У мене теж на 10 тижні була кровотеча,мені було 18.А лікарі боролись до кінця.Тиждень важкої боротьби,підтримка мого лікаря і інших працівників лікарні.Мною справді всі пишались(я про медиків),бо я на той час була єдиною 18-літньою,наймолодшою вагітною,і ніхто не відмовився .Була лише підтримка.Це потім я попала до м*ясника(після того як зранку мав прийти лікар і після УЗД ми мали зрозуміти чи дитя розвивається),коли я стояла в коридорі з маленьким клубочком на руках і сповзала по стінці,мене вели до чергового,а він мене матюкав,ба я відірвала його від заробітку,бо стояла серед ночі до нього черга на аборт.А потім,після його чистки без будь-яких обезболювачів,мене рятували всі ,не могли збити високу температуру,рятували моє життя і матку.Я криком кричала,що хочу цю дитину,а ця черга вбивць щиро мені дивувалась,бо це я була білою вороною,а не вони.От що страшно.
Я не вважаю себе героїнею ,я вважаю,що це нормальна поведінка жінки:рятувати свою дитину.
Тому ця тема є болючою для мене.Бо лише та жінка,яка хоч приблизно мала схожу ситуацію,не прикриватиметься тим,що так склались обставини.Чому ми люди такі-цінуємо тільки те,що дається нам важко?
| Я сама чуть не зробила аборт...< Попередня | Наступна >5-місячна дитинка вижила після аборту |
|---|
