[Осіння симфонія]

Всі ми чули про користь трав'яних відварів для нашого організму. Самі часто пємо чай з липи при простуді, ромашки при отруєннях, додаємо мяту, чебрець, звіробій до звичаної заварки для аромату і смаку. А от чи можна давати їх пити діткам? І як часто.
Моя доця дуже любить ромашкові і липові чайочки. Не відмовиться також і від шипшинового відвару чи компотику з сушки.

Беру їй чаї марки Карпатський чай. Дужезадоволена ними і малій подобається. Пробувала брати звичайну ромашку в аптеці - не пила.

Прихований текст

Офіційний сайт

їхні вимоги до якості сировини

Зілля звіробою. Заготівлю зілля звіробою проводять під час цвітіння до появи незрілих плодів. Сировина складається із верхівок стебла довжиною до 30 см. з листками, бутонами, цвітом. Колір стебел і листків – сірувато-зелений. Запах слабкий бальзамічний. Смак терпкуватий, гіркуватий, трохи в’яжучий. Вологість не більше 13%. В сировині допускається не більше, відсотків: стебел і бокових гілок – 50, подрібнених частин – 10, органічних і мінеральних домішок – по 1. Вміст золи не повинен перевищувати 8%.

Крушина. Заготівлю кори проводять весною під час руху соку (квітень – травень) до появи листків. Не можна проводити заготівлю кори, покриту лишайниками і мохом. Сировина складається з шматків кори різної довжини, товщиною 0,5 – 2 мм. Запах слабкий, своєрідний. Смак гіркуватий, неприємний. Вологість не вище 45%. В сировині допускається не більше, процентів: кори товщиною 2–3мм, кори з лишайниками і мохом – 1, органічних і мінеральних домішок – до 0,5. Вміст загальної золи не повинен перевищувати 5%.

Цвіт липи. Цвіт липи повинен бути зібраний в період цвітіння. Сировина складається із світло-жовтого цвіту і жовто-зелених листочків біля нього. Запах слабкий, ароматний. Смак солодкуватий, трохи терпкуватий з відчуттям слизості. Вологість не більше 13 %. В сировині допускається не більше, відсотків: почорнівшого цвіту – 4, суцвіть пошкоджених шкідниками – 2, суцвіть з плодами – 2, інших частин липи, цвіту що обсипався – 15, органічних домішок – 0,3, мінеральних – 0,1.

Цвіт чорної бузини (Sambucus nigra). Заготівлю цвіту чорної бузини проводять під час цвітіння. Сировина складається із окремих жовтуватих квіточок і бутонів 2–5 мм в діаметрі, без квітконіжок. Запах ароматний. Смак солодкуватий з відчуттям слизисті. Вологість не вище 14 %. В сировині допускається не більше, відсотків: почорнілого цвіту – 8, квітконіжок і гілочок суцвіть – 10, подрібнених частин – 8, органічних і мінеральних домішок – по 1.

Зілля хвощу. Заготівлю зілля хвоща проводять влітку (червень-серпень), зрізають на висоті біля 5 см від поверхні грунту. Сировина складається з сіро-зелених стебел довжиною до 30 см з гілочками. Запах слабкий, своєрідний. Смак кислуватий. Вологість не вище 13%. В сировині допускається не більше, відсотків: подрібнених частин (менше 1см.) – 10, других частин хвощу – 1, домішок органічних – 1, неорганічних – 0,5. Загальний вміст золи не повинен перевищувати 24%.

Материнка звичайна (Origanum vulgare). Заготівлю зілля материнки проводять під час цвіті.ння. По ГОСТ 21908-76 сировина складається з вершечків стебел до 20 см, довжиною з листками і суцвіттям. Листя зверху зелені, знизу світло-зелені, стебла буро-зелені. Смак пряний, дещо в'яжучий. Вологість не вище 10%. Вміст загальної золи не більше 10 %. В сировині допускається не більше, відсотків: потемнілих частин -7, подрібненої сировини - 5, органічних і мінеральних домішок - по 1.

Цвіт глоду (Crataegus oxyacantha). Цвіт глоду заготовляють на початку цвітіння, коли частина їх ще не розкрилась (травень). Не потрібно заготовляти суцвіття з цвітом, який розпустився, сировина при сушінні набуває бурого кольору. По ДФ-Х ст.272 сировина складається з цвіту діаметром 15–17 мм і бутонів діаметром 3-4 мм, окремих або зібраних по декілька на квітконіжках довжиною 3,5 см. Запах слабкий, своєрідний. Смак гіркуватий. Вологість не вище 14 %. В сировині допускається не більше відсотків: бурого цвіту – 3,5 мм, інших частин глоду – 3, органічних і мінеральних домішок – по 0,5.

Собача кропива (Leonorus quinquelobaturus). Заготівлю трави проводять під час цвітіння, сировина складається із верхівок стебел довжиною до 20 см і товщиною до 5 мм з листками і квітами. Стебла блідо-зелені, чашечка зеленувато-сіра. Запах слабкий нехарактерний. Смак дуже гіркий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, %: стебел товщиною 5 мм – 3, частин із зміненим забарвленням – 5, подрібнених частин – 10, органічних домішок – 2, мінеральних – 1. Загальна зола не повинна перевищувати 12 %.

Соснові бруньки (Pinus silvestris). Заготівлю соснових бруньок проводять до початку їх розпускання (лютий-березень). Сировина складається із “коронок” з 5–7 бруньками. Бруньки зверху рожево-бурі. Запах ароматний, смолистий. Смак гіркуватий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається, не більше %: інших частин сосни – 10, подрібнених частин – 5, органічних і мінеральних домішок – по 0.5.

Мати-й-мачуха (Tussilago farfara). Заготівлю листя проводять, коли вони знизу ще покриті білими волосками. Сировина складається з листових пластинок довжиною 8–15 см і шириною біля 10, з черешком до 5 см , зверху зелених. Запах відсутній, смак гіркуватий з відчуттям слизисті. Вологість не вище 1З %. В сировині допускається не більше, %: бурих листків – 5, подрібнених частин – 2, мінеральних домішок – 2. Вміст золи не повинен перевищувати 20 %.

Плоди чорноплідної горобини. Плоди аронії збирають в період повного дозрівання (при роздавлюванні їх виділяється темно-рубіновий сік).Сировина складається із дозрівших плодів кулькоподібної форми, чорного кольору, чорно-фіолетовою м’якоттю і коричневим насінням всередині. Смак кислувато-солодкий. Вологість сушених плодів не більше 18%. В сировині допускається не більше, відсотків: недозрівших – 2, інших частин рослини - 0.5, пошкоджених шкідниками плодів – 1, органічних і мінеральних домішок – 0.5. Загальної золи допускається не більше 1%.

Чорна смородина (сушена) (Ribes nigrum). Сировина складається із окремих плодів чорного кольору з червоно-бурим відтінком діаметром 0,4–1,0 см. Запах слабкий, трохи терпкуватий. Вологість не більше 14 %. В сировині допускається не більше, %: зеленуватих плодів – 5, пересушених – 3, злипнутих в комочки – 4, інших частин смородини – 1, органічних домішок – 1, мінеральних – 0,5.

Листя малини (Rubus idaeus). Заготівлю листя малини проводять під час цвітіння. Сировина складається із темно-зеленого листя зверху довжиною до 12 см і шириною до 8 см і черешками. Аромат та смак своєрідний. Вологість не більше 12 %. В сировині допускається не більше, відсотків: подрібнених частин – 10, других частин малини – 5, органічних домішок – 2, мінеральних – 1.

Ромашка. Заготівлю суцвіть ромашки проводять під час цвітіння, коли трубчасті квіти розкриті наполовину, а крайові ще не почали розпускатись. Колір квітів ромашки жовто-зелений. Запах сильний, ароматний, особливо при розтиранні. Смак гіркуватий. Вологість не вище 14%. В сировині допускається не більше, відсотків: кошиків із зміненим забарвленням – 5, інших частинок ромашки – 1, мінеральних домішок – 0.5, органічних – 1. Вміст золи допускається 12 %, ефірного масла повинен бути не менше 0,3 %.

Квіти нагідок. Заготівлю квітів нагідок починають під час масового цвітіння і продовжують до приморозків. Сировина складається із квіткових кошиків до 5 см в діаметрі. Колір жовтувато-оранжевий, запах слабко-ароматний. Смак солонувато-гіркий. В сировині допускаєть не більше, відсотків: залишків квітконосіїв – 6, кошиків з висипаними квітами – 20, побурівших кошиків – 3, органічних і мінеральних домішок – 5. Вміст екстрактивних речовин повинен бути не менше 35%, вологість – не більше 14%, зольність – не більше 11 %.

Зілля чебреця. Заготівлю зілля чебрецю проводять під час цвітіння. Сировина складається із суміші листя і квітів з домішками тоненьких гілочок. Запах ароматний. Смак гіркувато-пряний. Вологість не вище 13 %. В сировині допускаються не більше, відсотків: стебел товщиною більше 0,5 мм – 10, органічних і мінеральних домішок – 1. Вміст золи допускається не більше 12%.

Листя меліси. Найкращим часом для заготівлі сировини є період цвітіння. Трава меліси повинна бути добре висушеною, мати приємний запах лимонної скоринки і в’яжучий гіркувато-прянний смак. Вологість повинна бути не більше 13 %. В сировині допускається не більше, відсотків: почорнівших листків – 4, других частин рослини – 8, органічних домішок – 3, мінеральних – 1.

Листя шавлії. Заготівлю листя шавлії проводять під час цвітіння. Запах слабкий, ароматний. Смак трохи гіркуватий. Вологість не більше 13%. В сировині допускається не більше, відсотків: потемнівших частин – 5, подрібнених частин – 3, органічних і мінеральних домішок – по 1.

Подорожник (Рlantago major). Листя подорожника заготовляють під час цвітіння. По ФС 42-1439-80 сировина складається з зелених або буровато-зелених листків довжиною до 24 і шириною до 11 см з 3–9 прожилками. Запах слабкий, нехарактерний. Смак гіркуватий. Вологість не вищс 14 %. В сировині допускається не більше, %: потемнілих, пожовклих листків – 5, подрібнених частин – 5, інших частин – 1, органічних і мінеральних домішок – по 1. Екстрактивних речовин повинно бути не менше 30 %. Вміст золи не повинен перевищувати 20 %, в тому числі золи не розчиненої в 10 % НСІ – 6 %.

Насіння фенхелю. Заготівлю плодів фенхелю проводять в вересні-жовтні. Сировина складається із цілих плодів, плоских всередині і випуклих зовні з більш широкими боковими ребрами. Запах ароматний. Смак солодкувато-пряний. В сировині допускається не більше, відсотків: подроблених і недозрілих плодів – 1, духмяних плодів інших рослин – 1, інших частинок фенхелю – 0,6, мінеральних домішок і подрібнених частин – 0,5. Вміст ефірної олії повинен бути не менше 3 %, вологість не вище 14 %. Вміст загальної золи не більше 3 %.

Березові бруньки (Betula pendula Roth). Заготовляють березові бруньки з січня по березень (до початку розпускання). Сировина складається з подовгуватих, голих бруньок, покритих тісно притиснутими, темно-коричневими чешуйками. Довжина бруньок 3–7, ширина біля основи 1,5–3 мм. Смак трохи терпкуватий, смолистий. Запах бальзамічний, особливо-сильний при розтиранні. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, %: інших частин берези – 8, бруньок, які розпустилися – 2, органічних домішок – 1, мінеральних – 0.5.


Мучниця (Arctostapulos uva-ursi). Листя заготовляють на початку цвітіння (квітень-липень). В сировині допускається не більше, %: листків бурих і почорнілих – 3, інших частин рослин – 4, подрібнених частин – 3, органічних і мінеральних домішок – по 0,5. Вміст золи не повинен перевищувати 4 %.

Листя кропиви. Заготівлю листя кропиви проводять весною і на початку літа (червень-липень), зриваючи їх без стебла знизу до верхівки. Сировина складається з темно-зеленого листя довжиною до 17-и і шириною до 7см з черешками. Аромат своєрідний. Смак гіркувато-трав’яний. Вологість не більше 14%. В сировині допускається не більше, відстоків: подрібнених частин – 10, других частин кропиви – 5, органічних домішок – 2, мінеральних – 1.

Лаванда (Lavandula angustifolia). Заготівлю квітів лаванди розпочинають через 1–1,5 тижня після початку цвітіння. В сировині допускається не більше, %: сторонніх домішок – 2, листків і стебел – 2, недозрілих і перезрілих суцвіть – 5. Не допускається наявність почорнілих суцвіть. Вміст ефірного масла не менше 1 %.

Ехінацея (Echinacea purpurea). Сировина складається із суцвіть ехінацеї пурпурової, колір зелений з жовтуватим, малиновим та пурпуровим вкрапленням. Запах слабкий, смак дещо гіркуватий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, відсотків: кусочків стебел – 55, органічних домішок – 2,5, мінеральних домішок – 1,0, загальної золи – 12.

Листя м’яти. Сировина повинна бути зібрана в період цвітіння м’яти. Колір листя м’яти повинен бути від світло-зеленого до темно-зеленого. Запах – сильний ароматний, властивий м’яті. Смак – охолоджуючий, пекучий. Вологість повинна бути не більше 14 %, вміст ефірного масла не менше 1 %. В сировині допускається не більше, відсотків: почорнівших листків – 5, других частин рослини – 10, органічних домішок – 3, мінеральних – 1.

Фіалка триколірна (Viola tricolor). Заготівлю трави проводять під час цвітіння. Сировина складається із стебел довжиною 10–25 см, з листочками (довжиною до 6 см і шириною біля 1 см) і одиничними квітками (довжиною біля 1 см) в яких верхні листочки фіолетові, середні світло-фіолетові, а нижні жовті з фіолетовими плодами, а також одиничними плодами. Запах слабкий. Смак солодкуватий. Вологість не вище 14 %. В сировині допускається не більше, %: пожовтілих частин – 7, подрібнених – 3, органічних домішок – 3. мінеральних – 1. Вміст золи не більше – 13 %.

Деревій (Achillea millofolium). Заготівлю трави деревію проводять під час цвітіння. Сировина складається із верхньої частини стебла довжиною до 20 см, з листям довжиною 5–15 см із суцвіттями-корзинками довжиною 3–4 мм. Запах ароматний. Смак гіркуватий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, %: подрібнених частин – 3, стебел товстіше 3 мм – 3, органічних домішок – 0,5, мінеральних – 1. Загальний вміст золи не повинен перевищувати 15 %, а золи, не розчиненої в 10 % – 3%.

Пижма звичайна (Tanacetum vulgare). Заготівлю квітів пижми проводять під час цвітіння. По НД сировина складається із частин суцвіть і окремих квіткових корзинок діаметром 6–8 мм. Квіти жовті, листочки обгортки бурувато-зелені. Запах своєрідний, нагадує камфорний. Смак пряно-гіркий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, % побурілих і почорнілих корзинок – 8, органічних домішок – 1, мінеральних – 0,5, золи – 9, подрібненості – 5.

Спориш (Polugonum aviculare). Заготівлю трави проводять під час цвітіння. По ФС 42-1717-81 сировина складається з сірувато-зелених стебел довжиною до 40 см, із світло-зеленими листочками довжиною до 3 і шириною до 1 см з дрібними блідо-рожевими або білими квітами. Запах слабкий. Смак трохи терпкуватий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, %: пожовтілих частин – 3, органічних і мінеральних домішок – по 2.

Золототисячник (Certanrium minus). Заготівлю трави золототисячника проводять під час цвітіння, до пожовтіння прикореневих листків. Сировина складається із стебел, листків та суцвіть. Запах слабкий, смак гіркуватий. Вологість не вище 14 %. В сировині допускається, не більше, %: коренів – 1, органічних і мінеральних домішок – по 0.5. Вміст золи не повинен перевищувати 7 %.

Чорна смородина (листя) (Ribes nigrum). Листя заготовляють влітку. Сировина складається із окремих листків з черешками, зелених або сірувато-зелених. Запах специфічний. По ГОСТ 2145-75 передбачається, не більше, %: бурих і почорнілих листків – 4, інших частин смородини – 3, подрібнених листків – 5, органічних і мінеральних домішок – по 1. Вологість не повинна перевищувати 14 %.

Яблуко (сушене). Сировина складається із кружочків плодів. Сушені плоди мають бути еластичними, не злипатись при зжиманні. Колір – від світло-жовтого до кремового. Масова частка плодів, включаючи плоди, пошкоджені шкідниками та хворобами, з механічними пошкодженнями повинна бути не більше, %: 10 (з них підгорілі – 1, вздуті – 2,5, пошкоджені шкідниками – 0,5). Масова частка домішок рослинного походження – 0,5 %. Масова частка вологи не більше 13 %.

Грицики (Caspella bursa pastoris). Заготівлю трави проводять під час цвітіння. Сировина складається із стебел довжиною до 40 см із зеленими листочками, жовтувато-білими квітками і недозрілими зеленими плодами. Запах слабкий, своєрідний. Смак гіркуватий. Вологість не вище 13 %. В сировині допускається не більше, %: пожовтілих листків – 3, подрібнених частин – 2, органічних домішок – 2, мінеральних домішок – 1. Вміст золи не повинен перевищувати 10 % золи, не розчиненої в 10 % НСІ – 2%.



Наявність плісняви та гнилі в сировині не допускається

Недавно мені порадили купити їй мелісу - для гарного сну. Але свекрусі сказали що мелісу протипоказано діткам до 3х років. Ще чула що не можна часто пити ромашку.

Ось що я знайшла про лікування травами і протипокази для дорослих

*Ромашка й календула, які застосовуються для полоскання горла, протипоказані тим, хто має алергію.
*Листя суниці може негативно впливати на слизову шлунка, тому заборонене при гастриті та виразці шлунка.
*Звіробой не підходить людям, які страждають на закрепи, та гіпертонікам.
*Без точного діагноза не можна вживати сечогінні трави, оскільки вони можуть викликати рух каменя та закупорення каналу.
*Чорна редька та хрін шкодять шлунку, чорну редьку також не можна вживати людям із серцево-судинними захворюваннями.
*При гіпертонії протипоказано тривалий час вживати безсмертник.
*Така, здавалося б, безпечна трава, як валеріана, теж може таїти у собі небезпеку. Препарати з валеріани, які вживають у великій кількості і тривалий час, пригнічують функцію органів травлення, можуть викликати головний біль. Замість того, щоб заспокоювати нервову систему, при передозуванні вони, навпаки, починають збуджувати її й порушують роботу серця.
*Плоди калини протипоказані при подагрі та хворобах печінки.
*Девісил та душицю не можна вживати вагітним.
*Алое не варто приймати гіпертонікам та вагітним, а також при геморої, маткових кровотечах.
*Грушки, яблука, виноград та огірки можуть викликати розлади травлення.
*Сік граната рекомендується пити розбавленим водою, оскільки у ньому багато різних кислот, які можуть подразнювати слизову оболонку шлунка і руйнувати зубну емаль.
*При прийомі свіжого соку буряка відбувається сильний спазм кровоносних судин. Тому йому варто дати відстоятися дві-три години.

А для діток хтось може сказати щось за чи проти? І чи взагалі практикуєте ви давати діткам трав'яні чаї?

Повідомлення відредаговано martka: 15 грудень 2009 - 16:53

[elena0709]

Є досить хороший дитячий заспокійливий розчинний чайок фірми HIPP у складі ромашка, меліса і липа. Про нього чула тільки схвальні відгуки і дітки п'ють із задоволенням.

[Мамуся0703]

ми пємо чайок фірми Хіпп "Шлунковий" він з ромашкою і фенхелем! Малому дуже подобаєця!!!

[Осіння симфонія]

Ромашка аптечна

Складноцвіті - Asteraceae (Compositae).

Народна назва: дівочий квітка.

Використовувані частини: суцвіття.

Аптечне найменування: квіти ромашки - Matricariae flos (раніше: Flores Chamomillae), ромашкове масло - Chamomillae aetheroleum (раніше: Oleum Chamomillae).

Ботанічний опис. Однорічна рослина з коротким коренем і стеблом 20-50-см висоти, на якому сидять двічі або тричі розсічене листя. Суцвіття-кошики розташовуються поодинці на кінцях гілок. Кошики складаються з білих язичкових крайових квіток і безлічі (до 400-500) жовтих трубчастих серединних. Плоди дуже дрібні. Ложе квітки зігнутої високим вузьким конусом, порожнисте. Цвіте з травня по червень. Ромашка - рослина невибаглива. Вона росте майже по всій Європі на полях, що обробляються і що знаходяться під паром, на пустирях, по узбіччях доріг, узгіррях, узліссях і, звичайно ж, у посівах зернових. Для селянина ця цілюща рослина - бур'ян.

Збір і заготівля. У ромашки збирають перш за все суцвіття, але для ванн беруть також квітконоси і деяку частину пагонів з листям. Так як якість ромашки значною мірою залежить від часу збирання і типу сушки, необхідно бути дуже акуратним. Краще час для збору - 3-й - 5-й день після розпускання квіток. До цього часу в ній виробляється більшість діючих речовин. Сушка повинна вестися в сушарках з вільним доступом повітря при не дуже високою температурі (не вище 45 "С). Для сушіння підходить провітрюване затінене місце. Для ванн збирають всю траву і просушують її в пучках. Зазвичай зрізують тільки верхні частини (суцвіття з квітконосом і верхніми листками). Ромашкове масло отримують шляхом перегонки з водяною парою.

Діючі речовини. Найважливіший компонент ромашки - ефірне масло, якого в хорошій сировинй міститься не менше 0,4 г в 100 р. У нього дуже складний склад. Хамазулен, а-бізаболол - Найважливіші складові цього ефірного масла, яке на відміну від інших ефірних олій має синій колір. Інші важливі компоненти ромашки - флавоноі-ди і кумаріни, але тільки взаємозв'язок всіх компонентів дає відомий цілющий ефект. Ромашка використовується і всередину і як зовнішній засіб. Всередину можна з успіхом застосовувати ромашку у вигляді чаю при гострих шлункових захворюваннях. Вона приносить швидке полегшення і "заспокоює" шлунок, і вже після недовгого лікування усуває розлад шлунка. Але і при хронічних запальних станах слизової оболонки шлунка, навіть при виразці шлунка, є сенс рекомендувати курс лікування ромашковим чаєм: 3 рази на день до їжі пити не підсолоджену чашку чаю. При захворюваннях, в основі яких можна припустити хвороби жовчного міхура, рекомендується готувати чай із суміші ромашки з перцевої м'ятою (у рівних частинах). Якщо хвороба шлунка має частково або переважно нервову природу, то кращий ефект дасть комбінація ромашки з мелісою (співвідношення 1:1). В якості зовнішнього засобу ромашка - завдяки своїм протизапальною властивостями - використовується при лікуванні погано заживаючих ран. Ванни з добавками ромашки або вологі компреси на рани - настільки ж випробувані засоби, як і полоскання при запаленні слизової оболонки рота і горла. На запалення і роздратування в області заднього проходу і піхви позитивно діють підмивання ромашковим чаєм і ромашкові парові ванни. Для боротьби з хронічним нежиттю, гострі та хронічні запалення слизової оболонки носа і носоглотки, при запаленні придаткових порожнин носа також дуже хороші ромашкові парові ванни. Державна служба охорони здоров'я Німеччини рекомендує застосування ромашки тільки при "шлунково-кишкових захворюваннях, роздратуванні слизової оболонки рота і глотки, а також верхніх дихальних шляхів ". Тим не менш в монографії своєї комісії Е вона визнає діапазон застосування цієї рослини значно ширше: "Як зовнішній: запалення шкіри і слизової оболонки, включаючи запалення порожнини рота і ясен. Запальні захворювання і стани подразнення дихальних шляхів (інгаляції), хвороби анальної і генітальной областей (ванни і підмивання). Як внутрішнє: спазми і запальні захворювання шлунково-кишкового тракту ".

* Чай з ромашки: 1-2 чайні ложки з верхом суцвіть залити 1 чашкою окропу, через 10 хвилин процідити. Ромашковий чай добре пити теплим, але не гарячим.
* обертальний курс лікування: вранці перед вставанням випити чашку теплого не підсолодженого ромашкового чаю маленькими ковтками, з розміщенням (тримати в термосі поруч з ліжком). Потім 5 хвилин полежати в розслабленому стані на спині, 5 хвилин на лівому боці, 5 хвилин на животі і 5 хвилин на правому боці.
* ромашкова парова ванна: невелику жменю суцвіть ромашки заливають 1 л киплячої води. 5-10 хвилин дихають гарячою парою, накривши голову і посудину великою хусткою. Також можна рекомендувати сидячі ромашкові парові ванни для лікування геморою або запальної слизової оболонки піхви. Для ванни такого роду (готують, як описано вище) доцільно взяти великий стійкий посудину на зразок відра.

При рекомендації ромашковий парових ванн постійно стикаєшся з відмовою, оскільки багато хто вважає, що подібне лікування важке, до того ж обіцяє малий успіх. Це невірно: ромашкові парові ванни дивно ефективні, а лікування проводиться легко. Успіх же цих ванн можна пояснити тим, що діючі речовини суцвіть ромашки досягають з пором тих місць, які недосяжні при полоскання і підмивання. До того ж гарячий пар благотворно впливає на процес лікування. Використання в гомеопатія. Гомеопатичне засіб Chamomilla слід розглядати перш за все як засіб лікування нервової системи: воно добре знімає підвищену болючу чутливість. Тому його дають при невралгіях голови і обличчя, колючих головних болях, запаленні очей і вух з колючими болями, зубного болю, а також спастичних болях у животі. Chamomilla можна давати також при кашлі (навіть при кашлюку) і ревматизмі. Це засіб застосовують переважно в розведенні D6, дають 3-5 (до 8) раз на день по 5-10 крапель.

Застосування в народній медицині. Само собою зрозуміло, рослина з настільки багатьма доброчинними властивостями старанно використовується і в народній медицині. І дійсно, ромашці "довіряють все". Але це як раз і шкодить репутації цілющого рослини і часто веде до неправильного його вживання. Жодне лікарський рослина не може допомогти від усіх недуг. Але якщо ми візьмемо чотири основних типи впливу - протизапальну, спазмолітичну, заспокійливу і кармінативну - то ромашка рідко розчаровує. Здавна ромашку застосовували у вигляді чаю при всіх інфекціях. Приват-доцент Кінхольц з Ги-сенского університету встановив, що ромашка знешкоджує бактеріальні отрути: при інфекційних хворобах, наприклад викликаються стафілококами або стрептококами, бактеріальні отрути "притупляються". Ось чому ромашковий чай робить загальне позитивну дію при інфекційних хворобах, а пари ромашки ефективні при захворюваннях бронхів і придаткових порожнин носа.

Побічні дії. При правильному дозуванні ромашка не отруйна. Проте слід уникати тривалого її вживання. Деякі роблять ромашковий чай домашнім і п'ють його роками щодня, щоб досягти особливо доброго результату. У таких випадках - правда, не часто - трапляються запаморочення, розвиваються кон'юнктивіти і нервове занепокоєння. Ромашковий чай не слід застосовувати для промивання очей.

Ревінь

Гречкові - Polygonaceae.

Використовувані частини: кореневище і коріння.

Аптечне найменування: корінь ревеню - Rhei radix (раніше: Rhizoma Rhei).

Ботанічний опис. Родина предків ревеню - високогір'я Західного Китаю і Східного Тибету. Однак для отримання аптекарського сировини ревінь спеціально культивують у багатьох європейських країнах. Найбільше його кількість ввозиться з Китаю, де його одержують від 5-10-літніх дикорослих рослин. Ревінь лікарський досягає приблизно 2-3 м у висоту. У перший рік утворюється тільки м'ясистий корінь, а слідом за ним кореневище, яке з року в рік стає все більш потужним і від якого відходять довгі бічні корені і численні бульби. Прикореневі листя з довгими черешками, широкосердцевидні. Стеблові - значно дрібніші, простіші і мають короткі черешки. Дрібні квітки згруповані в волотисте суцвіття, які виходять з пазух човноподібних верхніх листків. Під час цвітіння квітконіжка подовжується. Все сказане практично повністю відноситься і до садовому ревінь.

Збір і заготівля. Тільки коли кореневища стануть потужними, а коріння товстими, що буває приблизно через 5-10 років, їх викопують, очищають від кори і сушать на сонці, у печі або відкритого вікна. Але перш, ніж потрапити на ринок, їх звичайно ще раз перебирають і сортують.

Діючі речовини. Антрахінон і його похідні (почасти в вільному, частково у зв'язаному стані), а також дубильні речовини - ось основні діючі речовини лікарського ревеню.
Цілюща дія і застосування. У проносних чаї і чаї для схуднення подрібнений корінь ревеню зустрічається рідко, хоча він був би там дуже доречним. Значною мірою з-за зручності переважними виявилися спеціальні препарати, в яких ревінь використовується у формі екстракту або порошку з кореня. У малих дозах, приблизно 0,05-0,5 г, порошок з кореня ревеню добре показав себе при запаленнях шлунку і кишечнику; в більш високої дозуванні він діє як проносне. Державна служба охорони здоров'я Німеччини рекомендує корінь ревеню при запорах, при всіх захворюваннях, коли бажаний м'який стілець, і забороняє приймати його при непрохідності кишечнику, під час вагітності і менструацій.

Використання в гомеопатії. Гомеопатичне засіб Rheum відіграє значну роль; воно цілеспрямовано застосовується, коли треба лікувати проноси з поганим запахом. Застосування як проносне закріплює відповідає гомеопатичного принципом лікування: "подібне лікується подібним ". Успіх досягається особливо при лікуванні дітей. Так звані проноси при прорізуванні зубів, які часто супроводжуються кольками, - добре піддаються лікуванню ревенем. Використовують цей засіб переважно в розведеннях D 1 або D 1 і дають 3 рази на день по 5-10 (до 20) крапель. Побічних дій при терапевтичних дозах можна не побоюватися. Зустрічаються люди, які не переносять ревінь. Спостерігалися подразнення шкіри та слизових оболонок, у тому числі і кишечника, але перш за все, звичайно, ротової порожнини. Після припинення прийому ревеню ці побічні явища швидко зникали. При тривалому вживанні можна побоюватися втрати калію в організмі.

Липа

Липові - Tiliaceae.

Використовувані частини: повністю розвинені суцвіття з пергаментоподібним листом (у народній медицині також листя, іноді кора); виготовлене з деревини липи вугілля.

Аптечне найменування: липовий цвіт - Tiliae flos (раніше: Flores Tiliae), липовий лист - Tiliae folium (раніше: Folia Tiliae), липовий деревне вугілля - Ligni Tiliae carbo pulveratus (раніше: Carbo Ligni Tiliae pulveratus), кора липи - Tiliae cortex (раніше: Cortex Tiliae).

Ботанічний опис. Дерево липи широко відомо, проте не кожен знає, що є два види липи: у серцелистої липи дрібніше листя і більше квіток у суцвітті, ніж у широколистої; вона цвіте тижні на два пізніше і зустрічається частіше. Крім того, опушення на нижній стороні листа, в кутах, де відходять бічні жилки, у серцелистої липи червонувато-жовте, а у широколистої білувате.

Збір і заготівля. Сировина заготовлюють з обох лип; воно включає суцвіття разом з пергаментоподібним тонким листом. Дуже важливо зібрати їх вчасно - з 1-го по 4-й день повного цвітіння, оскільки в цей час вони містять найбільшу кількість діючих речовин. Липовий колір сушать в спеціальних провітрюваних сушарках. Сушка не повинна бути тривалою, а температура - надто високою: не більше 45 ° С. Липовий колір - дуже примхлива сировину. Після сушіння та подрібнення його слід зберігати в щільно закупорених посудинах. Найменше збільшення вологості при зберіганні веде до втрати ароматного запаху і знижує цілющу дію.

Діючі речовини: ефірна олія, флавоноїди, слиз, дубильна речовина і цукор. Є й інші компоненти, що обумовлюють дію липи, але флавоноїди та ефірне масло грають основну роль.

Цілюща дія й застосування. У всі часи було відомо потогінну дію липового чаю при простудних і гарячкових захворюваннях, що робило успішним курс лікування. Чай з липового цвіту приводить в дію захисні сили організму, під впливом яких швидше виліковуються простудні захворювання, що супроводжуються високою температурою. Особливо це стосується дітей. Так, в дитячій клініці в Чикаго лікарі Трейсман і Харді поставили серію дослідів, замінивши ліки з сульфамідними препаратами або антибіотиками на лікування аспірином з липовим цвітом. Було встановлено, що діти, лікувалися цим способом, одужують без ускладнень і швидше, ніж ті, яких лікували сульфамідними препаратами і пеніциліном.

Липовий колір - це і потужне профілактичний засіб. Той, хто переохолодилася, хто довго ходив з мокрими ногами, хто розпаленілий пробув на протязі, може точно чекати, що наступного дня у нього почнеться нежить чи підніметься температура. Якщо ж, прийшовши додому, він вип'є чашку гарячого липового чаю, а через 3-4 години - другу, то у нього є шанс не захворіти. Липовий чай апетитно виглядає, приємно пахне і особливо смачний, якщо його підсолодити медом.
Тому, хто ніяк не може позбавитися від бронхіту, слід спробувати чай з липового цвіту і мати-й-мачухи в рівних частинах, приготований за тим самим рецептом, що й липовий чай. Якщо курсове лікування цим чаєм проводити регулярно, результат дивний.

Чай з липового цвіту: 2 чайні ложки з невеличким верхом липового кольору заливають 1 / 4 л окропу, настоюють 10 хвилин, проціджують і п'ють дуже гарячим. Для профілактики та у вигляді домашнього чаю під час застуди достатньо 1 чайної ложки липового цвіту на +1 / 4 л води. У цьому випадку чай потрібно пити помірно теплим.

При простудних захворюваннях і в профілактичних цілях особливо добре діють такі випробувані суміші:
Липовий колір 20,0
Шипшина 10,0
Чорниця суха 10,0
Суцвіття ромашки 10,0

Одну столову ложку з верхом суміші залити 1 / 4 л окропу, кип'ятити 1 хвилину, процідити і при бажанні підсолодити медом. Пити 2-3 чашки щодня.

Квіти мальви 15,0
Липовий колір 15,0
Лист м'яти перцевої 10,0
Суцвіття ромашки 10,0

Одну столову ложку з верхом суміші залити 1 / 4 л киплячої води і залишити в закритому посуді на 10 хвилин. Процідити. Пити помірно теплим. Підсолодити за смаком.

Використання в гомеопатії. настоянка , приготовлена з свіжих квіток липи, вживається при ревматизмі, алергічних висипах (кропив'янці) і алергічному нежиті, іноді також у як засіб проти надмірної пітливості. Гомеопати і лікарі-травники широко використовують вугілля (у формі порошку) з липової деревини. Він знімає спазми в товстій кишці. З наукової точки зору ця дія цілком зрозуміло. Під наглядом лікаря їм можна впевнено користуватися.

Застосування в народній медицині. Все, що було сказано вище, можна віднести і до народної медицини. Листя липи іноді використовуються як шлунковий засіб, а кора, завдяки вмісту в ній слизових речовин, - для зняття судомних болю в травному тракті. Настій липової кори використовують для компресів і полоскань, хоча і досить рідко, оскільки є кращі засоби.

Побічні дії. Раніше існувала думка, що занадто часте вживання липового чаю шкідливо для серця. Додамо тільки, що мова йде про постійні потогінних курсових лікування. Липовий колір активізує і мобілізує захисні сили організму незалежно від своїх потогінних якостей, але тим, хто боїться, що це може позначитися на роботі його серця, слід відмовитися від тривалих курсів.

Користувач подумав і додав через 2 хв.:
elena0709, Мамуся0703, дівчатка, ми Хіпп теж пили, але потім перейшли суто на травяні чаї домашнього "запарювання", не хімічні.

Тому і створила цю тему не про чаї в гранулах, а про трави, які запарюються і даються діткам як чай.

[Vesta*]

martka, Запарювала малим ромашку, звіробій коли животи боліли. Ромашковим чаєм навіть температуру збивала. Липу, м"яту, меліссу теж запарювала.

[Осіння симфонія]

Меліса лікарська

Губоцвіті - Lamiaceae (Labiatae).

Народні назви: бджолина трава, дамське щастя, лимонна трава, меліса лимонна, серцева отрада.

Використовувані частини: листя.

Аптечне найменування: лист меліси - Melissae folium (раніше: Folia Melissae), меліссовое масло - Melissae aetheroleum (раніше: Oleum Melissae).

Ботанічний опис. Це багаторічна рослина, сильно розгалужений стебло якого досягає 30-70 см у висоту. Листя супротивні, стебло чотиригранний, квітки звичайної для губоцвітих форми, жовтувато-білі або чисто білі. Утворюють хибні колотівки в-пазухах верхніх листків. Цвіте з липня (червня) за серпень. Батьківщина меліси - східне Середземномор'я. У дикорослому стані рідко зустрічається, потреби в сировину для фармацевтичних цілей цілком задовольняються культурними посадками. Як і перцеву м'яту, мелісу можна успішно розводити в садах. Щоб виростити мелісу в саду невеликого господарства, достатньо трьох кущів. Оскільки меліса - багаторічна рослина, її можна розмножувати діленням куща. Напровесні посадіть кущики рядами на відстані 30 см один від одного, між рядами залиште 40 см. Їм потрібні тепло і волога, багата гумусом грунт. Добре удобрювати мелісу мінеральними добривами. Якщо рослина розстеляється навколо основного куща суцільним килимом, отже, для догляду за ним зроблено все. Урожай буде багатим. Молоді кінчики гілочок при необхідності можна укореняти.

Збір і заготівля. Збір меліссового листа (для чаю) слід приурочити до цвітіння рослини, коли листя має особливо приємний запах і смак. Дбайливе висушування (при температурі не вище 40 ° С) дозволяє максимально зберегти в сировині ефірне масло. Меліссову ефірну олію отримують з свіжої рослини шляхом перегонки з водяною парою.

Діючі речовини. Найважливіша діюча речовина - ефірна меліссова олія, до складу якої входять цітронеллаль, цитраль і каріофіллен. Слід назвати також мінеральні та дубильні речовини, гіркоти, трохи флавоноїдів.

Цілюща дія й застосування. Перш за все треба сказати про заспокійливому дії меліси. Нервовим людям з підвищеною збудливістю, які до вечора не можуть заспокоїтися і часто довго не засинають, можна порекомендувати курсове лікування мелісовим чаєм.

Мелісовий чай: 3 чайні ложки дрібно нарізаного листа меліси на чашку залити 1 / 4 л киплячої води і залишити настоятися 10 хвилин під кришкою.

Здавалося б, це занадто велика доза, але як мелісовий, так і валеріановим чай повинен бути темніше звичайного чаю, щоб седативна (заспокійлива) дія проявилася цілком. Щодня слід пити по 3 чашки чаю. Якщо додати мед, дія чаю як снодійного посилюється.

Заспокійлива дія меліси можуть позитивно дію і при шлункових нездужання, перш за все при "нервовому" шлунку. Завдяки седативним компонентам чітко проявляється також спазмолітична (протисудомна) і легка кармінативна (вторгнень) дія меліси. З-за всіх цих властивостей мелісовий чай відноситься до полегшує і лікарських засобів при шлункових нездужання і хвороби жовчного міхура. Ефірна олія меліси - складова частина дуже багатьох ліків, з яких особливо популярна спиртова настій меліси. Її застосовують при неврозах серця і шлунка як м'яке снодійне, а як зовнішній засіб - для розтирання. Завдяки тонізуючому ефектові мелісу добре вживати в холодну пору року, оскільки вона збільшує і мобілізує захисні сили організму. Спиртовий екстракт меліси може служити прекрасним домашнім засобом, якщо не перетворювати його на панацею. Заспокійливі властивості меліси використовуються в практиці мелісових ванн (у продажу є готові екстракти, але їх можна приготувати і самому).

Мелісова ванна: 50-60 г листа меліси залити 1 л води, нагріти до кипіння, відставити і через 10 хвилин процідити. Цей настій вилити у ванну, наповнену водою.
Державна служба охорони здоров'я Німеччини дуже позитивно висловлюється про мелісу, заперечує побічні дії і протипоказання; на рецепті стандартної упаковки областю застосування названі нервові розлади сну та нервові явища з боку шлунково-кишкового тракту, а також для збудження апетиту.

Вживання в як приправа. У кого є городня ділянка для вирощування кухонних зелені, той повинен подумати про тому, щоб виростити мелісу. Нові листя меліси - абсолютно унікальна пряність для салатів, соусів, овочевих страв, тушкування, супів. Додавати безпосередньо перед сервіровкою. Тонко нарізані листя меліси - хороша приправа до м'якого сиру.

Застосування в народній медицині. У народній медицині не завжди проводять відмінності між мелісою і перцевої м'ятою. Трапляється, що говорять про мелісу, а застосовують перцеву м'яту. Але оскільки обидва рослини не близькі за характером дії, ця плутанина не призводить до плачевних результатів. Мелісу використовують при лікуванні захворювання шлунка, печінки, жовчного міхура, для заспокоєння при неврозах серця і як загально зміцнююче після простудних та інфекційних захворювань. Побічних дій чекати не доводиться.

Примітка. Меліса, про яку йшла мова вище, - лікарська меліса. У Швейцарії часто використовують золоту мелісу (Monarda didyma L.). У неї червоні квіти, вона походить із Південної Америки і в Швейцарії відома як лікарський рослин, що споживаються при поганому травленні і кашлі. Золоту мелісу можна використовувати і як замінник чорного чаю.

М'ята перцева

Губоцвіті - Lamiaceae (Labiatae).

Народні назви: благородна м'ята, англійська м'ята, садові м'ята, чайна м'ята.

Використовувані частини: листя.

Аптечне найменування: листя м'яти перцевої - Menthae piperitae folium (раніше: Folia Menthae piperitae), олія перцевої м'яти - Menthae piperitae aetheroleum (раніше: Oleum Menthae piperitae).

Ботанічний опис. Перцева м'ята - це гібрид, який був виявлений в Англії в 1696 році серед насаджень м'яти Класової (Mentha spicala L.), і з тих пір його стали культивувати. Тому в дикорослому стані м'ята перцева, яка використовується для лікарських цілей, не зустрічається: навіть вийшлі з культур "дикі" рослини незабаром зазнають зворотного розщеплення. Розводять перцеву м'яту відводками. Особливо добре вона росте на болотистому грунті та вапняного глині. Перцева м'ята утворює повзуче кореневище і численні надземні пагони, що досягають у висоту 30-80 см. Чотирьохгранні стебла вгорі слабо гілкуються. Супротивно розташовані листя подовжено-еліптичні, до 4-7 см в довжину (часто окремі листи меншого розміру), гру-бозубчатие по краю. Рожево-червоні квіти розташовуються в щільних колосоподібне Суцвіттях, нерідко розділених на частини. У культивований перцевої м'яти є кілька рас, які відрізняються один від одного за формою і забарвленням листя. Дикорослі родичі перцевої м'яти поступаються їй у запаху та смаку. Тим не менше і вони грають в народній медицині дуже значну роль, а часом можна почути, що вони навіть перевершують за своїми якостями справжню перцеву м'яту. Листя м'яти кучерявою (Mentha spicata L. var. crispa), які називають також "Спермінт", містять ефірну олію, в якому немає ментолу, але дуже багато карвона (що міститься і в кмину). Тому чай з них - відмінний кармінативний (вторгнень) засіб. М'ята кучерява рідко зустрічається в дикорослому стані, отже, чай з її листів готується з вирощених в культурі рослин.

Діючі речовини: ефірна олія, флавоноі-ди, дубильні речовини і гіркоти - ось основні діючі речовини цієї рослини. Найважливіший компонент в ефірному маслі - ментол (до 60 %).

Цілюща дія й застосування. Чай з м'яти перцевої - ефективне шлунковий засіб, особливо при нудоті, позовах до блювоти або нападах блювоти. Однієї-єдиної чашкою помірно теплого чаю з перцевої м'яти, випитої невеликими ковтками, можна досягти негайного дії. Також швидко діє цей чай при шлунково-кишкових захворюваннях, які супроводжуються метеоризмом, спазмами і стільцем з поганим запахом.
Дозування: по 1 чашці 3 рази на день.
Не в останню чергу чай з м'яти перцевої сприяє відтоку і секреції жовчі. Хворі жовчнокам'яної хвороби дуже добре переносять цей чай, тоді як хворі на виразку шлунка - гірше. Державна служба охорони здоров'я Німеччині відзначає перцеву м'яту як показник до застосування хвороби шлунка, кишечника і жовчного міхура.

Чай з м'яти перцевої: 1 столову ложку з верхом листя залити 1 / 4 л киплячої води і витримати під кришкою 10 хвилин. Потім остудити. Пити його найкраще непідсолоджені.

Перцева м'ята є складовою частиною дуже багатьох чайних зборів, які наказують проти хвороб шлунка, кишечника, жовчного міхура і печінки. Проте вона зустрічається і в численних інших чайних зборах: листя м'яти перцевої покращують будь-який чай своїм смаком і запахом, а також підсилюють його дію, оскільки ліки, що містять одночасно і ефірне масло, і дубильні речовини, і гіркоти, мають багатосторонню дію. Особливо гарна комбінація при всіх шлунково-кишкових захворюваннях - суміш перцевої м'яти з ромашкою в рівних частинах. Ефірна олія, розбавлене спиртом, дає так звані м'ятні краплі, які можна купити в кожній аптеці. Вони діють подібно чаю з перцевої м'яти, якщо приймати їх по 15 крапель з водою.
Застосування в народній медицині відповідає сказаного вище. Велика любов до цієї лікарської рослини виявляється в тому, що в більшості домашніх аптечок поряд з ромашкою можна знайти і перцеву м'яту. Її все рідше вживають при головних болях, серцебитті і порушення сну, а при хворобливих менструаціях чай з перцевої м'яти цінується високо.

Вживання в як приправа. У новітніх книгах по пряним рослинам рекомендується навіть вирощувати кілька рослин перцевої м'яти в саду, тим більше, що це дуже просто, так як її пагони укоріняються і ростуть, не вимагаючи великого догляду. Досить посадкової площі в 1 кв. м, щоб постійно мати для сім'ї свіжу перцеву м'яту. Хто заготовлює перцеву м'яту, має збирати листя до цвітіння, швидко сушити їх (при температурі не вище 35 "С) і зберігати в добре закритих посудинах: вологість робить перцеву м'яту непридатною до вживання. Салати, супи, овочеві страви, які перед сервіровкою посипають свіжою дрібно нарізаною перцевої м'ятою, виходять не тільки добре приправленими, але і більше корисними для здоров'я. Сир і м'який сир також поліпшуються від добавки свіжої перцевої м'яти. Сушену перцеву м'яту вживають рідше, однак деякі рибні страви, при приготуванні (варіння) яких використовують і листя сушеної перцевої м'яти, тільки виграють. А хто робить самостійно оцет з травами, не повинен забувати додати туди кілька листя м'яти перцевої (свіжої або сушеної).

Побічні дії. У терапевтичних дозах - жодних. Тривале вживання чаю з перцевої м'яти не рекомендується.

[elena0709]

Мені свекруха з Італії передала ромашковий чайок у пакетиках (дитячий) коли його запарити він блідо жовтого кольору.Дуже корисна діткам липа. А якщо годуєте грудьми було б добре пити вам,по-перше покращує лактації, а по-друге має заспокійливий ефект. Думаю, що слабо запарені ці травички шкоди не зроблять, Але майте на увазі ромашка має дещо послаблюючий ефект.

[Осіння симфонія]

Малина звичайна

Розоцвіті - Rosaceae.

Народні назви: котяча ягода, лісова малина.

Використовувані частини: молоде листя, але перш за все плоди.

Аптечне найменування: листя малини - Rubi idaei folium (раніше: Folia Rubi idaei), малиновий сироп-Rubi idaei sirapus (раніше: Sirupus Rubi idaei).

Ботанічний опис. Темно-червоний кущ часом досягає двометрової висоти, і в нього густо переплетені, зігнуті і слабошиповані стебла. Листки складні, непарноперісті, кінцевий листочок з черешком. Яйцеподібні листочки з верхньої сторони темніше, ніж з нижньої, на якою у них біле опущення. Квіти мають забарвлення від білого до рожевого, з 5 пелюстками і розташовуються в невеликих пухких кистях. Цвіте з травня по червень. Лісова малина росте на сонячних лісових галявинах, по узліссях лісів і косогорі, на відвалах, териконах і відкритих схилах, навіть обабіч доріг - Як на рівнині, так і в горах. Чим вище місця її зростання, чим суворіше умови життя, тим ароматніші її плоди.

Збір і заготівля. Малиново-червоні плоди цієї рослини достигають влітку (до осені). Їх збирають з найдавніших часів - переважно для приготування настільки багатосторонньо використовуваного малинового соку. Плоди повинні бути добре дозрілими. Листя ж збирають навесні, поки вони ще молоді і ніжні. Сушіння проводять на повітрі або при штучному нагріванні.

Діючі речовини. Найважливіший компонент листя, як і у ожини, - дубильна речовина. А плоди містять, поряд з ароматичними речовинами, освіжаючі органічні кислоти, вітаміни групи В і провітамін А, безліч мінеральних речовин, перш всього калій, фосфор, кальцій, залізо і магній.

Цілюща дія й застосування. Листя малини діють як легкий кровоспинний засіб і тому придатні для лікування запалень слизової оболонки в порожнині рота. Як усі засоби, що містять дубильні речовини, вони використовуються також проти проносу. Тим не менш в сучасній медицині листя малини приділяють мало уваги. Найбільше - вони знаходять застосування як добавка в різних чайних сумішах для "очищення крові". Сік малини, навпаки, нині, як і раніше, використовується як цілющого напою при лихоманки, як смакова добавка до гірких ліків і як освіжаючий напій. Був час, коли здавалося, що цитрусові витіснять малину, але. ця небезпека, мабуть, минула, оскільки стало ясно, що малина за своїми корисними якостями не поступається цитрусовим.

Рецепт
Чайна суміш з листям малини:
Листя малини 20,0
Листя суниці 10,0
Листя ожини 5,0
Трава маренка 2,0

Беруть 2 з верхом чайні ложки суміші на 1 / 4 л води (на чайник для 6 персон 2 столові ложки суміші), заливають окропом, настоюють приблизно 5 хвилин і проціджують. З цим чаєм можна експериментувати, додавши, наприклад, дрібку кмину, кілька розтертих ягід ялівцю і 1 чайну ложку квітів гібіскуса або листя меліси. Не забудьте і про шипшину. У всіх випадках такий цілющий домашній чай можна пити з лимоном (навіть з молоком) і підсолоджували медом або цукром.


Застосування в народній медицині. У народній медицині листя малини, квітки, молоді пагони і корені, використовуються, як і листя ожини: для зміцнення ясен, для очищення крові, від шлунково-кишкових захворювань, при висипах на шкірі. Створюється враження, що ми маємо справу з одним і тим же рослиною. У старих зільника їх, напевно, особливо й не розрізняли, від чого й понині є деяка плутанина, що, однак, у цьому випадку ні в якій мірі не трагічно.

Побічні дії невідомі.

[Asta la vista]

Нашій сімї також дуже подобаються травяні чай. Я раніше сама запарювала трави у термосі,а тепер от побачила в продажу дитячі травяні чаї фірми ГалкаКарпати(виробник місцевий) і почала ними користуватись:

Сонечко- імуностимулюючий. Склад:ехінацея,ромашка,календула,липа,чебрець,деревій,меліса,мята.

Котигорошко -загальнозміцнюючий.
Склад:ягоди чорниці,ягоди малини,плоди шипшини,плоди смородини,плоди горобини чорної,плоди горобини червоної,плоди яблука лісового.

Попелюшка -протизапальний. Склад:квіти календули,квіти ромашки,трава мяти,лист чорної смородини,трава кропиви,кукурудзяні приймочки. (він трохи мочогінний,тому корисний діткам з хворобами мочової системи і сердечка)

Виробник рекомендує дані чаї з двох років, дитина їх переносить добре,алергії не було,просто не роблю їх дуже міцними.

[bianca]

я також спробувала малому дати чайок з ромашки, карпатський. зробила ледь помітний колір, без підсолоджування, то трохи пив. щось не охота ті гранульовані купувати...

[Ксюнка]

я не даю чайочків, п"ємо сушку і компотики. Знаю, що не можна давати один сорт чаю дуже часто, і також не можна холодні чаї - вони тоді стають шкідливими.

[Asta la vista]

Ксюнка (16.12.2009, 16:44) писав:

я не даю чайочків, п"ємо сушку і компотики. Знаю, що не можна давати один сорт чаю дуже часто, і також не можна холодні чаї - вони тоді стають шкідливими.

Будь-який збір травяний не можна давати довше з-ох тижнів, далі слід зробити перерву. Сушка дуже корисна,але вона не замінить компонентів,що містять у собі лікарські рослини. Травяні чаї пють, якщо є потреба, наприклад,щодо малини та липи при підвищеній температурі тіла ніхто ж не заперечує.
А зелений чай можна пити охолодженим-він добре втамовує спрагу.

[MoonRise]

Кожна трава має свою силу, а тобто є лікувальною.... зловживати ніколи не потрібно, робіть перерви.... діткам можна, тільки якщо немає протипоказань, наприклад алергії... і ще на кожен вік дитини є своє пиття, наприклад до шести місяців, грудне молочко, якщо на штучному, можна давати легенький компотик з шипшини, сухофрукта... достатньо... не поспішати головне, і не думати, що якщо буде на трав"яних чайочках, то значить буде якась аж велика користь
я до цих пір тільки даю дитині чай з ромашки, тобто заварила аптечну ромашку... і все...
а так сухофрукти, шипшина, свіжі яблука, і соки домашнього приготування... але це вже не по темі....

[Лі*Куся]

знаю, що хлопчикам не можна часто давати чайок з липи, хоча він не менш корисний ніж інші. П"ємо зараз чайок з малинки домашньої, з м"яти, липи + тмин варю рідше, але синочку також подобається.

[Malve]

Чаї травяні п`ємо, але не часто. В основному - ромашка, мята (я їх сама збираю і сушу).
До речі, наш лікар сказав, що липового чаю взагала не можна багато пити - він погано впливає на зір (особливо це стосується дітей).

[Осіння симфонія]

Вітуля), дякую за чіткі дані по протипоказам липи.

А хто що каже про мяту, мелісу? Є такі нюанси чи немає?

[Tamillyna]

Скажіть будь ласка ,коли можна дитинці давати пити чайок,я вже давала ромашковий,а на рахунок інших не знаю.

[Осіння симфонія]

Tamillyna, якщо ви на Гв, то коли дитина схоче, але то буде пізно. А якщо на ШВ, то швидше... Ми давали десь з трьох місяців, але то була літня жара і вона хотіла дуже пити.

І порада-оффтоп ;) Загляньте в розділ Все про Малечу. Там є тема про лінієчки і підпис)))))))))))

[Хвилинка до...]

я давала заспокійливий чайок(теж вроді з Карпатських )колиНастуня погано спала в період прорізування зубів.Там мятка меліса і ще щось.Але ними захоплюватись не варто.Я чула що травяні чаї домашнього збору треба часто міняти щоб не було протилежного ефекту.Ми робили так-пили по тижню -півтора а тоді міняли трави.

[MoonRise]

Текст, що розкривається

Противопоказания к применению растений, трав

Авран лекарственный.
Прием более высоких доз вызывает неудержимую упорную рвоту. Растение очень ядовитое, ввиду чего его не рекомендуют принимать.
Адонис весенний — ядовитое растение. Соблюдать дозировку.
Аир обыкновенный (корни) — При повышенной секреции желудка корни не принимать.
Алоэ (столетник). Применение препаратов алоэ вызывает прилив крови к органам малого таза. Противопоказаны при заболеваниях печени и желчного пузыря, при маточных кровотечениях, геморрое, цистите и беременности.
Аралия маньчжурская. Необходимо избегать применения препаратов из аралии при гипертонии, бессоннице, повышенной нервной возбудимости.
Арника горная — ядовитое растение. Соблюдать точно дозировку.
Багульник болотный — ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности, так как неправильная дозировка может вызвать воспаление слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта.
Барвинок малый — ядовитое растение. Соблюдать точно дозировку.
Бедренец, анис обыкновенный — сырье может вызвать фотодерматит и контактный дерматит.
Белена черная — сильно ядовитое растение.
Береза бородавчатая. Ввиду раздражающего действия на почки, применение настоя, отвара и настойки березовых почек как мочегонного средства допустимо под контролем врача. Длительно не принимать.
Бессмертник (цмин песчаный) — повышает кровяное давление. При гипертонии длительно не применять.
Будра плющевидная. Внутренее применение будры, как ядовитого растения, требует осторожности. Соблюдать точно дозировку.
Валериана, корни. Нельзя употреблять длительное время и в большом количестве. В таких случаях она действует угнетающе на органы пищеварения, вызывает головную боль, тошноту, возбужденное состояние и нарушает деятельность сердца.
Василек синий. Ввиду содержания в васильке синем сильно активных соединений с циановым компонентом, необходимо быть осторожным при применении сырья.
Василистник. Принимать только по назначению врача, растение ядовитое.
Вьюнок полевой (березка). При использовании больших количеств растения могут возникнуть жалобы со стороны желудочно-кишечного тракта, как рвота, понос, общее недомогание.
Горец перечный, горец почечуйный, горец птичий. Обладает сильным кровесвертывающим действием. Больным тромбофлебитом не принимать.
Гранат (плоды). Сок плодов пить обязательно разбавленным водой, так как в соке содержится много разных кислот, которые раздражают желудок и разъедают эмаль зубов. Осторожно применять кору граната, так как передозировка может вызвать головокружение, слабость, ухудшение зрения, судороги.
Грыжник гладкий. Необходимо помнить, что грыжник — ядовитое растение и при применении в более высоких дозах может вызвать отравление.
Девясил. Настой и отвар из девясила противопоказаны при беременности и болезни почек.
Донник лекарственный. При длительном употреблении и передозировке он вызывает головокружение, головные боли, тошноту, рвоту, сонливое состояние, иногда — поражение печени, кровоизлияния (под кожу, в мышцы, внутренние органы) — и даже паралич центральной нервной системы.
Док красильный. При применении больших количеств дрока может наступить отравление, подобное отравлению никотином. Это требует осторожности при использовании этого растения.
Дурман обыкновенный. Ядовитое растение. Внутрь не принимать.
Дурнишник обыкновенный. Ядовитое растение. Дозировку соблюдать точно.
Душица обыкновенная. При беременности не принимать, так как действует абортивно.
Дымянка лекарственная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности.
Женьшень (корень) — применять только в холодное время. Длительное применение женьшеня и применение его в больших дозах вызывает отрицательные явления: бессонницу, сердцебиение, головные боли, боли в сердце, снижение половой потенции и т.п.
Сивокость — ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности.
Жостер слабительный. Проявления непереносимости — тошнота и рвота — связаны с тем, что эмодин раздражает слизистую оболочку пищеварительного тракта.
Зверобой продырявленный. Растение ядовитое. Внутреннее применение требует большой осторожности. При длительном применении вызывает сужение кровеносных сосудов и повышает кровяное давление..
Земляника (ягода). Следует помнить, что у отдельных людей отмечается повышенная чувствительность к землянике, которая вызывает у них аллергическое заболевание, сопровождающееся упорной крапивницей. В этом случае употреблять землянику нельзя.
Золотая розга. Ядовитое растение. Точно соблюдать дозировку.
Калина обыкновенная. Из-за высокого содержания пуринов плоды калины противопоказаны при подагре и болезнях почек.
Кассия узколистная. Большие дозы препаратов сенны вызывают колики в животе.
Кирказон обыкновенный. Растение ядовито, поэтому применять только под контролем врача. При беременности может стать причиной выкидыша.
Кислица обыкновенная. Ядовитое растение, точно соблюдать дозировку.
Копытень европейский. Применение его как сильно ядовитого растения требует большой осторожности.
Кошачья лапка двудомная (бессмертник). Сильное кровесвертывающее средство. Осторожно применять при тромбофлебитах. Нежелателен длительный прием при повышенном кровяном давлении.
Крапива. Крапиву без совета врача применять не рекомендуется. Препараты из этого растения противопоказаны людям с повышенной свертываемостью крови, больным гипертонической болезнью и атеросклерозом, а также не следует применять при кровотечениях, вызванных кистой, полипами и другими опухолями матки и ее придатков.
Красный стручковый перец жгучий. Внутреннее применение настойки может вызвать острые тяжелые желудочно-кишечные расстройства.
Крестовик обыкновенный. При передозировке ощущается сухость во рту, наступает сердцебиение, во всех видах растения пирозолидиновые алкалоиды обладают канцерогенным действием. Противопоказания: глаукома, органические заболевания печени и почек.
Крестовик ромболистный (плосколистный). В последнее время установлено, то большинство алкалоидов крестовника оказывают канцерогенное действие.
Крушина ломкая (кора). Ядовитое растение. Следует применять кору, выдержанную не менее года в сухом месте или подвергнутую нагреванию при 100°С в течение 1 часа. В противном случае употребление коры связано с опасностью отравления (тошнота, рвота).
Кубышка белая. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Кубышка желтая. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Кукурузные рыльца. Сильное кровесвертывающее средство. При повышенной свертываемости крови не применять.
Купальница европейская. Ядовитое растение, особенно корни. Применение требует большой осторожности.
Ламинария. Нельзя принимать при болезни почек.
Ландыш майский. Ядовитое растение. Применение препfратов ландыша противопоказано при резких органических изменениях сердца и сосудов, остром миокарде, эндокардите и резко выраженном кардиосклерозе.
Левзея сафлоровидная. (Маралий корень). Препарат применяют по указанию и под наблюдением врача. Противопоказаны людям с сильно повышенным кровяным давлением и заболеванием глазного дна.
Лимонник китайский. Применяется по назначению врача и под его контролем. Противопоказан при нервном возбуждении и перевозбуждении, бессоннице, повышенном кровяном давлении, сильных нарушениях сердечной деятельности.
Лук репчатый. Настойка лука противопоказана сердечным и печеночным больным и при болезнях почек.
Льнянка обыкновенная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности и точной дозировки.
Льняное семя. Противопоказаниями являются холецистит и гепатит. А также длительное применение льняного семени не рекомендуется.
Любисток лекарственный. Может вызвать гиперемию тазовых органов, поэтому нельзя применять при беременности ввиду опасности наступления аборта.
Мак самосейка (дикий). Высокие дозы ядовиты.
Марена красильная, крапп. Она оказывает раздражающее действие на слизистую оболочку желудка, повышает кислотность желудочного сока.
Противопоказания: острый и хронический гломеруло-нефрит, язвенная болезнь, гиперацидный гастрит (при повышенной кислотности).
Можжевельник обыкновенный. Можжевельник (ягоды) нельзя применять при остром воспалении почек. Внутреннее применение ягод требует точной дозировки и противопоказано при беременности.
Молочай любой разновидности. Внутреннее применение молочаев, как сильно ядовитых растений, требует большой осторожности.
Морковь посевная, огородная. Не применять внутрь корнеплоды, верхние части корнеплодов, находящихся над поверхностью земли и имеющие зеленый цвет. Отрицательно влияет на деятельность сердца.
Морская капуста (ламинария). Не следует употреблять морскую капусту при туберкулезе легких, болезнях почек, фурункулезе, геморрагическом диатезе, крапивнице, при беременности, когда применение препаратов йода противопоказано.
Мыльнянка обыкновенная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Мята полевая и лесная. При приеме внутрь закрывает доступ к деторождению. К мяте садовой, культурной это не относится.
Наперстянка пурпуровая. Сильно ядовитое растение, хотя и ценное сердечное средство. Применение наперстянки требует большой осторожности и обязательного контроля врача.
Окопник лекарственный. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности и строгой дозировки.
Омела белая. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Орех грецкий, орех фундук (лесной). При приеме внутрь ядер орехов грецкого и фундука и некоторых других орехов часто надо соблюдать дозировку, т. е. принимать в небольшом количестве, так как достаточно чуть избыточного приема и у человека вскоре начинаются головные боли в передней части головы. Это объясняется тем, что прием ядер орехов вызывает спазм сосудов головного мозга в передней части головы.
Очиток едкий. Ядовитое растение. Соблюдать точно дозировку. Сок свежей травы вызывает на коже воспаление и образование пузырей.
Папоротник мужской. Сильно ядовитое растение. Препараты папоротника противопоказаны при недостаточности сердца, при болезнях печени, почек, при язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки, при острых желудочно-кишечных заболеваниях, при беременности, резком истощении, малокровии и при активном туберкулезе.
Паслен сладко-горький, паслен черный. Ядовитые растения. Внутреннее применение требует осторожности.
Пастушья сумка. Препараты из пастушьей сумки противопоказаны людям с повышенной свертываемостью крови.
Переступень белый. Необходимо отметить, что растение переступень — ядовитое. Передозировка его может вызвать кровавый понос и нефрит.
Пижма обыкновенная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности и точной дозировки.
Пикульник обыкновенный. При приеме больших количеств растения могут возникнуть признаки интоксикации, выраженные сильной ломотой в мышцах. Признаки отравления могут начаться при потреблении в пищу мяса животных, чаще всего свиней или птиц, которых кормили семенами этого растения. Жалобы длятся от трех до десяти дней в зависимости от тяжести интоксикации, после чего спонтанно проходят.
Пион уклоняющийся. Сильно ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности и точной дозировки.
Плющ. Растение ядовитое! Может вызвать отравление. У более чувствительных людей при контакте с сырьем возникает дерматит. Особенно токсичны плоды плюща.
Полынь горькая (серебристая). Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности и точной дозировки. Избегать длительного применения. Оно может вызвать судороги, галлюцинации и даже явления психических расстройств. Применение полыни горькой при беременности противопоказано. Нельзя применять при язвенной болезни.
Полынь цитварная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности и обязательно врачебного контроля.
Почечный чай (ортосифон). При приеме внутрь увеличить потребление воды, так как чай почечный выводит из организма большое количество воды.
Прострел луговой (сон-трава). Сильно ядовитое растение. Внутреннее применение растения требует большой осторожности и точной дозировки.
Радиола розовая (золотой корень). Точно соблюдать дозировку. При передозировке могут возникнуть побочные реакции со стороны нервной системы в виде бессонницы, головных болей, сердцебиения, повышенной раздражительности. Лечиться под наблюдением врача. Прием лекарства противопоказан при резко выраженных симптомах нервных заболеваний, истощаемости корковых клеток головного мозга, гипертонии, атеросклерозе, а также при гипотонии, вызванной вегетативно-сосудистой дистонией.
Ревень. При приеме препаратов, содержащих ревень, моча, молоко и пот окрашиваются в желтый цвет. В щелочной среде - окраска красная. Следует избегать назначать больным подагрой и больным, страдающим почечно-каменной болезнью с окзалатными камнями. Ввиду того, что ревень может вызвать кровоизлияние из ректальных вен, не рекомендуется применение его при геморрое.
Редька посевная. Внутреннее применение редьки противопоказано для сердечных и печеночных больных, при язвенной болезни желудка и 12-перстной кишки, воспалениях желудочно-кишечного тракта.
Рододендрон золотистый. Ядовитое растение. При передозировке могут возникнуть отравления, признаками которого являются: сильное слюнотечение, позывы на рвоту, сильные боли по ходу пищеварительного тракта, состояние опьянения, угнетение сердечно-сосудистой системы дыхания, снижение артериального давления. Препараты оказывают раздражающее действие на мочевыводящие пути. При заболеваниях почек противопоказаны.
Рута пахучая. Ядовитое растение, особенно свежее растение, и требует осторожности в дозировке.
Свекла обыкновенная. При приеме свежего сока свеклы происходит сильный спазм кровеносных сосудов. Поэтому свежевыжатому соку дают отстояться 2—3 часа, чтобы улетучились вредные летучие фракции. После этого можно применять сок.
Сирень обыкновенная. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Солодка голая. При продолжительном приеме солодки и особенно часто после применения карбенокселона, наблюдается повышение артериального давления, задержка жидкостей вплоть до появления отеков, нарушения в половой сфере — ослабление либидо, развитие гинекомастии, ограничение или исчезновение оволосения и др.
Сопорынья (маточные рожки). Сильно ядовитое растение. Применение спорыньи требует очень большой осторожности и обязательно врачебного контроля.
Татарник колючий, или обыкновенный. При повышенном кровяном давлении не применять.
Термопсис ланцетный. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности. При кровохарканьи прием внутрь противопоказан.
Толокнянка обыкновенная. Не применять долго! Некоторые авторы не рекомендуют использовать листья в форме отвара, так как это раздражает слизистую оболочку желудочно-кишечного тракта.
Тысячелистник. Ядовитое растение. Внутреннее применение всех видов тысячелистника, как ядовитых растений, требует осторожности. Длительное употребление растений и передозировка вызывает головокружение и кожные сыпи. Точно соблюдать дозировку.
Фиалка трехцветная, анютины глазки. Длительное применение препаратов из фиалки и передозировка могут вызвать рвоту, понос и зудящую сыпь.
Физалис обыкновенный, пузырная вишня, вишня полевая. Необходимо помнить, что растение содержит вещества с выраженной токсичностью. Потреблять плоды следует без пузырчатой чашки, так как она содержит токсические вещества. Хвощ полевой. Ядовитое растение, применение противопоказано при остром воспалении почек, опасно даже при небольшом раздражении. Внутреннее применение требует точной дозировки.
Хмель. Ядовитое растение. Требует точной дозировки, следует остерегаться передозировки при приеме внутрь.
Хрен обыкновенный. Следует остерегаться приема хрена внутрь в больших количествах.
Чай китайский. Чрезмерное употребление чая может привести к повышению возбудимости. Крепкий чай противопоказан при сердечных заболеваниях, при язвенной болезни и неврозах.
Чемерица. Чемерица и все приготовляемые из нее препараты очень ядовиты. Наружное применение чемерицы также может вызвать тяжелые, вплоть до смертельных, отравления.
Черемуха обыкновенная. Растение ядовито. Внутреннее применение черемухи требует осторожности (особенно коры, плодов, листьев).
Черемша. Избегать применения черемши больным гастритами и язвой желудка.
Чернокорень лекарственный. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности, особенно в дозировке.
Чеснок нельзя употреблять больным падучей болезнью, полнокровным людям и беременным женщинам.
Чистец лесной. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности.
Чистотел большой. Все части растения, особенно корни, ядовиты. Внутреннее применение требует очень большой осторожности и точной дозировки. Применять только под наблюдением врача. Неумеренное и длительное применение вызывает тошноту, рвоту, понос, угнетение дыхательного центра.
Шиповник. После приема внутрь настоя шиповника обязательно сполоснуть рот теплой водой и содовой теплой водой. Кислоты, содержащие в настое, разъедают зубную эмаль.
Щавель кислый. Содержит пуриновые вещества и щавелевую кислоту. Не рекомендуется употреблять щавель при нарушенном солевом обмене (ревматизме, подагре) и связанных с ним заболеваниях, при воспалениях кишечника и туберкулезе.
Эфедра двухколосковая. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует осторожности при гипертонической болезни, атеросклерозе, тяжелых органических заболеваниях сердца и при бессоннице.
Ясень обыкновенный. Растение ядовитое. Внутреннее применение требует осторожности.
Ясенец. При соприкосновении с растением, особенно во время цветения, могут появиться тяжелые поражения кожи, подобные ожогам, которые болезненны и трудно заживают. Доказано, что может наступить отравление при ингаляции паров эфирного масла ясенца.
Ясменник душистый. Ядовитое растение. Внутреннее применение требует большой осторожности, при передозировке открывается рвота, головная боль, головокружение и даже наступает смерть.

Будьте осторожны!