[orestyk]

Мене дуже цікавить ваша думка про дітей від перших шлюбів,так як в мого чоловіка є донька,яка мене не сприймає і також нашого сина,їй 20 років чоловік розлучився коли їй було 3 рочки,вона з мамою проживає за кордоном,та коли сюди приїзжає то незнаєш що чекати,то вимагає батьківської любові,то ображає його ,то гроші хоче .Я не маю нічого проти їх спілкування та чоловік хоче шоб всі зустрічі приходили в моїй присутності,а мені не хочеться це бачити,хай гуляють десь за межами нашого дому,а він хоче шоб в нас ідилія була,приїзди 1 раз на рік,от завтра вони домовились шо зустрінуться і я вже3 години чоловіку доказую що я там лишня,бо не хочу цього

[Barbarris Vulgais]

Я вас так розумію!! "Ваша" на рік старша, а проблеми однакові...
Спробуйте знайти у тих зустрічах щось позитивне для себе, бо інакше наражаєтесь на проблемні розмови з чоловіком...або трохи побути і відпроситись згодм у них по своїх справах.

[Mysterious]

А яке відношення тема має до розділу питання до адміністрації форуму?

[orestyk]

справа в тому шо чоловік сам не хоче йти ,а я з ним не хочу,він ображений шо вона з ним спілкується раз в рік і тільки шоб шось скористати,а давати він їй нічого не хоче,запутано все,я його підштовхую шо це його обовязок,а саму аж тіпає від одної думки що будуть разом гуляти,раніше приїзжала до нас додому,а тепер сказала шо хоче бачити його.Він образився і не хоче взагалі йти,а я переконую що треба,може вона просто хоче з ним побути сама,бо постійно з нами

Користувач подумав і додав через 1 хв.:

Ірина І (23.8.2009, 23:31) писав:

А яке відношення тема має до розділу питання до адміністрації форуму?

не там створила треба її перенести,я вже попросила про це

[Barbarris Vulgais]

Знаєте, мені здається вам не треба тиснути на ситуацію і чоловіка. Це його донька і тільки він може розрулити їхні спільні відносини. Єдине, коли її ставлення буде погано впливати на вашу сім'ю і клімат у ній, отоді можна активно-поволі втручатись.
Я зареклась говорити з чоловіком про його доньку, все ж таки це його кровинка і йому важко усвідомлювати, що час на виховання 19-річної жінки втрачено. Так, певно, і вашому. Єдине, що я намагаюсь контролювати, це питання грошей і їхнє вимагання, бо, вибачайте, доросла уже і заробляє на себе сама.
Може, просто вартує підвести його до думки, що, певно, його донька хоче з ним чимось таким поділись, що не обов'язково вам чути і знати.

[-=Чуча=-]

Привіт. У мого чоловіка теж є дитина від колишньої "дружини" (розписані вони небули, просто жили разом). Милий синочок - Діма. Йому 5 рочків. Стосунки у нас складаються вроді непогані, поки невмішується його колишня. Тобто, якщо вона незнає, що ми приїжаємо, то Діма спілкується зі мною нормально. Граємось разом, читаємо, гуляємо. На прогулянці зриває мені квіточки . Говорить, що я йому подобаюсь і т д. Але ,як тільки вона діхнається, що ми маємо приїхати на вихдіні, то дитину як підміняють. Майже неспілкується зі мною, а коли бачить, що чоловік мене обіймає, або просто проявляє увагу малий відразу намагається переключити всю увагу на себе. Такі висновки зроблені не з однієї ситуації. Таке відбувається постійно. Я знаю, що колишня непросто недолюблює чоловіка, вона його "ненавидить" (так часто говорить Діма), та і вона всім знайомим таке розказує. Аліменти чоловік сплачує (не через суд, тобто неофіційно). Він платить більше ніж було б по-закону. А їй все мало і мало. То якісь смс висилає, то в інтернеті повідомленнями дістає. Я уже трохи звиклась за рік з цим, а на початку було дужееее складно.

orestyk Що порадти незнаю, бо ситуації різні. Але я вас підтримую , і трішки розумію. Мені теж складно, коли відчуваю від малого негативні емоцію в свою сторону. Ми з чоловіком нераз про це говорили, і я говорила що небуду з ним їздити. Але він попросив, і я поступилась...

[orestyk]

Я думаю шо його перша дочка мене не сприймає і малого теж,вона ревнує,заздрить шо в тата є сімя,а вони з мамою одні(це мама подала на розлучення),їй не цікаво навіть побачити братика,бо вона хоче бути однією і єдиною,мене наче хтось розриває на частини,чоловік не хоче йти бо не має про що говорити з нею,вони вже 10 років за кордоном живуть,я думаю якшо хоче бачити батька то повинна сприймати і його сімю

[-=Чуча=-]

Я з вами згідна. Напевне треба було б, щоб їй мама це пояснила(коли вона ще була молодшою).
Його син, теж проявляє такі емоції. Але він ще малий, і в цьому винувата його мама. Вона постійно настроює проти чоловіка і мене. Розказує малому, що тато його нелюбить, що в нього тепер є Маша(тобто я ), що він їх покинув (розійшлись вони ще за рік до мене). І коли вони розходились, її цікавило тільки що він їй залишить з меблів, і сума грошей яку він їй буде переводити, і аж ніяк не те, які у нього будуть стосунки із сином.
А ще Діма цього разу видав новину нам "Тату, у тебе є дружина. А от у мами є мужик" :D Думаю не без її підсказок :)

[pacis]

У мене чудові стосунки з сином чоловіка. Я дуже вдячна його мамі, що вона взагалі дитині ніяк не коментує чоловікові нові відносини. Він (синочок чоловіка) здається мене любить :) Постійно питається у чоловіка про мене, приносить мені мультики з дому, ми разом граємось. Швидше, у мене є якісь комплекси через це. Бо я розумію, що я йому не мама, і тому обмежую себе в прояві почуттів. З малою він не дуже бавиться, але коляску із задоволенням везе, завжди просить. Единий момент був, коли йому сказали вдома, що Маруся йому "не зовсім рідна" сестра. Тоді чоловік сказав "зовсім рідной сестри у тебе вже ніколи не буде".

[orestyk]

це добре шо у вас чудові відносини,може просто діти малі ще,а "наша"доця має 20 років,самостійна ,працює і напевно від мами залежить її відношення ,чоловік від мене на 17 років старший,тому я ревную його до таких зустрічей,от сьогодні він прочекав півдня і вона не подзвонила,йому можливо боляче хоч він каже шо це накраще ,менше проблем

[Soveniatko]

Я бачу ситуацію трохи з іншого боку, а була в ролі "такої " дочки. Батьки розлучились, коли мені було років 13-14. Причому до того і не сварились і розмов таких не виникало, чудова сім"я ... Я це дуже важко переживало, видно ше накладався перехідний період, я і про самогубство думалаі ше купу всякої фігні в голову лізло. З лікарень не вилазила гастріт, страшні головні болі, потім різко впав зір, а за деякий час повернувся без ніяких на то причин... А ше можливо тому, шо батька дуже любила. Змамою не маю спогадів, щоб ми там чимось займались, а все з батьком, модельки майструєм, велосипед ремонтуємо, клітку для кролика робим, просто багатогодинне тиняння Львовом, знає відповіді на всі питання і т.д....
Тому коли одного разу я приїхала, а батько сказав, що він живе з іншою жінкою... це був трохи шок, хоч я старалась тримати себе в руках : " я доросла, я все повинна розуміти... і т.д", але насправді я просто не втрачала надію, шо вони назад зійдуця, і навіть зара її ше не втратила.
Пару раз я в них жила по тижню, в неї ше дочка була на рік молодша за мене. Було трохи важкувато спочатку, але потім якось більш-менш наладилось. Я старалась, шоб від мене не було ніякої мороки, поводилась чемно все допомогала по дому, коли доня валялась задерши ноги. Але потім виявилось, шо тажінка жалілась, як це жахливо, шо я приїзжаю, шо доводиця мене годувати, шей чоловік (мій батько) весь час хоче мені шось купити... Було неприємно, але про це ми дізнались пізніше, коли вона переїхала до бітьків десь на південь, а батько не захотів з нею їхати.
Друга була ше молодша, я вже тоді пішла вчитись, теж наче нормальна, вона мене фарбувала, я їй робила манікюр, разим дивились комедії і ставилась до мене зовсім не погано, поки знову ж таки не заходила мова про гроші... Притому, шо вона не працювала, а тільки тим і займалась, шо тринькала батькові гроші, бо він в той час непогано заробляв. І коли я просила, а це було не так вже й часто, то батькові приходилось крадьма там мені шось вділяти, бо інакше б його чекав шкандаль.
Третя :D була ше молодша :D майже моїх років. Вона була мабуть сама прикольніша. Але я вже і не потребувала тоді від батька ніякої допомоги, хоч і сильно подружитись ми теж не встигли, бо я вже жила з своїм майбутнім чоловіком, і бачились ми не настільки часто.
Так, шо спробуйте ше подивитись на цю ситуацію з іншого боку, і дуже шкода тих дітей які потрапляють під розборки батьків...я дуже буду старатись, щоб з моєю родиною такого не сталось, бо це справді дуже боляче для дітей.
А з мамою батько в чудових стосунках, вони вітаюця зі святами і ДН, питають мене хто як поживає, ніколи ніхто не пробував мене настроїти проти іншого, а навпвки. Та і з іншими жінками бітько теж нормально розійшовся :D , час від часу бачиться ( крім першої)

[Nirvana]

А я з сином чоловіка від першого шлюбу майже не спілкуюсь, як і він, в принципі. Його мама дуже рідко відпускає, і те в гості до дідуся і бабусі - чолвоікових батьків. Спочатку дивно було, що чоловік такий до сина байдужий, але це була не бажана дитина і т. д. До нашого малюка, слава Богу, зовсім інше ставлення!!!

[Natalya2009_]

В мене чоловік має сина від першої жінки.відносини в мене з ним нормальні коли бачимось то він нормально і спілкується зі мною,і ставиться.але чоловік з ним рідко бачиться,малого мамаша непускає,а як пускає то з скандалом, і все що можна поганого сказати на нас вона говорить малому.він вже певно пів рку його небачить.я цю тему нечіпаю.бачу що болюча,і він цю тему теж не піднімає.так і живем з цим. :)

[Ada]

В кожного своя історія. А в мене така: В чоловіка від першого шлюбу є дочка, він її любить страшенно. Я з нею не спілкуюсь. Їй 7років. Вона звонить до батька по 20 разів на день, він тоді вибігає з кімнати щоб я не чула їхньої розмови. Возить її до школи і забирає звідти,ходить з нею по гостях,гроші на неї течуть рікою. Це все робиться так щоб я не знала, але завжди знайдуться добрі люди... У нас дітей немає. Я по лікарнях уже 4 роки. Чоловік мене не підримує зовсім, йому досить малої. В домі тема дітей-табу. У мене сльози не висихають, а він робить вигляд ,що не бачить. Останні пів року почав випивати. Що робити далі я не знаю. У мене почали здавати нерви.Коли мала звонить я починаю бити посуд і плачу. Коли іде до неї- мрію про розвід. Як з ним жити далі? Будь-ласка порадьте щось, я в повному відчаї

[сімейка]

я тут в ролі дочки покинутої.варто задуматись чи потрібно дитині дружити з новою мамою.я наприклад не відчувала ненависті але як можна йти на контакт з тьотьою яка розбила сімю.можливо в вас було не так.

[Елла]

Ada Дуже важко радити, бо чужі стосунки - темний ліс. Але я вважаю, що найкращим варіантом буде змінити своє ставлення до цієї ситуації. Найперше, подружіться з донькою чоловіка (це може бути не легко як для Вас ,так і для дитини). Але від цього Ви тільки виграєте, бо дівчинка не винна, що вона є на світі, а батьки не живуть разом. Крім того, ставши подругами, Ви завжди будете в курсі всіх справ, а то й в центрі подій. І чоловік стане уважніший, може, й випивати перестане, почне Вас поважати за Вашу мудрість і розуміння. Сварок і сліз поменшає - це точно. А там, Господь змилосердиться над Вами і пошле спільну дитинку, тільки примиріться з донькою чоловіка і своя сім"я зміцніє!!!
Нехай щастить!!!

[Ada]

Подружитись у нас не вийде. По-перше її мама цього не дозволить,по-друге мій чоловік,по-третє вона мене вже обзиває нехорошими словами, по-четверте мені цього не треба. Її мамаша сказала, якщо я наближусь до малої буде великий скандал і дитину він більше не побачить. Та і яка дружба може бути,коли вона мене бісить?

[Ada]

сімейка (11.7.2010, 1:17) писав:

я тут в ролі дочки покинутої.варто задуматись чи потрібно дитині дружити з новою мамою.я наприклад не відчувала ненависті але як можна йти на контакт з тьотьою яка розбила сімю.можливо в вас було не так.

Сім"ю я не розбивала.Ми познайомились через рік після їхнього розводу. Дружити з малою я не зможу і не хочу.Раніше сприймала все нормально.Постійно купляла їй подарки, підтримувала чоловіка, ходила на двоники, а зараз переклинило. Неможу навіть про неї чути

[oksy]

Не мені вас вчити,думаю що ваш чоловік відчуває ту ненавість до його дитини,від цього всі проблеми.Мені таких дітей, в яких батьки розійшлися,дуже шкода, вам треба змиритись , що дітям батьки потрібні протягом всього життя ,а в 7річному віці тим більше.Ваш чоловік хороший батько,колись таким він буде і для вашої спільної дитини.

[Ada]

Я розумію, що так не можна. Розумію, що нічого не зміню і не поверну. Можу поставити себе на місце дитини, як їй хочеться,щоб батько був поруч,розумію чоловіка. Але не можу побороти свої почуття неприязні. Може звернутись до психолога? Можливо так проявляється відчай, що немає своїх дітей? Я не в силі сама розібратись ,порадьте у когось було щось схоже?