Переглянула теми в цьому розділі, здається, такої немає (як є, то перемістіть, будь ласка).
Кажуть, що народження дитини змінює жінку. Яка Ваша думка?
Почну з себе. Я стала терплячішою і терпимішою. Не так фанатично ставлюся до прибирання і порядку як раніше. Стала більше посміхатися . Чоловік каже, що тепер я ще гарніша (хоча куди вже більше).
Взагалі, я стала щасливішою! (це мабуть кожна мама так скаже).

Пройшло лише 2 тижні після вагітності, я почуваюсь чудово, як фізично так і морально.Дуже щаслива, бо маємо дитинку.Чоловік став частіше робити компліменти і я відчуваю його любов частіше ніж раніше.Також кажуть що у деяких жінок є так званий кризис після вагітності.У мене його немає, я стала якась більш врівноважена і спокійніша.Загалом усім довольна!!!

Змінитися то я змінилася тільки фігурою.Хоча чоловік мені каже що я стала сексуальніша..... ага я так і повірила з розтяжками на животі, грудях, і сідницях......ото сексуальність...... Але він мені постійно каже що мене дууууже дуууже любить, і постійно робить мені компліменти!!!!
Так що я найщасливіша мама на світі, бо маю кохану донечку, і коханого чоловіка!!!!!

Змінилась явно не лиш в розмірах!!!!!!!!стала домашніша,синтементальна і якраз навпаки від Yul-ще фанатичніша у прибиранні і митті рук.

Дитина змінила моє уявлення про щастя. Тепер розумію, що речі (одяг, взуття, прикраси) не роблять мене щасливою, а доця, яка кожен день дарує мені свою посмішку. Стала відповідальнішою і впевненою в своїх силах.

Я стала більш серйозною, більш впевненою у собі, чоловік каже що після народження дитини я нарешті навчилась відстоювати свої інтереси у розмовах і стосунках з іншими людьми, зате щодо своєї зовнішності навпаки стала більш невпевненою в собі, трохи стидаюся жирку на животику і талії, хоч загалом я лише на 3 кг товстіша ніж була до вагітності.

Окрім всього сказаного вище, в певній мірі, я ще почала розуміти чого варто, а чого не варто боятися. І виявилося, що насправді є тільки декілька причин, ситуацій, в яких дійсно варто боятися (здоров`я близьких і своє), а все інше - не варте (ой, вкрадуть, не те подумають, не те скажу...).
Стала впевненішою, напевно жорсткішою, цинічною. Отой принцип - НІХТО тобі НІЧОГО не винний, навіть по відношенню до дитини, зробив мене певно якоюсь "черствішою"..., на жаль. Чи це просто дорослість?
Ну і набагато більше стресів у моєму житті. Хоч, звичайно, є і радощі.

Я стала організованішою і терплячішою. Ще я більше проявляю почуття до рідних, стала більше розуміти своїх батьків і чоловікових, спокійніфше спиймаю все, в тому числі критику. І навчилася відпочивати, а не доводити себе прибираннями.
Словом, змінилася я добряче, але мені це подобається.

Я стала набагато обережнішою, завжди хвилююся за синочка, чоловіка. Якось раніше все простіше було, а тепер відчуваю велику відповідальність. Щодо зовнішності, то все стало на свої місця))). Зараз я така, як і до вагітності! Ну, може, трохи подорослішала!

Я можу сказати, що до деяких речей стала відноситись простіше після пологів, тобто дитина на першому місці, а все інше може і почекати. А взагалі всі кажуть , що змінилася зовні, і в кращу сторону, стала жіночнішою і сексуальнішою.

Крім фігури... Звичайно змінилась.Стала більш терплячішою,уважнішою.І ще ,коли була вагітна другою дитиною,мене турбувало питання:Як це мати двух і більше дітей, і всіх любити однаково?А тепер я знаю,що коли в мене двоє діток,я не розділила свою любов на двох... я її помножила на два!!!

я найшла лише дотичну тему http://www.malecha.org.ua/forum/index.php?...%E5%ED%ED%FF%EC

Стала пунктуальнішою , а говорячи словами мамаПашіЖеніБогдана - організованішою. До вагітності як ходила на роботу - то завжди спізнювалась, зараз, якщо і спізнююсь, то на 2-5 хв, і то рідко, це при тому, що зранку встигаю і супчик малій зварити, компотик, кашку. Хоча встаю так само, як до декрету.
Мабуть з'явилось у мене більше альтруїзму - спочатку потреби дитини, чоловіка, потім мої.

А я стала розуміти свою маму,коли вона за мене весь час переживала.А тепер сама така стала,стаю повністю спокійною,тільки як дітки біля мене і тоді вже кайфую,бо люблю їх страшно.І до їх народження,навіть не уявляла,що вмію так любити.Бо ця ЛЮБОВ особлива-мамина!!!!

TYSA як я тебе розумію!!! Я лише нещодавно стала мамою вдруге, і до недавнього теж ставила собі таке питання - Як це любити двох одночасно???

А тепер розумію - що цієї любові дійсно стало вдвічі більше!! Коли синуля цілий день в садочку і ввечері приходить додому, то я розумію, як я за ним скучила, набагато більше, ніж раніше....
ну а маленьку новонароджену донечку само собою що готова зацілувати! А коли вони разом, то кращого вже немає!!!

Ой, все-таки класно бути Мамою!

О, а я тільки хотіла запитати щодо двох і більше діток.
Відповіді випередили. Згодна, що "класно бути Мамою"

гра з вогнем, дякую, що знайшли темку, але вона більше про стосунки у сім"ї, а мені ще цікаво як змінюється жінка, її світовідчуття.

А ще я хочу додати про себе, що я стала набагато швидше виконувати всю домашню роботу. Бо поки спить мацьопа треба і зробити багато, і на Малечу заскочити!

А я стала великою боягузкою.Дуже боюсь,щоб моя доня не захворіла,а як вона хворіє,то завжди видумую собі мало не найгірше і боюсь,щоб нічого не сталось зі мною(бо хто ж тоді її буде заколисувати та давати їй цицю?).Боюсь слухати про важкі дитячі хвороби.Знаю,що так не можна,але нічого не можу з собою зробити..Коротше кажучи в мене з"явилась якась манія боязні за мою дитину

Так, це в мене теж є. Іноді такого собі понапридумую. Але намагаюся себе контролювати (і потік своїх думок також). Завжди пам"ятаю, що думки мають властивість матеріалізовуватись.

А я спочатку була нервова ужасно,перестрашена,панічна.Зараз вже не така.Але мене більше змінив шлюб,(в гіршу сторону)а не дитина.

а я навпаки стала спокійнішою, більш впевненою в собі, відчула щось подібне на "інстинкт мами тигриці" - нікому не дам образити воє тигреня навіть наша собака це відчула, боїться до візочка навіть на метр підійти
А ще я була дуже худюща, тепер (як каже чоловік) появилась дупа і є защо взятись)))))
До народження я була страшно неакуратна, тепер дуже справилась, навіть моя мама "супер чистюля" це помітила...
А найголовніше я помінялла ставлення до всього: до батьків (почала цінувати їх, бо сама опинилась у їх статусі), до болю(я тепер знаю який він насправді), до чоловіка (він виявився найкращим батьком у світі), до життя - ЦЕ ВЕЛИКЕ ЧУДО!!!!

Змінилась?так, однозначно, зовнішність:риси лиця більш розпливчасті, розтяжки, зникла підтягнута струнка модельна фігурка, натомість стала більш жіночніша , округліша, зникли м'язи, обвисла трохи шкіра, я:стала більш сентиментальна, розсудливіша, з'явились нові цінності, змінила погляд на життя і зрозуміла як важко бути батьками, це не юнська нерозсудливість

Для мене головною зміною в мені стало - материнство! Із новим статусом мами, вирішила змінити себе в зовнішності, змінила колір волосся! Стала більш відповідальної!

різко зменшилась кількість вільного часу.

дійсно таки після народження крохи стало менше часу на себе.

змінилось все, починаючи від ставлення до життя, рідних і близьких, тепер сприймаю все простіше, менше нервуюсь через дурниці, терплячість прийшла і серйозність, відповідальніша стала і більш господарська...

Абсолютно згідна, любов не ділиться - вона тількі множиться.

Я теж змінилась і в кращу сторону. Мені тепер більше подобається моя фігура, зовнішність в загалом. Стала більш впевненішою у собі, а ще з’явилась гордість що я мама, я виконала своє предназначення у світі, народила дитинку, бо для цього, мабуть, я і була створена

як каже мій чоловік я стала набагато жіночнішою і чутливішою....ще каже що врівноваженішою,терплячішою і похарашела дуже.
а від себе додам що просто простіше дивлюся на всі речі і не переймаюся дурницями,ну і схудла на 10кг))))

Дівчата,мені звичайно соромно,але я зненавиділа нашу Батьківщину...Ні,не її чудову природу, а людей,хоча і не всіх...Систему,ту що створили ми самі,наші бабусі,дідусі,мами,татусі,тітки,дядьки . Хабарництво...Простеньке слово,а скільки воно грошей в собі уособлює. Малий відразу після народження потрапив у реанімацію новонароджених.Ми майже тиждень були окремо. Я не говоритиму про нашу систему охорони здоров"я і причин з яких дитина потрапила до лікарні.Я є членом Лікарняної каси,це в нашій області ввели щось на зразок медичного страхування,теоретично ця каса мала покрити всі витрати на лікування,але..Не скажу,що в нас не було грошей,але ставлення в дитячій лікарні до тих,хто не "ДАВ НА ЛАПУ"...Потім в дитячій поліклініці-всім дай...Так ,я змінилась після народження дитини-в мене з"явилась сивина. Я зрозуміла ,яка відповідальність лягає на плечі матері після народження дитини. Саме матері,тому що тато може і далі зустрічатися з друзями, вживати алкоголь у досить великих дозах, а мама тепер мусить хвилюватися за всіх,і навіть за державний бюджет-щоб виплачували соціальну допомогу для дитинки. Можливо з часом це минеться,а зараз мені дуже прикро,що я тут живу і не можу з впевненістю сказати сину,що його чекає гарне майбутнє.

tklaban, я повністю згідна з вашою думкою.нескажу також шо погано живем з чоловіком-але оці відкази у покупках собі щось заради лікарств або памперсів для дитини....
я стала гіршою-ні....неподумайте..дитинку і чоловіка я дуже люблю...але дуже нервова була перший місяць,а ше постійно плакала із-за малого-переживала за нього,що з ним шось не дай Бог станеться..зрозуміла шо важливим в житті є здоров"я близьких-яке ні за які гроші некупиш...ми часто з чоловіком сварились,бо я хотіла синочка обгородити від всього і всіх..але мені дуже допомогла його любов і терпіння до мене..зараз все ніби внормалізувалось!дуже допоміг сайт Малеча і переписка з вами
у зовнішності-всі кажуть шо в кращу сторону..але в мене розтяжки страшні на животі і трошки пігментних плям на обличі які вже почали зникати
а взагалом тепер я на все простіше дивлюсь -головне що рідні люди біля мене

Користувач подумав і додав через 1 хв.:
Дякую Богові за все!

Так, Богові я дякую щодня.За синочка, за чоловіка,за нашу сім"ю і прошу в нього допомоги-щоб дав терпіння і здоров"я,наставив на вірний шлях...

Я стала добріша і більш розсудливіша.

tklaban,
тримайтеся, все буде добре. Негаразди, проблеми є у всіх, але жінки гаші дуже сильні, а ще мудрі і найгарніші. Ми все подолаємо

Я стала хазяйновита, навчилась готувати . До того жили з бабусею, а вона в мене кулінар ще той, завжди все наготовлено, що і вчитись нема як . Стала більш відповідальною. Маю бути в курсі усіх справ.
Але зник спокій в душі. Як вже писали тут дівчата, постійно переживаю за малу: щоб була здорова, щоб нічого не сталось, щоб у майбутьному була щаслива і щоб не мала таких нещасливих і гірких моментів як мала я в дитинстві. Мабуть це погано так думати, але такі переживання не дають спокою. Але головне що стала справді щаслива, пізнала істинне щастя свого життя- МАТЕРИНСТВО. Нарешті закінчила універ, то тепер весь час приділяю сім"ї.
Зовнішність ніби не змінилась, тільки вираз обличчя став доросліший, впевнений. Трішки боки виросли, але то поправимо!!!

да зараз дійсно на першому місці роль матері, відповідальність за дитину і за все що з нею пов'язано

Я стала більшою на розмір-))). Стала організованішою, відповідальнішою, релігійнішою. Мабуть, стала жіночнішою, принаймі так кажуть. Ще, певно, стала економнішою. Я переживала, щоб з народженням дитинки не зник мій кураж і любов до пригод, бо без цього не відчуваю своє "Я" повноцінним. Але відчуваю: нє.. не зник, просто спить трошки-))

Я стала ще більш відповідальнішою і розсудливішою,і як каже мій чоловік-ще більш красивішою-2 вагітності пішли мені на користь

А я стала злішою, якщо раніше я йшла на поводу в знайомих, сусідів і слухалася їх порад.. то тепер на все маю особисту думку (особливо, що стосується дитинки), а особливо настирливим можу і нахамити
. А ще помітила, що не хочу ділитися своїм щастям .. дитинка в мене спокійна і вночі дає висипатися (тттттт), але всім відповідаю уклончиво :"Як всі діти", чи може просто боюся наврочити.
А ззовні, я вернулася до своїх довагітних параметрів, але всі мені кажуть : "Ти така гарна стала", що вже пару разів перепитувала "А що раніше дуже страшна була?" ... достали, ті добрі люди, які щось кажуть, аби казати
Хоча в домашньому господарстві я стала більш зібраною, швидше все роблю, щодня мию підлогу і пилосошу, хоча дівчинка ще зовсім маленька (2 місяці), а раніше могла такі прибирання раз на тиждень проводити

Зовні не змінилась абсолютно.
А от характер... Стала мудрішою, терплячішою. І десь на третьому місяці вагітності вперше відчула, що таке абсолютне щастя. Це почуття не покидає мене й досі.

А взагалі, зрозуміла, що материнство - це дуже велика відповідальність. Тому й не знаю, чи наважусь на другу дитину. Тут через одну так переживаєш, на двох мене може не вистачити.

А ще після народження доні почала розуміти і поважати багатодітних мам (не всіх підряд, звісно, а тих, які дійсно люблять і виховують своїх діток) - вони справжні героїні.

Мабуть якось помудрішала, не порозумнішала, а саме мудрості життєвої додалось... Ти починаєш розуміти, що ти не одна, що крім коханої людини зявилося малесеньке диво, яке теж тебе любить і завжди шукає оченятами, потребує уваги і підтримки, ніжності і тепла, ласки і любові... Одразу ж вчишся бути хорошою мамою, дружиною... до цього наче все було не так... З мудрістю приходить розуміння того, що потрібно поводити себе якось терплячіше і так, наче щосекунди подаєш комусь приклад як жити... це додає сил після безсонних ночей, після того коли вже здають останні нервові клітини..... просто коли заглядаєш у маленькі оченята і бачиш там увесь світ, то наче усе навколо посміхається і заливається дитячим сміхом... від цього стає так тепло і солодко, що забуваєш усі негаразди... а коли це чудо робити на твоїх очах перші спроби перевернутись на животик, сісти, поповзти, ступити тобі на зустріч, сказати таке довгожданне "мама" - це справжнє щастя, яке не затьмарить нічого в світі... І тоді просто хочеться жити для себе і для своєї сімї, зявляються сили перевернути гори і досягати все нових вершин... В житті наче зявляється якась нова суть... Заради цього варто жити!!!

Стала більш спокійнішою, тепер визвати на конфлікт мене практично неможливо. Відповідальність, тривога, то все вірно, але якось нема коли про то думати.Живу сьогоднішнім днем, насолоджуюсь роллю мами і горжусь тим, що маю два сина!

cтала більш терпеливішою, спокійнішою і я б сказала більш витривалою. Також більше бережу себе, до народження дітей я не замислювалась про власну зношенність здоров'я та й потребу його берегти, а тепер......дітлахам потрібна здорова мама. Стараюсь більше і краще доглядати за собою, також більш терплячиша і поступливіша у відносинах з чоловіком, адже все це також відіграє роль у вихованні дітей. Також стала цікавитись абсолютно усім що стосується дітей їх виховання, розвитку і ціную кожну мить життя. Моє серце наповнилось любов'ю повністю і дещо через край з народженням моїх донечок!!! Я пізнала що таке справжня щира без хитрощів дитяча ЛЮБОВ, звичайно я цим пишаюсь!!!

Я стала домашньою, завжди любила кудись піти, відпочити, а тепер заспокоїлась.

Я стала більш жіночною - краще відчуваю свою тіло, люблю його і сприймаю ( навіть з животиком і розтяжками на попі і швом після двох кесарських), стала виваженішою, дорослішою, мудрішою і прийшло відчуття знання якоїсь вселенськоі таємниці - наче справді віднайшов зміст життя ))
Разом з тим стала більш обережною і відповідальною ( зникла безтурблтність), більше ціную час, свою сімю, стала обережнішою, задумуюсь про своє з чоловіком здоров'я і почала чомусь дуже боятись старості - не тільки в плані зовнішності, а взагалі старечоі немічності, хоча до того далеко, але от чомусь такі думки виникають. А ще багато думаю промайбутнє і переживаю, щоб мої діти виросли хорошими людьми...
Щось дуже сумно і філософських вийшло, але я насправді щаслива - просто стала дуже серйозне...

Сьогодні прийшла подруга, яка мене давно не бачила і сказала: "Ти така мамочка стала! На лиці. Була дєвочка, а стала мамочка". ОЛт я і думаю: сприймати це як комплімент чи може натяк, що постаріла чи щось типу того?

Тільки , як комплімент. Мая мама каже, ти вже головне зробила - народила, а їм ще мучитись. це звичайно в хорошому сенсі

З народженням донечки все змінилося, я почала відчувати справжню відповідальність, нарешті зрозуміла, що таке материнська любов і турбота.

Відчуваю бйльшу відповідальність, стала спокійнішою, перестала мріяти про стрибки з парашутом і інші екстремальні відпочинки

я однозначно стала щасливішою..але однозначно, на відміну від автора теми, навпаки - стала ще більш фанатично ставитись до чистоти і прибирання... роблю по кілька разів на день!
а про характер... ну стала більш турботливою, мабуть..а в принципі більше нічого не змінилось..хіба що посилилось бажання виглядати крае...адже тепер треба бути не лише найгарнішою дружиною для коханого, але й найгарнішою мамою для доці...

Хто б що не писав але мамою приємно дуже бути, зявився сенс і стимул в житті.