різдвяний віночок, прикрашений іграшками та свічками. Важливо, щоб це було зроблено з любов’ю й ніжністю, щоб у свій подарунок ви вклали побажання добра.


[URL=https://www.dt.ua/3000/3855/44703/]Дзеркало тижня[/URL]

Copyright © 2007 - 2019 Ресурс для батьків "Малеча" Всі права застережено.