[Віллі Вонка]

От власне стаття на тему.

КНИЖКИ: ЇХ БАГАТО, ЇХ НЕ ПОДОЛАТИ»

Ходіння в народ
Неформат

Книжки — як вершини гір. Є невеличкі пагорби, на які здатен здійнятися будь-хто, а є справжні Джомолунгми, які далеко не кожен може подолати. От про такі Джомолунгми ДЧ і поспілкувався з читачами. Ми запитали у людей про книги, які вони так і не змогли дочитати до кінця, та попросили пояснити, чому саме так сталося.

Ірина, 20 років, майбутній вчитель української мови та літератури:
– Якщо чесно, то читати я дуже люблю і в кожній книжці знаходжу щось цікаве мені особисто. Але чого не змогла осилити, то це семитомник Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу». Неймовірно нудна книга. Я такого раніше не бачила. Чесно кажучи, не подужала навіть першої частини першого тому — «Комбре». Викладачка казала, що для розуміння цієї книги потрібен значний життєвий досвід, тож читати її краще у літньому віці. Напевно, це дійсно так. Бо іншої причини такого несприйняття мною «У пошуках втраченого часу» я вигадати не можу.

Іван, 27 років, журналіст:
– Пригадати книжку, яку я не зміг дочитати до кінця? Таких книг насправді багато. І не завжди недочитую через те, що книга погана. Швидше ця недбалість пов’язана із катастрофічним браком часу. Хоча можу пригадати опус, що мені, як кажуть, «не пішов». Це «Дванадцять обручів» метра укрсучліту Юрія Андруховича. Розумію, що живих класиків не ганять, та це, по-моєму, найневдаліша його праця. Я так і не зміг второпати, до чого воно все йшлося. Чесно планував дочитати до кінця, аби бути в курсі. Та відчуття полегшення, яке з’явилося, коли я відклав книгу, не забуду ніколи. Тоді й зрозумів, що деякі книжки дочитувати просто не варто.

Галина, 47 років, бібліотекар:
– Не змогла дочитати до кінця «Острів напередодні» Умберто Еко. Дуже складна книга, як на мене. І хоча до творчості цього автора я загалом ставлюся вкрай позитивно, а його «Ім’я рози» читала кілька разів, та все ж «Острів…» осилити не змогла. Там забагато підтекстів, Еко бавиться з бароковою світовою літературою, з якою я банально не знайома. А читати такий текст заради сюжету нудно, бо сюжет там майже не розвивається.

Катерина, 52 роки, викладач зарубіжної літератури:
– У мене фах такий — дочитувати книжки до кінця і знати, про що там йдеться. Тож важко знайти серед класиків щось, із чим я б не була знайома. А от серед сучасних авторів можу назвати одного, чию книгу не дочитала. Це «Книга воїна світла» Пауло Коельо. Страх яка нудотна річ. Сюжету немає взагалі, тільки видерті з інших книг істини, приправлені фірмовою афористичністю «від Коельо». Просто огидно читати такі книжки! А ще соромно за людей, які купуються на таку дешеву філософію і вважають ці твори вмістилищем мудрості. Нічого мудрого там немає! Класику краще читали б!

Андрій, 24 роки, аспірант філфаку:
– Досі соромно ─ розумію, що спеціальність зобов’язує знатися на таких речах, ─ але не зміг прочитати «Улісс» Джеймса Джойса. Надто складна для мене книга. Чесно починав читати її кілька разів, але далі середини другого розділу не заходив. Та й взагалі! Там же приміток більше, ніж власне тексту, а я ненавиджу примітки. Якщо ж читати без них, пробувати насолоджуватися написаним самим автором, а не тими, хто його тлумачить, то… нічого не зрозуміло! Проте важко назвати «Улісса» Джойса недочитаною книгою — швидше непрочитаною, бо кінець її таки дочитав. За останній розділ «Пенелопа» від мене великому ірландцеві низенький уклін. Я нарешті усвідомив, як мислять жінки. Тепер мені ясно, чому з ними не можна спілкуватися нормально. У них же мозок зроблений на якійсь іншій планеті!

Марія, 33 роки, літератор:
– Я сама пишу книги, які воліла би бачити дочитаними, тому й чужі книги читаю старанно, намагаюся зрозуміти, про що вони, вникнути в саму суть. Та дуже не люблю розрекламованого трешу, який не несе в собі справжньої глибини. Знаю, що зараз у мене полетять гори каміння, але я так і не змогла дочитати «Сніг» Орхана Памука. Це, як на мене, саме треш! Глибока філософія, побутові проблеми, Нобелівський лауреат, бла-бла-бла! А все одно «Сніг» написаний виключно головою, без душі. Написана ж головою книга — несправжня. У кожному тексті має бути іскра Божа!

Сергій, 62 роки, букініст:
– Не зміг свого часу дочитати незавершений роман Франца Кафки «Замок». Якось незрозуміло. Тому й вирішив, що недописаний твір можна і не дочитувати. Яка різниця, в якому місці обірвати сюжет, який так нічим і не скінчиться, коли від стилю викладу задоволення не отримуєш?

Інна, 20 років, студентка історичного факультету:
– Чи вірте, чи не вірте, але так і не змогла дочитати «Старий і море» Хемінгуея. Ну, ловив він ту рибу, ловив, ловив… Я розумію, що йдеться про протиборство стихії та людини, про витривалість і все таке… Та я цього у книзі не побачила. Текст нудний до кольок у животі. Простіше повірити всьому тому, що про нього кажуть критики, ніж самій вишукувати глибокий сенс між літер. Не подобається мені ця повість Хемінгуея ─ і край!

Як бачимо, те, що літературні критики вважають найскладнішими творами, і виявляється врешті-решт недочитаним. І подолати ці книги не можуть навіть серйозні люди, які звикли до випробувань літературою, а не якісь школярі чи технарі. Тільки от цікаво — ці книги такі складні, бо правда геніальні? Чи, може, все зовсім навпаки?..

Альбіна Маляр.
vsiknygy.net.ua

[Щасливий татусь]

Зараз читаю практично все, що потрапляє до рук і дочитую до кінця, не пропускаючи навіть якихось описів прекрасного. Але перевагу надаю історичним інтелектуальним... та зрештою я вже про це писав.
Але є у мене одна книженція, нє дві книженції, які я ну просто не міг прочитати: це Війна і мир та Золотий тєльонок. То просто абзац.

[Татусечка]

Читаю усе і до кінця, що правда можу опускати якісь описи природи чи ще якусь непотрібну муть.
Більш за все люблю книги по психології, з історичним нахилом, класику та як і переважна більшість жінок романи.
Щасливий татусь, я теж не прочитала "Війну і мир", тричі у школі брала спочатку в томах, потім короткий зміст(1 книга?), а врешті решт взяла критику на 5 сторінок і на тому знайомство скінчилось.
Недавно прочитала книгу Наталі Нестеревої "Позвони в мою дверь" - класна книга про життя мами і її близнят. Може кому цікаво буде то є в елоктронному вигляді

[oksanocka]

"Війну та мир" напевне нікому не сила дочитати до кінця, надто багато там муті.
Ось я,наприклад, подолала лише перший том, а далі ... просто втратила інтерес.
Мені сормно це казати, але багато книжок які я не дочитала до кінця. Хотіла прочитати "Анну Кареніну" того ж Толстого, мене хватило на 16 сторінок.
Я взагалі-то полюбляю щось більш філософське, психологічне. Але не хочеться бути зовсім профаном і в класиці. А вона така замутна

[Щасливий татусь]

oksanocka (29.2.2008, 9:00) писав:

"Війну та мир" напевне нікому не сила дочитати до кінця, надто багато там муті.
Ось я,наприклад, подолала лише перший том, а далі ... просто втратила інтерес.
Мені сормно це казати, але багато книжок які я не дочитала до кінця. Хотіла прочитати "Анну Кареніну" того ж Толстого, мене хватило на 16 сторінок.
Я взагалі-то полюбляю щось більш філософське, психологічне. Але не хочеться бути зовсім профаном і в класиці. А вона така замутна

Та то тільки з російської класики, деякі письменники замутисті. А якщо взяти світову, то там є вищий пілотаж, але багато залежить від перекладу і від того що саме читаєш. Радив би по два найкращих шедевра читати то будеш просто взахваті. Просто треба знайти що читати. Вчитель чи викладач із зарубіжної літератури знає і погодився б допомогти. Навіть якщо звернутися до своїх викладачів! Можна в неті пошукати!
А може хтось знає і підкаже!

[Віллі Вонка]

А я "Войну и мир" прочитала. Ну хіба що всю тему війни пропустила.

А також "Преступление и наказание" прочитала та "Ідіота". "Анну Каренину" з другої спроби прочитала. Вперше не пішло, а під час вагітності на ура.
Не змогла дочитати "Дон Кіхота". А зараз якось не можу прочитати другу частину "Вина з кульбабок" - "Прощавай літо". Ну не йде і все. А от Гаррі Поттера можу читати кожного року.

[Щасливий татусь]

Капітошка (29.2.2008, 9:53) писав:

А я "Войну и мир" прочитала. Ну хіба що всю тему війни пропустила.

А також "Преступление и наказание" прочитала та "Ідіота". "Анну Каренину" з другої спроби прочитала. Вперше не пішло, а під час вагітності на ура.
Не змогла дочитати "Дон Кіхота". А зараз якось не можу прочитати другу частину "Вина з кульбабок" - "Прощавай літо". Ну не йде і все. А от Гаррі Поттера можу читати кожного року.

Думаю Гарі Потного не можна порівнювати з тою літературою, яку ви не можете прочитати. Просто непоєднювані речі. Сучасну літературу майже всю можу читати, вона дуже легко йде. Але тільки от переважно це література розважального характеру. Прочитав і забув. А класика, скільки б не читав постійно відкриваєш для себе щось нове.

[Lara!]

Я "Війну і мир" прочитала двічі, від першої до останньої сторінки. Вона мені замутною не здалася, впероше читала класі у 8-му, мабуть. Потім перечитувала, вже коли по програмі треба було, одержувала задоволення обидва рази. Потім ще "Воскресіння" і "Анну Кареніну" відразу проковтнула під враженням від Толстого. Взагалі, я російську класику люблю дуже. Чого не скажу про українську, точніше не про всю, є речі, наприклад Кобилянської, котрі можу читати щоразу, і щоразу по-іншому, а от Панаса Мирного так і не осилила. З останнього, що ніяк не дочитаю, то це "Історик" Елізабет Костової. Можливо, то переклад не надто вдалий, але дуже важко іде.....

[Щасливий татусь]

Lara! (29.2.2008, 10:09) писав:

Я "Війну і мир" прочитала тричі, від першої до останньої сторінки. Вона мені замутною не здалася, впероше читала класі у 8-му, мабуть. Потім перечитувала, вже коли по програмі треба було, одержувала задоволення обидва рази. Потім ще "Воскресіння" і "Анну Кареніну" відразу проковтнула під враженням від Толстого. Взагалі, я російську класику люблю дуже. Чого не скажу про українську, точніше не про всю, є речі, наприклад Кобилянської, котрі можу читати щоразу, і зоразу по-іншому, а от Панаса Мирного так і не осилила. З останнього, що ніяк не дочитаю, то це "Істори" Елізабет Костової. Можливо, то переклад не надто вдалий, але дуже важко іде.....

Читайте Павла Загрєбєльного, його останні творіння читаються легко і прикольно читати що старенький гонить!

Щодо Толстого, то тішуся від вас і дивуюся дуже, що ви від нього отримали задоволення. Причому аж два раза!

[Антік]

Практично всі книжки, за які я беруся, дочитую до кінця. Бо якщо не дочитаю, то втрачається суть: навіщо тоді взагалі читати, коли не знаєш, чим закінчується твір. А істина завжди вкінці.
Але все-таки не дочитала "Війну і мир". Занадто нудною вона мені здалася.

[Щасливий татусь]

Antic (29.2.2008, 10:22) писав:

Практично всі книжки, за які я беруся, дочитую до кінця. Бо якщо не дочитаю, то втрачається суть: навіщо тоді взагалі читати, коли не знаєш, чим закінчується твір. А істина завжди вкінці.
Але все-таки не дочитала "Війну і мир". Занадто нудною вона мені здалася.

бачу війна і мир практично для всіх нас - нудна темка.
досвід батьків: мій батьку буддь-які книги читає тільки один день: трошки з початку, трошки в середині, і наприкінці. від коли себе памятаю, відтоді так читає. Каже що йому все зрозуміло і цікаво!

[Антік]

Щасливий татусь (29.2.2008, 10:26) писав:

бачу війна і мир практично для всіх нас - нудна темка.
досвід батьків: мій батьку буддь-які книги читає тільки один день: трошки з початку, трошки в середині, і наприкінці. від коли себе памятаю, відтоді так читає. Каже що йому все зрозуміло і цікаво!

ну це взагалі неправильно. Читати твір тільки заради сюжетної лінії - злочин проти автора цього твору. Коли ти читаєш від першої до останньої сторінки, ти ніби починаєш жити разом з персонажами, переживати за них, відчувати кожниу сюжетну подію так, ніби вона трапилася з тобою, і насолоджуватись цим.

[Щасливий татусь]

Antic (29.2.2008, 10:32) писав:

ну це взагалі неправильно. Читати твір тільки заради сюжетної лінії - злочин проти автора цього твору. Коли ти читаєш від першої до останньої сторінки, ти ніби починаєш жити разом з персонажами, переживати за них, відчувати кожниу сюжетну подію так, ніби вона трапилася з тобою, і насолоджуватись цим.

Янголи і демони, цього тижня прочитав за дві півночі - 545 строр.
Жив, був злився, відчував, вгадував... Переважно так і є. Тому й читаємо що вони викликають у нас емоції. Війна і мир не викликала, тому й не прочитав!

[Lara!]

О, про "Ангел і Демони", їх я так і не прочитала. Почала вагітною і втратила інтерес на 100 сторінці. Колись, дуже давно, коли ще не було ажіотіжу з приводу Брауна прочитала "Код" на одному диханні. За одну ніч. А Ангелди і Демони мені ну просто копією видалися, тільки фантастичнішою. І не цікаво стало. А от "Цифрова фортеця" сподобалась.

[Віллі Вонка]

Lara! (29.2.2008, 11:28) писав:

О, про "Ангел і Демони", їх я так і не прочитала. Почала вагітною і втратила інтерес на 100 сторінці. Колись, дуже давно, коли ще не було ажіотіжу з приводу Брауна прочитала "Код" на одному диханні. За одну ніч. А Ангелди і Демони мені ну просто копією видалися, тільки фантастичнішою. І не цікаво стало. А от "Цифрова фортеця" сподобалась.

А я спочатку фільм подивилась, потім вже книгу читала. Але "Ангели і демони" на одному диханні прочитала. Дуже сподобалось. Хоча книги дійсно схожі.

[oksanocka]

А мені дуже подобається О. Гончар "Собор".Я його раза три вже прочитала.
А зараз від браку часу читаю Ладу Лузіну: читається легко без усіляких замутів, і інколи навіть дуже цікаво стає.

[Яблучко]

А я майже нічого зараз не читаю вже роки два. Гаррі Поттера не читала, Війну і Мир навіть не намагалася. А ось Анну Кареніну з задоволенням прочитала.
Останнє що читала, то було Зюськінд Парфумер ще до вагітності.

[Time Out]

Яблучко (1.3.2008, 10:15) писав:

А я майже нічого зараз не читаю вже роки два. Гаррі Поттера не читала, Війну і Мир навіть не намагалася. А ось Анну Кареніну з задоволенням прочитала.
Останнє що читала, то було Зюськінд Парфумер ще до вагітності.

Я Парфумер читала, коли була вагітною. Токсикоз був страшний і від запахів усіх аж дурно було. Як я тоді його розуміла! Ходиш кругом - і скільки всього вонючого -- цигарки, алкоголь, запахи поту. Аж досі моторошно, як згадаю.

[ansi]

Можу додати вій голос :)

1) Не змогла дочитати "Дон Кіхота". (приєднуюся до Капітошки) Але то було ще в школі. В усчякому разі вважаю, що це не чситання для дітей навіть старшого шкільного віку
2) О. Гончар "Собор" (oksanocka) - в школі прочситала, здається за одну ніч. І навіть зараз згадуєтьчся той стан захоплення, який відчувала. читаючи його
3) Ладу Лузіну дуже люблю, особливо цикл про київських ведьом (можливо, це поклик предків: у мене мама з Конотопу :)
4) Брауна "Код да Вінчі" прочитала теж за день на початку вагітносчті у лікарні, справило велике враження саме як тема для подальших роздумів
5) Стосовно "Війни та.."... Прочитала в школі все... крім останніх десь 2-х сторінок ... ну не смішно? :)... але занудну мораль наприкінці вже не витримала... ну і детальний опис батальних сцен... теж злегка по диагоналі... як і більшості, думаю, сподобався сюжет героїв, а не історичний хід подій та описи видатних особистостей

А от не дочитала:
1) Гессе "Гра в бісер"
2) Сенкевич "Сім"я Поланецьких"
3) А. де Сент-Екзюпері "Планета людей"

... це те, що поки що можу пригадати одразу ж...

І це, при моїй майже патологічній пристрасті читати і читати все повнісчтю від початку й до кінця :)


До речі, а як ви ставитеся до Стівена Кінга? Як на мене, то теж переплюне багато філософсько-повчальних творів... Наприклад від останнього "Історія Лізі" - я просто в захваті..!