[Красунечка]

Перепрошую, якщо така тема вже є. Не знайшла.
Зацікавило питання - як Ви ставитеся до народження діток-"погодок". Існує думка, що жінка має зробити перерву не менше 2-х років між вагітностями, аби її організм відновився. Т а і годувати маленьку дитину грудьми при вагітності важко, або ж і взагалі неможливо.
То як ви ставитеся до такого явища. Можливо, хтось має такий досвід? Поділіться з нами)))

[Тарасовамама]

Є такий досвід.Нічого страшного у цьому немає! Дітки нормально собі розвиваються.
А щодо власного здоровя, можу сказати, що однаково себе почувала як після перших, так і після других пологів. Єдиний мінус - так це те, що першу дитину я годувала грудьми лише 10 місяців, бо молоко зникло під час токсикозу (на чей час була вже вагітна донечкою).

[Красунечка]

Одна знайома завагітніла, як молодшому було 2,5 місяці. Зараз вона вагітна. Синочку 5 місяців, а носити на руцях його вже не бажано, бо тяжкий. З годуванням - не проблема, бо вони на штучному вигодовуванні. Та певно, не змогла б годувати, якби масік був на ГВ. Важаю, така перерва - це мало. Старша дитинка не доотримає маминої турботи і уваги.
Хоча це особисто вибір кожного))))

[Сонце]

Думаю, що для мами така ситуація буде фізично та й психічно важкувата. Для дитини нічого поганого, навпаки буде мати майже як близнюка, будуть зростати та бавитись разом.
Але от конкретно для мене, така ситуація була б трохи шоком, я з малою дома сама, чоловік цілий день на роботі, одна з бабусь за-кордоном, інша працює, отож ми дитиною з перших днів лише двоє.
І вже зараз коли дитина підросла, з нею стало значно легше, але я відчуваю за тих майже два роки шалене виснаження. Хочу ще хоч з пів року пожити в дещо "слабшому" режимі.
Хоч з другої сторони - різниця між дітьми зростає... а я б хотіла невелику різницю. Одним словом, в мені зараз борються дві стихії... :D

[Улянка]

Ой, я теж на здивування самій собі захотіла другу дитину, коли малому ще не було 1,3. Але плануємо зачекати з тим, щоб у червні Любчик пішов в садочок(в лині 2 рочки), 1-2 місяці адаптувався, а тоді ....як Бог дасть. Страшно хочу ще донечку, а якщо буде синочок, третя буде донечка - хі-хі.

[Світлячок]

Привіт! Тема якраз для мене , я мама двох діток-погодків, обидва-хлопчики, хоч думала, що друга буде дівчинка. Коли старшому було 7 місяців, виявила, що неплановано вагітна вдруге. Вирішили народжувати, хоч багато хто казав, що буде важко нам з двома такими маленькими дітками. Але я не розумію, як можна вбити маленьке живе дитинчатко, чоловік мене повністю підтримав, так що про аборт мова навіть не йшла. Вагітність пройшла дуже легко фізично, незважаючи на те, що доводилось носити і піднімати старшого синочка. а то і коляску. Навіть токсикозу особливого не було. Грудьми припинила годувати, коли старшому було 8 місяців (лікар, в якого на обліку, сказав - припиняти) і відлучення пройшло дуже легко. Я навіть не чекала такого, якщо чесно. Пологи теж були дуже легкі, правильні та неболючі.
А от психологічна сторона ...... для мене особисто важко це все давалось, зараз уже легше,але:
1.Старший синок потребує не меншої уваги. Особливо якщо взяти до уваги, що поки що він 5 днів у тиждень у бабусі, вона має можливість і хоче допомагати... Зате я переживаю муки совісті, що обом потрібна моя любов і турбота, тому через кілька днів забираємо старшого назад і будемо всі четверо вже. Старший ревнує, ніби і виявляє любов до меншого, але намагається часто його вдарити, штовхнути, зіпхнути. Проте це явище у нас уже проходить, стараємося - маленький (1,5 року) помічник і коляску качає, і на ручки братика хоче взяти, і салфеточки вологі подає тощо.
2. Маленький неспокійний, деколи нічого не встигаєш,злишся,що неприбрано, неприготовано, непопрасовано.....
3. Коли разом з двома, то багато уваги не можеш приділити ні одному, ні другому і здається, що чогось недодаєш кожному. Хоча одній з двома дітками справлятись реально, і буває навіть не дуже складно, але знову ж таки співпадіння - одночасно хочуть спати, одночасно треба міняти підгузники, одночасно їсти...але це вже питання режиму дня
4. До вагітності (першої) була соціально активна, працювала на двох роботах, багато спілкувалась з друзями. А зараз....дві вагітності підряд... із декрету в декрет...інколи здається, що доведеться заново адаптовуватись до суспільства. Першу вагітність жила з батьками за містом, потім переїхали - живемо в центрі міста, але 6 поверх без ліфта сама з дітьми погуляти не можу, тільки з чоловіком, тому найважче - відсутність свободи пересування!

[Світлячок]

Але я думаю, що тих хто хоче мати діток-погодків, такі труднощі не відлякають! В мене чудові, гарні дітки і я намагаюсь насолоджуватись вимушеним сидінням вдома .
До речі, цікаво було б взнати враження інших мам-погодок. Є російський сайт deti-pogodki.ru, я там дещо і читала, і обговорювала, але хотілось би і в Україні знайти таких подружок, я знаю, що вони є, бо бачу на вулицях коляски-паровозики

[Щасливий татусь]

Двоєрідна сестра так народжувала! Дітки просто супер, мамі важко було - схудла бідненька. але зараз дітки вже в 3-4 краси ходять. Натішитися не можна. чемненькі і файно вчаться!
щодо психологіного стану - не можу сказати!

[Татусечка]

Це радість,а ле ітурботи водночас. У моєї тітоньки такі діти. Хлопчики чи то пак хлопці уже. Вона старшого пустила в школу в 7, а меншого в 6 ходили в один клас і усі думали, що вони двойнята. Та вона кзала, що здавалось ніби вона ніколи в житті не виспиться і так і помре на самоті дома з ними від втоми

[Time Out]

Моя сестра теж має погодків. Хлопчик народився у червні, а доця в наступному році у листопаді.
З першим вона на збереженні лежала разів з три, а з донечкою все було нормально, хоча лікарі перестраховувалися і пару разів їй довелося полежати.
Звичайно, їй важко. І фізично, і психічно. Але ж це діти, не вбивати ж живу дитинку через те, що тобі було важко.
Дог речі, моя мама на рік і три місяці молодша за свою сестру. Ото бабусі було важко: жили в селі, дідуся забрали в армію, сама на курси ходила в сусіднє село за 10 кілометрів. Тому, дівчата, нам зараз набагато легше.
А дітки виростуть, підуть у садочок, школу, і все буде добре.

[Степ]

Мені дуже хочеться вже другу дитинку, хоча моєму синочку лише 7 місяців. Але дуже переживаю, що недодам синочку своєї уваги і любові, що він буде обділений.

А як у вас? звертаюся до тих, хто має такий досвід.

[Сеструлька]

Если никто не против,то буду печатать на русском языке. Моему сыночку 1год и 2 месяца, недавно узнала,что снова беременна. В связи с этим море переживаний. Основное как быть с ГВ. Сын очень привязан к груди, не представляю как оставить его "без сладкого". Читала массу всего в интернете на эту тему, но очень переживаю все равно. Может бросит сам, а может и нет. У меня в первую беременность был тонус постоянно, а кормление его может провоцировать. Так же не представляю как перевести в отдельную кроватку его. Конечно и куча переживаний по поводу того как справлюсь с двумя, да и просто как с сыном справляться когда живот большой будет,или токсикоз:(

[Яблучко]

Сеструлька (1.3.2008, 12:21) писав:

Если никто не против,то буду печатать на русском языке. Моему сыночку 1год и 2 месяца, недавно узнала,что снова беременна. В связи с этим море переживаний. Основное как быть с ГВ. Сын очень привязан к груди, не представляю как оставить его "без сладкого". Читала массу всего в интернете на эту тему, но очень переживаю все равно. Может бросит сам, а может и нет. У меня в первую беременность был тонус постоянно, а кормление его может провоцировать. Так же не представляю как перевести в отдельную кроватку его. Конечно и куча переживаний по поводу того как справлюсь с двумя, да и просто как с сыном справляться когда живот большой будет,или токсикоз:(

Не обовязково відлучати від грудей, якщо не буде протипоказань, то ви зможете годувати аж до самого народження другої дитинки, хіба що за місяць до пологів вже можна буде відівчити

[ясочка]

У мене між синами 1,5 року різниці. Чесно кажу - друга вагітність була незапланована ( підвів один із розповсюджених міфів, що коли годуєш грудьми, то нема ризику завагітніти). Жили окремо від батьків, іноді на вихідні свекруха забирала старшого - вся допомога. Чоловік у міру можливостей допомагав, але ж він на роботі. Принцип був такий: що встигла зробити з домашньої роботи - добре, що не встигла - переживемо. Так що неймовірної втоми і невиспаності я не відчувала, на дітях не зривалася. Було навіть дещо легше, ніж з третьою дитиною: організм уже пристосувався до "цілодобової бойової готовності", руки ще не забули, як це - пеленати, купати, колисати і т п. Виробився режим - поки діти сплять (я "підігнала" сон старшого до режиму молодшого), я сьогодні зроблю те, а завтра - оте.
Звичайно, старшого готували до появи братика: як тільки я дізналася, що вагітна, йому відразу почали говорити - от у тебе буде братик, ви разом гратиметеся, ти вже великий, а він буде маленький тощо. Тобто братика Мирослав чекав не як конкурента, а як друга і підопічного.
І ще. Не знаю, наскільки це правда, але мені колись порадили усіх діток хрестити в одній і тій же сорочечці і чепчику - тоді вони будуть любити одне одного. Я так і зробила: після хрещення старшого сорочечку заховала, і коли прийшов час хрестити молодшого, одягнула її. Їм уже 14 і 13, а вони жодного разу не билися, досі кожну цукерку навпіл ділять... Дончку я теж хрестила у тому ж одязі, хоч він уже і пожовк трохи... брати її пестять і розбалували куди більше, як ми з татом.

[Сеструлька]

Расскажите о своих радостях и трудностях те, у кого есть детки-погодки. Меня интересует абсолютно все. Как воспитать, чтоб не ревновал старший. Как совместить ГВ с беременностью. Как разобраться с кроваткой и если не получится отселить сына спать в своей кроватке, то что, спать с двумя? Как оставить ребенка без мамы на время родов и многое другое.

[Тарасовамама]

Так одразу на всі питання не відповім....
Привчайте старшого спати в окремому ліжечку вже зараз! Бо буде складно. У мене син якраз з року і трьох місяців спить в окремому ліжечку і в окремій кімнаті. Тепер діти не заважають один одному(менша спить у своєму ліжечку у нашій спальні).

[Сеструлька]

Тарасовамама, я его и так последнее время кладу туда спать, но посреди ночи он ко мне перелазит(кровать в притык стоит)тем более он же на ГВ и периодически за ночь желает подкрепиться. Засыпает только с грудью и никак иначе, разьве что в машине, или в коляске и то редко. Муж спать уложить никак не может, ему надо только мама с сисей.

[Тарасовамама]

на жаль, у такому питанні не допоможу. у мене старший на момент народження доні вже не грудний був і вночі взагалі не їв. вам, мабуть, треба чекати другу дитинуі годувати обох.... тоді вам важко буде з ним розлучитися і на пологи і післяпологовий період.....
та, власне, ще є час, не хвилюйтеся! впевнена мама - запорука спокою дітей

[Сеструлька]

Тарасовамама, да я вот и решила,что пусть все идет как идет, может сам откажется, по статистике беременные кормят грудью до 3,5 месяцев беременности. Тем более надо смотреть,чтоб тонуса матки не было. Короче беду решать проблемы по мере их появления.
А как ваш сынок отнесся к поялению сестрички, как вы его готовили и какая реакция была?

[Тарасовамама]

По-перше, ми розповідали йому, що скоро у нас буде ще одна дитинка, показували (на вулиці, по телевізору...) немовлят, і говорили, що скоро зявиться таке диво і у нас. потім, разом з татом розмовляли з животиком.
Справа в тому, що нам з маленькою одразу після народження довелося місяць бути у лікарні, тому весь цей місяць тато, бабулі, дідулі розповідали Тарасу про Христинку, він мені телефонував, запитував про маленьку, проїздив провідувати у лікарню. Потім ,коли ми приїхали додому, він уже знав, хто така Христинка, ми дали йому її роздивитися, помацати (звичайно, обережно). І взагалі ніколи не забороняли йому до малої торкатися ,тільки пояснювали ,як з нею треба поводитися.
Зараз, коли вона вже повзає, Тарас почав якось звертати на неї увагу, дає їй іграшки, забирає. я в процес не вмішуюся і ревнощів поки немає