Згадуючи своє дитинство, можу розповісти десятки історій про незнайомців, які пропонували мені і моїм подружкам цукерки, показати щось цікаве, подивитися кошенят/цуценят/пташенят; які затискали маленьких дівчаток в ліфті або за сміттєпроводом, розстібаючи при цьому ширінку. На щастя, у нас такі епізоди закінчилися тільки сильним переляком. Говорили ми про це батькам? Скоріше ні, ніж так. Було соромно, ніяково, страшно, що більше не пустять гуляти.
Сучасні діти теж мовчать. Але у них є перевага – вони можуть навчитися правилам поведінки в небезпечних ситуаціях і з незнайомцями на тренінгах в ігровій формі, відпрацювавши навик на практиці.
Це дуже важливо, і я рекомендую всім батькам не втрачати таку можливість. Наприклад, у Києві є Анна Носач – консультантка з дитячої безпеки. Вона провела навчання кількох сотень дітей і підлітків від 4 до 12 років, і сьогодні ми поговоримо з Анею про те, як навчити дітей самостійності і навичкам особистої безпеки, а також які помилки роблять батьки при вихованні.
– Анно, як прийшла ідея зробити тренінги з безпеки для дітей?
– Мої знайомі розповідали історії про те, в які ситуації потрапляли їхні діти. Це лякало і змушувало задуматися про дитячу безпеку. Тим більше, що у мене підростає донька. Одного разу я почала шукати матеріали на цю тему і побачила, що у батьків не так вже й багато можливостей допомогти дітям дійсно освоїти навички особистої безпеки. Велика частина того, що пропонувалося – це або книги, або статті, в яких йдеться про те, чого робити не можна. Це неефективно, адже діти, в основному, вчаться через гру. На той момент я вже 7 років працювала в тренінговій сфері (тренувала дорослих) і паралельно вивчала дитячу психологію, тому я вирішила, що потрібно створити ефективну модель навчання, за допомогою якої діти не просто дізнаються про правила безпеки, а й відразу почнуть застосовувати це на практиці.
– Про що повинні піклуватися батьки в першу чергу, щоб убезпечити своїх дітей від поганих ситуацій?
– Найважливіше і базове в безпеці дитини – це сприятлива атмосфера в сім’ї і ДОВІРА. Якщо дитина соромиться або боїться розповісти про свої хвилювання, сумніви або говорить неправду про те, куди і з ким іде – це тривожний сигнал. Велика частина дітей пропадає не тому, що їх викрадають, а тому що самі добровільно тікають із дому. А ось уже далі на вулиці багато хто потрапляє в різні небезпечні ситуації. Адже ті ж педофіли намагаються вибирати дітей, яких ніхто не зможе захистити, які не зможуть звернутися за допомогою. Тому перше, про що треба дбати – це не знання правил безпеки, а саме довірливі стосунки. Тільки у відкрите серце дитини ви зможете посіяти добре насіння, тільки так він захоче слухати вас.
– Чи можна досягти цілі, коли дитина ніколи не буде потрапляти в небезпечні ситуації? Принаймні, по своїй наївності.
– Іноді неприємності трапляються і серед білого дня, коли ніщо начебто не віщує біди. Але можна дати дитині впевненість і знання про те, як допомогти собі і як швидко отримати допомогу від оточуючих, щоб вона не розгубилася в такому випадку.
– Вперше дитина починає більш-менш самостійне життя в 7-9 років – може залишатися одна вдома, ходити до школи і зі школи сама. Які навички повинні бути сформовані у неї до цього часу?
– Про це можна дуже багато говорити, але основне – це:
• Бути уважною і навчитися оцінювати ситуацію, вибирати безпечний маршрут, обходити небезпеку. До речі, з дитиною можна намалювати план її дороги від будинку до школи і позначити ті місця, які краще обходити навіть коли поспішаєш, а також вказати ті місця, де потрібно бути особливо уважною (пішохідний перехід, вхід у під’їзд і т.д).
• Правильно виходити з контакту із незнайомцем (для вулиці, ліфта, під’їзду існують різні правила і прийоми та способи).
• Уміти звертатися за допомогою до оточуючих при необхідності
• Уміння сміливо говорити “НІ”.
• Залишаючись вдома наодинці, дитина повинна вміти користуватися телефоном, щоб у разі «непроханих гостей», які телефонують у двері, швидко зв’язатися з батьками.
• Звертатися в екстрені служби. Я, наприклад, була шокована, коли почала на заняттях питати, хто знає, як дзвонити в швидку допомогу або поліцію. Виявилося, що з дітей 7-9 років 99% не можуть правильно відповісти на це питання!
– Мене часто батьки запитують: ось ми гуляли самі з 4-5 років, і нічого з нами не трапилося. Чому ми так сильно опікуємося своїми дітьми? Чи справді світ став небезпечнішим і менш дружнім?
– А ще можна роками їздити не пристебнутим, але одне ДТП може змінити все… Раніше з дітьми теж траплялося усяке, але не було так багато доступу до інформації про ці події. Складно сказати, наскільки світ став небезпечнішим, він просто став іншим. І небезпечні ситуації змінилися. Наприклад, зараз багато злочинців пересіли за екрани моніторів і шукають своїх жертв в інтернеті.
– Наскільки, на вашу думку, сучасні діти готові до самостійного пересування і перебування вдома, на вулиці?
– Складно сказати однозначно. Це залежить від соціального оточення дитини, виховання, обставин, в яких вона живе, і звичайно, від психологічних особливостей. Хтось і в 9 років може сходити в магазин, а інший і в 15 потребує ретельного контролю.
– Яким ситуаціям на тренінгу ви приділяєте найбільше уваги?
– На тренінгу «Захист від незнайомця» ми починаємо з простого – вчимося правильно реагувати, коли незнайомець підійшов із запитанням, пропозицією або проханням, а до кінця тренінгу вже опрацьовуємо більш стресові ситуації, коли, незнайомець переслідує або тягне за руку. Кожна дитина проходить практичні вправи, відпрацьовує необхідну реакцію. Це допомагає їм не боятися, якщо щось подібне станеться в житті. До речі, на тренінгах ми ніколи не залякуємо дітей страшними дядьками, тітками і т.д … Наша мета – навчити їх спокійно і впевнено діяти.
– Скільки дітей вже пройшли через ваші тренінги? Приводять батьки їх повторно? Я чула таку думку, що відпрацювання навичок з безпеки – це майже безперервний процес.
– Близько 500 дітей пройшли тренінги. Звичайно, багато батьків записують потім доньок і синів на інші майстер-класи і курси. А після тренінгу ми висилаємо спеціальні матеріали з рекомендаціями, як підтримувати процес навчання безпеки. Є дуже багато нюансів на які ми, як тренери, за короткий термін вплинути не можемо і тут потрібні активні дії батьків.
– Які стандартні помилки допускають батьки при вихованні дітей?
– По-перше, залякування. Перш, ніж розповісти дитині страшну історію про «дівчинку, яка пішла з чужим дядьком і що він з нею зробив» подумайте, яка ваша мета. Якщо ви не хочете, щоб дитина при зустрічі з чужою людиною застигла на місці або втратила свідомість, то пошукайте більш ефективні і мотивуючі способи.
По-друге, заборони і частки «не», замість пояснення, що потрібно робити (починаючи з банального «не говори з незнайомцем»).
По-третє, порушення своїх же правил або просто відсутність особистого прикладу. Діти все помічають і вбирають. Мама зайшла в під’їзд із незнайомим чоловіком? Перебігли з татом дорогу в недозволеному місці, тому що сьогодні ми дуже поспішаємо? “Дуже добре, значить, із будь-якого правила є винятки і батьки мене зрозуміють” – вирішує дитина.
По-четверте, попередження про «підозрілих» людей. Зловмисники можуть мати будь-який вигляд. У розмові з дитиною краще говорити про чужих і незнайомців (в тому числі бабусь, дідусів).
По-п’яте, недостатній час із дитиною. Ми часто даємо дітям все (освіту, одяг, розвиваючі іграшки, цікаве дозвілля), але забуваємо про найголовніше – про особисте спілкування та увагу. Дитина буде прагнути заповнити цю порожнечу, і є багато тих, хто може цим скористатися…
– У вас є тренінги для дітей 6-8 років. Наскільки ефективно вдається працювати з такими малюками?
– Оскільки тренінг проходить в ігровій формі, з картинками і відеороликами, то дітки такого віку дуже добре сприймають інформацію і головне – запам’ятовують її. Батьки розповідають, що малюки навіть через кілька місяців чітко пам’ятають і відтворюють те, про що ми з ними говорили.
– Я дивилася ролик, де проводився такий же тренінг (здається, в Москві), але після нього до дітей підійшов незнайомий чоловік з кошеням, і діти відразу ж забули, про що їм тільки що говорили на тренінгу. Як домогтися того, щоб вони розуміли, наскільки все серйозно?
– Я теж бачила цей ролик. Він був знятий в штучній атмосфері, у якій дітям навряд чи могло щось загрожувати. Це була досить велика група дітей, вони перебували поруч із вчителями, оператором і тому пішли дивитися на кошеня, потім, правда, швидко зметикували, що відбувається і відійшли від чоловіка. А взагалі я думаю, що діти не зрозуміють, наскільки все серйозно просто через те, що їх життєвий досвід цього не дозволяє. Тому навички безпеки повинні бути доведені до автоматизму. Так само, як «прийшов додому-помий руки» має бути в голові у дитини правило «підійшла чужа людина з проханням – скажи «вибачте, я не можу» і піди в людне місце».
– Як часто батьки погоджуються бути присутніми на тренінгу? Це більше допомагає чи заважає?
– Батьки або хтось із близьких дитини присутні на тренінгу в якості спостерігачів в 99% випадків. Ми запрошуємо їх, щоб вони знали, що ми вивчали на занятті, і могли продовжити це навчання у формі гри в домашніх умовах. А ще уявіть, який це виклик для дитини – висловлювати свою думку, виходити перед всією групою нових незнайомих хлопців і дівчат, щоб виконати вправу. Ось тут буває, що підтримка мами чи тата (навіть сам факт її/його присутності) заспокоює і сприяє процесу. А ще ми задіюємо батьків в одній вправі.
– Чи розповідають вам діти про те, що до них хтось підходив з дорослих, намагався кудись відвести? Тому що в нашому дитинстві теж були такі історії і ситуації.
– Так, звичайно, діти розповідають про такі випадки. З них не завжди зрозуміло, чи був незнайомець зловмисником. Але ці історії – чудові приклади, щоб проаналізувати, чи все дитина зробила правильно, і як можна було б вчинити.
– Чи проговорюєте ви теми безпеки в інтернеті, адже зараз малюки майже з пелюшок вміють користуватися гуглом і ютуб. Наприклад, до мене часто звертаються мами, діти яких страждають, наприклад, від шантажу в соціальних мережах. І це ще добре, що про це стало відомо батькам!
– У нас є програма з безпеки в інтернеті, але поки що вона на стадії запуску. Це дійсно важливий аспект, адже він полегшує завдання багатьом зловмисникам. Можна сховатися за будь-якою особою і грати будь-яку роль, втираючись в довіру до дитини.
– Якби у вас була можливість дати батькам одну єдину пораду з безпеки їхніх дітей, що б це було?
– Повторюся ще раз: побудуйте такі взаємини, в яких дитина буде впевнена, що вона може вам розповісти практично все і бути почутою. Тоді і вона почує вас. Це простіше сказати, ніж зробити, але це можливо. Я знаю такі сім’ї
