[Peremoga]

Привіт усім! В мене 20 тиждень вагітності, і хочу сказати, що на цей момент уже активно спілкуємося з Малюком!
Чомусь, мало уваги приділяється тому, як ми показуємо діткам свою любов, ласку. А вони це все знають і активно реагують. Доказ - наш малюк зарухався на 15 тижнів (перша вагітність)саме тоді, коли чоловік вперше наважвся прочитати йому казку ввечері! Я була така здивована, коли відчула крильця метелика внизу в животику !!!

Зараз, крім того, що і так протягом дня грається, як проснеться, ввечері засинає під казочку (краще татову). Буває - стомлені, чи в гостях то він там влаштовує бойкот і не засинає довго .

Читала багато цікавих книг про виховання діток до народження, і вам обов"язково сюди виберу найцікавіше!!!

Спілкуйтеся з дітками! Показуйте їм, що вони гарненькі, бажані, кохані... найкращі в світі!!!!!!

Користувач подумав і додав через 8 хв.:
Кілька цитат із розумних книг (на доказ моїх спостережень) :

Зная, что ребёнок имеет хорошо развитый слух, мы не удивимся, что он способен слышать и узнавать музыку. Четырёх- и пятимесячный плод явно реагирует на звук и мелодию, и реакции его очень разнообразны. Включите музыку Вивальди – и даже самый беспокойный ребёнок расслабится. Включите Бетховена – и наиспокойнейший из детей начнёт двигаться и толкаться в матке.


Возможно даже начать обучение ребёнка до рождения. Самое простое, что может сделать беременная женщина, – по несколько минут каждый день слушать спокойную музыку. Это позволит её ребёнку ощутить покой и расслабиться. Возможно, слушание музыки in utero будет предпосылкой возникновения у человека глубокого интереса к музыке на всю жизнь. Так случилось с Борисом Броттом, дирижёром филармонического симфонического оркестра Хамильтон (Онтарио).
Однажды, несколько лет тому назад, я услышал интервью с Броттом по радио. Это очень интересный человек, обладающий даром рассказчика. В тот вечер ему задавали вопросы об опере; в самом конце беседы корреспондент спросил его, как зародился его интерес к музыке. Это был простенький вопрос, заданный, как мне показалось, исключительно чтобы протянуть время до конца передачи. Но Бротт задумался. Он поколебался несколько секунд, а затем сказал: “Знаете, может быть, это прозвучит странно, но музыка стала частью меня ещё до рождения”. Поражённый этим ответом, корреспондент попросил объяснить, что он имеет в виду.
“Дело в том, – сказал Бротт, – что в молодости я удивлялся одной своей странной особенности. Я мог дирижировать некоторыми произведениями, партитуру которых я никогда не видел в глаза. Например, я дирижировал произведением впервые – и вдруг партия виолончели сама возникала в моём мозгу и я знал, что написано на следующей странице раньше, чем переворачивал ноты. Однажды я рассказал об этом своей матери, профессиональной виолончелистке. Я думал, она удивится, потому что именно партия виолончели каждый раз оказывалась мне знакомой. Сначала она действительно удивилась, но когда я назвал ей произведения, с которыми происходило это чудо, загадка тут же разрешилась. Всё, что оказывалось знакомым мне ещё до прочтения партитуры, моя мать играла в то время, когда была беременна мною”.


Користувач подумав і додав через 12 хв.:
Жизнь не стоит на месте, и нас формируют события, происходящие в нашей жизни, когда нам двадцать, сорок и шестьдесят лет. Но очень важно знать, что события, происходящие на самых ранних стадиях нашей жизни, влияют на нас особым образом. У взрослого человека и у родившегося ребёнка, хотя и в меньшей степени, было достаточно времени, чтобы сформировать механизмы защиты. Ребёнок в матке матери ещё их не имеет. Все влияния на него оказываются прямыми. Поэтому эмоции матери оставляют столь глубокий отпечаток в его психике, поэтому их след так сильно влияет на него в дальнейшей жизни. Основные характеристики личности редко изменяются. Если в мозгу ребёнка ещё до рождения запечатлелся оптимизм, чтобы стереть его, потребуется огромное количество несчастий.

Користувач подумав і додав через 29 хв.:
А ще ми вже дуже любимо українську музику: Чорнобривці, Не в тому річ.., колискову Пономарьова. Також накачали аудіоказок, бо всі вдома вже перечитали і слухаємо.

А найголовніше - зранку і ввечері здороваємося, бажаємо добраніч, і спілкуємося просто про малюка і те, який він у нас класний хлопчик!

[zima]

Дійсно,дуже важливо розмовляти с малюком.В першу вагітність більш цим переймалась,слухала с пузиком класичну музику,і потім помітила,після народження, донька,прислуховаується,коли грає ця музика.На жаль в другий раз займаюсь дуже мало, Зато с малою будемо 4 курс універа сдавати :D .Дякую за темку :)

[Peremoga]

zima, , то малюк у Вас буде просто дуже серйозною дитиною! І колись на 4 курсі легше буде вчитися!!!

[Лі*Куся]

я завжди читаю казочки обидвом діткам, синочку і лялі в животику, отже подвійна користь і часу завжди мусить вистачати, бо малий не пропустить вечір без казочки чи віршика.
Гладимо животика вже втрьох і таким чином привчаю старшого до того, що скоро народиться його братик чи сестричка :)
А малявка в пузику так легесенько, але вже відповідає на нашу ЛЮБОВ...

[Berezneva]

Декілька фактів про пренатальне виховання дитини:

"Після народження дитини процес його виховання характеризується трьома послідовними етапами: засвоєння інформації, наслідування та особистий досвід. В пренатальний період розвитку малюка такі категорії як досвід та наслідування практично відсутні. Що ж стосується збору та засвоєння інформації, то вони максимальні та протікає на клітинному та глибинному ментальному рівні...."

"Відчуття, сприйняття, емоції та навіть думки матері передаються плоду."

"Татусь, який регулярно розмовляє з плодом під час вагітності дружини, має знати, що майже відразу ж після народження дитина вона впізнає його голос."

Ми з коханим деколи у вихідні читаємо вголос "володара перстней", почали ше до зачаття, а зараз виявляється це навіть корисно для дитинки)))))
Я почала вчити колискові та українські народні пісні, які підходять для заколисування малечі.
Майже кожного разу, коли дитяточко рухається в животі активно, я починаю до нього говорити, гладити животик.
Коли читаю щось цікаве в інтернеті, то читаю вголос.
Майже кожного вечора коханий грає на гітарі, а я шось йому підспівую чи танцюю поруч :), потім він говорить з животиком. Переважно починає зі слів "Альо! То тато!..." :D

Дуже дякую за підняття такої теми :)
Хотілося б почитати тут якісь поради від майбутніх і теперішніх мам.. Дізнатися про їхній досвід пренатального виховання.

[Алінка25]

Я зараз на 17 тижні вагітності і почала вже по трохи спілкуватися з малюком :) Правда на протязі дня не дуже то виходить через роботу, але перед сном практично завжди. От хочу починати читати казочки. Може б ви порадили якусь хорошу книжку, а то в магазині їх стільки вже.... :

[віталія]

Пренатальне виховання свого карапузика ми почали десь з 7-8 тиж. вагітності. Татко відразу почав спілкуватись з дитинкою, цьомкати животик на ніч та бажати доброї ночі. Ми слухаємо спокійну музику, колискові, разом з цим я розучую тексти і наспівую малятку. Ми записали мелодії та колискові на телефон і коли мені не спиться я вдягаю навушники і ми слухаємо музику. Необхідно старатись оточити себе гарним, добрим і прекрасним, уникати неприємної для вас інформації, це не важко: вийти з приміщення, вимкнути телевізор, уникати неприємних вам людей та ситуацій, попросити людину не розмовляти про те чого вам не хочеться почути. Ми стараємось частіше ходити до річки, лісу, слухати журчання водички, спів птахів. Ще читаємо і слухаємо різні казочки (укр., рос., народів світу). А ще разом вчимося, адже мама аспірантка.
До речі тут на форумі є маса колискових та спокійних мелодій саме для пузиків, для тих кому цікаво, вам сюди:http://www.malecha.o...hp?showforum=80
А ще мені дуже сподобалась одна стаття, почитайте, думаю, що не пожалкуєте:

Текст, що розкривається

ВИХОВАННЯ ДО НАРОДЖЕННЯ. ЧИ ТАКЕ МОЖЛИВЕ?



Сучасні демографічні процеси у світі поставили перед кавказькою расою, до якої ми з вами належимо нелегкий вибір: або розчинитися в людському морі, що розливається з далекого Сходу та Південно-Східної Азії, або взятися за розум та почати народжувати більше та виховувати краще наших дітей. Якщо з народженням ще якось зрозуміло, то з вихованням справи зовсім кепські. Я ще пам’ятаю ті часи, коли радянські трудящі, яких викликали до школи щоб з’ясувати причини поганої поведінки їх улюблених чад, виставляли зустрічні претензії перед вчителями – «чому ви, вчителі, погано виховуєте мою дитину». Зрозуміло, пересічний «маленький радянець» не міг знати, що підвалини особистості формуються насамперед в сім’ї. Роль перших місяців життя немовляти в формуванні його особистості надзвичайно важливо. Від того як з ним спілкуються, як і чим годують великою мірою залежить характер майбутнього дорослого та його доля. Але навіть ті батьки, які з усією відповідальністю ставляться до свого малюка, оточуючи його фізичним піклуванням та психологічним комфортом, часто не підозрюють, що у своїх зусиллях виховати гармонійну особистість, вони йдуть із запізненням принаймні у дев’ять місяців.



Материнський організм та психіка - це той світ, у якому малюк живе з моменту зачаття. Він постійно контактує з матір’ю, живлячись разом з нею земною їжею і обмінюючись емоціями та ментальними образами, які чинять на психіку плода фантастичний вплив, формуючи його характер. Здатність чинити добро чи сіяти зерна зла, співпереживати чи садистично копирсатися в чужих почуттях, любити чи бути черствим всі ці базові установки особистості формуються в пренатальній фазі.

Організм майбутньої дитини будується з матеріалів, які поставляються йому з організму матері, отже, спосіб її життя, культура харчування, відсутність або наявність шкідливих звичок закладають основу здоров’я плоду.

Патогенне мислення та поведінка матері, її надмірні емоційні реакції на стресові чинники, які приходять від соціуму та власної родини, служать причиною величезного числа таких післяпологових захворювань, як неврози, тривожні та фобічні стани, численні алергічні захворювання, відставання в розумовому розвитку, дислексія, аутизм, органічні пошкодження головного мозку та багато інших патологічних станів.

Мати і дитина в ідеалі - це єдина свідомість, єдина енергетична система, яка формується під час вагітності, а пологи - це завершення процесу взаємного розвитку матері та дитини. Якщо ця система сформувалася неправильно, то між мамою та дитиною після пологів не буде згоди і взаєморозуміння. Часто під час болісних пологів з вуст матері зриваються прокльони на адресу батька та дитини. Про яке щасливе майбутнє дитини може йти мова, коли в сакральний момент появи на світ немовля отримує від найдорожчої людини такий патогенний імпульс?

Розумна мама, дізнавшись про початок щасливої вагітності має усвідомити найперший принцип пренатального виховання – ТИ НЕСЕШ НАЙБІЛЬШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ІНШУ ІСТОТУ В ЦЬОМУ СВІТІ, ЗА ЇЇ МАЙБУТНІ ЩАСТЯ ТА ДОЛЮ. Тому всі негаразди довкілля, соціуму, професійної діяльності мають розбиватися об щит ментального та фізичного захисту МАТЕРІ. Потрібно усвідомити одну просту річ – ти не майбутня мама, ти стала мамою з моменту зачаття. Твій спокій, твоя любов, твоє піклування, твоє щомиттєве спілкування з плодом формує твого найкращого ДРУГА в цьому житті, найріднішу тобі ЛЮДИНУ.

Якщо мама в шлюбі, вона повинна в процес пренатального виховання залучити батька дитини. Почуття майбутнього батька до дружини, її вагітності і, звичайно, до очікуваної дитини - один з головних чинників, що формують у дитини відчуття щастя і сили, які передаються їй через упевнену в собі і спокійну матір. Мама та майбутній тато повинні знаходити час для спілкування з дитиною у пренатальній фазі розвитку. Вони мають розмовляти з нею, поборовши умовності та упередження. Вони мусять розповідати плодові-немовляті про те, з яким нетерпінням чекають вони його появи на світ і яким здоровим та сильним вони хочуть його бачити. Життя віддячить батькам за їх свідомі зусилля, і однією з форм цієї подяки буде здоровий та міцний малюк.

Часто наголошуються взаємозв’язки між певними подіями, що відбувалися під час вагітності, або самопочуттям матері в цей період і якимись відхиленнями, чимось незвичайним, на їх власну думку, в характері або поведінці дитини. Результати досліджень, проведених в останнє десятиліття ученими різних фахів, підтверджують наявність цього взаємозв’язку і указують на її важливість.

Загальновідомо, що перша установа з пренатального виховання створена в Британії у 1982 році і називається Національна Асоціація Пренатального Виховання (АNЕР). Згадка про пренатальне виховання може викликати здивування, і навіть тривогу: невже справа дійшла до того, що встановлюються якісь нормативи і розробляються програми, що регламентують розвиток ембріону та плоду? Звичайно, ні. Нормативи та програми стосуються навчання, а не виховання.

Після народження дитини процес його виховання характеризується трьома послідовними етапами: засвоєння інформації, наслідування та особистий досвід. В пренатальний період розвитку малюка такі категорії як досвід та наслідування практично відсутні. Що ж стосується збору та засвоєння інформації, то вони максимальні та протікає на клітинному та глибинному ментальному рівні. В жодний з моментів свого подальшого життя людина не розвивається так інтенсивно, як в пренатальному періоді, починаючи з клітиночки вона перетворюється всього за кілька місяців в досконалу істоту з набором дивовижних здібностей і невтолимим прагненням до знань.

Не можна заперечувати важливість виховання дитини, особливо в перші роки життя, так само як і ефективність самовиховання, коли доросла людина бере на себе відповідальність за власний розвиток шляхом цілеспрямованого шліфування та трансформації власної особистості. Проте вчені стверджують, що ні перше, ні друге не чинять тої фундаментальної дії, яка властиво пренатальному вихованню. Адже новонароджене немовля вже прожило дев’ять місяців, які в значній мірі сформували базу для його подальшого розвитку. Суть пренатального виховання полягає в тому, щоб надати плоду найкращих матеріалів та умов. Це повинно стати частиною природного процесу розвитку всього потенціалу, всіх здібностей, які від початку закладені в яйцеклітині.

Для кого процес виховання важливіший - для матері чи дитини? Все дуже елементарно , Ватсон він є важливим для обох. Існує наступна закономірність: відчуття, сприйняття, емоції та навіть думки матері передаються плоду. Мама є посередником між зовнішнім світом і дитиною. Маленька людина, яка формується всередині матки, не сприймає зовнішній світ опосередковано, безперервно уловлюючи відчуття і реакції матері на подразники, які приходять з довкілля та соціуму. Плід реєструє перші відомості про світ, які тим чи інших робом проявляться в постнатальній свідомості, залишивши свій карб на клітинному рівні, в органічній пам’яті і на рівні психіки, що зароджується та розвивається.

Цей факт, наново відкритий недавно наукою, насправді старезний як світ. Жінка завжди інтуїтивно відчувала його важливість. Це все більше починають розуміти і батьки. Для стародавніх цивілізацій значущість періоду вагітності була абсолютно непорушною істиною. Єгиптяни, індійці, кельти, африканці, слов’яни і багато інших народів дотримувалися деяких строгих традицій і правил для мам, подружніх пар і суспільства в цілому, які забезпечували дитині якнайкращі умови для пренатального життя і розвитку.

Більше тисячі років тому в Китаї існувала пренатальні клініки, де майбутні матері проводили період вагітності, оточені спокоєм і красою, а в руських родинах з настанням вагітності жінка переходила жити із загальної кімнати, де зазвичай мешкала вся велика родина до окремої світлиці, де в молитвах та заняттях рукоділлям готувалася до пологів.

посилання по темі:



ЗВУКИ ТА МУЗИКА В ПРЕНАТАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ

ПРЕНАТАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

ЕМОЦІЙНИЙ ОБМІН В ПРЕНАТАЛЬНОМУ СТАНІ

МЕНТАЛЬНИЙ ПЛАН ПРЕНАТАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

ТЕХНОЛОГІЯ ПРЕНАТАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

і ще

Текст, що розкривається

ТЕХНОЛОГІЯ ПРЕНАТАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

ЯК ВИХОВУВАТИ ПРЕНАТАЛЬНО ?


ЗВУКИ ТА МУЗИКА В ПРЕНАТАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ

Дослідження Марі-Луїзи Аучер призвели до висновків про надзвичайно важливу роль звуків та музики в пренатальному вихованні. Працюючи в так званому "співочому" пологовому будинку Мішеля Одена, вона проводила заняття з хорового співу, які відвідували майбутні батьки та матері. Аучер справедливо вважає, що "хоровий спів" покращує фізичний стан і зміцнює нервову систему матері, яка народжує здорових, та спокійних малят, здатних швидко та легко адаптуватися до найрізноманітніших умов та життєвих ситуацій.

Татусь, який регулярно розмовляє з плодом під час вагітності дружини, має знати, що майже відразу ж після народження дитина вона впізнає його голос. Часто спостережливі батьки відзначають, що діти розпізнають музику або пісні, почуті в пренатальному періоді. Причому вони діють на малюків як прекрасний заспокійливий засіб і можуть бути успішно використані для зняття сильної емоційної напруги. Особливим впливом на психіку плода та майбутньої дитини відзначаються твори Моцарта, як струнні концерти так і симфонічні та оперні твори. Взагалі то про ефект Моцарта слід говорити в окремій статті. Наскільки ця тема цікава та корисна.

Логічне мислення та здібності до вивчення мов формується з шістнадцятого тижня вагітності і триває до трьох років. Це, так званий, сенситивний період розвитку дитини щодо її лінгвістичних здібностей. Що більше слів на різними мовами буде почуто плодом і дитиною в цей період, то легше малюк зможе надалі засвоювати граматику та лексику іноземних мов. Якщо мама та тато, які володіють кількома мовами будуть розмовляти цими мовами з дитиною (кожен окремо взятою), то ймовірність того, що дитина стане білінгвом наближається до 90 відсотків.

ЕМОЦІЙНИЙ ОБМІН

Психологи та психіатри виявили наявність ще одного істотного чинника виховання - якості емоційного зв'язку, що існує між мамою та дитиною. Любов, з якою вона виношує дитину, думки, пов'язані з її появою, багатство емоційного забарвлення спілкування, яке мати ділить з плодом закарбовується в ньому на рівні клітинної пам’ять, формуючи основні риси особистості, що зберігаються впродовж всього подальшому життя. Дитина ще у пренатальному стані вчиться визначати реакцію мами на позитивні і негативні стресові чинники і часто наслідує її поведінку в постнатальному житті. Нейрофізіологи стверджують, що якщо різке почастішання пульсу (до 130-140 ударів в хвилину) в якійсь конфліктній ситуації носить нетривалий характер, тобто жінка швидко справляється зі своїми емоціями, то дитина після народження, швидше за все, буде емоційно стійкою.

В період емоційної розрядки краще всього покласти руку на живіт, погладити, поговорити з дитиною. Адже вона вже здатна сприймати всі відчуття матері, тому, чим багатша гамма почуттів мами, тим краще розвиваються душа дитини. У випадках, коли ми переживаємо почуття радості і щастя, наш мозок виробляє "гормони радості" (ендорфіни). Поширюючись через пуповину у кровотік дитини, вони надають відчуття спокою та радості плодові. Якщо ви хочете, щоб Ваша дитина була щасливою не шкодуйте на неї ендорфінів.

Емоції і простір, що оточує людину, характеризуються дуже тісним взаємозв'язком. Нещастя, душевний біль викликають відчуття стиснення серця, браку повітря. Такі негативні емоції як страх, ревнощі, злість, приводять до появи відчуття тяжкості, поганого самопочуття, закріпачення м’язів. Радість же примушує наше серце "співати". Дуже корисно культивувати в собі подібний стан щастя і внутрішньої свободи, передаючи його дитині, яка зафіксує в своїх клітинах відчуття радості. Музика, поезія, спів, мистецтво, природа допомагають досягти такого внутрішнього стану і виховують в дитині відчуття прекрасного. Тут важливу роль грає тато. Відношення до дружини, її вагітності і очікуваної дитини - найважливіші чинники, що формують у дитини відчуття щастя і сили, яке передається йому через упевнену в собі і спокійну матір.

Багато жінок відзначають, що під час вагітності у них з'являється рефлекс захисту своєї дитини як істоти, вже народженої. Тому вони свідомо пригнічують в собі всі небажані емоції. Ці майбутні матері розмовляли з дитиною, пояснювали йому що відбувається, заспокоювали його в необхідних випадках. В цей час дитина " записував" на клітинному рівні інформацію про те, що в житті є зльоти і падіння, які потрібно і можна завжди подолати. Таким чином, закладається основа сильної, витривалої людини.


ХАРЧУВАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

Розглянемо ідею свідомого відношення до мами до харчування. Ми всі знаємо про важливість вибору здорової, корисної їжі і збалансованого раціону. Проте, якщо ми лише механічно споживаємо їжу, то це призводить до споживання лише хімічних елементів, які всмоктуються через шлунок у травну систему. Слід пам’ятати, що а літній час фрукти, овочі і злаки накопичують значну кількість сонячної енергії, яку ми засвоюємо при ретельному та повільному пережовуванні. Слід також мати на увазі, що найліпшими продуктами для мами та дитини є ті, які вирощені на землі, на якій вони живуть та збираються жити після народження малюка. Про це свідчать всі фахівці з дієтичного харчування. Якщо майбутня мати відчуває в процесі їжі радість, відчуття подяки до природи за її безцінні дари, то вона передає тим самим дитині, культуру харчування, традиції свого народу. Крім того, вона виховує в ній позитивне відношення до їжі.

МЕНТАЛЬНИЙ ПЛАН ПРЕНАТАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Жінки володіють добре розвиненою уявою. Вони можуть успішно використовувати цю якість для формування психіки майбутньої дитини. Якщо уява направлена на розвиток таких чеснот, як любов, доброта, милосердя, то воно здатне творити дива. При цьому не слід зосереджуватися на статі майбутньої дитини.

Усвідомлений вплив на сили підсвідомості слід строго контролювати. Необхідно проявляти велику обережність, щоб уникнути нав'язування якихось прихованих бажань. Діти не повинні бути засобом своєрідної компенсації невдач батьків або реалізацію їх амбіцій. Діти – наші гості та друзі. Вони - вільні істоти, що мають невід’ємне право на власне життя. Головне завдання полягає в тому, щоб закласти в них основу високих якостей загального характеру, які діти зможуть розвинути в подальшому.

Не дивлячись на зайнятість, матері та батьки повинні знаходити час (краще в якусь конкретну годину) для "побачення" зі своєю майбутньою дитиною, розмовляючи з нею в цей час. Саме в такі моменти вони можуть розповісти малюкові з яким нетерпінням вони чекають його появи. Життя віддячить батькам за їх свідомі зусилля. Форма такої подяки може бути самою різною. У вагітної жінки може істотно зменшиться відчуття втоми, неспокою та страху. Вони може зникнути повністю, замінившись відчуттям упевненості, радості та гордощів за своє материнство.

Автор: Валентин Лученко

[Sofi Kamo]

Віталія, така гарна тема! Дякую Спочатку подумала що запізнилася вже на своїх 15 тижнів, а потім пораділа що всі інші пройдуть більш свідомо :) Думаю що дуже важливо усім майбутнім мамусям розуміти що ми несемо велику відповідальність перед нашою малечою. Особливо важливо всім працюючим навчитися і уміти відгороджуватися від буденного стресу в офісах та й іноді на наших вулицях Шукаймо разом хороше і гарне для наших маленьких і для себе.

Нещодавно натрапила на гарну сторіночку. Згадалося дитинство і запах старих книжок. Можливо й іншим буде цікаво. (Нажаль я новенька на сайті і не можу ділитися лінками - пишеться латинкою читанка.ком.юа)

[Peremoga]

Алінка25 (28.11.2009, 20:22) писав:

Я зараз на 17 тижні вагітності і почала вже по трохи спілкуватися з малюком :) Правда на протязі дня не дуже то виходить через роботу, але перед сном практично завжди. От хочу починати читати казочки. Може б ви порадили якусь хорошу книжку, а то в магазині їх стільки вже.... :

Алінка25, та книги, це дійсно, не проблема. Я, наприклад, стараюся читати казочки про тварин - вони добрі. А от ще подумайте, коли обиратимете книгу, що малюк після народження читатиме (переглядатиме) та пізнаватиме світ з цією книгою, тому, старайтеся обрати з гарними ілюстраціями ( а не з фіолетовими свиньми, так намальованими. що дорослий ледь розуміє, що то за тварини), приємними обличчями і т. д. Це моя єдина порада. А казочки, які Вам до вподоби самим - такі і дитині читайте!!!!!

[Peremoga]

Ще дуже хочу поділитися з вами одним радісним спостереженням - наш маленикий хлопчик вже точно показує, що він слухається татуся. Вчора ввечері лягаємо спати (пізно), і він собі там тихенько в животику спить. Чомусь живіт, мені здалося, твердуватий... Я так злякалася - він ввечері завжди танці влаштовує... Я прошу - покажись, що там ти нормально почуваєшся !!! А малюк не реагує. Розбудила чоловіка, кажу, щоб він попросив.. Чоловік лише почав до нього говорити - малюк давай там ігри влаштовувати !!!!! Трішки вони поспілкувалися, побажали ми Хлопчику нашрому добраніч, і він заснув! Уявляєте!!!! І так завжди - на мамульку - так собі, коли нам хочеться то ми реагуємо. А тато, ООООООО! Одне його слово, і Малюк шаленіє від щастя в животику!

А 2 дні назад, він вже навіть так там танцював, що чоловік аж рукою рухи відчув (самі сильні)!!!

Дітки наші в животику - дуже вдячні учні!

Спілкуйтеся з ними і вони ОБОВ"ЯЗКОВО віддячать!

[Галюсінька]

Привіт, наша донечка дуже любила чк її гладити пестити, коли вона повернулась головкою донизу ми гладили(виходить) дупцю і вона її так сильно випирала що здавалося що ось-ось живіт лусне, і зарас вона у нас така "письоха" дуже любить ніжитися любить щоб її гладити пестити.
Свому маляткові потрібно щоб воно відчувало наскільки сильно ви його любите, бажати доброго раку, спокіїної ніченьки зїсти щось смачненьке щоб воно там поласувало.
І що саме головне до якої їжі ви його привчите ще у животіку таку їжу він буде любити впершу чергу.

[Jolia]

дійсно чудова темка, а нам вчора татусь читав... політичну казку , з якоїсь газет про кандидатів. Не знаю як маляті, а я так і не дослухала до кінця- заснула

[Sana]

А я попробувала слухати класичну музику в той час коли малеча завжди дуже активна - і на диво її зовсім не було чути. Коли ставила на паузу - тоді отримувала штуханця в правому боці мовляв "Ти навіщо виключила!! ". Правда від звичайної музики такого ефекту не було.

[obaldenka]

Для мене спілкування з малючком - першочергове завдання. Це ж так прекрасно, відчувати його в собі. Я не можу не погладити животика, не поговорити з ним особливо тоді, коли він танцює там чи легесенько шкрябається Він же так намагається привернути до себе увагу!!!
Казочки ми вже почали читати давно. Зараз мені сестричка подарувала розмальовки і купу різнокольорових олівців - ми розвиваємось з малючком з радістю. Не знаю як кому - але це ПРИНОСИТЬ ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ.
Колисаночки також читаємо, але вже найшло натхнення і 2 шт. склала сама. Татко майбутній каже - що кращих ніде не чув, бо мабуть їх і не буває.
Говоріть з малючками, малюйте, читайте, складайте їм віршики - повірте вони безмежно будуть вдячні!

[Котя]

Коли ходила з Назькою, то більше уваги приділяла як спілкуванню з животиком так і його естетичному вихованню: слухали музику, ходили в театр, більше гуляли на природі. Зараз чомусь сил на це менше, займаючись старшим синуською дуже сподіваюся, що і лялюні то не мине марно.

[Peremoga]

9 грудня ми з чоловіком і Мацьопкою ходили слухати концерт "Музика Вівальді" (скрипка, флейта і орган)
Малюку сподобалося - він усі півтори години не спав - слухав, лиш легенькими рухами час від часу нагадував, що він там з нами. Думаю, йому сподобалося, бо, коли якась музика не дуже гарна - він активно вередує в животику...

Ось такі у нас новини

[Люська*]

Зараз на роботі щодня слухаю інструментальну музику. Як піду в декрет, то планую ходини на концерти в Філармонію. В санаторії коли ходила на такі концерти, то лялі дуже подобалось.
А ще у нас є вже улюблений віршик. Чоловік щовечора його читає пузіку і цьомає його, а ляля відповідає.

[Зайка*]

Ми з чоловіком також розмовляємо з малюком. Я ще чула, що добре слухати класичну музику, що б у дитинки краще розвивалось сприймання іноземних мов після народження. Наша знайома так і робила, всю вагітність слухала тільки класичну музику і коли донечка родилась- постійно їй включала класику. На жаль, мене поки що не пробиває на неї...

[Лелечка]

А в нас тато для малюка - авторитет. Днями мася ну так вже лупив мене, а тут чоловік погладив йоого і каже "Не бий нашу маму!" І що ж - ніхто мене не стукав годин зо дві, і (що саме головне) не бігала по всіх туалетах міста, а могла нормальненько ходити на базарі...

[Мацьопка]

Зайка* (17.12.2009, 14:24) писав:

Ми з чоловіком також розмовляємо з малюком. Я ще чула, що добре слухати класичну музику, що б у дитинки краще розвивалось сприймання іноземних мов після народження. Наша знайома так і робила, всю вагітність слухала тільки класичну музику і коли донечка родилась- постійно їй включала класику. На жаль, мене поки що не пробиває на неї...

Наша мацьопка теж слухає класику. Та коли мені недобре, то вже і не даю животикові наушників, трохи відпочиваємо.