[Time Out]

Останнім часом мій старший син, ще недавно такий хороший і вихований веде себе просто нестерпно. Нічого не хоче робити, постійно сперечається навіть у самому неважливому, починаючи від того, що одягати, і закінчуючи тим, йти на вуліцю чи ні, їсти разом з усіма чи ні і т.д.
Як у тому адекдоті, де Баба Яга завжди проти.
Що мені з ним робити?
Іноді опускаються руки.
До кризи підліткового віку ще далеко, кризу семи років благополучно вже пережили, а тут таке.

[zajka]

У мене досвіду з дітьми такого віку, як Павлик, немає. Тому припущення: може, це весна так впливає? Вчора знайома, до речі, описувала подібну ситуацію зі своєю дочкою, їй майже 9 років.

[Time Out]

Сподіваюся, скоро пройде. Мо в мене сили закінчуються. Кажеш йому, не роби це. Добре, і знову за своє.
Іноді виникає таке відчуття, наче розмовляю зі стіною або чимось іншим неживим.

[zajka]

О, сили вам знадобляться, бо я так розумію, веселе життя тільки починається. Підлітковий вік не за горами...
А взагалі щось дуже мені знайоме - говориш, як до стіни; каже "добре", а сам своє робить...схоже на мого чоловіка :D Може, справа у темпераменті?

[Татусечка]

А я своїм кажу, що якщо зараз буде по моєму, то колись буде по твоєму. Яж не бью тебе і не примушую там шось одягати, чи робити, а ти дивись. Нехоч збирати іграшки то я їх зберу коли буду лягати спати, тільки тоді вони будуть в мусорному відрі і назавжди. Тиж за моною не прибираєш правда?
Це поки діє. от з одягом проблемка вона не носе те що всі принципово. каже не одіну бо в когось там таке вже є в садочку. Хоча на вулиці все гут вона не звертає на то уваги.
А взагалі я рада, що вона в мене не така як усі. як то кажуть в людей діти, а в мене Настя!!! Яка сама все вміє і розуміє...
А ліза бушкетниця, яка нічим не цінує... Вона без проблем, щось викине і спорте. для того щоб її в чомусь переконати, потрібно показати, де її незгода прочявиться негативно. Не одінеш цю курточку не підеш гуляти і все баста. Вона тільки так розуміє. на поступки просто так не піде. Збери іграшки а тоді я з тобою помалюю, полежу поїм і все таке іначе нічого не буде

[zajka]

Кожна дитина особлива, і до кожної треба індивідуальний підхід. Кому ж як не мамі той підхід знати? З якоюсь дитинкою можна домовитись, іншу можна переконати, і таких варіантів маса, ще й настрій треба врахувати.
А вік дійсно дуже впливає на наші відносини з дітьми, тому що вони вже стали на якусь сходинку вище...а ми не завжди це вчасно помічаємо і продовжуємо з ними по-старому, а треба ж змінюватись...от вони і бунтують...це я по своїй суджу...ще й десь читала щось подібне

[Татусечка]

Ось знайшла деякий матерял, що хоч і далеко та всеодно стосується цієї теми.

• НА ЧТО СЛЕДУЕТ НАПРАВЛЯТЬ ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ ПРОЦЕСС
Чрезвычайно важно научить ребенка брать на себя всю ответственность за достижение положительных результатов своих действий, независимо от того, присутствует при этом влиятельное лицо или нет. Это помогает детям осознавать правильность (или неправильность!) собственного выбора, ведь выбор, сделанный самим ребенком, может принести ему как радость, так и несчастье. Если внутренний контроль за своим поведением становится для ребенка главным, это способствует развитию в нем чувства собственного достоинства и выработке правильной самооценки. Дети ведут себя плохо, когда они ощущают свое бессилие и неуверенность в себе, а также тогда, когда мы подавляем их собственное начало или даем почувствовать их «никудышность». Нет смысла наказывать ребенка, который и так уже чувствует неуверенность в своих силах.
Гораздо большего можно добиться, если внести в воспитательный процесс элемент радости и помочь детям развить в себе такое отношение ко всему происходящему, которое в дальнейшем поможет им преодолевать все превратности судьбы, поджидающие их во взрослой жизни. Начиная этот важный процесс, помните, что многие принципы воспитания, предложенные в этой книге, могут потребовать от вас настойчивости, терпения и, конечно же, немало времени.
Например, вы задались целью научиться играть на пианино. Каждый из нас знает, что для этого нужна практика. То же самое и с принципами воспитания. Их тоже необходимо «отрабатывать». Поначалу у вас может ничего не получиться, или получиться не так, как хотелось бы. Побольше терпения и практики — и уверенность придет к вам. Помните, что ошибки в таком сложном процессе неизбежны.
Необходимое условие ваших успехов на этом поприще — доверять способностям вашего ребенка. Это особенно трудно, так как мы еще не научились по достоинству ценить своих детей. А это может стать причиной того, что мы слишком рано опускаем руки... Доведите начатое дело до конца, поверьте в свои силы, разрешите себе совершать ошибки. И вы будете поражены тем, чего вы и ваш ребенок сможете достичь.

[Оленка2008]

Розповім про нашу доцю.
Робила вона недавно щось погане, чесно кажучи не памятаю, здається кидала мяч до стелі.
Я їй кажу: "Що ти робиш?" (типу роблю зауваження), а вона начебто і не чує. Я повторила питання ще раз. Вона нібито і не чує. Тоді я кажу:"скільки разів тобі казати - не роби так!!!"
Софійка повертається і спокійно відповідає:
"Ти не казала не робити, ТИ ТІЛЬКИ СПИТАЛА, ЩО Я РОБЛЮ?!!!!!!!"

[Натусiк]

Д1чата в мене також проблеми!!! Доньц1 15р.(п1дл1ткова криза), т1ль ки чую в1д не1, що вона негарна, товста(р1ст 1.70см., а вага-66кг.) ну х1ба це товста.У д1вчат е хлопц1 у не1 не мае (побила горшки з1 сво1м 2 тижн1 тому) 1 так кожний день.У школ1 н1чого не 1сть, щоб не поправитись, пот1м 1й стае погано(учител1 викликають мене , чи вона ,щось дома 1сть)Т ак кожний день , то вона хоче п1рс1нг, то хоче бути ЕМО, то хоче на Укр1ну. Вже втомилася все 1й пояснювати 1 розказувати, врод1 погоджуеться з1 мною ,а проходить час знову сп1вае сво1х " п1сень". Правду кажуть люди, що маленьк1 д1ти не дають спати, а велик1 --- жити.

[міріам]

Натусiк (8.5.2008, 16:23) писав:

Д1чата в мене також проблеми!!! Доньц1 15р.(п1дл1ткова криза), т1ль ки чую в1д не1, що вона негарна, товста(р1ст 1.70см., а вага-66кг.) ну х1ба це товста.У д1вчат е хлопц1 у не1 не мае (побила горшки з1 сво1м 2 тижн1 тому) 1 так кожний день.У школ1 н1чого не 1сть, щоб не поправитись, пот1м 1й стае погано(учител1 викликають мене , чи вона ,щось дома 1сть)Т ак кожний день , то вона хоче п1рс1нг, то хоче бути ЕМО, то хоче на Укр1ну. Вже втомилася все 1й пояснювати 1 розказувати, врод1 погоджуеться з1 мною ,а проходить час знову сп1вае сво1х " п1сень". Правду кажуть люди, що маленьк1 д1ти не дають спати, а велик1 --- жити.

Можливо Ваша донька робить це підсвідомо?Тобто я хочу сказати що була ,якась подія коли Ви навязали їй своє бажання і вона нерозуміючи почала опиратись .Або їй бракує уваги і вона так намагається її до себе привернути.Поговоріть з донькою ,як кажуть на чистоту ,а ще краще нехай вона говорить .В крайньому випадку можна звернутись до сімейного психолога.Бажаю Вам сімейного спокою та знайти взаєморозуміння з донею .Головне налаштуєте себе ,що все вдасться.

[Настюша]

А мені здається, що справа тут у тому, що з часом у дітей стають авторитетом не батьки, а ровесники, от вони і міняються....

[Viktoriya]

Натусiк, мені здається, що не варто відкидати проблему з вагою, у мене зараз 66 кг, так у мене двоє діток, а для підлітка, це справді забагато.
Поговоріть з нею, поясніть, що ви розумієте, що у вас теж були проблеми в її віці, згадайте, якусь історію. Нехай вона побачить, що ви її приймаєте і приймаєте, тобто розумієте, сприймаєте серйозно її проблеми. З вагою потрібно боротися, але не голодуванням, а раціональним харчуванням, нехай обовязково снідає і обідає в школі, а від вечері ви дозволяйте відмовитись. Нехай спортом займеться, танцями, головне щоб наватаження були фізичні. Ранкова зарядка і т.ін.
Хоче бути ЕМО, допоможіть їй, але мені чомусь здається, що їй це швидко набридне,
особливо, якщо ви підтримаєте ;)
Про пірсінг, хлопців та Україну, то вже складніше... але все можна вирішити, коли разом.
Почитайте Гиппенрейтер "Общаться с ребенком КАК?" цікаво і з прикладами, основні думки:
1. Безумовно приймати дитину.
2. Активно слухати його переживання.
3. Бувати разом.
4.Не вмішуватись в заняття зякими справляється самостійно.
5.Допомогати, коли просить.
6. Підтримувати успіхи.
7. Ділитись своїми почуттями (довіряти).
8. Конструктивно вирішувати конфліктні ситуації.
9. Бути привітним в повсякденному спілкуванні.
10. Обнімати не менше 4-х, а краще 8 разів на день.
Мудрості вам та терпіння.

[ROMZES]

Погоджуюся з Вікторією, аще мені здається що вона зараз у пошукові - у пошукові себе як особистості і це треба пережити. Не знаю як хто вважає , а на мою думку добре коли мама з донькою - подруги, тоді легше переживати проблемні періоди.

[Time Out]

Натусiк (8.5.2008, 16:23) писав:

Д1чата в мене також проблеми!!! Доньц1 15р.(п1дл1ткова криза), т1ль ки чую в1д не1, що вона негарна, товста(р1ст 1.70см., а вага-66кг.) ну х1ба це товста.У д1вчат е хлопц1 у не1 не мае (побила горшки з1 сво1м 2 тижн1 тому) 1 так кожний день.У школ1 н1чого не 1сть, щоб не поправитись, пот1м 1й стае погано(учител1 викликають мене , чи вона ,щось дома 1сть)Т ак кожний день , то вона хоче п1рс1нг, то хоче бути ЕМО, то хоче на Укр1ну. Вже втомилася все 1й пояснювати 1 розказувати, врод1 погоджуеться з1 мною ,а проходить час знову сп1вае сво1х " п1сень". Правду кажуть люди, що маленьк1 д1ти не дають спати, а велик1 --- жити.

Згадую себе в її віці. Проблеми з всагою на той час не виникали, але зовнішність моя мені не подобалася - і підборіддя не таке, і ніс, і ще там щось (вже і не пам"ятаю), але на той час іце були реальні проблеми, які мене хвилювали.
Спасло одне - я активно готувалася поступати до ВУЗу і тому просто не було часу переживати через зовнішність, а потім ці переживання самі собою відпали.
Тому я теж вважаю, що треба це просто пережити, і ще намагатися стати для доні другом. Не вимагати відвертості, а самій бути відвертою (звісно, в певних межах). Тоді і доця відкриється.

[Натусiк]

Хоча 1з зап1зненням.але дякую вс1м за поради 1 розум1ння(м1й комп на 2 тижн. в1дкинув був лаптики,тетер повернулися)Я стараюся яккнайб1льше говорити з нею,розум1ю,що це такий в1к,воно все з часом минеться,але 1нколи бувае важко,ось пожал1лася Вам 1 стало легше.

Хоча 1з зап1зненням.але дякую вс1м за поради 1 розум1ння(м1й комп на 2 тижн. в1дкинув був лаптики,тетер повернулися)Я стараюся яккнайб1льше говорити з нею,розум1ю,що це такий в1к,воно все з часом минеться,але 1нколи бувае важко,ось пожал1лася Вам 1 стало легше.

Хоча 1з зап1зненням.але дякую вс1м за поради 1 розум1ння(м1й комп на 2 тижн. в1дкинув був лаптики,тетер повернулися)Я стараюся яккнайб1льше говорити з нею,розум1ю,що це такий в1к,воно все з часом минеться,але 1нколи бувае важко,ось пожал1лася Вам 1 стало легше.

[Ясна]

У Дзвінки криза здаєтья почалася з першого року. Я все чекала коли минеться так і втягнулася :)
а 8-9 років дійсно складні. На все своя думка, своє ГАВ!
Про підліткову кризу боюся навіть думати.

[Zhuravlyk]

в мене теж росте непослух,а почалось усе десь в районі 2,5 роки(ну типу криза 3- літнього віку ),яка в нас повільно переходить в кризу 7- літнього віку...Боюсь думати,що буде далі-в підлітковому віці.Ми вже і з психологом займались,приходила до нас додому,так мала і з нею не дуже себе чемно поводила. Зараз мені знайомий порадив психолога,який займається в цілому родиною,а не тільки дитиною...тому що непослух дитини,її погана поведінка є протестом проти чогось....Можливо і спробуємо походити до неї

[Книжуся]

мамаПашіЖені (8.4.2008, 13:28) писав:

Останнім часом мій старший син, ще недавно такий хороший і вихований веде себе просто нестерпно. Нічого не хоче робити, постійно сперечається навіть у самому неважливому, починаючи від того, що одягати, і закінчуючи тим, йти на вуліцю чи ні, їсти разом з усіма чи ні і т.д.
Як у тому адекдоті, де Баба Яга завжди проти.
Що мені з ним робити?
Іноді опускаються руки.
До кризи підліткового віку ще далеко, кризу семи років благополучно вже пережили, а тут таке.

У нас таке саме. + до того всього ще й завжди перебиває старших. І в кут ставили і придумувала різного роду покарання але нічого не міняється. Мені здається, що тут якусь роль відіграють гени. Моя свекруха така ж - розмовляєш з нею, а вона як ніби на іншій хвилі, абсолютно тебе не слухає, займається своїми справами (тобто тими що для неї особисто важливі). Точно такий самий мій чоловік повністю вдався в свою золоту мамцю. Думає лише про ті справи, які важливі лише особисто для нього, про сімю починає думати після великого скандалу.

[Ніка]

Ох, і я в 10, а потім десь в 13 років була вредна, на все відгавкувалась. Ото вже мала зі мною мама... Але зі мною ніхто не панькався, як зараз з дітьми - по губам і все. Діяло трохи отрезвляюче. А потім у 8 класі мене перевели в іншу школу і в мене з`явилися справжні подружки + спортивні секції майже кожен день (волейбол, баскетбол, басейн). І мене якось відступило, не до того стало, вдома я майже не бувала, перед самим сном.
Мені здається, то це може бути через забагато вільного часу. Менше вільного часу - менше можливостей щось надумати на своє і мамине одне місце. А у спортивних секціях працюєш на результат, без якихось виправдань і відмазок, можуть з`явитися справжні друзі, підтримка. Ще планую залучити дітей до нашого сімейного спорту. Енергія тоді не на сперечання з батьками йде, а на результат фізичний, ще й батьки знаходять підхід до дитини, показують їй свою підтримку і турботу.
Ну як не спорт (але я глибоко переконана у важливості фіз виховання), то хоч якісь гуртки - співи, танці, живопис, акторська майстерність... Ну має ж дитині хоч щось подобатися. Головне, щоб не тинялася марно без діла. Має сили на суперечки з батьками? То на гурток теж сили знайдуться!

[оксаночка 82]

а в мене Валерія(7 років) ні вчитись ні слухатись не хоче.а ще й хамить як!може переросте,а якщо ні?бити не хочется,та бувають ситуації,що без ременя не обходимось.вона виє на кухні,а я в кімнаті плачу.стараюсь приділяти їй більше уваги,питаю чому так робиш?а вона мені-не знаю!