gototopgototop

Дитя-алергик

PDFДрукe-mail

Статті - Здоров'я наших дітей

Успадкований… діатез


Дуже часто термін \"діатез\" у більшості з нас асоціюється з червоними щічками, алергійним висипанням на шкірі малюка, що виникає, скажімо, після вживання нового харчового продукту. Проте, виявляється, є декілька різновидів діатезів, а ще - це зовсім не хвороба…

Діатез - особливий стан дитячого організму


Взагалі, слово діатез походить від грецького \"diatheses\", що означає \"схильність до чого-небудь\". А ось у медицині під цим терміном розуміють аномалії конституції організму людини, що характеризуються схильністю до деяких хвороб і певного типу неадекватних реакцій на звичайні подразники оточуючого світу. Це означає, що кожна дитина, а згодом і доросла людина, в майбутньому матиме схильності до появи певних хвороб. Але, якщо педіатр виявив, що у малюка діатез, це не означає, що дитя хворе. Діатез - це не хвороба, а певний стан організму. Коли ж, доглядаючи маля, ви зовсім ненавмисне створили певний \"фон\" (скажімо, на сніданок запропонували надто багато суниць, полуниць чи шоколаду), то згодом з\'являться уже відповідні хворобливі ознаки.

Що таке \"конституція\"? Знову ж таки, грецька мова пояснює, що це є сукупність морфологічних і функціональних (в тому числі й психологічних) особливостей людини, які зумовлені її генотипом (тобто, успадковані від батьків особливості), а також тривалим або інтенсивним впливом оточуючого середовища. Усі ці особливості в комплексі визначають функціональні здатності організму і його можливості дати відсіч захворюванням.

З розвитком медичної науки конкретизувалися уявлення про механізми тієї чи іншої схильності, що призвело до виділення окремих \"діатезних\" захворювань. На даний час розрізняють декілька видів діатезів: ексудативно-катаральний, алергійний, лімфатико-гіпопластичний та нервово-артритичний. Крім того, зберігся термін \"геморагічний діатез\", що поєднує захворювання, які характеризуються підвищеною кровоточивістю. Отже, діатез - це не лише \"червоні щічки\".

Ексудативно-катаральний (ексудативний) діатез

Ця аномалія конституції властива дітям раннього віку й характеризується схильністю до специфічних уражень шкіри та слизових оболонок, розвитку алергійних реакцій і затяжного перебігу запальних процесів, а також - порушенням водно-сольового обміну, збільшенням лімфатичних вузлів. Близько 30-50 відсотків дітей раннього віку здебільшого мають короткочасні ознаки саме цього діатезу. Найчастіше в походженні ексудативно-катарального діатезу вирішальне значення відіграють підвищена проникність шлунково-кишкового тракту, недостатня стабільність мембран клітин, знижена активність ферментів, що розщеплюють біогенні аміни, і білків, які зв\'язують їх. Принциповою особливістю ексудативно-катарального діатезу є зв\'язок його проявів із вживанням у їжу дитиною або навіть матір\'ю (в період вигодовування грудним молоком) порівняно великої кількості продуктів, у яких міститься багато біологічно активних речовин - гістамінів, тобто полуниць, суниць, цитрусових, шоколаду, риби, сиру, ковбас, томатів, квашеної капусти.

Діти з ексудативно-катаральним діатезом на вигляд завжди пухкенькі, із надлишковою масою тіла (\"гордість бабусь\"), пастозні (схильні до набряків), часто мають стійкі попрілості з першого місяця життя, гнейс (жирові себорейні лусочки на волосистій частині голови). Шкіра в них часто суха і бліда, іноді, у випадках порушення харчування, з\'являється молочний струп - почервоніння шкіри щік і підборіддя з наступним її лущенням. Часто виникають сверблячі висипання на шкірі, які можуть вдруге інфікуватися від розчухування. Ще однією ознакою є так званий \"географічний язик\", тобто коли язик вкривається своєрідним нальотом, який своїм виглядом нагадує географічну карту. Іноді виникають розлади випорожнень, затяжні кон\'юнктивіти, риніти, обструктивні бронхіти, часто - анемія, рахіт.

У таких діток спостерігається схильність до затримки в організмі води, натрію, калію і хлоридів, але, разом із тим, за вірусних та бактерійних захворювань швидко настає зневоднення. Особливостями обміну речовин у цих малюків часто є також метаболічний ацидоз (схильність до окислення середовища організму), тенденція до зниження вмісту білків і, навпаки, підвищення глюкози та ліпідів у крові через порушення функції печінки. До 3-4 років прояви ексудативно-катарального діатезу, як правило, поступово зникають.

Діти з ексудативно-катаральним діатезом повинні знаходитися під постійним спостереженням педіатра. За необхідності, відвідайте алерголога, дерматолога й інших фахівців. Велике значення має організація раціонального харчування малюка і матері в період годування його грудним молоком. Варто виключити з меню дитини продукти, що є алергенами, різко обмежити вживання вуглеводів, які легко засвоюються. У випадках штучного вигодовування дітей першого року життя, перевагу надають кисломолочним сумішам. Виявити продукти-алергени батькам допоможуть ведення \"харчового щоденника\" і спеціальні алергологічні методи дослідження. Важливо створити гіпоалергенну обстановку в помешканні, виключити застосування найрозповсюдженіших лікарських алергенів (пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти, вітаміну В1).

Лікуючи алергійні ураження шкіри, використовують вітаміни В5, B6, А, Е (у вікових лікувальних дозах), антигістамінні засоби. Дітям із шкірними висипаннями призначають ванни з відварами лаврового листа, настоями кори дуба.

Алергійний діатез

Ця аномалія конституції характеризується схильністю малюка до алергійних хвороб. Відомо, що діатез розвивається в 30 відсотків дітей, якщо алергійне захворювання є в батька, у 50 відсотків малюків - коли хвора мати, і в 75 відсотків - за наявності цієї недуги в обох батьків. Залежно від особливостей імунологічних реакцій, виділяють такі різновиди алергійного діатезу як атопічний, аутоімунний, інфекційно-алергійний.

Алергійний діатез має багатофакторне успадкування. В різних родинах підвищена схильність до алергійних реакцій, зумовлена різними чинниками: високим синтезом імуноглобулінів Е, імунним дефіцитом, схожістю глікопротеїнів епітелію дихальних шляхів і кишечника з глікопротеїнами бактерій, грибів тощо. Алергійні хвороби розвиваються під впливом навколишнього середовища. Це залежить від масивності надходження алергену в нерозщепленому вигляді через природні бар\'єри до організму дитини. Провокуючу роль можуть відіграти інфекції, гіповітамінози, анемія, викликана порушенням бар\'єрних властивостей слизових оболонок.

Алергійному дерматиту на першому році життя властиві такі ж ураження шкіри, як і при ексудативно-катаральному діатезі, а також екзема. В дошкільному віці можуть виникати алергійні хвороби органів дихання, дифузійні захворювання сполучної тканини. У шкільному віці нерідко спостерігаються екзема, атопічний дерматит, алергійні хвороби з одночасним ураженням шкіри й органів дихання.

Лімфатико-гіпопластичний (лімфатичний) діатез

Дана аномалія конституції найчастіше спостерігається у дітей перших 7 років життя. Основною ознакою діатезу є генералізоване і стійке збільшення лімфатичних вузлів та вилочкової залози, дисфункцією ендокринної системи (зниженою функцією надниркових залоз й симпатико-адреналової системи) зі зниженою адаптацією до змін навколишнього середовища та схильністю до частих інфекційних захворювань й алергійних реакцій. У формуванні цього діатезу вирішальне значення мають токсично-інфекційні та тривалі гіпоксичні впливи у внутрішньоутробному періоді й в перші тижні позаутробного життя малюка. Генетично зумовлений дефект Т- і В-лімфоцитів призводить до зниження клітинного і гуморального імунітету.

Діти-\"лімфатики\" уже від народження мають надлишкову масу тіла за малої м\'язової маси, схильні до набряків. А жирова тканина здатна розподілятися в них за \"жіночим типом\" - більше на животі та стегнах. Будова тіла таких малят дещо непропорційна - коротка шия, грубий кістяк. Поведінка в них трохи \"лінива\": пізніше за однолітків починають розмовляти, ходити. На огляді лікар помітить значне та стійке збільшення периферичних лімфатичних вузлів, піднебінних і глоткових мигдаликів. Такі діти ростуть апатичними, млявими, швидко втомлюються. Через розростання глоткового мигдалика (\"аденоїдів\") порушується носове дихання, малюки починають дихати через рот, погано сплять. Інфекційні хвороби у них мають звичайно затяжний, хвилеподібний перебіг (постійні \"соплі\"), тривалий час після захворювань спостерігається субфебрильна температура (37,0-38,0 градусів за Цельсієм). Діти схильні до токсикозів - будь-яка вірусна інфекція у них супроводжується блювотою, судомами, лихоманкою, порушенням електролітного балансу організму. Рентгенологічне дослідження часто виявляє збільшені розміри вилочкової залози.

Максимальна виразність проявів діатезу припадає, як правило, на дошкільний вік, далі вони звичайно зникають.

Дітям із лімфатико-гіпопластичним діатезом необхідні планомірне загартовування, масаж і гімнастика, природне вигодовування, рання діагностика і комплексне лікування супровідних захворювань (гіповітамінозів, анемії, інфекційних хвороб). Профілактичні щеплення проводяться за графіком. З метою стимуляції імунітету послідовно призначають вітаміни А, Е, В5, В6, В9, В12, В15 і препарати, що підвищують захисні сили організму, - рослинні адаптогени - настоянки елеутерококу, женьшеню, лимонника, стимулятори глюкокортикоїдної функції надниркових залоз.

Нервово-артритичний діатез

Аномалія конституції, що має назву \"нервово-артритичний діатез\", характеризується в основному порушеннями обміну сечової кислоти і нагромадженням пуринів в організмі, а також порушеннями ліпідного і вуглеводного обмінів. Доведено полігенне успадкування діатезу. В батьків, як правило, мають місце захворювання суглобів, нирок, неврологічні недуги.

Дітки-\"артритики\" надзвичайно рухливі. За короткий проміжок часу вони встигають \"перевернути\" всю домівку. Їм властиві примхливість, підвищена збудливість. У грудному віці такі малюки багато плачуть і вимагають постійної уваги через подразливість нервової системи. Досить часто тривалий плач дитини матір розцінює як прояв голоду, частіше годує її, але, у відповідь на це, в маляти виникає порушення сприйнятливості до їжі, яке закінчується появою зригувань та блювання. Немовлята з нервово-артритичним діатезом потребують тривалого заколисування, а їх сон є досить поверхневим і нестійким. Словом, \"артритики\" - це складні дітки. Проте, не дивлячись на це, для даного типу діатезу характерно, що процеси збудження переважають над процесами гальмування, і дітлахи швидше, ніж однолітки, починають сидіти, стояти, ходити, говорити. За психічним розвитком вони, як правило, завжди випереджують своїх ровесників.

У дітей після року спостерігається на поганий апетит, часті нічні страхи. Іноді з\'являються прояви нічного енурезу, судоми за будь-яких вірусних чи бактерійних захворювань. За статурою діти худорляві, хоча згодом швидко набирають вагу. Часто їх турбують закрепи, збільшення печінки, періодичні напади так званого ацетонемічного блювання (це навіть називають \"синдромом циклічного ацетонемічного блювання\"). Справа в тому, що у \"артритиків\", внаслідок накопичення пуринових речовин в організмі, періодично з\'являється напад стійкого блювання із запахом ацетону, а в сечі та крові лікарі діагностують підвищену кількість кетонових тіл. Саме тому блювання у таких дітей називають ацетонемічним, тобто таким, що супроводжується підвищенням вмісту ацетону в крові. Деякі дослідники вважають такі прояви у ранньому віці малюків першими ознаками мігрені в майбутньому. Найчастіше напади блювання провокуються порушенням харчування за повного чи часткового голодування або ж в результаті вживання їжі з низьким вмістом вуглеводів, але багатої на тваринні жири, а також за будь-яких захворювань та стресів у малюка. Важливе місце у виникненні блювання посідають гормональні та метаболічні порушення, збільшення рівня інсуліну, що призводить до зниження вмісту глюкози в крові. Зниження рівня глюкози в крові у дітей-\"артритиків\" побічно свідчить про печінкову дисфункцію. А це є особливістю нервово-артритичного діатезу. Ацетонемічне блювання в цих малюків часто вимагає стаціонарного лікування.

Нерідко в крові підвищується вміст сечової кислоти за рахунок посилення її синтезу, як наслідок цього виникає уратурія (такий стан називають ще сечокислим діатезом). Можуть з\'являтися напади болю в животі, головного болю.

За несприятливих умов, з віком розвиваються подагра, обмінні артрити, цукровий діабет, на тлі високого вмісту сечової кислоти в сечі нерідко виникають пієлонефрит, сечокам\'яна хвороба. Провокуючими факторами можуть бути інтенсивні психоемоційні навантаження, вживання у великих кількостях продуктів, багатих пуринами (наприклад, м\'ясо, печінка, оселедець, паштет, сардини, шоколад, какао, бобові).

Діти з нервово-артритичним діатезом повинні перебувати під спостереженням педіатра. Важливе значення мають режим дня, харчування з обмеженням (і навіть виключенням у важких випадках) продуктів, багатих пуринами. Обов\'язкові заняття фізкультурою, загартовування. Корисні лужні мінеральні води, періодичний прийом препаратів, що впливають на обмін пуринів.

Досить часто у дітей виникають стани, які не вкладаються у визначення лише однієї аномалії конституції. Скажімо, малюк має ознаки як нервово-артритичної, так і ексудативно-катаральної аномалії конституції. Ще раз підкреслимо, це не захворювання, будьте лише більш пильними до своїх дітей і прислухайтеся до порад лікарів.