[Time Out]

Одразу ж прошу модераторів перенести мене в тему, якщо вже така існує. Я переглянула форум - нічого схожого не знайшла. Але в нас активність росте, тем багато...

То ж прошу вашої поради.
Коли мав народитися Женя, Паші було 7 років. З підготовкою до народження братика проблем не були. 7 років - дитина величенька, розумнень, все розуміє. Тепер ми чекаємо на третю дитину. Паша вже давно знає, гладить пузик, розмовляє з ним, цікавиться дитиною і підготовкою до її народження.
А от що робити з Женею - не знаю. Як його підготувати? Він ще й сам не дуже великий, мамин синочок.
Дівчата у кого невелика різниця між дітьми, підкажіть, як вийти із ситуації, щоб підготувати Женю до народження дитинки за той час, що залишився. Наперед не готувала спеціально, бо чекати малій дитині 9 місяців дуже важко.

[lemchyk]

Супер мамаПашіЖені, що ви створили таку темку!!! Для мене ця проблемка nt; стала раптом :D актуальною Правда моєму малюку ще менше - зараз 1 рік і 2 місяці, а на момент народження меньшенької (так хочу дівчинку...) буде 1 і 8-9... Вже зараз він ревнує, коли беру малечу коліжанки... Ой... що буде...

[Veronika_S]

мамаПашіЖені, вибачте, що пишу))), досвіду немаю, але ревнощів неуникнути, відчуття ревнощів природне.

Ось дещо знайшла: :)

Текст, що розкривається

1. Ніколи не порівнюйте своїх дітей, лаючи одного ставити у приклад іншого. Так у дитини закладаються комплекси та невпевненість у своїх силах, а в іншій презирство слабшого.
2. Ревнощі. До певного віку всі діти - власники. Якщо ви відчуваєте, що старша дитина починає ревнувати або навіть ненавидіти братика чи сестричку, якщо її поведінка змінилась, вона стала замкнутою, вразливою, погано їсть - виправте ситуацію. Тільки не панікуйте. Наприклад коли молодший спить, або гуляє з бабусею чи дідусем, побудьте віч-на-віч зі старшим, обійміть його приголубте. Розкажіть йому, як ви його любите, як чекали його появу на світ, хвилювались. Перегляньте з дитиною її фото, разом пограйтесь. Словом, дайте відчути власну цінність.
3. Купуйте іграшки відповідно до віку і смаків, і перш ніж вручати, поясніть дітям, що машинка для старшого, а гра для молодшого. Якщо виникне конфлікт, нагадайте, про попередню згоду.

ох хочу теж доцю

[Коліжанка]

У нас коли мала народитися третя дитина, то я теж цим питанням переймалася. Ми багато з ними говорили про дитинку, про те, яка вона буде мала і безпомічна. Я їх сама питала, якою має бути хороша мама маленької дитинки, вони мені самі розповідали, що має цицею годувати, що має колисати дитину і т.д. Питала їх так, ніби радилася, а де дитина буде спати, може в вітальні? А вони мені розповідали, що треба щоб зі мною і т.д. Коли народилася мала, то син якось нормально сприйняв, а от доця інколи ревнує. Вона ж до цього часу була одна доця-красуня, а тут зявилася ще одна красуня. То я часто ніби говорю з найменшою, і кажу, щоб вона брала приклад зі старшої. А старшу інколи жартома на ручки беру і сюсюкаю як маленьку, вона ніби соромиться, але я бачу, що їй приємно. І взагалі постійно їм кажу, що коли ви маленькі були, то так само робили, як Олюся і історії кожний раз про них розповідаю з їхнього раннього дитинства. Бачу, що їм це приємно. Я коли обнімаю малу то кажу старшим, ви коли були малесенькі і сиділи в мами на ручках, то я ось так вас обнімала, так тулила і так з вами ромовляла...Ось так у нас..

[tusik]

А в нас старша чекала на появу сестрички з нетерпінням (різниця 8 років). Ми не знали, хто народиться, а вона хотіла тільки сестричку. Так і сталося, ревноців не було спочатку аж до появи Богдана. Тепер Мар*яна ревнує Богдана до Вероніки, каже, це мій братик! Вона обожнює свого Богдашика! І взагалі менша відноситься до нього краще, ніж старша. Коли він у ліжечку бавиться і починає вередувати, то принесе йому іграшок, розмовляє з ним, а як починає плакати, то приходить і кличе мене з кухні, щоб я заспокоїла його. А старша може в цей час тєлік гучніше зробити, бо їй бачте заважає плач Незнаю, чи це перехідний перілд почався, чи я впустила щось?!
Ми спеціально малу ніяк не підготовували до народження братика, лише розмовляли на цю тему частенько, вирішували питання зі спанням, бо вона спала поруч зі мною у своєму ліжечку. А з появою братика мала стала відразу дорослішою, самостійнішою :db:

[Time Out]

tusik (16.8.2009, 1:24) писав:

Ми спеціально малу ніяк не підготовували до народження братика, лише розмовляли на цю тему частенько, вирішували питання зі спанням, бо вона спала поруч зі мною у своєму ліжечку. А з появою братика мала стала відразу дорослішою, самостійнішою :db:

От і в мене така проблема. Женя любить спати біля мене, бо спочатку я його годувала, то й привчила спати поряд. бо так легше вночі годувати. Потім він звик до мене. Ще й зараз вночі шукає мене.
Пробую ставити ліжечко біля дивану. Ніби й поряд, але не разом. Йому це не сильно подобається.
А після енародження лялі, чує моє серце, що переселитися на фнше ліжко прийдеться чоловікові. Він хоч не плаче вночі і не шукає цицю.

[poiu]

Мене також хвилює таке питання, адже моїй дитині буде лише 1,4, і як пояснити такій крихітці що маленьке то не конкурент, а братик або сестричка уявлення не маю. В любому випадку більше уваги буде отримувати меншеньке, хоча я і буду старатися, але... Я вже зараз розказую що в мами в животику живе її братик чи сестричка, і що ще рік назад там жила вона, але то я говорю сама до себе бо їй з моїх слів хіба робиться дуже смішно.

[Сеструлька]

мамаПашіЖені, мы много рассказывали какой маленький братик будет, я часто говорила,что мы с ним вместе будем за ним ухаживать.давать ему часто сисю,чтоб он скорее вырос и они смогли вместе играть. Показывала на улице как старшие детки катают колясочки с младшими,как играют вместе. Еще рассказывала сказки типа "жили были папа мишка и мама, был у них один медвежонок,было ему скучно, в у других папы и мамы медведей было двое медвежат и они всегда могли играть. никогда не было им одиноко.... ". После рождения никогда не надо ни самим, ни родственникам особо восхищаться младшим. никаких чрезмерно сильных эмоций при старшем. И как можно больше внимания старшему.
на счет сна....у нас стоит придвинута его кровать к нашей.но и сейчас иногда перебирается ко мне ночью, это просто пережить надо.

[Time Out]

Дякую, Сеструлька. Мене якраз думка мам, у яких діти з невеликою різницею цікавить найбільше (хоча буду вдячна усім за хороші поради).
Про цицю розповідати буду пізніше, ба сам Женя вже, мабуть, і забув як гамав. Все-таки скоро 2 роки, як ми відмовилися від ГВ.
Прорвемся!

[Зірочка-Єва]

мамаПашіЖені, Все налагодиться не одразу ж, але налагодиться швидко. от побачите! Я так само дуже переживала з приводу відносин між дітками, адже якби ти не хотіла, молодшому уваги дістається більше (взяти тільки ГВ). В нас ревношів (по типу "Не люблю Яну, Ти її більше любиш, Яїї не хочу, Вона Погана) таким чином не проявлялися. Але були і такі казуси...
Я поклала Янусю на пелюшку без підгузника, вона крутилася і сповзла з клейонки, напісяла на диван. Євуся швиденько мені про цю аварію розказала. Я навіть не думала, що зроблю щось не так, сказала "Ах ти моя маленька, намочила діванчик, ну нічого мама посуше, добре, що доня гарно пісяє!!!" За декілька хвилин Єва кличе мене в спальню і каже "Мама, я теж попісяла на діван!" І дійсно, зробила спеціально!!!! величезну калюжу поверед дивану... Сварития не стала. хоча була зла, але пояснила, що так не треба чинити. Тепер 10 разів думаю, що сказати і як поступити.
І коли Єва іде в куток за провину, то і Яна "отримує по-памперсу". І приказую "Ви в мене одинакові, одна винувата, двоє будуть наказані" То Євуся тепер помічаю, теж задумується наперед, перш вчинити якусь шкоду.

[Leda]

мене це питання зараз теж бентежить. Доця звикла спати в ліжечку, присунутому до нашого. Хотіли привчити її спати в окремій кімнаті, зробили гарну дитячу, замовили двохярусне ліжко (бо в майбутньому дитяча на двох буде одна, нажаль) і намагаємось привчити малу спати в новому ліжку, бо ж у її маленькому ліжечку вже через два місяці спатиме манюня. Так доцік вдень спить без проблем а на ніч ну ніяк А коли розповідаю їй, що скоро матиме маленьку лялю-сестричку, яка зараз у мами в пузику, то недовірливо так дивиться як я погладжую свій животик, теж погладити може, а потім піднімає маєчку і розглядає свій, навряд чи ще розуміє.

[olia14]

А після народження лялі, чує моє серце, що переселитися на інше ліжко прийдеться чоловікові. Він хоч не плаче вночі і не шукає цицю.

Ну за що чоловіка так мучити :D , він і так поруч не буде, бо малеча між вами ляже, то щей з ліжка виселять...
В мене такий був вихід, була одна колисочка, на якій старшенька не спала, до роддому вона спала між нами в ліжку, хоч я вже також її не годувала, їй було спокійно і мені, так звикла до неї(та це, мабуть помилка так робити, кожному видніше...), та от, ми попросили в друзів ще одну колисочку і пояснили старшенькій, що це її колисочка, а то меньшої буде...от вона і заспокоїлась і почала спатки в своїй колисочці, тобто наша спальня це ліжко, а довкола нього дві колисочки. Меньша, правда ще не спала на ній-уже 2 роки! та стоїть вона саме для того, щоб вони знали що є їх дві. На початках важко було, та і дотепер..на сон одній цицю, а другій руку в колиску, але нічого, привикла. Старшенька потроху стає самостійніша, правда, коли хвора, ніколи не дозволить татку з її боку лежати, тільки мамі, і деколи, коли меньша протестує, вона їй емоційно пояснює: мама на двох!!!
Все буде добре, тільки потрібно запастись терпінням і фантазією, а вам ще й на трьох! Успіхів і здоровя багааато!!!

[Сеструлька]

моего терпения последнее время катастрофически не хватает! Влад постоянно Димку толкает,наступает, бьет,буцает, бадает и т.д.Машинок не дает ему вообще. Нервы мои - канаты.

[olia14]

Сеструлька, а хоче прикол, в мене тепер усе навпаки, дозахищалась з меньшою, тепер меньша бє старшеньку, та скручується в клубочок і плаче: мама-мама, поможи, Ладка волоссячко тягне чи кусає, то вже як меньшій захочеться, от так...правда так не завжди, я дожила до того часу, коли вони двоє так гарненько бавляться, зачісюють одна другу, вкладають спатки, ховаються від татка разом чи нападають на нього - вони ж одна армія! але бувають моменти не без того, та ми усі дерлись-сварились зі своїми братиками-сестричками і не залежить скільки років різниця була(в мене брат на 14 років старший за мене), завжди так було..

Я винесла одне правило, що трошки полегшує ті "дєльошкі"-їм потрібно купувати однаковісінькі речі починаючи від сочка(який ніколи не може бути один на двох) закінчуючи одягом(причому навіть не кількість, а деколи навіть колір платтячка має значення)...і так буде все життя(ну +,-це від вашого виховання залежить, так, не буде криків, бійок, та будуть внутрішні зітхання типу мама на весілля старшенької більше дала, а мені менше..), тому треба готуватись, намагатись вчити підтримувати їх одне одного, все-таки рідні кровинки, але це дуже важко і не обовязково те що ми даємо "на вхід" буде "на виході", та все ж не здаватись!.. Мудрості усім батькам і терпіння!

[daryna]

ми теж чекаємо на поповнення, різниця буде 2 роки... зараз віддали первістка в садочок, замовили йому диван-ліжко. Думаємо коляскуще одну купити...

Користувач подумав і додав через 7 хв.:
з самого початку вагітності розказуємо йому, що в нього буде сестричка, він підтримує розвому, що буде її люляти, що вона буде маленька....

Користувач подумав і додав через 7 хв.:
прийдеться детально вивчити цю тему форуму за декілька місяців...

[Mafija]

Дуже цікава тема!
Братика чи сестрички в нашої доні ще немає, але ми вже частенько про це задумуємось...Правда мене трішечки лякає думка про те, як я з ними буду справлятись . Тому хочу спитати матусь: А як Ви даєте собі раду з двома малечами (з невеликою різницею у віці)? Наприклад, як вкладаєте спатки (якщо сплять у різний час)? І все інше...

[olia14]

О, на ваше питання Mafija, можна цілу дисертацію написати, особливо щодо вкладання!!! Тепер у мене одни графік і то, поки не на щебечуться не заснуть і те, що я барєр між ними, їм не заважає...а що було 2 роки назад...навіть згадувати боюсь...були такі моменти, що думала старшеньку задушу...меньша плакала гірко-гірко, бо хотіла спатоньки, а та скакала над її головою і будила постійно, якщо вдавалось за якийсь мультик всадити, то через секунду прибігала і всеодно верещала, привертала увагу чим більше просила тихенько, тим голосніше старшенька кричала.., тільки на руки меньшу і та теж хоче, тільки ляжеш годувати, а тій потрібно терміново між нами лягти..короче словами це не передати, але зараз уже любуюсь і думаю: недаремно те все витерпіла...

[Galusik]

В нас різниця більша. Павлик вже все розуміє, але тим не менше проскакують питання:
- Мам, а ти мене любиш?
- Так, синочку, люблю.
- А ти мене дуже любиш?
- Дуже-предуже люблю
- А кого ти більше любиш, мене чи Дмитрика?
- Я вас люблю однаково, тільки тебе на цілих шість років довше.
То вже сидить такий довольний-довольний

[Soveniatko]

olia14 (4.11.2009, 21:01) писав:

О, на ваше питання Mafija, можна цілу дисертацію написати, особливо щодо вкладання!!! Тепер у мене одни графік і то, поки не на щебечуться не заснуть і те, що я барєр між ними, їм не заважає...а що було 2 роки назад...навіть згадувати боюсь...були такі моменти, що думала старшеньку задушу...меньша плакала гірко-гірко, бо хотіла спатоньки, а та скакала над її головою і будила постійно, якщо вдавалось за якийсь мультик всадити, то через секунду прибігала і всеодно верещала, привертала увагу чим більше просила тихенько, тим голосніше старшенька кричала.., тільки на руки меньшу і та теж хоче, тільки ляжеш годувати, а тій потрібно терміново між нами лягти..короче словами це не передати, але зараз уже любуюсь і думаю: недаремно те все витерпіла...

Страшно.... В мене старша така вреднюка...Торба мені з двома буде.

[Котя]

Ми Назарчика почали готувати до появи малечі ще задовго до її зачаття. Дуже хотіли другу дитинку, тільки не знали коли та радість станеться. Говорили про те як класно мати братика чи сестричку, увагу звертали виключно на переваги, а різні про незручності говорили побічно. Синок так захотів маленького(у), що почав нас відверто тероризувати: коли, та й коли; ввечері як лягав спати, то просив Бозю про дитинку. А коли, нарешті, ми завагітніли, то йому сказали наш "секрет" найпершому. А він його відповідно вже розтрендів по бабусях :D :D :D Спочатку був ажіотаж - ходив гладив живіт, питав як туди ляля потрапила і т.д. Зараз емоції вщухли, просто чекає зими, що б нарешті її побачити.
Як буде далі навіть не знаю. Думаю, що ревнощі однаково будуть виникати, все-таки він 5 років насолоджувався повною увагою батьків...