[Ліньтяйка]

Хотіла дізнатися думку форумчан про наступне: як ви відноситеся до пізніх гулянь підлітків (для кожного це звичайно своє розуміння "пізніх" - наприклад до 12 вечора, або до 3 ночі або взагалі до ранку)?
Можливо у Вас ще нема своїх дітей, але думка по даному питанні мабуть не раз приходила в голову, коли Ви були у юному віці і дуже хотіли піти кудись на дискотеку з друзями чи затриматися довше на дні народження друга, чи просто посидіти при романтичних зірочках з хлопцем (дівчиною) під своїм будинком. Як ви будете себе вести коли будете мати власних дітей?
Тепер коли я стала мамою, я зрозуміла чому батьки переживали за мене. Кажуть - "береженого - Бог береже", батьки приводять купу страшних прикладів, які ставалися з людьми (бо вони їх за життя наслухалися купу - життєвий досвід) які йшли пізно по вулиці. Когось згвалтували, когось вбили, побили чи покалічили. Випадків безліч, але в юному віці над цим не задумушся - так хочеться посидіти в веселій компанії, чи в обнімочку з коханим (коханою) не замічаєш, як швидко летить час.
Признаюся чесно нас з сестрою пускали (особливо в селі), не завжди (інколи тато казав "ні" і це означало "ні"), але часто пускали - в нас невелика різниця в віці, ми завжди гуляли разом, тому татові і мамі було спокійніше. Я вдячна за це своїм батькам, тому що я за ті юні роки встигла "нагулятися", не те, що б ми робили щось непристойне - ми не спали з хлопцями, не пиячили і не приймали якихось наркотиків. Зараз я маю що згадати зі свої бурхливої молодості і мене не мучить думка, що я щось втратила. Є підлітки, яких і не дуже тягне гуляти пізно - це наприклад мій чоловік, він рідко гуляв по ночах, рідко встрявав в якісь неприємності.
Так ось коли в мене народилася дитина, я зрозуміла, чому мами і тати переживають за дітей і тепер, коли син виросте, я буду сидіти переживати, якщо він буде затримуватися з вулиці, а тел. наприклад буде вимкнений, але пускати я його буду. Звичайно можуть бути вийнятки - якщо я побачу, що він попав в погану компанію, або його життю щось загрожую, буду думати, як допомогти. Але хіба дитину насильно вдома втримаєш?

[Soveniatko]

Думаю, шо шось погане можна робити і вдень, замість уроків.Хоче звичайно вночі набагато більший ризик потрапити в халепу. Алк якщо тримати дитину на прив"язі, то коли вона від неї звільниться, можеть бути гірші наслідки. А ше в мене була співробітниця десьїй тоді буор років 27. Та ми компашкою з роботи зібралися в цетрі на піцу, потім думали, а чи не сходити на дискотеку. А вона каже, тре подзвонити батьків спитати. Подзвонила, ті сказали максимум до 12 і додому. А потім мабуть дивуюця, чого вона до сих пір заміж не вийшла.
Так шо я постараюсь пускати звичайно в розумних межах, хоч це і коштуватиме мені купи нервів, бо переживати таки є за шо.

[Аріка Ікара]

В першу чергу я постараюся виховати належно своїх сина та доньку,щоб мені потім не було соромно перед людьми і щоб було менше підстав переживати.Звичайно,гуляти буду пускати,але в межах розумного і дивлячись,яка склалася ситуація ( посидіти ,поговорити з сусідом можна і до 11 вечора ))). Я завжди буду згадувати себе в молодості, як мене в чомусь щемили батьки,як соромили перед друзями,не пускаючи на дискотеку. Адже в підлітків саме головне- це думка друзів, не осоромитися перед ними.
Головне, щоб дитинча не потрапило в погану компанію і мало свою голову на плечах.Для цього будемо старатися зробити все можливе. :)

[Ясна]

Вдячна моїм батькам за мудру лінію поведінки.
Вони приймали всіх моїх друзів, знали про всіх усе. Тому пускати мене нікуди не боялися. Та часто і пускати було нікуди, все
одно всі у нас товклися.

[poiu]

Особисто я постараюся виховати свою дитину так щоб могла їй довіряти, і бути спокійною за неї. Але ми ніколи не знаємо на перед в яку компанію може попасти дитина, якщо це будуть люди яким я буду довіряти звичайно можна дозволити дитині затриматися в компаніїї і до пізна. Але в мене буде одна умова якщо дитина пообіцяє що буде наприклад вдома в 11, то якщо вона затримається має обовязково мені про це повідомити інакше я все одно буду хвилюватися.
В мене є живий приклад я з сетрою виховувалися в однакових умовах, але батьки завжди більше хвилювалися за неї, тому що я коли затримувалася хоча б на 15хв. завжди попереджала про це батьків і батьки ніколи не чекали мене під дверима, а сестра ніколи не затрудняла себе такими проблемами тому коли вона кудись ішла тато ніколи не лягав спати поки не побачив що вона вдома.
Тому в мене на першому місці буде стояти відповідальність дитини.

[гра з вогнем]

я обрала "ваш варіант"
перш за все підлітки це який вік? якщо 11-12 років - категорично буду забороняти нічні посиденьки. точніше я намагатимуся зробити так, щоб в дитини не виникло таких бажань, а як ні то наполягатиму на своєму.
а ще дуже залежить від того наскільки дитина самостійна та розсудлива. якщо моя дитина буде сама собі заробляти на проживання, сама прийматиме зважені рішення, буде розсудлива у діях та вчинках - то сама розбереться до котрої їй на дворі сидіти чи друзями гуляти.
але повторю ще раз не думаю, що в 12 років це буде їй під силу. років в 14 (+/-) я перегляну позиції категоричної заборони нічних гулянь.
зрештою там. де я зараз проживаю до 12 років дитина за законом не має права гуляти без дорослого і в день, і в ночі. а 12 це вже ого який підліток. ну і за тутешніми законами є обмеження щодо часу перебування на вулиці без супроводу дорослих і після 12 років. точно вік не пригадаю.

[Soveniatko]

Ой ні, в 12 років однозначно мають бути не нгічні посиденьки, а нове плаття для Барбі, чи пузля. Думаю, шо і в 14 наврят...Хоча справді буде залежати від того, якою вона виросте. Зара діти швидко дорослішають. Якщо буде голова на плечах, то можна буде пускати, але якщо вона буде, то думаю в неї самої ше будуть інші інтереси

Користувач подумав і додав через 1 хв.:
Це вже відно від старості в мене підліткими вважаються діти старші 16 :)

[M@rtik 1+1]

Ніічні походеньки, чи просто вечірні гульки в моїй сімї будуть в межах розумного, тобто все залежить від кола знайомих моїх синів, від місця , де ми будемо жити, і так далі... таких факторів зараз є дуже багато. але я не виключаю думки, що з часом все зміниться...

[jane]

я зараз взагалі не можу відповісти на це питання так, щоб навіть собі не збрехати. щоб потім не було соромно читати і бачити, що змінила своє ставлення. вирішуватиму вже на місці, в залежності від дитини. бо з одного боку згадую себе і свої "та що зі мною може статися?!", а з іншого - вже зараз боюся, як оце дитина в 5 класі буде сама зі школи ходити, що вже казати про нічні гуляння..

[Tequila Rose]

Я буду намагатись не бути егоїсткою і відпускати сина, хоч і впевнена, що на перших порах спати до його появи не буду. Потрібно згадувати себе в його віці і йти на зустріч. Я постійно згадую тепер слова моєї мами, яка в таких випадках мені завжди казала: "от будеш мати своїх дітей - тоді мене зрозумієш". Тепер я її розумію.... Але все ж батьки мене відпускали, але вони завжди знали де я, з ким, і до якої години. І я буду робити так само.

[Time Out]

Дивні, якщо чесно, у нас розмови. Дітям по кілька місяців, а то й у пузіку вони, а ми вже вирішуємо, відпускати чи ні їх уночі гуляти.
Мій старший, слава Богу, про таке ще не просить. Він якщо і гуляє, то недопізна у дворі. Я завжди можу вийти на балкон і подивитися, що він робить. При цьому я категорично забороняю виходити з двору.
А гуляти допізна, я думаю, можна років з 16. І то недалеко і не дуже пізно. Бо контрольвсе одно повинен бути. Не хадити слідом, звісно, але знати де дитина, з ким і чим приблизно займається. Я не хочу, щоб мої хлопці в 10-12 почали курити чи пити пиво. Але це вже залежить від виховання.

[Сонячна]

Моєму синові зараз 16 років. Досі питання нічних походеньок не поставало, та й , думаю, найближчим часом ще не буде на порядку денному.В нас проблема нічних "посиденьок" за компом. Коли був меншим йому було цікаво гуляти допоки не стемніє -це був свого роду прояв дорослості. В наш час трішки легше "переживати" за дітей,бо поруч лежить мобільник і можна завжди почути голос свого коханого чада.

[Шпилька]

Я себе до такого питання троха підготувала, дівчата. Підготувала 10 років тому, коли мені було 14-ть. Тоді я вирішила для себе майбутньої написати як бачить світ 14-річний підліток: на що ображається, чого очікує від батьків, чого не вистачає, що є зайвим... Вже зараз перечитую той аркуш паперу і не вірю, що це писала я )) Але нікуди від цього не дінешся - те, що викладено на цьому листку є бажаннями душі 14-річної дівчинки і я буду докладати всіх зусиль, щоби правильно скористатись тим "посланням з минулого". До речі - я була звичайною, тихою дівчинкою у той час (це вже далі в моєму болоті чорти почали товктись), а написане мною все одно мене теперішню дещо насторожує м"яко кажучи.

[Костина мама]

Ой девочки...., недавно на эту тему с подругой беседовала, раньше когда сами были в подрастковом возрасте(например я ), думала чего мама переживает, не спит ждет с дискотеки я ж никуда не денусь, а сейчас понимаешь - когда свои детки появились, как душа болит....
Я буду стараться, чтоб мой карапуз мне доверял и я была типа как подруга :) , если запрещать что-то делать или не пускать гулять хорошего ничегоне будет, как говорят "запретный плод сладок" , сколько у меня знакомых в школе были идеальными - учились на 5, мама позвала домой сразу домой, никаких нареканий, а сейчас - гуляй душа, один мой такой однокласник уже в тюрьме побывал за попытку убийства - я как узнала волосы дыбом никогда б и не подумала, другой сосед сделал девочке ребенка пожили немного он бил ее (тоже б и не подумала), потом со второй сошелся и т.д., Я буду своему сынульке разрешать гулять (ну конечно в пределах разумного, не так как мой муж мог у меня остаться и с ночовкой не предупредив родителей, а они сильно и не переживали - незвонили даже), и от того начнет пить и курит зависит от компании и общества, можно посмотреть телевизор и делать выводы- как в фильмах показывают и пьт и курят и деруться, а наши дети это смотрят - "если это в кино делают, а че б и нам не сделать", я считаю если уже начал курить (конечно не в 12 лет), то лучше пусть при мне курит (нормальные сигареты) и пьет чем по углам прячется

[Ptaszka]

Щось до мене ніяк дойти не може - для чого дітям до 16 років гуляти вночі? Можливо хтось подумає, що я не сучасна мама або не довіряю своїм дітям, але як на мене - це ненормально для таких ще малих дітей. Я розумію, можна посидіти біля дому до 10-11 год вечора, коли батьки в курсі, чи піти до друзів на д\р приблизно до такого часу, але що таким дітям робити вночі десь поза домом? Напрошуються не зовсім приємні здогадки... А потім нарікання на самих себе, що відпустили
Ще вони встигнуть в своєму житті ночей недоспати. А на рахунок виховання, то скажу, що бувають такі ситуації, що виховання може бути зовсім ні до чого і все буде залежати лише від обставин. В наш час діти дорослішають дуже швидко, вірніше, дуже швидко їм стає доступним світ дорослих. І ми - дорослі, їм у цьому самі допомагаємо і підштовхуємо, а потім бідкаємося, що вони в 40 років як діти. А чи не краще їм бути дітьми в дитячому віці і досхочу набавитися в дитячі ігри і жити дитячим розумом, аніж потім надолужувати втрачене вже в зрілому віці, бо батьки дозволили рано жити життям дорослих? На все свій час, така моя думка.

[Костина мама]

Eleonorka, А вы разве не помните себя в подростковом возрасте - разве вам не хотелось побыстрее повзрослеть?
Мне например хотелось поскорее стать взросло :) но у меня конечно и детство замечательно было и куклы и т.д. и т.п. , а сейчас посмотришь на детей у нас возле дома никто в скакалки не прыгает , в классики не играет и в куклы тоже, зато девочки ходят в коротких юбках и попами вертят перед старшими мальчиками...., мы лет до 13 точно играли в куколки, а сейчас наверно ев 7 лет уже не играют .... Немного уже не в тему, но по-ходу мысли понесло

[varvara]

страршій доньці скоро 21. десь з класу 10 вона почала проситися на нічну дискотеку(в Києві). було страшно, я опиралась довго, потім з подругою відпустили на новорічну дискотеку. Не спала, дзвонила..заспокоїлась тільки, коли вона прийшла додому. Потім завівся кавалер в 11 та ще й старший, вже працював хлопець. Я наполягла на тому, щоб ми (батьки) з ним познайомилися. при зустрічі я йому ввічливо пояснила, що дівчину(тобто мою доньку) я хочу бачити до 12 ночі вдома і під його супроводом... В 20 років вона стала жити окремо від нас на власній квартирі, але коло її друзів я намагаюся знати, коли кудись їде на вихідні, то розпитую куди й з ким і прошу, щоб завжди дзвонила, коли повернеться додому. Коли донька була у віці 16-17-18 років, то сприймала в штики таку мою поведінку, тепер здається потроху мене розуміє....

[Mysterious]

я обрала ваш варіант. Буду пускати, але з всіма друзями і хлопціями з якими буде гуляти моя доня буду знайомитись, щоб знати з ким і де вона. Це для мене принципово. Гуляти невідомо з ким і невідомо куди пускати до 17 років не буду. Далі як правило дитина вже не реагує на заборони батьків.
Я гуляла цілі ночі. Мама мене відпускала. Просто або довіряла мені, або в неї не було іншого виходу, бо я її не слухала. Але ми жили окремо, тому на мене батьки не мали великого впливу.
Але я інша. Я вміла постояти за себе ще з молодших класів, тому була впевнена в собі і своїх дітях. Я виросла на вулиці, між однолітками з дитинства, знала всіі компанії погані і хороші.
Часто задумуюсь над питанням, чи буду пускати доню, і відповідь -дуже страшно. Пускати звичайно буду, але точно хочу знати місце де вона буде находитись.

[Котя]

Дійсно важко щось стверджувати однозначно, але... Думаю, буду пускати зрідка на якісь великі міроприємства. Я трохи лякана. Мене в підлітковому віці обмежували в гульках, тоді було образливо, та згодом оцінила всі переваги такої поведінки батьків. Наш район важко було назвати благополучним і багато моїх друзів робили такі вчинки, які б я не хотіла, щоб зробила моя дитина. Є речі, які починаєш розуміти, коли минають роки і з"являються свої діти. Я вдячна моїм батькам, хоча, мабуть, вони й досі не розуміють від яких речей вберегли мене тоді своїми заборонами.

[Шпилька]

Eleonorka (7.7.2009, 10:26) писав:

Щось до мене ніяк дойти не може - для чого дітям до 16 років гуляти вночі? Можливо хтось подумає, що я не сучасна мама або не довіряю своїм дітям, але як на мене - це ненормально для таких ще малих дітей. Я розумію, можна посидіти біля дому до 10-11 год вечора, коли батьки в курсі, чи піти до друзів на д\р приблизно до такого часу, але що таким дітям робити вночі десь поза домом? Напрошуються не зовсім приємні здогадки... А потім нарікання на самих себе, що відпустили

Я це питання розумію ширше ніж просто погуляти допізна. Це питання довіри моєї і свободи дитини (а вона її прагнутиме): поїхати із компанією на 4 дні в Карпати, на риболовлю із ночівлею, на екскурсію в інше місто, залишитись у подруги і тд. і тп. В моєму випадку усе це і входило в поняття "гуляти" ...