[Delfinka]

Всім привіт! Можливо ця тема піднімалася, та не можу знайти. Чи народжував хтось без батька, який відмовився від дитини ще до народження. Це дуже тяжко, як налаштуватися на позитив і чи варто боротися за увагу такого "татуся"? Розкажіть свої історії.

[Алішка]

Delfinka (14.5.2009, 12:17) писав:

Всім привіт! Можливо ця тема піднімалася, та не можу знайти. Чи народжував хтось без батька, який відмовився від дитини ще до народження. Це дуже тяжко, як налаштуватися на позитив і чи варто боротися за увагу такого "татуся"? Розкажіть свої історії.

Привіт ! Боротися за такого татуся навіть не думайте !!!!!!!!!!!!!!! Що це за батько який відмовляється від дитинки ? Це навіть не мужик ! Ви як народите то зрозумієте -що цю крихітку ,і цю посмішку не проміняєте на міліон татусів ! Повірте - це найдорожче створіння в світі і навіщо вам той татусь ? гроші щоб заробляв ? Такі жінки ємансіповані як зараз можуть і самі обходитись - без мужика. Поговорка : " Лиш бы какой лучше чем не какого " -то вона тут не помічник . Шукайте позитив в малятку ! удачі ВАМ !

[Світла]

Delfinka, в мене подружка боролася, він визнав батьківство, навіть деякий час жив з нею перед та після народження малого. Бив її вагітну, вона майже всю вагітність пролежала на збереженні, а він приходив і псував нерви. а тепер малому 8 років і вона переймається лише тим, аби син не спілкувався з отим чмом. Вийшла 2 роки тому вдруге заміж, народила нещодавно хлопчика, старший називає вітчима татом і вони - найліпші друзі.
"Насильно мил не будешь" - це якраз до такої ситуації. Любіть дитинку!!!! Вона - ваше щастя!!!!!!

[Люська*]

Delfinka (14.5.2009, 12:17) писав:

Всім привіт! Можливо ця тема піднімалася, та не можу знайти. Чи народжував хтось без батька, який відмовився від дитини ще до народження. Це дуже тяжко, як налаштуватися на позитив і чи варто боротися за увагу такого "татуся"? Розкажіть свої історії.

Почитайте тут Руденька "Царські пологи" та Щаслива "Щастя так просто не буває", також можете почитати про аборти, Незаконнонароджені діти чи все-таки аборт?, Народження дітей поза шлюбом

Будьте мужньою жінкою. Найбільше щастя це те що у вас буде дитинка.

[natalia220]

В мене сусідка народжувала так. Правда вагітність вона приховувала, а вже після народження, вона з мамою ходила до батька дитини, а він відмовився і сказав що дитина не його. Більше вони до нього не ходили. Пройшов час хлопчик виріс - копія свого тата, навіть він сам признає, а сусідка вже 2 роки як замужем. Чоловік на 3.5 роки молодший за неї, в них є хлопчик якому скоро буде рік. Недавно я з нею зговорилась про того першого, і вона сказала що ніколи б до нього не повернулась хоч він їй і пропонував. Час лікує все!

[Naya]

Скажу вам, що ще невідомо, кому більше повезло:)
Думаю, що вам:) Бо в вас буде дитинка, мамине щастя, розрада та стимул та сенс в житті.

А якщо не вистачило сміливості та відповідальності такому таточку до стількох років( а йому думаю не 14), то й надалі від нього не варто чекати чогось мудрого, окрім псування нервів.
То ж бережіть себе, у вас ще всі радості попереду.

[Sweet one]

У моїх друзів така була ситуація: їй 35,йому 32.Він щойно після розлучення,вона-вперше завігітніла.Після звістки про вагітність,майбутній тато сказав,що нехай жінка вирішує сама,але ,якщо вибір буде за "народжувати"-це буде лише її рішення.Під час вагітності кілька разів приходив.З пологового вона їхала додому сама.Коли сину виповнилося 2 місяці-тато прийшов і....залишився. Наразі вони разом вже 10 років.

[Галі]

В мене є знайома, яку чоловік покинув коли вона була на 5 місяці вагітності. При чому в шлюбі вони прожили 3 роки і одружувались по великому коханню. Він дуже хотів дитину і вагітніли вони планово, як завагітніла то носив її на руках, цілував живіт і таке інше. А потім загуляв з малолеткою і забрав речі з дому. Вона це дууууууже важко переживала і це зрозуміло, плакала, зривалась, курила пачками не зважаючи на животик. Але все пройшло, народила хлопчика дуже гарного і якось тепер життя налагодилось. Діточки то щастя, а мужики деякі бувають просто сволочами. Нашо боротись за такого зрадника? Все життя будеш жити і не знати коли він вдарить по самому болючому. Бажаю сили, здоров'я і терпіння всім жінкам, які потрапляють у такі ситуації!

[Львів'янка]

Delfinka, пустіть все на самотік - як буде, так і буде. Цілком можливо, шо майбутній татко передумає, повернеться, і буде так, як писала юля77. Це у випадку, якшо Ви його кохаєте, ясно шо! Тоді Ви зможете пробачити. А якшо не кохаєте - то взагалі - об чьом рєчь?
Живіть і насолоджуйтеся вагітністю, не нервуйте, нехай Ваше мацьопство народиться здоровим і знає, шо має найліпшу мамочку в світі!

[NATYSIA]

Delfinka! Тепер, ти в першу чергу мама. Постарайся усвідомити ту відповідальність, яка на тобі лежить, те щастя, яке тобі дароване. Не жалій себе, не вини його. Спробуй не втрачати контроль над своїми емоціями, відчуттями. Не засуджуй його, кожна людина може оступитися, заплутатися. Будь сильною і доброю. Дитина - це щастя!!!! Спробуй не думати про своє горе. Адже це і не горе зовсім. Тому що все, що посилає нам Господь - на благо нам. :)

[таня23]

Не варто за таких боротися,бо з того добра всерівно не буде.Краще не мати ніякого,аніж поганого.Життя з нелюдом принесе вам набагато більше страждань,ніж життя без нікого.Не думаю що дитятку буде добре в повній ,але не щасливій сім"ї.Йому краще буде з люблячою матусею,яка всю любов приділить йому,а не буде завжди думати як вгодити татові,щоб він не відмовився від вас знову.Любіть свою дитинку,бо це Божий дар.Вам обов"язково в житті ще зустрінеться людина,на яку ви заслуговуєте.Будьте сильною і мужньою.Думайте тільки про маля.А та людина,що зрадила раз ,зрадить і вдруге.Здоров"ячка вам і вашому маленькому.

[Сонячна]

Delfinka, якщо йому "по барабану", то всі Ваші зусилля будуть марними і тільки додадуть Вам болю. А можливо йому треба час, щоб все зважити і наважитись стати батьком по справжньому. І таке буває, правда рідше. В будь-якому випадку не варто його смикати, він же знає про Вашу вагітність.
Я знаю як це тяжко, бо свого первістка я народжувала одна.Особливо тяжко піся пологів, коли до щасливих жіночок приходять їхні не менш щасливі чоловіки і довкола тільки і лунає: "Свєтка! Дякую за сина!!!!!!", "Оля! Дякую за доню!!!!!!",а ти лежиш і ковтаєш сльози і чекаєш, чекаєш,чекаєш... а може все-таки прийде, спам"ятається... Це треба просто пережити і забути. Коли з"явиться на світ Ваша крихітка, увага моментально переключиться на це ангельське створіння і життя наповниться приємними солодкими хвилинами. Любов до дитини - це щось особливе...

Цитата

Немає нічого святішого і безкориснішого од любові матері; будь-яка прив'язаність, всяка прихильність, всяка пристрасть або слабка, або своєкорисна у порівнянні з нею.
В. Бєлінський

Наступає прекрасна пора року - насолоджуйтесь сонцем і теплом і по більше розмовляйте зі своїм пузиком - це найкращий позитив!!!

Ну і завжди заходьте сюди на "Малечу", тут Вас завжди зрозуміють і підтримають .

[Delfinka]

Дякую всім за підтримку! Важко в це повірити, бо для мене до вагітності "татусь" був хорошою людиною, тому так боляче. Проблема ще в тому, що живемо ми близько та й бачитися будемо, ось що мене не влаштовує. А те, що буде дитинка - я щаслива, бо мені 27 років ("татусю" так само), це в мене перша дитина, хлопчик, через місяць народжувати.

[Люська*]

Delfinka, тримайтесь. Ми будемо тримати за вас кулаки@@@@@. Заходьте частіше на "Малечу" тут вас завжди підтримають. Можливо хлопець отямиться, але щоб не було пізно. Жінка яка йде на те щоб виховувати самостійно дитину заслуговує на повагу. Я перед Вами знімаю шляпу. Удачі Вам.

[Оленка2008]

Delfinka, Ви молодець і прийняли правильне рішення! Материнство це великий Дар і велике щастя. Не варто від нього відмовлятись через такого "чоловіка"! Удачі та здоров"я Вам, і Вашому синочку!

[Руденька]

Delfinka, дитятко це нагорода від Бога! Повірте мені))) Я теж виховую малечу сама, наш тато "думають")))) Але я щаслива - бо в мене є моє солодке сонечко. Налаштовуйтесь на позитив! Час все розставить по місцях. Ви будете мати синочка і втіху на все життя, а він - нічого..... Якщо буде важко - звертайтесь до нас на Малечу - ми завжди допоможемо.)))))

[MeriEn]

Я мати-одиначка. Коли завагітніла прийняла джля себе рішення, що буду народжувати. спочатку все нібито було нормально, мій хлопець досить спокійноприйняв цю новину, а коли я була на 5- му місяці сказав, що він не визнає цієї дитини... я впала в дипресію...було дуже важко, особливо сказати батькам. вони нічого не знали до 7-го місяця вагітності, а коли дізналися, були дуже щасливі що у них буде онук. тутже на насиупний день рогорнули бурну діяльність щодо пошуку пологового будинку і т.д.
найбільш не приємним в цій всій і сторії був момент, коливони захотіли познайомитись з татусем дитини. знайшли його батьків, які як вияснилось нічого не знали...
синочок народився трошки швидше ніж планувалось. до мене ще в роддом прийшла мама хлопця, і обернула цю всю ситуацію так, що я стала винною у всьому, а впершу чергу, що завагітніла, одним словом довела мене до істерики.
ми виписались з роддому, приїхали додому і спокійно почали собі жити. одного прекрасного дня зновудзвонить та жінка і питається чи можна приїхати до онука... приїхали, подивились, задали пару стндартних питань,і ... знов мовчок... що хотіли - не знаю.

[Оленка2008]

MeriEn, знімаю перед вами капелюха!
Ви просто молодчинка! Затишку і гармонії в вашу сім"ю!
Насолоджуйтесь спілкуванням з малюком і не звертайте уваги на тих "майже родичів".

[Руня]

Прочитала ваші повідомлення і наче повернулася на майже 12 років назад.
Заміж я вийшла в сімнадцять за старшого за себе на 15 років. Запитаєте навіщо????????? це була так звана остання воля мого тата(в результаті вияснилось, що це не так) Весілля в нас не було (траур за татом) а невдовзі я завагітніла. І почалися самі цікаві дні. Похід до гінеколога (яка чомусь мене відмовляла народжувати), чоловік до ужаса нестерпний, бо мама капала на мізки (жінка замолода), токсикоз з яким не знала що робити. А далі як в казках "чем дальше тем страшнее". Чоловік з"являвся додому не раніше другої третьої ночі свекруха на це не реагувала ніяк, нервові зриви жменя якихось таблеток(що нагребла в тумбі), і в останній момент прокинулась свідомість "ну здохнеш ти, а дитинка вона ж хоче жити". Наступна безсонна ніч, свекра забирає швидка він сердечник і на ранок в мене спаковані речі. Я повернулася додому. Жила сама. Поговорити ні з ким тай не хотілося. Погляди сусідів. І нарешті візит свекрухи: навіщо це тобі, роби аборт. Моя відповідь була несподіваною: краще б ви зробили аборт коли були вагітною то й проблем не було б. Я її вигнала...
На протязі вагітності потихеньку покупляла дитячі речі, знайомі віддали мені ліжечко і коляску і так я готувалася стати мамою-одиначкою, (толку було з печатки в паспорті?). І нарешті я в роддомі, як проходило це все навіть і не знаю, як в сні. Мабуть все таки була не зовсім до всього готова тай замолода. Але трошки терпіння і я мама "в вас дівчинка, 3200 52 сантиметри"
Було по всякому в основному важко, але нічого я годувала грудьми, бо на каші куплені не вистачило б і так рік за роком ми потихеньку викарабкалися. З своєю "половиною" розлучилися коли донечці був 1 рік. Зараз моїй дівчинці 10 років свого тата знає тільки по фамілії (зате він заглядає коли випадково зустрічаємось не підходить, бо знає-вб"ю). Я знову вийшла заміж. Доня інколи називає мого коханого татом. А недавно сказала що як народиться малюк, то татом будуть кликати разом, бо негарно буде якщо по різному.
До чого ця вся розповідь, а до того що це не ми одиначки це вони бовдури, бо в нас є найдорожча половинка яка виросла в нас під серцем. А хто вони? Їм життя дало шанс почути себе потрібними вони від нього відмовились. А ми кожного дня чуємо дорогінне слово "мама" і з цим долаємо всі негаразди.
Сили вам дівчата і здорового глузду. Бог з нами і допомагає нам.

[Bridgitta]

капець, якою ж мабуть треба бути сильною! я завагітніла, коли ми ще не були одружені, але коли він вже освідчився і був морально готовий до шлюбу. тепер поруч коханий чоловік, який і цяцькає і бавить, але іноді так важко стає, коли живіт тягне вниз чи просто знудилась сама вдома, і от тоді починаю думати: а що якби його не було поруч і я була б сама? не знаю, сильними народжуються чи сильними стають від обставин?