[ansi]

Скажіть будь ласка, як ви реагуєте і що робите в таких випадках, коли на прогулянці ваша дитина підбігає до іншої і починає... ні, не обов"язково щось в неї віднімати, але просто намагається з нею розпочати грати. Звісно ж, найчастіше, це означає і ділитися іграшками, і якісь спільні дії.
А у відповідь (незалежно від того, яка реакція в іншої дитини, не про те зараз мова) ви отримаєте чи то крижаний, чи то порожній, чи просто абсолютно незрозуміло-непробивний погляд і поведінку мамаші.
Ніби то мама нічого і не говорить поганого, і не особливо свою дитину відтягує, але від неї просто віє якимось відчуженням.
Що ви робите в таких випадках, якщо Ваша дитина при цьому відходити аж ніяк не бажає, а Вам аж зовсім не по собі? І чи буває таке з вами, чи це тільки у мене?

[Татусечка]

А нічого такого. Просто кажу , щою маман чула пішли у нас кращі іграшка, я тобі зараз покажу що з нею можна ще зробити..... І швиденько на ходу далеко не відходячи придумію цікавеньку гру. Та таку, що від неї і та дитинка в захваті. Дитя проситься в гру, а мамаша в істериці і присвоїх інтересах. Шкода тільки, що вони інколи силою відтягують своїх діток, ті плачуть, вередують. От в таких випадках хочеться відшльопати по одному місцю

[Viktoriya]

ansi (9.4.2008, 16:36) писав:

Скажіть будь ласка, як ви реагуєте і що робите в таких випадках, коли на прогулянці ваша дитина підбігає до іншої і починає... ні, не обов"язково щось в неї віднімати, але просто намагається з нею розпочати грати. Звісно ж, найчастіше, це означає і ділитися іграшками, і якісь спільні дії....

У мене одразу виникає масса запитань: а ви як реагуєте на таку ситуацію? який вік діток? невже ви вважєте, що ця "мамаша" повинна радіти вашій дитині?

[Татусечка]

Viktoriya (9.4.2008, 17:48) писав:

У мене одразу виникає масса запитань: а ви як реагуєте на таку ситуацію? який вік діток? невже ви вважєте, що ця "мамаша" повинна радіти вашій дитині?

Чому ви так войовниче настроєні? Я розумію, що мамаша не зрадіє, що моя дитинка там в неї дома чи в приватному дворі залізла і пристає.... але коли на вулиці в загальних місцях то я не бачу причини чому неохідно відгороджуватись від діток. Хочете гуляти індивідуально гуляйте в квартирі чи на балконі, а краще посиліться на безлюдному острові і там і живіть. Я наприклад непроти таких спілкувань, думаю, що якщо дитя в такому віці навчиться знаходити спільну мову з сторонніми, то і далі в житті їй буде в цьому плані лекше.
Не прийміть на особисте то я так невдало узагальнила

[Viktoriya]

татіка (9.4.2008, 19:05) писав:

Чому ви так войовниче настроєні?.....

Я "войовниче"? Перечитайте свій попередній пост ;)
Просто пропоную глянути на це зіншого боку, ви граєтесь в пісочку і тут біжить ляля, якій теж потрібна лопатка (відро, пасочка, мячик, велосипед...вибери потрібне) і ваше дитятко ПОВИННО з нею ділитися, яка ваша реакція? Мені особисто набридало носити для всього дитячого майданчика іграшки

[Татусечка]

Viktoriya (9.4.2008, 18:24) писав:

Я "войовниче"? Перечитайте свій попередній пост ;)
Просто пропоную глянути на це зіншого боку, ви граєтесь в пісочку і тут біжить ляля, якій теж потрібна лопатка (відро, пасочка, мячик, велосипед...вибери потрібне) і ваше дитятко ПОВИННО з нею ділитися, яка ваша реакція? Мені особисто набридало носити для всього дитячого майданчика іграшки

ну може й так з цього боку. ми теж ідем на прогулянку з баулами іграшок, тому непроти сумісних ігр....
А от є такі мими, які проти навіть того, щоб до їх дітей навіть підходили просто так подружитись Теж мені, принцеси. Я з таким зтикалась, і мені було неприємно

[Time Out]

Мами бувають різні і діти бувають також різні.
Якщо мамі чи дитинці не подобається Жекусіна увага, просто займаю чимось іншим, відволікаю, і все. Якщо чесно, такі мами мені попадаються нечасто, частіше реакція позитивна. :D
А мене особисто дуже сердить, коли прийде дитина в пісочницю чи просто на гральний майданчик без жодної іграшки, і починає забирати в дітей, ще й пісочком сипати. У нас є один такий хлопчик, ні разу не бачила, щоб він виносив іграшки, зате бере все - від іграшок для піску до велосипедів.
Не розумію батьків.
Ми беремо іграшки, а на майданчику часто беремо чужі лопатки чи пасочки, замість того даємо діткам свої.

[zajka]

Чесно кажучи, поки що таких ситуацій у мене не виникало. У нас підібралася компанія приблизно однакових за віком дітей, діти граються, мами спілкуються, іграшки носять всі, тому якщо моя бере чиюсь лопатку чи відерце - не проблема, та дитина візьме наші іграшки. а от що б я робила в описаній вище ситуації - мабуть, відійшла б, відволікла б увагу дитину на щось інше. Взагалі не люблю нав"язуватись, тому діяла б за принципом - не хочете, не треба.

[Time Out]

У нас, як правило, теж дітки приблизно однакові. Іноді приходять старші на рік-два. Будинок великий, дітей багато. Ситуації бувають різні.

[Lara!]

По-різному буває, частіше мами не проти контакту, але, коли бачу, що мамі не дуже приємна увага моєї Юльки до її дитини, то відволікаю свою доцю. Розповідаю їй, що ляля спішить, бо на неї мама чекає, що кожна дитинка гуляє зі своєю мамою, а побавитись можна іншим разом або з іншою лялею. Ніяких проблем у тому не бачу, і вже точно ніякій мамі нічого не буду доводити. Зрештою, це її право, звідки вона знає, як настроєна моя дитина, як вона поведеться. Можливо, вона не хоче випадкових контактів для своєї дтини або мала наприємний досвід таких контактів.
А щодо того, що гуляти на балконі або в квартирі Та мама ж не у групу садочкову привела, а на вулицю дитину вивела. Цілком можливо, що ніяке спілкування з моєю дитиною на прогулянці в її плани не входило.
До речі, у нас є сусідський хлопчик і я категорично не хочу, щоб моя Юлька з ним спілкувалася. У нього єдиний спосіб спілкування - це биття, укуси, тобто суцільна агресія. І хоч моя Юлька все одно до нього підходить, я ненав'язливо, але намагаюсь забрати її подалі від нього. Але це одиничний випадок, а так, я дуже тішусь тому, що моя дитина компанійська особа і прагне спілкування з дітками. І мам, котрі не люблять, щоб їх діти контактували з іншими малюками зустрічала по мінімуму.

[zajka]

Моя Мирося здебільшого грається сама, ходить, роздивляється всюди, щось шукає або прямує туди, де їй цікаво. Або спілкується по-своєму зі знайомими дітками. Іграшки не прогулянці їй не дуже цікаві, частіше буває, що наші іграшки беруть незнайомі діти, але я не проти, просто намагаюсь спостерігати, щоб потім не загубити. Набагато більше мене дратують "великі" діти, підлітки, які приходять і гойдаються на дитчих гойдалках, бігають, як скажені, незважаючи на те, що поряд ходять ті, що тільки недавно навчились ходити. Площадка ж дитяча, для малечі, але кого то цікавить. Часто доводиться просити поступитись місцем на гойдалці для дитини, бо поки не попросиш - не встане. І ці вже без мамів гуляють.

[Татусечка]

Та я теж впринципі не так то і проти тікання від спілкування з забіякими... Та не розумію як можна прийти на дитячий майданчик і відсторонюватись від спілкування з іншими дітками???
В нас в садочок прийшов хлопчик, мама якого ні з ким не здоровається, ніколи не купує продарунків з усіма( тами і не проти) і хлопчик такий самий він в групі сам по собі. А коли і з кимось грається то то не гра, а бійка . Ми раз прийшли забирати малу з чоловіком разом. Вона одягається, а він стоїть і дивиться. Моя питає мам, а ви машиною приїхали? А той не дочекався моєї відповіді в істериці почав кричати, що мол у нього крута машина і це тільки за ним приїзджають, а всякі козли приїзджають на своїх тачках і не дають їм проїхати Я БУЛА В ШОКІ А чоловік спокійно сказав до нього, що мол хто тобі сказав, що у вас крута тачка? Тато мій.... А твій тато часом не обмианув тебе? Ну чого мовчиш він тебе ніколи не обманює? Малий канешно плакав далі та та навіть не почав виправдовувати тата... Після того таких інцедентів в нас не було, тай взагалі він не хвастається більше, хоча з дітками так і не грається...
Так от я думаю чи не з тих він діток котрі ніколи ні з ким не грались???

В нас є знайомі, дуже багаті з власним прибутковим бізнесом на Україні, а в інших бізнес у Польщі страхова компанія, яка перебирається і на Україну вже - так до чого я веду їх дітки завжди граються з іншими на звичайних майданчиках. Ніколи не бачила, щоб вони хвастались чи бились без причини. А головне їх мами не проти спілкування з однолітками

[Viktoriya]

почали з дитячого майданчика, а закінчили "крутими" тачками і прибутковим бізнесом батьків

[Time Out]

татіка (10.4.2008, 9:00) писав:

Та я теж впринципі не так то і проти тікання від спілкування з забіякими... Та не розумію як можна прийти на дитячий майданчик і відсторонюватись від спілкування з іншими дітками???
В нас в садочок прийшов хлопчик, мама якого ні з ким не здоровається, ніколи не купує продарунків з усіма( тами і не проти) і хлопчик такий самий він в групі сам по собі. А коли і з кимось грається то то не гра, а бійка . Ми раз прийшли забирати малу з чоловіком разом. Вона одягається, а він стоїть і дивиться. Моя питає мам, а ви машиною приїхали? А той не дочекався моєї відповіді в істериці почав кричати, що мол у нього крута машина і це тільки за ним приїзджають, а всякі козли приїзджають на своїх тачках і не дають їм проїхати Я БУЛА В ШОКІ А чоловік спокійно сказав до нього, що мол хто тобі сказав, що у вас крута тачка? Тато мій.... А твій тато часом не обмианув тебе? Ну чого мовчиш він тебе ніколи не обманює? Малий канешно плакав далі та та навіть не почав виправдовувати тата... Після того таких інцедентів в нас не було, тай взагалі він не хвастається більше, хоча з дітками так і не грається...
Так от я думаю чи не з тих він діток котрі ніколи ні з ким не грались???

В нас є знайомі, дуже багаті з власним прибутковим бізнесом на Україні, а в інших бізнес у Польщі страхова компанія, яка перебирається і на Україну вже - так до чого я веду їх дітки завжди граються з іншими на звичайних майданчиках. Ніколи не бачила, щоб вони хвастались чи бились без причини. А головне їх мами не проти спілкування з однолітками

Це просто дуже нещасна дитина.
Він просто не вміє гратися з дітьми, його батьки не навчили. Сама пишеш, що коли він з кимось грається, то виходить бійка. Він хоче гратися з дітьми, але не знає, як.
У нас у школі вдругій половині дня з дітьми займається одна дуже хороша вчителька, то вона сказала якось, що по поведінці дитини можна запросто судити про відносини в сім"ї між батьками і батьків до дітей.
У нас теж є один хлопчик, бігає, скаче, намагається привернути до себе увагу, правда не б"ється (у нас з цим строго).
А щодо крутої машини, як ти пишеш, то просто дитина намагається знайти щось хороше у своїх батьках. Він же все одно їх любить, які б вони не були.

[Татусечка]

мамаПашіЖені (10.4.2008, 9:16) писав:

Це просто дуже нещасна дитина.
Він просто не вміє гратися з дітьми, його батьки не навчили. Сама пишеш, що коли він з кимось грається, то виходить бійка. Він хоче гратися з дітьми, але не знає, як.
У нас у школі вдругій половині дня з дітьми займається одна дуже хороша вчителька, то вона сказала якось, що по поведінці дитини можна запросто судити про відносини в сім"ї між батьками і батьків до дітей.
У нас теж є один хлопчик, бігає, скаче, намагається привернути до себе увагу, правда не б"ється (у нас з цим строго).
А щодо крутої машини, як ти пишеш, то просто дитина намагається знайти щось хороше у своїх батьках. Він же все одно їх любить, які б вони не були.

Може і так. Як то кажуть, в дискусії народжується істина... От до чого і вели, не можна так з дітьми, бо сьогодні ми відгороджуємо дітей від інших, завтра від себе, а після завтра те дитя буде одиноким і не зможе перебороти себе до того спілкування
Не дарма є такий віршик:
Все починається з малого
З зернинки - хліб
З промінчика зоря...
Те що далі не зовсім по темі, та суть в першому, як ми виховуєм своїх діток такими вони і ростуть. І саме від нас залежить їхне ставлення до людей та життя. Бо таки справді, за часту саме Сімейні цінності, ми беремо за приклад в житті... Неважливо чи підсвідомо в дитинстві чи свідомо в дорослому житті

[Time Out]

Згодна на всі 100.
Як кажуть, що посієш, те й пожнеш.
А то потім батьки на старості не можуть зрозуміти, чому дитина така нечуйна виросла, не допомагає, на дзвонить, не приїздить. Ми ж для неє все, а вона.
Ну не може у хороших, порядних і чуйних дітей вирости така дитина!

[ansi]

Viktoriya (9.4.2008, 17:48) писав:

У мене одразу виникає масса запитань: а ви як реагуєте на таку ситуацію? який вік діток? невже ви вважєте, що ця "мамаша" повинна радіти вашій дитині?

[u]

1) не йдеться про поведінку дитини: мала на увазі, що в цілому між дітьми не виникає непорозумінь
2) не йдеться про "радість", а про адекватну поведінку: так, коли ми йдемо в парк я, як нормальна людина, розумію, що моя дитина буде підходити до інших дітей і, швидше за все, буде намагатися брати і їх речі. Отже, ми беремо з собою зазвичай купу всьогоіз запасом. Я дитині завжди допомагаю обмінятися, поділитися, гратися разом. вік діток.. мабуть може бути різний.. мене зараз цікавить років зо 2-3.
Майже кожного дня буваємо в парку після ясел. там величезна кількість дітей. На дитячому майданчику дітей з 20-30. Всі речі беруть всі. батьки потрошку слідкують, але не більше. проблем майже не буває, хіба що дитина не хоче йти звідти.

А от іще багато гуляють по алеях і от там і трапляється часто, що мамаши так можуть поводитися, наче перед ними якась гидка муха, а не дитина.
Є ситуації, коли й мені чомусь з певною дитиною не хотілося б, щоб моя спілкувалася (бачу, що хворіє, або якась агресивна тощо), але все одно я цього не викажу: буду посміхатися і дитині, і мамі, а сама буду намагатися свою дитину якось відволікти і відійти. Не думаю, що хтось образиться при цьому.
Зразу зауважу, що я не належу до мам, які чипляються, зразу базікають, надокучають. так що реакції, по типу "чого лізеш", тут бути не може.

[Viktoriya]

ansi (10.4.2008, 10:59) писав:

....А от іще багато гуляють по алеях і от там і трапляється часто, що мамаши так можуть поводитися, наче перед ними якась гидка муха, а не дитина.
Є ситуації, коли й мені чомусь з певною дитиною не хотілося б, щоб моя спілкувалася (бачу, що хворіє, або якась агресивна тощо), але все одно я цього не викажу: буду посміхатися і дитині, і мамі, а сама буду намагатися свою дитину якось відволікти і відійти. Не думаю, що хтось образиться при цьому.
Зразу зауважу, що я не належу до мам, які чипляються, зразу базікають, надокучають. так що реакції, по типу "чого лізеш", тут бути не може.

Ви головного запитання не почули - чому вони повинні радіти вашій дитині?
Ніхто не забовязаний "посміхатися і дитині, і мамі", ви не припускаєте, що у них можуть бути причини для бажання погратися окремо? ви ж самі кажете, що вони не йдуть на майданчик де діток багато.
Не обовязково одразу лізти базікати і надокучати, можна просто стати поряд і тихенько спостерігати, як дитинка "спілкується" я ж тут ні причому, дитинці потрібне спілкування

[ansi]

Viktoriya (10.4.2008, 10:14) писав:

Ви головного запитання не почули - чому вони повинні радіти вашій дитині?
Ніхто не забовязаний "посміхатися і дитині, і мамі", ви не припускаєте, що у них можуть бути причини для бажання погратися окремо? ви ж самі кажете, що вони не йдуть на майданчик де діток багато.
Не обовязково одразу лізти базікати і надокучати, можна просто стати поряд і тихенько спостерігати, як дитинка "спілкується" я ж тут ні причому, дитинці потрібне спілкування

Хм, схоже що дійсно не розуміємо одне одного.

Пояснюю, чому я таке питання задала. Я не дуже вірю у всілякі зглази і т.п.
Але: вже помітила, що бувають ситуації, які моя дитина не помічає і не розуміє, але я їх відчуваю.
Наприкоал: Йдемо по алеї, моя з м"ячем. Їде мама з коляскою і дитина з колясочкою. Моя іде до них, дає малій м"яч, та не проти ним погратися. А моя бере куклу з коляски і починає заколисувати. Все начебто впорядку. Я щось кажу своїй і звичайно і тій дитині, на кшталт: можеш взяти м"ячика, раз тобі дають. Юля, спитай, чи можна взяти кукулу (моя підходить і дивиться у вічі дитині :) і таке подібне.
Все начебто в порядку. А та мама стоїть поруч, нікуди не йде, дитину свою не тягне, не лається і т.п. АЛЕ: я відчуваю її погляд на собі, відчуваю, як він мене давить.
Я намагаюся ситуацію змінити, І ОСЬ ТУТ посміхнусь і мамі, вже спеціально (для мене - це як жест з індійцями: підняти вгору порожні руки: заспокойся, я прийшов з миром) і починаю потихеньку намагатися свою дитину зацікавити чимось іншим і відійти. З перемінним успіхом (швидше чи довше) це вдається.
І все б, забули.

АЛЕ: потім, моя дитина вночі прокидається, знаходиться щось між сном і дійсність і дико плаче годину чи дві поспіль. І нічого вдіяти не можна.
Спочатку я нічого не пов"язувала. Ходили раз і до психолога, і ехоенцефалограму робили. Все добре. Але після подібних випадків все повторюється. І я розумію, що моя дитина просто дуже чутлива до таких людей. На жаль.

Ось тому я і підняла цю тему, щоб дізнатися, може є ідеї, чому саме такі люди бувають і як інші на подібне реагують, і чи взагалі таке відчувають, чи може це ми такі одні.

[Viktoriya]

ansi (10.4.2008, 11:32) писав:

Ось тому я і підняла цю тему, щоб дізнатися, може є ідеї, чому саме такі люди бувають і як інші на подібне реагують, і чи взагалі таке відчувають, чи може це ми такі одні.

Ні не одні :)
Але виходить зовсім інша тема http://www.malecha.org.ua/forum/index.php?...%EA%E8&st=0
Спробуйте, коли бачите ТАКИЙ погляд думкою відокремити свою дитину стіною води, прийшовши додому вмити святою водичкою.... та ви напевне й самі знаєте "тисячу і один спосіб" ;)