[Щасливий татусь]

Ваша дитина росте і розвивається! Вже сама пішки ходить. Все прекрасно. Але до досягнення дитиною трьох річного віку ще так довго чекати. А вже так хочеться на роботу. Бо вдома вже не сила сидіти! Саме такі відчуття у моєї дружини. Вона страшенно хоче на роботу, водночас не хоче відпускати від себе донечку!
А як у Вас?

[zajka]

Якщо робота дозволяє, можна спробувати працювати неповний робочий день. Звичайно, потрібно ще комусь залишатися з дитинкою на цей час. Мені здається, добре ще тим, хто може працювати вдома. Але важко розмежувати час для роботи і для всього іншого.
Я пішла на роботу вперше як Миросьці було 7 місяців. Але я працюю в навчальному закладі, тож пішла на пару- через півтори-дві години повернулася. Цього року теж взяла невелике навантаження, щоб не розслаблятися і не відставати від життя. Бо навіть пробувши кілька місяців вдома, відчула, що забуваю слова, професійні терміни...важкувато було спочатку. Тим більше у мене світ повністю змінився, з"явився новий центр життя , а на роботі, виявляється, ніхто й не підозрює, що я живу в іншому світі: годування, ігри, прогулянки в парку, перші кроки, перші слова.... ;)

[Татусечка]

Я після народження Натюші вийшла через 11 місяців. Найняла няню. Чудову жінку ми й досі з нею товаришуємо бо багато чого пережили разом.
От зараз не даже хочеться. Мене і дома не погано годують...Та потрібно. Та ні я всеж таки трішки хочу, но на пару днів , а так не буваю... Чому???

[Маша]

Від роботи відпочити ще хочеться, але за колективом скучаю СТРАШЕННО!
Ще дуже переживаю за те, що втрачаю кваліфікацію. Коли вийду на роботу, то напевне нічого не буду пам'ятати.
В декретну відпустку з відділу зі мною майже одночасно пішла колега і вона планує вийти ще до року, а у мене немає такої можливості. З іншого боку, коли ще у нас буде така можливість подивитися як ростуть наші дітки. А також плануємо через два роки ще одне дитятко, так що якщо все буде добре, то я тут надовго.

[Осока]

И меня терзают противоречия! В дитсадок нам ще рано, а як подумаю, що моє щастя треба віддати якійсь тьоті, серце болить. Зараз Даня сміється як я, сердиться як я, повторює мої міміку та жести, і вже деякі слова. Ми розуміємо один одного без слів. А якщо буде няня, то він вбере в себе її життєвий досвід, погляди, звички, її, а не мої! Жах! А з іншої сторони, потреба в активізації життя дуже велика! Є прагнення, потреба бути соціально успішною , та й гроші заробляти хочеться! А сьогодні, під враженням від розповіді товаришки про співбесіди при влаштуванні на роботу, подумала, що коли вийду на роботу, з якою тугою буду згадувати про прогулянки з сином, і що голова була забита не роботою, а такими важливими справами як догляд за сином!

[Яблучко]

Я поки що працюю вдома, теж не хочеться віддавати дитятко чужій тьоті, але й на роботу хочеться бо вже втомилася від сидіння вдома.

[Sophy]

А я працювала майже до пологів. Не хотілося залишати роботу. Думала, що довго в декреті не витримаю, хоча чоловік відразу поставив умову (ніякої роботи мінімум 2 роки). А тепер я до 3-х точно не планую працювати, хібащо дома. Я ревнива дуже , непереживу, що мій синуля до якоїсь чужої тьотки потягнеться і потім розповідатиме: а ми там-то гуляли, а ми то-то робили... Бррр Думати навіть не хочеться. Тому буду сидіти дома скільки треба буде :)

[Щасливий татусь]

Що ж приділятя дитині увагу до трьох років то дуже добре! І тут я з вами погоджуюся на всі сто! Але бентежить мене тільки одне. Ваша ревнивість уже зараз до ймовірної нані, що потім переростає у ревнивість дитини до невістки. Ой скільки таких випадків знаю, причому деякі зних не надто добре закінчуюються! Може з цим уже зараз треба боротися?

[Татусечка]

Щасливий татусь (21.2.2008, 8:04) писав:

Що ж приділятя дитині увагу до трьох років то дуже добре! І тут я з вами погоджуюся на всі сто! Але бентежить мене тільки одне. Ваша ревнивість уже зараз до ймовірної нані, що потім переростає у ревнивість дитини до невістки. Ой скільки таких випадків знаю, причому деякі зних не надто добре закінчуюються! Може з цим уже зараз треба боротися?

Цілком і повністю з вами згодна, Щасливий татусю. Я це бачу по своїм діткам. Вийшла на роботу коли старшій не було щей року і вона нормально і обьєктивно все сприймаю. Майже не було ревності до народження сестрички (Період їх адаптації тривав 3 дні). Зате менша вже настільки звикла до моєї присутності, що ревнує мене до усіх. Мої речі або те що я купувала не має права брати ніхто навіть папа. Вона закатує такий скандал. Полож це мої мамульки і все. Старшій не дозволяє навіть підійти до мене. Дрочиться з неї, мовляв, мамулька моя не твоя. Та плаче від обіди. Я намагаюсь приділяти увагу обом однаково та Ліза відчуває свою перевагу і дразниться всеодно. Іди в садочок я буду сяма з мамою...

[Яблучко]

Щасливий татусь (21.2.2008, 8:04) писав:

Що ж приділятя дитині увагу до трьох років то дуже добре! І тут я з вами погоджуюся на всі сто! Але бентежить мене тільки одне. Ваша ревнивість уже зараз до ймовірної нані, що потім переростає у ревнивість дитини до невістки. Ой скільки таких випадків знаю, причому деякі зних не надто добре закінчуюються! Може з цим уже зараз треба боротися?

А до чого тут няня та невістка, ото вже вам наснилося. Няня це чужа людина яку я не зможу контролювати, а дитина ще мала щоб це робити. А невістка чи зять це вже дорослі люди яких свідомо обиратимуть наші діти.

[Щасливий татусь]

Яблучко (21.2.2008, 9:15) писав:

А до чого тут няня та невістка, ото вже вам наснилося. Няня це чужа людина яку я не зможу контролювати, а дитина ще мала щоб це робити. А невістка чи зять це вже дорослі люди яких свідомо обиратимуть наші діти.

До вашого відома я вже від 6 не сплю. Постійно так!
Тепер про інше. Так зять то дорослий і невістка також. тільки для вас, як для вас ваша дитина найкраща і ви (я не конкретоно про вас а про багатьох мама )не можете відразу віддати дитину комусь іншому, щоб хтось інший про нього неї піклувався і щоб він в першу чергу піклувався цікавився не про маму, а про жінку чоловіка, а потім про вас. Тай саме усвідомлення як це він вона без вас проживе? Пропаде біднятко.!
Тому кажу, що маю кілька прикладів, коли так батьки думають, а відповідно роблять бугато дурниць які заважать нормально жити молодому подружжю!!

[Яблучко]

Щасливий татусь (21.2.2008, 9:43) писав:

До вашого відома я вже від 6 не сплю. Постійно так!
Тепер про інше. Так зять то дорослий і невістка також. тільки для вас, як для вас ваша дитина найкраща і ви (я не конкретоно про вас а про багатьох мама )не можете відразу віддати дитину комусь іншому, щоб хтось інший про нього неї піклувався і щоб він в першу чергу піклувався цікавився не про маму, а про жінку чоловіка, а потім про вас. Тай саме усвідомлення як це він вона без вас проживе? Пропаде біднятко.!
Тому кажу, що маю кілька прикладів, коли так батьки думають, а відповідно роблять бугато дурниць які заважать нормально жити молодому подружжю!!

Всеодно не бачу звязку між роботою нянею та невісткою. Це як вася пішов в пальто, а коля в бібліотеку. Якщо батьки дурні і роблять дурниці, то як це повязано з роботою мами

[Lara!]

Татусю, я теж не бачу зв'язку між страхом перед нянею і ревнощами до мабутнього подружнього вибору дитини. Дитина беззахисна перед чужою, можливо, байдужою людиною. Ніхто і ніколи не гарантуватиме мені, що няня дійсно за моєї відсутності на 100 відсотків виконує свої обов'язки. Власне тому я не довірю няні свою дитинку, але це не ознака мого майбутнього неприйняття зятя. І навіть те, що я не хочу, щоб зростання моєї дитини проходило на очах у чужої тьоті, а не під моїм крильцем не означає, що всі майбутні кавалери моєї дочки будуть безжально забраковані.

[Sophy]

Яблучко (21.2.2008, 9:15) писав:

А до чого тут няня та невістка, ото вже вам наснилося. Няня це чужа людина яку я не зможу контролювати, а дитина ще мала щоб це робити. А невістка чи зять це вже дорослі люди яких свідомо обиратимуть наші діти.

Цілком погоджуюсь. Любов до дитини не може ламати їй життя. Я просто хочу брати участь у його зростанні, а не подарувати цю участь комусь іншому.

А ще я вважаю, що маю його виховати сама, щоб він вважав мене авторитетом, а не когось іншого, і якщо я йому у 10 років скажу, що паління - це погано, то він слухатиме мене, а не зграйку на вулиці, що краде гроші у батьків на цигарки і каже як то кльово покурити.

[Щасливий татусь]

Я ревнива дуже , непереживу, що мій синуля до якоїсь чужої тьотки потягнеться і потім розповідатиме: а ми там-то гуляли, а ми то-то робили... Бррр Думати навіть не хочеться. Тому буду сидіти дома скільки треба буде.

Ось власне це мене і понукало написати це повідомлення про ревність. Подібгна ситуація може виникнути і в майбутньому в мами щодо зятя чи невістки. Бо знову буде важко пережити, що хтосьтам з кимось там щосьтам а не з мамою...

[Осока]

Звичайно, ревнувати до невістки буду! Ще б пак! Але знаю, що з повагою сприйму вибір сина. Думаю, в мене хватить розуму і власного життєвого досвіду, щоб не довести це до крайнощів. І зроблю, поки він ще не женився, все, щоб дитина мене поважала. До речі, десь читала, що діти у більш старшому віці, 10-12 років, дуже хочуть, щоб їх мами були не домогосподарками, а соціально успішними, поважними у суспільстві. І в очах дитини мама, яка працює має більший авторитет, ніж та, яка "нічого не робить і сидить дома".
Sophу, щодо паління у 10 років, то хочу поділитись досвідом, що ми за сараєм на трьох перший раз курили Біломор у 6 років, правда, нікому не сподобалось:) Все рівно палити буде, все рівно слухати вулицю буде, важливіше, щоб мав свій міцний внутрішній стержень, щоб його не зламала ні вулиця, ні погані дівчата з хлопцями, ні, сторонь Боже, наркотики :(

[Оленка]

Я хочу на роботу! Хочу щодня бути у суспільстві дорослих людей, хочу отримувати матеріальний дохід, хочу робити ще щось, крім домашніх турбот. Але справа у тому, що на ту роботу, де я працювала я йти не хочу, потрібно шукати щось нове, щоб було до душі. Я вже певний час у пошуках.
Тим більше, що донечку є з ким залишити, так як моя мама живе з нами. Вона у мене супер. Вона гляділа мою старшу донечку з 2 міс. віку, Я тоді залишала її по тижднях, так як була ще студенткою.
Я з легкістю оставлю дітей з нею, хоча кожну хвилину буду думати про них, як вони без мене.

[Щасливий татусь]

Оленка (18.3.2008, 10:43) писав:

Я хочу на роботу! Хочу щодня бути у суспільстві дорослих людей, хочу отримувати матеріальний дохід, хочу робити ще щось, крім домашніх турбот. Але справа у тому, що на ту роботу, де я працювала я йти не хочу, потрібно шукати щось нове, щоб було до душі. Я вже певний час у пошуках.
Тим більше, що донечку є з ким залишити, так як моя мама живе з нами. Вона у мене супер. Вона гляділа мою старшу донечку з 2 міс. віку, Я тоді залишала її по тижднях, так як була ще студенткою.
Я з легкістю оставлю дітей з нею, хоча кожну хвилину буду думати про них, як вони без мене.

То мабуть кожна так мама переживає за свою дитину! Батькам (про чоловіків) у цьому плані набагато легше!

[Time Out]

А я то хочу на роботу, до людей, до різноманітності, то зовсім не хочу покидати манюську. Він такий кумедний стає, такий смішний, і розуміє щось там, і погратися можна, і книжечку почитати. Іноді подумаю, так не хочеться покидати це сонечко на чужих людей у садочку. Хочу бути завжди разом, радіти новим умінням, виправляти шкоду...
Отака мама. ;)

[Кравчоля]

Мені, звичайно, рано ще. Я ніколи не думала, що захочу на роботу до своїх "вреднюків" в школу. Але хотілося б (хоч знаю, що через місяць буду нити знову, що не витримую). Але я, коли покидаю дитину на когось навіть на годинку, зразу перживаю, що там і як без мене. Так совість гризе... Тим більше, що якби то робота тільки в робочий час, а то й вдома зошити, конспекти до півночі...