[Татусечка]

Мамуськи форумчанки! У мене таке питання. Як ви миритесь з своїм чоловіком? Чи допускаєте ви варіант підійти першою чи ні при яких обставинах?
Взагалі, як це у вас стається?

[Татусечка]

Зазвичай я ображаюсь коли сваримось. Можу замовчати різко і все А потім сама відходжу, довго не можу дутись Якось так все само собою і трапляється.
Покричимо друг на дружку, покричим. Чоловік за роботу від нервів. А у мене часто сльози (бо дуже емоційна, в такому плані)
Хто першим починає миритись? та то по різному. То чоловік то я! Але сваримось частіше через нього, всі вони чоловіки такі. Але і миритись він частіше йде першим
Да ладно тобі танюха дутись Тепер, що так і будем сидіти? Ну так, що робити то будем? МИРИМОСЬ

[Емма]

Та бурчимо один на одного як ті борсуки :-) Але в той же день миримось здебільшого підлащується чоловік та і я коли відійду то мурличу до нього. Рідко буває але трапляється що дверима гримне - ну за це я його по повній програмі брию.
Мій чоловік як мала дитина завжди у всьому потребує чіткого інструктажу. А я коли з малою цілий день напрацююся то ввечері в мене ледь рот повертається. Такі ті чоловіки безпорадні - ото маю двох дітей : доцю і 28 літнього синочка.
Ініціативи 0.
Я поневолі перетворилася на пилу - що найменше в своєму житті хотіла :-(

[zajka]

Емма (10.3.2008, 22:14) писав:

Мій чоловік як мала дитина завжди у всьому потребує чіткого інструктажу. А я коли з малою цілий день напрацююся то ввечері в мене ледь рот повертається. Такі ті чоловіки безпорадні - ото маю двох дітей : доцю і 28 літнього синочка.
Ініціативи 0.
Я поневолі перетворилася на пилу - що найменше в своєму житті хотіла :-(

Еммо, це ви не про мене написали? Бо всезбігається один в один, тільки "синочок" у мене 32-річний.

[Емма]

Я думаю що таких синочків дуже багато і віковий діапазон дуже широкий :-)
А з іншого боку добре що хоч питають що і як зробити бо є такі що на диван ..... і не чоловіча це справа на кухні порпатися...
Якось мені чоловік зробив зізнання що на роботі він так накерується що дома не хоче нічого думати, а натомість щоб хтось подумав за нього - ну що тут скажеш:-)

[Щасливий татусь]

Важко, щось отак зразу написати, бо ми практично не сваримося! Кажу практичано, бо сваримося дуже рідко і через якісь дрібнички. Такі дрібні, що навіть не варті тієї сварки. розпочинаю не я, як ви розумієте. Своримося ми дуже тихо і неемоційно, без образ і без підвищення голосу. Потім я можу троки помовчати, але так довго не може тривати і вже за 15 чи 30 хвилин ми миримося. Миримися дуже просто, розкладаємо причину сварки по полочках і стає зрозуміло чи вартує сваритися чи ні.
Але я вам скажу одну дуже корисну річ: не рухайти хоча б з годинку чоловіка, коли він приходить з роботи. За цю годинку він має просто перестроїтися з роботи на сімю, тому його треба нагодувати і дати відпочити. Він відпочине від роботи і буде весь ваш і дітей. А то смикатими його вдома, смикають його на роботі, і вгадайте на кому це все відбивається? Таки на вас самих!

[Natik]

Ми сваримося з чоловіком дуже рідко - обоє маємо гіркий досвід, який просто спонукає жити в спокої, мирно, уникаючи сутичок. Навіть дутись не виходить.
У нас досить велика різниця у віці, тому я можу собі навіть щось забути зробити, мій ріднесенький мене обовязково підстрахує і навпаки.
Готувати ми обоє дуже любим, за продуктами я теж не хожу, просто складаю список, та й маля з рук би й не спускав - розбалував вже.
Я дуже щаслива цьому, бо знаю як важко коли все по іншому.

[Golka]

Емма (10.3.2008, 22:14) писав:

Такі ті чоловіки безпорадні - ото маю двох дітей : доцю і 28 літнього синочка.
Ініціативи 0.
Я поневолі перетворилася на пилу - що найменше в своєму житті хотіла :-(

"Емма", в нас подібна ситуація в сім"ї
переважно треба першій "йти на мирову" і нічого з тим не поробиш (пробувала різні способи )

[Golka]

zajka (10.3.2008, 22:52) писав:

Еммо, це ви не про мене написали? Бо всезбігається один в один, тільки "синочок" у мене 32-річний.

"zajka", в нас не лише діти ровесники, а й "чоловіки-синочки"

[musia_79]

А от у мене нема сили волі. Інколи як посваримося, думаю: "Ну все! Тиждень не буду з ним розмовляти і навіть дивитися в його сторону, нехай знає!" І тут мого чоловіка як підміняють - ну такий вже добрий стає, хоч до рани прикладай: і так, і сяк до мене підбирається, і слова такі лагідні, і зірку з неба готовий здійняти Я максимум ще можу подутись хвилин 20 і здаюся

[Ольг@]

Дійсно як все гаразд той написати можна, у кого такі сварки, що й сваркою не назвеш.
А у мене все не так просто....Я по своїй суті дуже не скандальна, іноді думаю, щой треба було б. Мій іноді мене дуууууууууууже образити може. Наприклад несправедливо обізвати (м*якенько сказала). Та я тут так надуюся. Кричати не можу не витримую крику, тільки плачу, потім нотації читаю, потім думаю в інших набагато гірше буває, потім тану, але роблю вигляд, що ні, ну а вже потім прощаю. От чого така дурна незнаю? а як інакше?? Як припинити такі образи?......

[Time Out]

musia_79 (11.3.2008, 23:54) писав:

А от у мене нема сили волі. Інколи як посваримося, думаю: "Ну все! Тиждень не буду з ним розмовляти і навіть дивитися в його сторону, нехай знає!" І тут мого чоловіка як підміняють - ну такий вже добрий стає, хоч до рани прикладай: і так, і сяк до мене підбирається, і слова такі лагідні, і зірку з неба готовий здійняти Я максимум ще можу подутись хвилин 20 і здаюся

Це наче про мого чоловіка написано. Ходить кругами, як котик біля сметанки, і в очі заглядає, і слова різні лагідні каже. Ну не можу я тоді сердитися! Розтану, полагіднішаю.
Хоча по справедливості, іноді я сама винна у сварках.

[Анічка]

Щасливий татусь (11.3.2008, 8:41) писав:

Важко, щось отак зразу написати, бо ми практично не сваримося! Кажу практичано, бо сваримося дуже рідко і через якісь дрібнички. Такі дрібні, що навіть не варті тієї сварки. розпочинаю не я, як ви розумієте. Своримося ми дуже тихо і неемоційно, без образ і без підвищення голосу. Потім я можу троки помовчати, але так довго не може тривати і вже за 15 чи 30 хвилин ми миримося. Миримися дуже просто, розкладаємо причину сварки по полочках і стає зрозуміло чи вартує сваритися чи ні.
Але я вам скажу одну дуже корисну річ: не рухайти хоча б з годинку чоловіка, коли він приходить з роботи. За цю годинку він має просто перестроїтися з роботи на сімю, тому його треба нагодувати і дати відпочити. Він відпочине від роботи і буде весь ваш і дітей. А то смикатими його вдома, смикають його на роботі, і вгадайте на кому це все відбивається? Таки на вас самих!

Я повністю підтримую цю позицію...Та не завжди буває все так просто. Інколи такий стан, що сама кудись би на годинку поділась.Але різні обставини і не виходиь оминути тих різких поворотів та думок.

[george007ua]

Я не знаю чи часто таке буває, але в мене проблема. Дружина після родів наче не моя... вся така сварлива, дратівлива та ін Чим це може бути спричинено, чи типово це??? і як з цим можна боротися...

[george007ua]

а в глобальному сенсі сварка вона є лише способом психологічної розрядки, і методом вилиття бруду на оточуючих... сварка не є добре, як не є, а вона жодним чином не змінює ситуацію, просто з часом обридає, та притупляє сприйняття одне одного!!!

[Емма]

george007ua (12.3.2008, 19:07) писав:

Я не знаю чи часто таке буває, але в мене проблема. Дружина після родів наче не моя... вся така сварлива, дратівлива та ін Чим це може бути спричинено, чи типово це??? і як з цим можна боротися...

Це може бути спричинене тим що ваша дружина вистраждала щоб народити вам дитину - це перше. По друге цілодобовий догляд за дитиною це тяжкий труд, дружина не висипається і змучена - ось вам і причина. З цим не треба боротися просто зрозуміти що це не назавжди і допомагати жінці у всьому не тільки коли вона попросить а самому проявляти ініціативу, бути ніжним та лагдним і з часом все унормується. Перші місяці завжди тяжкі по собі знаю але тепер все просто супер чого і вам бажаю!!

[Емма]

Я часом коли хочу насварити чоловіка і він бачить що ось ось йому перепаде то робить такі очі як у кота із Шрека або показує Кощея.

Як би я не гнівалася побачивши таке починаю реготати і сварка зведена на нівець- так що любі чоловіки беріть на озброєння може комусь допоможе сміх. :-))))))))))))

[Кравчоля]

Я дуже не люблю сваритися. Інколи так заколупає, що хочеться гримнути в зуби, але я краще промовчу і через деякий час спокійно поговоримо. У нас навпаки чоловік завжди доказує свою правоту, навіть коли знає, що він помиляється (хоча я теж так вмію ).
Моєму теж 28. Він думає, що набачився в цьому світі набагато більше від мене, вважає мене наївною і часто підсміюється, коли я чогось не знаю (типу "о, а ще з золотою медаллю школу закінчила"). Ну серджуся, але ж та любов все пробачає...
А ще він дуже любить мене "мучати": лоскотати, щипати, викручувати різні частини тіла тощо. Перші 10-15 хвилин наших "мучань" веселі, а далі його вже тяжко зупинити.

[Щасливий татусь]

Кравчоля (13.3.2008, 9:34) писав:

Я дуже не люблю сваритися. Інколи так заколупає, що хочеться гримнути в зуби, але я краще промовчу і через деякий час спокійно поговоримо. У нас навпаки чоловік завжди доказує свою правоту, навіть коли знає, що він помиляється (хоча я теж так вмію ).
Моєму теж 28. Він думає, що набачився в цьому світі набагато більше від мене, вважає мене наївною і часто підсміюється, коли я чогось не знаю (типу "о, а ще з золотою медаллю школу закінчила"). Ну серджуся, але ж та любов все пробачає...
А ще він дуже любить мене "мучати": лоскотати, щипати, викручувати різні частини тіла тощо. Перші 10-15 хвилин наших "мучань" веселі, а далі його вже тяжко зупинити.

Десь приблизно так і написала б моя дружина, мовляв знає що не прав, а все одно не визнає, і, гад, викрутиться все одно!
Щодо викручування різних частин тіла, то у нас такого немає, але поваляти дурня ми також любили. Чому любили, бо зараз не виходить, донечка думає, що ми бємося і починає кричати-плакати!

Але прочитавши вашу відповідь, подумалося собі, що вам до смаку фільм Містер і місіс Смітт! Хоча, думаю, він всім до смаку, бо таки прикольний! Там є все: і любов і ненависть, секс, боротьба, змагання, солодка брехня і навіть стрілянина! А якщо це все побудовано на стосунках обох людей, то це просто зрєліще!

[Оксаночка]

Я, якщо чесно, не дуже вмію сваритися. Але останнім часом мені трохи нудно дома (єдина розрада - це наша донечка цілими днями). От інколи і починаю трохи бурмотіти до коханого. Але до сварки не доходить. Ми поговоримо, все вияснимо кому що наболіло і на тому все!
Але боюся, щоб такі мої напади не почастішали. Може порадите чим себе зайняти, щоб знімати хоч трохи ту напругу, яка накопичується за цілий день.
Я просто з іншої області (живу в місті, з якого родом мій чоловік, а це за 300 км від мого рідного дому) і тому таких як друзів то тут не багато маю, а з одними і тими самими теж щодня не будеш зустрічатися (в них своє життя, не хочеться набридати).
Інколи така ностальгія бере, що хоч сідай і плач. Добре, що хоч на цей сайт набрила, то тепер може легше буде ;)