Допомога
Одружились з чоловіком ми 16.07.2005 року, вже у свідомому віці ;) перед одруженням зустрічались трішки більше року.... Ми були щасливі і закохані, а головне ні про що не задумувались, жили для себе... спочатку діток ми не планували... принаймі перших два роки.... далі призадумались і почали жити у відкриту... але... не виходить... хоча трагедії в цьому не бачили...... Але я таки кажу, давай обоє обстежимось, нащо чоловік проти зовсім не був... далі були підліковування, вітаміни і т.д. і Бог нам дав довгоочікувану вагітність... сказала чоловікові, коли погано себе почувала, перед тим зробивши три тести підряд кожен день в різну пору дня.... руки тремтіли, чомусь боялася і не вірила, що ми будемо татом і мамою....довго не ставала на облік, принамі мені так здалося, десь тиждень 15-16.... дільнича виявилась моєї виховательки дитсадка донька, нормальна, чуйна, компетентна в своїй справі... народжувати поставили дату 15.08.2008 року... найперше, що зробила, то "пішла" по інету....література... харчування, вправи, форум, спілкування... і на тобі "Малеча", затрималась, сподобалось, багато можна почерпнути в досвідчених матусь, які мали діток і т.д. 
Вагітність протікала прекрасно, бажаю всім такої легкої вагітності як у мене, ні токсикозу, ні поганих аналізів.... тільки спочатку ставили загрозу у два плюси... плач... заспокоювання зі сторони моєї мами... каже, на все Божа ласка і все буде добре, так само і від чоловіка прекрасні теплі чуйні слова.... Візити до лікаря свого трішки мене засмучували... все нормально... тільки замалий животик... ну що я зроблю.... були плачі....... далі після 30-го тижня паталогія... у мене хронічний пієлонефрит, медикаментозна алергія, низьке передлежання плода, а ще спочатку сідничками лежала, але потім перевернулась.... на 38-му тижні реанімація ... нічого страшного немає, але головний лікар мене вже вивчав і спостерігав у себе.... ;) (до речі прекрасний фахівець і гарний мужчина, набралася позитиву від нього в розмовах ).... на вихідні вдпустили... а тут на тобі з суботи на неділю.... у мене вночі кровотеча.... схватки з інтервалом 15 хв. викликали швидку... десь четверта ранку.... чоловік зі мною... правда приїхавши сказали передвісники...... коли в девять ранку оглянув гол.лікар, то бігом сказав готувати другу оперційну і то терміново....руки трусяться... телефон в акушерки, розказувала чоловікові по телефону, що як і коли... я багато, що не пам"ятаю і не вірю, коли чоловік розповідає...11.08.2008 року народилася на світ моя чи Наша донька в 10.57 год, 52 см.
Після операції я побачила її рівно виходячи з наркозу десь близько години.... це була вічність... Щастя одним словом..... як потім лікар сказав мені.... було відшарування плаценти........ все за лічені секунди, хвилини робилося......... Дякую величезне всьому медпесоналу і своїм найріднішим близьким людям, зокрема бабулі Ганні, моїй мамі 
і всім всім, хто був поряд зі мною... словом, ділом, присутністю...
,здоров"ячка та всьго найкращого всій вашій сім"ї
Величезне дякую, дівчатка, кожній сім"ї побажаю любові, здоров"я та ще раз любові, 
, головне витримки та взаєморозуміння! Всіх обіймаю та люблю! 
