Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків: Я так люблю тебе, тату - Родинний форум "Малеча" - форум для сучасних батьків

Перейти до вмісту

Іконка Важливе оголошення

Осінній настрій Парад аватарів


  • 4 Сторінок +
  • « Перша
  • 2
  • 3
  • 4
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему

Я так люблю тебе, тату Маленька історія про велику людину Оцінка: ***** 2 Голосів

#61

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 28 November 2016 - 10:06

АмІнка, дякую!

АмІнка, як ти?
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#62

Користувач поза мережею   Ксенія D 

 
  • Зацікавлений
  • PіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 61
  • Реєстрація: 05 September 14
 

Відправлено 28 November 2016 - 11:14

bo-bo співчуваю і сумую, бо згадую свою маму, кажуть що час лікує, але для мене це неправда, просто
час минає і ми всі вчимось з цим болем жити.
  • 1
  • Back To Top

#63

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 28 November 2016 - 11:53

Ксенія D, співчуваю вам також. Це ні для кого не правда :) Просто з часом звикаєш. ОТ і все. Сил вам і терпіння. У вас теж уже майже пів року минуло :(
Знаєте, такий зараз якийсь період апатії настав. Не можу себе примусити щось робити вдома. Коли на роботі та по-між людей, то ще якось стимулюю себе, а вдома все з рук валиться. Тільки щось пасивне можу робити. Справа не тільки у втраті напевно, але й у не вдалому плануванні. Моя подруга на фоні втрати батька звільнилася з роботи і вже більше року не має постійного місця роботи. Я поки що тримаюся, осмикую себе постійно і намагаюся примушувати щось робити, хоч нічого путнього з цього не виходить, на жаль.
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#64

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 08 January 2017 - 01:58

Це було перше Різдво без нього! Не думала, що буде так складно.
Знаєте, тато зростав у складний післявоєнний час. Його братик помер ще будучи зовсім маленьким, а батька він зовсім не знав, тож бабуся виховувала його сама так і не вийшовши більше заміж. Певно саме тому татові хотілося велику родину, свята і сімейного затишку. Певно саме тому вони з мамою народили шестеро дітей і свята, а над-то Різдво, було для тата надзвичайно важливим. Кожного року з самого ранку ми зідзвонювались, домовлялися хто що готує, обговорювали меню, тато завжди чекав мене, коли я прийду. Після роботи стрімголов бігла до батьків і все починало крутитися. На плиті вже щось кипить, я ріжу салати, тут тато вже швидко дістає усе з холодильника і вигадує якісь свої особливі страви. Ретельно рахує кількість готових страв, сервіює їх :) Тим часом у сусідній кімнати сваряться усі останні родичі. Час від часу нас також підключають до з'ясування якихось проблем. Вже якась там 8 вечора, ми усіх дочекалися накрили стіл, ну все, нарешті сідаємо. Останні з'ясування стосунків і ось вона - щаслива родинна різдвяна вечеря. Затишно і комфортно. Батьківська хата. Приємні спогади дитинства, жарти, колядники. Тато читає Отче наш. Ялинка аж до стелі. Це також був один з важливих атрибутів. А наступного дня ми колядували зазвичай зі своїм хоровим колективом. І обов'язковим було усім приїжджати колядувати до моїх батьків. Це також була одна з традицій. 20 чоловік колядників. Гарно поспівали і одразу тато гарно частує. Ні звідки раптом знову береться накритий стіл. Всіх відігріваємо після холодної Коляди, студентів відгодовуємо на 3 дні наперед. Таким було Різдво завжди. Таким був наш тато.
Та цього року усе зовсім по іншому. Він більше не дзвонить, хоча у мене досі в телефоні зберігаються татові смски - вітання зі святами. Їдучи з роботи уся в своїх думках я раптом помічаю чоловіка, що аж над-то схожий на тата. Приходжу додому і у мене складається враження, що ці святкування мають значення тепер тільки для мене. Ні, усе, як завжди, тільки тепер я відчула себе по-справжньому самотньою... На кухні, за столом порожнє місце, де тато завжди сидить. Щось не те сказала мама, хтось поставив стакани саме ті, які я дарувала татові. І я не витримала. Я змушена була втекти щоб узяти себе у руки, аби більше нікого не засмучувати своїм станом. Поки ніхто не помітив, адже це перетворило би цей день на черговий день жалоби. Увечері я зайшла до батьківської кімнати і я відчула його запах. Ніби тато щойно тут був і просто вийшов не на довго. Та прийшовши додому я більше не могла тримати усе в собі. Я проплакала пів ночі. Вже нічого не змінити. Його нема і так тепер буде завжди. Я так скучила за татом. Моя душа і досі болить, як тієї самої ночі.
My Signature
Спойлер
  • 2
  • Back To Top

#65

Користувач поза мережею   Масік 86 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Новинарі
  • Повідомлень: 370
  • Реєстрація: 12 December 11
 

Відправлено 08 January 2017 - 08:34

Феяна ,читаю і душа плаче з тобою.
Тримайся !!!
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#66

Користувач поза мережею   Вогняна квітка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1110
  • Реєстрація: 29 April 14
 

Відправлено 08 January 2017 - 23:09

Feyana, щиро співчуваю вашому горю... читала і плакала...
Ви маєте гарні спогади про тата, він завжди буде жити у вашій душі і у ваших думках. Моліться за його душу і вам ставатиме чуть лекше.
My Signature
Зображення

Нагороди:

переглянути всі
  • 0
  • Back To Top

#67

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 09 January 2017 - 14:29

Дякую, дівчата!
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#68

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 20 May 2017 - 20:23

Ну ось і збігає вже майже цілий рік без нього... Найскладніший у житті рік повний випробувань і переживань. Господь підтримував нас щодня, а молитва допомагала жити далі і не втрачати жагу до життя. Останній тиждень перед роковинами - це справжнє випробування. Усі почуття переживаєш, ніби вчора. Здається вже привчила себе не плакати на людях, але що ближче до дати, то більше переповнюють почуття. Хочеться згадати усі батькові останні дні, але не можу, перед очима лиш та сама фатальна ніч, що навічно нас роз'єднала...
Знову обзвонювати усіх, слухати, як схлипує на тому боці дрота старенький чоловік - друг, що й досі згадує теплим словом батька. Усіх підтримувати, коли й самій потрібна підтримка не менше. Але ми мусимо знову це пережити, аби поважити пам'ять батька ще раз...
Я не знаю, які заходи роблять на рік, окрім обіду та панахиди у церкві. Що потрібно робити на кладовищі за традиціями? Чи потрібно щось залишати, пити вино на спомин поруч?
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#69

Користувач поза мережею   Ксенія D 

 
  • Зацікавлений
  • PіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Користувачі
  • Повідомлень: 61
  • Реєстрація: 05 September 14
 

Відправлено 23 May 2017 - 11:19

Перегляд повідомленняFeyana (20 May 2017 - 20:23) писав:

Ну ось і збігає вже майже цілий рік без нього... Найскладніший у житті рік повний випробувань і переживань. Господь підтримував нас щодня, а молитва допомагала жити далі і не втрачати жагу до життя. Останній тиждень перед роковинами - це справжнє випробування. Усі почуття переживаєш, ніби вчора. Здається вже привчила себе не плакати на людях, але що ближче до дати, то більше переповнюють почуття. Хочеться згадати усі батькові останні дні, але не можу, перед очима лиш та сама фатальна ніч, що навічно нас роз'єднала...
Знову обзвонювати усіх, слухати, як схлипує на тому боці дрота старенький чоловік - друг, що й досі згадує теплим словом батька. Усіх підтримувати, коли й самій потрібна підтримка не менше. Але ми мусимо знову це пережити, аби поважити пам'ять батька ще раз...
Я не знаю, які заходи роблять на рік, окрім обіду та панахиди у церкві. Що потрібно робити на кладовищі за традиціями? Чи потрібно щось залишати, пити вино на спомин поруч?


Як я Вас розумію і мене вже мандраж та хвилювання охоплює, а на очах сльози, в мене 22.06 буде рік без Мами і теж буде панахида та обід.
Хоча я не усвідомлюю, що Мами не має і в більшості думках теж згадуються останні дні. Піду на цвинтар і деколи дуже довго сиджу та все розказую,
але легше не стає, і постійно себе докоряю, що пізно звернулись до лікарів. І теж плачу на людях, якась постійна апатія до всього.
у нас на цвинтарі запалють тільки свічки і більше нічого, після панахиди людей запрошують на обід та ще на рік дають пакети із солодким,
тобто кусочок калача, цукерки чи пончики.
В мене таке враження, що панахида буде не за моєю Мамою, а можливо за кимось іншим, наприклад бабусею, бо як мені повірити, що її не має...

Повідомлення відредаговано Ксенія D: 23 May 2017 - 11:20

  • 0
  • Back To Top

#70

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 23 May 2017 - 16:23

Ксенія D, дякую за відповідь та співчуття.
Ксенія D, тільки не виніть себе будь ласка! Так сталося, бо настав її час.
Мій батько був частим гостем у лікарів і на швидкій, і у аптеках, але ж це не панацея. Просто тієї ночі усе зійшлося до однієї точки. І мама поїхала днями раніше, і я не прийшла, і лікарі приїхали без необхідного обладнання. Але серцева проблема - не одного дня, тому просто настав критичний момент. І брат мій був поруч, намагався його врятувати разом з лікарями та не зміг. Тепер він також картає себе, що чогось не зробив, що на його думку потрібно було у той момент. Але ж були лікарі! Які керували усім тим процесом і досвідченні у цих справах. В перший час саме на них ми скинули усю буцім-то провину за татову смерть. Насправді ж, це було неминуче рано чи пізно. Він відмовився від операції, що була для нього небезпечною через високий цукор, тож сердечко поступово здавало свої позиції і врешті зупинилося :fsdfw e1: І ми нічого не могли з цим вдіяти. Або операція, що могла подарувати ще 10 років життя, якби він її пережив, або так, як сталося...
My Signature
Спойлер
  • 0
  • Back To Top

#71

Користувач поза мережею   Вогняна квітка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1110
  • Реєстрація: 29 April 14
 

Відправлено 06 June 2017 - 00:31

Feyana, панахида в церкві і молитва є найголовнішим чого потребує душа твого батька (і будь-якої померлої людини) і зараз і всі решту років, а все інше не є обов'язковим. ІМХО

Тримайтесь... сил всій вашій родині...

Ксенія D, моєї мами немає вже шість років, а я ще досі плачу за нею щодня і згадую її чуть не щохвилини...
Дуже важко ще й від того, що вже три роки немаю можливості поїхати на могилку...

Повідомлення відредаговано Вогняна квітка: 06 June 2017 - 00:40

My Signature
Зображення

Нагороди:

переглянути всі
  • 0
  • Back To Top

#72

Користувач поза мережею   Wildfire 

 
  • Початківець
  • PіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Початківці
  • Повідомлень: 10
  • Реєстрація: 07 December 16
 

Відправлено 07 June 2017 - 10:01

Кожне слово є правдою, можливо не такою веселою, як би комусь хотілося. Ось вам розмова двох, лише двох.

ТАТУ, А ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ?

— Тату, а що таке щастя?
На вулиці йде дощ. Мокрі шибки переломлюють світло ліхтарів, малюючи химери холодної і мокрої пустки. Небо плаче. Воно і тоді плакало то рясно, то скупо, сиплячи краплинами холодного жалю.
Віддаляючи нас, «швидкий» міряв кілометри порожньої темряви. Короткий спалах світла — і все знову поринає у смоляну безодню. Із сумом гукнувши протяжне «уу-у», поїзд летів по хитросплетінню тисяч кілометрів залізничних рейок, що складались у непролазний лабіринт.
Я дивлюсь у вікно і згадую твій сміх. Ти любила сміятися і завжди просила розповідати якусь нісенітницю, над якою ми разом потім довго потішалися. Увечері годинами чекала, поки закінчу свої безкінечні дорослі справи і, сівши на краєчок твого ліжка, розповідатиму про Івасика і злу Ягу, ріпку, діда і онучку, Колобка, що перед дзеркалом шукав, де у нього ноги. Під ті казки ти засинала, а я, посидівши ще якийсь час, ішов до своєї спальні. Інколи ти не відпускала мене, тримаючи міцно за руку або за палець. Тоді одягнутим я засинав поряд, прокидаючись лише щоби вкрити неспокійні ноги, що стрибали та кудись бігли. Тільки тепер я розумію, що обділив тебе своєю увагою. Тільки так я можу пояснити нічні пошуки рученятами, що заспокоювались знайшовши обличчя. Одного разу втомленим я заснув, не закінчивши чергову вигадку, а ти розбудила і з докором промовила:
— Прокидайся, я чекаю казку!
Ти не говорила, що любиш, ти просто любила. Щиро. Ти перейняла мою нестримність, легкість, ти вмієш літати у снах. Ти це я. Ми маємо подібні смаки, слухаємо однакову музику. Колись я пообіцяв зробити з тебе «Нікіту». Зарядки, тренування, розмови про все… вони виховали твій характер. Ти не будеш важкоатлетом, скоріше залишишся маленькою та тендітною, але нерви. Вони стали залізні. Холодна розсудливість — те, що виховав у тобі.
Пригадуєш, як тримала мене за шию і кричала у вухо, коли тобі робили заштрик. Голосила так, що усі лякались. А потім, сміючись, розпитувала, чи сусіди чули той вереск?
Твої почуття дуже гарячі, вони заставляли мене у здивуванні завмирати. Щирість і відвертість шокують.
А яку ми робили яєчню з сухариками? Це була наша піца. Усю ковбаску я тихцем перекладав тобі, тішачись з насолоди, яку отримувала за вечерею.
Я мрію, що тепер ти мені зробиш таку ж, а можливо навіть смачнішу. Спечеш яблук, склеїш варенням печиво у свої фірмові «шпінцики». Мрію привітати тебе дотиком наших вогняно-блискучих байкерських шоломів і посидіти на узбіччі якогось далекого кілометру, під гуркіт та дружні гудки великих фур. Я мрію через вітер швидкості почути:
— Я тебе люблю. Ти особливий. Ти не такий як усі!
Напевно щастя, це усе те, що заставляє нас здригнутись у тривожні хвилини. Це — турбота, почуття, переживання, тепло рук і думок, тихе сопіння уві сні. Наше з тобою життя було щасливим. Ти питаєш:
— Що таке щастя? Це ми з тобою, це наше сонце, наше небо, повітря. Щастя — це наші спільні хвилини радості. Ти і є моє щастя!

Повідомлення відредаговано Wildfire: 07 June 2017 - 10:05

  • 1
  • Back To Top

#73

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 07 June 2017 - 14:15

Wildfire, це ви писали? :fsdfw e1: Дуже душевно! У мене також є тисячі таких маленьких історій, завдячуючи яким я знаю, що у мене було щасливе дитинство і безмежно люблячий батько :AllSmail (155):

Минув вже рік, вже трохи більше року. Найскладніший час за все моє життя. Я надзвичайно вдячна усім, хто прошов цей шлях реабілітації і визнання разом зі мною, за пітримку і співчуття. Я рада, що багато слів могла написати тут, багато своїх переживань. Папір (форум) і всі ви розрадили мій біль. Прочитавши рік тому про стадії переживання втрати - рік став для мене своєрідною відправною точкою, після чого різко повинно було наступити покращення. Власне, повіривши у це, на татових роковинах, якими складними вони не були, я відчула полегшення. Ніби все враз минуло і взагалі було не з нами. Надзвичано приємно було чути стільки щирих не прихованих приємних спогадів про тата. Так, ніби він десь тут, от-от вийшов за двері. Я часто звертаюся до нього подумки і думаю, як би зробив він. Все більше помічаю у собі його риси характеру і хороші і погані. Багато чого він за життя брав на себе, тепер я знаю, що я можу, на що я здатна, що я наділена його силою духу і життєвою енергією. Він заклав у мене багато рис своїм прикладом, а його відсутність ще більше мене загартувала. Тепер я знаю - зможу все! У мене є власний охоронець на небесах!
Я не вмію писати віршів, та одного дня сумуючи, вітерець навіяв мені кілька рядків, ніби тато розмовляв зі мною тієї миті... напишу пізніше сюди...
My Signature
Спойлер
  • 1
  • Back To Top

#74

Користувач поза мережею   Вогняна квітка 

 
  • Фахівець
  • PіpPіpPіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 1110
  • Реєстрація: 29 April 14
 

Відправлено 05 February 2018 - 22:48

Feyana, щиро рада, що вам вже лекше на душі.

Мого тата вже теж немає... три місяці...
Хоч відносини між нами були складні, але мені його бракує і ніяк не віриться, що я вже геть сирота...(((
My Signature
Зображення

Нагороди:

переглянути всі
  • 0
  • Back To Top

#75

Користувач поза мережею   Feyana 

 
  • Завсідник
  • PіpPіpPіpPіpPіp
  • Перейти до щоденника
  • Вставити нік
  • Цитувати
  • Група: Досвідчені користувачі
  • Повідомлень: 372
  • Реєстрація: 02 February 11
 

Відправлено 21 February 2018 - 15:35

Вогняна квітка, вибачте, що одразу не відписала! Я дуже співчуваю вашій втраті. Звісно біль за втрату рідної людини завжди сильний незалежно від того, в яких стосунках ви перебували.
Справді, з часом стає значно легше, адже смерть, прощання з близькими, насправді також частина нашого життя. Це подія, яка повинна відбутися незалежно від нас, рано чи пізно. Сумно, боляче, та тільки через такі події нашого життя, ми дізнаємось хто є хто у нашому оточенні. Дізнаємося, хто насправді найближча людина, кому можна довіряти, а хто забуде про тебе тієї ж миті. Усе це наші уроки життя, наші "ручники" і наші "штовхачі". Нехай втіхою вашою будуть ваші діти та сім'я. Ви, вони всі - є продовження батьків. І саме заради цього жили ваші батьки на цій землі.
Наші земні батьки йдуть, але з нами завжди залишається наш Небесний Батько. Йому довірте себе і опіку над собою і ви побачите, що насправді ми не сироти в цьому світі!
My Signature
Спойлер
  • 1
  • Back To Top

Поділитися темою:




  • 4 Сторінок +
  • « Перша
  • 2
  • 3
  • 4
  • Ви не можете створити нову тему
  • Ви не можете відповісти в тему



1 відвідувачів читають цю тему
0 користувачів, 1 гостей, 0 прихованих користувачів

Реклама

Останні теми


Останні зміни статусу

Коли я не знаю чогось - іду на форум.... Коли маю що розказати особистого - в щоденник... Коли хочу поділитися цікавим висловом, афоризмом, картинкою чи просто думкою без продовження і коментів - іду в статуси... Це ж так просто, логічно і виховано...

О.Катя світлина

О.Катя  Дівчата,чи знає хтось номер телефону Сидорук з ЖК Луцьк?

01 Nov 2019 17:55

Martlet світлина
Стасівчанка світлина

Стасівчанка  Я не знаю чи є тут такі теми, не знаю де писати тому залишу тут посилання https://m.facebook.com/profile.php?id=100014393529894&fref=nf&pn_ref=story допоможіть дитині, особисто знаю цю сім'ю. Хто чим може, молитвою, грошовим внеском. Допоможіть хлопчику, дайте шанс на повноцінне життя. Адміни не сваріть. Я не знаю чи є такі теми на форумі, пошуком користувалась не знайшла. Посилання на ФБ сторінку мами.

19 Oct 2019 18:25

Алея Ромашкова світлина

Алея Ромашкова  Оглянися, щастя завжди поруч

11 Oct 2019 14:22

Lacy світлина

Lacy  Я скучила за тобою Малеча! Нарешті я маю чим поділитись :)

19 Jul 2019 06:04

Lenka))) світлина

Lenka)))  Підкажіть будь ласка де можна зробити еег дитині у Львові, у суботу? Дуже треба! Буду дуже вдячна!!!

03 Jul 2019 10:18

Галина3 світлина

Галина3  Не знаю чи правильно користуюсь форумом. Але можливо мені хтось допоможе. У дитини 4 роки пахова грижа, направили на планову операцію. Хто з таким стикався, де оперували і сільки коштує зараз така працедура. Буду дуже вдячна за відповіді)))

13 May 2019 18:56

Показати коментарі (1)

Цинічна бандерівка світлина
Арабіка світлина

Арабіка  Привіт. Як добре повернутись на Форум Малеча

05 Apr 2019 14:49

Показати коментарі (2)

SEMA світлина

SEMA  Не довіряйте людям,бо обманюють на кожному кроці,робиш людині добро,а у відповідь отримуєш брехню

28 Mar 2019 22:43

Показати коментарі (2)

Всі зміни →

Facebook стрічка


birthday Іменинники ( 14 November 19 )

  • З днем народження
    ckorpionsha 
    - Вік: 40
  • З днем народження
    Tila Tekila 
    - Вік: 28

Перекладач онлайн