[Віллі Вонка]

ІДЕОЛОГІЧНА ВІЙНА

Через дефіцит україномовної книжки, брак вдалих перекладів популярних казок, брак, елементарно, поняття про книжку, люди вимушені купувати книжки на кшталт "Золотої колекції" видавництва "Махаон-Україна". У даному випадку я редагую лише  "…Пригоди Буратіно", інакше не вистачило б ні паперу, ні сили духу. Перше загальне питання: дійсно, ЧОМУ ДЕРЖАВА НЕ БОРЕТЬСЯ З ПРОДАЖЕМ ТАКИХ КНИЖОК? Адже це такий самий неякісний продукт, яким можна отруїтись…

Навіть у передмові книжки я нарахувала 6 грубих помилок. І це з мови О.Толстого переклад!

Дитячі книжки - україномовні видання, а не українські. Це факт. Знайомство з такою книжкою може відбити охоту у дитини до всього українського, і в її батьків, тим паче. Що ж відбувається? Якщо подивитись неупередженим поглядом, то з’явилась казка "Золотий ключик…" українською мовою - це вже прогрес. Значить становище поліпшилось. Тенденцію до витіснення української мови зупинено. Найголовнішим "плюсом" я вважаю те, що ми вільно обговорюємо це, дискутуємо. Така собі пропаганда. І ця книжка є доказом україноцентричної мовної політики уряду. Разом з тим, боляче дивитись на подібні видання. Отже - негативні тенданції не зупинено, а призупинено. Чому існує така книжка?

• Абсолютна більшість міських жителів у побуті спілкуються російською і пасивно ставляться до подібного неподобства.

• Маємо засилля російськомовних книжок, газет, журналів, і нам це подобається, адже не пручаємось.

• Видавничий дім "Махаон-Україна"(та будь-який йому подібний) ніщо інше, як російський "Махаон" в Україні. Тобто, не нові видання, а перекладені старі. І всім зрозуміло, що видавцям з "Махаону" це не подобається, отож вони знищують бажання читати українською.

Всі ці пункти зводяться до одного – до заперечення цінності української мови. І що можливе в результаті? Комунікативний аспект перебирає на себе російська мова. Інші три аспекти щезнуть разом із українською мовою.

Мова "Золотого ключика…" – і не українська зовсім. Вона не має ознак українства, не має багатої палітри, не має мелодійності, не має… І так далі.

 ЧИ МОВА ЦЕ?

Коли я бачу такий текст, то не розумію, як над ним взагалі можна працювати – його потрібно просто знищити і створити новий. Але я – редактор. І ось читаю:

" …отепер, крізь плин років, " – на першій сторінці звертається Олексій Толстой до нас українською, і, виявляється, що він:

"…намислив розповісти вам, дівчатонька і хлоп’ятонька, про незвичайні пригоди цієї дерев’яної людинки…" ,

бо автор вже колись

"…зчаста переповідав товаришам, дівчаткам і хлоп’яткам, захопливі пригоди Буратіно…". Але ж не такою мовою!

Далі ми знайомимось зі теслею Джузеппе, який, почувши "квилиння дровини" , розмірковує: "Відай, я хильнув чогось непридатного й у мене бринить у вухах…", потім він "позадкував поспіхом… й домислив, що тонюсінький голосочок промовляв ізсередини оцурка".

Далі читаємо таке:

"Корчмар аж обімлів од здивування, що такі поважні гості так пісно харчуються.

- Утішливий, кмітливий Буратіно лика в’яже з вами, господарю, - захихотіла Лисиця."

Ці слова змушуть звернутись до оригіналу книжки, щоб врешті зрозуміти, про що йдеться. Отже, російською мовою це звучить так:

"Хазяин едва не упал навзничь от удивления, что такие почетные гости так мало спрашивают.

- Веселенький, остроумненький Буратино шутит с вами, хозяин, - захихикала Лиса."  Зрозуміло?

Кіт Базіліо, до речі, також може нажахати будь-якого малюка, він: "виклав лапи на стіл, вусату довбешку – на лапи й витріщівся на харчі", потім він промовляє до Аліси: "Шестірко найтлустіших карасів і риб’ячого дріб’язку сирового за смаком." Виявляється кіт просив "шесть штук жирных карасей и мелкой сырой рыбы на закуску". Хіба не краще було хоча б так: "Шість штук найтовщих карасиків і мілкої сирої рибки на закуску".

Ось тут є один "плюсик": батьки повинні дуже добре володіти українською, щоб перекладати такі тексти своїй дитині. Це жарти. Але ж виявляється існує "…Буратіно…" видавництва "Веселка", з нормальним перекладом, де не "оцурок", а "поліно", і воно не "квилить", а "промовляє". І ілюстрації там пристойніші. Але коли у книгарні при видавництві я запитала: "Скільки "…Буратіно…" ви продали за тиждень?.. За місяць?…(згодом) За осінній сезон?", то мені відповіли: "Дві книжки", зреагувавши лише на останнє питання. На стенді "Веселки" на Міжнародному книжковому ярмарку у Києві також попитом "Золотий ключик…" не користувався. А "Махаон" розпродує продукцію масово.

"УЛЮБЛЕНЦІ"

 Чи може дитина обрати собі улюбленого персонажа, якщо:

• У лисиці Аліси - "скривлений писок";

• Кіт Базіліо має "вусату довбешку";

 • "виряченими очиськами" дивиться лікарка Сова;

• У корчмаря ж "остюкуваті вуса й здиблене волосся";

• Пудель Артемон взагалі із "вистриженою задньою частиною тулуба";

• Мальвіна може хизуватись "свіжовимитим обличчям, порцеляновою головою і тулубом, набититм ватою";

• "Підстаркувата сумирна" черепаха має "зміїну голову";

• Навіть Буратіно – головний герой має чомусь (увага!) "ніс кирпою".

Але портрет Дуремара виявився досить вдалим: "довгов’язий чоловік з крихітним обличчям, зморщеним, як стара печериця". Можуть і так.

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ВІДКРИТО

"Газета по-українськи" від 4 листопада. Інтерв’ю з книговидавцем Іваном Малковичем кореспондента Анатолія Марциновського. Малкович зауважив про важливість якості перекладу художніх творів, зокрема дитячих. Книга "Золотий ключик…" видавництва "Махаон" якраз слугувала негативним прикладом, окрім того згадувались також книжка "Пригоди Еллі та її друзів" київського видавництва "Павлім". Наведені цитати розміщені в окремому блоці.

"Українська газета", №42 від 17 листопада. Стаття "Невігласи в законі" Вадима Федорева. Автор каже, що матеріал в "Газеті по-українськи" "без підпису, тож важко зрозуміти, чи він належить тому ж таки Марциновському, чи є думкою всієї редакції". Вадим Федоров звинувачує і Малковича, і Марциновського у невігластві і відсутності смаку художнього слова, звинувачує навіть саму українську мову. Далі пан Федорів пише про майстерність редактора цих видань: "майстерність - не сліпо наслідувати лексичний ряд оригіналу, а знаходити природні для мови оригіналу відповідники на лексичному, стильовому рівнях. Недарма ж кажуть, що найкращий той переклад, який читаєш так, ніби це і є оригінал… Текст вимагає пояснення "незрозумілих слів" та фразеологізмів… це абсолютно природно, коли маємо діло з дитячою допитливістю."

Зауважте на мову автора також.

"Щоб не плакать, я сміялась...".

Леся Одинець
Київ

Прихований текст

http://www.vox.com.ua

[Татусечка]

Це дійсно жахливо і неприємно. А я ще зіткнулась з фактом навпаки. купили дитині мультик про КАПІТОШКУ диск був написаний українською тому і взяли, а коли прийшли до дому то виявилось що мультик на російській. При чому усі пісеньки так ріжуть вухо
Я не знаю чи то я просто звикла бачити його не таким чи так просто придираюсь та не сподобалось мені то взагалі. Хоча дитина дивиться і задоволена

[Тато Карло]

татіка (1.4.2008, 21:33) писав:

Це дійсно жахливо і неприємно. А я ще зіткнулась з фактом навпаки. купили дитині мультик про КАПІТОШКУ диск був написаний українською тому і взяли, а коли прийшли до дому то виявилось що мультик на російській. При чому усі пісеньки так ріжуть вухо
Я не знаю чи то я просто звикла бачити його не таким чи так просто придираюсь та не сподобалось мені то взагалі. Хоча дитина дивиться і задоволена

В даному випадку рекомендую подивитись в плеєрі чи немає другої звукової доріжки. Мені здається, що диск у Вас з двома мовними доріжками.

[Щасливий татусь]

Проблему з цим таки маємо! Ми багато купуємо книжок для дитини, але й багато нам дарують. І ми звичайно поділили їх на ті, що читають і ті що бавляться.
І це цілком зрозуміло, бо переклад у деяких просто жахливий! Видно, що який російськомовний автор вирішив написати віршики для дітей. Так вони такі недолугі, що просто жах. І я помітив, цікаву річ, що ці книги з поганим перекладом як правило з центальної та східної України. Але не всі там такі погані книжки: нещодавно ми купили одну книженцію родом з Донецька! Надзвичайно сподобалася! Українська мова просто супер!
А звідси випливає панове, що не все так погано як здається на перший погляд! А знаєте чому? А тому, що в цьому плані ми вже почали щось робити. Принаймні, почали більше друкувати української літератури, книг. А не так я це було наприкінці 90-х. І звичайно, що зараз вони ще ну будуть такі якісні, як нам би того хотілося. Але хто ж вас змушує їх купувати? Я цілком розумію ваше обурення, але ви, хвала Богу, тепер маєте вибір. Принаймні так є у Львові!
На підтвердження своєї теорії скажу, наведу приклад з російськими фільмами! В 90-х, коли тільки їх почали знімати, вони були жахливими, а вже зараз вийшли на зовсім інший рівень! Я не говорю про серіали, а про фільми які в кінотеатрах крутять. Вони за якістю вже наближаються до голівудських. Хоча для бугатьох це спірне питання.
Тож і наші книги потроху вийдуть на належний рівень. Але наразі, нам просто треба купувати якісні речі.
Радив би Всеволода Нестайка, але то вже для трошки більших діток.

[Щасливий татусь]

Радив би ще знайти і подивитися "Хрестоматію для позакласного читання 1-4 класи" "Золотої кринички". Нам надзвичайно сподобалася. Там всі такі віршики просто суперові і оповідання класні!

P.S. Наша сімя - це страшні українофіли, а це означає, що в цьому плані догодити важко!

[Time Out]

Коли народився мій старший син, знайти більш-менш пристойну дитячу книжку на українській мові було більш ніж проблематично. І переклад жахливий, і малюнки страшні. Іноді обходила магазини і Петрівку всю, щоб купити хоч щось.
Зараз, повірте мені, ситуація краща набагато. Особливо радують А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА і Видавництво Старого Лева. Мова чудова, читати дуже приємно.
Подарували нам дві книги видавництва "Школа", в принципі непогано, хоча є певні зауваження до перекладу, я б поставила тверду "четрірку" з 5 балів.
Щодо перекладу, я б хотіла сказати про свої дитячі враження від перекладів віршів Шевченка на російську мову, що вивчалися в школі. Це не просто жах, це тричі жах. І якось моя подруга рподарувала Павлику вірші Чуковського в українському перекладі. Ми її не читали, ми дивилися малюнки.
А от переклади Малковича - це чудо. Він не просто перекладає, це скоріше переспіви, наповнені українським колоритом. Ось, наприклад, слова "а с платформы говорят: это город Ленинград" звучить так "чемний голос відповів: це є славне місто Львів". Цікаво, правда?

[ясочка]

Колись був такий дитячий фільм, який називався (мовою оригіналу) "Сойдет и так". От мені здається, що за цим принципом працює чимало видавців. Не вірю, що знайти редактора, який вільно володіє українською, аж така проблема. Але перемагає думка: а для чого, якщо і так куплять. Це я до речі і про "Абетку-малятко". Сьогодні завантажила останню частину, розархівувала... а там такий суржик, що вуха в"януть. Сиджу тепер і думаю: давати дитині дивитися, чи не ризикувати? Шукати інші "Уроки Тітоньки Сови" чи там так само "вірно" озвучено?
Можливо, і не сюди варто писати, але мені здається, що погані переклади і погане озвучення - грані однієї проблеми.

[Julie]

ясочка (19.5.2008, 16:53) писав:

Колись був такий дитячий фільм, який називався (мовою оригіналу) "Сойдет и так". От мені здається, що за цим принципом працює чимало видавців. Не вірю, що знайти редактора, який вільно володіє українською, аж така проблема. Але перемагає думка: а для чого, якщо і так куплять. Це я до речі і про "Абетку-малятко". Сьогодні завантажила останню частину, розархівувала... а там такий суржик, що вуха в"януть. Сиджу тепер і думаю: давати дитині дивитися, чи не ризикувати? Шукати інші "Уроки Тітоньки Сови" чи там так само "вірно" озвучено?
Можливо, і не сюди варто писати, але мені здається, що погані переклади і погане озвучення - грані однієї проблеми.

за фахом я- перекладач
можу впевнено сказати, не все втрачено- є й хороші переклади українською мовою, але таких не багато
ніхто просто не цікавиться літературою для дітей
"великі" перекладачі кажуть, що література позбавлена актуальності...

[Time Out]

Julie (30.10.2008, 16:12) писав:

за фахом я- перекладач
можу впевнено сказати, не все втрачено- є й хороші переклади українською мовою, але таких не багато
ніхто просто не цікавиться літературою для дітей
"великі" перекладачі кажуть, що література позбавлена актуальності...

Звичайно, є. Але їх треба пошукати. Та ж сама А-БА-БА-Га-ЛА-МА-ГА чи видавництво старого лева до суржика не опустяться. Є й інші. Демаю, ці "великі перекладачі" просто недостатньо володіють своїм фахом, і дорослу літературу перекладають так само.

[nira82]

Справді неприємно бачити непрофесійно перекладену дитячу літературу. Особливо не хочеться, щою такі екземпляри попадали в дитячі руки. Тому я взяла за правило переглядати та фільтрувати все те, що даю своїй малечі.
Але радує те, що все більше і більше з"являється книжечок для діток українською мовою. Вибрати є з чого.

[Люська*]

Справді на сьогодні книги, які перекладені на українську не можливо читати. Мене від них нудить. Я половину слів там не розумію, то як наші діти мають їх розуміти!? Навіть не знаю, які книги купувати!

[Костина мама]

А мне свекруха, точнее внуку, покупает книжки в клубе семейного досуга (уже сто раз говорила не покупайте), они на русском языке (мы общаемся на русском, ну это видно уже по моим постам :) ) так она принесла наверно шт.7 книг про винни пуха американского там такой перевод жуткий, что я читаю и не понимаю о чем речь КАК МОЖЕТ ПОНЯТЬ ребенок о чем ему читают, если мама нифига не понимает

[Люська*]

Костик, а я хотіла купити ці книги. Дякую, що написала. Тепер точно не куплю.

[ясочка]

Люська* (27.7.2009, 16:05) писав:

Справді на сьогодні книги, які перекладені на українську не можливо читати. Мене від них нудить. Я половину слів там не розумію, то як наші діти мають їх розуміти!? Навіть не знаю, які книги купувати!

А назви і авторів можна для прикладу?

[Люська*]

ясочка, я дома подивлюсь, але в мене тільки одна і те тому що коли купувала, то не догледіла.

[Пані Богдана]

Недавно розглядала дитячий журнал і там була стаття про королів, ось яка фраза дуже розсмішила:

Цитата

У короля Іспанії Альфонсо абсолютно не було музичного слуху, він тримав спеціального придворного-гімновика, який мав підказувати монарху, коли грає національний гімн, щоб той у потрібну мить став.

[Ясна]

Обережно: книга !
нажаль крім поганих перекладів маємо ще одну проблему - малюнки в дитячих книгах.

Текст, що розкривається

Дуже добре пам’ятаю часи, коли україномовна дитяча книжка була
знахідкою. З якою радістю я і мої знайомі колеги вихователі
вітали книги видавництва „А-баба-галамага”. З щирим захопленням
зустріли ми і минулорічне видання „100 казок”. Проте, ложка
дьогтю, нажаль, втрапила в цю чудову книгу. А саме: в роботу
художників, які ілюстрували це видання. Хотілося б, щоб мої
зауваження сприймалися не як намагання спаплюжити роботу
видавництва, а як спробу допомогти зробити її досконалішою.
На першому малюнку зображено чоловіка який п’є (гідний приклад
для дітей?) разом з ведмедем. За атрибутами, в чоловікові
розпізнається козак Мамай.


Нагадаю, що козак Мамай є народною іконою, наявність якої була
обов’язковою в кожній хаті.
Відомий український археолог Шилов довів, що в козацькі часи
відбулося переосмислення старих міфів, їх подача на новому,
більш доступному для народу рівні. У ті ж часи відбулася
трансформація старого образу Бога-Спасителя (не плутати з
Христом) на новий образ козака Мамая. Іншими словами – це ікона,
яка дійшла до нас із дохристиянських часів.
Саме тому, що це ікона, кожна деталь малюнка має символічний
зміст. Дуб, який прибрано з малюнку позначає дерево Всесвіту, а
те, що Мамай сидить під ним, біля самого коріння, говорить, що
він присвячений Матері, нижньому, земному світу. Поза Мамая
схожа на зображення давніх кам’яних стел, які позначали собою
фалічні символи, і, значить, що Мамай знаходиться в Матері-
землі, таким чином її запліднюючи.
Музичний інструмент в руках Мамая вказує на те, що він є
сонячним божеством. У багатьох міфологічних системах сонячний
бог грає на музичному інструменті, наш народ зберіг цю традицію
у звичаєві ходити дивитися на свято Петра і Павла в поле, як
грає сонце.
Біля Мамая повинен бути зображений чорний кінь (його не має на
малюнку). Чому кінь має бути саме чорним? Вранці сонце виїжджає
на білому коні, щоб освітлювати наш світ. У вечері воно сідає
(звідси сонце сідає, Мамай теж сидить) на чорного, щоб світити у
потойбічному світі. Там воно бореться з темрявою і, перемігши
її, повертається до нас уранці.
На те, що Мамай збирається в потойбічний світ, вказує, також,
сова на дереві, правда її сучасні художники зовсім викинули з
картини, але на давніх картинах воно є обов’язковою.
Оселедець, хоча більш правильна назва - коса, вказує на те, що
Мамай є смертником (пор. у смерті коса, якою воно косить живих),
який має віддати у боротьбі своє життя.
Підводячи підсумки можна сказати, що Мамай символізує вечірнє
сонце, яке має померти в лоні матері-землі, щоб перемігши
темряву воскреснути вранці на небі.
За своїм символічним значенням український Мамай тотожний
єгипетському Осірісу, індійському Мітрі, Одіну, Христу, іще
багатьом іншим менш відомим, але не менш значимим богам
індоєвропейської міфології.
Тому малюючи наші святині, треба бути дуже обережним. Тільки
уявіть собі, який би піднявся скандал, коли б Ви намалювали
Христа, який п’є на брудершафт, та ще й видали це на першій
сторінці.

Далі хочу розповісти вам випадок, який трапився в одному з
дитячих садочків. Вихователька проводила відкрите заняття з
дітьми четвертого року життя. Основним наочним матеріалом на
g`mrr3 служила велика, власноруч виготовлена книга з
ілюстраціями. Невідомо чому, позитивні персонажі були одягнені в
російські сарафани, а негативний (лисиця з великим квадратним
підборіддям та гострими зубами) в українську вишиванку.
Коментарі мабуть зайві, але все таки не втримаюся. Нічого б
не було страшного, якби всі герої були одягнені в український
одяг. Адже в народі існують і добрі і лихі. Та протиставлення
йде на рівні двох національних культур. Представники однієї
культури – хороші, а іншої (як не дивно, рідної) – погані.



Звісно, що дитина у віці чотирьох років про це не думає. Вона
просто запам’ятовує загальний образ добра та зла. І через рік на
пропозицію вибрати між сарафаном та вишиванкою дитина обере
сарафан. А що вона обере через десять років? І хто запідозрить в
цьому виховательку?
Ви скажете, що не все так складно. В даному випадку так, адже
на занятті була обмежена кількість дітей, не всі уважно слухали,
та й вихователь має менший авторитет ніж мама.
Проте книгу, про яку йдеться мова, дитина розглядатиме разом
із мамою, тобто враження від побаченого і прочитаного буде
набагато сильніше. Та і книг, як я розумію, набагато більше,
тираж, нажаль, не вказаний, ніж кількість дітей на занятті.
Тож, що ми побачимо, відкривши „100 казок”? Візьмемо великі
ілюстрації на сторінках 9, 13, 15, 25, 45, 73, 77, 83, 97, 101,
117, 121,146, 151.
На два позитивних жіночих персонажа в національному одязі
приходиться чотири негативних в національному одязі та дев’ять в
іноземному, зокрема польському, російському, ще бачила віяння
французькі, іспанські тощо.


Майже кожен з цих дев’яти персонажів
має елемент українського одягу. Можливо художники видавництва
підтримують думку, що світ почався з України (я теж прихильниця
цієї думки), але дівчини в французькому корсеті та українському
віночку де стрічки розписані візерунком (здається, це
називається батік) навіть для мене забагато.


Кінець кінцем, книга називається „Найкращі українські народні казки”,
то чому ж у ній українське слово не підтверджене наочно?
На що ще звертаєш увагу, так це на очі, які неприємно вражають
на ілюстраціях до казок про тварин. Маленькі, широко розставлені
очиці здавна використовувалися в літературі для опису
негативного персонажа. Чим же так дошкулила „Рукавичка”, що
подібний малюнок випустили у світ?


Спадає на гадку народна мудрість: „Хто думає про рік – сіє
пшеницю. Хто думає про десять років – садить сад. Хто думає про
вічність –виховує дітей.”
Дуже хотілося б, щоб цим принципом керувалися люди, які
сьогодні формують духовні засади наших дітей. Тому потрібно
створювати умови, за яких би відновлювався перерваний зв’язок
поколінь, щоб народна пам’ять переливалася в свідомість і
підсвідомість найменших українців, щоб їхній світогляд
формувався відповідно до народних світоглядних позицій. Адже
тільки нація, яка усвідомлює своє місце у світовій культурі,
спроможна розвиватися, збагачуючи світ духовно і матеріально.
Наші діти сьогодні залежать від нас, тому давайте передавати в
майбутнє найкраще, що маємо у своїх душах, адже ми будуємо
Вічність.

[ясочка]

Ясна, якщо зображений на першому малюнку персонаж не має жодного з атрибутів козака Мамая, то чому автор статті вирішила, що це саме козак Мамай?

[Пані Богдана]

Нещодавно я купила книжку Льюїса Керола "Пригоди Аліси в Дивокраї", видану у видавництві Богдан (Тернопіль), і мене дуже збентежив переклад, бо в кожному реченні зустрічаються діалектизми та звороти, яких я раніше не зустрічала. Наприклад:

Камізелька - тільки подивившись на малюнок, зрозуміла, що то жилетка.

...вона укинеться в страшенну лють - хіба так можна говорити? Це схоже на кальку з російської: впадать в ярость. Я б сказала: вона страшенно розлютиться.

Як Алісу вигнало вгору - не відразу зрозуміла, що тут йдеться про те, що вона підросла.

І знаєш, яка приключка з нею приключилася? - ніколи не чула слова "приключка" та й приключатися, по-моєму, такого немає. Хіба не краще сказати: "І знаєш, яка пригода з нею трапилась?"

велетка - хіба є слово "велетень" жіночого роду?

Вичепурений, як жевжик - наскільки я знаю, жевжик - це зневажливе слово, тут воно недоречне.

Знеобачки

Брьохнула - стрибнула у воду.

Дивоглядні личини - здогадуюся, що маються на увазі дивні обличчя.

Він велів Ящурові Крутихвосту здертися на дах і влізти в хату через бовдур. - лише з наступного речення зрозуміла, що бовдур, то димар.

Аліса сіла у зручний зелений фотель - мабуть, крісло.

те, що позивав, то арештував я зрозуміла лише з малюнка, на якому намальований юнак в наручниках.

і так далі...

Мені просто цікаво: це діалект? Невже так справді говорять? Воно ж зовсім не звучить. Думаю, що якби там не було, але дітей потрібно вчити літературній українській мові.

Повідомлення відредаговано Пані Богдана: 27 листопад 2009 - 18:47

[За крок до весни]

камізелька, бовдур, позивати, брьохнути, жевжик, фотель - навіть у словнику є
я розумію значення цих слів і використовую їх.

до речі, ЖЕВЖИК, -а, ч., розм. 1. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. // Молода, недосвідчена людина. 2. рідко. Те саме, що горобець.

хоча приключки і личини - це таки русизми.

Користувач подумав і додав через 3 хв.:
хм...
приключка теж є
ПРИКЛЮЧАТИСЯ, -ається, недок., ПРИКЛЮЧИТИСЯ, -лючиться, док., розм. Те саме, що ставатися 1.

це мабуть ще раз доводить - яка багата наша мова. скільки синонімів... і як мало ми нею послуговуємося :(