Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків: О.Кобилянська "Царівна" - Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків

Перейти до вмісту

Сторінка 1 з 1
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему

О.Кобилянська "Царівна" Оцінка: -----

#1

Користувач поза мережею   Svitti 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 323
  • Реєстрація: 10 September 10
 

Відправлено 01 May 2017 - 10:47

Повість - потік рефлексії та праці над собою. Головна героїня - Наталя Верковичівна- сирота, змушена жити в сімї свого дядька, після смерті батьків, а потім і бабусі, про яку багато теплих спогадів. Вона почувається чужою і ненависною в цій родині, але вимушена терпіти своє становище. Попри наявність родини, вона самотня внутрішньо, ніхто не поділяє її поглядів та відчувань. Тітка практична і жорстка особа, з кузенами стосунки напружені. Дядько хоч і жаліє Наталю, але підкоряється дружині. Єдина віддушина дівчини - читання книг, і то не подобається тітці. Тут і проявляється характер героїні, її вроджена інтелегентність, схильність до філософстування, роздуми над "будущністю" свого народу і жінки в суспільстві.
Перше розуміння і теплоту у стосунках знаходить у Василя Орядина. Він має одинакову долю і погляди з дівчиною. Також сирота, живе в дядька, має гострий розум і високі прагнення, сповідує ідеї соціалізму, не знаходить розуміння в своєму оточенні. Це надзвичайно зближує їх, а після конфлікту Орядина з тіткою Наталки він обіцяє дівчині вивчитись і приїхати по неї, зробити її своєю "Царівною". Це ще більше надає Наталці бажання читати, розвиватися, щоб не відставати від Орядина. Вона вірить в його неординарність, силу духу, в його ідеї.
Але щастя в житті Наталі немає. Орядин повертається додому зломаний, уже не віддається своїм ідеям. Дівчину сватає старший, ненависний її духу професор, тітка вимагає покори і наталка погоджується вийти заміж, щоб не бути обузою для своєї родини. з безвиході перед своїм залежним становищем.
Але тут відкривається сила характеру героїні - її покора і залежність відступаються перед сміливістю стати незалежною, зайнятись любимою справою. В середині дівчини живе відчуття, що її життя має високу ціль, вона повинна розвиватись для свого народу, писати, нести просвіту жінкам. Вона йде на перекір суспільній думці, шлюб і суспільне становище не є її пріоритетом. Вона йде в невідомість, в найми, відмовляється бути утриманкою, щоб кожен потурав за кусень хліба. А головне, відмовляється вийти заміж за Орядина, мріючи, що кожен з них повинен вирости інтелектуально, морально. Кожен з них повинен стати особистістю, зробити творчий прорив, перед тим як створювати сімю. Щоб не загубити себе в буденності.
Пішовши "товаришкою" до літньої жінки, вона знаходить в ній душевну підтримку .близкість, це дозволяє їй читати і писати, знаходить подруг, однодумців. Головне, вона знаходить чоловіка своєї мрії. Наталя боїться думати і мріяти про нього, він інший від Орядина, не такий красивий, не такий емоційний, але біля нього вона знаходить душевну впевненість і спокій. За цей час вона завжди думками поряд з Орядином, але він не виправдовує її очікувань. Хоч і вивчається на адвоката, але стає пристосуванцем, закидає всі ідеї. перестає розвиватись. Це дуже ранить почуття героїні. Особливо, коли він жениться на польці без любові і поваги. Єдину силу і розраду Наталя знаходить в літературній праці, перемагає себе, відчуття своєї самотності і безпомічності, коли помирає пані Марко. подруги виїжджають з міста, Орядин зрадивши її почуття, жениться. Найбільше жалю додає їй повернення рукопису, непотрібність її праці. Але вона не здається в найскладнішу хвилину і вирішує писати далі. Тут проявляє свою надзвичайну силу духу.
Закінчення твору є особливо світлим і оптимістичним. Наталя Верковичівна стає посправді щасливою - повертається Іван Марко, жениться на ній, допомагає видавати її твори, підтримує і воодушевляє її. Всі прагнення і високі мрії Наталки здійснюються і натає її "полуднє". І це завершення, мабуть, незвичне для тодішнього суспільства, його норм.Де жінка розглядалася як домашня робітниця, без права на саморозвиток, розумову працю. Авторка дає надію жінкам, що потрібно боротись за свої мрії, не погоджуватись на компроміси, бути сильними духом. Тільки так можна змінити устави життя, долю народу.
Повість не є динамічною, з крутими поворотами сюжету. Навіть дещо нудною для нашого божевільно- швидкого часу. Важким для мене було і розуміння деяких слів та речень. Все ж, устави життя тоді були зовсім відмінними від наших. Але Кобилянська описує так вдало внутрішні переживання героїні, її думки, сумніви, ідеалістиність. Як силою духу може людина себе розвивати навіть у зовсім несприятливих умовах, якщо є висока мрія.
Після повістія перечитала і біографію авторки. Думаю, хоч повість і не є автобіографічна, але Кобилянська вклала Наталці і свої роздуми та переживання. Авторка була захоплена ідеями фемінізму, літератури, підневільного становища українців. Віддала своє життя літературі. Правда, їй не судилось пізнати жіночого щастя на відміну від своєї героїні. ЇЇ коханий чоловік, що допомагав їй в літературному розвитку, становленні як письменниці, її друг і наставник, женився на іншій. А вона до кінця життя залишалась самотньою, і віддалась повністю літературі. Працювала навіть під політичним переслідуванням в тогодішні нелегкі історичні, переломні часи.
"Що я люблю, люблю вже навіки!"

Повідомлення відредаговано Svitti: 01 May 2017 - 10:57

My Signature
Зображення
  • 6
  • Back To Top

#2

Користувач поза мережею   Любомирівка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 2009
  • Реєстрація: 19 May 11
 

Відправлено 13 May 2017 - 14:01

Дочитала і я "Царівну".
Налаштуватися на сприйняття і вникнути, вжитися в Наталку, було справою не одного вечора. Але це таки того варто.
Справді динамічний сюжет тут відсутній, нема зміни персонажів і плину подій. Але є цікава особистість, неоднозначна, непередбачувана. Думки і судження її, мотиви її вчинків, причини радощів і сліз- усе не звичне нам сьогодні​. Змушує задуматися, подивитися на своє життя і свою внутрішню боротьбу під зовсім іншим кутом.
І чомусь особливо гостро мені вчувалося про "полудне"для нашого народу...
My Signature
-Мені всього пару днів, ймення ще не дали мені!
-Як же мені називать тебе?
-Радію я, що живу, Радістю і називай мене...
Зображення

Нагороди:

переглянути всі
  • 3
  • Back To Top

#3

Користувач поза мережею   Saulė 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1036
  • Реєстрація: 04 August 12
 

Відправлено 22 June 2017 - 14:50

Якщо забути про те, що Кобилянська — класик української літератури, якщо викинути з голови всю ту прищеплену в школі та виші повагу до неї як до класика, якщо подивитися на роман очима неофіта, не навернутого філологічною, а чи й просто шкільною освітою до сліпого поклоніння всім, хто потрапив до програм та хрестоматій, якщо постаратися відкинути всі застряглі у свідомості штампи щодо укрліту, то маємо таке...
По-перше, це — любовний роман. Я навіть сказала б, любовний і дуже сопливий (ок, покажу освіченість — сентиментальний) роман. Практично типовий, за винятком кількох моментів, про які — нижче. Дівчина чи не з першого погляду закохується в дуже гарного хлопця. І не кажіть мені, що то виключно його душевні характеристики її привабили, бо ж про красу не раз згадується, особливо в порівнянні зі негарним Марко. Так от: закохується страшенно, та й він наче до неї прихильний, проте не настільки, аби женитися. Бо ж у нього є "будучина". Тож дівчина від безвиході погоджується вийти заміж за старого й нелюбого, втім, згодом розумно змінює рішення. Але й за коханого теж не вийшла, а він же пропонував! Хоча й продовжує його кохати. Він же, ображений, не звертає на неї уваги, тож вона паралельно захоплюється ще одним чоловіком, який теж її кохає, але не зізнається, бо думає, що вона кохає того першого. Зрештою перший вдало одружується на багатій, хоч і не любить її, другий робить крок назустріч багатостраждальній героїні, і через три роки авторка показує нам ледь не ідеальне подружжя.
Все це, звісно, бачиться геть не так схематично, як я описала, якщо твір читає досить зріла жінка, якій знайомі оті всі кохання-вагання-страждання, так докладно описані Кобилянською. А от як сприймає книгу юнак-десятикласник? Адже саме йому її пропонують навчальна програма та вчителі. Чи перейметься він долею Наталки? Чи хоча б спробує зрозуміти її? Як і Ольгу Кобилянську? Чи помітить інші змістовні пласти повісті? Навряд чи. Причина одна: нудно. Ні, таки дві: незрозуміло і нудно.
Йдемо далі. По-друге, книга не зраджує традиціям української класичної літератури й описує страждання. Страждають усі: і сирота Наталка, хоча вона й не ходить голодна попідтинню, як інші літературні сироти, і її дядько-підкаблучник, й Орядин, який багато всього хоче і мало на що спроможний, і Марко, бо ж замість зізнатися в любові вигадує собі казна-що і ревнує. Щастя з’являється в кінці твору, та й те описане коротко й схематично.
По-третє, я по-новому глянула на проблему самоідентифікації українців. Отут висловлюю неймовірно щире захоплення і подачею проблеми, і позицією, яку обстоює Кобилянська посередництвом Наталки, й актуальністю, яка відтоді не змінилася, а то й навпаки — загострилася. На превеликий жаль.
По-четверте, шалено плюсую, як то кажуть, фемінізму. Знову ж таки на превеликий жаль, ця проблена нині, через 120 років після написання повісті, стала не набагато менше гострою.
Загалом перечитування класики, яку гриз у школі чи виші, — цікавезний досвід, як на мене. Однак потребує ще тієї сили волі, бо ж зі школи відклалася упевненість: це нудно — читати всіх оцих старих письменників. І не переконуйте мене в протилежному, я сама кого хоч переконаю, а от читати їх мені все-таки важко)))
My Signature
Зображення

Нагороди:

переглянути всі
  • 1
  • Back To Top

Поділитися темою:




Сторінка 1 з 1
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему



1 відвідувачів читають цю тему
0 користувачів, 1 гостей, 0 прихованих користувачів

Реклама

Останні теми


Останні зміни статусу

Коли я не знаю чогось - іду на форум.... Коли маю що розказати особистого - в щоденник... Коли хочу поділитися цікавим висловом, афоризмом, картинкою чи просто думкою без продовження і коментів - іду в статуси... Це ж так просто, логічно і виховано...

Lacy світлина

Lacy  Я скучила за тобою Малеча! Нарешті я маю чим поділитись :)

19 Jul 2019 06:04

Lenka))) світлина

Lenka)))  Підкажіть будь ласка де можна зробити еег дитині у Львові, у суботу? Дуже треба! Буду дуже вдячна!!!

03 Jul 2019 10:18

Галина3 світлина

Галина3  Не знаю чи правильно користуюсь форумом. Але можливо мені хтось допоможе. У дитини 4 роки пахова грижа, направили на планову операцію. Хто з таким стикався, де оперували і сільки коштує зараз така працедура. Буду дуже вдячна за відповіді)))

13 May 2019 18:56

Показати коментарі (1)

Цинічна бандерівка світлина
Арабіка світлина

Арабіка  Привіт. Як добре повернутись на Форум Малеча

05 Apr 2019 14:49

Показати коментарі (2)

SEMA світлина

SEMA  Не довіряйте людям,бо обманюють на кожному кроці,робиш людині добро,а у відповідь отримуєш брехню

28 Mar 2019 22:43

Показати коментарі (2)

Tinkin світлина

Tinkin  Доброго дня, порадьте хорошого гастроентеролога у Львові

15 Mar 2019 11:17

Показати коментарі (1)

Iryska-selesta світлина

Iryska-selesta  Кожна мить життя—це можливість

13 Mar 2019 10:46

Мамуся Діанки світлина
ніколька світлина
Всі зміни →

Facebook стрічка


birthday Іменинники ( 16 September 19 )

  • Немає іменинників сьогодні

Перекладач онлайн