[mum of 4]

Переглянула всю гілку "Родинне коло", є 3 теми (наболілі) про свекрух, є про свекрів, кумів і тд, ніби нема теми про братів-сестер.....
А мене напевно, содні прорве, особливо підчас свят....
Розумію, що ми з братом зооооовсім різні, хоч маєму ту саму маму і того ж тата. Але значна різниця у віці, цілком різне виховання, абсолютно різні характери даються взнаки. Але така ненависть? Просто УДЖАС! У мене просто вже здають нерви.
Йому минуло 20, а спорить і перепеирається, та щей обзиває мого 2 річного сина! Навіть мама, яка сліпо його любить все ж більше як мене, помітила що мій малий у тих спорах мудріший.
Людині 20, а відповідати за ніщо не хоче, всі йому щось винні і зобов"язані...
Поки я була 3.5 р на Україні, то всі мої речі перебрав -- все, що йому підійшло привласнив, а решту моїх скромних "скарбів" гамузом викинув у гараж. Я приїхала, мого компа нема, питаю де? --- розібрав, бо його поламався!!! Батьки, щоб загладити конфлікт сказали, що мій перегорів, коли вибило напругу і вони купили новий. То ніби то мав бути мені замість мого. 4 міс було спокою (відносного), бо сканер-прінтер і тд теж дало ноги... Так місяць тому у того "мудрого" зламався комп, то він забрав до себе мій, БО ЙОМУ ТРЕБА!!!!! Батьки вплинути не змогли, бо тупо матом посилає і десь всіх має.
Живе ВОНО внизу (в бейсменті зробили йому 2 кімнатну квартиру), світло горить нонстоп, ключ є тільки в нього і.... ясно що він нізащо не платить! Зато їсти приходить нагору (а нащо йому продукти купляти?!) Так я ще маю за ним і його красунею посуду мити, бо у них нема часу! Прати приносить свої брудні речі нагоруі ще обурюється, що йому чисте не поскладала! Лишнє казати, що нічим він ніколи не помагає. До свят готувались, то я ще досі відійти не можу, бо руки-ноги спухли, а він навіть за собою сміття не міг винести.......

Після місяця боїв відвоювала комп назад, він собі купив новий.... чи надовго?!

На місці батьків я б копнула того хруня з хати, хай іде і собі сам голову мастить.

Писала б багато, але.... що то дасть?

[Романівна]

mum of 4, як на мене, тут вина батьків - виростили тепличне створіння. хай би спробував місяць-другий прожити на власно зароблені гроші - тоді й помінявся б відразу. невже мама з татом не можуть до нього "вивернути кожуха"? хоча що тут радити - у мене схожа ситуація з чоловіковим братом, тільки він старший. живе з жінкою на квартирі, а мама і мій муж платять за них квартплату і 5 кредитів.

[Метелик]

Для мене ця тема теж дуже актуальна, в мене брат старший, вже скоро 30, а поводиться досі як дитина( хоч деякі його вчинки дитячими і не назвеш). І про тепличні умови це правильно, бо в мене брат ніколи не знав обмежень (а особливо зараз коли в мене є сім"я а він сам без дівчини, то його мама ніби жаліє постійно):попав в аварію через дурість і розбив новесеньку з салону машину- не страшно зремонтуємо;тратить гроші на право і на ліво- це добре, поки молодий хай гуляє,;кожен день з іншою дівчиною-не біда він молодий....І так постійно, хоч я вже багато разів говорила мамі що він став залежним від грошей егоїстом і просто корисливою( можливо про брата такого говорити не варто) свинею, та вона цього не бачить, бо коли він з нею то це ангел, і навіть якщо він їй грубить, це все пробачається.Мій брат так змінився, що просто спілкуватись з ним не хочеться, а змінити цього я не можу хоч бачу що ці зміни продовжуються....і скоро це буде майже чужа людина!

[mum of 4]

Навалялла тут, легше не стало, а ... якось ще гірше...
Воно на Різдво зматюкало тата, пообзивало мене.... І все йому сходить з рук. Паразитуючий організм...

[mum of 4]

Кілька годин назад сидимо ми з мамою і обговорюємо приїзд-відїзд мого двоюрідного брата з сімєю. Він же хресний мого старшого.... Так от ніразу не спитав як там малий (він на Україні) фактично від хрестин і не згадує.... А мама, "....ось бачиш, взяла собі, а другого взагалі чужого!" (Ну другий хоч чужий, то хоч на Миколая згадав за похресника і подзвонив. І він спправді, досить віддалена людина --- на той час кращого вибору не мали. Ну невезе нам з хресними татами... Мама закинула то, що ми не взяли брата за хресного ні першого ні другого разу. Першого разу йому було 15 -- списували, що дурний бо вік такий. То я сказала, що поживемо побачимо, як помудріє , то на другу дитину візьмемо. Не помудрів і взяли просто знайомого -- зато побожна порядна людина, надіюсь, що хоч молиться за малого деколи.
Чому я то тут пишу, а не в тему "куми"? Бо мама сиділа і з таким жалем, як то тепер двоє і ні до одного не візьмеш?! (хОч чесн, коло вузьке і знову брати якось і нема кого....)Але я їй заріклась брати Лесика (Щоб він мені ще моїм дітям щось втикав як хресний?!)
Тут нашу розмову перериває звук "зноги" відкритих дверей і повишені тони бичка (11 година вечора) Я мовчу. А він до мами з притензіями хто до нього ходив і щей посмів захлопнути двері. Мама каже, ми були тут (вона з роботи прийшла в 9 вечора) Я якось стрималась і мовчу. Так він до мами, "тобі що поголові дати?!" Мати до тата я від нього чую не раз, але до мами? Яка сліпо завжди всюди його вигороджує, ото відплата. Після кількох матюків БИДЛО забралось, грізно сказавши, що нікуди ви мене не виженете. (Цікаво, чи наважиться мама звернутись по допомогу в поліцію, бо інакше, справді, плювати він хотів на всіх нас)
Воно паразитує на шиї батьків і ще й сміє плювати в душу!
Більше слів у мене нема. Не знаю, наскільки часу хватить у мами розуміння мене чого я не хочу ТАКОГО хресного своїй дитині. Але після согоднішнього я його взагалі знати не хочу!

[natalia220]

mum of 4, співчуваю, що на такому терміні ви ще повинні портити нерви із-за придурка. Думаю ви вже звикли, хоч до такого тяжко звикнути. Розумію вас, але в мене такі відносини не з братом, а з татом (трохи не в тему). Це навпаки зближує нас з братом, бо ненавидить він нас обох, а мама нічого йому не каже, аналогічно як в вас. Я думаю у вас два варіанти: чекати поки змудріє - хоч можна не дочекатись, або забратись звідти, але треба мати де жити. А що на це все каже ваш чоловік?

[mum of 4]

Минула 2 ночі, а я не можу від того всього заснути. Сижу чухаюсь (від нервів всесвербить!) Чоловік на Укр і не хочу його в то все втягувати, бо вже к-ка років назад втягнула. Він "ставив" брата на місце імейлом, який брат по сій день зберігає і використовує проти репутації чоловіка. Для батьків власна дитина завжди най-най і батьки завжди знаходять сили прощати і забувати.
В кінці місяця має багато що вирішитись, тоді і буду знати де жити, а зараз буквально з 3 дітками сама окремо піти жити не можу. Стараюсь уникати придурка і не контактувати взагалі. От і все.

[Хвилинка до...]

mum of 4, співчуваю але боюсь що якщо до 20 років людина не міняється бо не хоче то і надала малоймовірно що зміниться.

[Ляля200]

Люди добрі...Оце так. Якраз вчора писала повідомлення в темці "Найоптимальніша різниця між дітьми". Чесно кажучи після всього перечитанного все більше є впевненості і тої думки, що різницю між дітьми потрібно "приміряти на себе", щоб не було тоді жахливо боляче за своїх дітей, які, ніби-то, і родина а могли б і позабивали один-одного...

У вашому випадку можна тільки поспівчувати батькам..., бо ж вони дійсно на ТАКЕ не заслуговують!

В мене в родині чоловіка є такий феномен: від самого народження його баби і її рідної сестри точиться війна. Двоє рідних сестер, обом вже за 70, а ви б чули шо вони виробляють... Спочатку вони ділили любов батьків, потім їх хати, потім приданне і т.д. Жах один!!!
Дійшло до того, що ніби-то одна другій наговорила, що її спаралізує - то й дісно бабу через місяць спаралізувало (я, звичайно в ту маячню не дуже і вірю). А, як подумати, то ж рідні сестри і в них на тому світі вже більше нікого немає (маю на уавзі, що вони найстарші залишились) і самим вже поза 70, як так???

Повідомлення відредаговано Ляля200: 09 січень 2010 - 11:46

[попелюшка]

Оце почитала темку і одразу згадала про маму і її сестру.Дві абсолютно нормальні жінки, яким в житті нічого не приходилось ділити, у обох чудові сім"ї, живуть за 150 км. одна від одної і так НЕ ЛЮБЛЯТЬ одна одну!В дитинстві я цього не помічала а зараз то це просто очі ріже! Я навіть не знаю чи вітають вони одна одну зі святами! А найгірше що це відображається на нас, їхніх дітях. Мене наприклад просто вбиває, коли я говорю мамі що іду до тітки в гості(я з нею живу в одному місті)то її просто тіпати починає!!хоча зовні намагається нічого не показувати. А у мене якесь відчуття вини після тих гостей з"являється..А ще мені смішно стає коли мама починає згадувати(вона менша на 4 роки) як її сестра в дитинстві не брала кудись там її з собою, чи роботу по господарству на неї перекладала,скільки це можна пам"ятати?? вже років 40 після того минуло!!Невже дитячі образи можна пронести через усе життя і дозволити цьому зіпсувати стосунки назавжди?

[orestyk]

Дуже актуальна тема,в мене теж є брат і його відношення до батьків відштовхує мене від думки шо треба мати ще одну дитину.Йому 25 ,молодший на 4 роки,батьки завжди більше його любили,а зараз той хам пискує до батьків,звільнився з роботи,сидить грає ігри а мама жаліє його,і плаче одночасно.Любить попити пива через день,не відповідає на дзвінки не хоче спілкуватись з мамою(з людиною яка давала йому все)щоб дати йому краще життя поїхала за кордон,відкупили від армії,компютер,собака,скутер,медучилище,робота одним словом давали все,зараз не слухає нікого і не знаємо до кого звернутись,мама доказує мені що це ДЕПРЕСІЯ,а я рахую що в дитинстві мало били а зараз не можуть дати раду,страшно від думки що колись як батьків не стане я маю мучитись з ним все життя бо він брат мій ,(а потім почне розбазарювати майно яке батьки нажили).І для чого родити більше як одну дитину?шоб потім одна ненавиділа іншу?його в житті нічого не цікавить і дівчини йому не треба,живе як та лобода,ні мій син його не цікавить(хресний батько)ми вже думали може підшити,чи в церкву завести,чи до психолога?чи по голові надавати?хочеться шоб все було добре,як в людей,батько впливу немає бо полюбляє випити,може це все він винен?

[Romashka_2009]

Ой, дівчата. Ця тема так чи інакше зачіпає всіх! В мене з сестрою якось все більш-менш спокійно, а в мого хлопця з братом.... То є справжня "кара Божа"! Нагле, невдячне... Добре, що мій коханий старається менше з ним спілкуватись (і собі нерви псувати). А от батькам як тяжко...Особливо маму шкода. Вона так старається, щоб в нього все було, шкодує його. А не треба, треба було ще в дитинстві бити, і так щоб аж синій ходив... (Хоч яка мама руку на дитину підніме).Але на мого хлопця їм рука піднімалась...

[sun*]

У мене є брат і сестра з якими мені дуже повезло !!!!Брат старший від мене на 4 роки а від сестрички я старша на 6 років! З самого дитинства ми були дружні ,є багато приємних спогадів .Брат мене завжди захищав ,а коли пішов на роботу давав гроші мені і сестричці щоб ми собі щось купили !І зараз коли ми вже дорослі ,брат живе у іншому місті і у нас є вже сімьї ,ми звонимо один до одного ,спілкуємось !

[Time Out]

Може, це виглядатиме жорстоко, але в більшості випадків батьки самі винні в тому, що виховали таких дітей. Чомусь вважається, що коли дати дитині све в дитинстві, то на старості вона батькам відплатить тим же. А ні. Вседозволеність, відсутність обов"язків і обмежень роблять з будь-якої людини егоїста, закоханого в себе. Тоді ті ж самі батьки з невинним виглядом розповідають усім (чи тримають це у собі) що як же так - ми йому (їм) усі, а він (вона) такі невдячні. Насправді ці ж самі батьки зіпсувавши дитинсьтво власній дитині, зробили з неї "морального інваліда". Ви думаєте, таким людям дуже добре жити? Аж ніяк не так. Без друзів, без поваги, без розуміння сенсу свого власного життя, вони - як той бур"ян при дорозі отруююьть життя всім оточуючим. І ьакі люди ніколи не дорослішають, все життя вважають себе обділеними.
У нас в сім"ї, слава Богу, такого немає. І мої бабуся з дідусем, і мама з татом ніколи не робили і не роблять різниці між дітьми чи внуками, намагалються приділити увагу всім однаково. Тому ніхто не паразитує за рахунок інших. Кожен уже має свої сім"ї, зате ніколи не забуває про родину. Я знаю, що в бцдь-якій скруті можу покластися і на різного брата, і на будь-кого з двоюрідних. Так само я завжди готова йти на допомогу кожному з них. Сім"я, родина, батьки, брати-сестри - то святе.
А от у моєї свекрухи є сестра незадоволена життям. Вона вважає, що моя свекруха винна їй щось, бо вдало вийшла заміж, має двох дітей, чотирьох внуків - щаслива і багата. А тітка все життя займалася лише собою, через свій препаскудний характер не вийшла заміж, ніколи живучи в селі не тримала ніякого хазяйства, крім курей. Ніколи нікому не допоможе, лише вважає, що їй винні. Звісно, їй допомагають, бо таки стара людина. Але ніколи нікому не подякує. Я намагаюся порідше її бачити, хоча й розумію - бідна людина. Сама своє життя перетворила в ніщо.
Ось так.
Тому ми як батьки повинні зробити все, щоб не допустити такого у своїх сім"ях, не робити різниці між дітьми, зробити все, щоб вони виросли друзями, а не ворогами. Повірте, від нас як батьків залежить багато чого.
Ось давайте подивимося. Romashka_2009 пише: "Вона так старається, щоб в нього все було, шкодує його."
orestyk пише: "батьки завжди більше його любили,а зараз той хам пискує до батьків,звільнився з роботи,сидить грає ігри а мама жаліє його,і плаче одночасно".
Метелик пише: "в мене брат ніколи не знав обмежень (а особливо зараз коли в мене є сім"я а він сам без дівчини, то його мама ніби жаліє постійно):попав в аварію через дурість і розбив новесеньку з салону машину- не страшно зремонтуємо;тратить гроші на право і на ліво- це добре, поки молодий хай гуляє,;кожен день з іншою дівчиною-не біда він молодий....І так постійно"
І це лише деякі з цитат.
Висновок - батьки самі винні, а тепер пізно щось міняти. Ось і терплять насілдки свого "виховання".
А чому мають мучитися ще й інші діти? Чому хрорша людина має тягти на собі ще й паразитуючий за чийсь рахунок організм? Я вам, дівчата, дуже співчуваю. А порадити можу лише одне - тримайтеся від таких "родичів" по можли вості подалі. Ви не повинні через них ламати своє життя. Ви - це ви. А вони - це вони. Здоровий фізично і розумово парубок чи дівка завжди знайде за бажання спосіб вижити у цьому світі. Допомагати треба, а не вирішувати за когось ним же створені проблеми.
Якщо хтось зі мною не згоден - пишіть. Радо вислухаю вашу думку.

[sun*]

мамаПашіЖеніБогдана-дивно але сімьї де одна дитина нормально вихована а друга просто кара божа ! напевно просто у дитини такий характер з самого дитинства ! і є діти які просто не слухаються своїх батьків і у дитинстві і у старшому віці ! У деякій мірі поведінка залежить від виховання дитини але не думаю що на всі 100% !

[Atem des Lebens]

mum of 4 я вам дуже співчуваю і ще у такому положенні надивитися на усе це, батьків шкода і діти Ваші це все бачать? А Вашому братові я навіть незнаю, що допоможе, інколи дивуюся в колі своїх знайомих, знайомі нормальні люди виховані, а діти виростають ну просто одним словом і нескажеш, чи це через мірна батьківська любов, навіть десь у Біблії читала, що любов батьків до дітей повинна мати межу, а через мірна любов і небачення - це як гріх. І жаль ваших батьків.
В мене із сестрою нормальні відносини, але є багато чого я вважаю, що їй дозволяють аж занадто - і ще одне найобідніше, те що вона нехоче чи невміє оцінити того, що їй дається, наприклад в мене ібльш менш порядна заробітна плата, і я стараюсь дати їй те що не можуть дати батьки, комп'ютерний стіл купила її реакція "нормальний", хоч якусь охоту проявилаб при його складанні і приєднанні комп'ютера розставлянні речей нічого, раз купила телефон моб., бачу знов хоче новий, немала хрестика золотого купила, ви неподумайте, я нежаліюся, вона в літі мені два місяці бавила дитину, але хочеться, щоб вона оцінила те що для неї робиться, а вона вважає, що так має бути і що їй ще погано живеться. Просто ми колись могли ходити на навчання до школи в університет і так неперебирали речами, а в неї усе на один сезон, а грощі так легко неприходять. Вибачайте. Але все ж вона моя сестра і найрідніша, яка б вона небула я її дуже люблю.

[Mas'ka]

Загалом, ця тема не є для мене актуальною, оскільки, в мене хороші стосунки з сестрою. Проте в нас в дитинстві, та й зараз робили різницю, мотивуючи різними характерами - я - самостійніша, а сестра потребує підтримки і т.д. Інколи бувало образливо. Проте, я вважаю великим плюсом те, що нам дозволяли вирішувати власні конфлікти самим. Ніхто з батьків ні за кого не заступався, а казали - самі вирішуйте, тільки не бийтесь :). Та й батьки багато працювали і ми часто бавились, і залишались самі, виходила така саморегулююча система - ми самі виробили якісь правила співжиття між собою. Ну, і друге - матеріально нам давали однаково, аж до дурості :) - тобі червону сукню, а другій синю і т.д. Але зараз я розумію, що це було правильно.
Тому вроджені характери - це так, проте більше залежить від виховання.

[медичка]

Ой дівчатка,наболіла ця тема і для мене.Правда ця історія давніша,але осадок на душі досі є.Поки мама була ще жива,з братом у нас були хороші відносини.Він гуляв,пропадав з компанією,любив випити,але я була тоді ще дитиною.Розкрились у мене очі,коли мама померла.Мені було 19,йому 24.Життя перетворилось на пекло-з квартири зробив маліну,пянки,дебоші,шльондри.Зараз навіть не уявляю,як я це все пережила,не спилась,не згулялась.Захисту чекати не було від кого,тато такий же алкоголік був,мама розвелась,коли мені було 2 роки,родичі-"моя хата скраю".На моє щастя десь через рік він перебрався до своєї "девушки".Я зажили в спокою,працювала,хоча морально було дуже тяжко і звичайно матеріально.,бо він всеж таки був прописаний.Вийшла заміж,коли була вагітна на останніх місяцях,він знов ввалився в квартиру,що він тут буде жити,поселився з тою девушкою і ще якийсь мужик???Я переїхала до чоловіка жити і подала на його виселення.А свекор мені заявив,що якщо я лишусь без квартиру,щоб я на їхню не надіялась.М-да,світ був тоді не милий.Дякуючи Богові я цей суд виграла,їх виселили з квартири.Я по своїй волі квартиру обміняла на однокімнатну,віддала йому решта грошей(хоча мене відмовляли це робити,бо все рівно їх пропив) і Слава Богу з того часу зажила в спокою.Правда,нажила собі купу сивого волосся і язву шлунка.Бачила його кілька разів в центрі,хвалився життям,а я дивлюсь спився наніц.Тепер,коли мене питають,чи є в тебе брат,я ловлю себе на думці,що я задумуюсь-є він у мене чи немає.Можливо,тому і ненаважилась на другу дитину...І що це-гени батькові чи що?Нас мама одна виховувала,заміж вдруге не вийшла,щоб нас глядіти.Коли він вперше в 16 років напився вина,мама його так била до посиніння,видно переживала,щоб не став алкоголіком.А може це доля.Думалось,що з часом по все забудеться,але це не чужа людина,що взяв і викреслив її з памяті.Часто згадується він на Різдво і Пасху,бо все могло бути по іншому.

[Котя]

І в мене з сестрою схожі проблеми. Хоч наші відносини виглядають відносно дружніми насправді все значно гірше. Для нашого випадку справедливим є те, що пише мамаПашіЖеніБогдана, бо батьки роблять колосальну різницю у відношенні до нас. Хоч вона і роками значно старша від мене, і має дорослу доньку і сина, і втретє зібралася заміж, але однаково бідна і нещасна, однаково батьки їй допомагають. Не подумайте, я ні на що не претендую, але все це робиться "втіхаря", що трохи напрягає. Та їй однаково все не так, і писок до батьків розкриває, і заздрить нашій сім"ї, бо бачите в мене чоловік нормальний.
Дійсно, ми виросли в одній сім"ї, але абсолютно різні, та характери тут відіграли найменшу роль. Я завжди прагнула незалежності, а її навчили, що все можна отримати не напрягаючись. Мені так ніколи фінансово не допомагали, бо вже не мали можливості, адже все йшло на її сім"ю, хоч і часи в нас були досить важкі.

[Ira+kola]

В мене з братом та його дружиною стосунки дуже хороші, мама завжди допомагає нам обом (різниці старається неробити, хоча були інколи нюанси, але це дрібниці), а коли були малими і щось хтось зробив відповдали обоє і дістали обоє. А от в чоловіка брат егоїст, всьому заздрить що ми маємо, мама його купила машину йому, ми купили собі самі, він машину відразу ж розбив, а тепер плаче, що немає на чому їздити. То вона відразу ж збирається їхати закордон на зароітки щоб купити синочкові машину нову, а мій чоловік як сказав що хоче поміняти нашу на щось нове то її відповідь була: А літака не хочеш? Чоловік пішов до мене жити йому мамця недала нікопійочки, але він старався заробити, бо треба годувати сім"ю, а брат його вже з вересня сидить дома (живе зі своїми батьками) непрацює, жінка його також з 2005 року коли прийшла до них жити ніодного дня не працювала, і мають дитину 4 рочки - сидять на маминій і татовій шиї, а вона хоч би слово сказала йому, головне нам плачеться, що тяжко. Я кажу: а хто вам винен? Хай валить на роботу, а чим він думав коли одружився і дитинка в них народилася? Вона його захищає. А я кажу тоді не жалійтеся поставте їх за скло і далі в дупу лізьте віни вам ще колись подякують. Тут можна було б багато ще що написати. Але моя думка така: ВИННІ САМІ БАТЬКИ, ЯК СОБІ ДИТИНУ ВИХОВАЮТЬ ТАКУ МАТИМУТЬ ПОДЯКУ. НЕМОЖНА ЩОБ ДІТЯМ ВСЕ СХОДИЛО З РУК.