[АмІнка]

Прошу вибачення у модераторів, якщо я дублюю якусь тему, проте переглядала і ніби не знайшла схожої..

цікаво було б дізнатися, хто з батьків (його чи її) найбільше допомагає чи допомагав Вашій новоспеченій сім'ї?
особисто у мене, допомога іде лише від моєї мами (батько з мамою розлучилися ще 15 років тому).. нашій родині менше року.. ми з чоловіком живемо з моєю мамою, вона повністю взяла на себе виплату комунальних послуг, і більшість витрат щодо харчування і побуту.. від нас нічого не вимагає і навіть не приймає гроші на витрати.. каже, щоб ми берегли їх на свої потреби, тим паче, що скоро народжувати і грошей на те треба багато..
а от з боку його батьків я лише чую одні обіцянки-цяцянки: то вони обіцяли нам подарувати як весільний подарунок пральну машинку, потім передумали, сказали, що подарують телевізор, потім в них з'явилася ідея купити нам комп'ютер.. в решті решт ніякого подарунка ми не дочекалися, хоча я й не дуже на нього сподівалася.. немає - й не треба.. за час, поки ми одружені, матеріальної допомоги від них не бачили, хоч булиу нас скрутні часи.. чоловік отримував диплом (саме закінчував 6-й курс заочно), всі весільні гроші пішли на сплату навчання і на захист дипломної роботи.. на огляди, аналізи та УЗД із вагітністю також багато грошей пішло, а ще ж треба нормально харчуватися було, аби дитя розвивалося добре і було здорове..
зате від його батьків тільки й чути, що от ми все зробимо, щоб вам було не так важко,я к нам, коли ми одружилися, нам ніхто не допомагав.. а у вас є батьки і таке інше.. та поки що відчуваю, що в нас є лише моя мама.. я не заглядаю нікому в кишеню, і не вимагаю, щоб нам допомагали.. але навіщо пустословити і кидати слова на вітер? мовчали б уже.. дії і вчинки набагато більше скажуть за людину, аніж її слова.. написала багато, але просто ця проблема мене вже до сказу доводить.. :(

[Все буде добре]

АмІнка В нас з тобою дуже схожі ситуації. ми живемо з моїми батьками, вони проплачують за квартиру і частину дають на продукти. Хоча вони не заможні люди. Зате чоловікові батьки заможні. На свою кицьку витрачають більше чим на нас. Нам з чоловіком не допомагають зовсім, хоча онуці дещо купляють. Зате коли йде мова про якесь важливе рішення - свекруха тут як тут. Хоча вони і не зобов"язані допомагати, але зараз нам дуже складно. Дитина на ШВ, пів зарплати йде на суміші, а тут і зарплату чоловікові скоротили в два рази. Як казала одна жіночка "не учите меня жить, лутше помогите материально"

[nata1205]

ми живемо з моїми батьками...звичайно, що виходить що вони трішки більше допомагають...за світло і за воду ми платимо...але як немає у нас грошей, то мама сама купляє продукти...але і батьки чоловіка допомагають, то продуктами, то щось куплять з одягу...а коли було у Серого день народження в кафе, то також допомогли, і то добряче допомогли...гріх на це жалітись...
а вже про характер і втручання у наше життя, то це інша тема...

[Алішка]

ми живемо окремо і від тих і від інших,помагають не дуже ,але і за це дякую ! В процентному відношені приблизно однаково,хто чим може ,моя мама правда частіше буває в нас і частіше з малою бачиться і бавиться і посидить і погуляє,поки я щось зроблю,а його мама ні разу,але передає час від часу продукти з дачі, з села. Так що нарікати не буду,думаю що в мене не найгірша ситуація.

[ksyuta_m]

Фінансово більше допомагають свекри. Трикімнатна квартира, пральна машана, телевізор, і т.п., іт.д. У моїх батьків ТАКОЇ можливості немає. Допомагають фізично - ремонт, догляд за дітьми при потребі, фінансово по "дрібничкам"( в порівнянні з квартирою). Жалітися - гріх.

[Рижуля]

Допомагають і ті і інші батьки.Їх допомога розприділяється наступним чином - мої батьки оплачують нам кваритиру,харчі,купують малому значно більше іграшок і одягу, ніж батьки чоловіка ( в них це перший внучок, а батьки чоловіка мають ще двох, тому все справедливо).Батьки чоловіка дають бабосики і оплачують телефон, також харчами часто допомагають ( свекруха працює в магазині).
Немає на кого ображатьсь, хіба на себе, що досі сидимо в батьків на шиї.Сподіваюсь це тимчасово і невдовзі вже ми з чоловіком змжемо їм допомагати.
ДЯКУЮ ВАМ, МОЇ ДОРОГІ, ЗА ВСЕ!

[Ксюнка]

Ми живемо окремо - фінансової допомоги ще жодного разу не приходилось просити - самі якось справляємось. А так, то продукти беремо і там і там. Хоча частіше в батьків чоловіка - бо вони близько і ми там частіше буваємо. А стосовно допомоги по дому і з Яринкою, то я писала про то в іншому розділі. ;)

[Ameli]

Ми живемо окремо. Про фінансову допомогу мови не йде, бо якось обхлдились поки без неї. Про моральну підтримку то допомагають лише мої батьки, і з синочком можна залишити на кілька годин, і приїздять частіше, і взагалі уваги більше дитині приділяють. Чолікова мати інколи заїде на кілька хвилин, а от батько зовсім не приїздить навіть на Перший рочок не приїхав (ото вже мені серце боліло).

[natalia220]

Ми живемо з моїми батьками, але допомагають і ті і ті однаково. Просто мої і компослуги платять і продукти купують і як треба грошей, то дадуть, а свекри живуть далеко, то їх допомога більше фінансова. Наприклад коляска і ліжечко це їх подарунок, а на днях свекруха (ми в них в гостях) каже :"Ходи покажу що я купила." Витягує дві величезні сумки, а там ...комбінезони, куртки, джинси, взуття і т.п., на 1-5 років. Це все вона Владіку накупила :) Так що нам в плані допомоги повезло!

[Котя]

Мої батьки більше допомагають грошима і мама сидить з малим, коли той хворіє. Свекруха купує речі і часом дає продукти. Короче не жаліємось. Допомагають, як можуть, хоча ми рідко просимо допомоги.

[Танчик]

Допомагає лише моя матуся, левову частку роботи, метушні на рахунок переїзду на квартиру взяла вона. Його батьки нінащо не дають,інколи шось свекруха принесе, але то з таким мол ви маєте мені ноги цілувати, або каже та приїдьте за ними самі(причому сама їздить у місто 2-3 на тиждень, і нічо не привезе, за то дочці відправляє з міста автобусом, на другий район яйця)

[Оленка2008]

Хоча ми живемо зі свекрухою, та помагають нам лише мої батьки. І з малим посидять і часом якісь продукти передадуть. За що їм дуже вдячна.
За квартиру ми платимо самі і купуємо все що треба теж самі

[RomaIIIka]

Нам більше допомагає моя мама. Якщо в процентному відношенні то десь 95% до 5%. Платить деякі ком. послуги бо ми живем з нею і купує деякі продукти на які треба одразу багато грошей(ящик олейни, пару кг м'яса, мішок цукру чи борошна) його батьки вважають що вони досить роблять тим що чоловік в них працює різноробочим на стройці кафе і отримує 1500 в місяць. Я йому кожен день даю з собою перше, друге і чай в термосі. В власному кафе ніразу за 4 роки не погудували його. Ото вже батьки, нічого не скажеш. А 5 вітсотків виражається в тому що до 1 р малій свекруха могла інколи банан передати, чи купили вони ящик "пташинного молока" а воно якимось одиколоном воняло то нам один ящик хотіли дати, щоб ми травились. але вони нас інколи возять на шашлики і коли гриби то чоловік з свекром на гриби їде і має можливість назбирати грибів на зиму щоб заморозити. Ну і дуже рідко щось можуть передати невеличке. Взагалі поняття допомоги в свекра немає. Було в нього новосілля і багато всього наготовано, так потім воно в нього поскисало в кастрюлях у холодильнику бо не встиг з'їсти, але нікому не запропонував навіть тортика шматочок з собою взяти.

[Графиня Уварова]

Ми теж живемо окремо. Дякувати Богу матеріальної допомоги не потребуємо. Батьки дають хіба те. що виростять на городах. Мабуть мої батьки більше, але тільки тому, що ми бачимось частіше, хоча батьки чоловіка теж завжди запитують може вам того чи того. Тому в плані допомоги дам всій голос за "одинаково" :)

[АмІнка]

Танчик (12.6.2009, 13:42) писав:

з таким мол ви маєте мені ноги цілувати

ото і в мене таке саме.. мовляв ми зобов'язані їм віддячитись: Валько - за те, що його народили і виховали, а я за те, що мені такого чоловіка зростили.. я все розумію: ми поважаємо і шануємо батьків.. і справді їм вдячні за роки, що витратили на наше виховання.. але постійно на цьому наголошувати - це перебор.. моя мама нам і зараз допомагає і нічого за те не вимагає, і словом не обмовиться за якусь подяку.. каже, що живе заради дітей і для неї нема нічого кращого ніж щасливі і здорові діти.. а чоловікові батьки чомусь вирішили, що раз син доріс до того, аби женитися, то вже може бути абсолютно самостійним.. тепер хочуть, аби ми за ними трусилися.. ми повинні щодня телефонувати і звітуватися, що у нас відбувається, ми маємо щовихідні приходити до них у гості, ми повинні те, ми повинні се..

[Графиня Уварова]

АмІнка,
Мені звичайно важко зрозуміти вашу ситуацію, але, можливо, якби ви не так гостро до цього ставились, то проблема не здавалась би настільки критичною... Якщо треба кожного вечора подзвонити, то ви подзвоніть, скажіть що у вас все так гарно, як ніколи до цього не було. Що чоловік так хвалив вас за борщ, який ви йому приготували... і все в такому дусі. Щоб у них пропало бажання тримати руку на вашому пульсі. А якщо треба в гості кожної неділі, то натякніть, що ви (а краще ваш чоловік) вже так давно хоче канапку з ікрою... Нехай накривають вам столи, щоб хоч якась матеріальна користь для вас буде (на обіді економія)...

[АмІнка]

Dominika, та матеріальна користь тут ні до чого.. як на мене, нехай нічого не допомагають, але й не заважають.. просто вони постійно намагаються керувати нашими діями, мовляв, щоб ми не робили їхніх помилок.. коли у гості приходимо тільки й чути поради-поради-поради.. а ще: як їм важко живеться і які вони нещасні, що їм лише на їжу вистачає грошей і таке інше.. а ще прикол один мені подобається: батько купує собі одяг лише дорогих марок (светра за 600 гривень чи туфлі за 1000), на комп'ютер витрачає багато (то відеокарту поставить нову, то пам'яті прикупить), а нам кажуть: "Навіщо ви купуєте нову каляску для маляти? Давайте у сусіда візьмемо за півціни. в них вона майже нова", або "Нащо ви ліжко купляєте.. в селі у бабусі складене лежить на горищі.. наші синочки у них спали ще" (а на тому горищі і криси і чого тільки немає..) так на собі не економлять, а на онучці, яку так чекають-так чекають, вирішили єкономію зробити.. мені для доньки нічого не шкода, і гроші на придане для неї в нас є.. тож най хоч мовчать

[львів_янкаІра]

Ми живемо в моєї бабці.
За 2 роки чоловіка батьки були в нас аж 1 раз!
Правда, коли народився малий то 5 міс. ми жили з моїми батьками.
Зараз також набагато частіше помагають мої батьки. Приїжджають, щоб з малим побути,щоб я за цей час шось зробила. Недавно мені було дуже хижо, страшно впав тиск і до неможливості боліла голова, я навіть не могла стати з ліжка (бабулька в той час була в лікарні), чоловіка батьки в той час були вихідні вдома і навіть не запропонували приїхати побути з малим. Мусів їхати мій тато (він йшов на 14 год на роботу) і "волікти" мене з малим до себе додому...там потім вже була моя мама. От такі то пироги :)

[MOZILA]

Коли ми з чоловіком створювали сім"ю якось і навіть гадки не мали що нахтось повинен допомагати матеріально, зразу сподівалися лише на свої сили. Тому таке питання хто допомагає більше не стояло, адже батьки дали життя, освіту та допомогли з влаштуванням на роботу. був час, коли свекруха була безробітною - це тривало майже рік часу і тоді доводилося матеріально і морально допомагати їй.
Тому найважливішою для мене є підтримка так би мовити у веденні домашнього господарства та у догляді за дитиною.
залишається сказати - дякую вам мої мамусі і татусі, що терпите мій шалений ритм життя, що не залишете голодним мого чоловіка і доглянете мого синочка, дякую за турботу і морально-психологічну підтримку у важкі хвилини

[greencat]

мдаааа..
ситуации у всех разные, но чем-то похожи...
мы с мужем живём в Киеве, в то время, как наши родители в разных городах (на восточной и западной Украине- далееко друг от друга ;) и от нас :(
однако помогают по-разному. примерно, в соотношении 4/5 мои родители и 1/5 его (если не меньше). мои родители и денежкой помогают, и продуктами, консервацией, мёдом, вареньямию всякими техническими и хозяйственными разностями, ремонтом, красотой для дома и уюта и пр. а вот его родители...даже обидно...иногда ждёшь...думаешь...ничего...или совсем немного продуктов, или что-то ужасное, дешёвое и ненужное, а после ремонта приехала свекровь посмотрела-по углам нос позасовывала в моей однокомнатной квратире и вынесла вердикт очень тихим и печальным голосом "мдааа...ну, ничего...ничего... главное, чтобы вы жили дружно...ничего" :( я чуть не упала
я уже даже конкретно говорю, подарите то-то или то-то.
обидно, что материальные возможности примерно одинаковы. однако мои родители постоянно как-то беспокоятся, что-то передают, организовывают, надрывают здоровье и спины -- лишь бы нам что-то хорошее и нужное передать.
даже просто пообщаться. мои родители СМСки шлют и звонят, передают личные презенты, книги и важные статьи для мужа! мне это очень приятно. но он стесняется, теряется и общение в большей степени получается односторонне. жаль. у моих родителей можно многому научиться, чего не ценит (вернее недостаточно) мой мужж.
а у свёкров позиция - лишь бы мы жили "дружно". меня аж в дрожь кидает, когда это слышу. практически уже приучили советоваться на счёт подарков, а ещё пытаемся их убедить, что лучше пусть подарят немного ( 50 или 100 грн.) но денежкой, мы добавим и купим то, что надо и то, что нравится. и будет от них подарок. а не так как они делают. Слава Богу, муж на моей стороне.
мне обидно, что так не очень справедливо. хотя понимаю, чтомои родители для меня стараются, т.к. любят! поэтому и помогает люьбимой и единственной, но непослушной и вредной дочурке.
но, хотелось бы и от свёкров бОльшей помощи и участия.
хотя мы и сами стараемся (и считаем, что вобщем-то помощь должна исходить от нас) помогать материально и всячески, но всё же хочется больше участия