Виражається сенсорне перевантаження по-різному. Часто виглядає як неврівноваженість, дратівливість, надмірна активність, коли дитину неможливо зупинити, коли вона «не чує», коли сильно вередує, кричить, влаштовує те, що дорослі називають «істерикою», коли її неможливо вкласти спати, коли вона після дуже активної поведінки падає і засинає (чи «відключається» ще раніше, прямо у торговельно-розважальному центрі, наприклад). Дитину може буквально нудити або їй може бути просто «погано». Або вона може почати уникати контакту — і емоційного, і фізичного, замикатися у собі, ставати млявою тощо.

До цього призводить непомірна сенсорна стимуляція: гамірні місця з музикою, великою кількістю яскравих деталей, запахів, усюдисущі екрани (будь-які: телевізор, комп'ютер, планшет, телефон, відеореклама скрізь), багато людей, що снують навколо. Тут можна одразу поміркувати про ТРК, ТРЦ та інші перенасичені звуками, світлом і рухливими об'єктами місця, куди дітей часто возять «відпочити» і «розважитись». Важливо знати, що вестибулярна система (наша рівновага в усіх сенсах) стимулюється не лише різними видами гойдання і зміною положення тіла у просторі, а й через зір.