[Татусечка]

Форумчанки, що ходять на роботу, скожіть, як ваші дітки ставляться до вас?
Минулого тижня я з чоловіком не змогла забрати малих з садочка, а тому пішов за ними брат. :(
Зайшов він спочатку за Настьоною, бо не забирав ще Лізку, а тому не знає де її група. Зайшов в групу, а вона йому ти мол чого прийшов, я зтобою нікуди не піду ти мені не рідний... Вихователька до неї це що чужий дядя. То я тебе не відпущу. Вона ні не чужий, алеж не мама і не папа то чого мені з ним йти...Короче зійшлись на тому, що я на роботі, а він не знає де Ліза тому прийдеться їй з ним іти.
Прийшли до Лізи, а та і собі, а де мама Вадік, а чого ти пийшов...
Я коли прийшла то вони з рук не злазили, а Настя сказала, що більше не піде з садочка буз мене. Каже, що краще буде там жити чим буз мами дома Я не знаю мені так сумно чомусь. Вона дуже рідко проявляє якісь емоції, а тут таке . Сьогодні з ранку знов, мама давай один день прогуляємо я тебе дуже прошу і маленька теж собі і Лізя тозє дузє плосюю!!!
НЕ РОЗУМІЮ, Я НАМАГАЮСЬ ЯКНАЙБІЛЬШЕ ЧАСУ З НИМИ ПРОВОДИТИ, ЩОБ КОМПЕСУВАТИ САДОЧОК, А В НИХ ВСЕОДНО ТАКИЙ СМУТОК ЗА МАМОЮ ВИНИКАЄ...Може я щось не так роблю? А як ваші дітки? Як у вас з цим?

[Щасливий татусь]

Дітки у мене ще в садочок не ходять, а ті що ходять, якщо вони є, то я не володію інформацією, але просто у дітей різники перехід від постійного перебування біля мами і відразу в садочак, хоч там так цікаво. Як то кажуть дітям завжди мало мами, навіть якщо вона з ними 24 години на добу!

[Щасливий татусь]

татіка (24.3.2008, 12:00) писав:

Форумчанки, що ходять на роботу, скожіть, як ваші дітки ставляться до вас?
Минулого тижня я з чоловіком не змогла забрати малих з садочка, а тому пішов за ними брат. :(
Зайшов він спочатку за Настьоною, бо не забирав ще Лізку, а тому не знає де її група. Зайшов в групу, а вона йому ти мол чого прийшов, я зтобою нікуди не піду ти мені не рідний... Вихователька до неї це що чужий дядя. То я тебе не відпущу. Вона ні не чужий, алеж не мама і не папа то чого мені з ним йти...Короче зійшлись на тому, що я на роботі, а він не знає де Ліза тому прийдеться їй з ним іти.
Прийшли до Лізи, а та і собі, а де мама Вадік, а чого ти пийшов...
Я коли прийшла то вони з рук не злазили, а Настя сказала, що більше не піде з садочка буз мене. Каже, що краще буде там жити чим буз мами дома Я не знаю мені так сумно чомусь. Вона дуже рідко проявляє якісь емоції, а тут таке . Сьогодні з ранку знов, мама давай один день прогуляємо я тебе дуже прошу і маленька теж собі і Лізя тозє дузє плосюю!!!
НЕ РОЗУМІЮ, Я НАМАГАЮСЬ ЯКНАЙБІЛЬШЕ ЧАСУ З НИМИ ПРОВОДИТИ, ЩОБ КОМПЕСУВАТИ САДОЧОК, А В НИХ ВСЕОДНО ТАКИЙ СМУТОК ЗА МАМОЮ ВИНИКАЄ...Може я щось не так роблю? А як ваші дітки? Як у вас з цим?

Та й згадайте, себе зараз! Вам же хочеться прогуляти роботу! Діткам також хочеться сачканути, не жити за законами дитсадка, хочаб день, окрім вихідних звичайно

[Татусечка]

Щасливий татусь (24.3.2008, 12:14) писав:

Та й згадайте, себе зараз! Вам же хочеться прогуляти роботу! Діткам також хочеться сачканути, не жити за законами дитсадка, хочаб день, окрім вихідних звичайно

Може й так! Я зараз дома, а вони ні. То я так за ними сумую :( Думаю може варто було дозволити їм сачканути???

[Щасливий татусь]

татіка (24.3.2008, 12:23) писав:

Може й так! Я зараз дома, а вони ні. То я так за ними сумую :( Думаю може варто було дозволити їм сачканути???

Може й так а може й ні! Інколи й мамі потрібно побути на самоті, щоб подумати про деякі вічні теми

[Viktoriya]

татіка (24.3.2008, 12:23) писав:

Може й так! Я зараз дома, а вони ні. То я так за ними сумую :( Думаю може варто було дозволити їм сачканути???

Свичайно, коли є можливсть потрібно робити вихідний серед тижня, чи хочаб раніше забрати з садочка, а те що дядько пішов забирати, тут ви не праві, потрібно було б проговорити з дітьми, що можлива така ситуація, дивно, що взагалі вихователька їх відпустила.

[Татусечка]

Viktoriya (24.3.2008, 12:57) писав:

Свичайно, коли є можливсть потрібно робити вихідний серед тижня, чи хочаб раніше забрати з садочка, а те що дядько пішов забирати, тут ви не праві, потрібно було б проговорити з дітьми, що можлива така ситуація, дивно, що взагалі вихователька їх відпустила.

Та ми обговорювали з вихователями таку тему, що якщо ми не встигнем то прийде задирати дятько. Та я не думала, що це виклече в діток таку реакцію тим паче, що вони буз проблем залишаються в продльонці чекати маму з татом, а тут ніби раніше забрали... А вони так відреагували

[Viktoriya]

татіка (24.3.2008, 13:17) писав:

Та ми обговорювали з вихователями таку тему, що якщо ми не встигнем то прийде задирати дятько. Та я не думала, що це виклече в діток таку реакцію тим паче, що вони буз проблем залишаються в продльонці чекати маму з татом, а тут ніби раніше забрали... А вони так відреагували

Я мала на увазі, що потрібно з донечками обговорити можливі варіанти, хоча б зі старшою.

[Татусечка]

Viktoriya (24.3.2008, 13:37) писав:

Я мала на увазі, що потрібно з донечками обговорити можливі варіанти, хоча б зі старшою.

Кепська з мене мама, якщо я про таке не подумала
Дякую Viktoriya, за пораду!!!

[Viktoriya]

татіка (24.3.2008, 13:42) писав:

Кепська з мене мама, якщо я про таке не подумала
Дякую Viktoriya, за пораду!!!

На здоров'я, але не потрібно про себе так казати, щоб там не трапилось, для своїх принцес ви найкраща матуся на світі

[Оленка]

Моя Маринка, як йде у садочок, то тільки й каже, Мамочко, а ти мене забереш з садочка? Я ж тебе так люблю, тільки незабудь забрати!
Ось так, хоч я людина не забудькувата, але вона думає що я забуду її забрати і вона залишиться там наніч.
Такого як сачканути садочок у нас нема. Якщо є поважна причина, то будь-ласка. А так просто---ні. Вона сачкане раз, і захоче ще раз. Така моя думка.

[Настюша]

В мене така ж ситуація, синочок кожен ранок плаче, що не хоче йти в садочок а хоче лишатися зі мною вдома і сильно просить, хоча ходить з двох років. Деколи я йому це дозволяю, деколи ні, залежить від настрою. І не треба себе татіка, накручувати і корити, це дрібнички життя ;)
І ще. Я вважаю, що сачканути з садочку не такий вже великий гріх. Бо якщо матуся не працює і може собі дозволити залишити дитинку вдома. то чому б і ні? Це ж не заклад обов`язкового відвідування як школа:) Тим більше коли у вас ще буде можливість тісного спілкування з дитиною як не у дошкільний вік?
Це моя власна думка:)

[Viktoriya]

Вважаю, що і в школі можна дозволити "прогуляти", в садочку тим більше :)
Дитині дуже важливо влаштовувати невеличкі свята, здоровіша буде

[zajka]

Влізу не в свою тему, бо моя дитина ще в садочок не ходить. Але якось мені довелося забирати з садочка сусідську дівчинку, їй 3 роки. зазвичай її забирає тато, дуже рідко мама. А тут у них обох аврал на роботі, попросили мене. Вранці мама попередила виховательку, що прийде інша людина (вона тоді точно не знала хто це буде). Вдень вихователі змінилися і та, що була зранку, забула передати повідомлення новій виховательці. Я приходжу за дитиною (вона мене дуже добре знає, ми живемо в одному під"їзді, часто гуляємо разом, ходимо в гості), але Даша дівчинка вреднувата. Коли я кажу, що я за Дашею, вихователька питає її, чи вона мене знає - дитина каже "ні". Вихователька взагалі не в курсі, що мав прийти хтось інший. Я відчувала себе дуже незручно, думаю, ну, от похитителька дітей прийшла, зараз міліцію викличуть. Зрештою подзвонила мамі дівчинки, та поговорила по телефону з вихователькою і тоді її мені віддали.
Тому я вважаю, що з дитиною дійсно треба обговорити всі можливі варіанти, хто за нею може прийти. Але діти бувають різні, і настрій у них часто змінюється, тому можуть бути казуси.

[Патріотка]

Ми з донечкою, якій 2,5 рочків, зараз переживаємо жахливу стадію привикання до садочка. Кожний ранок- плачі і істерики. Коли забираю із садочка, вона завжди йде задоволена і каже, що більше плакати не буде. Чому ж так болісно на наступний день відривати її від себе? Може ранувато ще ходити? Але ж мені скоро на роботу!!!

[Настюша]

Патріотка (1.4.2008, 11:13) писав:

Ми з донечкою, якій 2,5 рочків, зараз переживаємо жахливу стадію привикання до садочка. Кожний ранок- плачі і істерики. Коли забираю із садочка, вона завжди йде задоволена і каже, що більше плакати не буде. Чому ж так болісно на наступний день відривати її від себе? Може ранувато ще ходити? Але ж мені скоро на роботу!!!

Моєму сину 4 з половиною і ходить у садочок він з 2 років, але все рівно кожного ранку плач і істерики "Не хочу в садочок! ", а ввечері йде задоволений як нівчому не бувало. Згадуючи себе, пам"ятаю як була малою теж не хотіла йти в садік. Так що це не страшно, бо всі діти через це проходять. Згадайте себе, Вам дуже хочеться зранку прокидатися і йти на роботу? ;)

[Kattua]

Дуже вас розумію. В мене в самої така проблема. Моїй донечці 2,5 роки. Осінню буде рік, як ми ходимо в садочок. В перший день перебування в садіку - дитину не можливо було забрати звідти додому. Але потім почався кошмар. Кожен ранок плач, істерики. Причому вихователі казали, що могла плакати весь день... бідна дитина.
Зараз ніби вже менше. Вдень кажуть, що дитина золото... Але в ранці.. Плаче, лягає на підлогу і січе ногами.. А ще страшно скучає ща нами (батьками). В садочку кажуть що поплаче хвилин 10, а потім все добре. Ходить інших діток заспокоює.)
Але взагалі дуже болісно моя дитина сприймає розлуку зі мною, татом. Я вже вийшла з декрету, чоловік також працює. В нас проблема не лише походи в садочок... а взагалі... іноді вийти з кімнати не дає... Може в когось така сама проблема.. Підскажіть.. Як можна це виправити.
Ми вже і говорили з нею, розказували, що на роботу потрібно ходити.. там заробляти гроші, купувати іграшки та книжки...
І в гральній формі, з ляльками... Вона ніби розумом розуміє, що треба, але їй дуже сумно...
Іноді аж серце розривається, слухати як плаче.. Питаю чому ти плачеш, доню...А вона: бо неможна плакати...((((

[varvara]

татіка (24.3.2008, 13:00) писав:

Форумчанки, що ходять на роботу, скожіть, як ваші дітки ставляться до вас?
Минулого тижня я з чоловіком не змогла забрати малих з садочка, а тому пішов за ними брат. :(
Зайшов він спочатку за Настьоною, бо не забирав ще Лізку, а тому не знає де її група. Зайшов в групу, а вона йому ти мол чого прийшов, я зтобою нікуди не піду ти мені не рідний... Вихователька до неї це що чужий дядя. То я тебе не відпущу. Вона ні не чужий, алеж не мама і не папа то чого мені з ним йти...Короче зійшлись на тому, що я на роботі, а він не знає де Ліза тому прийдеться їй з ним іти.
Прийшли до Лізи, а та і собі, а де мама Вадік, а чого ти пийшов...
Я коли прийшла то вони з рук не злазили, а Настя сказала, що більше не піде з садочка буз мене. Каже, що краще буде там жити чим буз мами дома Я не знаю мені так сумно чомусь. Вона дуже рідко проявляє якісь емоції, а тут таке . Сьогодні з ранку знов, мама давай один день прогуляємо я тебе дуже прошу і маленька теж собі і Лізя тозє дузє плосюю!!!
НЕ РОЗУМІЮ, Я НАМАГАЮСЬ ЯКНАЙБІЛЬШЕ ЧАСУ З НИМИ ПРОВОДИТИ, ЩОБ КОМПЕСУВАТИ САДОЧОК, А В НИХ ВСЕОДНО ТАКИЙ СМУТОК ЗА МАМОЮ ВИНИКАЄ...Може я щось не так роблю? А як ваші дітки? Як у вас з цим?

ЦЕ нормальна ситуація! Зісно серце зжимається, коли вони так просять, але Ви себе ні в якій мірі не гризіть. Кому від цього краще буде. Ми меньшого водимо в садоквже більше року, а кожен ранок одне й те ж - НЕХОООООО-((( Вмовляю, стою прощаюсь довго-довго....і біжу на роботу. І не відмовляйте собі у відпочинку - замучена-затуркана мама - це не найкращий варіант. Дітки ваші не стануть від цього Вас меньше любити.

[Світла]

Kattua, в мене трошки інша ситуація - ми звикали до няні, до того що мама, яка була поряд цілодобово, йде на весь день. Але все одно малому було важко... Я приходила, він вилазив мені на руки і ми могли так проседіти годину або й більше. Я розказувала йому, що дуже його люблю, завжди буду поряд, але ж треба ходити на роботу, заробляти грошики щоби купувати "нямку" та іграшки. Потроху все прийшло до норми - вже не плаче, терпляче чекає. У нас тепер є такий собі ритуал: я приходжу додому, беру якусь нямку, ми разом сядаємо на крісло, імо, він мені розповідає, що за день робив, що бачив...

[Світла]

Kattua, в мене трошки інша ситуація - ми звикали до няні, до того що мама, яка була поряд цілодобово, йде на весь день. Але все одно малому було важко... Я приходила, він вилазив мені на руки і ми могли так проседіти годину або й більше. Я розказувала йому, що дуже його люблю, завжди буду поряд, але ж треба ходити на роботу, заробляти грошики щоби купувати "нямку" та іграшки. Потроху все прийшло до норми - вже не плаче, терпляче чекає. У нас тепер є такий собі ритуал: я приходжу додому, беру якусь нямку, ми разом сядаємо на крісло, імо, він мені розповідає, що за день робив, що бачив...