[Atem des Lebens]

Моєму синочку скоро 2 рочки, но ми вже спостерігаємо, який він в нас забіяка. Він може чим небудь тебе "побити", звідки це взялося чи то так хлопчиська ростуть. Просто коли говориш спокійно, неспокійно - "так неможна" він навіть небере цього до уваги, далі за своє. Щось йому неподобається або ти сказав неможна зразу підбігає і давай тебе люпцювати рученятами, деколи то смішно, а деколи то страшно, що робити.......
Він в садочку через те, що дівчинка нехотіла злізти з машинки два рази вдарив щей скинув її........... то просто жах
вчора через те що бабуся забирала його із вулиці, а він нехотів, маючи камінчики в руках тай тим камінням поголові..........
Ви неподумайте в нас нормальна сім'я ............... ніякого насильства...........
Може хтось із таким стикався може це переростається чи це виховується у строгому режимі.............

[Украся Поділля]

amelia (6.10.2009, 13:28) писав:

чи то так хлопчиська ростуть. Просто коли говориш спокійно, неспокійно - "так неможна" він навіть небере цього до уваги, далі за своє.

Може хтось із таким стикався може це переростається чи це виховується у строгому режимі.............

Можу запевнити, що не лише хлопчиська так ростуть. Моя Нася не краща за вашого.
Скажу лиш, що причин буває багато. ІМХО. Викладу їх пізніше, бо біжу до малечі.

[Vanilla Sky]

І в мене з Назаром така ж ситуація. Такий забіяка! В сім"ї в нас навіть ніхто не кричить, не те щоб битися! Скільки прошу, вчу, що можна зробити комусь боляче - він робить своє. Зате як дадуть здачі - плаче.
А недавно свекруха розповіла, що мій чоловік до 6 класу такий хуліган був, бився. Ось звідки ноги ростуть - гени...
Думаю, що підросте, порозумнішає - і перейде йому це.

[Натусiк]

І у мене маленька забіячка,хоч і дівчинка.Кусається,особливо дістається сестричці.А ще може кинути тим,що тримає у руках.Щиро вірю в те,що переросте.

[Хвилинка до...]

я думаю що виховання в строгому режимі в такому віці малорезультатне. Швидше за все це надмірна емоційність дитини накладена на спробу досліджувати навколишній світ, вивчати грані "можна\ не можна".У всякому разі так з моєю Настею.Я з цим борюсь так- уникаю шляхів можливого конфлікту(напр. беру на майданчик іграшки які точно знаю вона буде відбирати в інших діток щоб помінятись), забираю з плачем додому якщо конфлікт не загасити, пояснюю що робить не так(доходить пока мало) і НАДІЮСЬ ЩО ПЕРЕРОСТЕ

[гра з вогнем]

мый андрійко теж забіяка :( часто мене може вдарити. я аж плачу.
мені здається. що це від надто м"якого виховання.
поки що пояснюю, що не можна, не знаю чи спрацює.
спочатку він просто не дуже добре координував рухи, махав руками, попадав по мені...
тепер не знаю. інколи теж тому що не скоординував, а інколи грається так :( інколи, щоб увагу привернути.

не знаю. що робити і чи дійсно це проблема. нам півтора поки.

[Ясна]

А мені здається, що це добре. Кожна людина має природну агресивність. Пізніше вона переросте у наполегливість.
У мене старша донька раньому дитинсві майже не проявляла агресивності. І зараз це переростає в проблему. Вона не може постояти за себе, не доводить до кінця розпочаті справи. Момент, коли деструктивна агресивнусть переходить у конструктивну був упущений в раньому дитинстві, а зараз вона просто не знає, що з нею робити, кожен день як на війні, і ми теж губимося, що робити з дитиною.

[olia14]

цілком згідна з Ясна, і не потрібно агресивно реагувати батькам на найменші прояви цього, звісно прикро, коли власна дитина тебе бє, або(так було у мене) кусає, що є сили чи тим більше інших діток, стидно, годі передати, але до 2 років, а дехто і після двох докінця не усвідомлюють, що вони роблять, це забавки для них, привертання уваги, думаю у 2.5-це той вік, коли вже справді приходить усвідомлення...Тоді вже можна питати щось з них... Та коли після кожного разу над ними гулюкати, сварити, бити за це, то хто виросте з тої дитини? Я завжди спокійно пояснювала, що не можна бити, тягати за волосся і т.п., бо це боляче і усе, тому що зламати дитинку легко, а як потім від неї вимагати бути активною в житті?! коли ми самі ж їх затуркуємо...
і взагалі я б не трактувала будь-які "рухи" діток до 2 як агесію, для них це в залежності від ситуації або гра або пізнання чогось, добре темку назвали-"забіяки" і то, це, як на мене, досить сильно.

[Myrra]

У нас таж проблема,ми б"ємся з рочку,з того часу як в нас в парку хлопчик заберав вертоліт,,,,,,,,,,,,,,,,,тоді хоч він захищався,але з того часу він всіх підряд товче, хто лиш підійде до пісочниці чи качелі на якій сидить він.Не помагає нічого ні просьби не розяснення,навіть по дупі получав-не помагає..........найгірше що він б"ється так страшно,тримає рукою,а ногою копає.Мені так соромно за його поведінку,а вчора йому хлопчик дав здачу і весь час пробував налупашити нашого Остапа,то він був в шоці,невже ще хтось може битись,щей так боляче??!!?

[Atem des Lebens]

Дівчатка, усім Вам красненько Дякую, що не обминули увагою. :) Можей так такий період, може переростеться, може і справді, коли виростуть будуть відважніші то ситуацій в житті. Просто вдома то вдома, а коли твоя дитина така на людях і ти йому пояснює, я він навіть нічичирк, особливо в садочку, на дитячому майданчику, що ви за мама, що не можете дати раду своїй дитині????
Myrra, ми теж уже навчились приходимо і однією рукою тримаємось другою копаємо, що сили, а ще беремо чи патик чи тріпачку тай давай бігати за тобою і що сили перезати, "говори, говори хоч трісни мамо, а я своє зроблю..."

[ФІОНА]

от у нас така ж ситуація.....як я не намагаюся йому пояснити, що то не можна бити дітей , поки що нема результату...:(
але бачу шо шльопання по попі нічого не дає, а навпаки усугубляє ситуацію...:( агресія породжує агресію....
Я чогось думаю, що причина в тому, що він у нас наймолодший в сім"ї.....І різниця між дітьми дуже велика, отже щоб йому
отримати бажане, приходиться ту річ відвойовувати з боєм.. Мала йому свої речі не дуже хоче давати...от він починає кричати, бити..
а вона в свою чергу йому здачу віддає......:(

[olia14]

Да.., дівчата, не солодко вам зараз.., але то точно пройде і потім посмієтесь з такого, як я зараз з ваших дописів(нічого поганого, ну просто уявляю як ті метрові карапузи, ще не зовсім добре стоячи на ногах, "дубасяться"), звісно, що дуже неприємно, деякі люди зразу собі думають, що батьки садисти якісь, але це далеко не так, та що пояснювати..

У нас правда в групі, де переважно дітки до 2.5 рочків, є хлопчик, такі є в кожній групі,та це особливий тим, що татко вчить його в дома боротись, а він ті прийомчики потім на дітках(читати дівчатках, восновному) відпрацьовує, няня дуже переживає, бо тільки хтось присяде, він кидається ззаду і душить, моя донечка не боязлива, може трохи забіячка, але першою вона ніколи битись не кинеться, навідміну від старшої.. От вчора прийшла з побитою спинкою, так прикро, бо ніколи такого не було, щоб діти з садочка з такими ранами приходили..,але що тут зробиш.., хотіла б тому таткові сказати, щоб мав трохи розуму і не вчив такому сина, хоча б до 6 років, але де його шукати.., хоча якщо повториться певно буду шукати, я розумію, добре розумію, коли такі речі стаються випадково, несвідомо, буває.., та щоб спеціально тренувати, це не вкладається в голові, то нехай краще організує собі при суворовському училищі дитсадок і відпрацьовують методи боротьби з собі подібними.

Повідомлення відредаговано olia14: 09 жовтень 2009 - 12:58

[Лєнок]

А у нас настав період - забіяки, щось не подобається відразу битися Але це найчастіше буває, коли він роздуріється. А ще ми почали ходити в садок і він там дуже спокійний і мені здається, що коли він приходить додому з нього просто "вилазять" емоції. А ще ми дуже вперті.
Я сварю його, розказую, що так робити не можна, що його ж ніхто не б"є, ніби все зрозуміє, а потім знову.
Він раніше до 2 років теж був забіякою але потім пройшло, а тепер знову.
Іграшками ділитися не хоче, інколи деяким діткам може саму погану дати (наприклад без колеса машинку), коли інша дитина бере іграшку, то відразу б"ється і то сильно, я розумію, що він має сам розпоряджатися ними, тому кажу, що скажи щоб не брали, а не відразу битися, деякий час так робив, тепер знову те саме. До нас вже сусідські мами з дітками не приходять, бо він нічого не дає і б"ється, але вони теж не праві, бо приходять без іграшок, а коли синок не дає кажуть, що жадіна. Мій син ділиться, коли мінятися іграшками.
Надіюсь усе це в нас теж пройде, бо страшно, що буде забіякою і жадіною.

[olia14]

Лєнок, ви за жадність не переймайтесь так, це нормально для кожної дитинки їх віку, та і старших теж. Гірше, коли дитинка усе роздає на ліво й на право і не цінить речей. Це дві крайності... і було б добре знайти серединку між ними...

А за гостей тим більше нема чого переживати, менше дитинка буде дратуватись, вже зі старшенькою я побачила, що такі зустрічі таким "жаднюжкам" краще робити на нейтральній території, коли іграшки спільні, а не чиїсь, а ще мала трохи краще поводить себе в гостях,а в себе дома, це ціла історія і пояснюю постійно, говорю, ніби розуміє, а приходиться і знову все поновій...а вже більше 4 років, коли це пройде!

[Сонячна]

Звідки беруться дітки-забіяки?...
1)Щодня на майданчику чи у садочку "чемні ангелики" можуть спостерігати ситуацію, коли хтось когось лупцює,а потім переносять її у своє життя.
2) Пригадайте, чи ви жодного разу не давали своїй дитині шльопку по дупці? Це не обов"язково мало бути сильне побиття, просто шльопка...
3)Через "слабкість" батьків - застосовуючи рукоприкладство(тиск) дитина може отримати те, що хоче...
Тобто свою поведінку діти копіюють з нас. І нам її "розхльобувати". В першу чергу тато і мама обов"язково мають однаково реагувати на такі ситуаціїї. Якщо один намагається бути строгим, а інший дозволяє абсолютно все, то позитивного результату очікувати марно. Дитині треба чітко дати зрозуміти, що бійка ЗАБОРОНЕНА!!! і не може бути мови про ніяку "здачу"(особливо щодо малесеньких діточок).Коли забіяка починає махати руками, психологи радять взяти дитину за руки і міцно тримати. Зазвичай, після 3-4 разів дитина розуміє,що батьки сильні і усвідомлює, що в бійці обмежується його свобода. Ні в якому разі неможна бити дитину у відповідь, бо це тільки укоренить сприйняття бійки як норми - ти вдарив,тебе вдарили. А у випадку, коли дитині важко заспокоїтись через сильне перезбудження, варто дозволити їй "випустити пару" - поскакати, покричати, покидати подушку.

[Atem des Lebens]

Згідна, що

Цитата

тато і мама обов"язково мають однаково реагувати на такі ситуаціїї. Якщо один намагається бути строгим, а інший дозволяє абсолютно все, то позитивного результату очікувати марно.

і ще бабусі і дідусі..... а то мама пояснює, а дехто ........
я тепер так "коли прибігає люпцюватися до мене хоч і жартома, на руки і сильно притуляю і кажу любай маму" і трохи переходить так сказати забуває.

[Лєнок]

Я теж згідна, що тато і мама мають однаково діяти при таких ситуаціях, але добре коли чоловік з тобою згідний, а коли ні, то інколи так важко доказати, що ти права. А ще важко, коли з вами живе бабуся і дідусь, які готові все зробити лиш би онук не плакав, навіть як їх наб"є наприклад.
А я синочкові розказую, що мені дуже боляче (можу трохи сплакнути), тоді він швидко просить пробачення і цілує місце в яке ударив, говорить, що так більше не буде. Сьогодні ще не бився, думаю, що це пройде.
Мого чоловіка племінниця в півтора року так билася, що набила мамі синця під оком , але це все пройшло з часом. Головне не зациклюватися на цьому.

[STAR]

У нас теж забіяка, тягне всі за волосся, б"ється. :)

[ФІОНА]

мій собі взяв тепер за звичку, б"є мене і каже - мам, пакай!!!!

[Zorjana]

І в нас така проблема. Добре, що хоч діток, з якими бавиться не рухає. А от нам дістається Б'ється, кусає куди попаде, тягне за волосся, то взагалі мовчу., може запустити найважчою іграшкою в тебе. Вже в такому віці, а нам страшно. Як виховувати? Бити не помагає, тай шкода, ще маленький, кричати вже сил нема??? Думаю вік такий, чекаємо, може перейде