[Віллі Вонка]

В цьому розділі Ви знайдете:

1. Безпека малюка вдома.

2. Помощь детям разного возраста при попадении инородного тела в дыхательные пути.

а) Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, без потери сознания
б) Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, с потерей сознания
в) Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, без потери сознания
г) Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, с потерей сознания

3. Остановка сердца и дыхания

а) Остановка сердца и дыхания у ребенка до 1 года
б) Остановка сердца и дыхания у ребенка 1—8 лет
в) Остановка сердца и дыхания у ребенка старше 8 лет

4. Невідкладний стан - електротравма

5. Гарячка: як допомогти малюку

6. Промивання шлунка

7. Невідкладний стан: кліщі

8. Что необходимо знать:
а) шок
б) электротравма
в) потеря сознания
г) тепловой удар
д) травмы позвоночника
е) травматическая ампутация
ж) укусы животных
з) экстренные роды
и) реанимация новорожденных
Безпека малюка вдома!

Спойлер

Хто попереджений - той озброєний. Кажуть що вдома і стіни захищають, але якщо бути необачним, то і рідні стіни можуть нашкодити. От кілька порад, які допоможуть Вам:
Завжди повертайте від краю плити рукоятки сковорідок, що стоять на ній, щоб дитина не могла дотягтися і вилити на себе гарячий жир.
Завжди змотуйте або вкорочуйте провід електрочайника - по тій же причині.
Завжди стежите за тим, щоб каструлі з гарячим не стояли на краю столу, на підвіконні - дотягнутись до них малюку простіше ніж Ви собі уявляєте. Це ж стосується і горняток з кавою або чаєм.
Завжди надійно замикайте ліки й усе, що може виявитися отрутою для дитини. Всю побутову хімію тримайте добре зачиненою, бажано під ключ. Якщо Ви думаєте, що дитина не зможе відкрити медичну аптечку, видушити з тюбика крем для взуття, зубуну пасту чи відкрити якийсь інший складний механізм, то Ви помиляєтесь. А що якщо цього разу їй це вдасться зробити і Вас не буде поруч?
Завжди забирайте подалі небезпечне для дитини устаткування. Не лишайте гострі предмети на краю стола. Малюк з легкістю може до них дотягнутися. Ховайте дуже далеко голки та булавки!!! Леза теж тримайте в недоступних місцях.
Завжди стежите за тим, щоб серед іграшок були відсутні дрібні предмети. На одязі завжди перевіряйте як пришити гудзики, як тримаються кнопки.
Завжди вставляйте в електророзетки спеціальні заглушки. Навіть якщо Ваша дитина не проявляє ніякої цікавості до розетки, рано чи пізно її зацікавлять дві дирочки в стіні в які можна запхати викрутку, шпильку, пальчик.
Якщо у Ваших меблів гострі кути - постарайтесь їх якось згладити. Для цього продаються спеціальні насадки, можна й самому щось придумати, наприклад, переставити меблі так, щоб дитина мала менше шансів травмуватись.
Всі шухляди та дверцята з мебельних стінок, комодів, гарнітурів можна зв’язувати, щоб малюк не мав змоги без Вашого відома досліджувати їх вмістиме. Якщо не можна зв’язати, то найкращий вихід - зняти ручки, тоді малюк не зможу їх відкрити.
Вікна повинні зачинятись таким чином, щоб малюк не зміг самостійно їх відчинити.

Ці запобіжні заходи допоможуть Вам менше турбуватися про безпеку Вашої дитини!

І, будь ласка, не забувайте, що Вам потрібно усвідомлювати небезпеку не тільки у своїй квартирі, але й у будинках та квартирах інших людей. Це набагато складніше, особливо, коли маєте справу з друзями або власними батьками. Усе, що Ви можете, - це пам’ятати, наприклад, що в них немає шпінгалетів на вікнах або що вони не замикають “отрути” у шафці під раковиною.

Дуже важливо, щоб Ви на крок випереджали дитину, тоді Ви зумієте передбачати, що вона може зробити, - ще до того, як вона це зробить!

Пам’ятайте, що Ваше маля дорослішає і турбот та відповідальності за його життя і здоров’я з кожним днем додається!

Допоможіть дитині задовольнити її пізнавальний інтерес до навколишнього світу, створивши всі необхідні умови безпечної життєдіяльності!

[Яблучко]

Помощь детям разного возраста при попадении инородного тела в дыхательные пути
Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, без потери сознания

Спойлер

Симптомы
Ребенок задыхается и не может кричать, издает свистящие шумы, тщетно пытается кашлять, лицо начинает синеть.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас вызывает неотложную помощь, а другой приступает к описанным ниже приемам первой помощи.
Если вы оказались в одиночестве, вызовите неотложную помощь, когда это можно сделать быстро. Затем приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Даже если вам удалось освободить дыхательные пути ребенка от инородного тела и ребенок кажется вам вполне здоровым, обратитесь к врачу.
Чего не следует делать
Не предпринимайте излишних действий, если ребенок в состоянии кашлять, дышать и кричать.
Не пытайтесь ухватить пальцами предмет, застрявший у ребенка в горле: вы можете протолкнуть его еще глубже.
Если ребенок перестал дышать, не начинайте реанимационных мероприятий, пока дыхательные пути не будут свободны.
Не приступайте к описанным ниже приемам первой помощи без абсолютной уверенности в том, что ваш ребенок задыхается. Приступайте к ним только тогда, когда ребенок потеряет способность кашлять и кричать или когда кашель и крики резко ослабеют.

1.Положите ребенка лицом вниз себе на руку так, чтобы его грудь оказалась на вашей ладони, и обхватите большим и указательным пальцами нижнюю челюсть. Сядьте и обоприте руку с ребенком о свое бедро или колено. Голову ребенка опустите ниже его туловища


2. В течение 5 секунд ладонью свободной руки нанесите 4 резких удара по спине между лопатками.

3. Переложите ребенка на другую руку лицом вверх. Руку обоприте о свое бедро или колено. Голову ребенка держите ниже его туловища.
4. Положите два пальца свободной руки на грудину ребенка чуть ниже сосков.

5. В течение 5 секунд резко надавите пальцами 4 раза на грудину так, чтобы грудина каждый раз опускалась на 1,5—2,5 см.

6. Снова переложите ребенка на другую руку лицом вниз и нанесите ему еще 4 удара по спине. Продолжайте чередование двух приемов (4 удара по спине, 4 надавливания на грудину) до выталкивания инородного тела, прибытия врача или до тех пор, пока ребенок не потеряет сознание.

Если ребенок потерял сознание, см. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, с потерей сознания».

Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, с потерей сознания

Спойлер

За чем нужно следить
Чтобы выяснить, в сознании ли ребенок, потрите его по спине или пошлепайте по плечу. Если он не реагирует, приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Чего не следует делать
Не пытайтесь ухватить пальцами предмет, застрявший у ребенка в горле: вы можете протолкнуть его еще глубже.
Если ребенок перестал дышать, не начинайте реанимационных мероприятий, пока дыхательные пути не будут свободны.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас вызывает неотложную помощь, а другой приступает к описанным ниже приемам первой помощи.
Если вы оказались в одиночестве, зовите на помощь. Вызовите неотложную помощь, если это можно сделать быстро. Затем приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Даже если вам удалось извлечь инородное тело из дыхательных путей и ребенок кажется вам вполне здоровым, обратитесь к врачу.

1.Крепко поддерживая рукой голову и шею и не сгибая ребенку спину, положите его на твердую поверхность лицом вверх и обнажите ему грудь.

2.Большим и указательным пальцами откройте ребенку рот и придавите язык большим пальцем. Если вы различаете в горле инородное тело и видите, что его можно извлечь, сделайте это.

3. Присмотритесь и прислушайтесь, дышит ли ребенок.
Чтобы язык не закрывал дыхательное горло, приподнимите подбородок и отведите голову назад. Рот ребенка должен оставаться открытым. Наклонитесь ухом ко рту ребенка, чтобы услышать его дыхание, и посмотрите, движется ли его грудная клетка. Присматривайтесь и прислушивайтесь не более 5 секунд.

4. Если ребенок не дышит, приступайте к искусственному дыханию.
Не меняя положения головы ребенка, плотно обхватите своими губами его нос и рот. Сделайте 2 медленных осторожных вдувания воздуха длительностью по 1 секунде каждое, с паузой между ними.

5. Если грудная клетка во время искусственного дыхания не поднимается, измените положение головы ребенка и сделайте 2 вдувания воздуха

6. Если грудная клетка ребенка по-прежнему не приходит в движение, начинайте наносить удары по спине.
Положите ребенка лицом вниз себе на руку так, чтобы его грудь оказалась на вашей ладони, и обхватите большим и указательным пальцами нижнюю челюсть. Сядьте и обоприте руку с ребенком о свое бедро или колено. Голову ребенка опустите ниже его туловища.

7. В течение 5 секунд ладонью свободной руки нанесите 4 резких удара по спине между лопатками.

8. Переложите ребенка на другую руку лицом вверх. Руку обоприте о свое бедро или колено. Голову ребенка держите ниже его туловища.
9. Положите два пальца свободной руки на грудину ребенка чуть ниже сосков.

10. В течение 5 секунд резко надавите пальцами 4 раза на грудину так, чтобы грудина каждый раз опускалась на 1,5—2,5 см.

11. Большим и указательным пальцами откройте ребенку рот и придавите язык большим пальцем. Если вы различаете в горле инородное тело и видите, что его можно извлечь, сделайте это. Присмотритесь и прислушайтесь, дышит ли ребенок.
Если ребенок не дышит, приступайте к сердечно-легочной реанимации, см. «Остановка сердца и дыхания у ребенка до 1 года».

12. Если извлечь инородное тело не удается, сделайте ребенку 2 вдувания воздуха, нанесите 4 удара по спине, произведите 4 надавливания на грудную клетку и снова загляните в горло. Повторяйте эти действия до выталкивания инородного тела или до прибытия врача.

Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, без потери сознания

Спойлер

Симптомы
Ребенок задыхается и не может кричать, издает свистящие шумы, тщетно пытается кашлять, лицо начинает синеть.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть кто-нибудь из вас вызывает неотложную помощь, а другой приступает к описанным ниже приемам первой помощи.
Если вы оказались в одиночестве, вызовите неотложную помощь, когда это можно сделать быстро. Затем приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Даже если вам удалось освободить дыхательные пути ребенка от инородного тела и ребенок кажется вам вполне здоровым, обратитесь к врачу.
Чего не следует делать
Не предпринимайте излишних действий, если ребенок в состоянии кашлять, дышать, кричать и разговаривать.
Не пытайтесь ухватить пальцами предмет, застрявший у ребенка в горле: вы можете протолкнуть его еще глубже.
Если ребенок перестал дышать, не начинайте реанимационных мероприятий, пока дыхательные пути не будут свободны.
Не приступайте к описанным ниже приемам первой помощи без абсолютной уверенности в том, что ваш ребенок задыхается. Чтобы освободить дыхательные пути, просите ребенка кашлять. Приступайте к приемам первой помощи, когда ребенок потеряет способность кашлять или когда кашель резко ослабеет.

1.Встаньте сзади ребенка и обхватите его руками на уровне пояса.

2. Сожмите руку в кулак. Обхватите кулак другой рукой. Большой палец кулака прижмите к середине живота ребенка чуть выше пупка (то есть значительно ниже грудины).

3. Выставив вперед локти, быстрыми резкими движениями надавливайте кулаком на живот ребенка, направляя свои движения вглубь и вверх.

4. Продолжайте надавливать на живот до выталкивания инородного тела, прибытия врача или до тех пор, пока ребенок не потеряет сознание.
Если ребенок потерял сознание, см. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, с потерей сознания».

Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, с потерей сознания

Спойлер

За чем нужно следить
Чтобы выяснить, в сознании ли ребенок, слегка потрясите его за плечо и позовите по имени. Если он не реагирует, приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Чего не следует делать
Не пытайтесь ухватить пальцами предмет, застрявший у ребенка в горле: вы можете протолкнуть его еще глубже.
Если ребенок перестал дышать, не начинайте реанимационных мероприятий, пока дыхательные пути не будут свободны.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас вызывает неотложную помощь, а другой приступает к описанным ниже приемам первой помощи.
Если вы оказались в одиночестве, зовите на помощь. Вызовите неотложную помощь, если это можно сделать быстро. Затем приступайте к описанным ниже приемам первой помощи.
Даже если вам удалось извлечь инородное тело из дыхательных путей и ребенок кажется вам вполне здоровым, обратитесь к врачу.

1.Крепко поддерживая рукой голову и шею и не сгибая ребенку спину, положите его на твердую поверхность лицом вверх и обнажите ему грудь.

2. Большим и указательным пальцами откройте ребенку рот и придавите язык большим пальцем. Если вы различаете в горле инородное тело и видите, что его можно извлечь, сделайте это.

3. Присмотритесь и прислушайтесь, дышит ли ребенок.
Чтобы язык не закрывал дыхательное горло, приподнимите ребенку подбородок и отведите голову назад. Рот ребенка должен оставаться открытым. Наклонитесь ухом ко рту ребенка, чтобы услышать его дыхание, и посмотрите, движется ли его грудная клетка. Присматривайтесь и прислушивайтесь не более 5 секунд.

4. Если ребенок не дышит, приступайте к искусственному дыханию.
Не меняя положения головы ребенка, большим и указательным пальцами зажмите ему нос и плотно прижмите свой рот к его рту. Сделайте 2 медленных полных вдувания воздуха, с паузой между ними.

5. Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, измените положение головы ребенка и сделайте еще 2 вдувания воздуха.

6. Если грудная клетка ребенка по-прежнему не движется, начинайте надавливания на живот.
Встаньте на колени у ног ребенка или, опустившись на пол, обхватите коленями его бедра. Положите выступ своей ладони на середину живота ребенка чуть выше пупка (то есть значительно ниже грудины). Свою другую руку положите сверху.

7. Произведите 6—10 резких надавливаний на живот ребенка, направляя свои движения вверх.

8. Большим и указательным пальцами откройте ребенку рот. Если вы различаете в горле инородное тело и видите, что его можно извлечь, сделайте это. Присмотритесь и прислушайтесь, дышит ли ребенок.
Если ребенок не дышит, приступайте к сердечно-легочной реанимации.
Если ребенку от 1 до 8 лет, см. «Остановка сердца и дыхания у ребенка 1—8 лет».

9. Если извлечь инородное тело не удается, сделайте ребенку 2 вдувания воздуха, произведите 6—10 надавливаний на живот и снова загляните в горло. Повторяйте эти действия до выталкивания инородного тела или прибытия врача.

Остановка сердца и дыхания

Остановка сердца и дыхания у ребенка до 1 года

Спойлер

Что нужно знать
Описанные ниже приемы восстановления сердечной деятельности и дыхания никогда не заменят навыков, приобретенных в ходе специального обучения: специальная подготовка позволяет проводить реанимацию гораздо успешнее.
Если нарушения дыхания вызваны инородным телом, см. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, с потерей сознания».
Чего не следует делать
Если сердце у ребенка бьется, надавливаний на грудную клетку делать не нужно: это может привести к остановке сердца.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, не двигайте его голову и шею, когда определяете, дышит ли он.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас немедленно вызывает неотложную помощь, а другой начинает сердечно-легочную реанимацию.
Если вы оказались в одиночестве, зовите на помощь. Если вы владеете реанимационными приемами, выполняйте их в течение 1 минуты, а затем вызовите неотложную помощь.
Если рядом с вами никого нет и вы не владеете приемами сердечно-легочной реанимации, немедленно вызовите неотложную помощь.
1. Чтобы выяснить, в сознании ли ребенок, потрите его по спине или осторожно потеребите его.

2. Если ребенок не реагирует, то, крепко поддерживая рукой голову и шею и не сгибая ему спину, положите ребенка на твердую поверхность лицом вверх и обнажите ему грудь.

3. Чтобы освободить дыхательные пути от запавшего языка, приподнимите ребенку подбородок и отведите голову назад.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, выдвиньте его нижнюю челюсть вперед, стараясь при этом не двигать голову и шею. Рот ребенка должен оставаться открытым.

4. Наклонитесь ухом ко рту ребенка, чтобы услышать его дыхание, и посмотрите, движется ли его грудная клетка. Присматривайтесь и прислушивайтесь не более 5 секунд.

Если ребенок не дышит, приступайте к искусственному дыханию.
5.Не меняя положения головы ребенка, плотно обхватите своими губами его нос и рот. Сделайте неглубокий вдох и произведите 2 осторожных вдувания воздуха длительностью по 1 секунде каждое, с паузой между ними.

6. Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, измените положение головы ребенка и сделайте еще 2 вдувания воздуха.
Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, значит, дыхательные пути непроходимы. См. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка до 1 года, с потерей сознания».

7. Заметив, что грудная клетка приподнимается во время искусственного дыхания, положите 2 пальца на внутреннюю поверхность руки ребенка чуть выше локтя и слегка надавите. В течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

8. Если пульс есть, продолжайте искусственное дыхание, производя по 1 вдуванию воздуха каждые 3 секунды. Через каждые 20 вдуваний проверяйте пульс.
Через 1 минуту вызовите неотложную помощь. Потом продолжайте искусственное дыхание с проверкой пульса

9. Если пульса у ребенка нет, начинайте непрямой массаж сердца.
Не меняя положения головы ребенка, положите 2 пальца на середину его грудины чуть ниже сосков. В течение 3 секунд резко нажмите на грудину 5 раз так, чтобы грудина каждый раз опускалась на 1,5—2,5 см. Нажимайте на грудину плавно и ритмично, не отрывая от нее пальцев.

10. Чередуйте 1 вдувание воздуха с 5 нажатиями на грудину. Повторите эти приемы 10 раз.

11. Снова в течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

12. Повторяйте приемы, описанные в пунктах 10 и 11, до появления пульса или прибытия врача. Если пульс восстановился, повторяйте прием, описанный в пункте 8.

Остановка сердца и дыхания у ребенка 1—8 лет

Спойлер

Что нужно знать
Описанные ниже приемы восстановления сердечной деятельности и дыхания никогда не заменят навыков, приобретенных в ходе специального обучения:
специальная подготовка позволяет проводить реанимацию гораздо успешнее.
Если нарушения дыхания вызваны инородным телом, см. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, с потерей сознания».
Чего не следует делать
Если сердце у ребенка бьется, надавливаний на грудную клетку делать не нужно: это может привести к остановке сердца.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, не двигайте его голову и шею, когда определяете, дышит ли он.
Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас немедленно вызывает неотложную помощь, а другой начинает сердечно-легочную реанимацию.
Если вы оказались в одиночестве, зовите на помощь. Если вы владеете реанимационными приемами, выполняйте их в течение 1 минуты, а затем вызовите неотложную помощь.
Если рядом с вами никого нет и вы не владеете приемами сердечно-легочной реанимации, немедленно вызовите неотложную помощь.
1.Чтобы выяснить, в сознании ли ребенок, осторожно потеребите его и позовите по имени.

2.Если ребенок не реагирует, то, крепко поддерживая рукой голову и шею и не сгибая ему спину, положите ребенка на твердую поверхность лицом вверх и обнажите ему грудь.

3. Чтобы освободить дыхательные пути от запавшего языка, приподнимите ребенку подбородок и отведите голову назад.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, выдвиньте его нижнюю челюсть вперед, стараясь при этом не двигать голову и шею. Рот ребенка должен оставаться открытым.

4. Наклонитесь ухом ко рту ребенка, чтобы услышать его дыхание, и посмотрите, движется ли его грудная клетка. Присматривайтесь и прислушивайтесь не более 5 секунд.

5. Если ребенок не дышит, приступайте к искусственному дыханию.
Не меняя положения головы ребенка, большим и указательным пальцами зажмите ему нос и плотно прижмите свой рот к его рту. Сделайте 2 медленных полных вдувания воздуха, с паузой между ними.

6.Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, измените положение головы ребенка и сделайте еще 2 вдувания воздуха.

Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, значит, дыхательные пути непроходимы. См. «Инородное тело у ребенка старше 1 года, с потерей сознания».

7.Заметив, что грудная клетка приподнимается во время искусственного дыхания, прикоснитесь двумя пальцами к адамову яблоку. Переместите пальцы в углубление между адамовым яблоком и мышцей на боковой стороне шеи. В течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

8.Если пульс есть, продолжайте искусственное дыхание, производя по 1 вдуванию воздуха каждые 4 секунды. Через каждые 15 вдуваний проверяйте пульс.
Через 1 минуту вызовите неотложную помощь. Потом продолжайте искусственное дыхание с проверкой пульса.

9. Если пульса нет, начинайте непрямой массаж сердца.
Не меняя положения головы ребенка, положите выступ своей ладони ему на грудину 5 раз так, чтобы грудина каждый раз опускалась на 2,5—4 см. Нажимайте на грудину плавно и ритмично, не отрывая от нее выступа ладони.

10.Чередуйте 1 вдувание воздуха с 5 нажатиями на грудину. Повторите эти приемы 10 раз.

11.Снова в течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

12.Повторяйте приемы, описанные в пунктах 10 и 11, до появления пульса или прибытия врача. Если пульс восстановился, повторяйте прием, описанный в пункте 8.

Остановка сердца и дыхания у ребенка старше 8 лет

Спойлер

Что нужно знать
Описанные ниже приемы восстановления сердечной деятельности и дыхания никогда не заменят навыков, приобретенных в ходе специального обучения: специальная подготовка позволяет проводить реанимацию гораздо успешнее.
Если нарушения дыхания вызваны инородным телом, см. «Инородное тело в дыхательных путях у ребенка старше 1 года, с потерей сознания».

Чего не следует делать
Если сердце у ребенка бьется, надавливаний на грудную клетку делать не нужно: это может привести к остановке сердца.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, не двигайте его голову и шею, когда определяете, дышит ли он.

Когда обращаться к врачу
Если рядом есть другой человек, пусть один из вас немедленно вызывает неотложную помощь, а другой начинает сердечно-легочную реанимацию.
Если вы оказались в одиночестве, зовите на помощь. Если вы владеете реанимационными приемами, выполняйте их в течение 1 минуты, а затем вызовите неотложную помощь.
Если рядом с вами никого нет и вы не владеете приемами сердечно-легочной реанимации, немедленно вызовите неотложную помощь.
1.Чтобы выяснить, в сознании ли ребенок, осторожно потеребите его и позовите по имени.

2. Если ребенок не реагирует, то, крепко поддерживая рукой голову и шею и не сгибая ему спину, положите ребенка на твердую поверхность лицом вверх и обнажите ему грудь.

3.Чтобы освободить дыхательные пути от запавшего языка, приподнимите ребенку подбородок и отведите голову назад.
Если вы подозреваете у ребенка травму позвоночника, выдвиньте его нижнюю челюсть вперед, стараясь при этом не двигать голову и шею. Рот ребенка должен оставаться открытым.

4. Наклонитесь ухом ко рту ребенка, чтобы услышать его дыхание, и посмотрите, движется ли его грудная клетка. Присматривайтесь и прислушивайтесь не более 5 секунд.

5. Если ребенок не дышит, приступайте к искусственному дыханию.
Не меняя положения головы ребенка, большим и указательным пальцами зажмите ему нос и плотно прижмите свой рот к его рту. Сделайте 2 медленных полных вдувания воздуха, с паузой между ними.

6. Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, измените положение головы ребенка и сделайте еще 2 вдувания воздуха.
Если грудная клетка во время искусственного дыхания не приходит в движение, значит, дыхательные пути непроходимы. См. «Инородное тело у ребенка старше 1 года, с потерей сознания».

7.Заметив, что грудная клетка приподнимается во время искусственного дыхания, прикоснитесь двумя пальцами к адамову яблоку. Переместите пальцы в углубление между адамовым яблоком и мышцей на боковой стороне шеи. В течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

8. Если пульс есть, продолжайте искусственное дыхание, производя по 1 вдуванию воздуха каждые 5 секунд. Через каждые 12 вдуваний проверяйте пульс.
Через 1 минуту вызовите неотложную помощь. Потом продолжайте искусственное дыхание с проверкой пульса.

9.Если пульса у ребенка нет, начинайте непрямой массаж сердца.

Не меняя положения головы ребенка, положите выступ своей ладони ему на грудину на 2 пальца выше ее нижнего края. Свою другую руку положите сверху. Пальцы рук сомкните замком, при этом они не должны касаться груди ребенка. Подайтесь чуть вперед и в течение 10 секунд резко нажмите на грудину 15 раз так, чтобы грудина каждый раз опускалась на 4—5 см. Нажимайте на грудину плавно и ритмично, не отрывая от нее выступа ладони.
10. Чередуйте 2 вдувания воздуха с 15 нажатиями на грудину. Повторите эти приемы 4 раза.

11.Снова в течение 5—10 секунд пытайтесь нащупать пульс.

12. Повторяйте приемы, описанные в пунктах 10 и 11, до появления пульса или прибытия врача. Если пульс восстановился, повторяйте прием, описанный в пункте 8.
Материал по книге под редакцией М. Эйнцига
Перевод с английского В. В. Свечникова
Консультант — академик РАМН Ю. Е. Вельтищев

[Віллі Вонка]

Невідкладний стан - електротравма

Цікавість наших дітей, як відомо, безмежна. Але іноді вона стає небезпечною. А ми чомусь завжди надто впевнені, що з власною дитиною нічого "такого" не станеться і спокійно йдемо "на хвилинку" до сусідів, у магазин, залишаючи малюка наодинці з лихом...

Тому давайте облишимо наші невідкладні справи і поговоримо про те, як діяти, аби допомогти дитині, що потрапила в небезпеку й отримала електротравму.

Чи справді ваш дім - фортеця?

Спойлер

"Мій дім - моя фортеця!" - кожен із нас з гордістю скаже про своє помешкання. Але погляньте на нього з іншого боку - проводи несуть у собі електроенергію, в трубах іде газ. Що вже й казати про безліч апаратури в кімнатах! Тепер наші діти, не вміючи читати й писати, іноді успішно "справляються" з відеомагнітофоном, телевізором чи комп'ютером. Але кожний із цих предметів містить у собі приховану небезпеку. Відомий дитячий письменник Януш Корчак, який був ще й дитячим лікарем, зауважив: "Дітей немає - є люди, але з іншими масштабами розумінь, іншим запасом досвіду, іншими покликами та почуттями. Пам'ятайте, що ми їх не знаємо".

А скільки трагедій відбувається, коли "майстри плазування по квартирі" у віці 8-10 місяців спокійно хапаються за оголені проводи, тягнуть їх до рота, де вони замикаються, запихають у розетку пальці, шпильки, цвяхи!

То ж подбайте про безпеку у своєму домі, уявно оглядаючи домівку очима зацікавленої дитини!

Виховуючи дитину і прищеплюючи їй необхідні навички безпечної поведінки в домівці, ми, перш за все, повинні самі щоденно, щогодинно, щохвилинно бути зразками. Ще один важливий нюанс для дорослих стосується того, що всі керівництва з виховання та догляду за дітьми наголошують: зробіть безпечним місце, де перебуває ваш малюк. Якщо тато з мамою легковажно поставляться до цього, то наслідки можуть бути дуже плачевними. І як стає прикро, коли з малюком саме через це трапляється лихо! Тому погляньмо довкола: чи всі розетки, вимикачі недоступні для ретельного дослідження наших чад, чи немає, часом, зверху неізольованих електричних шнурів або, приміром, настільної лампи, яка своєю яскравістю неодмінно приверне увагу маленького "чомучки".

"Вітальна" загроза

Спойлер

Удар електричним струмом може бути коротким, таким що не є небезпечним для життя, але й може становити смертельну небезпеку. Саме таку загрозу несуть у собі ураження нервової, серцево-судинної та дихальної систем, або, як трактують лікарі, загальні зміни організму.

Говорячи про електротравму, найнебезпечнішим вважається струм такої сили, який може викликати фібриляцію серця (тобто, несинхронні посмикування м'язових волокон серця). Дія струму також викликає спазм м'язів усього тіла, і тому людина не може самостійно від'єднатися від провідника струму.

Найчастіше трапляються випадки ураження дітей "побутовим" електричним струмом змінної напруги від 110 до 220 В. Важкі електротравми від дії струму більше 1000 В трапляються значно рідше. При цьому, внаслідок шоку і змертвіння тканин, виникає загроза ушкодження головного мозку, серця і нирок. Взагалі, наслідки електротравми залежать від сили, тривалості дії і шляху проходження струму через організм. При ураженні блискавкою з'являється особлива небезпека незворотних змін головного мозку і серця.

У місці входу і виходу струму утворюються відповідні знаки, які розташовуються переважно на пальцях, кистях, у роті (на язику) і являють собою місцеві пошкодження тканин, навіть до змертвіння.

Електричні опіки

Спойлер

Це особливий вид ушкодження тканин спрямованим потоком електронів, що виникає в місцях контакту і на шляху поширення електричного струму. Якщо при термічному опіку причинний фактор своєю високою температурою діє на тканини, прогріваючи їх ззовні, то електроопік утворюється внаслідок перетворення електричної енергії в теплову в самих тканинах.

Відомо з фізики, що електричний струм низької напруги поширюється по шляху найменшого опору, тобто по тканинах, які володіють хорошою електропровідністю, частіше в наступному порядку: нервова, судинна, м'язова системи, шкіра, жирова клітковина, сухожилля і кістки. При низьковольтних ураженнях площа електроопіку, як правило, не перевищує 1% поверхні тіла, хоча клінічні прояви загальної дії струму розвиваються практично в половини травмованих дітей.

Струм високої напруги поширюється в організмі по найкоротшому шляху, викликаючи значно важчі ускладнені ураження. Площа високовольтних опіків складає від 0,5-1 до 20-30% поверхні тіла, при них часто розвивається опікова хвороба, характерні супровідні й комбіновані ураження, ушкодження магістральних судин з некрозом м'язових тканин, що вимагають іноді ампутації кінцівки.

Навіть якщо ураження електрострумом незначне, обов'язково зверніться до педіатра, тому що всі електротравми вимагають ретельного, хоча би 24-годинного спостереження. Це необхідно для обстеження серця, дихальної та інших систем організму.

Як послідовно надати допомогу?

Перш за все, від'єднайте дитину від джерела струму, але безпечними методами. За можливості, вимкніть електроенергію у помешканні. Якщо це зробити неможливо, спробуйте відтягти дитину від джерела, взявши за сухий одяг, сухий килим або за допомогою сухої дерев'яної палиці. Причому братися потрібно за ті ділянки, які не прилягають до тіла дитини. Надаючи допомогу, не використовуйте мокрих чи металевих предметів, станьте на сухий килимок чи навіть стопку газет, які не проводять струм.

Якщо дитина отримала електричний опік, зніміть з неї одяг, якщо він легко знімається. Обливайте обпечену ділянку прохолодною водою з-під крана, поки не стихне біль.

До обпечених частин тіла, які не можна надовго занурити у воду (наприклад, обличчя), прикладіть мокру тканину. Обережно обітріть дитину.

Якщо опік продовжує завдавати маляті болю, накладіть на обпечену ділянку чисту суху пов'язку з неворсистого матеріалу.

Якщо в дитини обпечені кисті чи ступні , розділіть пальці прокладками з тканини чи марлі, а потім накладіть нещільну чисту пов'язку.

Чого робити не можна

Спойлер

Не доторкайтеся до дитини голими руками, поки вона знаходиться в контакті з джерелом електричного струму. Якщо в малюка є опіки, не знімайте змертвілу шкіру і не розкривайте пухирі. Не прикладайте до опіку лід, олію, мазі, ліки, не застосовуйте вату чи лейкопластир.

За чим потрібно стежити

Перевірте, чи немає в дитини ознак шоку. Якщо в малюк скаржиться на головокружіння, непритомніє, а шкіра його стає блідою, холодною і вологою, якщо дихання набуває поверхневого і прискореного характеру, а пульс стає слабким і частим, це означає, що в дитини настав травматичний шок. Негайно викликайте "швидку допомогу". А для запобігання ушкодження життєво важливих органів починайте діяти самостійно.

Якщо маля в свідомості й не має супровідних травм голови або грудної клітки (отриманих, наприклад, при падінні), підніміть її ніжки на 20-30 см вище рівня голови.

У випадку наявності ознак відповідних травм, навпаки, підніміть вище голову дитини. Аби зберегти тепло, накрийте дитя теплою ковдрою і чекайте на лікаря, не забуваючи проте слідкувати за диханням та пульсом потерпілого.

Якщо ви бачите, що дихання в малюка відсутнє і пульс не визначається, це свідчить про виникнення зупинки серця і дихання. Якщо ви негайно не допоможете, дитина може загинути. Тому відразу ж приступайте до надання невідкладної допомоги.

Перш за все, з'ясуйте ще раз, чи в свідомості маля. Для цього потріть його по спинці, обережно посмикайте, покличте. Якщо малюк не реагує, то, добре підтримуючи рукою голівку і шию, не згинаючи спини покладіть його на тверду поверхню обличчям догори і роздягніть, щоби отримати доступ до грудної клітки.

Аби звільнити дихальні ходи від язика, що міг запасти, припідніміть дитині підборіддя і відведіть голову назад. Рот маляти повинен бути відкритим.

Далі нахиліться вухом до ротика і ще раз переконайтеся, що малюк не дихає. Уважно пригляньтеся до грудної клітки - рухається вона з диханням чи ні? Проте слідкуйте не довше ніж 5 секунд. Якщо дихання все ж відсутнє - розпочинайте штучне дихання.

Не змінюючи положення голови малюка, щільно охопіть своїми губами його ніс і рот, якщо дитина грудного віку. Якщо вона старша 1 року, великим і вказівним пальцями затисніть їй ніс і щільно притисніть свій рот до її рота. Зробіть неглибокий вдих і виконайте два обережних вдування повітря тривалістю по 1 секунді кожне.

Якщо грудна клітка під час проведення штучного дихання не починає рухатися, змініть положення голови малюка і зробіть іще 2 вдування повітря.

Надалі бригада "швидкої допомоги" продовжить необхідні невідкладні заходи. Але ви зі своєї сторони уже зробили багато!

Наталка Ліщенко, кандидат медичних наук, лікар-педіатр.

[Віллі Вонка]

Гарячка: як допомогти малюку

Зима часто асоціюється у нас не тільки із засніженими килимами вулиць та новорічними святами. Зима - це початок "сезону захворюваності" наших дітей. Яка знайома для кожної мами картина: ще вранці малюк був веселим, жвавим, бавився іграшками, а ввечері раптом став неспокійним, вередливим, відмовляється від їжі. Ви міряєте дитині температуру - і виявляєте гарячку...

Що робити, як подолати цю неприємну ознаку хвороби? І взагалі, чи так необхідна гарячка? Нині існують неоднозначні точки зору на цю проблему.

Корисність і шкідливість

Спойлер

Гарячка, або ж лихоманка - це захисно-пристосувальна реакція організму, яка виникає під впливом різноманітних патогенних (хвороботворних) чинників і характеризується перебудовою процесу температурної регуляції, що, зрештою, призводить до підвищення температури тіла.

Взагалі, лихоманка - це один із найдревніших механізмів адаптації організму до мінливих умов довкілля, захисна реакція організму, спрямована на знищення інфекційних агентів. При підвищенні температури тіла спостерігається активація процесів обміну речовин (метаболічних), функції нервової, ендокринної і, що особливо важливо, імунної систем. Остання, отримавши цей своєрідний сигнал, активує специфічні клітини - лейкоцити, антитіла, і починає продукувати особливу речовину - інтерферон. Окрім того, в умовах підвищеної температури тіла мікроорганізми, а також віруси не здатні існувати та розмножуватися. Проте… ця "корисність" лихоманки має свої межі. Справа в тому, що підвищена температура тіла водночас володіє і шкідливим ефектом, оскільки викликає погіршання загального стану дитини за рахунок метаболічних змін, розвитку дихальної та серцевої недостатностей, порушення функції печінки та нирок. А при швидкому і значному підвищенні температури тіла - до 39-40 градусів за Цельсієм - можуть навіть розвинутися й загрозливі для життя стани. Особливо небезпечними є зміни з боку центральної нервової системи (дитина стає пригніченою, її свідомість порушується) і так звані фебрильні (пов'язані з підвищенням температури) судоми.

Процес утворення тепла в людському організмі має назву теплопродукування. Він відбувається за участю ендокринної системи (свою роль тут відіграють гормони щитовидної і надниркових залоз) через стимуляцію процесів окислення в підшкірно-жировій клітковині, м'язах та печінці.

Процес віддачі тепла - тепловіддачі - регулюється зміною тонусу судин шкіри, пришвидшенням дихання, серцевих скорочень, потовиділенням. Усе це призводить до зниження температури тіла шляхом випаровування, випромінювання та теплопроведення.

Регуляція сталості температурного середовища організму залежить від віку дитини та індивідуальної зрілості системи терморегуляції. Так, наприклад, доношені новонароджені діти вже здатні підтримувати постійну температуру тіла, але вони легко перегріваються. А ось недоношені немовлята, які не досягли зрілості терморегуляції, в більшості випадків не спроможні самостійно підтримувати температуру тіла, вони схильні як до охолодження, так і до перегрівання.

Що таке 37 градусів за Цельсієм?

Як би ви не міряли температуру тіла дитині, на різних ділянках вона буде різною. Більше того, нормальна температура змінюється за день у межах одного градусу за Цельсієм, навіть якщо дитина здорова. Ректальна (отримана в результаті вимірювання в прямій кишці) температура становить 37,6 градусів за Цельсієм, оральна (при вимірюванні в роті) - дорівнює 37 градусів за Цельсієм. Менш точними вважаються дані, одержані в процесі вимірювання температури в пахвовій впадині (36,6 градусів за Цельсієм є нормою).

Незважаючи на ці особливості, на всіх термометрах цифра 37 відзначена як межа між нормальною і підвищеною температурою. Оптимальний термометр відрізняється від орального тим, що має міцніший наконечник. У сучасних цифрових термометрів наконечники пластикові або ж металеві. Більшість із них безпечно використовувати для вимірювання ректальної температури, а також пахвової. В дітей будь-якого віку найточніше температуру можна виміряти лише ректальним термометром, хоча на це буде потрібно трошки більше часу. У випадку легкого нездужання дитини, можна скористатися термографічними смужками. Для вимірювання температури таку смужку досить тільки прикласти до чола дитини, однак цей спосіб буде найменш точним.

Як правильно виміряти температуру

Навіть незначне підвищення температури позначається на самопочутті дитини. Однак часом температуру необхідно знати точно. Перед використанням термометра переконайтеся, що наконечник цілий і стовпчик ртуті знаходиться нижче поділки 37 (якщо він вище цієї цифри, необхідно взяти термометр за тильний кінець і струснути, поки рівень ртуті не опуститься нижче цієї мітки). Для вимірювання ректальної температури великим і вказівним пальцями руки розведіть сідниці дитини, щоб анальний отвір було гарно видно. Наконечник змажте вазеліном і м'яко введіть його в центр анального отвору. Ця процедура не повинна завдавати дитині відчуття болю чи дискомфорту. Для точного вимірювання температури наконечник повинен знаходитися в задньому проході 2-3 хвилини.

Поки триває цей процес, дитина повинна лежати на рівній поверхні обличчям донизу (наприклад, на пеленальному столику). Хтось із батьків має притримувати руками таз маляти в дещо припіднятому положенні. Маленьких дітей потрібно нахилити вперед, міцно затиснути між стегнами й у цьому положенні поставити термометр.

Незважаючи на меншу точність, частіше обмежуються оральним вимірюванням температури. Проте цей метод можна використовувати лише для дітей, які можуть втримати наконечник термометра під язиком протягом трьох хвилин.

Після використання термометр потрібно струснути, щоби стовпчик ртуті опустився нижче позначки 37, і вимити прохолодною водою з милом. Якщо це необхідно, термометр можна простерилізувати, потримавши якийсь час у спиртовому розчині. Потім покладіть його на звичне місце, щоб, у разі потреби, завжди був під рукою.

Якщо маля гаряче

Коли ви виявили підвищену температуру тіла в немовляти, перевірте спочатку, чи легко воно одягнене, розпеленайте, роздягніть дитя, дайте йому можливість вільно порухатися деякий час, прийняти "повітряну ванну". Недоношену дитину не варто розпеленувати - бо через високу тепловіддачу маля легко переохолоджується.

Температура тіла в дітей раннього віку часто змінюється, і залежить це від дії різноманітних факторів - їжі, сну, психічного та емоційного стану. Можливо, підвищення температури виникло після того, як дитина довгий час плакала, сварилась або грала в рухливі ігри? В такому випадку найкращим лікарем буде ваше лагідне слово, а також легкі заспокійливі краплі (наприклад, валеріани або пустирника).

Гарячка може бути спровокована різноманітними чинниками, тому шлях до виявлення її причин є не завжди легким.

Інфекційна і неінфекційна лихоманки

Причиною інфекційної лихоманки найчастіше стають гострі респіраторні вірусні або бактерійні інфекції верхніх дихальних шляхів. В цих випадках виявляють гостре підвищення температури тіла, що супроводжується характерними скаргами на відчуття печії в очах, сльозотечу, нежить, чхання, першіння та біль у горлі тощо.

Неінфекційна лихоманка може розвинутися при хворобах центральної нервової системи (пологова травма, крововилив, пухлина); ендокринних захворюваннях (гіпертироз - посилення функції щитовидної залози); під впливом больових подразнень (біль при сечокам'яній, жовчнокам'яній хворобах, гострих захворюваннях очеревини); після дії сторонніх подразників (забій, перелом, гематома, опік, стискання); при застосуванні деяких медикаментів типу кофеїну, ефедрину, ряду антибіотиків, сульфаніламідних препаратів.

Існує ще вегетативна лихоманка. Вона найчастіше турбує дітей підліткового віку і зумовлена особливостями їх гормонального фону. Після закінчення цього вікового періоду лихоманка минає сама.

Як повести себе у випадку підвищення температури тіла дитини?

Перш ніж поспіхом хапатися за пляшечки з ліками, пильно погляньте на свого малюка. Якщо маля рожеве, грається, а шкіра його волога, тепла на дотик, причому дитина старша трьох місяців, - на підвищення температури тіла організм вашої дитини зреагував адекватною тепловіддачею. Така лихоманка є прогностично сприятливою і зветься "рожевою". Дайте дитині більше теплого пиття (чай, відвар малини, шипшини тощо), роздягніть малюка, обітріть тіло прохолодною водою, поставте холодні компреси на чоло та кінцівки. Якщо є можливість, недалеко від голови (на відстані 10-12 см) покладіть грілку з льодом, але, в жодному разі, не на голову. Добре діє прикладання місткостей із холодною водою на ділянки магістральних судин (у пахові, пахвові, підколінні ділянки ). Температура води, яку застосовують для обтирання та компресів, не повинна бути нижчою за кімнатну (оптимально в межах 24-28 градусів за Цельсієм). Вважається, що застосування дуже холодної води та спирту є недоцільним, оскільки призводить до спазму судин і зменшення тепловіддачі. Якщо вказані вище заходи не допомогли і температура продовжує зростати, треба прийняти жарознижувальні препарати.

Якщо ж із самого початку дитина після підвищення температури стала млявою, сонливою, скаржиться на відчуття холоду, озноб, у неї бліда та суха шкіра, холодні кінцівки, нігті на руках та ногах набули синюватого забарвлення - це "блідий" варіант перебігу лихоманки, що потребує негайного призначення жарознижувальних ліків.

Однак є малюки, в яких навіть незначне підвищення температури тіла може спровокувати розвиток загрозливих для життя станів. До цієї групи ризику щодо розвитку ускладнень на фоні гарячки відносять дітей:
перших трьох місяців життя;
із схильністю до судом;
із хворобами центральної нервової системи;
із вадами серця та судин;
із деяким спадковими аномаліями обміну речовин типу галактоземії, фенілкетонурії тощо.

Сьогодні особливо важливим є вибір найоптимальнішого препарату для боротьби з гарячкою. В педіатричній практиці застосовують нестероїдні протизапальні засоби, однак за останні роки доведено існування побічних і небажаних ефектів після вживання деяких із них (аспірин, анальгін, амідопірин).

Рекомендується для боротьби з гіпертермією в дітей застосовувати високоефективні та безпечні препарати. Найдієвішим для зниження температури є парацетамол. Аспірин не варто вживати дітям молодшим 12 років, щоб уникнути ризику ускладнень. Для дітей грудного віку необхідно неухильно дотримуватися зазначеної дози препарату. Введення ліків можна повторювати кожні 4 години. Проте потрібно пам'ятати, що тривале, безконтрольне застосування препаратів без детального пошуку причин лихоманки є неприпустимим.

Дітей із "блідою" лихоманкою, які не реагують на жарознижувальні препарати, потрібно негайно госпіталізувати.

Різноманітні варіанти гарячки неінфекційного походження не вимагають призначення жарознижувальних препаратів. Нормалізація температури в таких випадках найчастіше спостерігається під впливом основного захворювання.

У разі розвитку вегетативної лихоманки, особливо в дітей підліткового віку, застосовують седативні препарати, психотерапію, масаж, лікувальну фізкультуру. Як правило, після закінчення періоду статевого дозрівання в більшості молодих людей температура тіла нормалізується.

Тетяна Недошитко, кандидат медичних наук, лікар-педіатр.

Промивання шлунка

У нашому записничку молодої матері ми розповідаємо про техніку виконання тих чи інших маніпуляцій, які можна застосувати в домашніх умовах для надання лікувальної допомоги дитині. Отже, любі матусі, наразі ви вже достатньо обізнані в лікувальних "премудростях". Тому не зайвим буде запропонувати вам ще одну процедуру, яку можна застосовувати вдома і правильне її виконання часто може навіть врятувати життя дорослого чи дитини. Мова піде про промивання шлунка.

Зазвичай його проводять при харчових отруєннях, кишкових інфекціях, отруєннях хімічними, лікарськими речовинами, накопиченні в шлунку неперетравленої їжі при гострих розладах травлення. У цих випадках вчасне промивання шлунка як долікарська допомога є одним із основних заходів, що попереджують всмоктування токсичних чи отруйних речовин у кров, запобігаючи цим ускладненому перебігу захворювання. Навіть отруєння великими дозами шкідливих речовин має легший перебіг і, як правило, сприятливе завершення, якщо промивання шлунка проведене вчасно.

Перш за все, потрібно приготувати рідину для промивання. Це може бути розчин перманганату калію блідо-рожевого кольору. Його обов'язково треба профільтрувати через паперовий фільтр чи просто складену в 4 шари марлю, оскільки дрібні кристалики перманганату калію, що не розчинилися у воді, можуть спричинити опік слизової оболонки стравоходу чи шлунка. Можна застосувати воду із додаванням кухонної солі (2-3 столові ложки на 5-10 л рідини). Солевий розчин викликає спазм (звуження) виходу з шлунка і попереджує просування отрути чи токсинів зі шлунка в кишечник. Дітям до 3 років для профілактики порушень водно-електролітного обміну промивання шлунка проводиться ізотонічним розчином натрію хлориду (його можна придбати в аптеці).

Найефективнішим є застосування сорбентів - речовин, які мають властивість зв'язувати і виводити з організму токсини, отрути, мікроби, харчові та бактерійні алергени. Сюди належать всім нам відоме активоване вугілля. 5-6 штук, навіть до десяти, таблеток вугілля рекомендують розтовкти в порошок, змішати з кип'яченою водою, і цим розчином виконувати промивання шлунка. Можна застосувати також ентеросорбент полісорб чи сілард-П у вигляді 1-2% водної суспензії (1 чайна ложка препарату заповнена з верхом на 100 мл кип'яченої води). При отруєнні кислотами застосовують 2% розчин соди, розчин лимонної кислоти - при отруєнні лугами.

Рідина для промивання шлунка має бути підігрітою до 35-37 градусів за Цельсієм, щоб попередити охолодження дитини і сповільнити перистальтику кишечника, з метою запобігати просуванню токсичних речовин шлунково-кишковим трактом.

Загальна кількість рідини для промивання шлунка дитини 6-9 місяців має бути 600-800 мл; 9-12 місяців - 800-1000 мл; малюкам старшим 1 року - 1 л рідини на рік життя, але не більше 10 л. Цю кількість рідини треба розділити на декілька прийомів, кожен з яких має закінчуватися очищенням шлунка.

Очищення шлунка проводять за допомогою штучно викликаного блювання, яке найчастіше виконується за допомогою механічного подразнення м'якого піднебіння і зіву. Перед цим процесом дитину висаджують на стілець, закривають груди рушником чи клейонкою, до рота підносять лоток чи ставлять на підлогу велику миску. Ослабленим дітям, які знаходяться в ліжку, треба повернути голову на бік так, щоб вона була нижче тулуба, піднести посудину для блювання. Промивання шлунка треба проводити до чистих проливних вод. Після блювання необхідно прополоскати дитині рот теплою кип'яченою водою.

Зоряна Король, лікар-педіатр.

Невідкладний стан: кліщі

Погожий осінній день не може не вабити у свіжу лісову прохолоду. Тому рідко хто із нас відмовить собі у задоволенні хоча б раз побувати у лісі, збираючи ягоди, гриби, чи просто відпочити на пікніку. Особливе задоволення отримують діти, для яких подорож у лісову казку викликає море емоцій. Проте… будьте насторожі існує небезпека знайомства з кліщем!

Ці комахи живуть у лісах, на рослинах біля стежок, повз які проходять люди та тварини. Свою здобич кліщі "вичікують" тривалий час, тому можуть досить довго голодувати. Цікавим є й те, що кліщі мають здатність дуже швидко діставатися до місця перебування людини чи тварини. Це пояснюється тим, що в комахи добре розвинені рецептори, які фіксують як найменшу вібрацію грунту, локальні підвищення температури повітря, так і підвищення концентрації вуглекислого газу в повітрі. Відчуваючи присутність людини, кліщі причіплюються до штанів чи светра, потім заповзають на тіло і присмоктуються до шкіри, розміщуючись переважно там, де одяг прилягає нещільно (підключичні, пахвові, пахові ділянки). Процес присмоктування не викликає больових відчуттів (у своїй слині комаха містить знеболюючу речовину, яка й вгамовує біль від укусу). Тому на прогулянці в лісі ми можемо навіть не помітити появу цього непроханого гостя.

Заповзаючи, кліщ, як правило, чіпляється своїми лапками, які мають гострі кігтики. З їх допомогою паразиту досить легко вдається глибоко втикати в шкіру свої кінцівки, залишаючи тулуб на поверхні. Потрапивши на тіло нового "господаря", кліщ починає інтенсивно харчуватися, напуваючись кров'ю. Іноді цей процес триває до кількох днів. Як це традиційно буває в природі, особливо схильні до кровопиття самки. Вони спроможні поглинути таку кількість крові, яка в сотні разів перевищує масу тіла. На шкірі комаха має вигляд невеликого чорного круглого струпа, і тому це зразу не викликає особливого занепокоєння.

Однак, якщо після відвідування лісу ви все-таки помітили на своєму тілі кліща, радимо не відривати його відразу. Такі маніпуляції загрожують тим, що ви відділите лише тулуб паразита, а кінцівки його залишаться глибоко в шкірі, що може потім викликати нагноєння ранки. Тому радимо спочатку добре змастити ділянку, де розміщений кліщ, спиртом чи одеколоном. Несприятливі умови, які ви створите для паразита, можуть примусити його залишити облюбоване місце.

Ефективним є і такий цікавий метод. Візьміть кільце (перстень) з високими стінками (за типом обручки). Притисніть його щільно до шкіри так, щоб кліщ знаходився в центрі, і наповніть олією. Відсутність доступу повітря змусить комаху самостійно звільнити вашу шкіру.

Існує ще один метод видалення кліща. Зробіть петлю з товстої нитки, накиньте її на комаху і затягніть. Згодом натягайте нитку, одночасно підкручуючи її. Поступово, без різких рухів видаліть паразита. Місце укусу обов'язково обробіть йодом. Самого ж кліща бажано перевірити в найближчій лабораторії на інфікованість вірусом кліщового енцефаліту.

Однак, якщо всі вище перераховані заходи були безуспішними, треба звернутися за допомогою до лікаря. Він зможе обережно і безболісно позбавити від цього паразита.

Щоб з вами не сталася така прикра несподіванка, що здатна завдати безліч клопотів і турбот, пропонуємо скористатися деякими порадами.
Збираючись до лісу, радимо одягтися так, щоби не залишати відкритими руки, а особливо ноги. Це, зокрема, стосується дітей, які будуть на природі надто активними.
Не радимо відвідувати ліси в районах, де часто зустрічається вірусний кліщовий енцефаліт - важке захворювання, що передається кліщами. До таких осередків належать деякі райони Полісся, Карпат, гірські райони Криму.
Коли ви збираєтеся додому, ретельно огляньте і витрусіть верхній одяг та покривало, на якому сиділи. Перевірте, чи немає комах на відкритих ділянках шкіри.
Запам'ятайте, що кліщі можуть заповзати і в слуховий отвір у вусі. Присмоктавшись до барабанної перетинки, вони здатні викликати її розрив, що часто спричиняє глухоту. Тому, коли ви після відвідування лісу маєте неприємні відчуття у вусі, біль, свербіння, - негайно звертайтеся до лікаря.

Зоряна Король, лікар-педіатр.

[Яблучко]

Шок

Спойлер

Шоком называется угрожающее жизни состояние, вызванное тяжелой травмой, большой кровопотерей, сильной болью, инфарктом миокарда, ожогом, инфекцией и т.д. Основное проявление шока - резкое падение артериального давления. Для этого состояния характерны:
- бледность кожных покровов;
- кожа на ощупь прохладная и липкая;
- пульс учащенный и слабый;
- испуг, беспокойство или возбуждение;
- сильная жажда;
- зевота;
- головокружение;
- внезапная потеря сознания.
Человек в шоковом состоянии нуждается в экстренной медицинской помощи. Немедленно вызовите скорую помощь. Ни в коем случае ему нельзя давать есть или пить.
Помощь при шоке

Если вам кажется, что у пострадавшего шок, уложите его на спину, слегка приподняв ноги. Расстегните стесняющую одежду и постарайтесь успокоить и согреть больного.

Электротравма

Спойлер

Сильный удар электрическим током может привести к потере сознания и остановке дыхания. При этом могут наблюдаться тяжелые ожоги в месте контакта с источником тока, а также внутренние повреждения. После любой электротравмы необходимо обратиться за медицинской помощью даже в тех случаях, когда вам кажется, что пострадавший отделался поверхностным ожогом.
Порядок действий
Прежде всего отключите электрический ток или изолируйте пострадавшего от источника тока. Не пытайтесь оттащить его в сторону, так как при этом вы сами можете получить электрический удар, лучше воспользуйтесь каким-либо не проводящим ток предметом (например, деревянной ручкой от щетки). Проверьте, дышит ли пострадавший. Если нет, немедленно начинайте делать искусственное дыхание рот в рот и закрытый массаж сердца. Длительность его проведения может быть до получаса. После восстановления дыхания придайте пострадавшему правильное положение, обработайте ожоги и обратитесь за медицинской помощью.

Потеря сознания

Спойлер

Признаки: потеря ориентации в пространстве и времени, отсутствие реакции на окружающую обстановку, обращение, прикосновение или встряхивание. Такие состояния могут возникать при различных заболеваниях и повреждениях мозга, при кровопотере, кислородном голодании, ряде химических изменений состава крови, а также при передозировке некоторых лекарств. Основную опасность при этом состоянии представляет закупорка дыхательных путей вследствие западения языка или невозможности хорошенько откашляться, чтобы очистить дыхательные пути от рвотных масс или других инородных тел.
Прежде всего проверьте у пострадавшего наличие дыхания, и, если оно отсутствует, начните искусственное дыхание рот в рот. Если он дышит, но дыхание шумное или клокочущее, осмотрите полость рта и глотки, чтобы убедиться , что дыхательные пути не закупорены. Сразу же после восстановления дыхания расстегните стесняющую одежду на шее и груди пострадавшего и уложите его в правильное положение . Если возможно, подстелите под спину пальто или одеяло и укройте его, чтобы уменьшить потери тепла. Не оставляйте пострадавшего одного до прибытия медицинской помощи.
Примечание: если потеря сознания наступила в результате травмы позвоночника, не пытайтесь уложить больного в правильное положение, за исключением тех ситуаций, когда у него началась рвота. В этом случае также старайтесь не потревожить позвоночник пострадавшего.

Тепловой удар

Спойлер

Если человек, не привыкший к сильной жаре, пренебрегает приемом достаточного количества соли и дополнительной жидкости, то в результате длительного воздействия высокой температуры и интенсивного потоотделения у него может наступить тепловой удар. Пострадавший выглядит крайне утомленным, кожа становится липкой, он жалуется на тошноту, головокружение, дурноту, учащаются пульс и дыхание, могут появиться головная боль и судорожные подергивания мышц. При отсутствии лечения перегрев может перейти в более серьезное состояние - тепловой удар, при котором требуется неотложная медицинская помощь.
Помощь при тепловом ударе
1. Уложите пострадавшего в тени или в хорошо проветриваемом помещении, Ноги должны быть слегка приподняты.
2. Расстегните стесняющую одежду, дайте воды, предварительно добавив в нее соль (1 чайную ложку на 1 л воды).
3. Постарайтесь охладить пострадавшего - заверните во влажную простыню, положите на голову холодный компресс. Можно обмахивать его полотенцем или газетой.
4. При потере сознания и остановке дыхания приступайте к оказанию первой помощи.

Травмы позвоночника

Спойлер

Симптомы
Малоподвижная шея, неестественное положение головы, общая слабость, нарушения ходьбы, паралич конечностей, шок, общие симптомы тяжелой травмы головы
Когда обращаться к врачу
Если у ребенка травмирована спина или шея, немедленно вызовите неотложную помощь.
Чего не следует делать
Не наклоняйте, не поворачивайте и не поднимайте головы и тела ребенка. Не перемещайте ребенка до прибытия врача. Если вы вынуждены самостоятельно транспортировать ребенка, руководствуйтесь инструкциями, изложенными в пункте 5. Если на голове ребенка защитный шлем, не снимайте его.
Если ребенок потерял сознание, следите за его дыханием.

Не двигая и не поднимая шеи и головы ребенка, выдвиньте вперед его нижнюю челюсть, чтобы открыть дыхательные пути. Убедитесь, что дыхательные пути не закрыты языком. Присмотритесь и прислушайтесь, дышит ли ребенок. Если ребенок не дышит, приступайте к реанимации см. «Остановка сердца и дыхания у ребенка
Фиксируйте голову и туловище ребенка в том положении, в каком они находятся.Голову и туловище ребенка обложите свернутыми полотенцами, одеялами или одеждой. Прижмите их к телу тяжелыми предметами (книгами, камнями). Если ребенок лежит на спине, подложите ему под шею — не двигая головы — какую-нибудь тонкую подушку или небольшое полотенце. Убедитесь, что ворот его одежды свободен. Постарайтесь обвязать голову ребенка так, как это показано на рисунке.
Если неотложная помощь к вам выехала, ничего больше делать не нужно.
Если вы вынуждены самостоятельно транспортировать ребенка, позовите нескольких помощников.
Носилками может служить любая прочная доска (например, гладильная), на которой ребенок помещается во весь рост. Удерживая его голову, шею и спину на одной прямой линии, поверните ребенка на бок, положите под него носилки. Поверните ребенка на носилки, поддерживая голову и туловище.
Фиксируйте голову и туловище ребенка в том положении, в каком они находятся.
Голову и туловище ребенка обложите свернутыми полотенцами, одеялами или одеждой. Прочно привяжите ребенка к носилкам с помощью веревок, ремней, лент или полос ткани. При транспортировке удерживайте носилки в горизонтальном положении.

Травматическая ампутация

Спойлер

Что нужно знать
Не теряйте хладнокровия: нередко хирургическим путем можно приживить отсеченные части тела.
Когда обращаться к врачу
Если у ребенка отсечена конечность, палец или часть пальца, срочно вызовите неотложную помощь.
Успокойте ребенка.
Если культя кровоточит, прижмите ее куском чистой сухой ткани.
Плотно, но достаточно осторожно прижмите ткань к ране на 5—10 минут, пока кровотечение не остановится. Если кровь просочилась через ткань, не убирайте ткань с раны, чтобы не помешать формированию кровяного сгустка. На первый кусок ткани наложите другой.
Если кровотечение приостановилось, пусть даже и не прекратилось совсем, перевяжите рану чистой тканью.
Поднимите культю выше уровня сердца — это уменьшит кровотечение.
Заверните ампутированную часть в кусок чистой влажной ткани, положите ее в плотно закрывающийся пластиковый пакет, а пакет погрузите в холодную воду.
Не кладите ампутированную часть прямо на лед. Держите ее подальше от тепла, если под рукой нет холодной воды. Храните ее до прибытия врача или возьмите с собой в больницу.

Укусы животных

Спойлер

Наибольшую опасность развития инфекции представляют колотые раны, т.е. те, что обычно остаются после укусов кошки.
Источник бешенства — зараженные собаки, кошки, лисицы, волки, летучие мыши. Белки, кролики и прочие грызуны не являются переносчиками бешенства.
Проследите за поведением укусившего животного.
Если у ребенка много укусов или сильное кровотечение, вызовите неотложную помощь.
Если в результате укуса у ребенка порвана кожа, обратитесь к врачу.
В случае укуса обсудите с врачом необходимость прививок от бешенства.
Чего не следует делать
Не протирайте рану от укуса спиртом или перекисью водорода: так можно повредить здоровые ткани.
Если рана сильно кровоточит, прижмите ее куском чистой сухой ткани и держите, пока кровотечение не остановится.
Промывайте рану из-под крана в течение 3—5 минут теплой водой с мылом; аккуратно вытрите рану.
Перевяжите рану чистой повязкой.
Наблюдайте за возможными признаками инфекции (усиливающееся покраснение, отек, боль) в течение 24—48 часов.
Если появились признаки инфекции, обратитесь к врачу или доставьте ребенка в пункт неотложной помощи

[Яблучко]

Экстренные роды: поведение мужа
Безусловно, жизнь может преподнести самые разные сюрпризы, но зачастую мы сами можем уменьшить или увеличить риск тех или иных неприятностей. Экстренные роды, то есть роды не в срок и в неподходящем месте (а для этого события подходит только роддом), - как раз из их числа.
Как же избежать экстренных родов?
Если будущая мама молода, здорова, ее беременность протекала без проблем, если она носит одного ребенка и если у ее мамы не было быстрых родов, то за две недели до предполагаемого дня рождения малыша ей желательно оказаться дома (а, к примеру, не на даче). К этому времени следует определиться с роддомом и со способами переезда туда, чтобы в "час пик" не оказаться застрявшей в автомобильной пробке. И, конечно, собрать необходимые вещи и документы для пребывания в больнице мамы и ребенка. Но, к сожалению, это идеальная картинка, которая в наше время встречается все реже.
Если мама слишком молода (до 20) или, напротив, находится уже в зрелом возрасте (за 30); если беременность и роды повторные; если беременность многоплодная; если беременность протекала с осложнениями, особенно с риском преждевременных родов; если у женщины есть хронические заболевания; если у самой женщины или в ее роду были случаи стремительных родов, то она должна превратиться в "домоседку" за месяц, а лучше - за 2 месяца до предполагаемых родов. При этом ей нельзя, поднимать тяжести, принимать толпы гостей или не спать ночами. Тихий и размеренный образ жизни - вот удел будущей мамы на это время, муж же может реально ей в этом помочь. Помните, что чем ближе к высчитанному сроку родится ваш ребенок, тем лучше он будет подготовлен к "самостоятельной" жизни вне мамы.
Стоит отметить, что женщина должна проявить особую осторожность даже в том случае, если в ее жизни присутствует хотя бы один из перечисленных "факторов риска".

Как определить, что роды начались?
Если, несмотря на все ваши усилия, экстренные роды начались, то заявить о себе они могут двумя способами.
1. Схватки - болезненные сокращения матки. Их интенсивность, продолжительность и промежутки между ними могут быть различными - от небольших потягиваний по бокам живота в направлении к промежности или приступообразного "нытья" в пояснице с интервалами до 15 минут, до резких сильных частых болей, охватывающих живот и поясницу. Иногда схватки могут сопровождаться тошнотой и даже рвотой. При нормально протекающих родах у первородящей женщины от начала регулярных схваток до непосредственного рождения ребенка проходит 10--11 часов. (При стремительных или быстрых родах этот срок может сократиться до 2, 4 или 6 часов).
2. Отхождение слизистой пробки, излитые околоплодных вод или их подтекание милыми порциями. Жена, скорее всего, сама обратит ваше внимание на это событие. Бывает, что первородящие женщины принимают отхождение вод за непроизвольное мочеиспускание. Особенно следует торопиться, если после излития околоплодных вод начинаются частые болезненные схватки: такое разлитие событий предполагает быстрые роды, опасные и для мамы и для малыша.
Если начались потуги - возникло желание тужиться (некоторые определяют его как желание "сходить по большому"), - это значит, что ребенок давит на мышцы промежности и что до его рождения остались считанные минуты.

Что делать при экстренных родах?
Прежде всего необходимо успокоиться самому и успокоить жену, потому что паника еще никогда никому не помогала. Если вы понимаете, что добраться до роддома все равно не получится, лучше не нервничать по этому поводу и сосредоточиться на правильном оказании помощи. Надо постараться найти врача (это может быть кто-то из соседей или попутчиков). Вы должны в любом случае вызвать скорую медицинскую помощь, потому что после родов и маму и ребенка надо обязательно показать врачам. (При вызове "скорой" точно опишите происходящее, назовите возраст роженицы, срок и осложнения беременности, точный адрес и объясните, как вас найти, чтобы "скорая" не плутала по проселкам). Врач "скорой" или ваш доктор из роддома (если вы ему позвоните) могут по телефону сказать вам, что надо делать до приезда медиков. Вспомните: в телевизионных новостях не раз мелькали рассказы о том, как мужчина принял роды у жены в экстремальной ситуации, руководствуясь указаниями врача по телефону. Главное в этой непростой ситуации - мыслить и действовать разумно, руководствуясь следующими указаниями. Но помните - вы можете принять только нормально текущие роды, без осложнений!

Что необходимо иметь под рукой?

Вам потребуются: ножницы или нож (протрите их спиртом несколько раз или подержите около 5 минут в кипятке); йод, спирт (подойдут одеколон или водка); бинты и вата; чистая вода; крепкие нитки: маленькая прокипяченная резиновая груша (или вообще любая чистая трубочка малого диаметра); одеяло; чистые пеленки или простыня (хорошо бы прогладить их утюгом с двух сторон), чистая клеенка (ее можно протереть водкой). Кстати, многое из этого можно найти даже в транспортной аптечке. Если чего-то из вышеперечисленного не хватает, ищите замену, главное чтобы это было чистым! Если вы не можете полностью исключить риск экстренных родов (все в жизни бывает!), заранее соберите "боекомплект". В аптеке можно купить стерильные простыни, салфетки, перчатки, бинты, а также одноразовые впитывающие пеленки, маленькие спринцовки и пр.

Что делать дальше?

1. Помогите женщине лечь или сесть так, как ей удобнее (лучше всего на бок или полусидя, прислонившись спиной к какой-нибудь опоре), и раздеться, подстелите чистую простынь или пеленку.
2. Расположите необходимые вещи под рукой.
3. Чистые руки у женщины и ее помощника - закон строжайший! Вымойте руки с мылом, потом оботрите их спиртом (водкой, одеколоном - хуже), ногти и ногтевые фаланги полностью выкрасите йодом. Если есть стерильные резиновые перчатки, обязательно наденьте их: правда, они не избавляют от специального мытья рук.
4. Обмойте женщине промежность чистой водой с мылом (лучше бактерицидным), потом некрепким (розовым) раствором марганцовки или йодом.
5. Для уменьшения боли можно помассировать женщине поясницу.
6. Внимательно следите за процессом родов. Когда родится головка ребенка - затылок или лицо, - надо подхватить ее ладонью и с помощью резиновой груши удалить изо рта и носика малыша слизь. Для этого грушу следует сначала сжать в руке, потом приблизить к носу или рту ребенка и дать ей распрямиться, принять свою форму, и таким образом вытянуть слизь. Если лицо ребенка находится в плодном пузыре (он похож на тонкую пленку), надо скорее разрезать или разорвать его, а затем обработать нос и рот новорожденного.
7. Далее, пока ребенок не родится целиком, надо аккуратно поддерживать его тело. Когда появятся шея и плечи, посмотрите, не обвилась ли вокруг шеи пуповина - если это так, осторожно, но быстро снимите ее через головку ребенка.
8. После того как ребенок полностью родился, пуповину, которая еще соединяет мать и ребенка, надо крепко перевязать нитками в двух местах на расстоянии 2-3 см и разрезать между нитками. Обрезанный край пуповины у ребенка смажьте йодом и забинтуйте. Не обрезайте и не перетягивайте ниткой пуповину прямо около пупочного кольца ребенка, оставьте место для обработки пуповины врачом в больнице. 9. Аккуратно положите новорожденного себе на руку на живот лицом вниз, так чтобы пальцы охватывали плечики; голова должна быть немного ниже тела. Можно также положить ребенка на живот на наклонную чистую поверхность лицом вбок. Очистите носик и ротик от слизи и крови при помощи спринцовки или трубочки (вам придется отсасывать слизь себе в рот). Если подходящих инструментов нет, аккуратно очистите рот ребенка пальцем, обернутым чистой салфеткой. Если малыш еще не начал дышать, разотрите ему грудь и спину, похлопайте по подошвам ног. После того как ребенок задышит и заплачет, цвет его тела поменяется с синюшного на розовый.
9. Новорожденного необходимо осторожно вытереть насухо и укутать во что-то теплое. Положите ребенка на грудь матери. Если она очень устала или плохо себя чувствует, держать его может кто-то из присутствующих. Помните, что ребенок не может поддерживать температуру тела самостоятельно, поэтому постарайтесь согреть ребенка, но в то же время не перегрейте его.
10. Теперь проследите, чтобы родилась плацента. Но ни в коем случае не тяните ее за пуповину. Подождите, пока у женщины снова начнутся потуги, во время которых из родовых путей появятся кровянистые выделения, - они свидетельствуют об отслойке плаценты от стенок матки (в это же время пуповина станет длиннее). После того как плацента полностью выйдет, ее надо во что-то завернуть (например, в полиэтиленовый пакет). Плаценту обязательно надо взять с собой в роддом.
11. Теперь, когда основные трудности позади, положите на промежность свернутую чистую ткань или прокладку. Если нет чистой ткани, лучше ничего не прикладывать к промежности и постараться побыстрее добраться до пункта медицинской помощи. Чтобы уменьшить кровотечение, помассируйте очень аккуратно и мягко матку круговыми движениями через брюшную стенку. Положите на живот холод.
12. Если кровотечение не останавливается, надо положить женщину под наклоном так, чтобы голова была ниже ног. Продолжайте удерживать на животе холод. В данной ситуации помочь женщине могут только врачи. Если "скорая" еще не прибыла, снова позвоните на "03" и скажите о данном осложнении. Сделайте все возможное, чтобы как можно быстрее добраться до роддома.
13. Даже если роды прошли без осложнений, ни в коем случае не отказывайтесь от госпитализации мамы и ребенка.

Реанимация новорожденных

Если ребенок не начал дышать, разотрите ему грудь и спину, похлопайте по подошвам ног. В случае, когда эти меры не принесли успеха, можно положить ребенка па спину и сделать ему искусственное дыхание рот в рот. Необходимо положить малыша на твердую поверхность, разогнуть его шейку, запрокинуть головку ребенка так, чтобы язык не закрывал гортань (для этого одну руку положите под шею, а другую - на лоб). Обхватите своими губами одновременно рот и нос ребенка. Воздух нужно вдувать аккуратно с частотой 35-40 вдохов в минуту, что в 2 раза чаще вашего собственного дыхания. Вдувать следует не полный объем воздуха, содержащийся в легких взрослого, а только тот воздух, который помещается в полости вашего рта. Проверьте пульс ребенка - лучше всего на внутренней стороне плечика или непосредственно над сердцем. Если ритм отсутствует, необходимо начинать делать закрытый массаж сердца. Если у вас нет помощников, то на два вдоха делайте пятнадцать нажатий на среднюю треть грудины указательным пальцем руки. Если у вас есть помощник (вы делаете искусственное дыхание, а он - непрямой массаж сердца), на один вдох надо сделать пять нажатий на грудину. (С учетом того, что сердцебиение ребенка в 2 раза чаще сердцебиения взрослого).
Об эффективности вашей манипуляции будут говорить движения грудной клетки ребенка, изменение цвета кожи с синюшного на розовый. При появлении пульса без восстановления дыхания продолжайте искусственную вентиляцию легких. При появлении самостоятельного дыхания реанимационные мероприятия прекращаются. Однако до прибытия врачей необходимо постоянно следить задыханием и пульсом малыша. Реанимационные мероприятия при отсутствии пульса и дыхания продолжаются без перерыва до прибытия врача!
Да не пригодятся вам никогда эти знания, пусть наши будущие мамочки рожают в срок под крылышком у опытных, внимательных и просто хороших врачей.
Дмитрий Иванчин
анестезиолог-реаниматолог,
старший врач оперативного отдела Центра экстренной медицинской помощи Комитета здравоохранения г. Москвы

[zajka]

Опіки у дітей
У дітей опіки - досить поширене явище. Це пояснюється тим, що діти ще не розуміють, що вогонь- це небезпечно. В дитячому віці опік більше 5% поверхні тіла може призвести до розвитку важкого стану і шоку.
Оіпки поділяються за ступенями:
І ступінь - почервоніння шкіри з наступним злущуванням епідермісу (верхній шар шкіри)
ІІ ступінь - утворення пухирів
ІІІ А ступінь - струп захоплює товщину шкіри до росткового шару
ІІІ Б ступінь - некроз шкіри на всю товщину
ІV ступінь - обвуглення тканин аж до кісток.
Слід сказати, що судити про глибину опіку важко, оскільки він збільшується у перші години після травми. Важкість опіків також залежить не лише від глибини ураження, але й від площі ураження. Площа ураження при опіках визначається за "правилом дев"яток". У дорослого поверхня голови і шиї складає 9% від усієї поверхні тіла, одна рука 9%, одна нога 18%, передня і задня поверхні тулуба - по 18%, статтеві органи і промежина - 1%. У дітей дещо інше співвідношення: за 1% поверхні тіла беруть площу поверхні долоньки постраждалого.
Для надання швидкої допомоги при опіках кип"ятком, гарачою їжею потрібно швидко роздягути потерпілого. Якщо одяг пристав до шкіри, відривати його не треба, краще обрізати ножницями. При опіках полум"ям треба загасити полум"я. Найпростіший метод для цього - завернути людину в цупку тканину для припинення доступу кисню. Після видалення одягу уражені ділянки обмивають струменем холодної води. Це слід робити тому, що в шкірі продовжується процес коагуляції (згортання) білків, а холодна вода призупиняє його. Те саме роблять і при хімічних опіках, оскільки вода розбавляє кислоту або луг, зменшуючи їх концентрацію і шкідливу дію на шкіру. Крім того, холодна вода зменшує біль від опіку. Якщо під рукою виявився розчин новокаїну або лідокаїну, то на обпечену поверхню можна (і треба) накласти пов"язку, змочену цими речовинами і спиртом чи горілкою. Це, з одного боку, зменшить біль, з іншого - буде перешкоджати проникненню інфекції в рану.
Неможна змащувати обпечену поверхню соняшниковою олією, кремами і мазями.
Після надання невідкладної допомоги потрібно викликати швидку допомогу і відвезти потерпілого в опікове відділення, оскільки стан хворого може погіршитися через кілька годин після отримання опіку. Це може бути опіковий шок або опікова хвороба.

[МелодиКа]

І я хочу вставити своїх п`ять копійок!Знайшла у своїх документах невідкладні стани і от хочу теж викласти.Хай буде, але нехай наші дітки не хворіють!

Ожог.
Признаки ожогов:
1. Покраснение и боль (первая степень или поверхностный ожог)
2. Образование пузырей, наполненных жидким, прозрачным, желтоватым содержимым (более тяжелые ожоги, то есть затрагивающие более глубокие слои кожи; вторая степень или частичный ожог)
3. Образование некроза кожи и более глубоко лежащих тканей (повреждение всех слоев кожи называется полным ожогом, оно может потребовать госпитализации (если поражен большой участок кожи) и пересадки кожи).
Термический ожог
Если ваш малыш опрокинул на себя чашку с горячим кофе или схватил кастрюлю на плите, главное не паниковать, а действовать четко и быстро. Ведь детская кожа очень нежная и тонкая и то, что у вас вызовет лишь легкое покраснение, у ребенка может привести к серьезным ожогам.
Первая помощь:
- Быстро полейте ожог холодной водой, чтоб уменьшить температуру и снять жжение. Делайте это не менее 10 – 15 минут. Не используйте лед, так как иногда это может усугубить травму.
- Не пытайтесь отрывать ткань, которая прилипла к ране.
- Не смазывайте рану маслом, масляными мазями или другими жирными веществами, так как они будут поддерживать высокую температуру в месте ожога, что может привести к его распространению вглубь и вширь.
- Наложите на ожог чистую, мягкую, не ворсистую повязку, например марлевую, смоченную в холодной воде. Можно сделать содовый раствор (1 чайная ложка соды на стакан воды). По мере высыхания повязки можно поливать ее холодной водой. Если больше ничего нет, подойдет бактерицидный пластырь, он предохранит ожог от инфекции.
- После обработки ожога холодной водой, на него можно нанести один из специальных аэрозолей: «Пантенол», «Левиан», «Левизоль».
- Можно наложить на место ожога специальную гелевую салфетку (они продаются в аптеках, стоят достаточно дорого, поэтому используются в основном для ожогов второй степени)
- Ни в коем случае не вскрывайте образовавшиеся в результате ожога пузыри. Они предотвращают потерю жидкости и защищают от микробов.
- При обработке ожогов никогда не пользуйтесь йодом и другими подобными антисептиками. От этого будет только хуже.
- Даже если ожог небольшой, имеет смысл дать ребенку антигистаминный препарат (супрастин, кларитин, димедрол, пипольфен), а также болеутоляющее средство (например, панадол) в возрастной дозировке.

Если ожог получен в результате возгорания:
Когда на человеке горит одежда, надо как можно быстрее погасить огонь. Для этого на пострадавшего следует набросить одеяло, плащ, пальто, но так чтобы не закрыть голову, иначе он может получить ожог дыхательных путей и отравление токсическими продуктами горения. Если есть возможность, можно потушить пламя водой. После чего разрежьте тлеющую одежду и снимите ее, стараясь не повредить ожоговую поверхность.

Ни в коем случае не оставляйте очагов тления! Вызовите скорую и до приезда врачей окажите первую помощь, как указано выше.

Когда необходима консультация врача:
- Ребенка до года необходимо показать врачу, даже если ожог вызвал всего лишь небольшое покраснение;
- Если ожог довольно обширный или глубокий;
- При второй и третьей степени ожогов;
- Если ожог получен в результате пожара.

СОЛНЕЧНЫЙ ОЖОГ

Еще один вид теплового ожога можно получить, принимая солнечные ванны. Достаточно провести на пляже в солнечную погоду всего лишь полчаса и на нежной детской коже появится ожог. Опасность состоит в том, что вы не сможете сразу определить на глаз или на ощупь, что кожа сгорела, - ожог проявит себя только через несколько часов. Поэтому вначале пребывания на солнце закрывайте тело малыша от прямых солнечных лучей. Не полагайтесь полностью на лосьон или крем для защиты от солнца.

Если ребенок все же обгорел, то сделайте следующее:
- Постарайтесь облегчить малышу боль. Для этого обработайте обожженные места специальным аэрозолем («Пантенол» и т.п.). Можно смазать ожог кефиром или сметаной. Также хорошо помогает крепкий зеленый чай. Чай должен быть свежезаваренный, его необходимо быстро охладить и ватным тампоном обильно нанести на сгоревшую кожу. Чем чаще повторять такое «омовение», тем быстрее будет наблюдаться эффект.
- Можно дать ребенку обезболивающее (например, Панадол) в возрастной дозировке.
- При ознобе и повышении температуры немедленно обратитесь к врачу.

ХИМИЧЕСКИЕ ОЖОГИ
В арсенале современной хозяйки множество химических средств. Естественно, их хранят в местах не доступных для детей. Но если все же ваш малыш добыл флакончик с запрещенным веществом, вы должны знать, как помочь ребенку в случае химического ожога.

Итак, Ожоги кислотами

Симптомы:
- Боль
- На месте воздействия образуется пятно омертвевшей кожи: - темно-серого или черного цвета – при действии серной кислоты; - серного цвета – при действии соляной кислоты; - желтого или оранжевого – при действии азотной кислоты; - зеленоватого – при действии уксусной или карболовой кислот.

Первая помощь:
- Тщательно промыть пораженный участок проточной водой. Проводите процедуру не менее 15 – 20 минут.
- Наложите стерильную повязку.
-Вызовите скорую или быстро доставьте ребенка в травматологическое отделение.

Ожоги щелочами

Симптомы:
- Сильная боль
- Глубокие влажные ожоги, покрытые светлой корочкой
- Часто наблюдаются признаки отравления организма – головная боль, тошнота.

Первая помощь:
- Длительное и обильное промывание проточной водой
- Наложение стерильной повязки или салфетки, смоченной разведенным в 3 – 4 раза уксусом или раствором борной кислоты (1 чайная ложка на стакан воды)
- Транспортировка в травматологическое отделение.


Користувач подумав і додав через 2 хв.:
ЧТО ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ РЕБЕНОК

ПОРЕЗАЛСЯ, ОЦАРАПАЛСЯ.
Промойте ранку, царапину, ссадину перекисью водорода. Края (только края!) смажьте настойкой йода или бриллиантовым зеленым, наложите повязку. Если ранка глубокая, обратитесь к хирургу: возможно, потребуется наложить швы.

УШИБ ГОЛОВУ
Уложите его в постель. Намочите салфетки холодной водой и прикладывайте к голове, меняя их по мере согревания. Следите за состоянием ребенка. Признаки сотрясения мозга: тошнота, рвота, головокружение. В этих случаях надо вызвать врача.

ПРОГЛОТИЛ ЛЕКАРСТВА ИЗ АПТЕЧКИ ВЗРОСЛЫХ.
Поскорее вызовите у ребенка рвоту, засунув ему в рот обернутый бинтом палец и надавливая на корень языка. Постарайтесь выяснить, сколько таблеток он проглотил и какие. Если знаете, сколько их было во флакончике, упаковке, посчитайте оставшиеся. Вялость, сонливость, как и резкое возбуждение, признаки лекарственного отравления! Срочно вызовите «Скорую»!

ВЫПИЛ УКСУС, РАСТВОР КАКОЙ-НИБУДЬ КИСЛОТЫ.
До приезда «Скорой» немедленно начните поить ребенка чистой водой или водой, в которой размешан яичный белок.

[венус]

Відразу прошу вибачення якщо "попала не в тему" перекиньте мене :)
Сьогодні моя сестра (в неї малий має 8міс.) "толкнула рєч", що їй казала медсестричка в дитячому,що дітям повзати в самих колготках не можна. Що треба вдівати ще штанішки або шити наколінники бо в дітей ще не сформована чашечка і вони її можуть змістит під час повзання.
Здоровий глузд каже що таке неможливо. :)
А можливо я помиляюся.
Допоможіть бо сиджу і незнаю що робити.

[IraG]

Можливо не в цю тему, але думаю багатьох цікавить
цікавлять симптоми струсу мозгу, бо дітки часто падають, і не завжди це просто синяк

[Nadin]

Дівчата!!! Уважно прочитайте цю тему і запамятайте її!!!Вчора ввечері моя мала лежала на ліжку і бавилась біля неї був мій чоловік, в якийсь момент мала почала кашляти дуже незвично, ми її підняли почала трусити, піднімати ручки(незнаю де я вичитала що так треба робити), але в паніці не знали що треба робити!!!Дитина не могла дихати, губки почали синіти, це тривало десь менше хвилини,потім якось чоловік її припідняв постукав і все пройшло!!!ДЯКУВАТИ БОГУ!!! І вона просто поперхнулася слиною, або можливо залишки їжі їй вернулись...Я досі не можу прийти в себе...плачу що все закінчилось добре, але ж зовсім трішки бракувало до біди, через якусь дрібницю...Тому будьте дуже уважними навіть до всяких дурниць,а цю тему потрібно вивчити до єдиного слова!!!Нехай Бог вас береже...

Повідомлення відредаговано Nadin: 15 серпень 2009 - 07:59

[м@рійк@]

Черепно-мозкова травма
За ступенем важкості черепно-мозкова травма поділяється на легку (струс головного мозку), середньої тяжкості (забій головного мозку легкого та середнього ступеня тяжкості, з можливими переломами кісток склепіння черепа) і тяжку (забиття головного мозку важкого ступеня, внутрішньочерепні гематоми із здавленням мозку, переломи основи черепа). На щастя, до 90% дитячої ЧМТ припадає на струсу мозку, про що і піде мова в цій статті.
Причини дитячої ЧМТ дуже специфічні для кожної вікової групи. Новонароджені в загальній масі постраждалих становлять 2%, діти грудного віку - 25%, ясельного - 8%, дошкільного - 20% та шкільного віку 45%.

Прояви струсу мозку
При струс головного мозку в ньому не відбувається грубих, незворотних змін, і така травма, будучи найбільш частою, має найкращий прогноз і дуже рідко призводить до ускладнень.
Слід пам'ятати, що головний мозок дитини (і особливо немовлят) істотно відрізняється від мозку дорослої людини. Картина струсу головного мозку у дорослих істотно відрізняється від перебігу цієї травми у дитини.

У дорослому віці струс головного мозку проявляється наступними основними ознаками: епізод втрати свідомості від кількох секунд до 10-15 хвилин; нудота і блювота, головний біль; амнезія (випадання з пам'яті) подій, пов'язаних з травмою (до травми, сама травма і після травми ). Крім цього виявляються деякі специфічні неврологічні симптоми, такі, як ністагм (посмикування очних яблук), порушення координації рухів і деякі інші. Картина струсу головного мозку у дитини зовсім інша.

У дітей до 1 року струс головного мозку, як правило, протікає малосимптомно. Втрати свідомості частіше не буває, відзначається одноразова або багаторазова блювота, нудота, відрижки при годівлі, блідість шкіри, безпричинне неспокій і плач, підвищена сонливість, відсутність апетиту, поганий сон.

У дітей дошкільного віку частіше вдається встановити факт втрати свідомості, нудоти і блювання після травми. У них відзначаються головні болі, почастішання або уповільнення пульсу, нестабільність артеріального тиску, блідість шкірних покривів, пітливість. При цьому нерідко відзначається примхливість, плаксивість, порушення сну.

Іноді у дітей спостерігається такий симптом, як посттравматична сліпота. Вона розвивається відразу після травми або трохи пізніше, зберігається протягом декількох хвилин або годин, а потім самостійно зникає. Причина цього явища до кінця не ясна.
Особливості дитячого організму призводять до того, що тривалий стан компенсації може змінитися швидким погіршенням стану. Тобто відразу після падіння дитина відчуває себе задовільно, а через деякий час з'являється і починає швидко наростати симптоматика.

Що робити батькам, дитина яких отримав черепно-мозкову травму? Відповідь тут одна - дитину слід обов'язково і терміново показати лікареві. Краще всього відразу викликати «швидку допомогу», яка обов'язково відвезе дитину в стаціонар, що має дитячих нейрохірургів або невропатологів. І цей захід не є зайвою. При мінімальній симптоматиці і скаргах в маляти може бути важке пошкодження головного мозку. Тривалий видиме благополуччя дитини, відсутність симптоматики, особливо при крововиливах в головний мозок, нерідко через кілька годин і навіть днів змінюється прогресуючим погіршенням стану, який починається зі зміни поведінки дитини, її підвищеній збудливості, може бути нудота, блювання, ністагм, у немовлят вибухає джерельце , потім з'являється сонливість, спостерігається пригнічення свідомості.

Текст, що розкривається

Діагностика
У лікарні дитину оглядає дитячий невропатолог, нейрохірург або травматолог. Він ретельно з'ясовує скарги, збирає анамнез (історію захворювання), проводить загальний і неврологічний огляд. Призначаються додаткові методи діагностики. Основними є рентгенографія черепа, нейросонографія (у маленьких дітей), луна-енцефалографію (Ехо-ЕГ). При необхідності - комп'ютерна томографія головного мозку (КТ), магніторезонансна томографія (МРТ), електроенцефалографія (ЕЕГ), люмбальна пункція.

Рентгенографія черепа проводиться більшої частини хворих. Метою даного дослідження є виявлення переломів черепа. Наявність будь-якого пошкодження кісток черепа автоматично переводить травму в розряд середньо-тяжких або тяжких (в залежності від стану дитини). Іноді у маленьких дітей з благополучної клінічною картиною на рентгенограмах виявляються лінійні переломи кісток черепа. Судити про стан речовини головного мозку по рентгенограмах не можна.

Нейросонографія (НСГ) - це ультразвукове дослідження головного мозку. На нейросонограммах добре видно речовину головного мозку, шлуночкова система. Можна виявити ознаки набряку головного мозку, вогнища забитого місця, крововиливів, внутрішньочерепні гематоми. Процедура проста, безболісна, швидко виконується, не має протипоказань. Її можна проводити багато разів. Єдине обмеження нейросонографії - наявність так званих «природних ультразвукових вікон» - великого джерельця або тонких скроневих кісток. Метод дуже ефективний у дітей у віці до 2 років. Пізніше ультразвук стає важко проходити через товсті кістки черепа, що різко погіршує якість зображення. Апаратура для виконання нейросонографії є в більшості дитячих лікарень.

Ехо-енцефалографію (Ехо-ЕГ) - це також ультразвуковий метод дослідження, що дозволяє виявити зміщення структур середньої лінії головного мозку, що може свідчити про наявність додаткових об'ємних утворень головного мозку (гематоми, пухлини), дати непряму інформацію про стан речовини головного мозку і шлуночкової системі. Метод цей простий і швидкий, проте надійність його невисока. Раніше він широко використовувався в нейротравматології, але при наявності сучасних засобів діагностики, таких, як нейросонографія, комп'ютерна та магніторезонансна томографія, від нього можна повністю відмовитися.

Ідеальним методом діагностики пошкоджень та захворювань головного мозку є комп'ютерна томографія (КТ). Це рентгенологічний метод дослідження, при якому з високою чіткістю можна отримати зображення кісток черепа і речовини головного мозку. За КТ діагностуються практично будь-які ушкодження кісток склепіння та основи черепа, гематоми, вогнища забитого місця, крововиливи, чужорідні тіла порожнини черепа і пр. Точність цього дослідження дуже висока. Його основним недоліком є те, що КТ-апарат доріг, і він є далеко не в кожній лікарні.

Магніторезонансна томографія (МРТ) - найбільш точний, але складний і дорогий метод обстеження центральної нервової системи. Він рідко використовується для діагностики гострої черепно-мозкової травми, тому що не дозволяє побачити кістки черепа, менш точний для розпізнавання гострих крововиливів, займає більше часу, ніж комп'ютерна томографія, часто вимагає наркозу при обстеженні маленьких дітей - дитина повинна лежати абсолютно нерухомо протягом 10 -20 хвилин, а маленькі діти цього зробити не можуть, крім того дуже мало хто клініки можуть похвалитися наявністю магніторезонансних томографів.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) дозволяє вивчити біоелектричну активність головного мозку. Вона застосовується за спеціальними показаннями для оцінки ступеня важкості черепно-мозкової травми, виявлення вогнищ епілептичної активності. Вогнище епіактівності - область кори головного мозку з патологічно зміненої активністю нейронів (нервових клітин), що може призводити до виникнення епілептичних нападів.

Люмбальна пункція - це паркан ліквору (рідини, що омиває головний і спинний мозок) з спинно-мозкового каналу на поперековому рівні. Зміни в лікворі можуть свідчити про травму або крововилив (наявність крові) або запальному процесі, менінгіті. Люмбальна пункція проводиться вкрай рідко і лише за особливими показаннями.

Текст, що розкривається

Тактика лікування
Після того, як малюк впав, до того як його огляне лікар, допомога дитині полягає у створенні спокійної обстановки. Потрібно вкласти малюка, забезпечити йому спокій. Якщо є кровотеча з рани, провести по можливості її обробку та бинтування.
Крім діагностичних процедур у приймальному покої лікарні проводиться обробка ушкоджень м'яких тканин голови (забиття, садна, ран). Діти, особливо раннього віку, з підтвердженою черепно-мозковою травмою, в тому числі і зі струсом головного мозку, підлягають обов'язковій госпіталізації.
Госпіталізація має кілька цілей.
По-перше, протягом декількох днів дитина перебуває під контролем лікарів в умовах стаціонару для раннього виявлення і запобігання ускладнень травми - набряку головного мозку, появи внутрішньочерепних гематом, епілептичних (судомних) нападів. Імовірність цих ускладнень мала, але наслідки їх украй важкі і можуть призвести до катастрофічно швидкого погіршення стану дитини. Тому при струс головного мозку стандартний термін госпіталізації становить тиждень. При хорошому технічному оснащенні стаціонару (комп'ютерна томографія, нейросонографія), що дозволяє виключити більш важкі пошкодження мозку, терміни перебування в лікарні можна скоротити до 3-4 днів.
По-друге, під час госпіталізації хворому забезпечується створення психоемоційного спокою. Це досягається обмеженням рухової і соціальної активності дитини. Безумовно, добитися повністю постільного режиму для дітей складно, але все ж умови лікарні не допускають біганини, гучних ігор, довгого перегляду телевізора, сидіння за комп'ютером. Після виписки домашній режим зберігається ще протягом 1,5-2 тижнів, кілька тижнів обмежуються заняття спортом.

Медикаментозна терапія при струс головного мозку має кілька цілей. У першу чергу, дитині призначаються сечогінні препарати (найчастіше діакарб, рідше - фуросемід) в обов'язковій комбінації з препаратами калію (аспаркам, панангін). Це робиться для профілактики набряку речовини головного мозку. Проводиться заспокійлива терапія (фенозепам, настій кореня валеріани) і призначаються антигістамінні препарати (супрастин, діазолін, димедрол). При головних болях призначаються анальгетики (баралгін, Седалгін), при вираженій нудоті - церукал. У більш пізні терміни можуть призначатися ноотропні препарати, що поліпшують процеси обміну в мозку, вітаміни.

Контроль за станом дітей здійснюється лікарем, і черговим лікарем, а також постовими медсестрами. У разі будь-якого погіршення проводиться повторний огляд дитини, призначаються додаткові діагностичні дослідження (нейросонографія, комп'ютерна томографія, ЕЕГ).
Пропонуючи лягти в лікарню, лікар перш за все дбає про те, щоб не пропустити важчою, ніж струс головного мозку, травми, а це можливо тільки при кваліфікованому спостереженні за дитиною.
При задовільному стані малюка через кілька днів батьки можуть забрати його додому під розписку. Однак і будинку потрібно дотримуватися лікувально-охоронний режим, обмежувати перегляд телевізора, гри на комп'ютері, прогулянки, відвідування друзів, продовжувати медикаментозну терапію. При будь-якій підозрі на погіршення стану дитини (поява нудоти і блювання, головних болів, невмотивована сонливість, судомні напади, поява слабкості в кінцівках, часте сригивание у малят) слід негайно повторно звернутися до лікаря для дообстеження і можливої госпіталізації.

Як правило, через 2-3 тижня стан дитини повністю приходить у норму. Струс головного мозку як правило, проходить без наслідків і ускладнень. Дитина знову може відвідувати ясла і дитячий сад, займатися спортом.
На закінчення ще раз необхідно підкреслити важливість вчасно звернення до спеціалізований дитячий стаціонар, що дозволить виключити більш важкі форми черепно-мозкової травми.

Користувач подумав і додав через 3 хв.:
Вчора моя Мартуся впала на льоді вдарилася головою. Я переживала, щоб не було струсу мозгу, а виявилося - перелом ключиці. Так що будьте обережні!!!

[Котя]

Вчора малий прийшовши з садка жалівся, що його болить голова (затилок). Виявилося, що ще зранку він, бавлячись з іншим хлопчиком, впав. вихователька каже, що удар був не сильний, ще й на килимку. В назара до вечора піднялась температура, а вночі вже була 38,5. Жодних інших симптомів травми немає крім головного болю. ПИТАННЯ: чи може температура свідчити про травму мозку чи, все таки, це симптоми простуди чи вірусу, а падіння просто співпало у часі?

[м@рійк@]

Мусите прослідкувати за ним, чи немає соплів, чи не покашлює, чи не червоне горло, чи не піднімається більше температура. Аж тоді щось буде ясно.

[MoonRise]

Що це може бути?
В Анни раптово тиждень тому піднялася більше 38 градусів температура... мусила дати свічку Нурофен, бо була неспокійна, плакала, це сттлося, коли ми ввечері засинали...
на ранок як нічого не було... минув тиждень... нічого, нормальна, весела дитина...
Сьогодні після денного сну, встає червоні щоки, горить знову температура за 38.... дала свічку, викакала, трохи спала... коли лягла тільки що, знову дала... спить.. правда прокидається...
Нічого немає, ні сопельок, ні горло не червоне, та й кашлю немає... знаю, у діток цей процес бігом наступає, якщо десь промерз..
Що це таке? Зуби...

[kvito4ka]

MoonRise (27.2.2010, 22:23) писав:

Що це може бути?
В Анни раптово тиждень тому піднялася більше 38 градусів температура... мусила дати свічку Нурофен, бо була неспокійна, плакала, це сттлося, коли ми ввечері засинали...
на ранок як нічого не було... минув тиждень... нічого, нормальна, весела дитина...
Сьогодні після денного сну, встає червоні щоки, горить знову температура за 38.... дала свічку, викакала, трохи спала... коли лягла тільки що, знову дала... спить.. правда прокидається...
Нічого немає, ні сопельок, ні горло не червоне, та й кашлю немає... знаю, у діток цей процес бігом наступає, якщо десь промерз..
Що це таке? Зуби...

У нас на зуби так було,за 2 дні все пройшло,збивала температуру панадолом.

[Lady in ReD]

Мала з хвилин 15 телепнулася головою в район1 в1д в1ска б1ля вушка. Я приклала холодне, заспоко1ла 11, зараз врод1 все нормально, трохи шишка э але синього немаэ. Чи варто визивати швидку, чи може понаблюдати за нею? Що порадите?

[м@рійк@]

Lena02 (16.4.2010, 17:51) писав:

Мала з хвилин 15 телепнулася головою в район1 в1д в1ска б1ля вушка. Я приклала холодне, заспоко1ла 11, зараз врод1 все нормально, трохи шишка э але синього немаэ. Чи варто визивати швидку, чи може понаблюдати за нею? Що порадите?

В першу чергу - спокій для дитини, а там побачите, чи щось буде турбувати.

[Tanya_sun]

Я так бачу, що тут про таке ще не говорили, але хочу обов"язково повідомити про нашу травму і дії, щоб інші береглися. Малий вивихнув руку, плакав дуже, ми почали турбуватися і помітили, що ручкою він не рухає нормально, іншою рухав повноцінно. Десь через годину ми приїхали в швидку допомогу, і там лікар одразу вправив ручку, і сказав, що все нормально. Головне найближчі пару годин приїхати до лікаря, щоб вправив руку! Бо потім це важче зробити!
Почитавши трохи, я так зрозуміла, що це був вивих за типом «няньчин лікоть».

Текст, що розкривається

Найчастіше цей вивих трапляється в зимовий час у дітей віком від одного року до трьох

Малюк, який ледь навчився ходити, довірливо вклав долоньку в сильну руку дорослого й, зворушливо борючись із ожеледдю та власними ногами, відважно тупотить по земній кулі за синичкою. Або кішкою. Аж зненацька спотикається і…

«Не смикай, я тендітний!»

І дорослий, прагнучи вберегти малюка від падіння, різко смикає його за руку догори. Малюк відновлює рівновагу. Здається, що все гаразд, небезпека падіння минула й прогулянку можна продовжити. Але дитина, ридаючи, несподівано втрачає інтерес до всього. Якщо протягом двох-трьох хвилин тобі не вдається повернути їй радісний настрій – не витрачай зусиль марно, постарайся якомога швидше повернутися додому.

Невдало погуляли…
Через півгодини після цієї події дитина все ще плаче і скаржиться на біль у ручці, старанно оберігаючи її від доторків, і навіть користується другою рукою при необхідності змінити положення? Її п’ясть повернена долонею вниз (звичайне положення руки – долонею догори відносно передпліччя)?

Вам слід терміново звернутися до лікаря – швидше за все, в маляти вивих у ліктьовому суглобі. Через кілька годин після травми п’ясть і зап'ястя почнуть набрякати і постановка ліктя на місце стане більш болісною.

Лікар поставить діагноз «вивих за типом «няньчин лікоть», аналізуючи ситуацію, в якій дитина одержала травму й за характерним положенням п’ясті долонею вниз. Але цей вивих можна легко сплутати з ураженням зап'ястя через схожість положень, у якому перебуває п’ясть, тому нерідко лікар дає скерування на рентген.

Як вправляється лікоть

У лікті є два суглоби. Власне ліктьовий суглоб дає змогу згинати передпліччя відносно плеча. Інший суглоб з'єднує дві кістки передпліччя та дає змогу передпліччю обертатися навколо своєї поздовжньої осі. Цей малопомітний суглоб може бути вивихнутий, коли дитина підвертає руку.

Вправляється «няньчин лікоть» так: передпліччя згинають під кутом 90 градусів до плеча, тримаючи руку за передпліччя ближче до ліктя; потім руку швидко повертають долонею догори. Якщо вправляння здійснюється протягом кількох годин після травми, то лунає або відчувається клацання в ділянці ліктя. Це ознака успішного вправляння ліктя. Біль минає, а через кілька хвилин відновлюється рухливість суглоба.

Іноді таке клацання й мимовільне вправляння відбувається під час вкладення руки для виконання рентгенівського знімка. Якщо вправляння відбувається не одразу після травми, а через кілька годин після неї, лікар може порадити протягом кількох днів носити лонгету, щоб забезпечити спокій ушкодженій руці. У цьому випадку рука фіксується в положенні максимального розгинання з долонею, поверненою догори.

Міні-лікар-курс

Будь уважна на процедурі вправляння ліктьового суглоба лікарем, постарайся запам'ятати всі нюанси, не соромся поставити уточнюючі запитання. Річ у тім, що протягом найближчих кількох тижнів імовірність повторення цієї неприємної події дуже велика. І, на жаль, нерідкі випадки, коли вивих «няньчин лікоть» стає звичним, повторюючись доволі часто, допоки малюк не підросте.

Тому буде краще, якщо ти навчишся вправляти лікоть маляті самостійно та робитимеш це одразу ж після травми. Але ти повинна бути абсолютно впевнена, що маєш справу саме з «няньчиним ліктем», а не з ушкодженням п’ясті, наприклад. І процедура вправляння не повинна викликати в тебе боязкості – це може заподіяти малюкові


Профілактичні заходи

Причиною «няньчиного ліктя» може бути не лише незграбне підстрахування дитини від падіння, а й некоректні ігри з нею. Запам'ятай сама та постарайся донести це до старших дітей, які граються з малюком:

– піднімати малюка можна лише за пахви, а не за передпліччя, зап'ястя або п’ясті;

– дитину, яка лише вчиться ходити, не можна повертати за п’ясті або зап'ястя. Цієї умови дуже важливо дотримуватися й у тому випадку, якщо після вивиху не минуло й місяця.

– якщо така травма повторюються доволі часто, треба ретельно проаналізувати умови, в яких відбулася ця неприємна подія (в крихітки може бути індивідуальна «нелюбов» до певних рухів) і постаратися унеможливити їх.

Повідомлення відредаговано Tanya_sun: 15 червень 2010 - 13:26

[мама5ти]

Теж не знаю чи в ту тему пишу, але хочеться поділитись досвідом поки свіже в пам'яті.

Дітки ростуть і така небезпека стає все реальнішою.

Моя донечка (11 років) останнім часом жалілась на незрозумілий біль в животі, поболить-перестане.

А тиждень тому в неділю в обід не змогла нічого їсти, тому, що розболівся живіт, показувала ніби болить частина живота кругом пупка.
Поболював він її ще зранку, але вона пішла на богослужіння, думала пройде, але не проходило. Ввечері десь о 6-7 почала підніматись температура і досягла позначки 38,5. Ні блювоти ні розладів кишечника не спостерігалось. Я запідозрила, що то таки апендицит, і викликала швидку.
В 22.30 ми були в лікарні і в 1.10 ночі моїй донечці зробили екстрену операцію - видалили апендицит. Без перитоніту не обійшлось.
Було багато гною, лікар сказав, добре, що не чекали до ранку, бо могло бути гірше.
В нашу палату через кілька днів привезли дівчинку 7 років, яку в селі педіатр лікував 4(!) дні від отруєння, у дитини була блювота і понос. І дочекались, що апендицит лопнув, це дуже важкий стан після такої операції.
Краще зробити раніше, ніж трошечки запізнитись.