[Romashka_2009]

Я працюю в жіночому колективі. Це дуже важко!!! Плітки, обговорення за спиною, втручання в особисте життя...
Хто має схожі проблеми і як ви з цим боретесь?

[Наташа М]

Romashka_2009 (24.2.2010, 15:44) писав:

Я працюю в жіночому колективі. Це дуже важко!!! Плітки, обговорення за спиною, втручання в особисте життя...
Хто має схожі проблеми і як ви з цим боретесь?

Romashka_2009, для мене це дуже близька і болюча тема. Я, близько 1,5 року тому, прийшла в такий колектив. Спочатку був шок, сльози і, навіть, антидепресанти. Діватись не було куди. А тепер, я просто всіх ігнорую. Так, мені бракує живого спілкування, але виручає інтернет і цей форум. Я, інколи, коли не багато роботи, просто відключаюсь від всіх. Моє спілкування обмежується привітанням ранком, прощанням ввечері і спілкуванням суто з службових питань. Жодної інформації про особисте, краще залишатись для свіх загадкою. На провокації стараюсь не піддаватись, якщо таке відбувається, то вирішую спірні питання через адміністрацію. Відкритих протистоянь у мене немає ні з ким зі співробітників. Однак, і друзів немає, також. Поки що, це все мені допомагає зберегти рівновагу і спокійні нерви, хоча, признаюсь, це не легко.

[Беременулька]

працювала в жіночому колективі 2 роки! головне - тримати нейтралітет і мати власну думку!

Користувач подумав і додав через 1 хв.:
і ще - менше знаю - краще сплю! і найголовніше - -самій ніколи не пліткувати!!!!

[Romashka_2009]

Я теж трохи навчилась мовчати про особисте життя. Правда страшно дратують запитання : "А коли ти заміж виїдеш?" Коли вийду, то їм точно не скажу!
А з лицемірством що робити? Не можу я спокійно дивитись на це. Звичайно, мовчу. Не вступаю в подібні обговорення. А в душі все аж перевертається. Як можна так обс..ти (перепрошую) людей?

[Brilliant]

Це справді ужасно коли жіночий колектив і навкруги одні плітки, нема кому кулаком по столі стукнути і сказати щоб роботою займались, тішить одне що скоро в декрет от там і відпочину від них,тому що це так неприємно приходити кожен день до людей з якими не можливо поспілкуватись, і на обід нема з ким вийти. А вихід і справді один просто їх ігнорувати.

[sun*]

Хочу сказати що це залежить від жіночого коллективу на першій роботі у нас всі дружили класнний коллектив попався ,коли я опиниласть на другій роботі -жах жіночки лізли в особисте життя грузили що заміж потрібно виходити,поза очі тебе обговорювали -коли я це зрозуміла то обмежилась з ними у спілкування !потім мене перевели у іншій відділ і коли взнали що виходжу заміж -дуже холіти що б я запросила ії на весілля ,я трошки схудла перед весіллям то казали що "зіграласть"-так схудла !Все залежить від самих жінок ,але коли трапляються такі стервочки то потріно ії уникати !

[Zhuravlyk]

Я вже 11,5 років працюю в жіночому колективі,в нас він хоорший,якби не одне але-ШЕФОВА....жах просто вона все і псує одна...Але я намагаюсь не звертати увагу...і відволікатись

[Romashka_2009]

А як вам така "традиція": хтось щось принесе (тортик, печиво, будь що ) залишається 1 малесенький кусочок, який ніхто не бере. Чекають поки засохне. А потім всім пропонують...

[Nirvana]

Zhuravlyk (24.2.2010, 16:43) писав:

Я вже 11,5 років працюю в жіночому колективі,в нас він хоорший,якби не одне але-ШЕФОВА....жах просто вона все і псує одна...Але я намагаюсь не звертати увагу...і відволікатись

У мене та сама ситуація. Колег ще якось можна було терпіти або росто послати, а от шефова... У декретну відпустку я йшла як ворог народу зі сльозами... Мене вистачило на 3,5 роки. Надіюсь більше туди не повернусь.

[Nattik]

Перефразую одного письменника- гумориста - щоб спокійно жити в такому колективі, треба бути бідною, хворою та абсолютно безталанною Я мала досвід роботи в такому колективі, але якось завжди залишалась "поза конкуренцією" - не в тому сенсі, що найкращою, просто іншою Тому насправді серйозних проблем з плітками/інтригами ніколи не мала. Або робила вигляд, що не маю ;)

[Мері 13]

Zhuravlyk (24.2.2010, 16:43) писав:

Я вже 11,5 років працюю в жіночому колективі,в нас він хоорший,якби не одне але-ШЕФОВА....жах просто вона все і псує одна...Але я намагаюсь не звертати увагу...і відволікатись

Це мені знайомо. Працюю правда 2,5, і все б було б добре, якщо б не моя начальниця. Мені "пощастило сидіти з нею в одному кабінеті". Це просто ЖАХ. А як менеи цей жіночий колектив дістав питанням: " Ну коли ти вже в дикрет підеш?". Це при тому, що вони знали про ЗВ минулого року. Дають поради типу а чого ти так тоненько вдягута?(хоча вдягаюсь я тепло бо сама змерзлячка), одна взагалі радила як сексом займатись. Я просто на початку своєї роботи зробила одну велику помилку, те що я все і всім розказувала, бо на початку вони всі мені здавалися дуже привітними, а це виявилось лицемірством(особливо начальниця). А зараз я вчусь мовчати. Трохи виходить. А ще в неї вічний допрос про вихідні про сімю, а як биру собі на 1-2 дні відгули за рахунок відпустки, то цілий допрос. А що ти будеш робити? А куда поїдеш? і т. д. Зараз вона на лікарняному, то ж у нас для всіх просто рай!!!! Мені ипросто хочеться інколи зробти таке з нею!!!

[Romashka_2009]

Nattik (24.2.2010, 20:21) писав:

Перефразую одного письменника- гумориста - щоб спокійно жити в такому колективі, треба бути бідною, хворою та абсолютно безталанною

І то є щира правда. Цвітучий вигляд викликає заздрість, новий одяг запитання скільки коштує з негайним зісталенням з розміром з/п (це не таємниця, бо відділ такий)... Одним словом, людям немає чим зайнятись і на кожному кроці лізуть в особисте життя.
Тут хіба що терпіння. Тільки скільки можна терпіти? Я все життя так не витримаю... Думаю над зміною роботи, але зараз такі обставини, що не можу змінити (навчаюсь в аспірантурі). От сиджу і думаю, мені 23 роки, а я почуваю себе старшою за свій вік, якоюсь змученою, часто бувають дипресії, психологічна втома...
Добре, що хоч начальниця зараз на лікарняному. Аж жити хочеться.

[Саганчик]

Я вже два роки працюю в жіночому колективі. Коли прийшла на роботу, то дуже переживала, як все буде, адже навколо майже одні жінки і дівчата. Але колектив виявився на диво класним, особливо начальниця, яку я спочатку боялася як вогню. Немає ніяких обговорень за спиною, про все можна говорити відкрито, але ніхто в душу не лізе. Захочеш, сама розкажеш. Але найбільше мені подобається, що до шефової можна підійти з будь-якою проблемою. Вона вислухає і порадить, хоча сама ще досить молода - 36 років. Націкавіше те, що звичайно були різні ситуації і жіночки, які любили попліткувати, але все присікалося на корню. Такі люди довго не затримувалися. Так що все залежить від людей і від того як поставлено у колективі.

Користувач подумав і додав через 8 хв.:

Romashka_2009 (25.2.2010, 9:00) писав:

Цвітучий вигляд викликає заздрість, новий одяг запитання скільки коштує з негайним зісталенням з розміром з/п (це не таємниця, бо відділ такий)...

А у нас в колективі, знову ж таки, все зовсім по іншому. Якраз цвітучий вигляд вимагається, і чим більше, тим краще. Це банк, і для клієнтів потрібно виглядати на всі 100. І всі це підтримують. Навіть самі клієнти говорять, що ми не звичайний банк, а справжня клумба квітів.

[sun*]

На рахунок зовнішнього вигляду ,ніколи не говору що щось собі купила бо скільки людей стільки думок тобі можуть говорити що так гарно а позаочі говорити інше !жінки різні бувають !

[cikava]

Для мене перші пів року були також не найкращими...Іноді просто хотілося закрити їм ті петельки))))). З усіх боків допити !!!!!!!А як там чоловік??, а коли вагітніти будеш???ДОСТАЛИ!!!!!!Але мені як то кажуть пощастило....наша фірма роширилась, і відкрили маленьке відділення...І я перша намітилась туди.....ТЕПЕР я сама!!!Директори приїжають раз в тиждень ..ніхто немучить мене запитаннями, а коли телефонують, то я кажу шо в мене купа клієнтів...ОДним словом зараз мої нерви спокійні

[Romashka_2009]

Наташа М (24.2.2010, 16:08) писав:

На провокації стараюсь не піддаватись, якщо таке відбувається, то вирішую спірні питання через адміністрацію.

А як саме через адміністрацію ти вирішувала спірні питання? Бо мені здається, що в нас з цим складніше. Коли конфлікт з началдьницею?

[Наташа М]

Romashka_2009,, мені пощастило, всі мої начальники - чоловіки (їх троє). З ними в мене конфліктів не було: вони наказують - я виконую. Якщо з чимось не погоджуюсь, відразу про це говорю і тоді шукаємо компроміс (домовитись з розумним керівником можна завжди). А от коли з кимось із "бабс" визріває конфлікт, то я йду в кабінет до начальника (до якого саме йти, залежить від важливості питання), прошу викликати другу сторону і пояснюю ситуацію (зясовуємо стосунки). Це досить дієво (керівник сказав і все), конфлікт швидко вичерпує себе. Ось, наприклад, була в мене така ситуація. Одна особа, молодша від мене на декілька років, при цьому ми з нею на одинакових посадах, увірвалась до мене в кабінет і швирнула мені на стіл документи зі словами: " це входить в твої обовязки доробляти документи ..., читай інструкцію...". Якщо б вона мене нормально попросила доробити ці документи, я б не відмовила звичайно, а так ... (доречі, до цієї ситуації чітко не було визначено, хто саме мав доробляти їх, могла вона, а могла і я). Я взяла ці папірці і пішла до найголовнішого керівника. Він викликав цю особу і пояснив їй, як необхідно спілкуватись з колегами. Все це було дуже неприємно, зате після цього випадку більше ніхто собі не дозволяє подібні витівки в мою сторону. Я знаю, що поза очі мене обговорюють, завжди знайдуться "добрі" люди, які все розкажуть, але я ніколи не зясовую стосунків особисто (можуть і "добрі" люди щось добрехати, вірити не варто). Крім того, не хочу опускатись до такого бруду. Я знаю, що мене недолюблюють в колективі, але, сподіваюсь, може хоч трішки поважають. Все це мені далось не легко, бо прийшла я туди також з жіночого колективу, але дуже дружного. Спочатку я була відкритою та щирою з ними, аж поки не "обпеклась" декілька разів.

[Romashka_2009]

Наташа М (4.3.2010, 14:34) писав:

Це добре, що начальник чоловік.
Я в принципі розумію, що невідомо як буде на іншій роботі. То наразі мовчу (не беру участі у всяких обоговореннях всіх і всього, не ділюсь особистим). Та стала помічати за собою, що це мовчання йде мені на шкоду як аспіранту( втрачаю ораторські навички) :(

[Mickey]

привіт :) можу сказати одне - бувають і різні чоловіки. На двох попередніх роботах мала безпосередніх шефів-чоловіків, оскільки й сама була начальником, то підбирала в відділ вийнятково хлопців, і взагалі звикла до конкретного стилю спілкування - " пацан сказал - пацан сдєлал". А на третій роботі ніби і шеф чоловік, а цілковита шмата, слухає і збирає бабські плітки зі всіх відділів і явно від цього торчить. Я на протязі трьох років просто абстрагувалась від жіночої частини колективу, оскільки цьього пліткування, нашіптування і розмов в очі про одне а поза спиною про друге просто не переношу. На щастя я пішла в декрет, і в повній мірі могла оцінити "красу" своїх співробітниць - я ще не вийшла в декрет, а мене вже злили брудом з голови до ніг і зробили мені багато "приємних" речей, про які навіть згадувати не хочеться. Бережіться жіночих колективів! ;) а якщо вже доля закинула - краще мовчати, бо потім здорово пожалієте.

[Romashka_2009]

Mickey (5.3.2010, 8:51) писав:

Бережіться жіночих колективів! ;) а якщо вже доля закинула - краще мовчати, бо потім здорово пожалієте.

О то вже правда! Мовчання - золото :)