Joomla модули на https://joomla3x.ru и компоненты.


[COLOR=blue]Поради самотнім[/COLOR]

Подобається нам це чи не подобається, винні глобалізація з комерціалізацією й уніфікацією, але факт залишається фактом: це «зовсім не наше» лютневе свято легко прижилося на нашому морозному грунті разом з усіма своїми неминучими атрибутами: сердечками, ангелочками, плюшевими ведмедиками і, головне, обов’язковою вимогою мати романтичного партнера, з яким слід обмінюватися подарунками і зізнаннями в коханні. То як пережити це масове божевілля людям, у яких немає пари?

По-перше, розслабтеся: таких, як ви, у світі дуже багато. Тільки в США налічується 80 мільйонів самотніх сердець. Потім визначтеся, чи ігноруватимете ви день закоханих або таки відсвяткуєте, але за своїми правилами. Якщо виберете перший варіант, то найкраще, що ви можете зробити, це прийняти свою самітність і насолоджуватися нею. Займайтеся тим, що найкраще робити одній/одному. Відвідайте салон краси. Підіть до музею. Приготуйте собі якусь особливу страву. Почитайте цікаву книгу. Візьміть напрокат і подивіться гарний фільм, краще комедію або детектив, хоча насправді всі жанри гарні (протипоказані лише любовні історії). І не забувайте про спорт: фізичні вправи стимулюють вироблення в мозку ендоморфінів — хімічних речовин, що викликають гарний настрій. До того ж після фізичної активності поліпшується сон.

Якщо ви любите дітей, то можете запропонувати своїм сімейним друзям посидіти з їхньою дитиною, поки вони влаштують собі романтичне побачення не вдома. У такий спосіб ви вб’єте відразу двох зайців: займете себе зведенням веж із кубиків або перевдяганням ляльок і заслужите подячні «очки».

Святковий варіант проведення цього дня також можна реалізувати по-різному. Найпростіше і найчудовіше — це підписати листівки і зробити маленькі подарунки своїм найближчим родичам і друзям. Адже ви їх любите! Ще одна непогана ідея — організувати вечірку з такими ж «одинаками», як ви. Беріть приклад з американців, які торік, на зло дню закоханих, почали відзначати 14 лютого «день навіжених одинаків».

І, нарешті, найгірше, що ви можете зробити, — це стрімголов кинутися в перші-ліпші стосунки із зовсім непідходящим партнером — аби тільки уникнути самітності в такий день. Це буде дуже негуманно щодо самого себе. Адже, зрештою, найголовніша людина, до якої ви просто зобов’язані виявляти свою любов (і не тільки раз на рік), — це ви самі...

[URL=https://www.dt.ua]www.dt.ua[/URL]

Село на нашій Україні,
Неначе писанка село...

Так геніальний Тарас Шевченко порівнює красу й мальовничість рідного краю з писанками, що були з давніх-давен синонімом Батьківщини, сили і незнищенності нашого народу. Писанка - символ України, пам\'ять про рідну землю, рідний край, оберіг на цій землі.

Українські писанки - це шедеври мініатюрного живопису, у яких народ виявив свій мистецький хист, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.

Після прийняття християнства як офіційної державної релігії відбулося календарне узгодження давніх язичницьких свят з новими християнськими, складна система язичницьких магічно-сакральних образів була трансформована у рамках християнсько-апокрифічної символіки.

На території Полісся писанкарство існує віддавна . Ще в дохристиянський період у багатьох народів світу, зокрема в слов\'ян, був звичай навесні, в квітні - на початку травня, обдаровувати одне одного \"красними яєчками\" - крашанками. Цей звичай був пов\'язаний з народними уявленнями про яйце як символ вічного оновлення природи, весни, перемоги життя над смертю. Цей звичай дожив на Поліссі до наших днів.

За технікою виконання писанки поділяються на \"галунки\", \"крапанки\" (з різними кольоровими плямами на тлі чорного, зеленого або якогось іншого кольору), власне писанки, розписані восковою технікою декоративним орнаментом; \"крашанки\" - вкриті одним суцільним кольором; \"мальованки\" (розмальовані вільно пензлем від руки), \"дряпанки\" (або як вони звуться на східному Поліссі -\"скробанки\"). Ці останні є унікальним феноменом писанкарства. Яйце фарбують у темний колір, а потім металевим вістрям зішкрябують верхній шар фарби, утворюючи найрізноманітніші ажурні орнаменти.

Для писанок найчастіше беруть курячі яйця, іноді качачі, гусячі, яйця диких голубів. Щоб фарба краще бралась, яйце перед розписом протравлюють оцтом. З давніх часів виготовляли і рослинні барвники з коріння та кори різних дерев, кущів, плодів тощо. Секрети рецептів народних барвників зберігались у кожній родині.

Для отримання чорної фарби заварювали кору вільхи, кропиву, фарбували у сажі, для синьої брали цвіт синьої мальви або гречану полову, для жовтого, коричневого - відвар з лушпиння цибулі. Рослинні барвники закріплялися галуном (спеціальний камінь), розсолом квашеної капусти. З кінця XIX ст. з успіхом почали використовувати анілінові барвники.

На Поліссі, як і загалом по Україні, писанкарством займаються переважно жінки. Цей вид народної творчості вимагає не тільки тонкого відчуття ритму, узгодження кольорів, а й копіткої, наполегливої працї. Особливість техніки полягає в тому, щоб зберегти узор, виконаний воском, коли писанку занурюють у фарбу. Малюнок на яйце наносять розтопленим воском за допомогою спеціального писачка - конусоподібної трубочки. Яйце послідовно опускають у різні фарби, починаючи з найсвітлішої: спочатку в жовту, потім у червону, зелену, чорну. Світлий колір перекривається темнішим. Наприкінці яйце нагрівають, віск розтоплюється, його знімають - і писанка готова. На ледь змащеній жиром писанці колір стає більш інтенсивним і виразним. Вражає вміння майстринь на сферичній поверхні яйця створювати досконалу, закінчену композицію. Вона будується на чергуванні різних елементів і мотивів, меридіанних й діагональних ліній, що утворюють сітки. Орнаментальні мотиви розміщуються в поясах і на полюсах писанки.

Назва писанка походить від слова писати, тобто оздоблювати поверхню яйця орнаментом. Писанка відігравала важливу роль у житті поліщуків, була предметом-символом, і саме тому в її орнаментах зашифровані найдавніші образи і уявлення багатьох поколінь. Образ дерева життя, що об\'єднує землю і небо, є символом безперервного оновлення життя; спіраль - знак родючості; колесо - знак досконалості, вічності (в християнській релігії колесо є символом безсмертності небесного існування, образ безконечної Божої любові); сонце - джерело життя на землі, символ Бога, Христа, хрест-четвероріг як символ‚ Всесвіту є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року (в християнстві це головний символ, знак викупної жертви Христа); свастика - знак вогню і сонця, охорона від злих сил; півень є сторожем добра, провісником сонця, світла, що побороло темряву; кінь - це Бог Сонце, що їде через небо на вогненних конях; риба уособлює воду, вона є символом життя і смерті, знаком здоров\'я і щастя (у християнстві це первісний символ Христа і знак новохрещених). Тож розшифрування багатьох елементів розпису писанок Полісся говорить про те, що вони уособлювали уявлення наших предків про добро і зло, про будову світу, в своїх зображеннях зберегли древню символіку, яка в період християнства знайшла свою нову інтерпретацію, пов\'язану з воскресінням Христа.

Писанки Полісся характерні геометричним або геометризованим рослинним орнаментом. Вся площина майбутньої писанки поділяється на два, чотири і вісім полів. Геометричні мотиви укладені ритмічно на окремих полях, рідше - розкидані по полю північних районах Полісся писанки мають білий орнамент, а в районах, що межують з Поділлям, він насичується червоним, жовтим, зеленим кольорами. Полісся - один із тих регіонів, в якому найдовше збереглися прадавні мотиви: \"богиня\", \"княгиня\", \"панна\". В писанках поширеними є мотиви \"вербна шутка\", де в орнамент вплетено стилізовану вербову галузку, \"баранячі ріжки\". Для західного Полісся типовими є орнаментальні мотиви \"павучки\", \"сосенки\", \"огірочки\", для східного Полісся показові \"туліпани\", \"сорококлинці\", \"вітрячок\". Головне в писанці - це ритм ліній орнаменту, а також ритмічне співставлення кольорових площин. На Поліссі переважає чорне, або червоне тло, на якому контрастно виділяються орнаментальні мотиви яскравих зелених, жовтих кольорів.

[URL=https://www.ukrop.com]www.ukrop.com[/URL]

Українська писанка, найбільш витончений витвір нашого народу, є безцінним скарбом, що чарує дивовижною, незвичайною красою. Писанку знає весь світ. Але писанка від писанки відрізняється.

Традиційні буковинські і гуцульські писанки відзначаються яскравим різнокольоровим орнаментом геометричного та флористичного характеру. Таке розмаїття барв характерно також для карукованих писанок, які вражають яскравістю колориту, хоча орнаментика ще не є такою складною, а отже, набагато давніша.



Характерними для карукованих писанок є не складні геометричні фігури чи малюнки, а прадавні символи — “завитки” — знаки рослинності, “баранячі ріжки” та “качачі шийки”, пов’язані з ідеєю щорічного відродження рослинного світу, та “сварга” (свастика) — позначення чотирьох сторін світу або символ Сонця. Свастика є також одним з найдавніших знаків добра.

Називаються писанки так тому, що в процесі їх виготовлення застосовується карук — кістковий клей. Звичайний восковий розпис при цьому не практикується взагалі. Підготовлена певним чином фарба накладається бичком на оброблене каруком яйце і видувається по всій площі. При малюванні карукованого яйця здається, що воно само себе розмальовує. Майстриня лише дає смужечку фарби і дмухає на неї, а та смужечка розтікається, утворюючи різноманітні візерунки, які не намалюєш. Поєднання кольорів здійснюється за визначеними правилами, а сам процес каруковання вимагає копіткої праці.

Переплітаються кольори, утворюються нові — і яйце отримує свою, дуже красиву і унікальну розмальовку. На відміну від звичайних, не буває двох однакових карукованих писанок, на кожній утворюється неповторний узор, який навіть при бажанні неможливо повторити.

Найстаріші узори, що зрідка зустрічаються ще на звичайних писанках, в повній мірі представлені на карукованих. А розмаїття примітивних узорів, переважно рослинного характеру, та знаків різних ритуалів вказує на більш давнє походження карукованих писанок. Саме завдяки своїй простоті на таких писанках збережено первісне значення древніх релігійних символів, не переінакшено їх на християнський лад.

На відміну від традиційних буковинських та гуцульських писанок, де переважає геометрична орнаментація, для карукованих характерною є рослинна орнаментика, що зумовлено також особливостями технології їх виготовлення. А зоологічні мотиви, що займають важливе місце на гуцульських писанках, на карукованих відсутні взагалі.

Про прадавність карукованих писанок свідчить також схожість їхніх узорів з орнаментами, які зустрічаються на посудинах, знайдених при археологічних розкопках. З огляду на давність походження, каруковані писанки можуть вважатись джерелом орнаментних форм для воскового розпису. Ці писанки певною мірою є проміжним елементом між простими крашанками та набагато досконалішими витворами, переходом від простого фарбування яєць до складних малюнків та орнаментів.

Традиція карукованого писанкарства була широко розповсюдженою на межі Північної та Південної Буковини, про що добре пам’ятають старожили. Однак згодом, десь від середини 60-их років минулого століття, традиція занепадає і досить швидко зникає з побуту. Пов’язано це, очевидно, з появою штучних барвників, які не зовсім відповідають стародавній технології нанесення малюнку.

У Глибоцькому районі Чернівецької області традиція каруковання була досить поширена в багатьох селах, зокрема в Кам’янці, Синівцях, Сучевенах. І після тривалого періоду забуття відроджується зараз майстринею Євдокією Візнюк, яка ще дівчиною бачила процес виготовлення таких писанок і яку цьому ремеслу за стародавньою технологією навчала її бабуся.

Барвники при карукованні застосовуються лише з природних матеріалів. Зелені барви виготовляються з підсніжників, зелені жита, березового листя, осикових сережок та вербових котиків; жовті — з кори яблуні, молочаю, квітів бузини, ромашки; блакитні — з синьої мальви, пролісків, сон-трави, тополі; червоні — з цибулиння та звіробою.

Старі люди говорять: «Як в народі перестануть писати писанки і “гріти Діда”, тоді й кінець світу настане». Отже, світ був, є, і вічно буде!

[URL=https://www.kosivart.com]www.kosivart.com[/URL]

 

Copyright © 2007 - 2019 Ресурс для батьків "Малеча" Всі права застережено.