Допомога
Перша моя вагітність закінчилась трагічно.Причини завмирання ніхто не назвав,лікували-лікували,через пів року дали добро .Дослівно :"Вагітніти можете планувати,але на те ,що будуть діти шансів мало."Майже 2 роки щомісяця повторювалось одне і те ж: тиждень-два затримки,одна полоска на тесті,моя істерика.Чоловік втратив терпіння і заборонив купувати тести.Я дала слово цього не робити.
Якось зимою одна знайома порадила з'їздити на море,ніби-то "там легше діти заводяться".Я так загорілася цієї ідеєю,що "не помітила" затримки.
Отак я дізналася про своє чудо в животику на 2 місяці вагітності,яка проходила дуже важко:сильний токсикоз 4 місяці,загрози викидня,передчасних пологів на 6 місяці і т.д.А 7 місяць приніс полегшення,настільки ,що я поступила в магістратуру,і пролежавши 6 місяців , почала бігати на пари(правда з дозволу лікаря).Термін народження доні ставили 12 листопада.І от я з дуже-дуже великим животиком(усі мої знайомі переконані ,що більшого від мене ще ніхто не мав) їду з пар в маршрутці з подарунком для чоловіка (у нього був день народження)і тортом(ще й місця мені ніхто не дав).Вдома ми з гостями відсвяткували допізна
,в 2 ночі лягли спати,а о 3 я проснулася від того,що мені мокро,встала,допакувала кульочки в роддом і о 3.30 пішла будити майбутнього татка,а у відповідь почула:"Я сплю,в роддом поїдемо завтра".Поки я відходила від шоку 
,чоловік підірвався(до нього з запізненням дійшло,що це не жарт),за кілька секунд одягнувся і викликав таксі,вказавши не тільки вул,буд.,а й номер квартири і поверх :D .Поки таксі їхало, я викликала лікарку(Мілян Лілія Миколаївна),подзвонола до свого тата,вияснити де мій паспорт(короче підняла на ноги всіх).О 4.30 в прийомній (на Батальній)дуже повільно рухалися,на питання "Схватки є?",я відповіла"Мабуть",а вони записали ,що схваток немає, ще й сказали,що якби були я б не казала "мабуть"(тепер- то я їх розумію),ніхто з чергових мене не дивився ,тільки моя лікарка,виявилося,що у мене води відійшли ,а матка взагалі не відкривалась,прийняли рішення стимулювати.Я була готова на все,бо це єдина лікарка,яка сказала ,що можу родити сама,всі інші посилали на КР(бо дитина завелика,а таз завузький).Вона ж сказала,що до 3600г можна родити(доречі її прогноз-3550,а доця важила 3600,51 см)В передродовій акушерка Оксана була весь час зі мною,було важко ,бо прослуховували сецебиття(були проблеми ) і треба було лежати,а це було найважчим.Лікарка заходила кожні 5 хв,коли я вже не могла терпіти і запитала Л.М.коли я вже народжу(ну така вже я є,буду терпіти,але мені треба знати доки,хочу конкретики).Я же я була здивована почувши,що мій чоловік не сидить десь тут,а його відправили додому і сказали приходити о 12 дня,а там вже роди й почнуться.Ну я вирішила ,що буду доти терпіти.
Доречі,капельницю мені поставили о 5.00,десь о 6.00 терпіти було вже неможливо,десь ближче до 7 ранку щось мене заболіло по-іншому,акушерка зі словами,що це з кожним разом все більше болить,заглянула і як закричить,що це вже дитинка йде і ми не всигнемо до родзалу добігти...
І от я вже в родзалі,все робить лікарка,прийшлось розрізати ,шоб уникнути розривів.Раз потужилась і голівка вийшла
І тут почалось.Застрягли плечики ,два рази попробувала і нічого.Я сама від себе не чекала таких слів "Я ще раз попробую ,і все,йду додому,хочу до мами"(на той момент мама була не в Україні).Вони всі були в шоці.Але доця послухала маму,і вийшла .Коли це маленьке чудо поклали мені на живіт,приклали до грудей,забулося все :і біль,і холод.Відчуття безмежного щастя ,радості.
Це не передаш словами.Це треба пережити.Шкода,що тоді не практикували сімейні роди.Як виходила плацента я не відчула.Відчула ,кола почали зашивати,болить неймовірно,але чистка наживо після викидня все ж таки гірше.
Потім мене вивезли в коридор,я змогла подзвонити до чоловіка.Дзвоню,вітаю з донечкою,а у відповідьчую"Як це народила,лікарка сказала після дванадцятої".Зрозумів все за другим разом :)
Так 8.11.2001 р. я практично зробила подарунок своєму чоловіку - найкращу у світі дівчинку - квіточку.
Гарно написано! Ростіть здорові і щасливі!
Молодець! ти дуже терпляча! а чоловікові-якщо захочете ще дитинку-на партнерські пологи, тоді точно буде з першого разу слухатись і вірити! 
Гарна розповідь...
