Шаблоны Joomla 3 тут

\


[b]Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Відтак повсюди в храмах відправляють нічну божу Службу з таким розрахунком, щоб завершити її удовіта та знову сісти за святкову вечерю. Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельців віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва. Родина сідала за вранішню Свят-вечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебували у хаті лише із сутінками. Розговівшись, лягали спати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості. Потім відбувалась родинна вечеря. Вона тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало \"очистити всіх од скверни і об\'єднати злагодою та любов\'ю\". Надвечір починалось масове колядування. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки.
Цікаво також дізнатися, як же святкують це величне свято в інших країнах світу. Тож пропонуємо вам помандрувати разом з нами.[/b]

[b]Португалія Feliz Natal[/b]
Різдво своїм корінням дуже пов\'язане з глибокою християнською традицією. Воно є родинним святом, коли всі об\'єднуються довкола різдвяного символу: столу з типовими для цього свята стравами. Різдвяна Літургія називається \"Літургією півня\", бо говориться, що в момент народження Христа співав півень. На Святу вечерю приготовляється спеціальна страва \"consoada\" з бакали та інших риб, які є символами посту. В традиційній португальській кухні на це свято приписано готувати також mexidos, rabanadas, abobora, broas de miel. На Богоявлення традиційним є пекти торт, а всередину класти невеличкий подарунок. Кому попадеться цей подарунок, зобов\'язаний пекти торт на наступний рік.

[b]Греція Kala Christouyenna[/b]
У переддень Різдва малі діти ходять від хати до хати, щоб привітати з Різдвом, та співають \"kallanda\" (традиційні різдвяні пісні в Греції), за що отримують взамін солодке та сухі фрукти. Старші заховують сорокаденний передріздвяний піст. В дні посту споживається спеціальний хліб \"christopsomo\". Греки не мають традиції прикрашати на Різдво дерева, хоча в даний час, через моду, ця практика все частіше появляється, особливо у великих містах. Типовою різдвяною стравою є \"vasilopita\" - солодка страва.

[b]Великобританія Merry Christmas[/b]
Різдво у Великобританії святкується лише з 596 року, коли св. Августин Кентемберійський започаткував його святкування в цих землях. Саме звідси походить традиція прикрашати на свято дерево, як також і традиція Діда Мороза. На загал, Різдво є родинним святом, коли всі збираються на традиційну різдвяну вечерю. Традиційною стравою є \"plum-pudding\".

[b]Данія Glodelig Jul[/b]
Традиція святкування Різдва також базується на християнстві. Святкування розпочинаються з початком різдвяного посту, за чотири тижні перед Різдвом. Для кожної неділі посту в церкві ставиться окрема свічка, червона або біла. Перед самим Різдвом прикрашають кожну хату. Привілегією голови сім\'ї є вбирати різдвяне дерево. Традиційною стравою є \"солодкий рис\", яка споживається ввечері перед Різдвом. На світанку в кожен кут хати ставиться зернинка рису для гнома Julnisse, що, за традицією, мешкає в домі під час різдвяного періоду.

[b]Голландія Gelluking Kersems[/b]
В Голландії, як і у всіх північноєвропейських країнах, Різдвяні свята починаються набагато швидше. 6 грудня є свято св. Миколая, Sinter Klaas, що дало назву Санта Клаасу. Сьогодні існує традиція святкувати це свято за день перед Різдвом. Санта Клаус приносить дітям подарунки, проходячи через покрівлю дому. Солодке, як правило, їсти заборонено, хоча є винятки для традиційних \"speculaas\", печення у формі людських постатей та \"letterbanker\" солодке у формі початкової літери прізвища господаря дому.

[b]Японія Shinnen omedeto/Kurisumasu Omedeto[/b]
Різдво в Японії не має традиційної святковості, це пов\'язано з тим, що в Японії живе тільки 1% християн. Більший аспект відводиться комерції як такій, коли купуються, через моду, невеличкі сувеніри чи подарунки. З точки зору кулінарії, теж можемо зауважити, що не існує спеціальної страви, яка б готувалася спеціально для різдвяної трапези, хоча дуже часто саме в цей день споживається Teriyaki di salmone (рибна страва, яка готується з нагоди урочистих подій).

[b]Німеччина Froehliche Weihnachten[/b]
В Німеччині Різдвяні свята починаються в першу неділю різдвяного посту. Приготовляється хрестовинну підставку з чотирма свічками - одна для кожної неділі посту. Діти мають спеціальну гру-календар з 24 маленькими віконцями і кожен день відкривають одне віконце. В переддень Різдва в цій грі відкривають останнє віконечко. Обід на саме Різдво є дуже багатий. Основними компонентами є м\'ясо, сосиски і традиційне пиво. Традиційною солодкою стравою на Різдво є \"Dresdner Stollen\".

[b]Ірландія Nollaig Shona Dhuit[/b]
В Ірландії Різдво є родинним святом, де всі члени сім\'ї з\'їжджаються, щоб разом святкувати народження Христа. Цікавою традицією в переддень Різдва є запалювати у вікні свічку як знак готовності прийняти Йосифа і Марію, що в цю морозну ніч не можуть знайти місця для народження Сина Божого. Також всі обмінюються невеликими подарунками. Перед передднем Різдва не споживається м\'ясо. Традиційною стравою є \"ірландська юшка\".

[b]Індія[/b]
Традиція святкування Різдва є відмінною у різних регіонах Індії. Переважно індійці прикрашають дерева манго або бананові дерева, також прикрашають свої будівлі манговими віттями та маленькими ліхтариками.
Найбільше в різдвяний час прикрашають церкви. В кожній церкві запалюють спеціальну різдвяну свічку, яка повинна горіти протягом цілого різдвяного періоду.
Цікавим є факт: так як Різдво визнане державним святом, індуське та мусульманське населення, яке переважає в Індії, святкує його через влаштування салютів та бенкетів, а також поздоровляючи християн з їхнім релігійним святом.

[b]Швеція God Jul[/b]
Святкування Різдва починаються з першої неділі різдвяного посту. Також приготовляються чотири свічки для кожної неділі різдвяного посту. Першим великим святом є 13 грудня - день св. Лучії, яка, за традицією, приносить подарунки для малих дітей, як святий Миколай в інших країнах. У переддень Різдва споживаються тільки пісні рибні страви, серед яких \"lutfisk\". Святкування закінчуються 13 січня на 20-ий день після Різдва.

[b]Італія Natale del Signore[/b]
Характерним для Італії є вироблення вертепів різного розміру, різної величини, на взір вертепів св. Франциска Асизького. В багатьох містечках перед північчю організовують театралізовані дійства Народження Христа, опісля вітають один одного із Різдвом Христа під звук церковних дзвонів. Опісля цілою родиною сідають за святковий стіл. Серед традиційних страв - пиріг із горіхами, баккала, приготована разом із помідорами, святкова \"паста\" (макарони, приправлені соусом).

[b]Росія Рождество Христово[/b]
Різдво в Росії святкується 7 січня (9 місяців після Благовіщення). Святу передує сорокаденний піст. У переддень Різдва є строгий піст. Забороняється їсти будь-яку страву, за винятком \"сочива\" (хлібні зерна і фрукти), саме тому цей день в Росії називають \"Сочельник\". Піст триває до появи на небі першої зірки. Опісля всі йдуть до церкви на різдвяне богослужіння. По закінченні служби на середину церкви виносять ікону Різдва та свічку, яка символізує зірку над Вифлеємом. Церкву і хати відповідно прикрашають різними декораціями. Також в домах прикрашають ялинку, яка є символом Різдва.

[b]Польща[/b]
Польща є однією з тих країн, де також поширені колядки. Польські коляди - народні, анонімні. Походять з ХІV ст., деякі з ХVI - ХVII. Вони мають характер народних пісень, що робить їх особливими для сприйняття. Коляди в Польщі можна поділити на три види: релігійні, легендарні та творчі. Наймелодійніші, найвеличніші з них створювалися в монастирях. Це - релігійні. Легендарні базуються на апокрифах, містять багато легенд і не є цілком достовірними... Церква не прийняла їх, та люди люблять пісні про чудеса, відкриті небеса і тварин, які розмовляють. Творчі ж створювалися простими людьми, які замінювали біблійні сцени сценами із свого власного життя. Так Вифлеєм став звичайним польським селом. Мелодії в них часто веселі, танцювальні.

[b]Китай[/b]
В цей час християнські діти прикрашають дерева кольоровими орнаментами. Ці орнаменти зроблені з паперу у вигляді квітів, ліхтариків. Також вішають шкарпетки, сподіваючись, що Дідусь- Різдво наповнить їх подарунками. Китайські ялинки називають \"деревами світла\", а Санта Клауса - Дун Че Лао Рен, що означає \"Дідусь-Різдво\". Китайці не християни називають цю пору року весняним фестивалем, який святкується дуже пишно. Діти в центрі святкувань: вони отримують новий одяг, іграшки, дивляться ви-стави та їдять смачні страви.

[b]США [/b]
Різдво у США - це суміш різноманітних культур. Ніде це так не проявляється, як у святкуванні Різдва, яке складається з багатьох різних елементів - колядок з Англії та Австралії, різдвяного дерева з Німеччини, Санти з Європи і парадів з Латинської Америки. І схоже на те, що кожна родина має свої власні унікальні традиції.
Одна з чисто американських традицій, що збереглася в Південно-Західній Америці - це освітлювати дорогу до своїх помешкань тисячами різдвяних вогників. В Сан-Антоніо, штат Техас, вогні розміщено вздовж р. Сан-Антоніо, де саме і відбувається традиційне різдвяне дійство \"Лас Пасадас\" - двоє молодих людей у ролях Марії та Йосипа йдуть по основній дорозі до будиночка, стукаючи в кожні двері, доки хтось не відчинить. Всі співають коляди. В Сан-Пуебло Різдво зустрічають традиційним танцем з переодяганням та маскарадом. На Гаваях прибирають пальми, а в торгових центрах розміщені менехуни - легендарні маленькі люди, яких вважають першими поселенцями на острові. В часі Різдва вся Америка мерехтить вогнями, а звідусіль линуть колядки. Тут ходять колядники. А діти пишуть листи до Санти.
В Коннектикуті є навіть різдвяне поселення, де живе Санта з ельфами, а в Нью-Йорку - маленьке містечко, яке має назву \"Пн. Полюс\", де є пошта, церква та кузня, щоб змінити підкови оленям. Американці, як і їхні друзі з Європи, надсилають різдвяні привітання друзям і родичам. В домі ставлять ялинку, прикрашену гірляндами, більшість з яких зроблено вручну протягом багатьох років. А тоді черга доходить і до подарунків, які також розкривають на Різдво. Після різдвяної Служби родина збирається докупи і дорослі часто п\'ють егног - напій, зроблений зі сметани, молока, цукру, збитих яєць та бренді чи рому. В ніч перед Різдвом діти очікують приходу Санти, тому розвішують шкарпетки, щоб Санта наповнив їх. На Різдво їдять традиційні страви - це різдвяна індичка із соусом та картоплею. А на десерт - гарбузовий пиріг, сливовий пудинг та фруктовий торт.

[b]Ямайка[/b]
Приготування до Різдва починається з прибирання осель. Все лагодять, малюють стіни, підрізають кущі, а також печуть багато тортиків та пудингів. За кілька днів до Різдва заколюють свиню чи козу, а м\'ясо ділять з сусідами, які, натомість, дають їм іншу їжу: ямс, фрукти та овочі. Більшість традиційних церков Ямайки мають різдвяну Службу з колядками, а то й цілими концертними програмами. Діти інсценізують різдвяні історії, в школах отримують подарунки. Хоча на Ямайці немає снігу, вулиці та інші людні місця прикрашені тисячами лампочок та декораціями. Головні вулиці перекриті, тут можна придбати подарунки для всієї сім\'ї. Після Служби родина збирається разом, щоб скуштувати традиційний різдвяний напій - пунш з яєць. Основні страви, що вживаються в часі свят - качки, шинки, курчата, індики, багато овочів, салатів та святкових тортиків.

[b]Австралія[/b]
Різдво в Австралії та Новій Зеландії - особливе, адже приходить в кінці їхнього літа. Отож снігу тут немає, а отже, немає \"білого\" Різдва! Переважно блакитне небо, яскраве сонячне світло і температура вище 25 °С.

Перше офіційне австралійське Різдво відсвяткували 25 грудня 1788 р. в Сіднеї.
Приготування до Різдва починається на початку грудня, коли міста прикрашають декораціями, а родині і друзям надсилають різдвяні картки з привітаннями, на яких зображені сцени Святвечора, снігові пейзажі та ін., подібно як в Англії та Америці. В багатьох будинках печуть різдвяні тортики та пудинги, а в містах та містечках в торговельних центрах та магазинах дітей зустрічають Санти. Оскільки в цей час дуже тепло, квіти стали основною формою декорації, наприклад, як австралійський Різдвяний кущ, рослина з маленькими червоними листочками, та Різдвяний дзвінок. Однак деякі люди мають справжнє деревце зі світлом та прикрасами, яке вони встановлюють напередодні Різдва.

Колядки звучать по всій країні - \"Одного разу в Давидовому місті\" чи \"Маленьке місто Вифлеєм\" є традиційними піснями, але також є інші, які теж популярні . Це - \"Шість білих бумерів\", \"Північний вітер\" \"Колядка пташки\", \"Біле Різдво\" . Є ще одна цікава традиція, яка прийшла з 1937 року. Традиція \"Світіння свічок\". Відтоді тисячі людей збираються разом, щоб поспівати улюблені різдвяні коляди, освічуючи нічне небо свічками. Ця традиція поширюється по всьому світі.

Саме літні канікули в австралійських школах починаються за тиждень до Різдва і тривають до святкування дня Австралії - 26 січня. Це час, коли закінчилися екзамени, і діти з нетерпінням очікують їх результатів.

Багато людей відвідують Опівнічну службу, щоб, повернувшись додому, оглянути подарунки, які залишив Санта під різдвяним деревом. Потім малеча лягає спати, залишивши для Санти скляночку молока, а для його оленя - морквину.

Різдво - це час, коли сім\'я має бути разом і всі обмінюються подарунками після відвідин церкви та спільного обіду. Саме на цьому обіді вживаються традиційні страви: індичка, шинка, свинина і овочі разом з різдвяним пудингом в соусі з бренді.

Враховуючи пору року, коли святкується Різдво, багато людей вживають холодні страви чи \"дари морів\", влаштовуючи пікніки на пляжах.

У декількох регіонах Австралії встановилася традиція святкування Різдва в липні, який є найхолоднішим місяцем року, серединою їхньої зими. Температура, звісно, далека до нормальної, та все ж холодніше, ніж в грудні.

[URL=https://www.sde.org.ua]Джерело[/URL]


[I]Коли починаєш досліджувати історію якого-небудь предмета, то рано чи пізно приходиш до висновку, що в цьому житті немає нічого випадкового, мабуть, це має своє пояснення. Придивившись уважно до тих речей, якими щороку прикрашають новорічну ялинку, а саме ялинкових іграшок, розумієш, що у створенні їх беруть участь різні майстри, художники. Речі, які народилися в труді, у яких користь невід’ємна від краси, речі, які мають певний силует, пропорції, гармонійне забарвлення, інші естетичні вартості. Чи ж можна назвати ялинкові іграшки художніми прикрасами? [/I]



Найціннішими ялинковими прикрасами «гурмани» вважають антикварні прикраси, які, до речі, набувають зараз популярності. В Україні охочі можуть придбати іграшки свого дитинства або і молодості своїх батьків у спеціалізованих салонах та антикварних крамничках. А унікальні експонати - найбільш цінні для колекціонерів через свою рідкісність - іграшки, виготовлені у часи Другої світової війни, - це розмальовані жерстяні звірі. Є на полицях магазинів різні фігурки, проте, дивлячись на новорічну старовинну іграшку, експерт одразу визначає, до якого періоду вона належить: усе, що наша країна пережила за цей час, знайшло своє відображення у ялинкових прикрасах. У старих іграшках живе тепло рук майстра-склодува і казкового художника. Сьогодні такі прикраси знову в моді. Отже, відбувається загадкове перевтілення звичайних корисних речей в мистецький твір? І ці речі «живуть» у наших домівках на антресолях, балконах від року до року, зберігаючи чари Новорічних свят. То чи не заслуговують вони на те, щоб продовжити своє «життя» в музеї?
Попри те, що в Україні є багато різноманітних музеїв, за останні роки в країні за ініціативи громадян розгортається широкий рух за створення вернісажів, виставок, шкільних та інших так званих народних музеїв. Так, наприклад за активної допомоги городян, працівниками Діпропетровського історичного музею зібрані сотні ялинкових прикрас, новорічних листівок різних часів. Подібної колекції, яка своєрідно відображає культуру та історію нашої країни, як стверджують фахівці, поки що немає в жодному музеї України. (Нині найбільші музейні зібрання новорічних іграшок - більш ніж 2 тис. експонатів - знаходяться у Олонецькому національному музеї, що в Карелії). Багато новорічних іграшок не представляють великої художньої цінності. Проте, учені вважають, що ці дорогі серцю атрибути кращого свята в році несуть масу інформації, за допомогою якої можна простежити всю історію країни. Улюблені всіма, вони абсолютно беззахисні: кожний наступний Новий рік будь яка з тендітних штучок може не пережити. Бо все, що виготовлене з тканин, паперу, вати, скла, дерева, погано зберігається – гине у вогні, ушкоджується вологою. У результаті багато іграшок, які пам\'ятають теперішні батьки, бабусі, дідусі зникли: розбилися, подарувалися, опинилися в приватних колекціях.

Скільки ж років ялинковій іграшці? Чому новорічну ялинку здавна прикрашають справжніми мандаринами, яблуками та іншими смачними речами?
Що символізують прикраси? І чому головною ялинковою іграшкою вважаються саме кульки? На ці та багато інших питань знайдуть відповіді відвідувачі відтепер постійно діючої виставки Різдвяної і новорічної іграшки, яка відкрилася на Івано-Франківщині у складі туристично-мистецького комплексу \"Маєток Святого Миколая\".
У кожного предмета завжди існує зв’язок зі світом. Адже предмети, речі, як і ми, мають корінь і велику кількість «родичів». Кожен предмет, кожна річ має прототип. Так і зелені красуні, привертаючи до себе загальну увагу, уособлюють райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові. Коріння торжеств, пов’язаних із радісними клопотами, а саме придбанням, прикрашанням новорічної ялинки, вростає у сиву давнину, сягаючи біблійних часів.
Якщо знову поглибитися у давнину, то первісно пращури поклонялися духу лісу, який жив у дереві. Щоб умилостивити його, народи вішали на гілки дерев дари (символи родючості та сонця). Ще до прийняття християнства слов’яни, наприклад, розвішували плошки с горючим маслом на гілках вишневого дерева. А у германських племен існувала повага до ялинки як символу перемоги над смертю і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки тільки ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом вибрали саме її. Зелена та й зелена, але як бути з квітами яблунь і вишень та їх плодами. І стали люди підвішувати на гілки «безплідної» ялинки фрукти та іграшки, які імітують круглі плоди і вогники – символи сонця .

У XIV столітті початок року німці перенесли на Різдво, проте звичай прикрашення ялинки перейшов на це свято у ХVІ ст. Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року, він приніс красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці ялини стали розміщувати зірку, а свічок ставили рівно дванадцять – чи то по кількості місяців у році, чи то по кількості апостолів. Поряд з яблуками, горіхами, пряниками, печивом на гілках висіли фігурки янголів і пастухів. У XVII столітті прикраси різдвяної ялинки, в основному, були їстівними. Літопис тих часів свідчить, що прикрашали різдвяне дерево не тільки солодощами, гірляндами з родзинок, кренделів, а й паперовими трояндами та іншими квітами.
Наприкінці XVIII століття у тій же Німеччині з’явилися перші скляні іграшки. Легенда пов’язує спробу створити штучні подоби фрукта (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам — їх символи, кляні кулі.

Перші ялинки в Росії з\'явилися у ХVІІІ столітті в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. На рубежі XIX-XX століть ялинки почали прикрашати з певним шиком. Улюбленими й исленними ялинковими прикрасами протягом багатьох років були іграшки-асолоди – шишки і бурульки, зайчики і білочки, які випікали з піскового тіста й обертали в золоту, срібну й кольорову фольгу. Вітчизняні виробники - місцеві кустарі в невеликих артілях теж виготовляли в той час ялинкові іграшки, проте тільки з паперу, тканини, вати, пап’є-маше. Особливою прикрасою ялинок залишалися маленькі свічі.
Спочатку в Росії продавалися німецькі іграшки. Тільки після Першої світової війни почали відкриватися місцеві підприємства, які виробляли скляні кулі. Але розвитку вони не набули у зв’язку з відомими подіями.
Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації! Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому і на ялинки ввели «табу». І тільки з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття П.Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». І довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Що не могло не позначитися й на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіціозна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою.

В радянських артілях відновився випуск іграшок: вручну з вати, пап\'є-маше «ліпили» чоловічків - Дідів Морозів, парашутистів, дам і дітей - учасників перших довоєнних свят, ретельно прорисовуючи всі риси особи. Скляні іграшки одержали «зелену вулицю», посівши певне місце в арсеналі ідеологічної зброї. Зі скла почали видувати іграшки з написом «СРСР».
Розробкою радянських ялинкових прикрас і їх асортиментом ще перед війною зайнявся в Москві Інститут іграшок. В 40-і роки новорічні ялинки в усій країні прикрасилися червоними зірками, танками, літаками, парашутистами і навіть портретами Сталіна і членів політбюро.
Продовжувався випуск ялинкових іграшок і під час Великої Вітчизняної війни. Проте, асортимент був обмежений, та й особливою яскравістю вони е відрізнялися. Для прикрас ялинок використали дешеві картонні фігурки циркових і казкових тварин. Але навіть у самі важкі роки ритуал одягання ялинки нехай у саморобне, найчастіше незграбне вбрання, обов\'язково дотримувався - як свого роду гарантія здоров’я і щастя, можливості повернення до нормального, мирного життя, як ключ до виконання одного на всіх бажання - перемогти.
Після Вітчизняної війни іграшки стали більше виразними. В 1949 році до 150-річчя від дня народження О.С.Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Радянські ялинки збагатилися цілим набором казкових персонажів — золотими рибками, богатирями, русалками, хатинками на курячих ніжках.
На початку 50-х років, у період недоліку продуктів, виготовлялося з вати багато «їстівних» іграшок: всіляких ягід, овочів, фруктів. На ялинці оселилися казкові герої: Червона Шапочка, Айболить, забавні звірята, птахи, і як символ демографічного вибуху - лелеки. Не пройшла безслідно і «кукурудзяна епопея» за часів М. Хрущова, коли на ялинових гілках «виросли» качани. Проте, неодмінною прикрасою ялинки були скляні намиста.
Грандіозна подія початку 60-х - освоєння людиною космічного простору
знайшло відбиття в ялинкових іграшках: з\'явилися ракети, супутники, космонавти, зірки.
Пізніше з\'явилися зразки так званого \"дачного буму\". У 70-х гарні ялинкові прикраси, як і все інше, стали дефіцитом. Те, що випускала вітчизняна промисловість, стало приймати усе більше спрощені форми і одержувати штамповані обличчя.
У 80-і роки іграшки здобувають абстрактну форму: найчастіше дитині доводилося напружувати фантазію, щоб визначити, що ж за звір, застільки обтічної форми, з\'явився на ялинці?
У 90-і роки випускаються кулі з переводними зображеннями тварин - символів року (відбиття моди на різного роду гороскопи). З\'являються ялинкові іграшки у вигляді шоколадних фігурок.
Початок 21-го століття - майже повна іноземна інтервенція великою кількістю імпортної ялинкової продукції не дуже високої якості.
Щороку мода на новорічні прикраси змінюється. І вітчизняні атрибути нового року все важче відрізнити від закордонних. Вишуканi українськi iграшки стають престижними: вітчизняні фабрики випускають фігурну іграшку, дивні кулі з ручним розписом, копіюють старі іграшки на прищіпці.

Ну повинні ж ми чимось відрізнятися від китайських склодувів!
Клавдіївську фабрику ялинкових прикрас було відкрито у 1946 році. На підприємстві, яке займало величезні площі, працювало більш як півтисячі чоловік, а виготовлені ялинкові іграшки розсилали по всьому Союзу вагонними партіями. У 90-х роках великі масштаби фабрики спричинили труднощі, втративши величезний ринок збуту на території СРСР, фабрика тривалий час ледве животіла. Виробництво ожило після того, як підприємство стало складовою частиною ВАТ «Галімпекс».
На Клавдіївській фабриці не використовують ні пластмаси, ні інших «замінників». У хід ідуть лише натуральні матеріали. Виробництво невибагливих іграшок зі скла — досить складне і трудомістке. Щоб на ялинці з’явилася гарна іграшка у вигляді кулі чи дзвіночка, вона повинна пройти процес видування, сріблення, фарбування, розмальовування. А для досягнення краси й оригінальності всі ці процеси, за невеликим винятком, ось уже півстоліття здійснюються вручну. І навіть не збираються доручати виробництво «автомату»: побоюються, що іграшки тоді втратять свою ексклюзивність. Зі скла і подиху – так народжується майбутня ялинкова іграшка. Користуючись газовими горілками, кілька десятків склодувів видувають із розплавленого скла заготовки майбутніх іграшок. Зі скляних трубок жінки-склодуви вручну видувають з них легкі й тонкі кулі: одну таку кульку «надихають» за 2 хвилини. Без уродженого художнього хисту й гарного окоміру тут не обійтися. Далі скляні кульки вручну сріблять із середини, потім фарбують ззовні в різні барви. І нарешті – розпис новорічних іграшок. Цех художнього оформлення ялинкових іграшок є обличчям фабрики, її естетичною візитною карткою. Особливо обдаровані художниці - робітниці, котрі мають художню освіту або природний хист до малювання, пензлями вимальовують все, що забажає замовник: від зимових узорів – до логотипів організацій та політичних партій. За день через руки кожної проходить від 50-ти до 300 іграшок – залежно від складності.
Побувавши на фабриці, потримавши в руках щойно створену, ще теплу клавдіївську іграшку, можна переконатися в тому, що її якість — серйозний аргумент.

До безперечних лідерів не тільки України, а й усієї Європи належить львівська фабрика ялинкових прикрас «Галімпекс». 95 відсотків продукції фабрики йде на експорт. Іграшки й справді вражають, і, перш за все, високою ціною, яка прямо пропорційна якості новорічної іграшки. Вироби славляться губною видувкою та ручним розписом, а це найбільше іінується у світі. «Галімпекс» є, до певної міри, законодавицею моди на новорічні іграшки. Побито рекорд щодо найбільшого діаметра кулі - тепер продається іграшка «завтовшки» 18 сантиметрів. Застосовуються нові присипки: близько десятка кольорів (колись були лише «золота» та «срібна» гами).
Вражають і нові засоби оздоблення - кульки прикрашають стразами, камінчиками та бісером.
Сьогодні фахівці відзначають популярність українських, гуцульських орнаментів, така собі «іграшка у вишиванці». Це мода на національні - фолькові - мотиви в новорічних іграшках. Виглядає це дуже стильно і незвично - така собі справжня українська ялиночка.

Вже більш ніж 50 років існує одне з найбільших в Україні спеціалізованих підприємств з випуску новорічних іграшок та штучних ялинок - Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас, що на Тернопільщині. Зараз в асортиментi підприємства понад 300 найменувань. На фабриці із скляних трубок різних розмірів на газових пальниках ялинкові прикраси майстри-склодуви видувають не тільки вручну, а й на півавтоматах. Це дозволяє урізноманітнити асортимент і зробити окрім кульок, дзвоників, підвісок, нові форми - лісових звірят, казкових персонажів. Популярними протягом багатьох років залишаються матові кульки. А найбільшим попитом користуються скляні іграшки, на поверхню яких нанесені дзеркальні світло відбиваючі покриття. На виробництві поруч із ручним розмальовуванням іграшок застосовується новий механізований метод — тамподрук. У ванночки спеціальної машини заливають фарбу. Механізм вмочує кліше-тампон iз малюнком у фарбу і «штампує» її на іграшку. Звісно, це дешевший варіант, а ніж ручні розмальовки. Традиційно гарними серед продукції фабрики є сувенірні кулі зі знаками Зодіаку.

У листопаді 2004 року народилася ідея виготовлення ялинкових прикрас із логотипом “Так! Ющенко”. Працівниками фабрики було виготовлено партію новорічних іграшок із “революційним” помаранчевим логотипом. Нова продукція розійшлася просто миттєво: деякі підприємці забирали її прямо із фабрики. До Новорічних свят випустили тільки дуже обмежену партію “ющенківських” новорічних іграшок. Тож якщо у вашій домівці є ялинкова прикраса із логотипом “Так! Ющенко”, бережіть її. Адже це сьогодні — унікальна річ, яку ви не придбаєте більше ніде й ніколи. За ці роки багато чого змінилося в нашій державі (принаймні червону зірку на вершечок новорічного дерева вже мало хто мостить, а гірлянди паперових прапорців з малюнками, в які, наче у спіднички, були одягнені ялинки, мало у кого збереглися). Як і все на світі, міняються з роками і ялинкові іграшки, але традиція прикрашати ялинку залишилася тією ж. Є щось зворушливе і таємниче у тому, як традиційно прикрашають діти з батьками перед Новим роком лісову красуню, - стандартні скляні шишки, кульки, верхівка на маківці ялинки, купа «дощику» і як обов\'язковий елемент «декору» - «фрагменти» вати на гілках. Завершує святковий ансамбль, звісно, пара Діда Мороза та Снігуроньки. Ну, звикли ми до «стандартного» оформлення новорічних дерев. Зараз сучасна ялинка дуже стильно виглядає, прикрашена кульками, щоправда, з різними відтінками. Модними є червоно-зелена гама кольорів іграшок із додаванням золота. Наймодніші матеріали, з яких виготовляють новорічний декор, - скло, кришталь, сухофрукти. Щоправда, є речі й незмінні - фахівці радять, аби на новорічному дереві були різдвяні символи - зірки, бурульки і - обов\'язково - якщо не свічки, то традиційні ліхтарики, гірлянди. Аби зробити новорічне дерево модним, зовсім не обов\'язково витрачати купу грошей. Гарно оздобити оселю можна за допомогою композицій з гілочок сосни, блакитної ялини, дубовика, із яскравими стразами та скляними кульками, гірляндами, підвісками. Ті, кому ялинку поставити ніде, можуть виготовити оригінальну гірлянду власноруч: нанизавши на хвойні гілочки сухі фрукти - курагу, чорнослив, а також намисто - і ваша оселя прибрана, чи то зробити оберіг з дерев\'яних паличок, соломи, моху, який замінить стандартну ялинку. А ось «дощику» та пухнастим «боа» місце в шафі: стилісти радять краще почепити на ялинку яскраві кольорові стрічки, скляне намисто, дзвіночки, всілякі «подарунки» - красиво упаковані коробочки. Іграшки нового століття сьогодні стали яскравіші, міцніші – зроблені з матеріалу, що не б’ється, проте мають тенденцію повернення до доброго минулого (формові іграшки - рибки, мавпочки, свинки, ангелочки, а популярні в минулому скляні намиста можна побачити вже хіба що в музеї).

Дуже популярними є зірки із картону, гілочок: якщо «включити» фантазію, на них наклеїти можна все, що завгодно - горішки, зернята, камінчики, ягідки… Не втрачають своєї цінності ялинкові іграшки, зроблені власноруч, а надто руками маляти. Хоча сучасна новорічна мода і диктує свої права на ялинкові іграшки, в усі часи на ялинку з різноманітних матеріалів: паперу, картону, пластиліну, шишок, горіхів, яєчної шкарлупи… іграшки-саморобки обов’язково робили діти.
До речі, хоч прикраси ялинкові і входять до переліку продукції, яка не підпадає під дію Технічного регламенту з підтвердження відповідності щодо безпеки іграшок, проте виробництву ялинкових прикрас передує їх розробка художниками фабрик і затвердження на Міжвідомчій художньо-технічній раді по іграшках та навчально-ігрових посібниках при Міністерстві освіти й науки - так що створення іграшок - справа серйозна, можна сказати, державно важлива. Отже справа з ялинковою іграшкою засвідчує, що у культурі нашого народу не може бути нічого другорядного, такого, що можна оминути і не помітити. Все по-своєму головне і важливе.

І якщо зараз стоїть потреба розвитку, вдосконалення, а також відновлення традицій та своєрідних витворів мистецтва, то, можливо, настав час оцінити значення маленьких крихких штучок, з якими пов’язані спогади про дитинство і веселе зимове свято. І посприяти езпосередньому контакту з ялинковими іграшками як музейними предметами не тільки на новорічні свята, а й протягом року. Так як ідея створення будь якої речі чи помешкання починається з польоту фантазії, сенсацією минулого року є втілення проекту – почасти фантастичної роботи «Благодійної місії Святого Миколая» - вернісажу Новорічної і Різдвяної іграшки, який з грудня 2006 року працює у Косові. Для того щоб здійснити такий політ необхідно добре орієнтуватися в стилях, властивостях матеріалів, процесі
виготовлення подібних речей. Художні особливості виробів зі скла, а саме
ялинкових іграшок, насамперед залежать від художньої традиції, яка триває в часі й просторі. Ініціатори впевнені, що виставка ялинкової іграшки стане самостійним, самодостатнім центром культури і освіти - музеєм, допоможе вихованню емоцій, розвитку фантазії, формуванню усвідомлення людиною свого становища у культурному часі і просторі, свого зв’язку з минулим, сучасним і майбутнім.

Важливою справою на сучасному етапі є використання і популяризація нових технологій музейної освіти у формі окремих проектів на різних майданчиках, із залученням різних партнерів.
Історія ялинкової іграшки ще чекає на своїх дослідників.
Не варто розраховувати на нащадків – предки теж на нас розраховували.

[I]Людмила Меленець[/I]

[URL=https://www.sv-mykolaj.org]Джерело[/URL]

«Ми витанцювали Різдво»

\


...Мерехтять червоні кулі на шведській ялинці, на столі червоні штучні квіти тонуть у широкому зеленому листі. Традиційний різдвяний напій глег — гаряче вино зі спеціями — розслабляє і дає приємне тепло.

У Швеції святкування Різдва починається з настанням року за церковним календарем («Пришестя») у четверту неділю, якщо відраховувати назад від 24 грудня. Тоді в чотирисвічковому свічнику запалюється перша недільна свічка, а на вікні з’являється сяюча зірка з люмінесцентного паперу — зірка Віфлеєма, що чотири тижні вестиме волхвів до місця народження Христа. Кожної наступної неділі до неї додаватиметься ще одна, поки 24 грудня всі чотири свічки не спалахнуть разом.

 



13 грудня — День Святої Лусії — відзначається практично в кожному будинку, школі, офісі. Процесія людей у білому одязі, очолювана самою Лусією, виспівуючи різдвяні гімни, зі свічками й зірками йде від будинку до будинку; дітлахи, переодягнені гномами, одержують від привітних господарів цукерки, пряники. Це дуже схоже на щедрування в Україні.


Різдво — найбільш хвилююче й улюблене свято у Швеції. Воно починається з Пришестя і закінчується 13 січня. У дітей — шкільні канікули, а дорослі, крім офіційних вихідних, можуть узяти додатково частину щорічної відпустки чи неоплачувані вільні дні. У цей час шведи багато подорожують: у теплі країни, у гори на лижні курорти або просто відвідують рідних і близьких.


Дерево, яке декорують у Швеції, — ялинка, ніколи не сосна. У селах прикрашають також інші маленькі дерева, які ростуть у саду. Біля воріт ставлять світильник з олією — у північній Швеції та шведській Лапландії зараз полярна ніч, а в решті регіонів світловий день дуже короткий, тож вогні використовуються не лише для декорації, а й для освітлення.


На Різдво в усіх установах службовці одержують подарунки. Хороший тон — привітати партнерів по бізнесу. Не заведено дарувати дорогі подарунки — це буде розцінено як хабар. А заведено дарувати їжу: компанія може піднести кожному зі своїх службовців кошичок, наповнений різноманітними делікатесами, що вкрай доречно до різдвяного столу. Їжу посилають навіть поштою.


Вулицями, майданами, у великих універсальних магазинах ходять довгобороді, одягнені в біло- червоний одяг Юли Томте. Образ Святого Миколая, який здавна клав дітям подарунки під подушку, у середині XVIII століття дивним чином злився з образом поганського гнома Томте, маленької істоти, яка, за давніми скандинавськими переказами, живе в стайнях, хлівах і піклується про дім та його мешканців (на кшталт нашого домового). Гном Томте — дуже чутлива й ранима істота, і ставитись до нього треба було дуже ласкаво й запобігливо. А то, не про нас хай буде сказано, розсердиться й позбавить корову молока або, ще гірше, прокляне мешканців усього дому. Тепер же гном Томте став Юлом Томте, і його вже ніхто не боїться.


Ялинку у Швеції прикрашають уночі 23 грудня і ніяк не раніше. Це зазвичай справа матері. Вранці 24 грудня мама заходить у дитячу з запаленою свічкою та спеціальним різдвяним печивом, що зветься«джинджербред», і бажає малюкам доброго ранку. Подарунки вже лежать під ялинкою. Діти теж готують своїм батькам подарунки. Кожен подарунок у Швеції заведено супроводжувати невеликим віршованим посланням.


Удень всі сідають за традиційну трапезу. На столі — копчена шинка, різноманітні сорти оселедця, лосось, м’ясні кульки, свинячі ніжки, солодощі. Різдво — суто сімейне свято, його зустрічають обов’язково в домашній обстановці. Один із найбільш очікуваних моментів — прихід Юла Томте. Зазвичай це хтось із членів сім’ї, швидше за все батько.


О шостій чи сьомій годині ранку (у кожному регіоні по-різному) наступного дня шведи йдуть до церкви. У сільській місцевості влаштовують гуляння, катаються в санях, запряжених кіньми.


А Новий рік у Швеції — лише ще одне свято в ланцюгу різдвяних: один рік змінює інший, ото й усе. Це вже не сімейне свято — можеш зустрічатися з друзями, йти в ресторан, на вечірку, дискотеку.


Завершуються різдвяні свята у Швеції 13 січня, «дванадцятої ночі». Ялинку розбирають, пакети у вигляді оздоблених сердець, наповнених цукерками, печивом та горіхами, перепадають щасливій дітворі. Потім ялинку виносять із дому, а шведи з усмішкою говорять: «Ми витанцювали Різдво».


 

Новий рік — без ялинки в домі


 


Різдво в Японії не є офіційним святом. Однак це початок шкільних канікул і переддень Нового року, тож настрій у людей перед Різдвом святковий. У японських магазинах продають спеціальні різд- вяні кекси, які ставлять на стіл 24 грудня.


23 грудня в Японії — велике державне свято — день народження імператора. Це вихідний день, влаштовується великий прийом в імператорському палаці.


Японці, як і італійці, обов’язково погашають наприкінці року свої борги. У передноворічні дні в різних установах та приватних компаніях співробітникам виплачують досить великі грошові премії. А діти одержують подарунки від батьків. У Японії немає звичаю, щоб діти теж робили подарунки дорослим. Новорічне свято — найдовше в Японії, де не заведено довго відпочивати: вихідні тривають із 29 грудня по 3 січня.


За давньою традицією, Новий рік — початок нового життя — потрібно зустрічати в чистоті і затишку. Традиційно японці прибирають у домі і змінюють декоративне оздоблення. Воно складається з трьох частин. «Шименава» — довгасте плетиво із солом’яної мотузки (використовується солома врожаю року, що минає, — в такий спосіб дякують Богу за те, що цей врожай був) вішають зовні над вхідними дверима. Прикрасу «кадамаца» — ікебану, сплетену з гілок сосни й бамбуку, що вважаються в Японії символами чистоти, теж ставлять зовні біля вхідних дверей — щоб наступний рік був чистим і ясним. Третя частина декорації — рисові коржі (зазвичай три), їх кладуть на спеціальну підставку в найбільш священному місці дому, зазвичай — у вітальні. Поруч — фрукти, морська капуста, сушений кальмар і сушена хурма з врожаю року, що минає. Таким чином возноситься хвала Богові за посланий врожай та надія, що і врожай наступного року буде не гірший.


Оскільки ялинка не є атрибутом новорічних свят, ще до новорічної ночі її виносять із дому.


Новий рік японці переважно зустрічають у родинній обстановці. Готують спеціальні новорічні страви: за релігійною традицією, вони мають містити дари землі та моря, плоди та злаки. Всі вони можуть, не псуючись, зберігатися протягом тижня. Рівно о 12-й годині ночі їдять «тошікоші» — традиційну страву з локшини, п’ють рисове вино. До новорічного столу господиня обов’язково купує нові палички для їжі.


Деякі японці зустрічають Новий рік у храмах. У Японії 31 грудня до 12-ї години ночі відкриті буддійські храми, а з півночі до ранку — сінтоїстські. Для японця цілком природно протягом новорічної ночі відвідати храми різних релігій. О дев’ятій вечора в буддійських храмах починають дзвонити дзвони — 88 разів. У Японії існує повір’я, яке прийшло з китайської філософії, що у світі є 88 зол. Кожен удар дзвону вбиває одне зло в нашому світі.


Вважається, що перше сонце Нового року, що з’являється з-за обрію вранці 1 січня, — найсвітліше. Тому люди в цей час не сплять, а возносять молитви сонцю, дехто навіть забирається високо в гори, аби зустріти схід трохи ближче до світила.


2 січня в Японії — перший розпродаж року, товари продаються зі знижкою в розмірі від 30 до 70%. Магазини відчиняються о 4—5 годині ранку, і до дванадцятої звичайно все вже продано. З нагоди настання нового року діти одержують найбільші в році суми на свої кишенькові витрати.


Стосовно сучасних традицій, то останніми роками в країні стало популярним зустрічати Новий рік на гірськолижних курортах. Влаштовуються навіть спеціальні новорічні катання на лижах, що розпочинаються рівно опівночі 1 січня.


 

Гірлянди на кактусі


 


Різдво і на Кубі — свято неофіційне, оскільки католицтво тут не єдина релігія. Останнім часом на Кубі дедалі більше поширюються нехристиянські афро-азіатські культи. Церкви відчинені для віруючих, тому католики в різдвяну ніч можуть піти до католицької меси.


Традиційних Санта Клаусів на Кубі не існує, ялинка — також не традиційне різдвяне дерево. Іноді кубинці прикрашають дерева, які схожі на нашу сосну, часом — кактуси або інші рослини, в основному — пальми. Декорують дерева хто чим може, залежно від прибутків родини, часто саморобними паперовими іграшками та гірляндами.


Новий рік, на відміну від Різдва, на Кубі свято всенародне — 41 рік тому 1 січня Фідель Кастро ввійшов у Гавану. Два свята ніби злилися у свідомості кубинців воєдино і відзначаються одночасно. На вулицях вивішують національні прапори та паперові гірлянди, а крайки тротуарів фарбують у білий колір. З рису та чорної квасолі готують традиційну новорічну страву — «конгрі». Їдять також свинину, смажені банани, салат і овочі під назвою юка, що смаком нагадують картоплю. Кубинський ром жінки п’ють переважно у коктейлях, чоловіки, швидше, нерозбавлений або пиво.


Об одинадцятій годині вечора всі виходять на вулицю. У кожному кварталі є відділення Комітету захисту революції. Під його керівництвом жителі кварталу всі разом зустрічають Новий рік. Заздалегідь збирають продукти і готують схожий на борщ густий суп з овочів під назвою «ахіакс». Цей суп кубинці їдять усі разом, чекаючи настання Нового року.


О дванадцятій годині ночі лунає національний гімн — його співають усі жителі кварталу. Якщо немає телевізора, співають під платівку. З промовою виступає голова квартального відділення Комітету захисту революції. Усі присутні одержують подарунки.


 

Речі на вулицю намагаються не викидати


 


Різдво — найважливіше державне свято в Італії. Службовці одержують подарунки, церкви годують добродійними обідами мешканців церковних притулків для бідних і роздають злидарям речі й одяг. Власники магазинів зазвичай роблять подарунки покупцям, одягнувши для виконання цієї місії одного зі своїх службовців у костюм Баббо Натале (що дослівно означає: Тато Різдво).


Різдво починають святкувати ввечері 24 грудня. В Італії це винятково сімейне торжество. У цей час на вулицях не зустрінеш жодного перехожого, навіть у бездомних є місце, де можна зустріти свято.


Італійський різдвяний стіл заставлений різноманітними стравами, приготовленими з риби й овочів. За стародавнім звичаєм, на жодному різдвяному столі в Італії не повинно бути м’яса.


Відповідно до древньої традиції, першу, кращу ложку їжі підносять Христу. Звичайно це робить найстарший член родини.


Опівночі італійці йдуть до церкви на месу, а по закінченні всі повертаються додому, вкладають дітей спати та продовжують сидіти за святковим столом усю ніч.


25 грудня в Італії вихідний день. Святково вбрані італійці зустрічаються з друзями в барах, на вулицях, на дискотеках. Дні між 26 грудня та 1 січня — робочі, але багато хто може подовжити свої канікули, взявши на кілька днів неоплачувану відпустку.


До настання Нового року потрібно обов’язково розрахуватися з усіма боргами.


Новорічна вечеря в Італії не відзначається великою кількістю традиційних страв, але існує древній звичай їсти виноград по одній виноградинці або сочевицю по зернятку, рахуючи загальну кількість з’їденого. Процес символізує підрахунок грошей і означає, що наступного року буде що лічити.


Відразу ж після бою курантів, які сповіщають про настання Нового року, деякі італійці починають викидати на вулицю старі речі. Переважна більшість населення вже цього не робить, позаяк викидалося все, аж до телевізорів, холодильників і меблів, і перебування на вулиці в цей нічний час було пов’язане з ризиком для життя. Звичай поступово зникає, італійці воліють віддавати речі доброчинним організаціям, хоча обережність у новорічну ніч не завадить і сьогодні.


6 січня настає останнє у серії різдвяних свят. Не зла (і негарна) відьма Бефана (чимось схожа на нашу Бабу Ягу) прилітає на мітлі з мішком подарунків для дітей. Цього дня дівчата гуляють вулицями у костюмах Бефани, а італійські чоловіки кажуть жартома своїм жінкам: «З днем народження, люба!»


 

Великий жарт


 


У туманному Альбіоні заведено називати Різдво «великим жартом» — сьогодні в цьому святі менш за все залишилося від релігійної події: на Різдво в країні настає комерційний бум.


Та все ж за кілька тижнів до Різдва різні школи й організації влаштовують благодійні концерти. Мета — збір грошей на доброчинні потреби: допомога і подарунки інвалідам, самотнім, літнім. Церкви збирають одяг, взуття для жебраків, влаштовують добродійні обіди. У кожному місті є клуб для старих, самотні святкують Різдво тут.


Окрім подарунків близьким, в Англії заведено робити грошові подарунки обслузі, листоношам і т.д. Для дітей службовців зазвичай влаштовуються спеціальні свята. Перед Різдвом діти складають список того, що хотіли б отримати в подарунок, але щедрість Фазера Крістмаса (аналог нашого Діда Мороза) безпосередньо залежить від матеріальних можливостей кожної сім’ї.


Різдво в Англії — свято сімейне, зустрічати його на самоті вважається поганою прикметою. 24 грудня — робочий день, увечері робляться останні приготування, під ялинку кладуть подарунки. Діти теж купують батькам подарунки зі своїх скромних коштів або майструють щось у школі.


Найважливіший у році різдвяний обід 25 грудня вирізняється достатком та розмаїттям їжі. Головна традиційна страва — запечена індичка, подається також різдвяний пудинг із сухофруктами і яловичим салом. За традицією, пудинг зверху поливають бренді і запалюють.


26 грудня в Англії теж вихідний і називається «Днем коробочок». У давнину цього дня всі працівники отримували від своїх роботодавців річну грошову премію: гроші вручали кожному в спеціальній коробочці.


А Новий рік в Англії не обов’язково зустрічати сім’єю. Можна збиратися вдома з друзями чи піти в ресторан. Деякі англійці вважають за краще цієї ночі солодко поспати. На півночі Англії збереглася така традиція: незадовго до приходу Нового року потрібно вийти у двір, взяти приготовлену заздалегідь вуглину і ввійти з нею в дім одразу ж після того, як годинник проб’є дванадцять. Свого часу північ Англії була великим вуглепромисловим районом, і обряд символізує достаток — буде вугілля, будуть гроші, а отже тепло, затишок і все інше.


Є ще одна типово англійська новорічна традиція — зустрічати Новий рік на Трафальгарській площі з видом на Біг-Бен, годинник якого виб’є північ. Однак останніми роками тут фіксують дедалі більшу кількість нещасних випадків, і тому дотримуватися традиції стає небезпечно.


 

Свято Весни


 


У Китайській Народній Республіці новорічне свято називається святом Весни, його відзначають протягом трьох днів. 3000—4000 років тому в Китаї було запроваджене літочислення за місячним календарем. Після Сіньхайської революції 1912 року в Китаї введено григоріанський календар, за яким місячний Новий рік став припадати на кінець січня — початок лютого. Тоді ж його почали називати святом Весни.


Вже 8 січня в багатьох китайських сім’ях готують спеціальну кашу «лаба» — з рису, додаючи чумізи, гаоляну, червоних бобів, фініків, очищених ядер волоських горіхів та арахісу. У такий спосіб дякують Богу за врожай року, який минає, і просять щедрого врожаю у новому році.


Невід’ємна частина підготовки до свята Весни — наведення ладу в домі і на подвір’ї, а також прикрашання житла. На вікна клеять спеціальні віконні візерунки з тонкого кольорового паперу і новорічні картини «няньхуа». У багатьох будинках на дверях розклеюють парні написи «чуньлянь» — зазвичай це побажання щастя й успіхів, сподівання на добробут у новому році.


Ніч напередодні приходу свята весни називають «чусі». Люди поспішають додому, щоб зустріти свято в колі рідних, за сімейною трапезою. Новорічний обід, за традицією, має бути багатим: зазвичай до нього входить від 10 до 15 страв, на півдні Китаю — більше, ніж на півночі. Головна страва на півночі — пельмені з начинкою з м’яса та овочів. В один із пельменів кладуть монетку чи арахіс, той, хто їх виловить, за повір’ям, буде щасливий у новому році і його супроводжуватиме вдача.


Рівно опівночі влаштовують феєрверк і запускають хлопавки — вони не змовкають усю ніч.


У перший день нового року китайці відвідують рідних і близьких, розгулюють по численних ярмарках, повних усіляких товарів та сувенірів. У дні свята Весни доволі часто можна бачити веселу ходу на ходулях, танці драконів і левів, хороводи човнів. Останніми роками з’явилася традиція проводити в містах масові кроси.


Останнього дня свята весни, 15 лютого, починається свято Юаньсяо — свято ліхтарів. Виставки ліхтарів — витворів досвідчених майстрів — проводяться в усіх куточках країни. Із закінченням свята ліхтарів закінчується і свято Весни.


Автор дякує пані Елізабет Курковій, а також посольствам Англії, Італії, Китаю, Куби, Швеції, Японії в Україні за допомогу у збиранні матеріалу.



[URL=https://www.dt.ua]Джерело[/URL]

Copyright © 2007 - 2019 Ресурс для батьків "Малеча" Всі права застережено.