[Віллі Вонка]

Природою передбачено, що жінка після пологів відчуває справжнє психоемоційне піднесення. Радість материнства, яка переповнює душу, дозволяє забути про втому, недоспані ночі - все вдається з легкістю. Але часом трапляється по-іншому... На 10-14 день після пологів, коли ви з малюком вже виписались із лікарні й повернулися додому, раптом всі звертають увагу на вашу "незібраність" і підвищену втомлюваність. Вам видаються просто неможливими покладені на вас обов'язки із догляду за дитиною, дратує повільність власних рухів, думок, дій. Долає смуток, пригніченість, слабкість. Часом такий стан описують як "нестерпний емоційний біль, що ятрить душу, пече, вивертає її, руйнує із середини".

В жінок, яких турбує така проблема, завжди мають місце порушення сну. Скаржаться вони на те, що занадто рано прокидаються, неспокійно сплять уночі. Будь-який рух, зітхання чи мирне сопіння малюка уві сні примушують їх "зриватися" з ліжка з великою тривогою, а потім тривалий час думати, "переживати" свої труднощі, не засинаючи.

Природно, що вранці після такої ночі жінка, мов "витиснутий лимон", зовсім не має енергійності. Це не дозволяє їй завершувати вже розпочаті раніше справи, доглядати за малюком, зменшує мотивацію до того, щоб братися до нових рішучих дій. Врешті-решт, вимальовується така картина - вся робота призупинена, а жінка лежить у ліжку наодинці зі своїми думками.

Невеликі помилки під час виконання обов'язків матері й дружини стають причиною аж надто критичного ставлення до себе, інколи породжують ідеї самозвинувачення, спричиняють конфліктні ситуації.

Інколи у молодої мами з'являються "безпричинні" напади роздратованості або плаксивості. Це, звичайно ж, відображається на відносинах з чоловіком - в них з'являються непорозуміння, відчуженість...

Причини розвитку післяпологової депресії бувають найрізноманітнішими. Інколи підстави, котрі викликали появу депресивного стану, виявити в змозі лише досвідчений психолог. Але, без сумніву, є один спільний для всіх випадків фактор, нехтувати яким не варто, - жінка дуже важко пристосовується до нових умов життя. Якщо під час вагітності вона була об'єктом підвищеної уваги близьких, їхньої турботи та опіки, то після народження малюка вже сама повинна доглядати за дитиною та чоловіком. Справа навіть не в об'ємі роботи, а у великій і зовсім новій відповідальності.

Післяпологова депресія в легкій формі є досить поширеним явищем, яке проходить безслідно. Дещо важчі випадки вимагають постійного нагляду, консультування у спеціаліста, відповідного лікування.

Потрібно звернутися до лікаря, коли у вас після пологів з'явилися:
стійке відчуття смутку, занепокоєння, "марності" існування;
постійно присутні в настрої безнадія, песимізм;
втрата інтересу до дитини, чоловіка;
розлади сну (безсоння, раннє пробудження);
незникаюче відчуття втоми, виснаженості, навіть деяке заповільнення в думках і рухах, зменшилась енергійність;
думки про смерть чи самогубство;
неспокійність поведінки, дратівливість, конфліктність;
труднощі у концентрації уваги, запам'ятовуванні, мисленні, прийнятті рішень.

Більшість жінок із післяпологовою депресією самі відчувають, що їх стан відрізняється від норми, хоча цю різницю важко висловити словами. Однак він має якусь особливу для кожної молодої мами якість, що й дозволяє їй відрізняти його від звичних для кожної людини перепадів і змін настрою.

Для подолання післяпологової депресії корисно:
Усвідомити, що такий стан зустрічається в багатьох жінок, а не лише у вас.
Зрозуміти, що недуга тимчасова, швидко мине і не залишить жодних наслідків (хіба що спогади).
Залучити до догляду за дитиною всіх, кого можна (чоловіка, мати, свекруху, няню), аби звільнити собі час на відпочинок.
Нормалізувати сон. Безперервного нічного сну 8-9 годин протягом декількох днів часом достатньо, аби позбутися недуги.
Під час денного відпочинку, коли не спиться, в жодному разі не лежіть, втупивши погляд у стелю, в пошуках "тривожних" думок. Рухайтеся - прогуляйтеся до парку, сходіть в магазини, займіться улюбленою справою (в'язання, вишивання), танцюйте, співайте.
Шукати лише позитивні емоції - купіть збірник анекдотів, подивіться "стару добру" комедію, зустріньтеся з друзями на нейтральній території.
В жодному разі не "тримайте в собі" свої почуття. Говоріть про все, що відчуваєте, з людьми, яким ви не байдужі.
Не намагайтеся бути "сильною", якщо хочеться заплакати - не стримуйте сліз. Плач приносить полегшення.
Те, що ви їсте, має великий вплив на ваше самопочуття. Отож, вдосталь вітамінів В1, В12, С, фолієвої та нікотинової кислот - неодмінна умова. Їх знайдете в овочах і фруктах, бобових, кашах, зелені, печінці, м'ясі, дріжджах, висівках тощо.
Усвідомити, що позбутися депресивного стану вам допоможе психолог або психіатр, і звернутися до них за допомогою зовсім не соромно.

[Яблучко]

Зараз це видається смішним, але після пологів дійсно було важкувато в емоційному плані. Дуже важливо щоб у цей момент маму підтримували і дали їй можливість звикнути до нової ролі

[ясочка]

А ще добре, коли сама мама розуміє, що з нею відбувається, що це нормальне явище, через яке проходить багато хто, а не її персональний кінець світу.

[Назаріна]

Мені також було дуже важко морально. Хоча допомагали і чоловік, і мама. Я знайшла спосіб вилікуватись від депресі., зате почалась "шопоманія". Я знаю майже всі інтернет-магазини дитячих товарів, вже неодноразово там щось купувала. Чоловік пообіцяв відключити інтернет. :D

[Татусечка]

Кожній із мам вожко піся пологів. Міняється в нашому житті все, а головне по новому починаєш бачити і відчувати навколишній світ, а тут щей маленьке писклятко. Не знаєш, як зі своїми емоціями справитись, а про розуміння новонародженого і поготів. От і виходить нервуємся бо не знаєм як правильно все робити, щож плаче малятко, як допомогти йому заспокоїтись. Нервуємось і забуваємо, що від психологічного стану матері залежить стан дитини, а тому хто з нас збентежений? Замкнуте коло якесь, поки навчишся розуміти вжей місяць пройшов, а з ним і дипресія.
Одна моя знайома колись, що жінці в усьому найтяжче переживаються такі дати як: перші 3 хвилини, 3 години, 3 тижні, 3 місяці і 3 роки... Може й так

[Щасливий татусь]

татіка (7.2.2008, 10:41) писав:

Кожній із мам вожко піся пологів. Міняється в нашому житті все, а головне по новому починаєш бачити і відчувати навколишній світ, а тут щей маленьке писклятко. Не знаєш, як зі своїми емоціями справитись, а про розуміння новонародженого і поготів. От і виходить нервуємся бо не знаєм як правильно все робити, щож плаче малятко, як допомогти йому заспокоїтись. Нервуємось і забуваємо, що від психологічного стану матері залежить стан дитини, а тому хто з нас збентежений? Замкнуте коло якесь, поки навчишся розуміти вжей місяць пройшов, а з ним і дипресія.
Одна моя знайома колись, що жінці в усьому найтяжче переживаються такі дати як: перші 3 хвилини, 3 години, 3 тижні, 3 місяці і 3 роки... Може й так

Ага, найголовніше, що ці хвилювання, нервування впливають на кількість молока у мами!

[Татусечка]

Щасливий татусь (7.2.2008, 11:01) писав:

Ага, найголовніше, що ці хвилювання, нервування впливають на кількість молока у мами!

Ваша родина також з таким зіштовхнулась? Да це дуже неприємно, а особливо для дитяти.
Тому і потрібно батькові всяко підтримувати молоду маму. На ній просто більше психологічних обовязків ніж на вас

[Щасливий татусь]

татіка (7.2.2008, 12:15) писав:

Ваша родина також з таким зіштовхнулась? Да це дуже неприємно, а особливо для дитяти.
Тому і потрібно батькові всяко підтримувати молоду маму. На ній просто більше психологічних обовязків ніж на вас

Ага на то вони й мами, щоб хвилюватися, а тати для того, щоб переконувати, що все буде добре. По натурі я вічний оптиміст, хоча на це впливає мій пофігізм. Але я вірю що все буде добре, як співає Славко Вакарчук, і в кінцевому результаті, саме так і стається. Тому раз тато коже що все буде добре, мама трохи посумнівається, а потім погоджується, але в душу таки хвилюється. Але життєвий досвід показує, вчить її, що даремно хвилювалася. Але це не аргумент і знову і знову хвилюється... Називається хто для чого народжений

[Ромiна]

Пiсляпологова депресiя-то пройшла а нерви залишились.Ви знаєте пiсля народження дитини я стала настiльки нервовою i дратiвливою .що деколи самiй вiд себе противно!!! Подумувала занятися йогою.щоб привести своi нервiшки до ладу! Що можете порадити мудрого i цiкавого нарахунок цього?

[Sophy]

У мене також щось таке було. І плаксивість, і тривожність, і агресія, і апатія, і багато всього іншого неприємного. Врятував інтернет. Правда той час, який з'явився після чудового оздоровлення, мав піти на варіння борща і т.п., а пішов на інет. Зато в душі куди спокійніше :)

[Анютина мама]

Ромiна (24.3.2008, 19:16) писав:

Пiсляпологова депресiя-то пройшла а нерви залишились.Ви знаєте пiсля народження дитини я стала настiльки нервовою i дратiвливою .що деколи самiй вiд себе противно!!! Подумувала занятися йогою.щоб привести своi нервiшки до ладу! Що можете порадити мудрого i цiкавого нарахунок цього?

Коли доця була маленька мені допомагала прогулянка з плеєром, і звичайно позитивні думки. Я думаю заняття йогою, це просто супер. Це звичайно якщо є з ким залишити малюка. Я взаліто теж дуже емоційна і навіть деколи нервова людина, але вагітність все змінила, я знала що просто на маю права на нерви. І тепер стараюсь контролювати свої емоції, адже дитинка все відчуває. Можливо вам потрібно трошки більше відпочивати і думати про щось ну дуже прємне.

[Анютина мама]

Sophy (24.3.2008, 19:46) писав:

Врятував інтернет. Правда той час, який з'явився після чудового оздоровлення, мав піти на варіння борща і т.п., а пішов на інет. Зато в душі куди спокійніше :)

А я думала що тільки моя сім'я страждає без борщика

[Красунечка]

От і нашому синочку вже 6 місяць іде, а я все не можу позбутися нервів...
Депресія минула, але агресія та дратівливість залишилися((( Один день все ОК, а наступного - ну прсто все іде не так: не прибрано, не наготовано, не випрасувано і т. п. Та і чоловік постійно торочить, що мені всі так допомагають, а я "така-сяка" нічого не роблю((((((( Моя мама з нами гуляє на вулиці, разом ходимо за продуктами. Як у неї є час, то може зайти на годинку. Але однаково ми цілий день самі, все опо дому робимо удвох з синочком. Мама чоловіка приходить 1 в тиждень поглядіти малого, поки я на годинку іду на танці...... Танці - моя єдина віддушина від цього побуту(крім синочка звісно ж)!
От і виходить - пологи давно позаду, а депресії все ніяк не позбудуся.....

[Татусечка]

У мене теж післяпологова депресія, але трішки інша... Я хочу дитинку Може божевільна та хочу третє маленьке чудо Хочеться маленького козачка, або бодай чуже побавити. Так сумую за тим запахом і відчуттями
Часто згадую, як після пологів не могла виспатись ... тепер знаю, що то просто щастя оте маленьке недосипання...
Хочу відчути все ще раз і повною мірою, тільки без помилок які були вже зроблені...

[Емма]

татіка (25.3.2008, 21:54) писав:

У мене теж післяпологова депресія, але трішки інша... Я хочу дитинку Може божевільна та хочу третє маленьке чудо Хочеться маленького козачка, або бодай чуже побавити. Так сумую за тим запахом і відчуттями
Часто згадую, як після пологів не могла виспатись ... тепер знаю, що то просто щастя оте маленьке недосипання...
Хочу відчути все ще раз і повною мірою, тільки без помилок які були вже зроблені...

Ну ти молодцюля.....якщо глибше подумати то це дійсно найщасливіше недосипання в житті :_)

[Емма]

Щодо депресії то в мене її не було, часом настрій змінювався але то дрібниця. А от нервусіки трохи розхиталися :-(
Нам з чоловіком ніхто не допомагає і ми все робимо самі. Тому і нервуюся бо не все так як хочу, але я думаю що все владнається на порядку світ клином не зійшовся....

[Юлія]

І я через це пройшла, хоча психолог мене порадувала, що це звичайна втома, а не депресія, до нас не тільки педіатр приходила і приходить, а й психолог... але я плакала, і часто це було через те, що не могла заспокоїти малу, в неї животик болів, аж швидку викликали їй, а я себе відчувала нікчемною і поганою мамою, бо не могла сама зрозуміти що з дитиною, чоловік на мене кричав, а я у відповідь, так і сварки такі серйозні починались, в мене чотири рази не приходило молоко, а останній раз взагалі два дні не було, зараз, наче все стабілізувалось, але мала і зараз на моєму пузі спить, а я собі ноут відкрила, бо тільки саму поклади - відразу ува-ува... виключення тільки вночі, після купелю мала на мені засинає - а потім вже біля мене на подушечці плоскій спить... і саме головне - що це на дитину виливається, вона також нервує, якесь замкнене коло мала плаче, потім я, потім знов мала... тепер я стараюсь не нервувати, але інколи це важко... але потроху набираюсь терпіння, бо коли дивишся на цю крихітку - то яка там депресія, все аж співає, от коли хворіти починає - то вже паніка в сім"ї

[ОЛЬГА]

післяпологова депрессія не оминула і мене.... Всякого бувало, але досить швидко пройшло. Чесно кажучі, ніколи було мені депрессувати! Дитинка, хатні справи.... Наші з чоловіком батьки живуть далеко, в самого дурнувата робота тому все лягло на мої плечі. Та в мене досить непогано виходить!
І ось Артемчику вже два рочки! Треба звикати до дитсадочку. Поки ще в мами є час привчити дитину- вирішили що треба йти. Записала. в червні вже почнемо ходити. І-ось! Ось вона дипрессія! Ну майже дипрессія. Головою розумію що треба, а серце крається!Ну хто там буде мою дитину доглядати?Хто буде годувати, вкладати спати,одягати,садити на горщик.... Наче вже й сам все потроху може але як же без мами?Без пильних маминих очей, без обіймів? Вихователі начебто й не погані. Відчуваю що дитина може й не плакатиме а мама під дитсадочком ревітеме! Якби можна було за дитиною спостерігати, чому не ставлять веб-камер у групах?От би спокійніше було, але це вже інша тема....

[oksanocka]

Хочу похвалитимсь: не було у мене депресії й близько. Я оптиміст великий по життю, а коли народилось моє маленьке диво, то й взагалі не бачу у цьому житті нічого поганого. З кожним поглядом на мого маленького синочка у мене цього оптимізму більшає в стократ. з кожним дотиком до нього для мене світ стає кращим та добрішим.

[Анютина мама]

ОЛЬГА (26.3.2008, 17:10) писав:

Відчуваю що дитина може й не плакатиме а мама під дитсадочком ревітеме!

Моя кума теж малого в два рочки віддала, перші дні водила не надовго. В перший день годину сиділа під садочком і ревіла... Але все минулось, і у Вас все пройде, ви ж самі написали що розумієте, що дитинці садочок потрібний.