[Ясна]

Нажаль тут не можна дати один рецепт, який виручатиме в усіх випадках.
Проте можна спробу вати не допустити вередування. якщо планомірно приділяти цьому свою увагу. ..Легше
попередити, ніж виправляти". - так говорить народна мудрість.

Текст, що розкривається

Свідомі батьки завжди повинні керуватися золотим правилом:
Це не дитина погана, це я щось роблю не так".
З першого свого подиху дитина має лише одну можливість спілкування - плач. Він у немовляти є інстинктивним,
природнім способом вижити на світі.
Якщо немовля плаче, ніхто не говорить про вередливість чи погану поведінку: значить нате є конкретна
причина, яку потрібно знайти і виправити. Погодувати або переповити наприклад
Маля підростає, і батьки все рідше шукають причин} його плачу. Дитина вчиться говорити, а відповідно від неї
чекають того, що вона висловлюватиме свої потреби прямо. Але у віці двох - трьох років дитя ще не оперує
абстрактними поняттями, щоб висловити свої почуття. Тому знов} ж таки вдається до єдино знайомого їй
способу - плачу.
Дуже важливо в цьому віці вчити дитин} розпізнавати свої емоції та їх причину.
Починають з найпростіших понять - сумний - радісний
Найкраще запам'ятається це в грі:
Покажи сумну Машеньку - насупитися
Покажи як Машенька радіє - посміхнутися, поплескати в долоні.
Поступово цей спектр розширюють, подив, гнів, захват, нудьга, відраза, сміливість, страх, спокій, сором
тощо.
На емоції та їх вираження в міміці потрібно звертати увагу при розгляданні книг
Коли дитина почне гарно говорити можна починати пояснювати їй причин} тієї чи іншої емоції:
Чому хлопчик плаче - йому боляче, бо він упав.
Чому дівчинка посміхається - їй весело, бо у неї гарна іграшка.
Дитина обов'язково повинна вміти називати свої емоції.
Ми вчимо розпізнавати на дотик холодне і гаряче, на слух голосний звук і тихий, вчимо розрізняти смаки.
кольори та запахи - тобто допомагаємо орієнтуватися у навколишньому світі за допомогою п'яти чуттів
людини
Так само потрібно вміти орієнтуватися } світі власної душі, адже почуття і емоції грають велику роль \ житті
кожної людини
Тут найкраще починати з позитивних, щоб усвідомлення того, що зараз відбувається у душі, для маленької
людини стало звичним і необхідним Називання емоції підсилює, у випадку позитивних відчуттів або
послаблює, коли це негативні. їх силу.
Недарма ж у народі говорять, що розділена радість стає вдвічі більшою, а розділене горе вдвічі меншим.
Крім називання і пояснення того, що відчуває дитина (Тобі радісно, коли ми йдемо в гості?) батьки самі
повинні подавати приклад і пояснювати свої емоції дитині, як позитивні так і негативні:
Я так здивувалася, коли побачила твій малюнок
Я кричу, бо сильно сердита Мене сердить, коли я бач} твої іграшки не на місці.
Мені приємно, коли ти мене цілуєш.
Таким чином дитин} вчать виражати свої почуття прийнятними в суспільстві засобами.
Дитина має право на будь які емоції, тоді вони не ставатимуть неврозами, але при цьому вона має точно
знати, яким чином їх можна виразити, а яким ні.
Якщо батьки з малечку привчили її відстеж} вати свої емоції, то перед дитиною постає завдання не
приборкувати їх. а шукати причин} і вирішувати їх.
Для цього слід завжди показувати шлях розв'язання проблеми:
Що я можу зараз зробити, для того, щоб твій сум минув?
Що ти можеш зробити, щоб Хороший настрій повернувся.
Для повернення хорошого настрою можна використати обливання або умивання прохолодною водою - від
якої повтікають всі вередульки. потупати ногами - полякати їх. спіймати і подути на долоньку, щоб здути
геть. Способи залежать від фантазії батьків.
Увага дитини переключається, а відповідно змінюється її настрій.
Подібний підхід має з часом навчити дитин} відокремлювати себе від своєї емоції: це не я сумний, це зараз у
мене сумний настрій. Я сильно сердитий, але це не робить мене поганим. Себе змінити важко, а от настрій -
легко.
Що робити, коли дитині вже не 2 роки і її поведінка далека від бажаної.
По перше, повторити золоте привило батьків:

Ле не дитина погана, цс я щось роблю не так".
ї незадовільна поведінка - це завжди знак дорослому: ..Мені погано, допоможи".
Згадайте, що дитина має право відчувати всі емоції, які властиві людському єству. Переживання негативних
емоцій нікого в світі не робить поганим. Поганими можуть бути дії. способи вираження емоцій, якщо вони носить
деструктивний характер: побої, образи, ламання предметів тощо.
Ми забороняємо дитині висловлювати почуття таким чином, але рідко коли показуємо інший шлях для емоційної
розрядки.
Невміння розрядити силу своєї емоції призводить у майбутньому до численних психосоматичних захворювань,
про які у народі так і кажуть - то від нервів. Про численні страхи, неврози, образи, які носяться у душі роками, і
не дають вільно насолодитися радістю не такого вже і довгого життя, написано багато хороших і розумних книг.
У батьків, які володіють позитивними методами розрядки (сюди явно не входить крик, побої, залякування,
алкоголь), діти переймають їх на підсвідомому рівні.
А декому. і таких більшість, доведеться вчитися разом із своєю дитиною.
У віці 4-6 років можна негативну емоцію олюднити, назвати її. наприклад. Вереду лею. яка приходить і приносить
із собою поганий настрій. Вередую треба проганяти, бо вона фарбує життя у неприємні кольори і тоді все на світі
починає здаватися поганим.
Способи я опису вала вище - облитися прохолодною водою (після цього рідко хто залишиться в тому ж самому
настрої), потупати ногами, затиснути в кулак і викинути геть за вікно, намалювати і спалити або спустити в
унітаз. Вибір залежить від сили істерики: іноді треба без розмов вилити відро холодної води, а вже потім
пояснювати причину вашої поведінки, а іноді дитину можна умовити на інші дії.
Виганяння Вереду лі повинне стати певним ритуалом, який викону ється вдвох із мамою чи батьком. Дорослий під
час цієї процедури має бути спокійним, добре, якщо сили вистачатиме на незлобливий гумор. Наприклад, можна
почати ловити вереду лю по тілу дитини, лоскочу чи її і підбадьорюючи вигуками : ..Лови-лови. утекла, де ж вона
заховалася, може тут'.'"
Звісно, що на роботу з настроями піде не один день і. навіть, не один місяць. Але в результаті ви матимете
людину. яка розуміє себе і вміє керувати своїм внутрішнім станом.
Коли дитина навчиться відокремлювати себе від свого поганого настрою. її потрібно спонукати до самостійного
проведення цього ритуалу. При цьому дорослий повинен назвати емоцію, яку зараз переживає дитина, причину її
і наголосити, що обов'язок підтримувати хороший настрій повністю лежить на ній.
Н-д: .. Ти стомився, тому почав грубити і підвищувати голос, піди поверни собі хороший настрій, і ми зможемо
зайнятись .... "
Нагорода за проведену душевну роботу має бути обов'язково. Це прочитана казка, мультфільм, улюблена гра
дитини. Пропозиція зайнятися улюбленою справою разом із мамою рідко не зустрічає потрібний відгук.
Коли повернення оптимального настрою буде проводитися самостійно, він має стати необхідною умовою
спілкування як з батьками, так і з іншими людьми. Ми вимагаємо чистих рук під час обіду, з повним правом ми
можемо вимагати і гігієни настрою в сім'ї: ..Я буду з тобою говорити тільки тоді, як ти повернеш собі нормальний
стан".
Якщо дії батьків будуть час від часу підкріплюватися висновками : ..Ось бачиш, ти заспокоївся, вигнав Вереду лю.
і як добре ми провели час! " - то дитина швидко усвідомить переваги хорошого настрою і хорошої поведінки.
З часом у дитини з'явиться питання: ..Чому приходить Вереду ля. чому настрій змінюється з хорошого на
поганий'.'"
Людство придумало чимало пояснень, одне з яких - це образ сатани, який тільки тим і зайнятий, що
намагається зіпсувати життя людині.
Затримуючись довго на образі Вереду лі. батьки ризикують, що їхня дитина поповнить ряди тих. хто
причину своїх нещасть шукає де завгодно, тільки не в собі.
Адже так легко скинути все на чорта, диявола, вампіра-су сіда. ніж визнати свою відповідальність за своє
життя.
Казковий персонаж Вередулі перш за все має на мсті навчити дитину розрізняти свої емоції та відокремлювати
себе від них. зайняти роль спостерігача і аналітика, а відповідно, навчитися собою керувати адекватно ситуації. А
потім потрібно пояснити ... важливість негативних емоцій у житті людини.
Наше тіло говорить з нами своїми відчуттями, наша свідомість говорить з нами думками. А як спілкується з нами
душа'
Емоції, почуття, ду шевні зру шення і переживання - це мова людської душі. У кожного вона своя, неповторна, і
ніхто на світі не здатен пережити цю мить так. як переживаєте її ви. Але у хвилях душевного життя потрібно
вміти плавати, щоб вони не занесли на безлюдний острів, коли навіть серед натовпу людина відчуває себе
найсамотнішою на світі. Це важко пояснити дитині абстрактно, бо розуміння приходить лише спираючись на
пережитий досвід. Так із дитиною, найкраще прив'язу ватися до її власного досвіду. з яким можна співвіднести
почуті слова.
Почати можна зі бесіди про важливість болю в людському житті. Біль - це завжди не приємно, і ми звикли
сприймати його виключно як негатив.

є чи можна уявити людське життя без болю'.' Людина упала і зламала ногу. Що повідомить їй про небезпеку,
ов'язану із загрозою існуванню її організму. Тільки біль. Звідки ми дізнаємося, що потрібна наша увага та
допомога серцю чи ниркам'.' Лише завдяки болю.
Наше тіло спілкується з нами за допомогою відчуття болю і насолоди Наша душа спілкується тими ж засобами -
це сум чи радість, поганий чи хороший настрій.
Поганий настрій, як і фізичний біль показує негаразди, які відбуваються глибоко у нашій підсвідомості. Вказує на
ті процеси, які ми часто не помічаємо, зосередившись лише на чомусь одному.
Тож завдяки аналогії з фізичним болем, можна пояснити і важливу роль Вередулі в душевному житті людини.
Вона приходить тільки тоді, коли душі погано. А значить душу треба полікувати. Знайти причину чому їй погано
і допомогти.
Як допомагати душі дитина вже знає, якщо її вчили керувати своїм настроєм: умитися прохолодною водою,
постояти перед дзеркалом і посміхатися своїй душі, намалювати свій стан. Розібратися, чим саме не задоволена
душа: цс втома, чи дитина чогось боїться, чи їй просто потрібна батьківська увага. Допоможіть дитині
прислухатися до своєї душі. Підкажіть їй можливі проблеми, хай вона співвіднесе свій стан із тим. що ви
говорите.
адже непослух - це завжди прохання про допомогу. І від того, як дорослий зуміє розгадати це прохання залежить
подальша поведінка дитини.
Увечері маля починає вередувати - воно намагається сказати: я стомилося, я не можу переключитися, заспокойте
мене, почитайте чи поспівайте пісеньку, покачайте.
Або ви допомогаєте першокласнику вчити уроки, а він ну просто "тушіть", доводячи вас до сказу. Що він
намагається сказати насправді'.'
Мені сташно. що я тебе розчарую, якщо не справлюся, що ти перестанеш мене любити, від цього страху я не
можу ні думати, ні тримати ручку.
Допоможіть дитині переступити цей страх, поясніть, що невдачі - це маленький крок до майбутньої перемоги. І
все що треба - лише старання.
Чи. можливо, ви не можете добитися того, щоб дитина складала речі на місце. Дізнайтеся, а чи вона взагалі знає.
для чого це робиться9
Зробіть для себе звичкою час від часу перепитувати: а ти знаєш, для чого чистиш зуби, миєш руки, складаєш
охайно сорочку, ходиш до школи'.'
Іноді дорослий може почути просто неймовірну відповідь, яка до того ж покаже повну відсутність у дитини
мотивації певних дій. окрім тієї, що так сказав робити дорослий.
Звісно, щоб розумітися на чужих емоціях, треба добре знатися на своїх власних.
Ми самі не завжи вміємо розпізнавати свої почуття. Проведіть маленький тест - назвіть не задумуючись емоції,
які здатна відчувати людина.
За моїми спостереженнями, більшість згадує відразу близько 5. трохи подумавши, доводять цифру до 10.
Ось тут і зароджуються проблеми. Дитина внаслідок браку досвіду не може точно висловити що її турбує, а
дорослий не може розпізнати емоційну причину, бо його просто цьому не вчили.
Тож. підіб'ю підсумки, якщо батьки правильно реагуватимуть на завуальовану проблем} дитини, то і проблемні
ситуації не будуть набувати небезпечної гостроти. А вже як цьому навчитися підкаже ваша любов до дитини.

Повідомлення відредаговано Тато Карло: 21 травень 2009 - 09:23

[Галі_А]

Це все дуже цікаві і корисні поради,але для діток,які щось розуміють і усвідомлюють,з якими можна про щось домовитись,а як бути з дитинкою 7 місячною?Порадьте!!!Дитя не хоче гратися саме,мама має бути біля неї,тільки заграється,я відійду на кухю,кажу їй доця мама на кухню,розвертаюсь і починається крик.Дідусі,бабусі забавити не можуть,дитина шукає маму,і крик такий стоїть ,що до вечора пробувши з дитям хочеться кудись сховатися.Що робити? Описати це нереально!

[гра з вогнем]

Галіса, це у вас період такий. за тиждень-два стане легше, хоча все рівно дитя буде шукати маму. адже це природньо.
якраз приблизно у сім місяців дитина починає розрізняти маму від інших, "боїться" втратити її з поля зору, боїться залишитися сама - і це нормально. я б радила саме зараз приділяти більше уваги дитини. беріть її з собою на кухню, зробіть там для неї куточок, чи садіть в крісло для годуваня, але не залишайте на когось, коли дитина хоче мами. не переживайте, завжди так не буде. а саме зараз це потрібно вашій дитині.

[kvito4ka]

А наш уже навчився совати ногами,закатує істерику,коли не даю чи не роблю те чого він вимагає.Я намагаюсь спокійно на це реагувати,і малий сам заспокоюється,коли баче,що я не реагую.

[Галі_А]

Гра з вогнем,дякую за поради та підтримку.Я беру її на кухню,то вона там хв.15 грається,а далі починаються капризи,на руки,і хоч трісни.Реве,коли не звертати уваги ,як пише Квіточка,то така істерика,що трусить ногами,руками,заходиться.Шкода,щоб вона така маленька так ревіла,ще вирощу собі неврастенічку.Маю величезну надію,що це ненадовго.

[Мандаринкина]

Если у меня Илюха начинает проявлять ХАРАКТЕР, я спокойно говорю ему, чтобы он пошел в свою комнату, посидел и подумал, как надо себя вести. Он может кричать, хлопнуть дверью, но потом его попускает и он снова милый ребенок))). Даже у взрослых людей свои выбрыки бывают, и иногда хочеться кричать))))

[olia14]

Ну це так 3 річних дійсно можна і навіть треба виховувати, а діток до рочку вчити так не випадає, і докоряти їм теж не потрібно і злитись, вони нічого більше не хочуть тільки любові мами і уваги, хіба за це можна на них злитись?! Мамам потрібно максимально заспокоїтись і робити свої кухонно-домашні роботи, коли малюки сплять, знаєте якою приємністю буде, коли одного дня ваша малеча дасть вам приготувати обід в її присутності..Ми повинні настроїти себе, що ми в декреті головне, щоб слідкувати з дитятком, а не щоб приготувати чоловіку їсти і прибрати, я це і для себе пишу, може письмово до мене дійде, а то кому потрібна чиста хата і їжа, коли дитя таке заплакане, тоді нічого і в рот не лізе...

[Ясна]

Галіса olia14

Сьогодні виховання дитини - це робота за яку платять непогану зарплату. Наприклад нянечці мого дитсадка треба робити на півтори ставки (12 годин), щоб отримувати стільки, скільки отримує зараз мама. 12 годин мити горщики, підтирати попи, прибирати за 30, а то і більше малюками. А ще купа начальства, яка все намагається до чогось доскіпуватися. Одна санстанція чого варта.
У нас робочий день не набагато більший, а дитина всього одна.
Тож поставтеся до її догляду як до професійних обов"язків. І на цій роботі ви маєте пряме керівництво, скільки б місяців йому не було, один чи одиннадцять. І всім домашнім утовкмачте, що ви на роботі. Мій чоловік готує кілька місяців зараз собі сам сніданок, бо я часто на нічній зміні, хоча до пологів вставав лише до накритого столу. Є у мене час: побалую чимось смачненьким, не має, щож, були на службі запарки, затрималася, з ким не буває, і з ним теж частенько трапляється подібне.
Нам сьогодні не треба виходити на роботу і бігати до дитсадка годувати двомісячне маля, як доводилося нашим бабусям.
Нам не треба брати надомну роботу, щоб звести кінці з кінцями, як нашим мамам, яким дикрет до року не оплачувався.
Нам держава платить, щоб ми могли виховати здорову розумну дитину, яка буде потім платити нам пенсії, будувати наше життя у майбутньому.
Гляньте, яке воно у мам, які кидали малюків і бігли працювати на заводи у 50 роках.
Успіхів нам всім у роботі

[olga.getz]

Якщо дитина не дає вийти на кухню чи шось зробити по дому, то по-моєму, найкращий вихід - слінг.
Я з своїм Пташенятком майже до року носилася. І їсти готувала, і прала насидячи, і в магазин ходила... Слінг дійсно корисна штука. З ним спина не болить і руки вільні, і головне - дитина спокійна. Не перживайте. що стане ручною. Переживе біля маминих грудей період безпорадності і з"являться зовсім інші потреби: полізти, побігти, пострибати.

[Венгрррия]

Ясна (8.7.2009, 13:58) писав:

Галіса olia14

Сьогодні виховання дитини - це робота за яку платять непогану зарплату. Наприклад нянечці мого дитсадка треба робити на півтори ставки (12 годин), щоб отримувати стільки, скільки отримує зараз мама. 12 годин мити горщики, підтирати попи, прибирати за 30, а то і більше малюками. А ще купа начальства, яка все намагається до чогось доскіпуватися. Одна санстанція чого варта.

"Непогана зарплата" у мене була до року.Зараз вже 130 грн. Мабуть,у няні вашої таки більша :D

[Ameli]

А я не вважаю виховання своєї дитинки роботою, для мене це швидше відпочинок, хоча й втомлює. От якби таткові нянечку найняти то би точно був відпочинок. Проте зараз ми дуже вередливі і з вихованням стає все важче. Все характер свій показує.

[Ясна]

olga.getz,
Я теж часто користуюся слінгом. Це вихід з багатьох проблемних ситуацій.
ще можу поділитися власним досвідом.
Маю кілька місць відведених для дитини. Два менежи, ковдра на підлозі. У кожному свій набір іграшок. Коли малій набридає в одному місці, змінюю на інше.
Доки перенесеш, попідкидаєш, розгуляєш, дивись, ще якихось 15 хв на господарство виграєш.
Місяців з 4 привчала доньку гратися без мене. При кожній можливості залишала у кімнаті саму, спотерігаючи за нею здалеку.
Готуючи їсти даю гратися майже все, що побувало в мене в руках: ложки, насипаю в тарілочку огірки чи яблука, кришечки для банок.
Як тільки набридає - міняю на інше.
Коли мала явно вимагає уваги, кидаю все і беру на руки, кілька хвилин тормошу, обцілую з ніг до голови і знову пускаю в манеж.
Бувають дні, що нічого не допомагає, сидимо тоді в мами на руках, а сім"я на дієті :)

[orhid]

Коли моє малятко було менше, я теж не могла її залишити, готувала і прибирала тоді, коли приходив чоловік з роботи. А зараз доця трішки подорослішала і додопагає мамі і готувати і прибирати.

[Ладомира]

Дякую Ясна за чудову темку. До багатьох порад я додумувалась інтуїтивно сама, просто працюючи над собою й своїми емоціями і станами. Тепер ясніше бачу, що дійсно в такому ключі доведеться працювати і з малюком.

Я терпіти не можу коли на синулю кажуть шкода чи вредіна, через те що він щось нашкодив чи вередує. Дійсно від поганих вчинків дитина не стає поганою, а от коли на неї вішають ярлик - ти поганий, то він приживається, й дитина вірить батькам навіть у цьому, адже вона у всьому їм вірить поки маленька.

[galinakravchuk]

Створити правила: якщо мій синок вередує, я кажу що нічого не розумію такою інтонацією, а розумію лише спокійний тон і продовжую робити свої справи, тоді він повидєлується і приходить розмовляючи спокійним тоном.

[Міракле]

kvito4ka (28.6.2009, 21:37) писав:

А наш уже навчився совати ногами,закатує істерику,коли не даю чи не роблю те чого він вимагає.Я намагаюсь спокійно на це реагувати,і малий сам заспокоюється,коли баче,що я не реагую.

Ну що? Вже не закатує істереку? Я в 7 місяіев в ходунці ставила, тільки щоб їсти приготувити або поприбирати трохи. Нацкраще коли Є кому побути з дитиною коли тобі щось треба зробити. Але внас немає нікого рядом, того справлялась завжди сама.

[daryna]

ми живемо самі у великому будинку. Чоловік на роботі. Зараз синочку 1, 7 міс. і я йому приділяю, як і раніше, дуже багато часу...а всю домашню роботу роблю, коли спить, ну і так протягом дня як випаде хвилинка. Але за мою увагу і час він відплачує своїми вміннями і "дорослістю". Коли просить увагу - я йому намагаюсь не відмовляти. Зараз вже місяці 2 грається - головне, коли набридне щось одне - швиденько підкинути йому якусь іншу гру...

[yanya]

дуже важливо залучати малюка до хатньої роботи, показувати й те як він допомагає мамі, наскільки його допомога важлива. Я поки мию підлогу даю йому витерти пил, після нього звісно треба перевитирати, але все ж він має чим зайнятись щоб не лізти в таз з водою. Дитині потрібно постійно шукати якісь занятті і змінювати їх дуже часто

[Украся Поділля]

yanya (27.10.2009, 23:46) писав:

дуже важливо залучати малюка до хатньої роботи, показувати й те як він допомагає мамі, наскільки його допомога важлива. Я поки мию підлогу даю йому витерти пил, після нього звісно треба перевитирати, але все ж він має чим зайнятись щоб не лізти в таз з водою. Дитині потрібно постійно шукати якісь занятті і змінювати їх дуже часто

Погоджуюсь, але це підходить для діток року - півтора.
Моя Атасі страшенно любить допомагати по господарству, особливо пилосмокати - забирає ручку з щіточкою, а в мене залишається лиш стержень :D . Отак і пилосмокаєм :D .

Ще деколи до нас приходять погані "крикуни" і "вередуни". То ми з Атасі обовязково маємо дати їм пока-пока або я лоскотами виганяю їх, в залежності від ситуації. Поки що діє.

[natalia220]

Не думаю що річна дитина і навіть півторарічна дуже зрозуміє як і що таке допомагати, хоча можна показувати, а раптом :) .