[MOZILA]

Шановні форумчани, цікаво почути ваші думки. Що для кожного з вас є кращим - кохати самій (самому) чи все ж бути коханою (коханим). Знаю що більшість із вас однозначно говоритимуть про любов взаємну. Але все ж ...
Ще років 5 тому впевнено відповіла - щоб кохали мене. А моя знайома (їй тоді було 45) заперечила - краще кохати самій. Тоді я її не розуміла, тепер напевно із досвідом почала поділяти її думку.

[таня23]

Да, оце є над чим подумати!
Звичайно,що краще щоб кохання було взаємним,бо лише в тому випадку воно приносить задоволення і щастя.Але......в житті всяке буває,тут однозначної відповіді не дасть ніхто.Все дуже індивідуально.Одним хватить просто знати ,що кохана людина поряд,нехай зраджує ,нехай не любить,нехай б"є,але ж поряд.А іншим треба щоб її обожнювали ,носили на руках ,дарували вірші і присвячували псні і нічого не потребували взамін. Але впевнена що і в першому і в другому випадку з часом таке життя набридне,бо всім людям хочеться взаємного кохання.І я ніколи не повірю людям які стверджуватимуть,що головне що їх кохають,а їм не обов"язково.Це не правда ,всі хочуть взаємності ,теплоти і просто людських відносин.
Є такий гарний вислів "Коли нема того ,що любиш ,то любиш те що маєш".То краще вже жити за таким принципом,аніж хай мене люблять,а я не буду.Треба придивитись до свої половинок ,можливо їх є за що кохати до нестями?можливо це з нами щось не так?

[RoksanaVW]

Я відповім що все ж краще кохати, із власного досвіду кажу.....чомусь для мене так краще....

[Аріка Ікара]

Звичайно,що добре кохати і бути коханою.Гірше,коли є нероздільне кохання. А якщо обирати, то краще бути коханою. Адже людина, яка кохає, здатна до безглуздих вчинків в так зване ім"я кохання, які можуть її ж саму і погубити. Можливо це і егоїстично з моєї сторони,можливо я ще молода і нічого не розумію, але краще нехай хтось за тобою сохне та вмирає, ніж маєш ти втрачати голову і нічого,окрім об"єкту кохання не бачити та незнати.Адже людиною, яка кохає, можна дуже маніпулювати і знущатися. То ж краще бути коханою, ніж кохати і ,переважно, страждати.

[Lile4ka]

Коли кохають тебе,а ти не маєш почуттів у відповідь---це дуже приємно,але лише на перших порах,а потім ця людина яка поряд з вами буде просто вам нестерпна.
Коли кохаєте ви,а вас ні--це теж не добре,бо знаючи,що не отримуєш у відповідь кохання--завжди залишаєшся не до кінця щасливим

Потрібно,щоб у парі кохали один одного обоє,хіба що можна сказати,що одни авжди кохає трошки більше---у цьому випадку я за те,щоб більше кохав чоловік,бо жінка створена для того щоб її обожнювали,пестили і кохали

[MOZILA]

Все ж я схильна думати, що відповідь на це запитання є достатньо мінливою і щоразу залежить від певних обставин. Був випадок у моєму житті, коли закохалася без тями в одного мужчину. Любов не була взаємною, та й він і не знав про мої відчуття, але тоді мені і не потрібно було цього, я просто насолоджувалася своїми почуттями, тішилася кожній можливості бути біля нього, мої очі світилися від щастя, бо я була щаслива... щаслива що люблю.
Інший випадок - часом коли побутові турботи так дістануть, ось тоді особливо хочеться бути коханою і хоча б деколи прокинутися від запаху кави, яку тобі принесли до ліжка.

[медсестра]

MOZILA (3.7.2009, 17:03) писав:

Шановні форумчани, цікаво почути ваші думки. Що для кожного з вас є кращим - кохати самій (самому) чи все ж бути коханою (коханим). Знаю що більшість із вас однозначно говоритимуть про любов взаємну. Але все ж ...
Ще років 5 тому впевнено відповіла - щоб кохали мене. А моя знайома (їй тоді було 45) заперечила - краще кохати самій. Тоді я її не розуміла, тепер напевно із досвідом почала поділяти її думку.

хоч ще зовсім молодесенькою в мене постав вибір між двома варіантами-з кохати чи бути коханою.По житті практик,я обрала бути коханою.Прожила з чоловіком 5 років,народила двох діточок,він на руках носить,ноги вмиває ,каву в ліжко,а в мене вже нема сил,хочеться кохати!!!!!!!!!!навіть без взаємності і добиватися свого...На разі всю свою любов віддаю малишкам.

[Ліньтяйка]

Я відповіла бути коханою. Не хочу пояснювати своєї позиції, бо дуже боюся, щоб чоловік цього не прочитав. В двох словах. Спочатку кохав чоловік, а я ні, чому погодилася вийти заміж для мене досі загадка (тобто була велика симпатія, але не кохання), але любові і гарного відношення до мене вистачало на нас обох, а я дуже терпляча людина і чомусь в один момент я зрозуміла, як сильно я його люблю, що не зможу без нього і не хочу без нього. Раніше у всіх сварках він поступався, тепер поступаюся і я (навіть пробачення навчилася просити ). Мені не треба було себе настроювати и заставляти - само собою вийшло полюбити його, але ж все починлося з його кохання. Все таки приємно пам'ятати, що чоловік твій завойовник і чути майже кожного дня, що тебе кохають (і відповідати теж приємно).

[Veronika_S]

В мене таж ситуація, що в Ліньтяйки, , коли я побачила свого чоловіка, він мені навіть несподобався,і так було пару місяців. А зараз я незнаю, щоб без нього робила. Для мене краще бути коханою, до цього мене спіткали лише невдачі))))

[kovmarjana]

MOZILA (3.7.2009, 21:57) писав:

Все ж я схильна думати, що відповідь на це запитання є достатньо мінливою і щоразу залежить від певних обставин.
Інший випадок - часом коли побутові турботи так дістануть, ось тоді особливо хочеться бути коханою і хоча б деколи прокинутися від запаху кави, яку тобі принесли до ліжка.

я з цим твердженням згідна!але не власному досвіді можу сказати, бо спочатку я була коханою, а тепер кохаю, що краще бути коханою!
бо жінка може по кохати за повагу,турботу,розуміння,співчуття... а чоловік нажаль ні...
якщо не покохав відразу, то це вже і не станеться...тому і ніколи непрокинешся від запаху кави, яку принесли до ліжка

[RoksanaVW]

kovmarjana (4.7.2009, 15:08) писав:

якщо не покохав відразу, то це вже і не станеться..

У мене був випадок коли я покохала.....тоді коли вже було пізно....а до того якби мені хтось за це сказав то я б подумала що вони із глузду зїхали .....що таке не можливо...
....я завжди мріяла бути коханою, але у мене так траплялося що кохала я...і чомусь мені від цього було дуже добре...відчуття кохання окриляє....але коли в мене закохувалися а я ні....то для мене це було дуже "напряжно" особливо коли це доходило до фанатизму....а подумати тільки...якби ж взаємність хоча б часткова то це ідеальні стосунки....але коли навпаки без відчуття кохання....це велкий напряг, навязування, заважання жити, ....я таке прежила і чесно не хочеться більше...хочется щоб окриляло....давало відчуття насолоди....хочеться сьому світу розказати...прокричати..хочеться обіймати...бути разом...коли цього відчуття немає це жахливо....

[Naya]

Я була коханою, та кохала.
Ні те, ні те не приносило повного щастя.
А коли зустріла чоловіка, то зрозуміла, що справжнє кохання - то взаємне кохання. Тільки так, тільки тоді можна відчути всю повноту, всю палітру відтінків, весь смак цього прекрасного почуття..
Невзаємне кохання - це неповноцінне кохання, воно навіть не заслуговує на це слово. Це звичка, пристрасть, не знаю, як ще пояснити. ІМХО.
Знаю, що я б не погодилася на невзаємне кохання(хоча тут життя саме вирішує), тільки кохати та бути коханою одночасно. Або все, або нічого.

[MOZILA]

І все ж взаємне кохання - це не те що ілюзія, це я б сказала явище тимчасове, оскільки щоденні обов"язки стирають межу романтизму і на жаль притупляють любов. Та любов може згасати і загорятися знову і таке буває я впевнена у кожній сім"ї.
Взаємною може бути скорше повага, а от з любов"ю трошки інакше - один любить, а інший дає себе любити, потім навпаки (хоча це як пощастить)

[Myrra]

Я відпвіла що краще бути коханою, тільки того що я просто не змогла б полюбити свого чоловіка(і взагалі нікого) якби він мене не кохав, якби я не бачила що це серйозно...я просто не звернула б на нього увагу....я ззавжди вважала що свій час не варто тратити на просто розваги і просте зустрічання яке ні дочого не преведе. як це роблять багато дівчат. аргументуючи це -на безрибї і рак риба!як на мене краще самій чим ским попало.

[Ameli]

Я теж відповіла, що бути коханою. А взагалі найкраще коли кохання взаємне, і ти кохаєш і тебе, тоді ти щаслива і поруч ніхто не страждає.

[orhid]

Я виходила заміж за людину, яка просто мені дуже підходила, як мені тоді здавалось. Я взагалі не вірю в такі слова "кохаю", "люблю". Як на мене є пристрасть, симпатія, взаєморозуміння, взаємоповага, звичка..... Може просто я не романтик...

[олучі]

привіт
для мене важливіше навіть не бути коханою, а відчувати, що мене поважають і цінують. як на мене ці почуття стійкіші за любов і набагато сильніше тримають чоловіка та дружину разом.

[tanita_girl]

Колись я кохала, а небула коханою, це дуже боляче. Колись мене кохали це також неприємно, тому, що відчуваєш, якийсь дискомфорт від того, що робиш комусь боляче. А зараз ми з чоловіком,кохаємо одне одного настільки сильно, що аж дух перехоплює, я про таке і не мріяла, і не гадала що таке існує, тому з високо піднятою головою запевняю КОХАННЯ МАЄ БУТИ ВЗАЄМНИМ

[MOZILA]

orhid (11.7.2009, 20:33) писав:

Я виходила заміж за людину, яка просто мені дуже підходила, як мені тоді здавалось. Я взагалі не вірю в такі слова "кохаю", "люблю". Як на мене є пристрасть, симпатія, взаєморозуміння, взаємоповага, звичка..... Може просто я не романтик...

А я вірю в такі слова. І з в певністю можу сказати, що розпалює пристрасть і вбиває звичку, почуття закоханості. Провірено на власному досвіді

[львів_янкаІра]

я відповіла краще бути коханою. Хоч вважаю що кохання то почуття, яке має бути ВЗАЄМНИМ! Я знаю що таке кохати (страждати) без взаємності, і навпаки...коли кохають тебе, а тобі ця людина абсолютно не подобається