[Віллі Вонка]

Я - сам, або криза трьох років


Чим дорослішим стає ваш малюк, тим більше "сюрпризів" з'являється в його поведінці. Після перших катаклізмів того етапу, коли дитині виповнився рік і вона проявила прагнення до самостійності та незалежності, настав відносно спокійний період. Але минув час, й спокій змінився черговою кризою, що в психології отримала назву "кризи трьох років".

У цей період найголовніше завдання, яке вирішує маленька людина, - це необхідність самоутвердитися в світі, довести свою самостійність та незалежність. "Я сам" - такі слова супроводжують кожен крок дитини. І це не примха, а життєва необхідність.

Таким чином, криза трьох років - це період у житті малюка, коли він за будь-яку ціну повинен довести право на самостійність рішень, на власні бажання й потреби, що не залежать від волі дорослих, які його оточують. Причому, якщо дитині не вдасться переконати в цьому, в першу чергу, саму себе, в подальшому житті їй буде надзвичайно важко.

В цей період відбувається повна перебудова стосунків дитини з дорослими, які її оточують. Криза трьох років - це ламання усталених взаємин, для того, щоб побудувати нові форми стосунків між дитиною та дорослим. До кінця раннього віку в малюка виникає тенденція до самостійності, що знаменує собою не лише появу цієї самостійності, помітної зовні, але й одночасно відділення дитини від дорослого. До цього малюк сприймав людей, які його оточують, як частину себе. Тепер дитяче життя із світу, обмеженого предметами, перетворюється на світ дорослих людей.

Знову батьки із здивуванням спостерігають прояви впертості, непослуху, свавілля, протесту, бунту, а іноді навіть деспотизму зі сторони маляти. І якщо у віці одного року дитина просто робила, або, принаймні, намагалася робити усе по-своєму, то тепер така поведінка супроводжується словами "Я сама". І дійсно, дитя намагається усе робити самостійно або, ще частіше, чинить навпаки: коли кличуть обідати, відповідає "не хочу", коли пропонують збиратися на прогулянку, стверджує, що хоче їсти тощо.

Що ж сталося? А має місце те, що дитина вперше усвідомила себе як особистість, відокремила себе від батьків. Відтепер вона сама прагне стати дорослою, діяти так, як діють старші. Звичайно, це їй не завжди вдається, тому й викликає протест та негативізм. Дитина відмовляється підкорятися вимогам, які ставлять дорослі, наполягає на власній думці, на своєму рішенні, іноді це буває схоже на те, що дитина оголосила війну батькам і протестує проти всіх усталених правил та звичаїв, які існували раніше. В принципі, ваш малюк виборює зараз своє право не просто на фізичну самостійність, як це було під час кризи одного року. Тепер дитина самостійно осмислює і вирішує, які її наміри та бажання.

Що можуть зробити батьки? Вихід такий, як і під час попередньої кризи - проявити максимум терпіння, надати дитині якомога більше самостійності в тих сферах, де це можливо. Таким чином, маляті треба більше свободи дій. Звичайно ж, зараз усе по-іншому, малюк уже досить дорослий, щоб його можна було просто відволікти від негайного здійснення якогось конкретного бажання. Тепер, коли в дитини уже є сприйняття себе як особистості, реальне бачення своїх власних "хочу", її наміри стають свідомими. Таку маленьку людину вже неможливо "переключити" на щось інше. Керувати поведінкою трирічного малюка стає набагато важче. Відтепер не можна просто нав'язувати йому свою волю, звичайно, мова не йде про крайні випадки, наприклад, коли прояв самостійності може зашкодити дитині.

Як діяти в таких ситуаціях? Проявити максимум терпіння, надати синові чи доньці право вибору, можна завчасу попереджувати малюка, наприклад, про те, що "скоро ми підемо гуляти, ти завершуй гру і починай збиратися". Побачите, що й справді незабаром ваша дитина буде готова вирушати на прогулянку.

Спеціалісти встановили, що якщо батьки заохочують бажання малюка самостійно приймати рішення та надають йому можливість вільного вибору, він швидше починає поводитися відповідальніше, а значить і завдає батькам менше тривог з точки зору особистої безпеки. Маля саме може вирішити, чи їстиме "добавку" кашки, якими іграшками хоче зараз гратися, що буде малювати, залишиться вдома з татком або піде разом із мамою до магазину. Звичайно ж, певні рамки з боку дорослих необхідні, адже в малюка ще недостатньо розвинений самоконтроль і він не вміє визначати потенційно небезпечні ситуації, тому не завжди може уберегтися від невдач, а іноді й травм. Але вміння дитини передбачати небезпеку - це той навик, який вимагає цілеспрямованого навчання та формування. Дитя оволодіває всім необхідним на власному досвіді. І якщо такого досвіду воно не отримає, то просто не буде знати, що голка - гостра, вогонь - пече тощо. Нехай малюк спробує пальчиком доторкнутися до кінчика голки і відчує, що його болить, наступного разу буде обережно поводитися з цим предметом. Аналогічно дитину потрібно вводити і в світ інших небезпечних речей. Пам'ятайте, що важливо не вберегти малюка від падіння, адже це просто неможливо, оскільки ніхто з батьків не зможе бути з дитям постійно, але якщо ми навчимо дитину бути обережною, або, іншими словами, пояснимо, як правильно падати, то тоді можна відчувати більшу переконаність у тому, що вона не наражатиметься зайвий раз на небезпеку.

Такі елементарні навики самостійності дозволять виховати в малюка відчуття впевненості в собі, і це стане дуже корисним уже в найближчому майбутньому, коли він піде до садочка.

Найважливіше, що відбувається з вашим малям у період від року до трьох, - це початок становлення особистості. Перші, майже невидимі, кроки в цьому напрямку здійснюються вже від народження. Але з початку другого року життя процеси у розвитку особистості стають інтенсивнішими: дитина, як ми вже говорили, починає відокремлювати себе від дорослого. В трирічному віці малюк відчуває себе особистістю, говорить про себе "Я", виділяє свою "персону" із загалу, визначає, які ситуації важливі для нього, а які ні. Всі симптоми кризи трьох років свідчать про те, що в дитини з'явилося бажання проявити власне "Я", і вона шукає приводи, аби протиставити себе дорослому. Ось два приклади, які ілюструють таку поведінку. Маленький Дмитрик (2 роки 7 місяців) підходить до плити і говорить сам до себе: "Дмитрику, не можна зачіпати плиту", й відразу собі відповідає "А я буду". Окрім уміння відокремити свої бажання від бажань дорослих, діти ще й вчаться самоконтролю. Іванко (2 роки 6 місяців) забігає до кухні, де бабуся готує вечерю. Він підходить до шафи з посудом, виймає тарілку і несе кудись. Бабуся зупиняє його: "А ну постав!", онук чемно ставить посудину на місце. Тоді відразу ж бере її й знову кудись йде. Йому знову говорять "Постав", малюк віддає тарілку, а далі в черговий раз хапає омріяний предмет і виходить з ним із кухні. Цього разу бабуся промовчала. Тоді Іванко сам до себе каже: "А ну постав!" і відносить річ на місце.

Через певний час після проявів "кризової" поведінки, випробувавши терпіння батьків, дізнавшись про певні межі дозволеного у своїй поведінці, ваш малюк, уже набагато самостійніший та доросліший, продовжує розвиватися та змінюватися, але відбувається це на вищому рівні. Адже тепер ця маленька особистість уже багато знає і може, вона навчилася важливим речам, які потрібні для життя в світі людей: уміє говорити, достатньо впевнено ходить і робить стільки всього, що рік тому їй було недоступно. Таким чином, взаємини з дорослими піднімаються на якісно новий рівень. Дитина, відділяючи себе від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки.

В цьому віці виникає тенденція до самостійної діяльності, що, разом із тим, схожа на діяльність старших, - адже батьки виступають для малюка зразком, і він хоче діяти, як вони. Усвідомивши себе, свої бажання, дитина вперше починає осмислено прагнути їх реалізувати. А це - перший крок до дорослості.

Галина Ігоніна, психолог.

[lynx]

Нам не довелося чекати до трьох рокiв :). Живемо з девiзом "Я сам" вже кiлька мiсяцiв.

[mary]

Help! Сил вже бракує. Доні скоро буде три рочки. А капризи такі починаються, що бракує сил і слів для пояснення.
Вчора пояснюю, що на шкільному спортивному майданчику треба робити вправи а не бавитись дрібним щебенем. А вона мені - а я хочу... і все. Ручки звісно ж витираємо об чистесеньку ніжно блакитку курточку. Все брудне. Брудні руки - витираємо оченята. Відповідь на всі пояснення одна - я хочу. Що робити, як пережити...

[oka]

ТЕРПІННЯ, ТЕРПІННЯ і ще раз ТЕРПІННЯ!
і побільше фантазії самій мамі. Чому на майданчику можна робити тільки вправи, там же є такий чудовий щебень. Його можна викласти доріжкою, можна знайти найбільший найменьший, порахувати, пограти "на що схоже і багато чого іншого. А курточку одягнути не ніжно блакитну, ручки витерти вологою серветочкою. А характер, то головне. Бо зараз на своє "хочу" вона отримує "не можна", а завтра в неї вже не буде бажань - от тоді вже буде біда.

[Украся Поділля]

І я приєднуюсь до обговорення !
Іноді малеча може витворити чи видумати та-а-кі речі, що у нас від нетерпіння чи безсилля іде пар з вух
Для батьків крім порад про велике терпіння, фантазію і надання малюку бульше такої проблемної свободи, потрібно подумати і про "своє відокремлення" від дитини. Не лякайтесь, я маю на увазі про внутрішнє ставлення батьків до себе, як до дорослого, що доглядає і опікає малечу . Адже дитина проходить, "переживає" цей етап, стає іншою. І ви як мудрі батьки теж повинні стати іншими.
Не можу пояснити. Чогось мені не вистачає

[galo4ka]

А що робити коли дитина просто нехоче вдягнутися ,і ляпає голими ногами по підлозі ,а в хаті нетак вже і жарко,аколи я годину вмовляю може штанішки, може такі ,а може такі чи колготки ,а дивись які гарні носочки.Потім просто махну рукою кажу надумаєш скажеш,і ше хвилин через 10-20 вона сама приходить і вдягається з таким задоволенням ніби капризів і небуло,але ножки вже як льод,і соплі незагорами.Або мамо дай компотік через хв ні чайочок і т.д. врезультаті неп"є нічого.

[oka]

galo4ka (4.2.2009, 10:43) писав:

А що робити коли дитина просто нехоче вдягнутися ,і ляпає голими ногами по підлозі ,а в хаті нетак вже і жарко,аколи я годину вмовляю може штанішки, може такі ,а може такі чи колготки ,а дивись які гарні носочки.Потім просто махну рукою кажу надумаєш скажеш,і ше хвилин через 10-20 вона сама приходить і вдягається з таким задоволенням ніби капризів і небуло,але ножки вже як льод,і соплі незагорами.Або мамо дай компотік через хв ні чайочок і т.д. врезультаті неп"є нічого.

Це вже з програми "вивчаємо межі дозволеного", а не "Я сам". Тут тількі чіткі правила і інформація про наслідки, без одягу замерзнеш - заболіеш-не будеш гуляти. Нам допомогало з першого-другого разу.

[Golka]

galo4ka (4.2.2009, 10:43) писав:

А що робити коли дитина просто нехоче вдягнутися ,і ляпає голими ногами по підлозі ,а в хаті нетак вже і жарко,аколи я годину вмовляю може штанішки, може такі ,а може такі чи колготки ,а дивись які гарні носочки.Потім просто махну рукою кажу надумаєш скажеш,і ше хвилин через 10-20 вона сама приходить і вдягається з таким задоволенням ніби капризів і небуло,але ножки вже як льод,і соплі незагорами.Або мамо дай компотік через хв ні чайочок і т.д. врезультаті неп"є нічого.

як я Вас розумію..... мене оте тупання ногами дуже нервує, стараюся від того відівчити
в мене ще буває: мама давай інші носочки я сама вдіну, або я хочу друге платтячко....гарячий чай...сама помию посудку....а ще: "мама хочу каву (какао)", то я кажу - нема, купимо в магазині, тоді поп"єм, а зараз є тільки чай - спрацьовує
в результаті я зрозуміла, що найдієвіше - з нею порозмовляти, все пояснити, часом голосніше щось сказати, як правило - виходить; ну і основне - терпіння, якого, нам часом не вистарчає. Звичайно ж буває, що не послухає, але я над тим працюю - пояснюю, пояснюю, пояснюю... ..

[Украся Поділля]

galo4ka (4.2.2009, 11:43) писав:

А що робити коли дитина просто нехоче вдягнутися ,і ляпає голими ногами по підлозі ,а в хаті нетак вже і жарко,аколи я годину вмовляю може штанішки, може такі ,а може такі чи колготки ,а дивись які гарні носочки.Потім просто махну рукою кажу надумаєш скажеш,і ше хвилин через 10-20 вона сама приходить і вдягається з таким задоволенням ніби капризів і небуло,але ножки вже як льод,і соплі незагорами.Або мамо дай компотік через хв ні чайочок і т.д. врезультаті неп"є нічого.

Погоджуюсь з вами, що тут терпіння може і не вистачить.
Я би надавала більше свободи, точніше можливість вибору. Ви ніби також надаєте вибір, але то більше схоже на вмовляння впертої дитини. А з дитячим негативізмом, сподіватись на позитивний результат зась.
"Якщо ти хочеш піти на прогулянку, то вибери з отих трьох (чи двох, чи п"яти)колготів (штанців) які б ти вдягнув. І не забудь про носочки, бо якщо промерзниш, то захворієш, а ти знаєш, що ..... "
Мені також не завжди вдається використати саме такий метод, а можливо не вистачає майстерності чи мудрості. Часто я роблю байдужий вигляд і переключаюсь на щось інше. І дитинка сама приходить і починає спма діалог.
А ще один спосіб, як роблять. З дитиною з самого ранку або ввечері планують майбутній день у малюнках. От сьогодні (завтра) ми з тобою маємо: зварити компот, піти у магазин купити хліба...., в парку нагодувати пташечок, написати листівку до хворої сусідки знизу, для тата випрати сорочки і т. д. Але знаєш, без твоєї допомоги я не впораюсь. Мені потрібні твої поради. Що будемо робити спочатку: підемо в магазин чи виперемо сорочки? І все з дитиною малюємо на папері, так би мовити план дій. Домовляємось, де малеча бере безпосередню участь, тим більше вирішує все майже спмостійно.
І такий спосіб не завжди може діяти, але практика показує, що в більшості випадків малюка це зацікавлює. Хоча все залежить від конкретної ситуації і дитини, майстерності батьків. Часу звичайно треба витратити, та згодом, як то кажуть, наловчитесь.
Бажаю творчості і удачі.

[rayvera]

о, у нас вже "сама" - коли штанці вдягати) ще іноді не хоче на горщик сідати, хоча вміє. Але радує, що донечка не сильно капризує.

[Zefir]

Мій синочок у свої 2 з хвостиком теж робить все із вигуком "Я сам!!" Сам йде попереду, намагається мити посуду, пилесосити...Я тільки стараюсь ці вчинки коригувати - а так, як йому хочеться....Стараюсь таким чином закладати камінці для допомоги у майбутньому. Коли вже сильно каверзує, то намагаюсь відволікти його увагу на щось інше :)

[RomaIIIka]

У нас це щось із чимось! Прошу щоб пішла увімкнула світло бо темно вже, щоб очки не боліли "читати" книжечку, а мама погано себе почуває і не може встати. І вговорюю і пояснюю і суворим тоном кажу щоб ввімкнула, результату 0. Тоді кажу що хоч мені і важко але я піду тоді і сама ввімкну,бо темно. Починається істерика : Ні!!!!!
І так на все. І сама не хоче робити і щоб другі не робили. Що їй не скажи то все НІ!!!! Ось уже майже місяць ходимо до садочка, так вона почала діток ображати якщо щось не по її, наприклад націлились на іграшку якою вона теж погратись хоче. Ось вчора зкинула дитину з машинки і та дівчинка носа до крові розбила. За весь час до садка вона ніразу нікого не стукнула чи образила, а тут жаліються що дуже б'ється, і ніякі пояснення не допомогають

[Украся Поділля]

Хочу запитати чи може таке бути.
Нашій старшій донечці немає ще 2 років, а вона вже відмовляється від допомоги. На сходах руку не давай "Я сама", на вулиці теж не зачепи - сама....
Що це - перші прояви кризи, збіг, чи особливості характеру?

RomaIIIka (23.9.2009, 8:18) писав:

а тут жаліються що дуже б'ється, і ніякі пояснення не допомогають

У вас також може бути кільканадцять варіантів чого так.
Та я би радила зайти у Консультативний розділ у тему Поради психолога.
Будьте терплячими і послідовними. Щасти вам.

[Костина мама]

украся, я считаю это не кризис просто ребенку хочется самостоятельно делать что-то и это хорошо, главное не отбивать желание делать самостоятельные шаги
мой тоже в полтора я сам - ну сам так сам пол часа поднимались с первого эатаж на второй

[Людміла]

В нас також "Я сама". Хоча все в нормальних межах. Я сама вдіну штани, Я сама поїм, Я сама спущусь по сходах і т.п. Я в принципі практично завжди з тим "Я сама" згідна.

[Mysterious]

у нас зараз те саме!
тільки чути я сама, сама.
але поки це мене тільки тішить, так приємно дивитись як дитина вже самостіййно хоче робити вибір, все сама.

[Нічлава]

Це дуже важливий етап дитячого розвитку в психологічному і виховному плані. Дитина вже свідомо відчуває себе особистістю.
Головне цей процес скерувати у правильне русло. Щоб вираз я-сам, не переходив всі допустимі межі.
В цей період, добре залучати дитину до допомоги, але не перестаратися. Можливо в якісь ігровій формі.

[schmetterling]

Сьогодні відчула на собі, що то таке "Я - сам!". Мій гарбузик вже все хоче робити сам, а я не знаю, як з цим боротися і чи треба взагалі боротися. Ми хочемо самі їсти, самі тримати горшок і виливати, ну і так далі... Я обома руками за, щоб дитина була самостійною, але пояснити зараз малому, що можна робити самому, а що ні і чому для мене поки що проблема. Мабуть, досвіду ще бракує, але здаватись не буду.

[Natali@]

А в нас "я сама" потроху проходить, а починається "я хочу все навпаки". Для прикладу: будеш їсти?-ні не буду, через пару секунд, а шо ти маєш їсти?., йдем гуляти?-ні не йдем, а яку ми вдягнем шапочку))) Подзвоним татові?-ні, не хочу, а тоді давай подзвоним татові, ніби то її ідея))) Часом стає важко її контролювати, особливо в людних місцях, але розумію, що формується особистість і потрібно поважати її вибір.
Погоджуюся з усіма хто бажає форумчанам фантазії і терпіння, та хочу ще побажати винахідливості та поваги до своїх, таких прекрасних і унікалиних дітей

[jet]

я поки тішуся отим "я сам", бо знаю, що потім пройде йому отой героїзм ))))