Допомога
Відправлено 31 січень 2010 - 11:22
Почну з неприємного перша моя вагітність закінчилась завмиранням плоду в терміні 10 тижнів
Ми дуже тяжко це пережили, а може ще й не пережили, бо таке ніколи не забудеться...Та після цього ми разом з чоловіком почали ретельно планувати вагітність( пройшли курс вітамінів, підлікували наші хронічні хвороби). І вже через 5 місяців, я знову завагітніла!!!
Взагалі мою вагітність можна вважати майже ідеальною. В терміні 9 тижнів, я за власним бажанням лягла на збереження ( боялася, щоб історія не повторилася). Токсикоз проявлявся лише в легкій тошноті. Дуже швидко почула рухи. Чоловік був на всіх УЗД, записували на відео і фотографували малюка.Одразу взнали що буде хлопчик. Чоловік був на сьомому небі від щастя (прямо в кабінеті УЗД, почав танцювати і скакати від радості)
.Перші 36 тижнів пройшли дуже легко.
Наступні тижні мене буквально мучили предвесники родів( нерегулярні схватко, відкриття 2 см., відходження пробки). Десь разів 4 ми їхали в роддом до нашої лікарки, як на роди. А вона весь час заспокоювала що це лише предвесники.В п'ятницю (10 липня 2009р.), в черговий раз я мала поїхати на огляд ( день ПДП). В 6 год ранку я проснулася від схваток, але не придала цьому значення ( таке і раніше було). В 10 год. ми з чоловіком зібралися їхати на огляд. Чоловік каже:" А може ти сьогодні народиш?", я кажу:"та ні, мабуть далі предвесники". Чоловік все ж захопив з собою документи і деякі речі. Ми їхали маршруткою, коли схватки були через кожні 5 хв.
Лікарки не бкуло на місці ( робили операцію), тому ми ще чекали 2-3 години. Побачивши мене вона засміялась:"Що знову схватки". Я кажу :"Через кожні 5 хв." Вона каже:" Якби це були справжні схватки, ти б не була така весела. Ну добре подивлюся тебе". Леся Богданівна була в шоці, коли зрозуміла що я скоро народжу. Нас з чоловіком одразу перевели у родзал.Чоловік був зі мною від початку до кінця, за що я йому дуже вдячна. Для мене це дуже важливо.
Мабуть не буду описувати які це болі - схватки.Це навіть важко передати словами. Лікарка запропонувала зробити анестезію, та поки ми радились з чоловіком, я вже почала родити.( Вже було пізно,- тай добре).
Аж не віриться, родила я менше 5 хв. Чоловік допомагав мені тужитись, правельно дихати... З першою потугою появилось пів головки, з наступною-родився синок. Отже в 15:45 на світ появився наш Андрійко, з вагою 3,150 і ростом 50см.
В чоловіка і в мене потекли сльози. Андрійка одразу поклали на мене, приклали до груді. 
Чоловік цілував мене казав,що я молодчинка, звуку не видала під час родів( він думав що я буду кричати, і він цього не витримає). 
Я вважаю роди пройшли ідеально, без жодного розриву.Дуже вдячна медперсоналу, а особливо своєму коханому чоловікові - МИ народили синочка!!!
Медсестри нашого синочка називали горобчиком, а я називаю його - пташенятком.
HAPPY END !!!
