Фахiвцi вважають, що кiлькiсть рiзних сортів кави на земнiй кулi переважає тисячу. Залежно вiд своїх якостей кожний сорт використовується iнакше. Левова частка всiх сортiв складається iз зерен одного виду кави аравiйської, або арабiки. Вже у нашому столiттi був виявлений ще один вид кави, що отримав визнання. Це робуста. Є й iншi види, але з рiзних причин вони не набули визнання (наприклад, лiберика маловрожайна комерцiйного попиту не має).
Дерева робусти уперше були виявленi в Заїрi (ранiше Бельгiйське Конго) дикорослими i почали культивуватися на початку XX ст. Дерева цього виду кави ростуть на невеликих висотах i плодоносять вже через два-три роки, а не через п'ять, як арабiка. Робуста стiйка до захворювань i холоду. Непримхливiсть зробила цей вид кави популярним серед виробникiв. Там, де гине арабiка, саджають робусту.
Кращi сорти робусти вирощують на Мадагаскарi i в Гвiнеї. У цього виду кави короткi, округлої форми зерна, якi при обсмажуваннi сильно темнiють. Напiй з робусти вiдрiзняється гострим, гiрким смаком i мiстить багато кофеїну. Напiй з арабiки бiльш м'який i ароматний. Неважко здогадатися, як складають сумiшi за різних видів кави. Зерна робусти надають кавi красивий колiр та мiцнiсть, а зерна арабiки - аромат i приємний тонкий смак. Щоб букет отримав бажаний смаковий вiдтiнок, залишається додати невелику кiлькiсть зерен iнших сортiв.
Отже, iснує ботанiчна класифiкацiя видів кави: арабiка, робуста, лiберика. Є й комерцiйна класифiкацiя: бразильська кава (кава арабiка, вирощена в Бразилiї), мiлдс-арабiка з будь-якої iншої країни, робуста.
Бiльш поширеною класифiкацiєю видів кави є географiчна. Каву називають за iменем мiсцевостi, де вона вирощена, або порту вивозу. Однак подiбна назва ще мало про що говорить. Партiї кави навiть з однiєї провiнцiї можуть значно вiдрiзнятися. До того ж один i той же ж сорт кави можна по-рiзному обсмажити i розмолоти. Експертнi органiзацiї країн-виробникiв кави стараються, забезпечити пiдтримання певного стандарту. У цьому заслуга експертiв i дегустаторiв.
Головним постачальником кави на свiтовий ринок є Бразилiя. П'ята частина всiх земель, що обробляються у цiй країнi, зайнята пiд кавовi плантацiї. Жодна iнша держава не може конкурувати з нею за кiлькiстю кави, що продукується. Бразильська кава дуже високої якостi.
Однак вислiв "бразильська кава" - це майже нiчого не означає. У цiй величезнiй країнi з її розмаїттям умов iснує безлiч видів кави. Усi мiсцевi сорти - арабiка, i майже вся ця кава готується сухим методом. Близько половини усiєї бразильської кави поступає на ринок пiд загальною назвою сантос (вiд порту Сантус, звiдки ця кава вивозиться у всi країни свiту). Кращий рiзновид - бурбон сантос.
Формунням сумiшей бразильським фахiвцям вдається з року в рiк стабiльно витримувати властивостi цiєї кави. У великiй кiлькостi в Бразiлiї виробляють також сорти мiнас i парана (так називаються два штати цiєї країни). Iснують й iншi сорти бразильської кави, але вони менш популярнi. Наприклад, сорт рiо, якому властива груба гострота i лiкарський запах, спричинений йодом, що мiститься в ґрунтi. Подiбний букет подобається далеко не всiм.
Високу репутацiю у всьому свiтi має колумбiйська кава виду арабiка мокрої обробки. Сорти, що експортуються, вiдрiзняються приємним, м'яким, багатим смаком, тонким ароматом, хорошою кислотнiстю. Основна класифiкацiя колумбiйських видів кави здiйснються за назвою мiсцевостей, у яких вони виробляються: медельїн, вiрменiя, манi-салес (скорочено цi три сорти називають мам) та iн. Перед вiдправкою споживачам каву сортують за розмiром, що, правда, далеко не завжди вiдповiдає якiсним показникам. Вищий сорт з найбiльшими зернами називається сюпремо. Пiсля вiдбору експортних розмiрiв залишається вид кави пiд назвою пасилла, вона йде на внутрiшнє споживання.
Цiниться на свiтовому ринку кава з Коста-Рiки - промита арабiка. Її кращi сорти вирощують на центральному плато - довкола мiста Сан-Хосе. Класифiкацiя: пасифiк, атлантик. Якiсть кави багато в чому залежить вiд висоти мiсцевостi, де її вирощують. У Коста-Рiка прийнято вiдбирати каву за категорiями: європейська - великi зерна ручного сортування, американська - великi i малi зерна машинного сортування.
Домiнiканська Республiка постачає каву, вiдомий пiд назвою сан-домiнго - арабiку мокрої i сухої обробки. Зерно дрiбне, але напiй виходить смачним i ароматним. У Еквадорi розташованi найвищi високогiрнi плантацiї арабiки в свiтi (вище 2700 м над рiвнем моря). З цього виду кави виходить рiзкий напiй прекрасної консистенцiї. Переважно її використовуєть у сумiшах.
У Сальвадорi кава культивується на вулканiчних схилах центральної областi. Кава - арабiка мокрої обробки (тiльки 6% зазнає сухої обробки). Є рiзновиди, але загалом сальвадорська кава має хорошу кислотнiсть, м'який смак, хоч без яскравого аромату. Гватемала постачає на ринок промиту арабiку, яка, як i кава Коста-Рiки, класифiкується залежно вiд висоти плантацiй. Кава Гаїтi - арабiка мокрої i сухої обробки. Зазначимо, що кава Вест-Iндiї перевершує за якiстю каву, вирощену на тих же висотах у Центральнiй Америцi. Високогiрний вид каваивiдзначається хорошою мiцнiстю i кислотнiстю. Кава з Гаїтi м'яка, приємна на смак. Гаїтяни дуже сильно обсмажуюють зерна.
Чудова кава хона вирощується на Гавайських островах. Це вид кави з дуже багатим смаком, м'який, з особливими вiдтiнками i вiдмiнної консистенцiї. Нiжна, з прекрасним ароматом кава вирощується на Ямайцi. Знаменитим є вид кави блю монтань, але виробляєть його дуже мало (менше 50 т в рiк) i тому цiни на нього високi. Кава з Ямайки популярна в свiтi. На жаль, експерти вiдзначають, що кави з такою назвою поступає на ринок набагато бiльше, нiж її виготовляється в країнi.
У широких межах варiюється якiсть кави з Мексики, що визначається широким спектром умов вирощування. Усi сорти - промита арабiка. Кращий сорт - прима вошд. Кава з прекрасним букетом i тонкою кислотнiстю. Перуанська кава (промита арабiка) на свiтовому ринку з'явилася порiвняно недавно. Вона м'яка, з хорошою кислотнiстю, прекрасної мiцностi. Високо (нарiвнi з колумбiйською кавою) котується на свiтовому ринку венесуельська промита арабiка. Венесуельську каву часто маркують як маракайбо, за назвою порту вивозу. Смак цього виду кави багатий, тонкий, з винним присмаком i легкою кислотнiстю. На гiрських затiнених дiлянках кубинських провiнцiй Ольгин, Гранма, Сантьяго-де-Куба i Гуантанамо вирощують сорти кави, якi не поступаються своїми якостями кращим, знаменитим зразкам.
Три чвертi кави, що поступає на свiтовий ринок з Африки - це робуста. В основному цей вид кави з провiнцiї Амбрiз постачає Ангола. Ця кава нейтральна, але дуже мiцна i йде в сумiшi як наповнювач. Однак в Анголi вирощують i арабiку сортiв кондо i андуло, що дуже подiбнi до бразильського сантоса. У Бурундi культивують арабiку мокрої обробки - високої якостi, хорошої мiцностi i кислотностi зi специфiчним смаком. М'яку i приємну на смак каву вирощують на високих гiрських схилах i плато Камеруну. Приблизно 30% - це арабiка, усе iнше - робуста.
Аравійський вид кави почав свiй довгий шлях з Каффи - провiнцiї Ефiопiї. Там i тепер вирощують значну кiлькiсть кави. З ефiопських сортiв найбiльш вiдомi харрар i джимма (так називаються мiста, де вони виробляються). Харрар - сорт високого класу, який часто використовують у сумiшi з менш цiнними сортами. Кава з нього дуже мiцна, з високою, яскраво вираженою винною кислотнiстю i пiкантним ароматом. Iснують два рiзновиди: шотберрi i лонгберрi. Вище котується остання.
Уся кава Ефiопiї - арабiка сухої обробки. Хоч на вигляд сорти джимма i сидамо зовнi непривабливi - маленькi гострi зерна. Але вони додають напою неповторний, збудливий букет. Обидва види кави йдуть у сумiшi з колумбiйськими i яванськими. Мокко-стайл з Ефiопiї має багато рис всесвiтньо прославленого мокко, хоч йому i бракує тонкостi. Цей сорт може цiлком замiнити мокко там, де його немає. Нижчi за якiстю види дикорослої кави з Ефiопiї вивозять пiд загальною назвою "абiссiнська кава".
Кот-д'Iвуар постачає на ринок тiльки робусту. Кенiя - арабiку з м'яким делiкатним кислуватим присмаком, що нагадує колумбiйську. Кенiйська кава високо цiнують в Європi. Арабiка мокрої обробки з Руанди за мiцнiстю, ароматом, кислотнiстю котується на рiвнi кращих сортiв. Багатий на смак, м'який, соковитий з делiкатною кислотнiстю вид кави пiберрi вирощують на схилах Кiлiманджаро в Танзанiї. Прекраснi сорти арабiки виробляють в Заїрi, але у малiй кiлькостi. В основному там виробляють робусту. У Гвiнеї вирощують робусту сортiв гаморi, серпанку, iнеак. Метод обробки - сухий. Напiй з цих видів кави виходить мiцним, але смак i аромат у ньому вираженi мало.
У Азiї каву виробляють Йєменська Арабська Республiка, Iндiя, Iндонезiя, В'єтнам. Фахiвцi високо цiнять види кави, що вирощується в ЙАР. Саме звiдти походить мокко. Ця кава легендарна вже тому, що головним чином про нього можна тiльки почути або прочитати. Мокко - перший сорт кави, про який дiзналися європейцi. Тому в XVII-XVIII ст. навiть кава з Вест-Iндiї iменувалася мокко. Треба сказати, що природнi умови ЙАР i Гаїтi в основному схожi i кавовi дерева мали спiльних предкiв. Однак пролетiли роки, вiдмiнностi в грунтах i клiматi зробили свою справу, i зараз цi свиди кави вже сплутати не можна.
Мокко виготовляють в настiльки малих кiлькостях, що на ринок воно практично не поступає. З ЙАР вивозять прекрасну каву пiд загальною назвою ходейда. Вiн є сумiшшю кращих сортiв йеменської кави - матарi, хеймi, яффей, шаркi та iн. Якiсть ходейди оцiнюють дуже високо i її невеликi кiлькостi використовують для облагороджування менш цiнних сортiв.
Кава росте у гiрських районах ЙАР на висотах 800-2000 м. Плодоносять дерева на четвертий-п'ятий рiк. Найурожайнiший сорт бураї росте в провiнцiї Ходейда. Отримують 16-17 кг кавових зернен з дерева в рiк. Проте найкращим вважається сорт матарi, що вирощується бiля м.Санi. Зерна невеликi, шафранового забарвлення. Його називають "кава лордiв", оскiльки збирають його зовсiм мало, приблизно 100 т на рiк i коштує вiн дорого.
Йєменську каву збирають восени. З кошикiв її на три-чотири днi висипають сохнути на плоскi дахи будинкiв. Пiсля цього каву забирають у темне примiщення, щоб вона "увiбрала сонце". Потiм знову сушать на сонцi. Лущать каву жорнами, а потiм на великому, сплетеному з пальмового листя блюдi жiнки починають пiдкидати кавовi зерна так, щоб до країв зiбралося все смiття. Хвилеподiбними рухами все зайве вiддаляється з блюда, а чисте зерно зсипається в кошики. Далi вiдбувається ручне сортування i видалення внутрiшньої оболонки на механiчнiй вiялцi.
У Iндiї панує чай. Однак клiматичнi i грунтовi умови дають змогу успiшно вирощувати тут i різні види кави. Основним її виробником штат Майсур. Фахiвцi вiдносять цю каву до кращих сортiв. Вона має хороший аромат i характерний кислотний присмак. В Iндiї виготовляють переважно арабiку сухої i мокрої обробки, менше - робусту, проте культивують її щораз бiльше. Довгий час кава для Iндiї була другорядною культурою, але зараз стан змiнюється. Три чвертi арабiки з Iндiї класифiкується як плантейшен (промите зерно), а решта - арабiка сухої обробки черрi.
В'єтнамська арабiка загалом має досить високу якiсть. Починаючи з 1974 р. культивують унiкальний її рiзновид, що отримав високу оцiнку експертiв. Насiння цих дерев завезене з Куби i за допомогою кубинських спецiалiстiв адаптованi до умов мiсцевого клiмату. Пiд каву вiдведенi значнi площi на державних фермах провiнцiй Фуки i Дiнгзiао.
В Iндонезiї спочатку панувала арабiка, але плантацiї загинули внаслiдок захворювання дерев iржавчинним грибком. Не вдалася спроба розвести тут вид лiберика. 90% плантацiй займає робуста, завезена сюди з Конго, щоправда в нових умовах вона значно змiнила свої властивостi. Одним з перших постачальникiв кави був острiв Ява. Зараз там вирощують робусту, яка цiнується на свiтовому ринку, але вирощують її мало. Колись давно каву доводили до потрiбної кондицiї пiд час багатомiсячного шляху в Європу, за що капiтани кораблiв навiть отримували спецiальнi премiї.