Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків: Мої улюблені вірші - Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків

Перейти до вмісту

Іконка Важливе оголошення

Схуднемо до 1 червня! Актуально як на мене).
"Парад аватарів "Замасковані


  • 18 Сторінок +
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • »
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему

Мої улюблені вірші викладаємо те, що любимо Оцінка: ***** 1 Голосів

#41

Користувач поза мережею   Цинічна бандерівка 

 
  • Відсутня до завершення війни
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Адміністратор
  • Повідомлень: 2785
  • Реєстрація: 16 June 07
  • Подякували: 14
 

Відправлено 20 June 2008 - 22:20

Знайшла зараз в неті.

Ти любиш його більше
аніж він не хоче шоб Ти поїхала
і в очах уже відбите Сонце шо заходить
й ховається в подвір'ях старих будинків

і він навряд чи колись збагне ту легкість
із якою міняєш все шо маєш тут
на поглинені собою міста
шо збудовані значно західніше

і навіть холодна-холодна зима
шог поволі витісняється з пам'яті
чиїмись новими словами і рухами
не зможе втримати від божевілля

і від жаги почати все з нуля
він навряд чи колись то все збагне
хіба шо будучі зовсім уже старим
і тихо доживаючи в спекотному мегаполісі

хіба шо тоді згадає Тебе
ту якої давно нема
і пожаліє про несказане
втім особливо не переймаючись

бо це не він пішов молодим
залишивши на столі купу віршів
самотню задуману постіль
і недопиту пляшку соку на підвіконні

бо це він вмів робити боляче
і принаймні здаватись сильним
коли Ти зачиняла двері і бігла
додому стрибаючи через калюжі

My Signature
У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії"
Євген Коновалець.

Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#42

Користувач поза мережею   mania4ka 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1028
  • Реєстрація: 26 March 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 21 June 2008 - 12:45

Ти горда жінка, ти не продаєш
своєї вроди й пестощів за гроші,
нещирих поцілунків не даєш
за лакомство нещасне, за розкоші.

Ти горда жінка, ти не увійшла
в кубельце, звите дружніми руками,
найтяжчу працю ти собі взяла,
несеш мовчазно довгими роками.

Ти добра жінка, слів терпких нема
у тебе для таких, що "впали низько",
хоч злидні перетерпіла й сама,
хоч і тобі була спокуса близька.

А ти не впала. Чом же ти чола
не можеш гордо зняти перед тими,
що продають себе задля срібла,
ганяючись за примхами пустими?

Ти щира жінка. Тим своє чоло
ти хилиш низько, про таких згадавши,
що продаються; знаєш, як було
їм гірко й солодко, в неволю впавши.

Бо продалась і ти. Не за срібло
і не за ласощі, не за дарунки,
але за те пестливеє тепло,
за любі речі та за поцілунки…

Се ж голод серця гнав тебе за тим,
у кого в очах діаманти ясні,
чий сміх тобі здавався золотим,
а кучері були, мов грона рясні.

Не тіло ти, а душу продала,
свій хист і розум віддала в неволю,
у каторгу довічну завдала, –
і гірко й солодко тобі до болю.

My Signature
Спойлер


Чоловік завжди повинен говорити жінці всього три слова – Люблю! Куплю! Поїдемо!
  • Back To Top

#43

Користувач поза мережею   Teтянка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1107
  • Реєстрація: 27 February 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 21 June 2008 - 15:36

Тичина Павло
ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ.

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? -
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? -
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
"Я твій",- десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
1911

Мій улюблений саме для цієї пори,коли цвітуть липи.....
12 років назад ,коли донечка була зовсім маленькою,я поїхала з нею до батьків у гості,а чоловік залишився у Києві. Гуляючи біля своєї школи з колясочкою,я вдихала запах квітучих лип,згадувала вірш, і так мені ставало сумно за чоловіком,що аж сльози потихеньку текли....А ще мені хотілося постояти ввечері під тими липами з коханим,обніматись-цілуватись і не тільки.

А липи цвітуть
Слова: Василь Гостюк
Музика: Остап Гавриш

Я прийду до тебе в садок,
У трави зелені зелені.
Назбираєм з тобою зірок,
Що в небі, що в небі, що в небі.
І падали коси із пліч,
Задумалась ніжність в чеканні.
Поцілунки у зоряну ніч
В коханні, в коханні, в коханні.

Приспів:
А липи цвітуть духмяні-духмяні,
А двоє ідуть купатись в коханні,
А липи цвітуть духмяні-духмяні,
А двоє ідуть щасливі в коханні.

Прокинулись ранки зі сну,
Згорають у щирості очі.
Пригорнися до мене, я жду
Від ночі, від ночі й до ночі.
Купатись з тобою в росі,
Відчути той дотик незнаний.
Тільки губи шепочуть мені -
Коханий, коханий, коханий.


Та коли він приїхав до нас,то липи вже відцвіли, в малої почали різатись зубки,а я простудила вухо-ніякої романтики....
І ось цього року мене випустили з пологового будинку під розписку (бліду,замучену,з температурою) і ввечері чоловік повів мене на прогулянку, і перше ,що я почула на вулиці-це духмяний запах квітучих лип....і я зрозуміла-життя триває....

Свежий запах лип

Свежий запах лип
Горькая струя
Значит - не погиб
Почему-то я

Обступил, навис
Свежий запах лип
Клейкий, юный лист
К языку прилип

Слышен детский всхлип
Спрыгнул в воду мяч
Свежий запах лип
Говорит не плачь

Плачет пожилой
У пивнушки тип
Пожалей его
Свежий запах лип

Может быть Москва
Бабою-Ягой
Может быть мягка
Как никто другой

Упаси Господь
Если в слабость впал
Не перебороть
Чувства, что пропал

Лучше надкуси
Разогнав тоску
Огонек такси,
Как антоновку

Поцелуй в тени
Локтя белый сгиб
И в себя втяни
Свежий запах лип

Слышен детский всхлип
Спрыгнул в воду мяч
Свежий запах лип
Говорит - "Не плачь"

Пусть соблазн велик
Жить хоть как-нибудь
Свежий запах лип
Может обмануть

Прихований текст

My Signature
Зображення

Щастя - це талант цінувати те, що в тебе є, а не те, чого в тебе немає.
  • Back To Top

#44

Користувач поза мережею   Teтянка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1107
  • Реєстрація: 27 February 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 24 July 2008 - 21:44

О,цей дощ...Як він вже надоїв.... А ось чудова поезія про дощ...


Костенко Ліна :: "Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить..."

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

PS.Щось я сьогодні ввечері дуже романтично-лірична :blum1: ...Чого б це?

My Signature
Зображення

Щастя - це талант цінувати те, що в тебе є, а не те, чого в тебе немає.
  • Back To Top

#45

Користувач поза мережею   Меліса 

 
  • Вінтаж
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 505
  • Реєстрація: 07 July 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 25 July 2008 - 14:54

І мені дуже подобається творчість Ліни Костенко!
Ось одні з моїх улюблених віршів.

Світлий сонет

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

Спини мене....
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

My Signature
Спойлер

Кожен новий день - шанс для щастя!
  • Back To Top

#46

Користувач поза мережею   Teтянка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1107
  • Реєстрація: 27 February 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 07 October 2008 - 14:57

Моя дочка вчиться в сьомому класі. По зарубіжній літературі вони проходили французького поета Франсуа Війон. Мене дуже вразила його творчість.Ось декілька віршів.

Балада неймовірностей
Працює ледар безупинно,

Тиран нас милосердя вчить,

Найліпша в світі їжа - сіно,

Пильнує добре той, хто спить,

Хоробрий, хто в бою тремтить,

Найвища доброчинність - зрада,-

Лиш від закоханого ждіть

Найрозумнішої поради.



Для пологів є домовина,

Врожай - найтяжче з лихоліть,

Поб'ють - сміятись є причина,

Хто виграє, тому й платить,

Водою греблю слід гатить,

Ми живемо брехні заради, -

Лиш від закоханого ждіть

Найрозумнішої поради.



Радіє в злигоднях людина,

Найкраща піч, коли курить,

Сумління чисте - ось провина,

Найбільша чесність - обдурить,

Дівок гулящих слід любить,

Шукати розуму у влади, -

Лиш від закоханого ждіть

Найрозумнішої поради.



Ви правди хочете? Лиш вади

І хиби в людях слід цінить,

Лише в стражданні є принади,

Любити вміють тільки гади, -

Од вщерть закоханого ждіть

Найрозумнішої поради.

<div class="clear"></div></div></div></div>
<!--HideEnd--></div><!--HideEEnd-->

Балада на прислів'ях

<!--HideBegin--><div class='hidetop'>Прихований текст</div><div class='hidemain'><!--HideEBegin--><div class="sp-wrap"><div class="sp-head-wrap"><div class="sp-head folded clickable">Текст, що розкривається</div></div><div class="sp-body"><div class="sp-content">Коза на кризі лиха не мине,

Глек носить воду, поки не поб'ється,

Коханку гріють, поки не спахне,

Кують залізо, тож воно і гнеться,

Всяк вартий того, що йому дається,

Вода весною в ріках прибува,

Хоч дуже швидко час біжить, здається,

Ми довго дожидаємо різдва.



Коли кума базікати почне,

Верзе що хоч, допоки не затнеться,

Швець - шиє, жнець - у полі жита жне,

Біда приходить, та й вона минеться,

Дурний за обіцянками женеться,

Приходять завжди по сівбі жнива,

Хоч, може, й навпаки комусь багнеться,

Ми довго дожидаємо Різдва.



Голодний пес в конурі не засне,

Ідуть на штурм, як місто не здається,

Плід викидають, коли гнить почне,

П'яниця буде пити, поки вп'ється,

Найкраща пісня, а й вона псується,

Як знати наперед її слова;

Життя біжить,- ще тільки рік почнеться,

А ми вже дожидаємо Різдва. [394]



Пересміють смішне на геть сумне,

Сорочка найдорожча мнеться й рветься,

Найбільша радість також промайне.

Де розум плаче - глупота сміється,

Ханжа до раю за життя пропхнеться,

Він спить і бачить чудеса й дива,

Всіляка нитка з кужеля снується,

Ми довго дожидаємо Різдва.

Мій принце! Краще дурневі живеться

Від іншого всілякого єства -

Він ще й на мудреця перекується,

Покіль ми дожидаємо Різдва.<div class="clear"></div></div></div></div>

<!--HideEnd--></div><!--HideEEnd-->

Балада прикмет

<!--HideBegin--><div class='hidetop'>Прихований текст</div><div class='hidemain'><!--HideEBegin--><div class="sp-wrap"><div class="sp-head-wrap"><div class="sp-head folded clickable">Текст, що розкривається</div></div><div class="sp-body"><div class="sp-content">Я знаю - мухи гинуть в молоці,

Я знаю добру і лиху годину,

Я знаю - є співці, сліпці й скопці,

Я знаю по голках сосну й ялину,

Я знаю, як кохають до загину,

Я знаю чорне, біле і рябе,

Я знаю, як господь створив людину,

Я знаю все й не знаю лиш себе.



Я знаю всі шляхи й всі манівці,

Я знаю небо щастя й сліз долину,

Я знаю, як на смерть ідуть бійці,

Я знаю і чернички спідничину,

Я знаю гріх, але грішить не кину,

Я знаю, хто під течію гребе,

Я знаю, як в бочках скисають вина,

Я знаю все й не знаю лиш себе.



Я знаю - коні є і є їздці,

Я знаю, скільки мул бере на спину,

Я знаю, хто працює без упину,

Я знаю сну й пробудження хвилину,

Я знаю Рим і як він всіх скубе,

Я знаю і гуситську всю провину,

Я знаю все й не знаю лиш себе.



-----------------------------------



Я знаю палац, знаю і хатину,

Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,

Я знаю смерть і знаю домовину,

Я знаю все й не знаю лиш себе.<!--HideEnd--></div><!--HideEEnd-->
<div class="clear"></div></div></div></div>


Саме останній вірш вчать в школі. А ось його російська версія.
Баллада примет

<!--HideBegin--><div class='hidetop'>Прихований текст</div><div class='hidemain'><!--HideEBegin--><div class="sp-wrap"><div class="sp-head-wrap"><div class="sp-head folded clickable">Текст, що розкривається</div></div><div class="sp-body"><div class="sp-content">
Я знаю, кто по-щегольски одет,
Я знаю, весел кто и кто не в духе,
Я знаю тьму кромешную и свет,
Я знаю - у монаха крест на брюхе,
Я знаю, как трезвонят завирухи,
Я знаю, врут они, в трубу трубя,
Я знаю, свахи кто, кто повитухи,
Я знаю все, но только не себя.

Я знаю летопись далеких лет,
Я знаю, сколько крох в сухой краюхе,
Я знаю, что у принца на обед,
Я знаю - богачи в тепле и в сухе,
Я знаю, что они бывают глухи,
Я знаю - нет им дела до тебя,
Я знаю все затрещины, все плюхи,
Я знаю все, но только не себя.

Я знаю, кто работает, кто нет,
Я знаю, как румянятся старухи,
Я знаю много всяческих примет,
Я знаю, как смеются потаскухи,
Я знаю - проведут тебя простухи,
Я знаю - пропадешь с такой, любя,
Я знаю - пропадают с голодухи,
Я знаю все, но только не себя.

Я знаю, как на мед садятся мухи,
Я знаю смерть, что рыщет, все губя,
Я знаю книги, истины и слухи,
Я знаю все, но только не себя.


зубатий з ост. підказкою

Спойлер

My Signature
Зображення

Щастя - це талант цінувати те, що в тебе є, а не те, чого в тебе немає.
  • Back To Top

#47

Користувач поза мережею   ❤❤❤ 

 
  • Виконавчий адмін
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Адміністратор
  • Повідомлень: 7115
  • Реєстрація: 30 August 08
  • Подякували: 4
 

Відправлено 07 October 2008 - 16:12

я обожнюю Блока. правда всі мої знають, як починаю читати, цитувати, викладати поезію Блока - не до добра це :)

це не Блок, але сильне

Ее звали Киеко. Ни Фудзио, ни Киеко не видели
этой зелено-красной игры света. Впрочем, была ли это игра?
...
Хотя ты, Фудзио, достаточно сообразителен, чтобы копаться в
листве поодаль от других, сверчка тебе не найти. Но ты можешь найти себе девочку-цикаду и думать, что она -- сверчок. Но только в конце концов сердце твое заволокут тучи, и в один из дней тебе станет казаться, что даже настоящий сверчок -- это всего лишь цикада. Я же с сожалением подумаю, что ты не знаешь о том чудном зеленоватом сиянии своего фонарика, о том спасительном пятнышке света, затаившемся на груди у Киеко.

Кавабата Ясунари. Цикада и сверчок, 1924


Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#48

Користувач поза мережею   Teтянка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1107
  • Реєстрація: 27 February 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 07 October 2008 - 18:06

Перегляд повідомленнягра з вогнем (7.10.2008, 17:12) писав:

я обожнюю Блока. правда всі мої знають, як починаю читати, цитувати, викладати поезію Блока - не до добра це :)



Блока і я люблю. Особливо це:
АНГЕЛ-ХРАНИТЕЛЬ
Текст, що розкривається
Люблю Тебя, Ангел-Хранитель во мгле.
Во мгле, что со мною всегда на земле.

За то, что ты светлой невестой была,
За то, что ты тайну мою отняла.

За то, что связала нас тайна и ночь,
Что ты мне сестра, и невеста, и дочь.

За то, что нам долгая жизнь суждена,
О, даже за то, что мы - муж и жена!

За цепи мои и заклятья твои.
За то, что над нами проклятье семьи.

За то, что не любишь того, что люблю.
За то, что о нищих и бедных скорблю.

За то, что не можем согласно мы жить.
За то, что хочу и смею убить -

Отмстить малодушным, кто жил без огня,
Кто так унижал мой народ и меня!

Кто запер свободных и сильных в тюрьму,
Кто долго не верил огню моему.

Кто хочет за деньги лишить меня дня,
Собачью покорность купить у меня...

За то, что я слаб и смириться готов,
Что предки мои - поколенье рабов,

И нежности ядом убита душа,
И эта рука не поднимет ножа...

Но люблю я тебя и за слабость мою,
За горькую долю и силу твою.

Что огнем сожжено и свинцом залито -
Того разорвать не посмеет никто!

С тобою смотрел я на эту зарю -
С тобой в эту черную бездну смотрю.

И двойственно нам приказанье судьбы:
Мы вольные души! Мы злые рабы!

Покорствуй! Дерзай! Не покинь! Отойди!
Огонь или тьма - впереди?

Кто кличет? Кто плачет? Куда мы идем?
Вдвоем - неразрывно - навеки вдвоем!

Воскреснем? Погибнем? Умрем?
17 августа 1906

My Signature
Зображення

Щастя - це талант цінувати те, що в тебе є, а не те, чого в тебе немає.
  • Back To Top

#49

Користувач поза мережею   MoonRise 

 
  • Дока
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 4382
  • Реєстрація: 25 July 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 08 October 2008 - 14:14

:good: А я обожнюю поезію Анни Ахматової, багато гарних "речей" вона писала...

Я – голос ваш, жар вашего дыханья,
Я – отраженье вашего лица.
Напрасных крыл напрасны трепетанья, –
Ведь все равно я с вами до конца.

Вот отчего вы любите так жадно
Меня в грехе и в немощи моей,
Вот отчего вы дали неоглядно
Мне лучшего из ваших сыновей,
Вот отчего вы даже не спросили
Меня ни слова никогда о нем
И чадными хвалами задымили
Мой навсегда опустошенный дом.
И говорят – нельзя теснее слиться,
Нельзя непоправимее любить…

Как хочет тень от тела отделиться,
Как хочет плоть с душою разлучиться,
Так я хочу теперь – забытой быть.

My Signature
Зображення

Убогість думки породжує легіони однодумців

Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#50

Користувач поза мережею   mary 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 124
  • Реєстрація: 14 January 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 12 November 2008 - 11:44

Дуже подобається творчість періоду "Розстріляного відродження".
Взагалі улюблених поетів та улюблених творінь маю багато, але ці два в певний момент життя дуже мене вразили:

Казка

Як купала мене мати
у любистку,
трусив зорi Див iз лану
у колиску.
Схиляв голову весняну
голий мiсяць
до маленьких моїх нiжок
в купiль свiжу.
Вода з мiсяця збiгала
на малого,
нiби срiблом полоскала
тепле лоно.
Як скупала мати сина,
то мiж зорi
положила у колиску,
як у полi:
Як у полi, на могилi
коло яру,
у пшеницю клосисту
серед лану.
Та в купелi моє серце
залишилось,
й мати вилила з водою
пiд калину.
М'ячi срiбнi кругом серця
впали в трави —
солов'ї їх покотили
на дзеркала.
Ромен-зiлля зросло з серця
в росах кутих,
йому в листя упав мiсяць
з озер гнутих.
Погойднулось ромен-зiлля
на все поле,
свою голову вмочило
в синє море.
З моря сокiл тодi степом
нап'яв крила,
з крил тумани поспадали
скiзь по нивах.
Й ромен-зiлля стало в'януть
у туманах:
Iшла дiвчина й зiрвала
його в травах.
Тепер дiвчину шукаю
в теплих зорях —
дзвоню в роси, з поля босий
в синi гори!
Тодось Осьмачко

* * * * *
Знаю, сіренький я весь такий,
Мов осінній на полі вечір... —
Тягарем минулі віки
На стомлені плечі!

Серце здушили мені — мовчи!
О майбутнє моє прекрасне!
Чуло серце тебе вночі,
Що ж — нехай собі серце гасне!

Хтось розгорне добу нову —
І не біль, і не гнів, не жертва!
Воскресінням твоїм живу,
Земле мертва!
Євген Плужник

  • Back To Top

#51

Користувач поза мережею   Луська 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 121
  • Реєстрація: 28 October 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 12 November 2008 - 19:36

Мені подобається Зерова "Київ з лівого берега "
Вітай, замріяний, золотоглавий
На синіх горах! Загадався - снить...
І не тобі - молодшому - бринить
Червлених наших літ ясна заграва.

Давно минули дні твоєї слави,
І плаче дзвонів стоголосих мідь,
Що вже не вернеться щаслива мить,
Того буяння, цвіту і держави.

Але, мандрівче, тут на пісках стань,
Глянь на хмари барокових бань,
На шеделя білоколонне диво.

Живе життя і силу не таїть
Оця гора зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.

My Signature
Спойлер
  • Back To Top

#52

Користувач поза мережею   olyalya83 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 365
  • Реєстрація: 16 September 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 13 November 2008 - 09:16

я теж дуже люблю поезію А.Ахматової... улюблений вірш ще зі школи:

В комнате моей живет красивая
Медленная черная змея;
Как и я, такая же ленивая
И холодная, как я.

Вечером слагаю сказки чудные
На ковре у красного огня,
А она глазами изумрудными
Равнодушно смотрит на меня.

Ночью слышат стонущие жалобы
Мертвые, немые образа...
Я иного, верно, пожелала бы,
Если б не змеиные глаза.

Только утром снова я, покорная,
Таю, словно тонкая свеча...
И тогда сползает лента черная
С низко обнаженного плеча.

  • Back To Top

#53

Користувач поза мережею   Рижуля 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1443
  • Реєстрація: 09 October 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 27 November 2008 - 17:00

Любовь - одна.

Единый раз вскипает пеной
И разбеваеться волна.
Не может сердце жить изменой,
Измены нет любовь одна.
Измены нет: любовь - одна.
Мы негодуем иль играем,
Мы лжем - но в сердце тишина
Мы никогда не изменяем:
Душа одна - любовь одна.
Однообразно и пустынно,
Однообразием сильна...И в жизни длиной
Любовь одна, всегда одна.
Лишь в неизменном - бесконечность
Лишь в постояном - глубина.
И дальше путь, и ближе вечность,
И все яснее: любовь - одна.
Любви мы платим нашей кровью,
Но верная душа - верна
И любим мы одной любовью...
Любовь одна - как смерть одна.

Зинаида Гиппиус

My Signature
Не все, що спадає на розум - має до нього відношення..

Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#54

Користувач поза мережею   Лі*Куся 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1032
  • Реєстрація: 17 November 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 27 November 2008 - 17:26

Мені подобаються вірші такі короткі і романтичні, ось кілька з них: (обожнюю читати на самоті, особливо під звуки капель дощу ;) )

Чому життя таке жорстоке?
Чому так холодно мені?..
і плач душі такий глибокий...
До мене ти прийшов у сні!

Чому у сні, а не в реалі?
Чекала довго я тебе...
Тепер не хочу я моралі
Хочу тебе, лише тебе!!!

Хочу віддатись лиш тобі...
і танути в твоїх обіймах
І у бурхливій пристрасті
Шаленій наче в війнах....
Хочу відчути твої руки
Тепло яких відчуємо разом
Не хочу знати я розлуки..
Давай завжди ми будемо разом!!!

My Signature
Зображення
  • Back To Top

#55

Користувач поза мережею   Nattalla 

 
  • Перехожий
  • Pіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Новачки
  • Повідомлень: 1
  • Реєстрація: 05 December 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 17 December 2008 - 11:42

Прийми мене таку, як є.
Прийми мене літаючу у небі.
Прийми, метелика - мене.
Тому що я така, як є я!

Прийми мене співучою мов грім.
Прийми мене зеленою весною.
Прийми мене - прозорий дим.
Прийми мене яскравою водою.

Прийми мене з тим вітром в голові
Прийми мене хмаринкою у небі.
Прийми мене - найгіршу з всіх картин.
Бо намальована я лиш для тебе.

Прийми мене яскравим сяйвом днів.
Прийми мене з відкритою душею.
Прийми мене, як колір твоїх днів.
І ти приймай - якою є я!!!

У цьому світі все можна купити.
Можна купити дім, літак і пароплан,
Але чи можна нам купить, щоб жити
Валізу щастя, гордості й тепла?

Чи можна нам купити совість?
Прозору, чисту, вільну від брехні?
Чи можна нам купить думки прозорі.
Щоб нам казали на погане "Ні!" ?

Чи можна нам купити стільки щастя
Щоб влізло у кишені до повна?
І чи купити нам кохання вдасться,
І щоб любов у нас навіки і одна?

Сьогодні можна майже все купити.
Дітей, родину чи якесь майно?
Але чи можна так зробити, щоб любити
Те що купив? Не можна все одно...



Користувач подумав і додав через 4 хв.:
Когда ты на меня так смотришь,
Ты не поверишь, но я вся горю.
А как мы повстречались, помнишь?
Как закипел ты взглядом кровь мою.

Когда со мною говоришь глазами,
Ты знаешь, для меня ведь нет других.
И невозможно передать словами,
Как сердце сильно бьётся там в груди.


Когда я слышу, как ты ходишь,
Поверь мне, слышу звук твоих шагов.
И как ты по щеке рукой проводишь
Прикосновением весенних лепестков.


Когда ты на меня так смотришь,
Ты ведь не знаешь, а я вся горю.
Ты и не спросишь, серце моё дышит?
Когда ты закипаешь взглядом кровь мою.

  • Back To Top

#56

Користувач поза мережею   Цинічна бандерівка 

 
  • Відсутня до завершення війни
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Адміністратор
  • Повідомлень: 2785
  • Реєстрація: 16 June 07
  • Подякували: 14
 

Відправлено 18 December 2008 - 19:47

Трохи повикладаю грузинські вірші, з перекладами.:)

Вітер мчить. Галактіон Табідзе

ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის,
ფოთლები მიჰქრიან ქარდაქარ...
ხეთა რიგს, ხეთა ჯარს რკალად ხრის,
სადა ხარ, სადა ხარ, სადა ხარ?..

როგორ წვიმს, როგორ თოვს, როგორ თოვს,
ვერ ვპოვებ ვერასდროს... ვერასდროს!
შენი მე სახება დამდევს თან
ყოველ დროს, ყოველთვის, ყოველგან!

შორი ცა ნისლიან ფიქრებს სცრის...
ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის, ქარი ჰქრის!

Переклад:

ветер дует, и дует, и дует
и идут с ним с деревьев листы...
ветер с войском деревьев воюет,
где же ты, где же ты, где же ты?

снова дождь, снова снег, снова снег,
не найти никогда мне... вовек!
образ твой всё со мной, всё со мной,
навсегда, на весь век, на иной!

небо думой туманной колдует...
ветер дует и дует и дует!


Мерані


Ніколоз Бараташвілі

მირბის, მიმაფრენს უგზო-უკვლოდ ჩემი მერანი,

უკან მომჩხავის თვალბედითი შავი ყორანი!

გასწი, მერანო, შენს ჭენებას არ აქვს სამძღვარი,

და ნიავს მიეც ფიქრი ჩემი, შავად მღელვარი!


გაკვეთე ქარი, გააპე წყალი, გარდაიარე კლდენი და ღრენი,

გასწი, გაკურცხლე და შემიმოკლე მოუთმენელსა სავალნი დღენი!

ნუ შეეფარვი, ჩემო მფრინავო, ნუცა სიცხესა, ნუცა ავდარსა,

ნუ შემიბრალებ დაქანცულობით თავგანწირულსა შენსა მხედარსა!


რაა, მოვშორდე ჩემსა მამულსა, მოვაკლდე სწორთა და მეგობარსა,

ნუღა ვიხილავ ჩემთა მშობელთა და ჩემსა სატრფოს,

ტკბილმოუბარსა;

საც დამიღამდეს, იქ გამითენდეს, იქ იყოს ჩემი მიწა სამშობლო,

მხოლოდ ვარსკვლავთა, თანამავალთა, ვამცნო გულისა მე

საიდუმლო!


კვნესა გულისა, ტრფობის ნაშთი, მივცე ზღვის ღელვას,

და შენს მშვენიერს, აღტაცებულს, გიჟურსა ლტოლვას!

გასწი, მერანო, შენს ჭენებას არ აქვს სამძღვარი,

და ნიავს მიეც ფიქრი ჩემი, შავად მღელვარი!


ნუ დავიმარხო ჩემსა მამულში, ჩემთა წინაპართ საფლავებს შორის,

ნუ დამიტიროს სატრფომ გულისა, ნუღა დამეცეს ცრემლი

მწუხარის;

შავი ყორანი გამითხრის საფლავს მდელოთა შორის ტიალის

მინდვრის,

და ქარისშხალი ძვალთა შთენილთა ზარით, ღრიალით, მიწას

მამაყრის!


სატრფოს ცრემლის წილ მკვდარსა ოხერსა დამეცემიან ციურნი

ცვარნი,

ჩემთა ნათესავთ გლოვისა ნაცვლად მივალალებენ სვავნი მყივარნი!

გასწი, გაფრინდი, ჩემო მერანო, გარდამატარე ბედის სამძღვარი,

თუ აქამომდე არ ემონა მას, არც აწ ემონოს შენი მხედარი!


დაე მოვკვდე მე უპატრონოდ მისგან, ოხერი!

ვერ შემაშინოს მისმა ბასრმა მოსისხლე მტერი!

გასწი, მერანო, შენს ჭენებას არ აქვს სამძღვარი,

და ნიავს მიეც ფიქრი ჩემი, შავად მღელვარი!


ცუდად ხომ მაინც არ ჩაივლის ეს განწირულის სულის კვეთება,

და გზა უვალი, შენგან თელილი, მერანო ჩემო, მაინც დარჩება;

და ჩემს შემდგომად მოძმესა ჩემსა სიძნელე გზისა გაუადვილდეს,

და შეუპოვრად მას ჰუნე თვისი შავის ბედის წინ გამოუქროლდეს!


მირბის, მიმაფრენს უგზო-უკვლოდ ჩემი მერანი,

უკან მომჩხავის თვალბედითი შავი ყორანი!

გასწი, მერანო, შენს ჭენებას არ აქვს სამძღვარი,

და ნიავს მიეც ფიქრი ჩემი, შავად მღელვარი!

в перекладі Миколи Бажана

Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить;
За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!

Вітри поборюй, води розтинай, злітай над кручі й скелі кам'яні,
Несись вперед, щоб, нетерплячий, я прикоротив своїх мандрівок дні!
Не крийсь від бурі, спеки і сльоти, літавцю мій, мій коню невгамовний,
Не вболівай, що зморений, без сил, покине твій їздець саможертовний!

Нехай навік покину рідний край, нехай покину друзів і сім'ю,
Нехай ніколи не побачу більш солодкомовну дівчину свою,
Де стріну ніч, хай там і розсвіте, хай там, як рідну, пригорну землицю,
Лише зіркам, супутникам своїм, повім душі моєї таємницю.

Хай жар любові й зойк душі пірнуть в морську глибінь,
Нехай поглине їх краса і шал твоїх стремлінь.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!

Хай не знайду між предківських могил в землі вітчизни схову я собі,
Хай та, яку я серцем покохав, на мене сліз не зронить у журбі.
Мені могилу буде рити крук між трав колючих, у пустельнім полі,
І порох, збитий вихором рвучким, мої кістки вкриватиме поволі.

І замість сліз коханої роса впаде з небес на груди мертвяка,
І пролунає в похоронний час не плач рідні, а клекіт коршака.
Мерані мій, неси мене вперед, за грані долі мчи в прекраснім шалі!
Якщо і досі долі не скоривсь, то вершник твій не скориться й надалі!

Хай, гнаний долею, я вмру, самотній мандрівник,
Але її разючу сталь я зневажати звик.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!

Так, ці пори́ви гордої душі безплідно й марно в світі не минуть.
Мерані мій, лишиться на землі протоптана тобою, трудна путь,
І після мене послідовник мій вже легше пройде тяжкі дороги
І, не жахнувшись, пронесе його крізь чорну долю огир прудконогий.

Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить;
За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить,
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!


Мері
Галактіон Табідзе

შენ ჯვარს იწერდი იმ ღამეს, მერი!
მერი, იმ ღამეს მაგ თვალთა კვდომა,
სანდომიან ცის ელვა და ფერი
მწუხარე იყო, ვით შემოდგომა!
აფეთქებული და მოცახცახე
იწოდა ნათელ ალთა კრებული,
მაგრამ სანთლებზე უფრო ეგ სახე
იყო იდუმალ გაფითრებული.
იწოდა ტაძრის გუმბათი, კალთა,
ვარდთა დიოდა ნელი სურნელი,
მაგრამ ლოდინით დაღალულ ქალთა
სხვა არის ლოცვა განუკურნელი.
მესმოდა შენი უგონო ფიცი...
მერი, ძვირფასო! დღესაც არ მჯერა...
ვიცი წამება, მაგრამ არ ვიცი:
ეს გლოვა იყო თუ ჯვარისწერა?
ლოდებთან ვიღაც მწარედ გოდებდა
და ბეჭდების თვლებს ქარში კარგავდა...
იყო ობლობა და შეცოდება,
დღესასწაულს კი ეს დღე არ ჰგავდა.
ტაძრიდან გასულს ნაბიჯი ჩქარი
სად მატარებდა? ხედვა მიმძიმდა!
ქუჩაში მძაფრი დაჰქროდა ქარი
და განუწყვეტლად წვიმდა და წვიმდა.
ნაბადი ტანზე შემოვიხვიე,
თავი მივანდე ფიქრს შეუწყვეტელს;
ოჰ! შენი სახლი! მე სახლთან იქვე
ღონე-მიხდილი მივაწექ კედელს.
ასე მწუხარე ვიდექი დიდხანს
და ჩემს წინ შავი, სწორი ვერხვები
აშრიალებდნენ ფოთლებს ბნელხმიანს,
როგორც გაფრენილ არწივის ფრთები.
და შრიალებდა ტოტი ვერხვისა,
რაზე - ვინ იცის! ვინ იცის მერი!
ბედი, რომელიც მე არ მეღირსა -
ქარს მიჰყვებოდა, როგორც ნამქერი.
სთქვი: უეცარი გასხივოსნება
რად ჩაქრა ასე? ვის ვევედრები?
რად აშრიალდა ჩემი ოცნება,
როგორც გაფრენილ არწივის ფრთები?
ან ცას ღიმილით რად გავცქეროდი,
ან რად ვიჭრდი შუქს მოკამკამეს?
ან „მესაფლავეს“ რისთვის ვმღეროდი,
ან ვინ ისმენდა ჩემს „მე და ღამეს“?
ქარი და წვიმის წვეთები ხშირი
წყდებოდნენ, როგორც მწყდებოდა გული
და მე ავტირდი - ვით მეფე ლირი,
ლირი, ყველასგან მიტოვებული.

Переклад бели Ахмадуліної


Венчалась Мери в ночь дождей,
и в ночь дождей я проклял Мори.
Не мог я отворить дверей,
восставших между мной и ей,
и я поцеловал те двери.

Я знал - там упадают ниц,
колечком палец награждают.
Послушай! Так кольцуют птиц!
Рабынь так рабством утруждают!

Но я забыл твое лицо!
Твой профиль нежный, твой дикарский,
должно быть, темен, как крыльцо
ненастною порой декабрьской?

И ты, должно быть, на виду
толпы заботливой и праздной
проносишь белую фату,
как будто траур безобразный?

Не хорони меня! Я жив!
Я счастлив! Я любим судьбою!
Как запах приторен, как лжив
всех роз твоих... Но бог с тобою.

Не ведал я, что говорю, -
уже рукою обрученной
и головою обреченной
она склонилась к алтарю.

И не было на них суда -
на две руки, летящих мимо...
О, как я молод был тогда.
Как стар теперь.
Я шел средь дыма,

вкруг дома твоего плутал,
во всякой сомневался вере.
Сто лет прошло. И, как платан,
стою теперь.
Кто знает, Мери,

зачем мне показалось вдруг,
что нищий я? - И в эту осень
я обезумел - перстни с рук
я поснимал и кинул оземь?

Зачем "Могильщика" я пел?
Зачем средь луж огромных плавал?
И холод бедственный терпел,
и "Я и ночь" читал и плакал?

А дождик лил всю ночь и лил
все утро, и во мгле опасной
все плакал я, как старый Лир,
как бедный Лир, как Лир прекрасный.

My Signature
У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії"
Євген Коновалець.

Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#57

Користувач поза мережею   ❤❤❤ 

 
  • Виконавчий адмін
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Адміністратор
  • Повідомлень: 7115
  • Реєстрація: 30 August 08
  • Подякували: 4
 

Відправлено 18 December 2008 - 20:19

Nattalla, підкажіть, хто автор першої поезії?
______________
Єдиний раз

Один лиш раз вона у сон прийшла до тебе.
Єдиний раз у вічі глянула тобі.
Манила ніжно і звабливо так у небо,
Плила лілеєю нестримно по воді.

І ти пішов за її покликом таємним,
Крилатим птахом розчинився в небесах.
В блаженстві ніжився під сонечком приємним.
Єдиний раз сміявся в теплих своїх снах.

Вона дивилася вдоволено і ніжно.
Та не змогла, на жаль, спинить щасливий час…
Прийшла зима. Так стало холодно і сніжно.
Весна приходила до тебе тільки раз./ Багрянцева Олена/


Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#58

Користувач поза мережею   Мышка 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 231
  • Реєстрація: 13 November 08
  • Подякували: 0
 

Відправлено 01 February 2009 - 17:03

Ольга Погодина

Мы с тобой — два дерева на обочине.
Ты растешь наверх, а я скособочена.
Твои корни уходят в светлый песок.
Мои — в темную глину и на восток...
Твои ветви — куполом, листья — узорами.
Мои ветви скрючены, в них ютятся вороны.
Под твоими — девки поют да любятся,
Под моими разбойники пьют да судятся...
Оттого ли тебе снится туман над дубравами?
Оттого ли на моих листьях росы кровавые?

Мы с тобой — два дерева во сыром бору.
Как подуют вьюги — я выстою на любом ветру!
Изогнусь, — до треска и до земли! —
Поцелую слякоть и корни твои....
И молиться буду с истовой силой,
Чтобы Мать-Пурга тебя пощадила,
.......


Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#59

Користувач поза мережею   barbariska 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 289
  • Реєстрація: 19 January 09
  • Подякували: 0
 

Відправлено 01 February 2009 - 17:17

Э.Асадов
Неравенство

Так уж устроено у людей,
Хотите вы этого, не хотите ли,
Но только родители любят детей
Чуть больше, чем дети своих родителей.

Родителям это всегда, признаться,
Обидно и странно. И все же, и все же
Не надо тут, видимо, удивляться
И обижаться не надо тоже.

Любя безгранично детей своих,
Родители любят не только их,
Но плюс еще то, что в них было вложено:
Нежность, заботы, труды свои,
С невзгодами выигранные бои,
Всего и назвать даже невозможно!

А дети, приняв отеческий труд
И становясь усатыми "детками",
Уже как должное все берут
И покровительственно зовут
Родителей "стариками" и "предками".

Когда же их ласково пожурят,
Напомнив про трудовое содружество,
Дети родителям говорят:
- Не надо, товарищи, грустных тирад!
Жалоб поменьше, побольше мужества!

И все же - не стоит детей корить.
Ведь им не всегда щебетать на ветках.
Когда-то и им малышей растить,
Все перечувствовать, пережить
И побывать в "стариках" и "предках"!

My Signature
Є люди, у яких живе Бог; є люди, у яких живе диявол; а є люди, у яких живуть тільки глисти. (Фаїна Раневська)

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

Нагороди:

переглянути всі
  • Back To Top

#60

Користувач поза мережею   Ok_sanka 

 
  • Своя людина
  • PіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 169
  • Реєстрація: 30 January 09
  • Подякували: 0
 

Відправлено 04 February 2009 - 18:44

Я ніколи особливо не захоплювалася творчістю Івана Драча, але ця його поезія мене просто вразила


Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!..

My Signature
Зображення
  • Back To Top

Поділитися темою:




  • 18 Сторінок +
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • »
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему



1 відвідувачів читають цю тему
0 користувачів, 1 гостей, 0 прихованих користувачів

Реклама


Останні зміни статусу

Коли я не знаю чогось - іду на форум.... Коли маю що розказати особистого - в щоденник... Коли хочу поділитися цікавим висловом, афоризмом, картинкою чи просто думкою без продовження і коментів - іду в статуси... Це ж так просто, логічно і виховано...

Nilatanka світлина

Nilatanka  Кілька років тому у нас було СП сумок, виробництва Луцьк, може хто підкаже їх сайт чи назву, хочу собі в них замовити і не можу знайти )

01 Jun 2020 16:45

Lala4ka світлина

Lala4ka  Привіт, дівчата! Я тут новенька. може, хтось може підказати гілки про ЕКЗ у Львові, Івано-Франківську? Дякую!

29 May 2020 16:04

маленька Ляля світлина

маленька Ляля  Дівчатка, приєднуйтесь до марафону схуднення! Рахом - веселіше

23 Apr 2020 15:33

Martlet світлина
Ясся світлина

Ясся  Вірю що все буде добре

23 Feb 2020 07:02

Lilut світлина

Lilut  Став запитання у відповідних темах.https://www.malecha.org.ua/lines/pregnancy/l_lines21.png_b_40.png_t__d_9_m_10_y_2019_c_6.png

21 Feb 2020 13:36

Уля27 світлина

Уля27  Дівчата підкажіть будь-ласка ціну ЕКО

20 Jan 2020 22:51

Показати коментарі (4)

Ольга06 світлина
юлія 27 світлина

юлія 27  Дуже рада поверненю в Малечу через два роки

21 Dec 2019 13:54

Щаслива двічі світлина

Щаслива двічі  Діачатка, що ви знаєте про проект b2b. Можливо хтось є учасником цього? Хто відбив за 3 місяці вкладені гроші?

20 Dec 2019 20:03

Показати коментарі (2)

Всі зміни →

Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків


birthday Іменинники ( 03 June 20 )

  • Немає іменинників сьогодні

Реклама


Перекладач онлайн