[AmirA]

Помогите разобраться!
Замужем более года. До свадьбы не слышала в свой адресс плохих слов и матов. А после, муж изменился. Любая мелочь выводит его и вызывает кучу негативных эммоций и матов. Фразы типа: Я устал, ты меня за...??? Швыряние разных предметов (не в меня), достаётся шкафам и дверям! Разве это нормально? А потом извинения, что сорвался!
И, главное, я никак немогу предугадать эти вспышки гнева и истерики, я ведь не экстрасенс...

Повідомлення відредаговано Тато Карло: 09 липень 2009 - 17:16

[MOZILA]

Зміни, які ви описуєте, є дуже тривожними. Не ображайтеся, але як у нього справи із наркотиками та алкоголем?

[Марго]

AmirA згадайте період до весілля, напевно хоч раз але він якось зривався просто ви тоді на це не звернули уваги бо були закохані, можливо у нього такий характер а раніше він просто стримувався

[Костина мама]

Девочки, у меня у сестры такая ситуация - правда у них еще и до свадьбы всплески эмоций у мужа наблюдались, особенно после праздника (выпьет когда), а потом тоже - прости я не хотел. Так что если сейчас такое началось, то дальше лучшего не ждите - он не измениться!

[Ліньтяйка]

AmirA (9.7.2009, 12:57) писав:

Помогите разобраться!
Замужем более года. До свадьбы не слышала в свой адресс плохих слов и матов. А после, муж изменился. Любая мелочь выводит его и вызывает кучу негативных эммоций и матов. Фразы типа: Я устал, ты меня за...??? Швыряние разных предметов (не в меня), достаётся шкафам и дверям! Разве это нормально? А потом извинения, что сорвался!
И, главное, я никак немогу предугадать эти вспышки гнева и истерики, я ведь не экстрасенс...

Я теж стикулася з даною проблемою, десь після року спільного життя, і чесно кажучи не знала сама як себе вести в даній ситуації: було обідно і злості теж було не мало (він не кидався речима, а просто матюкався як сапожнік через одну дрібницю). Подумала, якщо я стерплю йому цю поведінку, то він собі буде без проблем завжди дозволяти в майбутньому таке відношення, а якщо продовжу його діставати, то доведу взагалі до зриву і не дай Бог ще стукне мене (хоча я собі такого й уявити не можу, знаю, що виховання йому цього не дозволить, але все ж ми живі люди).
Вперше я сказала, йому що не дозволю зі собою так розмовляти, я йому не "дурочка з переулочка" - я ж не матюкаю його, не посилаю і рідко грублю - склала чємадани (бо жила в нього) - він чуть не нозі цьомав, просив пробачення. Але не пройшло й місяця, як все повторилося: на цей раз я вже не складала речі, просто ігнорувала його, показувала, що моє відношення до нього не те що раніше, він довго просив пробачення, я звичайно, оскільки не вмію довго ображатися забула про все. З часом такі ситуації повторялися - я ніколи не упускаюся до цього рівня, можу легенько матюкнутися (але це вже коли мене дійсно довести), а переважно розвертаюся, йду і не розмовляю більше на підняту тему - а коли він "остиває", то все одно висказую свою точку зору по тому конфліктному питанні, через яке почула непримні слова від чоловіка.
До одруження чоловік дуже гарно ухажував за мною, постійно ліз з поцілунками, ласками, а з часом все вийшло навпаки - уваги, поцілунків і ласки більше хотілося мені. Через три роки подружнього життя, коли я лізла до чоловіка з "тєлячими нєжностями" він не раз "морозився", я питала чому, він пояснював, що почалося справжнє подружнє життя і всі ці "слюні" його дратують (звичайно в ліжку в нас все добре і "слюні" і все решта - це норма).
З часом я почала бути більш холодною і не лізла до нього з цьомками, а тепер коли народився маленький гарненький, ніжний синочок я взагалі перестала "діставати" чоловіка ніжністю, бо за день виливаю її на дитину. Цьомаю, обнімаю, розмовляю, гуляю, доглядаю. І що Ви думате - чоловік став таким як кіт - він приходить додому, заціловує мене і малого, потійно лізе до мене обніматися, в ночі постійно накриває мене одіялом, короче все змінилося і я не чую від нього матів - буває іноді він роздратований, може попросити мене відстати, але я не ображаюся - бо всі ми живі люди зі своїми причудами, потребами і можливостями.
В вашому випадку мені здається Ваш чоловік просто "холерик" за темпераментом і раніше він просто старався тримати себе в руках, а зараз коли ви вже зжилися, звиклися одне до одного, він не мусить приховувати свою сутність і все виходить на зовні. В мого чоловіка сестра теж холерик, так в неї то телефон страждає (коли хтось її по тел. рознерву, вона його зі всії дурі швиря об стіну) то інші речі. Ви або мусите сприймати його таким як він є, або постійно "ставити його на місце" - правда це не легка праця і лише розумна жінка зможе не перегнути палку.

[LUDMILA]

Я згідна з 'MOZILA'
Вам потрібно уважніше прослідкувати за його поведінкою. В подруги, в чоловіка була точно така сама поведінка. До весілля він любив покурити травку. Вона про це знала. Але ж любов
Ще й завагітніла. Потім він різко почав мінятися. Почали пропадати з хати речі і гроші, дуже мінлива поведінка. А коли вже почались конкретні ломки, то сам признався. Лікування нічого не дає. І все йде до розводу.
На вени можете не звертати уваги (вони деколи коляться в пах, або під язик), можуть бути і якісь таблетки. В основному дивіться на очі. Якщо вони ніби скляні і зрачки звужені, інколи очі червоні- то це паганий знак. Ще один поганий симптон- це стан подібний до простуженості, закладений ніс.
Дай Боже, щоб ми помилились і щоб у вас все налагодилось.

[AmirA]

Дівчатка! Оці зриви на тверезу голову.
В нього досить нервова робота і я це розумію до того ж він дійсно холерик. Але ж і не хочеться себе "грушою для биття" відчувати.
Найцікавіше, що в нас загалом нормальне життя. Ми любимо той самий відпочинок, нормально все з батьками, спілкуємося з друзями. Багато проблем та життєвих ситуацій вирішуємо разом, найчастіше, спокійно!
Чоловік сам розуміє, що робить мені боляче. І ми після свари, то все спокійно обговорюємо. Але всерівно його аргументація, шо то я довела його до зриву. Та я ж також людина в мене може бути поганий настрій, я можу бути сонна, врешті-решт з людиною, яку любиш, хочеться бути "на розслабонні", а не на стрьомі!!! І думати, а шо ж ти зараз зробииш і як відреагуєш?!
А ще фрази тіпа: я бачу ти мене не любиш, я тобі байдужий... Вони ж також відкладають осад у душі.
Я досить спокійна людина і не виказую своїх почуттів. Я не скачу як собачка навколо нього. Але люблю всякі там ніжності, цьомчики. Та якщо щойно сварилися, погодьтеся, важко говорити мусі-пусі і ще коє-чєго хотіти...
...Збирати свої чи його речі не збираюся, для мене то є останній крок.

Користувач подумав і додав через 10 хв.:
Шановні LUDMILA, MOZILA. За травку я не переживаю, йому просто ніколи:)!
А лкоголь до таких ситуацій ще не призводив. До того ж він майже постійно за кермом.

[Костина мама]

У меня была подобная ситуация как у Ліньтяйка, , что сразу мне хотелось нежностей, а ему не хотелось, потом я остыла к этому, а ему хочется :) . А вы поговорите с ним что его раздражает, что вас, что ему хочется, что вам.
У нас в семье я немного холерик могу сорваться на мужа накричать из-за пустяка , а он мне говорит - я на тебя кричу? почему ты позволяешь себе кричать на меня и мне становиться стыдно , но такое ооооочень редко бывает, а так стараемся свои нервы при себе держать.

[MOZILA]

AmirA, у мене є ще один варіант - можливо він вас ревнує.
Загалом подібну поведінку виключно темпераментом оправдовувати не слід, це вас просто частково заспокоює. Крім того, проаналізуйте, яка ситуація у його сім"ї, де він ріс? Як батько ставився до його матері, можливо він з цих стосунків моделює свою поведінку до Вас.
У всякому разі терпіння Вам і мужності. Я б такого поводження витримати не могла, не могла б щоб на мене кричали матом (навіть якщо в нього напружена робота), і щоб кидали речима по хаті не змогла. Уявляю собі цю ситуацію і волося стає дибки. тримайтеся.

[Котя]

Ну, мати - це досить образливо і принизливо. Поговоріть з ним на спокійну голову, тоді коли все добре, поясніть, що вам неприємно чути такі слова в свою адресу. В нас теж були подібні ситуації на початку подружнього життя, все ніяк не могли звикнути до нового статусу. Ми поговорили. Заборонити злитися я йому не могла, тай часом це було справедливо (характер у мене кумедний :db: ), але обзивати... Тож ми почали сваритися культурно, а згодом ті перепалки вже й сварками назвати не можна було. Моя порада, поговоріть, але без звинувачень, попросіть підбирати слова і скажіть ЯК вам образливо все те чути саме від нього.

[Юлія]

Всі ми інколи зриваємось, а чоловікам після напруженого робочого дня не до політесів, їм простіше сказати одним словом, хоч і матом, а не ввічливо, вибач кохана, я не маю бажання говорити зараз, залиш мене одного, їм простіше сказати "від....". Я що не робила, і закотила йому істерику, відлучала від тіла, і не готувала йому, а потім просто спокійно йому сказала, ти хоч розумієш що відбувається? А він мені - ти щось роздратована останнім часом, мабуть ПМС? Як вияввилось, він це не зі злості навіть каже, а просто не помічаючи, певно не роботі в такому тоні з кимось спілкується (до цієї роботи що зараз токого не було), тепер він дуже рідко щось нецензурно каже, і то далеко не в мою адресу, і він ще й зараз вибачається за ті рази, просто поговори з ним, поясни, що тебе це дуже ображає, і ти не звикла до такого, а про розбиті тарілки, то це і я так часто пар випускаю, видно в нього на роботі ще той серпентарій, а в чоловіка твого амбіції, може, обіцяного підвищення не отримав, чи ще щось несправедливе з його точки зору відбувається, я от вислуховую кожен день як мого чоловіка задовбало все, як інші просто сидять і граються на роботі і отримують в три рази більше і таке інше. Ви просто частіше говоріть, а інколи просто обніми і разом помовчіть, і в тир зводи чоловіка обов"язково, постріляєте, пар випустите. Останнім часом Я на все скрізь пальці дивлюсь, і сама спокійніша, і чоловік також. Спробуй і ти, ну і що, що кидається в шкаф, не в тебе ж, не б"є ж, речі з хати не виносить, і взагалі ти не одна, з коханим, а могло б бути що і з нелюбом, просто одні і ті ж факти під різний настрій інакше сприймаються, тільки ти вибираєш бути тобі при цих наборах параметрів щасливою чи нещасною, катастрофи ще нема, поговориш з ним і все стане на свої місця, і частіше кажи чоловікові як ти його любиш, і не тільки словами, мені от добре помогає таке, як чоловік починає сердитись - я зздаду його обніму, поцілую, а далі вже він і злитись перестає, знаю нелегко це зробити, якщо він говорить щось образливе, але ти спробуй, йому ж зразу так соромно стане.
Щасти вам

[AmirA]

Костик (9.7.2009, 13:20) писав:

У меня была подобная ситуация как у Ліньтяйка, , что сразу мне хотелось нежностей, а ему не хотелось, потом я остыла к этому, а ему хочется :) . А вы поговорите с ним что его раздражает, что вас, что ему хочется, что вам.
У нас в семье я немного холерик могу сорваться на мужа накричать из-за пустяка , а он мне говорит - я на тебя кричу? почему ты позволяешь себе кричать на меня и мне становиться стыдно , но такое ооооочень редко бывает, а так стараемся свои нервы при себе держать.

В тому то й питання, що його дратує то одне, то друге. Нема свар на одній і тій самій почві, отожбо й воно що НЕОЧІКУВАНО!!! І ми говоримо про все. І таке як у вас: " а он мне говорит - я на тебя кричу? почему ты позволяешь себе кричать ", я також говорю. І йому соромно, але ж слова вже сказані.

[Костина мама]

AmirA, ну я незнаю.....съездите отдохните куда-нибудь. А вы отдельно живете?(всмысле не с родителями?)

[AmirA]

Юлія, проблема ще й в тому, що в мене така ж мама. Тобто досвід є. Але ж мамі пробачиш все, бо то рідне. .... І чоловік рідне...
І я постійно робила і роблю якусь помилку в спілкуванні... несвідомо.


Користувач подумав і додав через 2 хв.:
Ага, окремо, на щастя. А то ще більший би сир-бор був-би.

[Ліньтяйка]

AmirA (9.7.2009, 14:34) писав:

В тому то й питання, що його дратує то одне, то друге. Нема свар на одній і тій самій почві, отожбо й воно що НЕОЧІКУВАНО!!! І ми говоримо про все. І таке як у вас: " а он мне говорит - я на тебя кричу? почему ты позволяешь себе кричать ", я також говорю. І йому соромно, але ж слова вже сказані.

Може дурна порада, а якщо взяти і його обматюкати, кинути чимось цінним в шафу, а потім розвернутися і з усмішкою сказати: о-так ти себе завжди поводиш" і піти в іншу кімнату, може він буде в ступорі і зі строни зрозуміє як виглядають ці його "істерики". А може й нічого з цього не вийде, але попробувати можна...

[AmirA]

Річ у тому, шо я геть не вмію брехати і грати!
Я вже також думала так зробити, але як тільки на мене підвищують голос у мене такий своєрідний стопор, мовчу і нічого сказать не можу... Або кажу не нервуйся, а це ще більше його заводить...

[Вишенька]

AmirA, ви не про мого чоловіка говорите? ;)
Як немає проблем, то не чоловік, а золото. Допомогає у всьому, не жадний, любить мені щось купувати, не перебирає в їжі, без шкідливих звичок, не гуляє, на роботі затримується хіба при крайній потребі... Але ж ХОЛЕРИК! Він криками і нервами пар випускає, потім пробачення просить і відходить. А у мене осадок залишається...

Я вже перепробувала все - і розмовляти, і вмовляти, і погрожувати, і заспокійливе він пив - не помогло. Вже навіть думали до психолога піти.
От і живу на стрьомі - невідомо коли він зірветься :(

Але ж і я не флегматик, як часом важко змовчати чи згладити гострі кути. Востаннє просто розвернулась і пішла до подружки поплакатись. Поки прийшла його "попустило", пробачення просив. А я цілий тиждень знервована ходила.

[AmirA]

Нет, Вишенька, о своём!!!
Мдяяя, а с осадком то что делать???;)

[Юлія]

AmirA (9.7.2009, 17:40) писав:

Річ у тому, шо я геть не вмію брехати і грати!
Я вже також думала так зробити, але як тільки на мене підвищують голос у мене такий своєрідний стопор, мовчу і нічого сказать не можу... Або кажу не нервуйся, а це ще більше його заводить...

О, тут грати і брехати не треба, ніхто до того тебе і не думав спонукати, і казати нічого не треба, просто закрий йому рот поцілунком, а про ступор - то і в мене таке колись було, ком в горлі, хочеться заплакати - а не виходить, і сказати нічого не можеш, щось душить, а казазати не нервуйся - то то як червона тряпка для бика, бо хто ж з гарячу признає, що нервує, то ж означає втратити лице. З часом тобі все це здаватиметься не таким гострим і важливим, повір. В мене от ще така проблема була, ніяк не могла засинати одна, я жаворонок, а чоловік - сова, от і кожен день ледь не скандал щоб чоловік спати влігся, а вранці його не добудишся, спочатку я і вмовляла його, і кричала, і просто пояснювала, а потім просто стала засинати одна, прикро, звичайно, а як в інтернеті засяде - то днями його не витягнеш, краще б інколи просто поістерикував, я б його швидко заспокоїла, досвід вже є глобальний, а от як вигнати від компа- то хоч і гола стань - нуль емоцій. В кожного чоловіка, навіть ідеального є свої маленькі особливості характеру, до них треба якось звикнути, або змінити своє ставлення до них.
Дивись на це простіше, кричить - то хай кричить, як не можеш себе переламати і просто обняти, щоб заспокоїти - то й не треба, зберись до подруги в гості, або ж просто купи нотту і покапай чоловіченькові, може, йому просто заспокійливе треба поприймати - і все налагодиться. Зрештою, може, ти його якось провокуєш? Може, простовін незадоволений в інтимному плані, в чоловіків дах зриває, якщо в них спермотоксикоз, або ж рівень тостестерону зашкалює.

[Люська*]

AmirA, не скромне питання "А як часто ви сексом займаєтесь?" Можете не відповідати оскільки це особисто. Але багато хто вважає, що це одна із причин чому чоловіки не можуть звільнитись від повсяк денних стресів.