[jane]

Увага! Оголошується творчий конкурс, присвячений дню закоханих
"Сюрприз до дня Валентина"




Дати проведення конкурсу:
15-22 лютого - надання фоторгафій та описів на конкурс,
23-28 лютого - голосування,
1 березня - оголошення переможців.

1. Тематикою конкурсних фоторобіт має бути сюрприз для коханої людини. Це може бути гарно презентований подарунок, цікаві ідеї святкування, будь-що, завдяки чому цей день Святого Валентина стане для вас незабутнім. Обов'язковою умовою є творчий підхід, тому закликаємо учасників проявити максимум фантазії!
2. На конкурс від однієї людини приймається не більше трьох фото. Фотографії повинні супроводжуватись невеликою романтичною розповіддю про ваше цьогорічне святкування дня закоханих.
3. Обробка фотографій графічними редакторами забороняється. Оброблені фото, а також фото поганої якості та фото без розповіді, буде знято з конкурсу.
4. Фотографії, що не відповідають умовам даного конкурсу, а також Правилам Проведення Фотоконкурсів, буде видалено без пояснень та попереджень.
5. Оскільки в даний момент проводиться також кулінарний конкурс, то, з метою уникнення дублювання, на даний конкурс не приймаються фотографії та розповіді на кулінарну тематику.

Свої фото і розповіді розміщуйте у відповідній темі, яка створена для кожного окремого конкурсу.

Увага! Голосувати можуть лише користувачі форуму, зареєстровані на форумі раніше початку фотоконкурсу, за 3 учасників конкурсу, фотографії та розповіді яких сподобались їм найбільше. Обов'язкова умова конкурсу - не менше семи учасників.

[КМР]

Великої можливості відсвяткувати цього року такий прекрасний і романтичний день не було, але ж ми все таки вибрались в люди і зуміли організувати собі справжнє свято!!!! З самого ранку мій коханий чоловік привітав мене ніжним поцілунком, квітами і словами: «Дякую тобі, що все ж таки залишилась зі мною…. жива і здорова!!!!» А потім сказав – Збирайся! Великим сюрпризом для мене стала його щедрість в цей день, я настільки відвела собі душу покупками…. Вміє мій чоловік мене завойовувати!!!! А далі…. Ми приїхали в ресторан, там був замовлений столик, страви спеціально готувались для мене ( я ж тепер дівчина балувана!), свічки, сердечка, ще один букет квітів, бережне і тепле відношення, слова кохання…. Ну що ще більше потрібно в такий день?
Це ми, правда окремо на фото, але в житті ж разом, а це найголовніше!


Дякую тобі коханий за чудовий день, за подарунки, за увагу, за терпіння, за кохання, за цей день і всі майбутні!!! Дякую мій рідненький за доцю! І дякую за те, що зумів заставити мене не впасти у відчай і так виглядати в цей день саме для тебе!

[Зайка*]

Кохання- це...
І все це люди назовуть коханням,
і все це потім назовуть коханням,
і все це назовуть коханням…

Залишалось пару днів до 14-го лютого. Я перечитувала різні дописи в інтернеті щодо дня Св. Валентина, дня Закоханих. Хтось пише, що це офіційний день Закоханих в багатьох країнах Світу, розказує історію цього дня, як його святкувати, що дарувати. Хтось переконює, що все це комерція і свято було створено саме для того, що б розкручувати людей на гроші. Читаючи це, я пригадувала послідні роки і як саме я святкувала це свято. В школі та на перших курсах в університеті ми дарували один одному валентинки- ото й було все наше святкування. З часом я не стала якось серйозніше ставитись до цього свята, просто було приємно отримувати будь-які прояви уваги від близької тобі людини.

Коли ми познайомились з моїм майбутнім чоловіком, до дня Закоханих залишалось три місяці. Якось у нас зайшла розмова про кохання. Як виявилось- коханий мені чоловік не вірив в кохання. Всі ці почуття він називав привичкою жити разом: є собі двоє людей, їм добре одне з одним і все. А кохання- це так, це слово... Пам"ятаю, як сьогодні, в якому шоці я була. Це як ж було треба розчаруватися в коханні, що б таке говорити. Мені було дуже прикро. Це ж виходить- він мене ніколи не полюбить? ніколи не скаже "Я тебе кохаю"? Я була розстроїна до сліз...

Наближалось наше перше свято Закоханих. Я вирішила зробити коханому сюрприз. Приготувала смачну вечерю, купила подарунок. Чекала, що він прийде. Йшов час, а він не приходив. Подзвонила. Виявилось, що він не очікував, що ми будемо святкувати. Ну правильно- яке святкування? Для цього треба вірити в кохання... Того вечора він таки приїхав. Було пізно. Настрій був на нулю...

Пройшло пару років. За цей час відбулося багато всього. В одній коротенькій історії всього й не розкажеш. Але саме основне, за цей час мій чоловік змінив свою думку щодо кохання. Я почула такі милі мені слова "Я тебе кохаю". І не просто почула- я відчуваю його любов, повагу та розуміння, а це не просто три слова, це справжні почуття.

Цього року я взагалі нічого не очікувала на день Кохання. Чоловік мав заплановані справи на ці вихідні. Про це ми обоє знали ще пару тижнів до свята. Розчарування в тому, що ми не святкуватимемо разом- не було. Адже все це умовності. Чому люди мають говорити одне одному якісь приємності, дарувати якісь подаруночки саме в цей день? Розчарування не було. Просто дуже хотілося, щоб він мав можливість заїхати додому хоч на пару годинок. Замітила за собою, що відколи вагітна, то потребую уваги вдвічі більше. Але робота є робота і нічого тут не зміниш, особливо коли треба поїхати на відстань в 600 кілометрів...

Ніч з суботи на неділю, тобто уже 14-го лютого, була для мене самим справжнім сюрпризом. Було десь коло третьої ночі, коли я почула скрип вхідних дверей. Уже за мить мій коханий чоловік був з найкращим для мене букетом і промовив "З святом вас, мої дівчатка!". Навіть, донечка в животику заворушилась. Те, що коханий приїхав було уже самим найкращим сюрпризом для мене! А тут ще й квіти вночі, серед зими, коли магазини уже закриті навколо. Хіба не сюрприз? ;)


Зранечку чоловік мусів знову поїхати по справах. Приїхав додому аж пізно ввечері. Але те, що він повернувся пізно і ми не могли святкувати разом- другорядне. Ми вдвох ніколи особливо не відмічали цей день. Важливо те, що мій коханий також вірить в кохання і незважаючи на те, що саме свято для нього неважливе- він знайшов спосіб, що б мене приємно порадувати! За що я йому дуже вдячна!!!

[За крок до весни]

Моя маленька історія.

Мені важко робити романтичні подарунки. Все клопоти-клопоти...
А тут ще й нежданно настала зима, аж у лютому. Засніжило нас, заморозило. Зимового одягу у нас-то нема. Добре, що ще влітку зв'язала чоловікові шарф, хоч у шию не мерз. Але руки мерзли.
Андрій ж останнім часом на відріз відмовляється щось купувати, якщо я таке ж саме можу зробити сама.
Він попросив мене зв'язати йому рукавички.
Ааааа!
Насправді я не вмію і не люблю в'язати такі дрібні речі. Стільки роботи!!!!
Я віднєкувалася як могла. То в мене ниток нема, то гачка, то настрою...
А потім подумала собі... Може спробувати?

Так й вийшов сюрприз у вигляді теплих напіврукавичок, які зв'язалися саме в переддень Валентина :)

Ще кілька цікавих історій про такі напіврукавички. Ну по перше мені вони смішні. Але Андрію подобаються і як виявилося - досить зручно. Особливо встановлювати компутери в холодних лабораторіях.

В америці такі рукавички позиціонуються як рукавички для пиття чаю. Щоб в руки гаряче не було :)
Відповідатимемо стереотипам :)

[irunka]

В першу чергу хочу написати,що понад усе люблю робити сюрпризи дорогим людям,а особливо -коханому.В мене піднімається настрій коли я бачу,приємно здивовану та усміхнену людину і оцей подив та приємне здивування і є для мене самою кращою винагородою.Цього разу романтичну несподіванку я готувала для чоловіка.Шкода,що не можна розміщувати більше трьох фото,а то я в сумнівах які фото подавати.
Я запланувала цього року святкувати вдома,бо вперше радість цього свята розділює з нами наше маленьке сонечко-наша донечка.Отож, ми як дві господиньки, майже цілий день провели на кухні щоб оформляти всі страви в формі серця-так я собі придумала і таки здійснила свій задум.Обоє принарядились,вдягнули червоні сукні і почали романтично оформиляти стіл сердечками та свічечками,я надула повітряну кульку в формі серця,повирізала сердечка з паперу,сама зробила відкритку.Тому оцінюйте,що з цього вийшло.Правда всіх страв тут ще нема
-чекаю на татка.Татко наш запізнювався,то ми мусіли двічі гасити свічечки та тримати десерт в холодильнику.Та все ж сюрприз вдався,я отримала свою винагороду-найщирішу на світі посмішку.Чоловік не міг натішитись сюрпризом,говорив,що я справжній винахідник і що кращої дружини йому не знайти.Я теж цвіла і пахла для нього,а в повітрі,просто витало кохання.. Святкували ми втрьох,тому навіть не було кому всім разом зробити фото за цим столом,аж поки не прийшов свекор і не сфотографував нас після вечері.От така ми щаслива сім"я .Я вдячна Богу за те,що ми разом,що ми живі-здорові.Тож лише здоров"я та бажання і я буду дивувати й дальше такими сюрпризами,бо така вже я є-романтична натура.

[Східняк]

Святий Валентин - український святий.

Не перестаю дивуватись з чудес, які постійно продукує світу Україна, але чимало див стається у нас і так би мовити приватного характеру.

Для мене, як і для багатьох в Україні, свято закоханих в День Святого Валентина 14 лютого, було чимось з навіяних нам традицій західної культури, навіть своєрідним бізнес-проектом, аж раптом я дізнаюсь, що святий Валентин є навправду українським святим, а його нетлінні мощі виставлено у катедральному соборі Юра нашого Львова. Звідки вони там з’явились? А з нашого славного міста Самбора!

Мощі покровителя закоханих - Святого Валентина вже кілька віків зберігалися в церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі Львівської області, а автентичність реліквії засвідчує документ за підписом Папи Римського від 1759 р.

Як розповів отець Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, Святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році прах святого вийняли із землі на цвинтарі св. Присцілли у Римі. Тоді ж у Ватикані вирішили передати частину мощів святого у храми тієї землі, якою опікувався Святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок поклали у саркофаг і доправили до храму Самбора. Від того часу реліквію зберігають там, але в радянські часи це замовчували, щоб атеїсти не знищили реліквію. Тепер це стає набутком широкої популярності і навіть паломництва, як ще одне з дивовижних чудес України.

Богдан Гордасевич(далі було посилання на автора, яке не пропустив Ваш антиспам-вартовий)

[АмІнка]

Ідея цього подарунку прийшла до мене не одразу.. Спершу я хотіла спекти торт напередодні дня Валентина.. і прикрасити його квітами і сердечками з мастики.. цього дня доці виповнювалось 8 місяців, та й чоловіка звати Валентином, тож хотілося щось гарне зробити... виношувала цю ідею кілька тижнів, вишукувала хороші рецепти, вигадувала нові й нові способи прикрашання, купила маршмеллоу для мастики.. аж раптом за 2 дні до цього нас запрошують на день народження, тобто виходить, що в суботу спекти тортик не буде часу через день народження, а в неділю чоловік вдома, тож сюрпризу не вийде... довелося в екстреному порядку щось придумувати інше.. ну я і подумала: "Лучший мой подарочек - это Я" Тільки треба було це "Я" якось запакувати гарненько.. а грошей на нову зваблюючу білизну після новорічних свят і днів народжень не було.. сиджу собі в'яжу кофтинку для доці з червоних ниток.. і - ОП! Евріка!!! Кофтинку відклала на певний час.. А за один вечір вийшов ось такий комплектик.. чоловік навіть не підозрював, що я просто у нього перед носом готую йому сюрприз...

Вибачаюсь, що манекен такий кудлатий.. попозувати згодилась подушка..
Вигляд ззаду :)

ну і моя НЕромантична історія святкування Дня усіх закоханих:
Рано-вранці нас розбудив телефонний дзвінок.. телефонував свекор - вони нас чекали в гості... хоч як не хотілося йти, та довелося, бо субота була їхнім днем спілкування з внучкою, а ми її пропустили.. ми з чоловіком привітали один одного поцілунком і почали збиратися.. по дорозі я промочила ноги, бо скрізь було поооовно снігу і калюж... через годину після цього відчула ефект - почало ламати тіло і заклало ніс.. ні теплий чай, ні келих вина не допомогли.. хотілося впасти на подушку і відключитися.. та вдома чекав "подарунок", тож я трималася.. :D повернулися додому вже ввечері.. на ногах вже не трималася... а тут - сестра з нареченим в гості прийшли на чайок посиділи годинку, мене ще більше перекосило... коли вони пішли, думаю, ну все вкладаю малу спати, "дарую подарунок" і "на боковую".. АГА!! Не так сталось, як гадалось! Доці чомусь не спалось! І до першої ночі вона гралася і сміялася :D Коли врешті заснула, я ледве не забула про свій сюрприз коханому вчасно згадала.. одягла.. "подарувала" Ефект був очікуваним: те, що в'язалося кілька годин, було знято за кілька хвилин! Чоловікові сподобалось, просив ще якось одягти..
Ось такий веселий Валентин був у нас..
P.S. Дякую, що читали і дивилися... :)

[Teтянка]

Вітаємо переможців!!!

1 місце- irunka

2 місце-АмІнка

3 місце-КМР

[Зайка*]

Мої найкращі привітання!!!

[Татусечка]

Вітаю!!!!

[Veronika_S]

Дівчатка я вас вітаю!!!

[львів_янкаІра]

Вітаю переможців!

[Юся]

Вітаю усіх дівчаток що прийняли участь!Усі історії і подарунки неповторні=)
Вітаю переможців!

[MILLA]

ВІТАЮ ПЕРЕМОЖЦІВ

[Nataly_diz]

ДІВЧАТКА ВИ МОЛОДЦІ!!!!!!!!!!!ВІТАЮ!!!!!!!!!!!!!

[Хвилинка до...]

Вітаю дівчаток-переможниць

[За крок до весни]

Вітаю переможців! А також усіх інших чаклунів валентинівської казки для коханих!

[irunka]

Дякую всім хто проголосував за мене та величезне дякую за вітання.Приємно,що мій сюрприз зайняв перше місце.
Маю запитання до модераторів,-чи буде в мене красуватися якась позначка за нагороду в конкурсі?Бо фото-конкурсі-фотоапарат,а тут...... ?

[jane]

irunka, ми хочемо зробити якусь іншу медальку, щоб не фотоапарат. але це, можливо, займе трошки часу..

[irunka]

jane, дякую,я щойно побачила відповідь.Думаю це-гарна ідея.Фотоапарат тут не пасує.