[ksyuta_m]

Маю проблему. Моєму сину майже 8 років. В громадському транспорті я сплачую йому місце з 5 років (звідтоді як з'явився молодший). В транспорті це місце іноді доводиться просто відвойовувати. В міжміському транспорті таж історія. Нещодавно була така історія. Їхали ми до міста. До салону зайшла жінка з дитиною на руках. Андрій спав у своєму кріслі, коли водій "попрохав" забрати дитину, щоб сіла жінка. Я трохи погиркалася, але жінці місце звільнили, бо я сама мама і знаю, що це таке - стояти з малям. Це при тому, що жоден з чоловікв, що були в автобусі, навіть не смикнувся поступитися.
Питання ось в чому. Я хочу, щоб син став джентельменом, але коли саме повинен хлопчик поступатися місцем? Більшість маршруток не призначені для стоячих пасажирів тим паче стоячих дітей.
Вислухаю ваші думки з цього приводу.

[Пані Богдана]

Згадала анекдот на цю тему: жінка заходить в автобус. Чоловіки сидять, стоять самі жінки. Один маленький хлопчик, що сидів на колінях у тата, підвівся і сказав: "Пані, сідайте на моє місце, а я постою." :D
А якщо серйозно, думаю, все залежить від ситуації, та у даній ситуації водій просто звернувся до того, хто попався під руку. Якби на тому місці сиділа дівчинка, це нічого не змінило б. Доречі, ось знайшла статтю про те, з якого віку виховувати хлопчиків чоловіками:

Прихований текст

http://www.solnet.ee...ents/p1_69.html

[ясочка]

Погоджуюся з автором статті: такі речі виховуються з пелюшок (образно). Я ніколи не дозволяла собі посадити синів, а самій стояти, нести сумки з магазину, якщо вони йшли з порожніми руками (3-річний міг нести пакет серветок, 5-річний - батон, але я обов'язково підкреслювала, що вони мужчини і допомагають мені). Ну і приклад батька тут теж багато важить (нам у цьому відношенні пощастило).

[Настюша]

Моя думка, що заради безпеки дитини, вона повинна сидіти в транспорті до років 7. Якщо не на окремому кріслі, то в батьків на колінах - все таки така дитина ще не дуже важка. В такому випадку як описала ksyuta_m, варто було звільнити місце для мами з дитиною. І тут вже недоречно думати, чому мужчини, які сиділи не звільнили місця, бо якщо таким чином виховувати дитину, то так він і буде далі з віком думати "А чому саме я, є ж в салоні і інші (сильніші, молодші і т.д.)?". Імхо.

[Sjana]

Настюша (4.7.2009, 21:30) писав:

Моя думка, що заради безпеки дитини, вона повинна сидіти в транспорті до років 7. Якщо не на окремому кріслі, то в батьків на колінах - все таки така дитина ще не дуже важка.

Я повністю погоджуюсь з Настюшею. Дитина в такому віці, на мою думку, повинна сидіти ще й тому, що має замало сил, щоб втриматись стоячи на крутих поворотах в марштутці, особливо враховуючи те, як їздять наші воїдії цього транспорту. Тому я свого малого хоч і привчаю потрохи, що хлопець повинен звільнити місце старшому чи вагітній жінці, але наразі якщо є місце (бо йому вже не звільняють, хіба що нам з малечею), саджу і його разом з нами, бо мені безпечніше коли він сидить, аніж тримати його за руку на кожному повороті, бо реально бачу. що інколи може не втриматись, а ще його в транспорті нудить трохи, то взагалі капець...

[Time Out]

Вважаю, що поступатися місцем хлопчика треба привчати років з 9-10, не раніше. З точки зору бузпекаи дитини він уже зможе втриматися на ногах, коли автобус чи тролейбус поверне, затормозить.
Пашу вчила поступатися місцем з минуго року, і лише вагітним, жінкам з маленькими дітьми і дійсно жінкам похилого (а не років 50) віку.
Якщо ми не навчимо своїх хлопців вести себе як справжні мужчини, то цього за нас не зробить ніхто.

[varvara]

ksyuta_m (3.7.2009, 21:46) писав:

Маю проблему. Моєму сину майже 8 років. В громадському транспорті я сплачую йому місце з 5 років (звідтоді як з'явився молодший). В транспорті це місце іноді доводиться просто відвойовувати. В міжміському транспорті таж історія. Нещодавно була така історія. Їхали ми до міста. До салону зайшла жінка з дитиною на руках. Андрій спав у своєму кріслі, коли водій "попрохав" забрати дитину, щоб сіла жінка. Я трохи погиркалася, але жінці місце звільнили, бо я сама мама і знаю, що це таке - стояти з малям. Це при тому, що жоден з чоловікв, що були в автобусі, навіть не смикнувся поступитися.
Питання ось в чому. Я хочу, щоб син став джентельменом, але коли саме повинен хлопчик поступатися місцем? Більшість маршруток не призначені для стоячих пасажирів тим паче стоячих дітей.
Вислухаю ваші думки з цього приводу.

я так розумію, що ви були з двома дітьми? якщо так, то водій просто сволоч...знайшов "меньшого"....я намагаюся посадити свого сина(йому 4,5), та коли є хтось, хто потребує місце, я чемненько прошу Андрія пересісти мені на руки, бо тому дяді чи тьоті треба сісти. він ще не розуміє, чому він повинен вступать місце, кобизениться іноді, добре хоч коли я кажу, що давай сядемо вдвох, то він залюбки ділиться...

[Міракле]

Я сина привчала з 5 чи 6 років що треба устіпати місце.

ksyuta_m, я би на вашому зразу б сказала синові щом уступив, бо твтоньці дуже важко...Але потім додала бі : "Бо отой дядько, або дівчина не вихона/ний і не знає що ТРЕБА місце уступати, а ти вмене джентельмен і дуже гарний хлопчик вихованний, а вона/він НІ."

[Ul@senko]

пояснювала синові років з 4-4,5, що є люди, яким тяжко їхати стоячи.
а зараз він і сам нечасто сідає, їхати стоячи - це ніби так по-дорослому

[Беременулька]

це залежить від дитини! є дітки дрібненькі, і якщо він не може стояти і триматися - то звичайно він повинен сидіти! конкретно по віку важко сказати!

[••ШоkOлАDнА_FaнtaЗія●•]

Я незнаю..у моєї подруги,так як вона мені розказувала,То її син уже з 6 років всім поступав місцем)Такий сказати джентельмен,але залежить яка дитина...якщо малесенька за ростом,то хай сидить,якщо великий,хоробрий,такий мужній хлопчик,то нехай проступає))

[DC123]

Думаю, не раніше 5 класу варто поступатись

[Малінка]

Точно вже так і не пам*ятаю, але вчила сина поступатися місцем з досить раннього віку (мабуть, років з чотирьох, або з трьох). Вважаю, що бути джентельменом та Мужчиною потрібно виховувати з пелюшок. Коли хлопчина до 10 років сидить серед бабульок, а ще і мама при цьому стоїть, а потім раптом настає пора ставати вихованим, то сумніваюсь, що щось добре з того буде. Підозрюю, що всі ті мОлодці, що займають чимскоріш місця в транспорті, так і росли. Мій син(6 років) знає, що , як справжній Мужчина, має поступитися не тільки пенсіонерам, а і дівчатам, особливо сестрі і мамі. Досить часто, коли їхала з двома, брала обох на руки - кожного на коліно)))) Ну, з трьома ще на маршрутці їхати не доводилось. І ще, хочу відмітити, що коли, бувало, їхала в маршрутці з чоловіком, навіть не уявляю ситуації, щоби він сидів, а якась дівчина стояла, це для нас нонсенс. І син не уявляє, щоби він поводився інакше.

Повідомлення відредаговано Малінка: 17 квітень 2011 - 07:33

[Бернадета2606]

зараз моєму старшому синочку 7 років. звісно, що я розповідаю йому і пояснюю про те, що треба і як треба бути джентельменом. але наразі у транспорті не прошу поступатися місцем - уступаю сама, бо як на мене - він ще замаленький. у маршрутці буває важко дорослому втриматися, не те,що дитині... і ще дуже важко пояснити на прикладі, що треба вставати хворим, стареньким. бо зараз дорослі дядьки практично не встають з місця (дитина ж усе бачить) , переважно місце дають жінки, та й ті, що з дітьми!!! от і як можна пояснювати одне, коли життя вчить зовсім по-іншому?..

[muka_85]

Я вважаю, що дитину потрібно вчити поступатися місцем з як наймолодшого віку. Терпіти не можу коли повна маршрутка, а дитина, яка їде з мамою (батьком, бабусею, дідусем...) сидить на окремому кріслі. Невже так важко старшому взяти дитину на коліна? Колись в маршрутці спостерігала "цікаву" картину: Їхала мама з хлопчиком років 6-8 (обоє сиділи на окремих місцях) і зайшла старенька бабуся, дитина хотіла встати і дати їй місце, так та мамаша зловила хлопчика за портфель і каже сиди я за тебе заплатила, а бабулька і так їде безплатно То про яке виховання може йти мова? Сумніваюсь, що в майбутньому той хлопчик поступиться місцем людині похилого віку чи вагітній жінці...

[Біла Троянда]

погоджуюсь що хлопчика треба привчати змалку,недавно бачила таку картину:мама якась вимучена чи хвора посадила хлопця років 8-9 сидіти а сама ледве стоячи жалібно дивиться чи хтось ще їй місце уступить,ну хіба важко малого взяти на руки чи самій сісти?або сидить мужик років 30 носа задер,і зверхньо поглядає на всіх стоячих жіночого роду,чи хлопець років 18,но звільнилось місце в тролейбусі ,ввалив свою задницю з славами: нарешті і йому фіолетово що я і ще 2 дівчини тоже б не проти присісти,таке виховання зразу видно.Хоча є і винятки,одного разу зайшла в маршрутку і якийсь хлопець,вроді ровесник,зразу уступив місце)))

[Нічлава]

У 8-10 років мені здається пізно вже вчити. Недавно картуну бачила. Виходить з магазину мама з 8 чи 9 річний сином несе важкий пакет з продуктами і синовий рюкзак шкілький на плечах. Я була в шоці. Так мама буде до старості тягати торби, а син буде ходити руки в кишенях тримати. Теж саме з місцем у транспорті.

[Шпилька]

Питання напевне варто розширити до взагалі такого явища як поведінка в громадському транспорті.

Я щоправда мама дівчинки, але планую починати вчити її "маршрутковому" етикету з ... та уже й починаю, просто не впевнена, що вона розуміє) Наприклад, я сідаючи з нею у маршрутці завжди знімаю їй топики і при цьому пояснюю, що ми це робимо аби не замастити сидіння/тьотю/дядю (виняток якщо ми сидимо окремо і біля нас ніхто не стоїть). Завжди говорю з Поліною тихенько в маршрутці і наголошую, що ми в автобусі, кричати не можна бо є інші люди.

Щодо вставання, то на даний час моя думка така - пояснювати що ЦЕ треба робити, кому, як і в яких випадках - з 3х років. Пояснювати на прикладах. І так, щоб до 7-8 років дитина робила це самостійно (з власної доброї волі, з бажанням), а з 3х-4х років - розуміла що треба (тобто щоб не капризувала, коли треба сісти мамі на коліна чи комусь іншому).

Мені сподобалось коли був такий випадок: Мама сиділа з хлопчиком років 9-10 на колінах, зайшла страенька бабця. Хлопчик повернувся до мами і скавзав "бабушке надо место уступить". Вони встали, а бабця запротестувала. Бо біля них сидів пацан років 20 і із зосередженим виглядом вдивлявся у вікно. "Та чого Ви з дитиною встаєте? Он хлопець може уступив би...". Пацан уже тааак зосереджено видивлявся наче там сенс його життя. Мама відповіла "Садитесь. Мы с сыном, слава Богу, здоровы, можем постоять." І однією цією фразою вона стііільки сказала! По пацану було видно, що він насправді засоромився (а ще би ні! його тут непрямим текстом до калік віднесли :)), але так і не встав. А хлопчик гордо дивився на маму. Досі не знаю щоправда - гордий за себе чи за неї :)