Шаблоны Joomla 3 тут

Тупці-тупці – ніженьки – дубці.

Тупці-тупці – ніженьки – дубці.



[color=#CC0000][B]Перші кроки дитини – це один з найважливіших етапів її розвитку, початок її життєвого шляху. Як тільки крихітка з’явилася на світ, здається до перших кроків дуже далеко, але ось вона вже на повзає так, що важко наздогнати і самостійно встає. Незабаром вона порадує вас своїми першими кроками. Спочатку невпевненими і навіть смішними, але такими очікуваними. Не поспішайте - цей час обов’язково настане!
А поки, щоб зміцнити маленькі ніжки регулярно робіть масаж – м’які розтирання, прогладжування:[/B]
[/color]



[color=#339999]

Куй, куй, чобіток!
Подай, бабо, молоток!
Не подаси молотка -
Не підкую чобітка.[/color]



[color=#000000]Постукуючи пальцями по ступні дитини, примовляйте:[/color]

[color=#339999]

Кую, кую ніжку,
Поїду в доріжку,
Куплю черевички,
Ніжки невеличкі.[/color]



[color=#000000]Заохочуйте маля пританцьовувати:[/color]

[color=#339999]

Гоп, гоп, горобейки,
На бабині конопельки,
А на дідів мак
Нехай буде так.
Ой без дуди, без дуди
Йдуть ніженьки не туди.
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.[/color]



[color=#000000]Наші прадіди вчили ходити діток за допомогою дерев’яного візочка на коліщатах. У таких візочках дітей забавляли, катали, а за потребою й перевозили на невеликі відстані. Зараз в продажу є великий вибір різноманітних каталок-штовхалок, на які дитя може сісти і, відштовхуючись ніжками, кататися, або штовхати їх поперед себе. Подібна іграшка у вигляді автомобіля чи улюбленої тварини прискорить успіхи маляти в її перших мандрівках.
У наших предків перші кроки були оповиті містичними уявленнями про початок життєвого шляху. Кожна мати бажала, щоб її крихітка вчасно пішла, ходила рівно та впевнено, не спотикаючись та не падаючи, щоб у маляти були міцні ніжки.
Вірили, що дитина не може ходити, бо у неї ніжки „спутані”. І тому, як тільки маля робило перші кроки, мати або бабуся, повинна була ці „пута перерізати” ножем або просто долонею - хрест-навхрест.[/color]

[color=#339999]

Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кицю за лапочки:
Диб, диб, диб.[/color]



[color=#000000]Безліч пестушок тримали наші прабабусі на утіху дитині, пише Графина Маковій у своїй книзі „Затоптаний цвіт”. Від сучасних молодих матерів нажаль такого майже не почуєш: [/color]

[color=#339999]

Ходив котик попід плотик та й збирав травичку,
А овечка принесе Васильку ягничку.
Ходив котик попід плотик та й на плотик скаче,
Він си диви у віконце, чи Василько плаче.[/color]



[color=#000000]Дивись і Василько вже сміється. А СЛОВО його величність СЛОВО западає у дитячу душу. І потім дитячі ігри та забави не будуть безсловесними та німими, а матимуть в собі забарву, таку схожу на материні пестушки! [/color]

[color=#339999]

Тупці-тупці – ніженьки – дубці…
Йде козачок до дівочок![/color]



[color=#000000]Дитина, що вчиться ходити, мало що розуміє із маминих пестощів, але її вушко вловлює красу маминої мови. А мамочка пестушечки-топотяночки нанизує одна на одну:[/color]

[color=#339999]

Топ чики-топчики прилетіли горобчики,
Взяли фасольку, відтак – барабольку,
Відтак курудзок, синок – як дубок!..

Топчаки-топчики мама купила купчики,
Тато – черевички, тунця – портянички,
Дід – чобітки, би ходив по дівки!

Тапці-тапці, вже ходим по лавці,
Лавиця гнеться, доня сміється![/color]



[color=#000000]Маленьким діткам легше бігати, ніж спокійно ходити. І, звичайно, не обходиться без «аварій». Коли дитина падала, її втішали такими примовляннями:[/color]

[color=#339999]

Від порога до порога
Простелилася дорога.
Ти поїдеш у Полтаву,
Там загоїш свою ваву.[/color]



Рівної життєвої дороги вам і вашим малюкам!

Підготувала Вікторія Вайвала.

Психологія

Харчування

Домедична допомога

Copyright © 2007 - 2019 Ресурс для батьків "Малеча" Всі права застережено.