[Пані Богдана]

Є тема про погані переклади для дітей, але знайти гарно ілюстровану українську дитячу книгу теж задача не з легких.

Статті про ілюстрації до дитячих книжок:

Прихований текст

http://poglyad.com/blog/21/183/
http://poglyad.com/blog/21/212/

Ясна (26.9.2009, 17:51) писав:

Обережно: книга !
нажаль крім поганих перекладів маємо ще одну проблему - малюнки в дитячих книгах.

Текст, що розкривається

Дуже добре пам’ятаю часи, коли україномовна дитяча книжка була
знахідкою. З якою радістю я і мої знайомі колеги вихователі
вітали книги видавництва „А-баба-галамага”. З щирим захопленням
зустріли ми і минулорічне видання „100 казок”. Проте, ложка
дьогтю, нажаль, втрапила в цю чудову книгу. А саме: в роботу
художників, які ілюстрували це видання. Хотілося б, щоб мої
зауваження сприймалися не як намагання спаплюжити роботу
видавництва, а як спробу допомогти зробити її досконалішою.
На першому малюнку зображено чоловіка який п’є (гідний приклад
для дітей?) разом з ведмедем. За атрибутами, в чоловікові
розпізнається козак Мамай.


Нагадаю, що козак Мамай є народною іконою, наявність якої була
обов’язковою в кожній хаті.
Відомий український археолог Шилов довів, що в козацькі часи
відбулося переосмислення старих міфів, їх подача на новому,
більш доступному для народу рівні. У ті ж часи відбулася
трансформація старого образу Бога-Спасителя (не плутати з
Христом) на новий образ козака Мамая. Іншими словами – це ікона,
яка дійшла до нас із дохристиянських часів.
Саме тому, що це ікона, кожна деталь малюнка має символічний
зміст. Дуб, який прибрано з малюнку позначає дерево Всесвіту, а
те, що Мамай сидить під ним, біля самого коріння, говорить, що
він присвячений Матері, нижньому, земному світу. Поза Мамая
схожа на зображення давніх кам’яних стел, які позначали собою
фалічні символи, і, значить, що Мамай знаходиться в Матері-
землі, таким чином її запліднюючи.
Музичний інструмент в руках Мамая вказує на те, що він є
сонячним божеством. У багатьох міфологічних системах сонячний
бог грає на музичному інструменті, наш народ зберіг цю традицію
у звичаєві ходити дивитися на свято Петра і Павла в поле, як
грає сонце.
Біля Мамая повинен бути зображений чорний кінь (його не має на
малюнку). Чому кінь має бути саме чорним? Вранці сонце виїжджає
на білому коні, щоб освітлювати наш світ. У вечері воно сідає
(звідси сонце сідає, Мамай теж сидить) на чорного, щоб світити у
потойбічному світі. Там воно бореться з темрявою і, перемігши
її, повертається до нас уранці.
На те, що Мамай збирається в потойбічний світ, вказує, також,
сова на дереві, правда її сучасні художники зовсім викинули з
картини, але на давніх картинах воно є обов’язковою.
Оселедець, хоча більш правильна назва - коса, вказує на те, що
Мамай є смертником (пор. у смерті коса, якою воно косить живих),
який має віддати у боротьбі своє життя.
Підводячи підсумки можна сказати, що Мамай символізує вечірнє
сонце, яке має померти в лоні матері-землі, щоб перемігши
темряву воскреснути вранці на небі.
За своїм символічним значенням український Мамай тотожний
єгипетському Осірісу, індійському Мітрі, Одіну, Христу, іще
багатьом іншим менш відомим, але не менш значимим богам
індоєвропейської міфології.
Тому малюючи наші святині, треба бути дуже обережним. Тільки
уявіть собі, який би піднявся скандал, коли б Ви намалювали
Христа, який п’є на брудершафт, та ще й видали це на першій
сторінці.

Далі хочу розповісти вам випадок, який трапився в одному з
дитячих садочків. Вихователька проводила відкрите заняття з
дітьми четвертого року життя. Основним наочним матеріалом на
g`mrr3 служила велика, власноруч виготовлена книга з
ілюстраціями. Невідомо чому, позитивні персонажі були одягнені в
російські сарафани, а негативний (лисиця з великим квадратним
підборіддям та гострими зубами) в українську вишиванку.
Коментарі мабуть зайві, але все таки не втримаюся. Нічого б
не було страшного, якби всі герої були одягнені в український
одяг. Адже в народі існують і добрі і лихі. Та протиставлення
йде на рівні двох національних культур. Представники однієї
культури – хороші, а іншої (як не дивно, рідної) – погані.

Звісно, що дитина у віці чотирьох років про це не думає. Вона
просто запам’ятовує загальний образ добра та зла. І через рік на
пропозицію вибрати між сарафаном та вишиванкою дитина обере
сарафан. А що вона обере через десять років? І хто запідозрить в
цьому виховательку?
Ви скажете, що не все так складно. В даному випадку так, адже
на занятті була обмежена кількість дітей, не всі уважно слухали,
та й вихователь має менший авторитет ніж мама.
Проте книгу, про яку йдеться мова, дитина розглядатиме разом
із мамою, тобто враження від побаченого і прочитаного буде
набагато сильніше. Та і книг, як я розумію, набагато більше,
тираж, нажаль, не вказаний, ніж кількість дітей на занятті.
Тож, що ми побачимо, відкривши „100 казок”? Візьмемо великі
ілюстрації на сторінках 9, 13, 15, 25, 45, 73, 77, 83, 97, 101,
117, 121,146, 151.
На два позитивних жіночих персонажа в національному одязі
приходиться чотири негативних в національному одязі та дев’ять в
іноземному, зокрема польському, російському, ще бачила віяння
французькі, іспанські тощо.


Майже кожен з цих дев’яти персонажів
має елемент українського одягу. Можливо художники видавництва
підтримують думку, що світ почався з України (я теж прихильниця
цієї думки), але дівчини в французькому корсеті та українському
віночку де стрічки розписані візерунком (здається, це
називається батік) навіть для мене забагато.


Кінець кінцем, книга називається „Найкращі українські народні казки”,
то чому ж у ній українське слово не підтверджене наочно?
На що ще звертаєш увагу, так це на очі, які неприємно вражають
на ілюстраціях до казок про тварин. Маленькі, широко розставлені
очиці здавна використовувалися в літературі для опису
негативного персонажа. Чим же так дошкулила „Рукавичка”, що
подібний малюнок випустили у світ?


Спадає на гадку народна мудрість: „Хто думає про рік – сіє
пшеницю. Хто думає про десять років – садить сад. Хто думає про
вічність –виховує дітей.”
Дуже хотілося б, щоб цим принципом керувалися люди, які
сьогодні формують духовні засади наших дітей. Тому потрібно
створювати умови, за яких би відновлювався перерваний зв’язок
поколінь, щоб народна пам’ять переливалася в свідомість і
підсвідомість найменших українців, щоб їхній світогляд
формувався відповідно до народних світоглядних позицій. Адже
тільки нація, яка усвідомлює своє місце у світовій культурі,
спроможна розвиватися, збагачуючи світ духовно і матеріально.
Наші діти сьогодні залежать від нас, тому давайте передавати в
майбутнє найкраще, що маємо у своїх душах, адже ми будуємо
Вічність.

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 18 січень 2010 - 19:26

[Пані Богдана]

Дуже люблю та поважаю видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, але "Дитяча Євангелія 2009" викликає у мене обурення саме через ілюстрації. Своєю надмірною похмурістю малюнки нагадують православні ікони. Коли на них дивишся хочеться ридати, а не радіти. "Євангелія" перекладається, як "радісна звістка", а такі книжки змушують дитину думати, що Ісус нудний і грізний та викликають відразу до Бога і Біблії. Гадаю, що такий неякісний продукт, як цю книгу, дітям краще не показувати.

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 18 січень 2010 - 20:59

[pacis]

Я трошки у себе викладала гарних ілюстрацій.
Дуже багато радянських книжок ілюстрували талановиті художники, а зараз все фотошопне. :( Мало того, що без смаку, і з жахливим порушенням елементарної композиції.
Так ще й заполонили книжки персонажі з явними рисами аніме чи диснеєвських мультиків. По-перше - поганезні ілюстрації, по-друге - гірше крадіжки така переробка.

"Пудін і лягушка", нанайська казочка.
Ілюстрації Г.Д. Павлішина (сибирський художник, зараз розписує храми).

[Пані Богдана]

Мені дуже подобаються дивовижні ілюстрації Рут Сандерсон:

Текст, що розкривається

До казки про Попелюшку:











Спляча Красуня:



Інші казки:

Користувач подумав і додав через 15 хв.:
pacis, дуже оригінальні ілюстрації. Мені в дитинстві також дісталося від мами кілька радянських книжок з чудовими ілюстраціями. Особливо я любила про Попелюшку та вірші Наталлі Забіли. Шкода, що вони не збереглися до сьогодні.

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 18 січень 2010 - 21:42

[pacis]

Пані Богдана, у мене досить багато книжок збереглося.
Я буду потроху викладати самі цікаві. Мені також дуже подобаються ілюстрації у книжках видавництва Абабагаламага. Але щодо того, що вони досить одноманітні (в одній з наведених статей було таке), не згодна. Досить різні за стилем художники ілюструють казки. І ще дуже якісні книжки.
Ще гарні ілюстрації в дитячих книжках "Видавництва Старого Лева" і "Махаон".

Шукала якось гарні казкі Пушкіна на подарунок. Не знайшла, дівчата... :( Ну такі вже картинці, вибачте, сороміцьки (тьоті з декольте у еротичних позах), плюс, дуже погана робота з текстом, обирають такі шрифти, що їх важко прочитати.
Знайшла одну книжку, гарні ілюстрації, але в перекладі ... на англійську :)

[Пані Богдана]

Я теж не зовсім згодна з автором статей, але у них викладено багато різноманітних малюнків з дитячих книг. Більшість книг Абаби й справді гарно ілюстровані, мені найбільше подобаються малюнки В. Єрко та А. Джанікяна. Ще у видавництва "Богдан" і "Брайт Букс" хороші ілюстрації.

[Ясна]

З мого досвіду роботи з дітьми до ілюстрацій склалися тпевні вимоги:
малюнок повинен відповідати віку дитини.
Чим менший вік - тим простіша композиція, менше дрібних деталей,.
Десь з трьох років композицію добре було б робити сюжетною, щоб на ній зображалися певні дії, щоб за малюнком можна було проводити бесіди, описувати його.
малюнки мають зображати сучасні реалії, знайомі дитині(якщо це віршики чи оповіданнячка), тобто квартира має бути не 40 років, а з сучасним телевізором чи пилососом, одяг на героях відповідний, а не 19 сторіччя.

[pacis]

Ясна (19.1.2010, 10:23) писав:

З мого досвіду роботи з дітьми до ілюстрацій склалися певні вимоги:
...
малюнки мають зображати сучасні реалії, знайомі дитині(якщо це віршики чи оповіданнячка), тобто квартира має бути не 40 років, а з сучасним телевізором чи пилососом, одяг на героях відповідний, а не 19 сторіччя.

Щодо останнього пункту, дозволю собі не погодитися з вами частково. Можливо до якогось віку (2,5-3 роки) це актуально. Але багато є віршованих казочок, де герої зображені в народних костюмах. Це дуже добре, формує у дитини основні поняття про час (минуле, сучасне, майбутнє), про традиції, одяг та побут. Не думаю, що сучасні елементи необхідні в ілюстрації. Навпаки, ілюстрація має стимулювати уяву, викликати зацікавленість.

Повідомлення відредаговано pacis: 19 січень 2010 - 12:49

[Ясна]

Я не говорила про казкових персонажів, якщо віршик на 8 березня про маму, то маму бажано намалювати сучасною жінкою, а не образ жінки 30 чи 60 років.

[tusij]

Меня в детских иллюстрациях отталкивают рисунки, как бы их точнее описать.. Ну такая абстракция, своеобразный стиль художника. Но, извиняюсь, когда при этом ребенок не может угадать, что это волк, лиса и заяц, то кому они нужны. Или для маленьких детей море текста - стихов и небольшой рисунок..

Повідомлення відредаговано tusij: 19 січень 2010 - 22:56

[Пані Богдана]

Найкращі художники-ілюстратори дитячих видань

Текст, що розкривається

1. Кейт Грінвей (Kate Greenaway, 1846-1901)

Критик Боб Спіл (Bob Speel) відгукнувся про цю британську художницю так: «Вона відома своїми солодкими як цукор зображеннями маленьких діток... Сучасній людині важко звикнути до таких малюнків як до витворів мистецтва – адже зараз схожі третьосортні зображення заполонили усе навколо…» Малюнки Кейт Грінвей невинні, світлі, з дітьми в одязі вікторіанської доби. Художниця використовувала прозорі, чисті тони акварелей, цікаві композиції та сюжети із «Казок матусі Гуски». У Великобританії талановитих дитячих ілюстраторів щороку нагороджують медаллю Кейт Грінвей.



2. Джесс Вілкокс Сміт (Jesse Wilcox Smith, 1863-1935)

Ця американська ілюстраторка – учениця школи видатного художника й педагога Говарда Пайла. Вілкокс плідно працювала із журналом Ladies Home Journal, також відома численними плакатами, афішами і малюнками до книжок для наймолодших. Серед 40 проілюстрованих нею видань були «Маленькі жінки», «Гайді», «Водяні дітки». Художній стиль ілюстраторки вирізняється цікавою композицією, чудовими кольорами, здатними привернути увагу дітей. За іронією долі, художниця, яка все життя малювала для дитячих книжок та жіночих журналів, так і не вийшла заміж і не мала власних дітей.



3. Артур Ракхам (Arthur Rackham, 1867-1939)

Англійський ілюстратор, переможець виставок у Мілані та Барселоні, автор малюнків до «Казок братів Грімм», «Пітер Пен», «Сон літньої ночі», «Різдвяна колядка», «Перстень Нібелунгів» та ін. Артур Ракхам був сином свого часу, коли правила королева Вікторія і творив Діккенс. Тож його малюнки характеризуються прискіпливо вималюваними деталями, складними орнаментами і частим виконанням поєднання чорного і коричневого, які найкраще підходили для надзвичайно реалістичного зображення орків, тролів, банши, фей та інших казкових створінь.



4. Максфілд Перріш (Maxfield Parrish 1870-1966)

Мистецький почерк Перріша характеризується використанням олійних фарб, вимальовуванням деталей із реалістичною точністю та природною чіткістю, чого він досягав завдяки техніці накладання фарби у кілька шарів. Стиль цього художника унікальний і впізнаний, проте його важко пояснити чи описати. Один із кольорів палітри, «Синій Перріш», названо на його честь. Художник часто зображував дітей або фей на тлі широких панорам, огорнених золотавим світлом із густими синіми тінями. Багато сучасних виконавців (Енья, Елтон Джон, Moody Blues) черпали натхнення у картинах Перріша, виставлених у нью-йоркському музеї «Метрополітен».



5. Джоні Груель (Johnny Gruelle 1880-1938)

Більшу частину життя художник присвятив створенню карикатур для газет і журналів. У 1918 році вийшли друком «Історії ганчір’яної Енн», успіх яким забезпечили саме ілюстрації Груеля. Він створив також серію малюнків до казок братів Грімм. 1929 року художник розпочав малювати свій комікс «Брут» для «Недільної газети», який публікували протягом дев’яти років. Роботи Груеля вирізняються незвичайно композицією, використанням яскравих, але гармонійних барв та високою авторською технікою.



6. Н. К. Вейт (N.C. Wyeth, 1882-1945)

Справжнє ім’я Ньювелл Конверс Вейт (Newell Convers Wyeth). Американський художник та ілюстратор, найкращий учень школи Говарда Пайла, засновник династії художників (його син Ендрю та внук Джемі теж художники). Н. К. Вейт тривалий час працював для видавничого дому Charles Scribner's & Sons, і 25 книг із серії класики, які він оформив, принесли йому славу й увічнили його ім’я серед найкращих ілюстраторів світу. Малюнки Конверса вирізняються емоційністю пози та жесту, що додає зображенню драматизму. Художник максимально втілив у життя гасло свого вчителя – «Картина має оживати».



7. Доктор Зюсс (Dr. Seuss, 1904-1991)

Справжнє ім’я Теодор Зюсс Гейзель (Theodor Seuss Geisel), американський письменник і карикатурист. За життя цей талановитий чоловік опублікував понад 40 дитячих книжок. Ці видання запам’яталися читачам яскравими персонажами, яких малював сам автор, та частим використання римованої прози. Його найвизначнішими роботами є «Зелені яйця і шинка», «Кіт у капелюсі», «Одна рибка, друга рибка, червона рибка, синя рибка». Сам автор характеризує свою творчість так: «Я люблю нісенітниці, адже вони натреновують клітини мозку». Його ілюстрації власних чудових історій, можливо, виконані недосконало з погляду техніки малюнка, проте вони давно вже стали класикою дитячої літератури.

За мотивами книжок Зюсса неодноразово ставили спектаклі на Бродвеї, знімали мультики та художні фільми.

Прихований текст

http://www.rate1.com...literatura/548/

Щоправда мені остання ілюстрація здається якоюсь неприємною і, навіть цинічною, малюнок більше нагадує карикатуру.

[Ясна]

Валентина Мельниченко
Як на мене, кращого ілюстратора українських казок не має.

Текст, що розкривається

[pacis]

Як казав Аркадій Гайдар:
""Для детей надо писать так же, как для взрослых, только чуточку лучше".
Власне, і малювати, я вважаю, також :)
Ілюстрації до книжки "Городок в табакерке", 1981
Художник - А. Кошкин

Текст, що розкривається

[Пані Богдана]

Мабуть, найкращі ілюстратори - це самі автори, адже хто ще може так точно передати настрій казки, характер героїв. Одна з таких письменниць - Беатріс Поттер. Її малюнки дуже добрі і, в той же час - реалістичні:

Текст, що розкривається

Ще мені подобається Арсен Джанікян:











Але найбільше я люблю малюнки Владислава Єрко. Завдяки його ілюстраціям відразу поринаєш у дивовижний світ казок:

До речі, тепер можна замовити будь-яку ілюстрацію з книжок видавництва А-Ба-Ба-ГА-ЛА-МА-ГА у вигляді картини:


Кость Лавро: "Вакула з Оксаною" (До повісті М.Гоголя "Ніч перед Різдвом")

Прихований текст

http://www.ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%97%...%B8%D0%BD%D0%B8

[Gelena]

Мені також подобаються ілюстрації Катерини Штанко. Наприклад, ці з "Улюблених віршів"



Симпатичні також її ілюстрації з нового "Золотого павучка"

[Пані Богдана]

А тепер про погані ілюстрації:

Цитата

Зате "БУКВАР" від в-ва "Освіта" отжог одним малюнком, який взриває мій мозок щоразу, як я його бачу.. Які асоціації виникли у художника після прочитання народної скоромовки "кіт котив коток по току, коток попав на лапу коту"? Слова "не бійтесь зазирати у словник" явно не для нього, тому на нещасного кота в уяві митця наїхав... асфальтоукладач. По-народному - "каток". Це і зобразили!

Прихований текст

http://gohatto-n.liv...606.html#cutid1

А ось іще про "хитрощі", до яких вдаються ліниві художники:

Прихований текст

http://bezukh.livejo....com/33529.html

[Пані Богдана]

Ілюстрації у книжці від А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ "Песик та його місячні друзі" барвисті, оригінальні, але грубуваті - дітям важко їх сприймати. До того ж, песик зображений із завеликою головою, що виглядає непропорційно по відношеню до маленького тулуба, а неправдоподібно синій кіт зливається з ніччю. Ще мені не сподобалось, що на багатох малюнках песик зображений з люлькою: в казці такого немає, то вже бачення художника і не дуже хороший приклад для дітей.

Текст, що розкривається

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 20 січень 2010 - 23:51

[pacis]

Щодо ілюстрованих книжок, які я не любила та не розуміла у дитинстві.
Одна така була, з серії "мультіпликатори - дітям".
"Дом, который построил Джек", з ілюстраціями художніка-аніматора Андрія Хржановського.
Я навіть відкривати ту книжку не любила, настільки неприємні та незрозумілі картинки для мене були. Хоч зараз мені важко сказати, чому.

Повідомлення відредаговано pacis: 21 січень 2010 - 02:26

[Пані Богдана]

У мене в дитинстві була японська казка про Ісумбосі. Ілюстрації там були добре виконані, але занадто похмурі, тому я її не любила і навіть не читала.

[Пані Богдана]

Ілюстрації Катерини Штанко до казки "Царівна-жаба":

Текст, що розкривається

Дещо похмурі, але досить гарні та оригінальні, в народному стилі.

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 22 січень 2010 - 23:10