[Осока]

Психологи вважають, що перший рік від народження дитини в сім"ї є дуже критичним для подружніх відносин. Багато пар розлучаються саме в цей період. А як у Вас? Як змінились сімейні відносини після народження дитини? Чи зраджують Вам? і як Ви до цього ставитесь?

[Яблучко]

Мені цікаво хто відповість впевненно так За чоловіком же не стежимо з детиктивом. Відносини були дуже важкі можу сказати, зараз трохи легше стало. Чому? Бо той рік майже весь час працювали сиділи з дитиною та спали, часу на спілкування не було, тай важкувато було з малою дитиною, поки звикли до нового члена сім'ї, поки свій день навчилися ділити так щоб часу вистачило на все.

[PaNtera]

Яблучко, а я думаю що ж це в мене так мало спілкування тільки на двох з чоловіком, мало подій в житті - малий забирає весь час... то ви кажете. то минеться? ) хух, а я вже почала замислюватись що щось не так у наших подружніх відносинах...

[oksanocka]

Я впевнена, що не зраджує, але боюсь, що ось ця впевненість колись зіграє зі мною дуже поганий жарт. І тому весь час остерігаюсь:вимагаю розповідати , що робив на роботі, кого бачив, з ким спілкувався. Як то кажуть: довіряю, але провіряю.
Хоча приводу для таких страхів ніколи не було, а навіть навпаки.
Ось один з найяскравіших прикладів: перед весіллям зараз дуже модним стало влаштовувати усілякі "мальчишники", "девишники". То на це саме мироприємство мій коханий ходив зі мною. Я йому казала - холостяцька вечірка, а він з майже жоною, наче це й не його останній вечір холостяцького життя. Та він і чути нічого не хотів. І не звертав на досить різкі і не такі вже безобідні жарти своїх друзів, які не могли зрозуміти чого це я приперлась разом з ним. А поясненням, що це не моя ініціатива не могли повірити.
От так от.

[Яблучко]

 PaNtera (4.2.2008, 10:23) писав:

Яблучко, а я думаю що ж це в мене так мало спілкування тільки на двох з чоловіком, мало подій в житті - малий забирає весь час... то ви кажете. то минеться? ) хух, а я вже почала замислюватись що щось не так у наших подружніх відносинах...

та звичайно минеться, навіть швидше ніж ви думаєте. Ми поступово навчилися відпочивати з дитиною, як трохи підросла так стали усі втрьох кудись їздити, дитина стала цікавіша для тата бо вже могла з ним гратися а не лише врещала та спала. Після пологів в мене буо таке враження що чоловік весь час хотів робити все що хочеш, аби не було вільного часу і не займатися домашніми справами. Та то просто таке враження було це я зараз розумію, що він дуже багатенько мені допомагає. А в перші місяці валишся з ніг та щей чоловіка поруч нема весь час, жах. Щей спав від нас окремо, бо годувати треба вночі малу всі не висипалися. А зараз у дитини режим, вклали її і можна спілкуватись. Та і втома страшна минула, знайшовся у мене час врешті решт на чоловіка. Їм після пологів теж важко, уся увага дитині, а тато на обочині виявляється мимоволі. Так що не бійтеся лишній раз пояснити чоловікові що так само його любити, що цей перод минеться і все буде добре.

[Щасливий татусь]

Да... Чесно кажучи догляд за дитиною дає час аби багато і про все що завгодно думати, обдумувати, надумувати...
От мені тільки цікава чи не соромно вам за ці думки? Невже Ви думаєте, що людина для якої ви народили прекрасну малечу може, яка любить вас, всласне тому й одружилися і народили малечу, може піти зрадити?
Швидше за все таки ні! Але це таки залежить від багатьох факторів і безпосередньо він вас і нього.
З особистого: Мені зраджувати не хочеться і не збираюся (цілком серйозно), та й немає для цього часу. Після народження донечки у мене проснувся батьківський інстинк, а тому я намагався приділити якнайбільше уваги донечні, заробити якнайбільше, вміру своїх можливостей, гроший, притягнути щось необхінде додому, зробивши таким чином й новоспеченій мамі сюрприз, зрештою забити в стіну цвях, тобто зробити все, аби зробити життя своєї сімї якнайщасливіше, якнайкомфортніше. Щоправда, це наклало й свій негативний відбиток: менше почав приділяти уваги дружині. З народженням дитини, чомусь жінка стала більше мамою. Тепер після 11 місяців ситуація виправляється, дитина більша і ми просто можемо більше побути разом.

Тобто в дома створився, мікроклімат, який навіть не дає можливості подумати зробити таке! Хоча на красивих дівчат і мам, які йдуть по вулиць можна подивитися й навіть оглянутися. Але це нічого не означає, просто вона порадувала твоє око, і ти щасливий йдеш, біжиш, летиш додому. Але не додому, як до домуму, а додому - до двох людей, які змушують тебе бути, почуватися щасливим... УУУУУУУУУ філософія.

До зустрічі зі своєю дружиною зустрічався з двома одруженими і з маленькими дітками кобітами (прошу не осуджувати, мабуть це було потрібно всім). Так от причиною того, що вони йшли на зраду в першу чергу було непорозуміння, так як вона каже напрягання по ділу і без нього, з боку мами, тещи та чоловіка. і трохи зневіри у власних силах.
Можливо причина тут ще й післяпологовій дипресії. А подруге збоку є людина, яка тобі постійно допомагає, підтримує, підказує. Таким був і я. Мимоволі порівнюючи умови і ставлення вдома і світ того іншого вони, через певний час, коли дуже вже щось допече, йши на такий крок. Це слід розцінювати, як спосіб найти порозуміння, душевний спокій і трохи щастя. Відчути себе для когось ідеальною і потрібною. Окрім, дитини, звичайно.
Інша, особа пішла на це тому... чесно кажучи, я навіть уявлення немаю чому, бо вона так любить свого чоловіка, дитину... Бачив це все на всласні очі, бо знайомий з їхнімичоловіками. Тому я схильний вважати, що ця кобіта зраджувала для пригод. Пригод у її одноманітному житті.
Як намене проблеми досить банальні, але для жінки досить важливі.

У чоловіків в прані хатнього клімату все так само, тільки ми не шукаємо порозуміння і відчуття потрібності, а швидше пригод, самоствердження, порівнняння, але головним чинником тут є встеча від реальності.
І, правду кажучи, якби я досі жив з дружиною у тещі, то невідомо як довго. Бо через 4 місяці ми почали з дружиною віддалятися один від одного. Тому ми порадилия і переїхали. Якби не переїхли - зрада, а ми обоє все можемо пробачити окрім зради (досвіду немає, є твке відчуття), а потім і розлучення.
Хоча є й інші чоловіки, тобто розчаровані,після одруження та народження дитини, переконуються, що життя не таке як ви собі уявляли, що вона не така, як здавалася до одруження, що вона не вміє варити борщ, так як моя мама...

Рецепт: коли ви відчуваєте, що щось не так, а ви це повинні відчувати, бо щось вас таки обєднало в цьому житті, просто слід сісти і порозмовляти про все. І все вирішеться, навіть якщо він мав намір зрадити, то тепер задумається чи вартує, якщо життя налагоджується.
Як пговорити, якщо він нічого не хоче казати? Певна річ не наказувати йому: ану давай мені бігом тут каже що з тобою таке і чим ти незадоволений. Як саме ви повинні знати, але якщо він не хоче відразу поговорити, то розпочніть ви говорити, що вас не влаштовує. Але не що невлаштовує вас у ньому, а що невлаштовує вас разом як одного цілого. Це може бути втручання сбатьків, сусідів, чи просто розказати, що дитина не дає вам можливості більше приділяти йому уваги. вибачитися і на міліметр в подальшому привертати більше уваги!
Слід ніби порадися про щось, спільно вирішуючи певне , навіть не надто важливе питання. І він розтопиться розповість й собі, що його не влаштовує, його просто треба правильно підвести під це!
Можливо згадати, що він раніше, до одруження робив щось, а зараз не робить... тощо

[Lara!]

У нас питання зради і не виникало, тобто я переконана, що чоловік мені не зраджує, та чесно мені і на думку не спадає про це роздумувати. Він працює, працює до вечора, після роботи - в супермаркет і до нас з донею. У вихідні ми завжди разом (ну якщо немає нагальних справ). Крім того, я цікава своєму чоловікові і мені цікаве його життя поза домом. У нас спільні друзі, з котрими ми залюбки зустрічаємося на вихідних у когось вдома, а, коли тепло прийде разом виїжджаємо за місто. А ще вечорами напередодні суботи чи неділі ми влаштовуємо собі маленькі свята для двох, випиваємо по бокалу вина з фруктами, можемо поговорити і про нас, і про плани, мрії, бажання, коли дитина спить.
Нещодавно чоловік запросив на вечерю, так гарно посиділи удвох, поки Юлька тішила мою маму.
Я переконана, якщо двоє людей люблять одне одного і не намагаються егоїстично вимагати уваги лише до себе, не зациклюються на своїх переживаннях, а діляться ними і ділять переживання партнера, то питання зради не стане.
І ще, на весіллях я найчастіше бажаю молодятам одного: попри все залишатися один для одного найближчими друзями. А справжні близькі друзі ніколи не зраджують другу.

До речі, я позбавлена наївної думки, що ніколи і ні за яких обставин мій чоловік не зацікавиться іншою жінкою. Тому намагатимусь не втрачати чоловікову увагу і не віддалятись від нього. Намагатимусь завжди бути йому цікавою (я маю на увазі не лише догляд за собою). Сподіваюсь, що і надалі ми не розчаруємо одне одного.

[Щасливий татусь]

 Lara! (4.2.2008, 12:51) писав:

У нас питання зради і не виникало, тобто я переконана, що чоловік мені не зраджує, та чесно мені і на думку не спадає про це роздумувати. Він працює, працює до вечора, після роботи - в супермаркет і до нас з донею. У вихідні ми завжди разом (ну якщо немає нагальних справ). Крім того, я цікава своєму чоловікові і мені цікаве його життя поза домом. У нас спільні друзі, з котрими ми залюбки зустрічаємося на вихідних у когось вдома, а, коли тепло прийде разом виїжджаємо за місто. А ще вечорами напередодні суботи чи неділі ми влаштовуємо собі маленькі свята для двох, випиваємо по бокалу вина з фруктами, можемо поговорити і про нас, і про плани, мрії, бажання, коли дитина спить.
Нещодавно чоловік запросив на вечерю, так гарно посиділи удвох, поки Юлька тішила мою маму.
Я переконана, якщо двоє людей люблять одне одного і не намагаються егоїстично вимагати уваги лише до себе, не зациклюються на своїх переживаннях, а діляться ними і ділять переживання партнера, то питання зради не стане.
І ще, на весіллях я найчастіше бажаю молодятам одного: попри все залишатися один для одного найближчими друзями. А справжні близькі друзі ніколи не зраджують другу.

До речі, я позбавлена наївної думки, що ніколи і ні за яких обставин мій чоловік не зацікавиться іншою жінкою. Тому намагатимусь не втрачати чоловікову увагу і не віддалятись від нього. Намагатимусь завжди бути йому цікавою (я маю на увазі не лише догляд за собою). Сподіваюсь, що і надалі ми не розчаруємо одне одного.

переконаний що саме так і буде!

[Яблучко]

 Щасливий татусь (4.2.2008, 12:40) писав:

Да... Чесно кажучи догляд за дитиною дає час аби багато і про все що завгодно думати, обдумувати, надумувати...
От мені тільки цікава чи не соромно вам за ці думки? Невже Ви думаєте, що людина для якої ви народили прекрасну малечу може, яка любить вас, всласне тому й одружилися і народили малечу, може піти зрадити?

а хто сказав що ми оце сидимо та тіки про це і думаємо, але по життю я звикла як то кажуть не зарікатися. І чого має бути соромно. А ви впевнені що дружина вам не зраджує, на всі 100% ;)

[Щасливий татусь]

 Яблучко (4.2.2008, 14:21) писав:

а хто сказав що ми оце сидимо та тіки про це і думаємо, але по життю я звикла як то кажуть не зарікатися. І чого має бути соромно. А ви впевнені що дружина вам не зраджує, на всі 100% ;)

А я не кажу, що ви тільки сидите і тільки про це й думаєте. просто в тому числі й такі думки приходять. Щодо моєї дружини, то зараз я впевнений на 200 відсотків, що вона мені не зраджує.
Як буде через 10 років сказати не можу, але все одно переконаний, що не зрадить. Вона може зрадити тільки у двох випадках: 1-й -від безвиході, (тупіку) у порозуміннні зі мною;
2-й коли у мене стріка весь час показуватиме пів на шосту!
Але, коли ворна зрадить, то я відчуюю

[oksanocka]

От і я переконана, що ніколи зі мною такого не станеться.
Та коли дивишся на інших, не таких далеких нам людей. То мимоволі починаєш задумуватись перестерігатись.
Наприклад, серед наших друзів є пара, якій якраз і не вистачає, напевне, отієї "гостроти" відчуттів. Вони собі можуть сьогодні бути разом, а завтра... А завтра як настрій підкаже: Сергій (то друг дитинства мого чоловіка) може поїхати з хлопцями до сауни і звісно ж ним не їде його дружина, бо вона у цей час "зависає" у диско клубах.
Не хотіла б я такого життя. Боятись, що в один чудовий день (хоча який він тоді чудовий) чоловік принесе додому якусь невилікону заразу, чи то прийде і скаже мені,що:"Знаєш, а я знайшов собі іншу кандидатуру для супутниці життя".
Цього я боюсь найбільше, бо надто сильно кохаю свого чоловіка, і, напевне не змогла б пережити такої миті. Хоча, я ще раз повторюю, знаю, що чоловік мій мене кохає так само сильно, як і я його, і зрадити мене у ньогго навіть у думках не має.

[Антік]

Впевнена, що ні! Зрада - це найжахливіше для мене. Одного разу мене зрадив хлопець, з яким я зустрічалася. Який це був для мене ШОК! В мене ціле життя перевернулось, я по-іншому стала дивитись на людей, і взагалі, глибока рана ще залишилась, хоча минуло вже 6 років.
Тому я сама ніколи не зраджу, бо знаю, як це, коли тебе зрадили. Чоловік поділяє мою точку зору, бо схожа ситуація трапилась і з ним.

[Щасливий татусь]

 oksanocka (4.2.2008, 14:35) писав:

От і я переконана, що ніколи зі мною такого не станеться.
Та коли дивишся на інших, не таких далеких нам людей. То мимоволі починаєш задумуватись перестерігатись.
Наприклад, серед наших друзів є пара, якій якраз і не вистачає, напевне, отієї "гостроти" відчуттів. Вони собі можуть сьогодні бути разом, а завтра... А завтра як настрій підкаже: Сергій (то друг дитинства мого чоловіка) може поїхати з хлопцями до сауни і звісно ж ним не їде його дружина, бо вона у цей час "зависає" у диско клубах.
Не хотіла б я такого життя. Боятись, що в один чудовий день (хоча який він тоді чудовий) чоловік принесе додому якусь невилікону заразу, чи то прийде і скаже мені,що:"Знаєш, а я знайшов собі іншу кандидатуру для супутниці життя".
Цього я боюсь найбільше, бо надто сильно кохаю свого чоловіка, і, напевне не змогла б пережити такої миті. Хоча, я ще раз повторюю, знаю, що чоловік мій мене кохає так само сильно, як і я його, і зрадити мене у ньогго навіть у думках не має.

Переконання - це вилика і потужна штука. Всі ми переконані і впевнені, але треба 5 відсотків зилашати на "ящо", бо ж хтось також переконаний що ні, в той час коли таки так. І най тих 5 відсотків ніколи не стануть реальністю

[Яблучко]

 Щасливий татусь (4.2.2008, 14:43) писав:

Переконання - це вилика і потужна штука. Всі ми переконані і впевнені, але треба 5 відсотків зилашати на "ящо", бо ж хтось також переконаний що ні, в той час коли таки так. І най тих 5 відсотків ніколи не стануть реальністю

от бачите ви теж залишаэте 5 процентів, тож вам теж має бути соромно :D

[Щасливий татусь]

 Яблучко (4.2.2008, 14:48) писав:

от бачите ви теж залишаэте 5 процентів, тож вам теж має бути соромно :D

Це що за насмішки. Це я вам жінкам пораду даю, а не про себе говорю. Бо чоловіки, то специфічні люди, бігаючи по лісі в пошуках мамонта, можуть натрапити на щось таке яскраве і привабливе...
Але після цього прийти щасливо таємничим з мамонтом. Ви, як блюдітєльніца сімейного очага,питатиме, що сталося, а він вам розповість, казку, як майстерно одним пострілом вбив... мамонта

[oksanocka]

 Щасливий татусь (4.2.2008, 14:54) писав:

Це що за насмішки. Це я вам жінкам пораду даю, а не про себе говорю. Бо чоловіки, то специфічні люди, бігаючи по лісі в пошуках мамонта, можуть натрапити на щось таке яскраве і привабливе...
Але після цього прийти щасливо таємничим з мамонтом. Ви, як блюдітєльніца сімейного очага,питатиме, що сталося, а він вам розповість, казку, як майстерно одним пострілом вбив... мамонта

А скажіть будь ласка чи не через те ми й лишаємо отих 5% невпевненості, що у ваших головах майоріють отакі самовпевнені думки. ХА!!!Одним пострілом вони... мамонта. Та дивіться, щоб через вашу самовпевненість не їли ви того самого мамонта у повній самоті.

[Щасливий татусь]

 oksanocka (4.2.2008, 15:01) писав:

А скажіть будь ласка чи не через те ми й лишаємо отих 5% невпевненості, що у ваших головах майоріють отакі самовпевнені думки. ХА!!!Одним пострілом вони... мамонта. Та дивіться, щоб через вашу самовпевненість не їли ви того самого мамонта у повній самоті.

та ви й не залишаєте тих 5 відотків, ви просто гадаєте, як на пелюстках ромашки, зрадить чи не зрадить... А мамонта, то ми для вас йдемо вбивати, а не для себе, просто під час полювання дехто може вполювати ще одну цікаву дичину. Для себе ми нічого не вбиватимемо їстемемо те, що само плиплигає...

[Ліда]

Я також дууууже боюся зради, бо вже колись попалилася на цьому і рана залишилася на ціле життя. Чоловік в мене хороший, і я покищо впевнена в ньому на 100%. Він не гуляє, не пє, не курить, постійно проводить час або з нами або з компютером :D
от перші місяці після народження доці ми пройшли той кризис про який всі говорять...я хотіла вже розводитися....мені так було важко, здавалося що всі проти мене і ніхто не хоче мені допомогти і зрозуміти. Чоловік був дуже далекий, і так було важко знайти з ним спільну мову, ми дуже віддалилися один від одного....але чесно кажучи я навіть не думала що він мені зраджує....просто думала що перестав дивитися на мене як жінку.....Але слава Богу пройшло трошки часу і все налагодилося, ми стали ще щасливіші і блищі. Я знаю що він любить мене і доцю найбільше всіх на світі.

[oksanocka]

 Щасливий татусь (4.2.2008, 15:07) писав:

та ви й не залишаєте тих 5 відотків, ви просто гадаєте, як на пелюстках ромашки, зрадить чи не зрадить... А мамонта, то ми для вас йдемо вбивати, а не для себе, просто під час полювання дехто може вполювати ще одну цікаву дичину. Для себе ми нічого не вбиватимемо їстемемо те, що само плиплигає...

Так оті "кляті" 5% і пелюстками ромашки, яких нам не хочеться зривати. І ніхто на них не гадає. Просто, як я вже писала:треба довіряти, але провіряти.

[Щасливий татусь]

 oksanocka (4.2.2008, 15:15) писав:

Так оті "кляті" 5% і пелюстками ромашки, яких нам не хочеться зривати. І ніхто на них не гадає. Просто, як я вже писала:треба довіряти, але провіряти.

Ну-ну, дивіться а то напровіряєтеся. Що нікому буде мамонта порубати, щоб його в кастрю встромити і зварити