[Віллі Вонка]

Я двома руками за спільний сон. Звичайно це вносить свої певні незручночті в життя, але без малого спати не можу, так мені спокійно коли він поруч. А от мій чоловік тільки й шипить про одне, що давно час малого відсиляти. :(

[Яблучко]

Для мене потрібно було в опитуванні інше ставити :D Взагалі я проти спільного сну, якщо це дозволяє дитина, бо всі дітки різні хтось спить в своєму ліжечку, а хтось ні. Звичайна велика заслуга виховання в цьому плнані, як привчиш так і буде спати. Категорично проти сна з зовсім маленькою дитиною, можна і придавити, особисто я себе не настільки контролюю щоб так спати, дотогож ще у перші місяці спиш як вбитий іноді, бо від безсонних днів та ночей вирубає. Та зараз моє дитя майже перебралося до нас у ліжко, засипає у своєму, а вночі приходить до нас і до ранку вже спить з нами. Це зручно мені в тому плані що не треба вставати годувати і перекладати туди сюди, незручно тим, що спати вона мені часто заважає, штовхаєься та б'ться іноді дуже боляче. Думаю відселяти її назад та поки ліньки мені, як завершимо ГВ буду думати.

[Анюта]

Я за спільний сон. Це дуже зближує маму і малюка, вони краще відчувають один одного. Головне вчасно відселити. Ми з донькою спали разом майже до 2 років. А потім поступово почали вселяти в неї почуття самостійності і дорослості. І після того, головне не поступитися (навіть при хворобі), бо буде біда. Чоловік точно зашипиться ;)

[Оля-ля]

У мене синочок засинає у своєму ліжечку, але вночі прокидається і проситься до мене. Коли беру його до себе, він двома руками обіймає мене за шию і так засинає. Зранку коли прокидаємося, він знову мусить хвилин 10 мене пообіймати, після цього ми разом встаємо. Можливо, він чогось боїться, а поряд зі мною відчуває себе захищеним. Коли підросте і буде спати всю ніч, тоді і буде спати постійно окремо.
А на рахунок раннього віку, то у нас в районі був випадок, що мама у сні задушила 2-тижневу дитину. Була сама виснажена, спали разом, давала груди і заснула.
Я теж, коли годувала грудьми, брала на ніч до себе, але сама майже не спала, а тільки дрімала.

[Віллі Вонка]

Коли Любчик був зовсі маленький, то я боялась брати його в ліжко на всю ніч, але вставати сто разів на ніч на годування і ловити себе на думці, що я годую сидячі і засинаю, що малий просто може випасти з рук. А ще дуже боялась СВДС. Тому спав все одно зі мною, клала його біля стінки. Між собою і чоловіком не клала, бо чоловік й мене може задушити вночі... Але внутрішня напруга дала про себе знати, вивіхнула руку і ще довго потім вивіхувала її саме уві сні.

[Viktoriya]

Капітошка (18.1.2008, 13:11) писав:

...... Але внутрішня напруга дала про себе знати, вивіхнула руку і ще довго потім вивіхувала її саме уві сні.

Жах...ми з малою спали з перших днів разом, головне вірно місце влашувати, у книзі Сірзів дуже детально описано, ми клали ковдру складену вчетверо, зверху одноразову пелюшку "догори ногами" і звичайну пелюшку, пелюшкою вкривали. Дитина спить поряд, але в неї власне спальне місце - це гігієнічно та безпечно. З часом, ближче до року клала в ляжечко сонною, так і звикали потрошку, хоча і зараз любить зі мною спати :)

[Кравчоля]

Привіт! Моєму синочку лише 1,5 місяця, він встає по 2-3 рази на ніч, щоб попити молочка. Кладу його окремо від нас лише спочатку, як заснув увечері, а потім, як просинається перший раз, беру до себе. Мені і в своєму ліжку ще тяжко очі розплющити і до тями прийти, щоб нагодувати. А якби ще вставати до коляски, то я б упала з ним на руках. Він і засинає спокійніше, і коли животик болить можна заспокоїти. Але, якщо чесно, то страшнувато трохи...

[мамуся]

Я навіть не уявляю, як можна свою маленьку крихітку покласти на ніч в ліжечко! Ми з масьою якось з першого ж дня в пологовому будинку почали спати разом, хоча до його появи все ж планували спати окремо, а потім просто не захотла крихітку ні на хвилинку залишати окремо від себе. Так і спимо вже 4,5 місяці: і маленький в будь-який момент може підкріпитися, та й біля мами йому безпечно і затишно, та і мені не треба щоразу вставати серед ночі.

[Сонце]

Я теж за спільний сон із дитиною.
Ми спали з малою разом з місяця часу, я щось спочатку не наважувалась. Потім лікарка нам порадила спільний сон, задля збільшення лактації, спокою дитини і мого відпочинку.
Хочу сказати, що мама яка спить із малюком ніколи не придушить його в сні, хіба що у випадку прийняття снодійного чи алкоголю. Насправді, коли я спала з малою, то відчувала кожний її рух. Мати мимоволі налаштовує себе на не глибокий і не міцний сон.
Згодом з 10 міс мала почала всю ніч спати не прокидаючись. Ми потрохи почали її класти у своє ліжечко. Відселення пройшло дуже просто і природньо. Годувала я малу ввечері перед сном і зранку, беручи її до себе в ліжечко.
Останній місяць почала відлучати дитину від ГВ і ми засинаємо на руках, і потім кладу її в ліжечко.

[Rimas]

Мамусі! Шо то за "ГВ" та "СВДС"?! Я розумію що я ше початківець, але зі спецтермінологією троха перегинаєте палицю ;)

[Віллі Вонка]

СВДС - синдром випадкової дитячої смертності.

[Оленка]

Я за те щоб дитинка спала окремо у своєму ліжечку. На мою думку це дає кращий сон мами і дитини.
Від самого народження я в більшості випадків клала доньку окремо. Її ліжечко я ставила біля себе так, що можна бачити її, поправити одіяло. У нас було так що Катюша спала вночі тримаючи мене за палець, це її і мене заспокоювало. Звичайно вставати для ГВ важко, але... для мене це більше підходило ніж спати разом.
Бувають випадки, що ми спимо разом. Це коли донька хворіє або нездужає від прорізування зубків.

[Наталочка]

Мій малий з народження спав в своєму ліжечку, тільки під ранок я його перекладала до себе.Ну і звичайно коли був неспокійний через зубки чи хворий , то спав зі мною. Але часто бували випадки коли я засинала під час годування і не перекладала в ліжко.
Але я вважаю що в ідеалі мама з дитиною повинні спати разом. Це закладено навіть на психологічному рівні. В мене, наприклад, перші три місяці уві сні було відчуття що Данька зі мною. І завжди коли я просиналась то шукала малого і боялась порухатись, навіть чоловік будився.І були випадки коли навіть з чоловіком відбувалось те ж. Але , на жаль , розміри нашого ліжка не дозволяли нам спати втрьох.

[Улянка]

А в нас все навпаки - до рочку спав сам, ще й в окремій кімнаті, а з 1 року - тільки на великому ліжку з мамою або татом.

[ansi]

Ми з самого спочатку спимо окремо. Спочатку дитяче ліжечко було прямо порпуч нашого, а тепер умови змінилися, і вже подалі. Проблем зі сном не виникало. І мене це цілком влаштовувало. Модливо, через те, що не довелося годувати грудьми, а уявити собі, що кидаєш на ліжку дитину саму біля сплячого чоловіка, йдеш на кухню і готуєш харчування... Брр..І так перші кілька місяців майже кожні три години, щоб трястися там і думати, чи бува воно не скотилося...Нііі...
Да і чесно кажучи, дуже багато знайомих мають проблеми з привчанням до особистого ліжка після спільного сну. Ми спимо разом тільки в гостях у батьків, але ми з чоловіком погано висипаємося, бо дитина починає спати не по людськи: голова у мене на шиї, обличчі деінде, ноги на татусеві. Одного разу перелізла уві сні через його голову, видерлася аж на борт дивану і я ледь встигла підхопити, щоб не звалилася.
А так спить сама. Хоча засинання у нас дуже демократичне: частіше засинає у нас на дивані, потім перекладуємо, інколи проситься в своє ліжко зразу, і лише час від часу - на руках. А от наприклад у подруги, хоч віком і старше, засинає виключно на руках з цицею в зубах :)
І на мою думку, статевому життю батьків це, поклавши руку на серце, також часто заважає, чи не так?

Хоча, кожна сім,я = свої рішення :)

[Галочка]

До року Настя засинала зі мною а потім сонну перекладала в своє ліжечко.Вночі вона просиналась в кращому випадку 3 рази, тобі я брала до себе годувати.
Ми цю проблему вирішили так.Ліжечко присунули впритик до великого ліжка , зняли боковинку, і тепер Настя спить разом з нами але в своєму ліжечку.Коли щось срашне присниться то перелазить до мене,і дальше спить.

[Емма]

Щодо сумісного сну, то в ідеалі краще спати разом, в першу чергу це добре для дитини, але все залежить від обставин. У нас до півроку був напівсумісний сон: спочатку я пробувала спати з доцею, але якось була дуже виснажена і на деякий час провалилася в глибокий сон і ліктем штовхнула дитинку, після цього випадку брала маленьку до себе тільки під ранок, коли в неї прокидався апетит. Але разом з дитиною повноцінний сон для мене був не реальний я прислуховувалася до її дихання, аналізувала сопіння- одним словом спала з відкритими очима. Тоді ми з чоловіком це питання вирішили так: на вихідних чоловік спав з Христинкою, а я відновлювала сили в окремій кімнаті. Тільки о 4 ранку він підносив мені дитину погодувати ( вона у нас їла кожної ночі в один і той же час).

А після півроку киця остаточно переселилася до мене, на цей раз причина - зуби, але тепер я вже навчилася спати з дитиною і нема для нас обох більшої радості.

[Ромiна]

Moя Настуля до 3м. спала у вiзочку. потiм "перекочувала" у своє лiжко. А з 8м. вже спала сама у дитячiй кiмнатi. Правда менi повезло бо до 2р. проблем зi сном не було!!! Зато тепер чиста бiда.почалися постiйнi простуди(дається чути дит.садочок). нiчнi жахи i звичайно ж мала хоче бути поближче до мами з татом---а спати то разом ми не вмiемо!!!! От i приходиться тепер довгенько просиджувати бiля неi вночi аж поки знову засне.бо на нашому лiжку вона звикла тiльки бавитись i пiдскакувати.От попробуй вгадай.що краще .чи спати одразу разом чи всетаки окремо?

[Румяшка]

Ми також спимо разом з мацьопою, щоправда спершу висипались не дуже, донечка гарно розляжеться :D , а ми з чоловіком вже мусіли підлаштовуватись Але це нічого страшного - звикли, таке щастя, коли можеш притулитись, обняти або просто лежати і дивитись на свою крихітку А що може бути краще за найрідніші оченятка, які дивляться на тебе зпросоння, а усмішка...

[Luna]

Ми одразу вирішили спати разом і придбали величезний диван, перший місяць моя мама періодично забирала малого на ніч щоб дати змогу мені виспатися, а потім я призвичаїлася спимо тримаючись за ручки йому спокійніше мені кайф - в нього з мого боку окреме ліжечко улаштоване у нашому ліжку і зручно і приємно і висипаюся чудово, коли не вередує ночами...