[Осіння симфонія]

Щось у мене сумний настрій останнім часом , А ще побачила сьогодні як мама "кидає" дитину і "йде геть" - страшить її... Почитала на форумі теми про страшилки..
От і навіялося... правда на російській мові..

Прихований текст

ДОРОГА К ЦЕЛИ...

она тихо приоткрыла дверь и посмотрела на спящего медвежонка.
- что же делать? взять его с собой? но зачем? ему же здесь так хорошо - едва слышно проговорила она, словно снова споря сама с собой..
В этот момент дверь, которую она придерживала, решила, видимо внести свой вклад в ее терзания и тихонько заскрипела. Еле слышно, но этого было достаточно, чтобы медвежонок встрепенулся и начал тереть свои, еще полуслепые со сна, глазки.
она быстро прикрыла дверь, чтобы он не увидел полоску света, льющуюся из дверной щели и ее в этом сиянии и, в изнеможении, прислонившись к стене, прошептала: да так будет  лучше... для него... - и, подхватив стоящую возле нее сумку с вещами, быстрым шагом вышла из дома.

....машина увозила ее в даль дорогой, ведущей к аэропорту.  а она смотрела в окно, исчерканое дождевыми ручейками, и мысленно ласково прикасалась к пушистой головке медвежонка, прижимала к себе его такое теплое со сна тельце.

да, он не останется сам. у него остались родные, друзья, маленькая озорная пичужка, прилетающая к его окошку каждое утро, толстый ленивый кот, который приносил ему вкусные печенюшки и другие сладости, выклянченные у кого-то и любил засыпать в теплых объятиях медвежонка..
и все же на ее губах медленно остывала горькая полуусмешка...

...она убегает..
эта мысли не оставляла ее в покое всю дорогу.
она убегает от себя, от него, от всего такого привычного для нее мира и...она убегает от медвежонка... Осознавать последнее было самым горьким и обидным. но это была правда... конечно, она оправдывала себя тем, что вернется. вернется скоро, очень скоро... но когда? всю свою жизнь она стремилась к чему-то. и вот теперь, когда ее цель близка, она почему-то начала ловить себя на мысли, что эта цель не так уж и важна для нее...без ее медвежонка...

а он, там, далеко, стоял у дверей ее опустевшей комнаты, прижимал к себе маленькими ручонками толстого и теплого кота, и шептал, сглатывая слезинки: мама, мама...

Що скажете, варто продовжити?

[turquoise]

martka, а он, там, далеко, стоял у дверей ее опустевшей комнаты, прижимал к себе маленькими ручонками толстого и теплого кота, и шептал, сглатывая слезинки: мама, мама...
не знаю, чи то я така сентиментальна стала з народженням дитинки, але ті слова мене дуже розчулили. А взагалі стиль дуже читабельний, і ще, так багато вклала усього в той кусочок, хоча кусочка й не багато...))
ВАРТО продовжувати!


Користувач подумав і додав через 2 хв.:
martka, А ще побачила сьогодні як мала "кидає" дитину і "йде геть" - страшить її...??
а це я шось не допетрала, ти про свою малу? чи то "мама" а не "мала"?

[Vesta*]

martka, А чому такий сумний настрій???
Звичайно , продовжуй.

[Осіння симфонія]

turquoise, "мама", дякую що помітила)) зараз виправлю опечатку.

Користувач подумав і додав через 2 хв.:
Vesta*, погода навіяла - не люблю дощову слякоть і "противність"... моя пора року - літо..або золота осінь

[turquoise]

martka, трохи поофтоплю: я теж недавно спостерігала, як одна мамочка кричала риком на приблизно 2річну!!, шо той бідака шось там піднімав з землі і бачте вимазався. А вона "я тобі руки поламаю..." і як шарпнула те бідолашко... Вона ж зі своїми курячими мізками не зрозуміє, що дитинка світ хоче пізнати, а пізнає все зле у своїй істеричній мамаші. Тому не дивуюся, що навіяло...

[Soveniatko]

Дуже гарно, але так сумно.... . Не люблю таке читати. Як будеш дописувати, розбав трошки позитивом, а то читачі в депресію впадуть, якщо це буде шось велике. Хоча розумію, що мабуть так задумано. :) Варто продовжувати. Пишеш приємно і читаєця легко.

[kvito4ka]

І мені сподобалось,буває такий настрій ,що просто хочеться поплакати..Звісно продовжуй ...

[Христуся-Бамбінік]

Дуже чуттєво!Мені сподобалося!Звідки такий сюжет?Задумувалися про поїздки закордон?!
Ця історія нагадала мені слова мого наукового керівника дисертації: "Навіть найбільші перемоги жінки на роботі не компенсують її поразок в сім'ї"

[Осіння симфонія]

ти знаєш інколи закордном може бути навіть світ за порогом...

а сюжет? ніколи не вірила коли хтось казав, що "текст сам написався"... а тут в цьому випадку так і трапилося. якось само лягло. навіть не встигала за думкою друкувати. А коли випадково стерла текст, то за 2 хвилини переписала його дослівно. напевне так мало бути...

[tusij]

Хорошо написала! Слезы на глазах, просто представляю эту картину... Молодец! А что ты хочешь написать? Развить сюжет? Какая идея?

[lvivyanka]

Бере за душу, направду...
обовязково продовжуй, може своїм творінням навіть когось зупиниш перед необдуманим вчинком

[Осіння симфонія]

tusij, з одного боку здається що треба якось то розвинути, але куди і як не знаю, а з другого - це вже закритий твір. Він ніби і нічого більше не вимагає. Принаймні в мене такі враження. Чому і виставила на ваше обговорення. Може ви щось мені підкажете.

[1tanya_83]

ну!!!... нарешті знову знайшла цю темку, читала раніше цей уривок, і сподівалася, що вже є продовження (((

[Осіння симфонія]

1tanya_83, ні.. не буде.. важко писати таке...

але є і інакше...

Прихований текст

тут

Буду рада коментаріям.

[martynka]

Цитата

Моя проза, ваш вердикт...

- продовжувати однозначно.
Дуже чуттєво. А головне актуально для сьогодення... Можливо якусь матусю та й відверне від думки про той край.
А то тепер така тенденція - тато вдома дітей бавить, а мама - туди, немічних пильнувати.

[Іванк@]

martka, Продовжуй обов"язково!Перший твір залишилаб як є!

[springusha]

Перший твір,згідна,вже повноцінний.Написано дуже сильно!

[olive]

Ессе мого чоловіка... Хотілося б з вами поділитися...

Незавершённые...
Нас разделяют расстояния - озера, леса, города... Но когда видишь нашу элипсоидную землю через элюминатор самолета, когда за несколько часов теряешь ориентацию времени, ориентацию самого себя, територии на которой ты находишся...То что? Что написать о плохом - необдуманных поступках, которые часто происходят, наверное нужно верить и главное стремиться, но во имя чего - второй вопрос, ответ - не зацикливаться, но и это не успокаивает. Просто в теле его осела утрата (она бьет по всем жизненно важным "отсекам" этого тела, а главное разъедает душу и оседает в мозгах) - утрата от несостоявшейся любви, которую он не успел вовремя рассмотреть, прикоснуться, о чувстве взаимности, о детях которые рождаются от такой любви, обо всем, что стремишься приобрести во имя этой любви, о взаимной поддержке, о том что преодолевать трудности можна только любя... И когда твое хорошее настроение портят, тебя есть кому понять и успокоить - не спорить, а именно успокоить... И стремиться домой, зная что тебя кто-то ждет и это твоя любимая, которую ты будешь любить всегда и уважать в старости. Не хочется говорить о том, что мир стареет без настоящей любви, а люди тускнеют, как пламя от костра. И вот неожиданно маленькая искринка попадает в сердце парню и разжигает пожар в его душе... Она...она просто смотрела на него, неотрывая глаз, потом отводила глаза в сторону понимая что он увидел ее, а через мгновение взглянув на него не могла отвести глаз вновь. И все повторялось... Так они виделись...Он искал ее, а она ждала его... Они говорили глазами... И еще движения, казалось-бы обычные для окружающих, для них не являлись таковыми...

[Oder.i]

Ця ніч... Місяць - Бетховен! Натхненно розливаючи сяйво повсюди, він творить сонату.
Чарівна темнота підморгує зірками. Земля, поскрипуючи, обертається.
Я сплю.
Босонога самотність присіла в куточку. Вона попросилась на одну ніч - доки тебе нема поряд. А потім піде, казала.
Я забула про неї, заснула, залишивши прочиненою кватирку. І ніч, замішана на сяйві, в неї пірнула.
А я все сплю і дихаю. Вдихаю. Лимонно-місячну прозорість. Крутнуло в носі. Я всміхнулась крізь сон.
І я - уже не я, а тільки пам"ять.
І я - уже не я, а тільки мрія.
І ніч - уже не ніч, а чай з лимоном в чашці на столі.

[Roman7]

Vesta* (18.10.2009, 21:52) писав:

martka, А чому такий сумний настрій???
Звичайно , продовжуй.

Вміти подолати себе - найвище мистецтво!