І направо та наліво трандичать ніззя.
Я і себе почала ловити на думці, що збираюся казати не можна при будь якій нагоді.
У дитсадочку нас вчили: на одне не можна треба дати дитині 10 можна.
Цим словом треба позначати лише дійсно важливі ситуації. У нас же виходить, що ми говоримо не можна саме тоді, коли дитина проявляє допитливість, зацікавлена чимось. І не можна починає позначати не небезпеку, а щось цікаве, що мама не хоче дати.
Я почала вчитися обходитися без не можна
Пробую замінювати його іншими словами, наприклад, тобі ще треба підрости, ще рано, тобі це зараз не потрібно, не треба цього робити.
Може у когось є подібний досвід виховання?
Повідомлення відредаговано Ясна: 02 вересень 2009 - 10:24

Допомога

































- 




